Бажаючи розвивати та зміцнювати дружні відносини, особливо в галузях торгівлі та економічної співпраці, з метою сприяння економічній співпраці між двома країнами та збільшення обсягів взаємної торгівлі,

Республіка Македонія та Україна (далі - "Договірні Сторони"),

підтверджуючи свою відданість принципам ринкової економіки, які становлять основу їхніх відносин,

беручи до уваги взаємне бажання активно брати участь у процесі міжнародної економічної інтеграції,

підтверджуючи свій намір брати активну участь в процесі економічної інтеграції в Європі,

висловлюючи готовність співпрацювати в пошуках засобів і шляхів зміцнення цього процесу,

дотримуючись вищезазначеного та з метою якнайшвидше усунути перешкоди у взаємній торгівлі згідно з положеннями Генеральної угоди про тарифи та торгівлю (ГАТТ, 1994) та Маракешської угоди про створення Світової Організації Торгівлі (СОТ),

висловлюючи готовність впроваджувати заходи, які сприятимуть гармонійному розвитку торгівлі між цими країнами, а також поширюватимуть та урізноманітнюватимуть взаємну співпрацю в галузях, що викликають взаємний інтерес, у тому числі в галузях, на які не поширюється ця Угода і, таким чином, створюючи основу співпраці та сприятливе середовище, засноване на рівності, відсутності дискримінації та рівновазі прав та обов'язків,

сповнені впевненості в тому, що ця Угода сприятиме зміцненню взаємно вигідної торгівлі між ними та процесу інтеграції в Європі,

вважаючи, що жодне з положень цієї Угоди не може тлумачитись як таке, що звільнює Договірні Сторони від зобов'язань згідно з іншими міжнародними договорами, особливо Генеральною угодою про тарифи та торгівлю від 1994 року і Маракешською угодою про створення Світової Організації Торгівлі,

вирішили на виконання цих цілей укласти наступну Угоду (далі - "Угода")

1. Договірні Сторони будуть поступово створювати зону вільної торгівлі на час перехідного періоду, який триватиме не більше 10 років, починаючи з моменту набуття цією Угодою чинності, відповідно до положень цієї Угоди та згідно з визначенням, викладеним в Статті XXIV Генеральної угоди про тарифи та торгівлю (ГАТТ) від 1994 року, та відповідно до Маракешської угоди про створення Світової Організації Торгівлі.

2. Цілями цієї Угоди є:

а) поглиблення економічного співробітництва між двома країнами та підняття життєвого рівня населення цих країн,

б) поступове усунення обмеження на торгівлю товарами,

в) забезпечення умов для чесної конкуренції у торгівлі між Договірними Сторонами,

г) сприяння цьому процесу шляхом усунення перешкод у торгівлі, таким чином сприяючи гармонійному розвитку та поширенню світової торгівлі,

д) збільшення обсягів співробітництва між Договірними Сторонами,

є) створення умов для подальшого сприяння інвестиціям, особливо розвитку спільних інвестиційних проектів у Договірних Сторонах,

ж) сприяння торгівлі та співпраці Договірних Сторін на ринках третіх країн.

Положення цього Розділу стосуються промислових виробів, що походять з однієї з Договірних Сторін. Для цілей цієї Угоди, термін "промислові вироби" означає вироби, які підпадають під Розділи 25-97 Гармонізованої системи опису і кодування товарів за винятком виробів, перерахованих у Додатку 1.

1. Для комерційних обмінів, що підпадають під цю Угоду, до класифікації товарів, які імпортуються до Республіки Македонія, будуть застосовуватись митні тарифи Республіки Македонія. До товарів, які імпортуються в Україну, застосовуватимуться митні тарифи України.

2. Для кожного виробу основне мито, до якого відповідно до цієї Угоди застосовуватимуться поступові зниження ставки, буде митом режиму найбільшого сприяння, яке застосовується в Договірних Сторонах на 1 січня 2001 року.

3. Якщо після цієї дати, будь-яка знижена тарифна ставка застосовується erga omnes, зокрема знижена ставка, що є результатом тарифних угод, укладених відповідно до Уругвайського Раунду ГАТТ 1994 року та Маракешської угоди про створення Світової Організації Торгівлі, основне мито, визначене пунктом 2, замінюється таким зменшеним митом з дати застосування зниженої тарифної ставки.

4. Зменшені мита, що обчислюються відповідно до пункту 2, округлюються до першого знаку після коми.

5. Договірні Сторони взаємно обмінюються інформацією щодо основного мита.

1. Жодні нові мита на імпорт або збори, що мають еквівалентний характер, не вводитимуться у торгівлю між Договірними Сторонами.

2. Договірні Сторони скасують з дати набуття цією Угодою чинності всі мита на імпорт та будь-які збори, що мають еквівалентний характер, на вироби походженням з України та Македонії, за винятком, визначених в Протоколі А.

1. Жодні нові збори еквівалентні миту на імпорт не вводитимуться у торгівлю між Договірними Сторонами.

2. Всі збори еквівалентні миту на імпорт скасовуються з дати набуття цією Угодою чинності відповідно до Статті 38.

1. Положення Статті 4 застосовуватимуться до мита фіскального характеру, за винятком зборів за митне оформлення.

2. Незважаючи на положення пункту 1 цієї Статті, Договірні Сторони застосовуватимуть своє національне законодавство щодо податку на додану вартість та акцизного збору.

1. Жодні нові мита на експорт або збори, що мають еквівалентний характер, не вводитимуться у торгівлю між Договірними Сторонами.

2. На момент набуття цією Угодою чинності згідно зі Статтею 38 Договірні Сторони скасують мито на експорт та збори, що мають еквівалентний характер, у відносинах між собою.

1. Жодні нові кількісні обмеження щодо імпорту або експорту або заходи, що мають еквівалентний характер, не вводитимуться в торговельних відносинах між Республікою Македонія та Україною.

2. Всі кількісні обмеження щодо імпорту та експорту Договірних Сторін та заходи, що мають еквівалентний характер, будуть скасовані на дату набуття цією Угодою чинності згідно з Статтею 38, за винятком тих, які необхідні для виконання зобов'язань відповідно до міжнародних договорів обох Договірних Сторін.

1. Договірні Сторони будуть співпрацювати та обмінюватись інформацією в галузі стандартизації, метрології, встановлення відповідності та акредитації з метою усунення технічних перешкод у торгівлі та уніфікації внутрішніх процедур відповідно до правил СОТ з питань технічних перешкод при проведенні торговельних операцій.

2. Кожна Договірна Сторона на вимогу іншої Договірної Сторони надає інформацію з певного окремого випадку, який стосується стандартів, технічних правил або подібних заходів.

3. Договірні Сторони будуть, де можливо, проводити переговори з метою укладення угод про взаємне визнання оцінки відповідності, відповідно до рекомендацій Угоди Світової Організації Торгівлі з питання технічних перешкод під час проведення торговельних операцій.

Положення цього Розділу застосовуються до сільськогосподарських товарів, країнами походження яких є Договірні Сторони. Термін "сільськогосподарські товари" для цілей цього Розділу означає товари, які підпадають під Розділи з 1 по 24 Гармонізованої системи опису та кодування товарів, а також продукції, перерахованої в Додатку N 1 до цієї Угоди.

Договірні Сторони висловлюють свою готовність розвивати торгівлю сільськогосподарськими товарами згідно з положенням цього Розділу відповідно до вимог Світової Організації Торгівлі (СОТ).

Договірні Сторони надають одна одній поступки, перелік яких наведений в Протоколі В, впроваджуючи заходи, які сприяли б торгівлі сільськогосподарською продукцією, згідно з положенням цього Розділу та положеннями, викладеними в цьому Протоколі.

Незалежно від інших положень цієї Угоди та, зокрема, Статті 19, за умови існування особливої чутливості сільськогосподарської продукції, у тих випадках, коли імпорт продуктів, які походять від однієї з Договірних Сторін та на які відповідно до цієї Угоди поширюється дія поступок, серйозно порушує функціонування ринку іншої Сторони, перша Сторона повинна негайно провести консультації для вирішення цієї проблеми. До прийняття такого рішення ця Сторона може вдаватися до заходів, які вона вважає необхідними, відповідно до національного законодавства.

1. Договірні Сторони застосовують національні ветеринарні, санітарні та фітосанітарні норми на недискримінаційній основі та не запроваджують будь-яких нових заходів, які спричиняють необгрунтовані перешкоди у торгівлі.

2. Ветеринарні, санітарні та фітосанітарні заходи застосовуватимуться згідно з міжнародними конвенціями, членами яких є Договірні Сторони.

1. Договірні Сторони будуть утримуватись від будь-яких заходів або дій, які мають характер внутрішнього фіскального оподаткування, які можуть непрямим чи прямим шляхом спричинити дискримінацію продукції, яка походить із Договірних Сторін.

2. Продукція, що експортується до однієї з Договірних Сторін, не матиме переваг від повернення внутрішніх податків у розмірі, більшому, ніж розмір прямих та непрямих податків, якими вона була обкладена.

1. Ця Угода не перешкоджатиме існуванню та створенню митних союзів, зон вільної торгівлі чи укладенню угод з прикордонної торгівлі, за умови, що такі союзи не мають негативного впливу на торговельний режим Договірних Сторін, зокрема, не передбачено цією Угодою положення, які стосуються походження продукції.

2. Договірні Сторони невідкладно надають одна одній інформацію про укладення угоди, згідно з якою утворюється митний союз або зона вільної торгівлі, а також про вступ до Європейського Союзу.

1. Надзвичайні заходи обмеженого терміну дії можуть застосовуватись будь-якою з Договірних Сторін у формі підвищеного обкладання митом.

2. Ці заходи можуть стосуватись лише нових галузей промисловості або певних галузей, що є в процесі реструктуризації або мають серйозні труднощі, особливо коли такі труднощі спричиняють значні соціальні проблеми.

3. Мито на імпорт, яке застосовується Договірною Стороною відносно продукції, що походить від іншої Сторони, встановлене згідно з такими заходами, не повинно перевищувати 25% від вартості; при цьому для продукції, яка походить від іншої Сторони, зберігаються певні пільги. Загальний обсяг імпорту продукції, яка підпадає під дію цих заходів, не може перевищувати 15% від загального обсягу імпорту промислових виробів іншої Договірної Сторони, відповідно до Статті 4, протягом останнього року, за який існують статистичні дані.

4. Ці заходи застосовуються протягом періоду, який не перевищує 5 років поспіль, якщо Спільний Комітет не встановить більш тривалого періоду.

5. Такі заходи не можуть впроваджуватись, якщо з моменту скасування мита та кількісних обмежень, тарифів чи еквівалентних заходів стосовно продукції минуло більше 3-х років.

6. Відповідна Договірна Сторона повинна інформувати Спільний Комітет про свій намір застосовувати будь-які надзвичайні заходи; перед їх застосуванням у Спільному Комітеті, на вимогу іншої Сторони, проводитимуться консультації відносно таких заходів та галузей, до яких вони мають відношення. Запроваджуючи такі заходи, відповідна Сторона має надати Спільному Комітету розклад скасування мита, яке проводиться згідно з цією Статтею. Такий розклад повинен містити інформацію про поступове скасування цього мита, починаючи не пізніше, ніж 2 роки з моменту його запровадження, з однаковими щорічними показниками. Спільний Комітет може затвердити інший розклад.

Жодне з положень цієї Угоди не становитиме перешкод або іншим чином не впливатиме на запровадження обома Договірними Сторонами антидемпінгових або компенсаційних заходів відповідно до Статті VI Генеральної угоди про тарифи та торгівлю (ГАТТ) 1994, Угоди про виконання Статті VI Генеральної угоди про тарифи та торгівлю (ГАТТ) 1994 та Угоди про субсидії та компенсаційні заходи.

У випадках, коли продукція імпортується до будь-якої з Договірних Сторін в таких значних обсягах та за таких умов, що це спричиняє або може стати причиною:

а) значних збитків національному виробнику подібної або такої ж продукції на території Сторони, що її імпортує, або

б) значних порушень у функціонуванні відповідних секторів економіки або складнощів, які можуть викликати серйозне погіршення економічної ситуації в регіоні Договірних Сторін, відповідна Договірна Сторона може запроваджувати необхідні заходи згідно з умовами та процедурою, викладеними у Статті 22.

1. У випадках, коли дотримання положень Статті 7 та 8 викликають:

а) реекспорт у третю країну, відносно якої Договірна Сторона, що експортує продукцію, запроваджує кількісні обмеження на цю продукцію, експортні мита чи еквівалентні заходи; або

б) значний дефіцит чи можливість виникнення дефіциту продукції, необхідної для Договірної Сторони, що її експортує; та у випадках, коли така ситуація створює чи може створити значні труднощі для Сторони - експортера, ця Договірна Сторона може вживати відповідних заходів, згідно з умовами та процедурою, наведеними у Статті 22.

2. Запровадження заходів, вжитих як результат наведеної у пункті 1 ситуації, має недискримінаційний характер і скасовується, якщо існуючі умови цього вже не вимагають.

1. Договірні Сторони проводять поступове регулювання будь-якої державної монополії комерційного характеру таким чином, щоб усунути нерівність умов виготовлення та продажу продукції між громадянами Договірних Сторін.

2. Інформація щодо вжитих з цією метою заходів надається Спільному Комітету.

1. Перед початком процедури впровадження захисних заходів, викладеної у наступних пунктах цієї Статті, Договірні Сторони будуть намагатися вирішити будь-які спори між собою через Спільний Комітет.

2. Якщо Договірна Сторона піддає імпорт продукції, який може створити наведену у Статті 19, ситуацію адміністративній процедурі, метою якої є швидке отримання інформації стосовно динаміки торгівлі, про це необхідно сповістити іншу Сторону.

3. Незалежно від пункту 7 цієї Статті, Договірна Сторона, яка має намір вжити запобіжних заходів, повинна негайно сповістити про це іншу Сторону та надати їй всю відповідну інформацію. У Спільному Комітеті між Сторонами негайно будуть проведені консультації з метою досягти взаємно прийнятного рішення.

4. (а) Відповідно до Статей 18, 19 та 20, Спільний Комітет проаналізує таку ситуацію та може прийняти будь-яке рішення, необхідне для усунення труднощів, про які сповістила відповідна Сторона. Якщо протягом 30 днів з моменту надання Спільному Комітету інформації про ситуацію такого рішення прийнято не буде, відповідна Договірна Сторона може вживати необхідних для покращення ситуації заходів,

(б) Згідно зі Статтею 33, відповідна Договірна Сторона може вживати необхідних заходів після завершення консультацій або після закінчення 3-х місячного періоду з дати першого повідомлення іншої Сторони,

(в) Згідно зі Статтею 26, відповідна Договірна Сторона надасть Спільному Комітету всю необхідну для аналізу ситуації допомогу та, за потреби, припинить діяльність, яка спричиняє таку ситуацію. Якщо інша Договірна Сторона протягом встановленого Спільним Комітетом періоду не припиняє таку діяльність, або якщо Спільний Комітет протягом 30 робочих днів не прийме рішення з цього питання, відповідна Сторона може вживати заходи, необхідні для подолання труднощів, що виникли як результат діяльності, що розглядалася.

5. Про вжиті запобіжні заходи необхідно негайно сповістити Спільний Комітет. Період та сфера дії цих заходів будуть обмежені до такого ступеня, який є достатнім для покращання ситуації і, таким чином, щоб збитки від таких заходів не перевищували збитків від дій чи труднощів, через які ці заходи вживаються. Перевага надаватиметься таким заходам, що найменш перешкоджають дії цієї Угоди.

6. У Спільному Комітеті необхідно періодично проводити консультації стосовно вжитих запобіжних заходів з метою їх послаблення чи скасування тоді, коли їх подальше застосування не є виправданим.

7. У випадках, коли надзвичайні обставини, які потребують невідкладних дій, роблять попередній аналіз неможливим, відповідна Договірна Сторона може згідно з Статтями 18, 19 та 20 вживати тимчасових заходів, необхідних для покращення ситуації. Про такі заходи негайно сповіщається інша Сторона, а консультації між Договірними Сторонами якомога скоріше проводяться у Спільному Комітеті.

Ця Угода не перешкоджатиме накладенню заборони чи обмежень на імпорт, експорт чи транзитні товари, якщо це виправдане засадами громадської моралі, громадської політики або громадської безпеки, з огляду на захист здоров'я чи життя людей, тварин та рослин; з огляду на захист національних скарбів, що мають художню, історичну чи археологічну цінність; з огляду на захист інтелектуальної власності або правил, які стосуються золота або срібла, а також зберігання вичерпних природних родовищ, у випадках, коли ці заходи запроваджуються у поєднанні з обмеженнями, накладеними на національного виробника чи споживача. Проте такі заборони та обмеження не будуть засобами для створення нерівних умов чи прихованих обмежень у торгівлі між Договірними Сторонами.

1. Протокол С цієї Угоди встановлює правила визначення країни походження товару та пов'язані з цим методи адміністративної співпраці.

2. Договірні Сторони будуть вживати відповідних заходів, включаючи регулярні розгляди у Спільному Комітеті та домовленості про адміністративну співпрацю, щоб забезпечити ефективне та узгоджене впровадження положень Протоколу 2 та Статей 3-8, 12, 15 та 17 цієї Угоди, зменшити, наскільки це можливо, формальності, пов'язані з торгівлею та досягти взаємно прийнятних рішень з будь-яких спірних питань, які можуть виникнути в результаті застосування цих положень.

Договірні Сторони відповідно до свого законодавства дозволяють здійснювати всі платежі у вільно конвертованій валюті на поточні рахунки платіжного балансу, доки перерахунки, що відносяться до платежів, впливатимуть на торгівлю, якщо Сторони домовляться про це.

1. Наведені нижче принципи є несумісними з належним функціонуванням цієї Угоди, якщо вони можуть впливати на торгівлю між Договірними Сторонами.

а) всі угоди між підприємствами, рішення об'єднань підприємств та узгоджені дії підприємств, які мають за мету перешкоду, обмеження чи порушення конкуренції;

б) зловживання одним чи декількома підприємствами домінуючим положенням на всій території Договірних Сторін чи на певній її частині;

в) будь-яка державна підтримка, що порушує чи може порушити конкуренцію наданням більш сприятливих умов певним підприємствам чи виробництву товарів.

2. Якщо Договірна Сторона вважає, що певна діяльність є несумісною з принципами пунктів 1(а), (б) цієї Статті, а також у випадку, коли така діяльність створює чи може створити значні перешкоди інтересам цієї Сторони або спричинити матеріальні збитки національній промисловості, ця Сторона може вживати відповідних заходів згідно з умовами та відповідно до описаної у Статті 22 процедури.

3. Положення пункту 1(в) не будуть застосовуватись до продукції, про яку йдеться у Розділі II.

4. Спільний Комітет протягом 3-х років з дати набуття цією Угодою чинності, повинен розробити критерії, на основі яких будуть встановлюватись види діяльності, що підпадають під визначення пункту 1(в), та правила їх втілення.

5. Договірні Сторони забезпечуватимуть прозорість державної допомоги підприємствам, між іншим, щорічно доповідаючи Спільному Комітету про загальну суму та розподіл допомоги, яка надається державою, та надаючи, на вимогу, інформацію про план надання державної допомоги у певних окремих випадках.

6. Якщо Договірна Сторона приходить до висновку, що певна діяльність:

- не відповідає визначенню пункту 1(в) і неадекватно вживається згідно з правилами пункту 4, або

- за відсутності правил, про які йдеться у пункті 4, шкодить чи може серйозно зашкодити інтересам Договірної Сторони або завдати матеріальних збитків її національній промисловості, ця Договірна Сторона може вдаватися до відповідних заходів згідно з умовами та відповідно до положень, викладених у Статті 22.

Такі заходи можуть вживатися лише у відповідності до положень та умов Генеральної угоди про тарифи та торгівлю (ГАТТ, 1994) та Маракешської угоди про створення СОТ, або у відповідності до будь-яких інших засобів, угоди про які прийняті Сторонами під егідою СОТ, які застосовуються між Договірними Сторонами.

У випадку, коли одна з Договірних Сторін стикається зі значними труднощами, пов'язаними з платіжними операціями, або якщо неминуче виникає така загроза, відповідна Сторона може, згідно з умовами, визначеними Генеральною угодою про тарифи та торгівлю (ГАТТ, 1994) та Статтею VIII Угоди про Міжнародний валютний фонд, вдаватися до запобіжних заходів, у тому числі стосовно імпорту, з обмеженим періодом дії, який не перевищує період, необхідний для покращання платіжних балансів. З покращанням платіжних балансів такі заходи будуть поступово послаблюватись та скасовуватись, коли умови вже не виправдовуватимуть їхнє існування. Договірна Сторона, яка впроваджує ці заходи, повинна попередньо повідомити про це іншу Сторону, та, якщо можливо, про план їх скасування.

1. Договірні Сторони підтверджують свій намір співпрацювати, з питань відносно прав на інтелектуальну власність, пов'язаних з торгівлею, та застосовувати у разі потреби заходи, передбачені у Додатку I С до Маракешської угоди про створення СОТ, а також в інших багатосторонніх угодах з питань захисту інтелектуальної власності, сторонами яких є Договірні Сторони; цей список наводиться в Додатку II.

2. У цій Угоді термін "інтелектуальна власність" стосується всіх категорій інтелектуальної власності, таких, як: авторське право, суміжне право, торговельні знаки, географічні знаки, топографія інтегральних мікросхем, промислове конструювання, патенти, інформація, що не розголошується, в тому числі ноу-хау.

3. Виконуючи свої зобов'язання відповідно до міжнародних договорів та законодавства в галузі права інтелектуальної власності, Договірні Сторони не будуть створювати громадянам іншої Сторони менш сприятливих умов, ніж громадянам будь-якої третьої країни, за виключенням таких відносин між громадянами країн СНД та України.

4. Договірні Сторони будуть співпрацювати у питаннях інтелектуальної власності. За вимогою однієї з Договірних Сторін вони будуть проводити консультації за участю експертів, зокрема, з питань, пов'язаних з існуючими чи майбутніми міжнародними договорами з узгодження, адміністрації та захисту прав на інтелектуальну власність та діяльність у міжнародних організаціях, таких як СОТ, Всесвітня Організація інтелектуальної Власності, а також стосовно відносин Сторін з третіми країнами у питаннях інтелектуальної власності.

5. Виконання положень цієї Статті буде регулярно оцінюватись Договірними Сторонами. У разі виникнення ускладнень у торгівлі через права на інтелектуальну власність, включаючи промислову власність, будь-яка з Договірних Сторін може вимагати негайного проведення консультацій для визначення взаємно прийнятного рішення.

1. Договірні Сторони вважають метою цієї Угоди лібералізацію державних закупівельних ринків. Сторони намагатимуться зробити більш доступним укладення підрядних угод на основі принципів взаємності та рівних умов.

2. Договірні Сторони поступово будуть розвивати власні правила, практику щодо державних закупівель, а також нададуть постачальникам іншої Договірної Сторони доступ до процедури укладення підрядних угод на своїх ринках, який буде не менш сприятливим, ніж для компаній з третіх країн.

3. Спільний Комітет буде розглядати розвиток завдань, визначених цією Статтею, та може давати практичні поради відносно виконання положень пункту 2 цієї Статті, щоб забезпечити вільний доступ, прозорість та повну рівність прав та обов'язків. Протягом аналізу ситуації, про який йдеться у пункті 2 цієї Статті, Спільний Комітет може розглянути, особливо беручи до уваги дію у цій зоні міжнародних правил, можливість збільшення висвітлення та/або рівень відкритості ринків згідно з пунктом 2 цієї Статті.

4. Договірні Сторони намагатимуться приєднатися до відповідних угод, які розробляються в рамках Генеральної угоди про тарифи та торгівлю (ГАТТ, 1994) та Маракешської угоди про створення СОТ.

1. Згідно з цією Угодою утворюється Спільний Комітет, в якому буде представлена кожна з Договірних Сторін.

2. Спільний Комітет буде відповідати та забезпечувати належне виконання цієї Угоди.

3. З метою належного виконання цієї Угоди, Договірні Сторони будуть обмінюватись інформацією та, на вимогу будь-якої Сторони, будуть проводити консультації у Спільному Комітеті. Комітет буде тримати під контролем можливість подальшого усунення перешкод у торгівлі між Договірними Сторонами.

4. Спільний Комітет може, згідно з положеннями пункту 3 Статті 31, приймати рішення у випадках, обумовлених цією Угодою. З інших питань Комітет може надавати рекомендації.

1. З метою забезпечення належного виконання цієї Угоди, Спільний Комітет буде при необхідності проводити зустрічі, причому не рідше, ніж 1 раз на рік. Кожна Сторона може вимагати проведення такої зустрічі.

2. У випадку, коли представник однієї з Договірних Сторін цієї Угоди у Спільному Комітеті погодився з рішенням, щодо якого необхідне виконання внутрішньодержавних процедур, таке рішення набуває чинності після повідомлення про прийняття відповідного урядового рішення іншої Договірної Сторони, якщо в ньому не міститься пізніша дата.

3. Спільний Комітет встановлює власні процедурні правила, які будуть містити, між іншим, положення про проведення засідань, про обрання Голови, а також термін дії її/його повноважень.

4. Спільний Комітет може вирішити утворити підкомітети та робочі групи, якщо це буде необхідно йому для допомоги у виконанні певних завдань.

Жодне з положень цієї Угоди не може перешкодити одній з Сторін вжити тих заходів, які вона вважає за потрібне:

а) щоб запобігти розголошенню інформації, що утворить загрозу її інтересам безпеки;

б) для захисту власних інтересів безпеки або для виконання міжнародних зобов'язань чи здійснення національної політики:

(I) стосовно торгівлі зброєю, боєприпасами та військовим приладдям, за умови, що такі заходи не завдають шкоди конкуренції стосовно продукції, спеціально непризначеної для військових цілей; це також стосується прямого чи непрямого продажу інших товарів, матеріалів та послуг військовому утворенню; або

(II) стосовно непоширення біологічної чи хімічної зброї, ядерної зброї або інших ядерних вибухових пристроїв; або

(III) під час війни чи в інших випадках загострення міжнародної ситуації, що створюють загрозу війни.

1. Договірні Сторони будуть вживати всіх необхідних заходів для забезпечення виконання завдань та зобов'язань згідно з цією Угодою.

2. Якщо одна з Договірних Сторін вважатиме, що інша Сторона не виконала зобов'язання згідно з цією Угодою, така Сторона може вжити необхідних заходів згідно з встановленими у Статті 22 процедурами та умовами.

Якщо одна з Договірних Сторін вирішить, що в інтересах розвитку економіки Договірних Сторін буде корисно розвивати та поглиблювати стосунки, які встановлюються цією Угодою, шляхом поширення їх на галузі, які не передбачені Угодою, така Договірна Сторона повинна направити іншій Стороні обгрунтоване прохання. Договірні Сторони можуть доручити Спільному Комітету розглянути це прохання та, в разі необхідності, надати Сторонам рекомендації, зокрема, що стосуються започаткування переговорів з цього питання.

Будь-які зміни та доповнення до цієї Угоди, за винятком тих, які приймаються згідно з пунктом 3 статті 31, та ухвалених Спільним Комітетом, набувають чинності з дати отримання останньої дипломатичної ноти, яка підтверджує виконання всіх процедур, необхідних для набуття поправками чинності згідно з національним законодавством кожної Договірної Сторони.

Додатки та Протоколи до цієї Угоди становлять її невід'ємну частину. Спільний Комітет може ухвалити рішення щодо внесення змін та доповнень до цих Додатків та Протоколів за умови дотримання при цьому необхідних внутрішньодержавних процедур Договірних Сторін.

1. Угода укладається на невизначений термін.

2. Кожна Договірна Сторона цієї Угоди може вийти з неї шляхом направлення іншій Договірній Стороні письмового повідомлення про це. Ця Угода припинить свою дію через 6 місяців з дати отримання зазначеного повідомлення іншою Стороною.

3. Договірні Сторони погоджуються, що у випадку, коли одна з Сторін, які підписали цю Угоду, вступає до Європейського Союзу, Угода припинить свою дію в день перед датою вступу Договірної Сторони до ЄС.

4. Договірні Сторони вирішуватимуть шляхом переговорів всі питання стосовно відповідних компенсаційних виплат що випливають з пункту 3 цієї статті.

Ця Угода набуває чинності через 30 днів з дати отримання Договірними Сторонами по дипломатичних каналах останнього письмового повідомлення, що підтверджує виконання усіх внутрішньодержавних процедур, необхідних для набуття цією Угодою чинності.

На посвідчення чого, уповноважені особи, що підписалися нижче, уклали цю Угоду.

Вчинено у двох примірниках в м. Скоп'є 18 січня 2001 року, кожен з яких македонською, українською та англійською мовами, при цьому усі тексти є автентичними. У випадку виникнення розбіжностей щодо тлумачення та застосування положень цієї Угоди, текст англійською мовою матиме переважну силу.

Наступні багатосторонні договори згадуються в п.1 Статті 28:

1. Паризька конвенція від 20 березня 1883 року про захист промислової власності (Стокгольмський Акт, 1967 р., із змінами 1979 р.);

2. Бернська конвенція від 9 вересня 1886 року про захист літературних та художніх творів (Паризький Акт, 1971 р.);

3. Міжнародна конвенція від 26 жовтня 1961 року про захист виконавців, продюсерів фонограм і теле- радіо організацій (Римська конвенція);

4. Мадридська угода про міжнародну реєстрацію (Стокгольмський Акт, 1967 р., із змінами 1979 р.);

5. Будапештський договір про міжнародне визнання збереження мікроорганізмів для цілей патентної процедури (1977 р. із змінами 1980 р.);

6. Угода про патентну співпрацю (Вашингтон, 1970 р. із змінами від 1979 р. і доповненнями від 1984 р.);

7. Конвенція про заснування Всесвітньої організації інтелектуальної власності (Стокгольмський Акт, 1967 р., із змінами 1979 р.);

8. Мадридська угода про продавлення фальшивих або оманливих позначок джерел товарів (1891 р., із змінами від 1967 р.);

9. Конвенція про захист фонограм від несанкціонованого розмноження (Женева 1971 р.);

10. Гаазька угода про міжнародне збереження промислової естетики (Гаага 1925, із змінами від 1960 р. та Стокгольм 1967 р.)

Дія Протоколу поширюється на продукцію, визначену у Розділі I цієї Угоди.

З дати набуття чинності цією Угодою Македонія скасовує мито на імпорт продукції, що надходить з України, крім видів продукції, визначених у Додатку 1 до цього Протоколу.

З дати набуття чинності цією Угодою Україна скасовує мито на імпорт продукції, що надходить з Македонії, крім видів продукції, визначених у Додатку 2 до цього Протоколу.

Україна та Македонія можуть продовжувати використовувати власні системи ліцензування продукції, що імпортується та експортується, протягом перехідного періоду, що закінчується не пізніше ніж через 4 роки після набуття чинності цією Угодою.

У разі зміни національного законодавства щодо тарифних кодів, які містяться у Додатках 1 та 2 до цього Протоколу, Договірні Сторони негайно поінформують одна одну про такі зміни.

1. Із набуттям чинності цією Угодою відповідно до статті 38 згідно нижченаведеного розкладу поступово скасовується мито щодо видів продукції, перелічених у списку А:

- перший рік - до 90% від суми основного мита

- другий рік - до 80% від суми основного мита

- третій рік - до 60% від суми основного мита

- четвертий рік - до 50% від суми основного мита

- п'ятий рік - до 40% від суми основного мита

- шостий рік - до 20% від суми основного мита

- сьомий рік - остаточне скасування.

1. Із набуттям чинності цією Угодою відповідно до статті 38 згідно нижченаведеного розкладу поступово скасовується мито щодо видів продукції, перелічених у списку В:

- перший рік - до 90% від суми основного мита

- другий рік - до 80% від суми основного мита

- третій рік - до 70% від суми основного мита

- четвертий рік - до 60% від суми основного мита

- п'ятий рік - до 50% від суми основного мита

- шостий рік - до 40% від суми основного мита

- сьомий рік - до 30% від суми основного мита

- восьмий рік - до 20% від суми основного мита

- дев'ятий рік - до 10% від суми основного мита

- десятий рік - остаточне скасування

1. Із набуттям чинності цією Угодою відповідно до статті 38 згідно нижченаведеного розкладу поступово скасовується мито щодо перелічених вище видів продукції, що мають позначку "1":

- перший рік - до 75% від суми основного мита

- другий рік - до 50% від суми основного мита

- третій рік - до 25% від суми основного мита

- четвертий рік - до 0% від суми основного мита.

1. Із набуттям чинності цією Угодою відповідно до статті 38 згідно нижченаведеного розкладу поступово скасовується мито щодо перелічених вище видів продукції, що мають позначку "2":

- перший рік - до 80% від суми основного мита

- другий рік - до 60% від суми основного мита

- третій рік - до 40% від суми основного мита

- четвертий рік - до 20% від суми основного мита

- п'ятий рік - до 0% від суми основного мита

Дія Протоколу поширюється на продукцію, визначену у Розділі II цієї Угоди.

Починаючи від дати вступу в дію цієї Угоди, мито на імпорт, що застосовується у Македонській Республіці стосовно продукції, яка надходить з України та види якої перелічені у Додатку I до цього Протоколу, скасовується або зменшується в межах квот, визначених у цьому Додатку, до рівня, встановленого у цьому Додатку.

Починаючи від дати вступу в дію цієї Угоди, мито на імпорт, що застосовується в Україні стосовно продукції, яка надходить з Македонської Республіки та види якої перелічені у Додатку II до цього Протоколу, скасовується або зменшується в межах квот, визначених у цьому Додатку, до рівня, встановленого у цьому Додатку.

1. Основне мито, погоджене відповідно до Додатків до цього Протоколу, - це митні ставки, що користуються найбільшою перевагою у країні і застосовуються на момент набуття чинності цією Угодою. Стосовно тих видів продукції, що не включені до Додатків до цього Протоколу, застосовуються митні ставки, що користуються найбільшою перевагою у країні на момент фактичного імпорту продукції. Митні ставки, посилання на які містяться у цьому Протоколі, включають ad valorem та особливі митні ставки, а також особливі збори з продукції.

2. З метою забезпечення належного застосування положень Протоколу А до цієї Угоди та можливостей надання одна одній подальших пільг, Сторони регулярно проводитимуть консультації на взаємовигідній основі в рамках Спільного комітету.

3. У разі зміни національного законодавства про тарифні коди, зазначені у Додатках I та II до цього Протоколу, Договірні Сторони негайно поінформують одна одну про такі зміни.

Для цілей цього Протоколу:

a) "виробництво" означає будь-який вид обробки чи переробки, включаючи збирання або конкретні операції;

b) "матеріал" означає будь-який інгредієнт, сировину, складову чи частину тощо, що використовується у виробництві продукту;

c) "продукт" означає продукт, що виробляється, навіть якщо в подальшому планується використати його для іншої виробничої операції;

d) "товари" означає як матеріали, так і продукти;

e) "митна вартість" означає вартість, що визначається у відповідності до Угоди 1994 року про імплементацію статті VII Генеральної угоди про тарифи та торгівлю (Угода СОТ про митну оцінку);

f) "ціна на умовах франко-завод" означає ціну, сплачену за продукт на умовах франко-завод виробнику в Стороні, де проведено останню обробку чи переробку, за умови, що ця ціна включає вартість усіх використаних матеріалів за обрахуванням будь-яких внутрішніх податків, що повинні чи можуть відшкодовуватися під час експорту виробленого продукту;

g) "вартість матеріалів" означає митну вартість на момент імпорту використаних матеріалів, що походять з третіх країн, або, якщо така вартість невідома і не може бути встановлена, - першу встановлену ціну, сплачену за матеріали в Стороні;

h) "вартість матеріалів, що мають походження," означає вартість таких матеріалів, яка визначена у підпараграфі (g), що застосована на умовах mutatis mutandis;

i) "додана вартість" застосовується як ціна на умовах франко-завод за вирахуванням митної вартості кожної включеної продукції, що походить з іншої Сторони, як визначено у статті 3, або, якщо митна вартість невідома або не може бути встановлена, - перша підтверджена ціна, сплачена за продукцію в Стороні;

j) "групи та товарні позиції" означає групи та товарні позиції (чотирьохзнакові коди), що використані у номенклатурі, яка становить Гармонізовану систему опису та кодування товарів, далі у Протоколі "Гармонізована Система" або "ГС";

k) "класифікований" стосується класифікації будь-якої продукції чи матеріалів у певній товарній позиції;

l) "партія" означає товари, що або відправляються одночасно одним експортером одному отримувачу, або відправляється за єдиним транспортним документом, що передбачає їх доставку від експортера до отримувача, або, за відсутності такого документа, - за єдиним рахунком-фактурою;

m) "території" означає території держав, включаючи територіальні води.

1. З метою застосування цієї Угоди, наступна продукція буде вважатися такою, що має походження зі Сторони:

a) продукція, що повністю вироблена в цій Стороні, як визначено у статті 4 цього Протоколу;

b) продукція, що вироблена в цій Стороні, включаючи матеріали, що не були повністю вироблені в цій Стороні, за умови, що такі матеріали пройшли у цій Стороні достатню обробку чи переробку, як визначено у статті 5 цього Протоколу.

1. Матеріали, що походять з однієї Сторони, будуть вважатися матеріалами, що походять з іншої Сторони, якщо вони включені до складу продукції, виробленої в цій останній Стороні. Не є обов'язковим те, щоб такі матеріали проходили достатню обробку чи переробку, за умови, якщо вони пройшли обробку чи переробку із перевищенням вимог, визначених у статті 6(1) цього Протоколу.

1. Повністю виробленими в Стороні вважатимуться:

a) корисні копалини, видобуті в межах її території або морського дна;

b) рослинна продукція, вирощена на її грунті;

c) живі тварини, вирощені в ній;

d) продукція, одержана в ній від живих тварин;

e) вироблена в ній продукція мисливського чи рибальського промислу;

f) продукція морського промислу та інша продукція, отримана з моря за межами територіальних вод Сторони її суднами;

g) продукція, виготовлена на борту її плавучих рибозаводів виключно з продукції, зазначеної у підпараграфі (f);

h) вжиті речі, зібрані в ній, що придатні лише для отримання сировини, включаючи вжиті покришки, що придатні лише для відновлення або для використання в якості відходів;

i) відходи та залишки, що є результатом виробничих операцій, здійснених в ній;

j) продукція, видобута з морського грунту чи надр за межами її територіальних вод за умови, що вона має виключне право на розробку такого грунту чи надр;

k) товари, вироблені в ній виключно з продукції заначеної в підпараграфах (a) - (j).

2. Поняття "її судна" та "її плавучі рибозаводи", використані в підпараграфах 1(f) та (g), застосовуються лише до суден та плавучих рибозаводів:

a) які зареєстровані в Стороні чи приписані до неї;

b) які ходять під прапором цієї Сторони;

c) які належать принаймні на 50 відсотків громадянам цієї Сторони або компанії, основний орган якої розташований в одній з Сторін та керівник чи керівники якої, голова ради директорів чи наглядової ради, а також більшість членів таких рад є громадянами цієї Сторони і, у разі утворення об'єднань або компаній з обмеженою відповідальністю, принаймні половина капіталу належить цій Стороні чи громадським органам або громадянам цієї Сторони;

d) капітан та офіцери яких є громадянами цієї Сторони; та

e) принаймні 75 відсотків їх команди є громадянами цієї Сторони.

1. Для цілей статті 2 продукція, що не повністю вироблена, вважається такою, що пройшла достатню обробку чи переробку, якщо дотримано умов, викладених у переліку, що міститься у Додатку II до цього Протоколу.

Згадані вище умови показують для всієї продукції, на яку поширюється ця Угода, обробку та переробку, яку мають пройти матеріали, що не походять зі Сторін, та використовуються у виробництві; ці умови застосовуються лише відносно таких матеріалів. Відповідно, якщо продукція, яка набула статус походження зі Сторони шляхом виконання умов, викладених у переліку, використовується для виробництва іншої продукції, умови які застосовуються до продукції, до складу якої вона увійшла, не відносяться до неї, не враховуючи матеріали, походженням з третіх країн, які можливо були використані для її виробництва.

2. Незалежно від положень параграфа 1, матеріали, що походять з третіх країн, які відповідно до викладених у переліку умов, не повинні використовуватися для виробництва продукції, однак можуть використовуватися за умови, якщо:

a) їх загальна вартість не перевищує 10 відсотків ціни продукції на умовах франко-завод;

b) будь-який зазначений у переліку відсотковий показник максимальної вартості матеріалів, що походять з третіх країн, не перевищується внаслідок застосування цього пункту.

Цей параграф не застосовується до продукції, що включена до груп 50 - 63 Гармонізованої Системи.

3. Параграфи 1 та 2 застосовуються за винятком випадків, передбачених статтею 6.

1. Незашкоджуючи положенням параграфа 2, наступні операції повинні вважатись недостатньою обробкою чи переробкою для підтвердження статусу продукції, що має походження, незалежно від того, чи дотримані вимоги статті 5:

a) операції щодо забезпечення збереження продукції у належному стані під час транспортування чи зберігання (вентиляція, розподілення, висушування, охолодження, використання солі, сіркового ангідриту чи інших водних розчинів, видалення пошкоджених частин і подібні операції);

b) прості операції, що складаються з видалення бруду, просіювання чи відбору, сортування, класифікації, підбору відповідних частин (включаючи складання набору речей), миття, фарбування, підрізання;

c) (i) зміна упаковки та відкриття і збирання упаковки;

(ii) просте розміщення в пляшках, фляжках, сумках, ящиках, коробках, закріплення на дошках тощо та усі інші прості операції пакування;

d) прикріплення знаків, ярликів та інших знаків розпізнавання на продукції чи її упаковці;

e) просте змішування продукції одного чи декількох видів, якщо одна чи декілька зі складових сумішів не відповідають вимогам, викладеним у цьому Протоколі, що є необхідними для визнання їх продукцією, що походить з Сторони;

f) просте збирання частин для отримання цілісної продукції;

g) поєднання двох чи більше операцій визначених у підпараграфах (a) - (f);

h) забій худоби.

2. Всі операції, що виконуються в Сторонах щодо певної продукції, повинні розглядатися разом під час встановлення того, чи слід вважати обробку чи переробку, що їй було піддано продукцію, недостатньою з огляду на положення параграфа 1.

1. Одиницею кваліфікації для застосування положень цього Протоколу вважається конкретна продукція, що розглядається як основна одиниця під час визначення класифікації з використанням номенклатури Гармонізованої Системи.

Відповідно, це буде:

a) коли продукція, що складається зі згрупованих або зібраних речей, класифікується відповідно до умов Гармонізованої Системи у єдиній товарній позиції, одиницею кваліфікації є цілісна продукція;

b) коли партія складається з декількох однакових продуктів, класифікованих у одній товарній позиції Гармонізованої Системи, з метою застосування положень цього Протоколу, кожен продукт слід розглядати окремо.

2. Якщо, відповідно до Загального Правила 5 Гармонізованої Системи, упаковка включається до продукції з метою класифікації, вона повинна включатись з метою встановлення походження.

Комплектуючі, запасні частини та інструменти, які відправлені з одиницею обладнання, машиною, апаратом чи транспортним засобом і становлять частину звичайного обладнання та включаються до їх ціни або на які не виставляється окремий рахунок-фактура, розглядаються як єдине ціле з такою одиницею обладнання, машиною, апаратом чи транспортним засобом.

Комплекти, як встановлено Загальним Правилом 3 Гармонізованої Системи, визнаються такими, що мають походження, коли всі складові продукти мають походження. Незважаючи на це, коли комплект складається з продуктів, що мають походження, і з продуктів, які його не мають, комплект у цілому визнається таким, що має походження якщо вартість продукції, що не має походження не перевищує 15 відсотків ціни комплекту на умовах франко-завод.

Для визначення того, чи має продукція походження, є необов'язковим визначення походження наступних елементів, які можуть бути використані під час її виробництва:

a) енергія та паливо;

b) промислове устаткування та обладнання;

c) машини та інструменти;

d) товари, які не входять і не мають входити до кінцевого складу продукції.

1. Вимоги для набуття статусу походження, викладені у розділі II, повинні виконуватися кожною з Сторін у будь-який момент.

2. Якщо товари, що мають походження, експортовані з будь-якої з Сторін до іншої країни, повертаються, вони повинні вважатися такими, які походять з третіх країн, до тих пір, поки не буде доведено митним органам, що:

a) товари, що повертаються є саме тими, які було експортовано; та

b) під час перебування в цій країні чи під час експорту їх не було піддано будь-якій операції, крім тих, які є необхідними для збереження їх належного стану.

3. Набуттю статусу походження відповідно до умов, викладених вище у розділі II, не перешкоджає обробка чи переробка, яка відбулася за межами Сторони, матеріалів експортованих з будь-якої з Сторін та у подальшому реімпортованих за умови, якщо:

a) матеріали були повністю вироблені в будь-якій з Сторін або були піддані обробці чи переробці, які не підпадають під недостатні операції, викладені у статті 6, до того, як вони були експортовані; та

b) митним органам може бути доведено те, що:

i) реімпортовані товари були отримані внаслідок обробки чи переробки експортованих матеріалів; та

ii) загальна додана вартість, набута за межами Сторони, шляхом застосування положень цієї статті, не перевищує 10 відсотків ціни кінцевої продукції на умовах франко-завод, якій надається статус походження.

4. Для цілей параграфа 3 умови для набуття статусу походження, визначені у розділі II, не застосовуються до обробки чи переробки, яка мала місце за межами Сторони. Але, якщо у переліку, який міститься у Додатку II, для визначення статусу походження кінцевого продукту застосовується норма щодо максимальної вартості усіх матеріалів, що походять з третіх країн, включених до складу продукції, загальна вартість матеріалів, що походять з третіх країн, включених на території відповідної Сторони, разом із загальною доданою вартістю, набутої за межами Сторони шляхом застосування положень цієї статті, не може перевищувати встановленого відсотка.

5. Для цілей застосування положень параграфів 3 та 4, "загальна додана вартість" повинна розумітися, як усі витрати, які виникли за межами Сторони, включаючи вартість матеріалів, включених там.

6. Положення параграфів 3 та 4 не застосовуються до продукції, яка не відповідає умовам, викладеним у переліку, який міститься у Додатку II, або яка може вважатись повністю обробленою чи переробленою тільки за умов застосування загальної вартості, що закріплена у статті 5(2).

7. Положення параграфів 3 та 4 не застосовуються до продукції, яка входить до груп 50 - 63 Гармонізованої Системи.

8. Будь-яка обробка чи переробка, яка підпадає під дію положень цієї статті і виконана за межами Сторони, виконується у відповідності до зовнішньоекономічної домовленості про переробку чи подібних домовленостей.

1. Преференційний режим, передбачений цією Угодою, застосовується лише до продукції, яка відповідає вимогам цього Протоколу і яка перевозиться напряму між Сторонами. Разом з цим, продукти, які складають єдину партію, можуть бути переміщені іншими територіями з використанням у разі потреби транзитних чи тимчасових складів на цих територіях за умови, що вони залишаються під контролем митних органів в країні транзиту чи зберігаються на складі і не піддаються іншим операціям, крім розвантаження та перевантаження чи будь-яких інших операцій, що мають на меті зберегти їх належний стан.

Продукція, що має походження може транспортуватися трубопроводом територією, що не є територією Сторін.

2. Докази того, що викладені у параграфі 1 умови було виконано, подаються митним органам країни-імпортера шляхом пред'явлення:

a) єдиного транспортного документа, що передбачає просування від країни-експортера через країну транзиту; або

b) виданий митними органами транзитної країни сертифікат, що:

(i) містить точний опис продукції;

(ii) містить дати розвантаження та перевантаження продукції та у разі необхідності найменування суден чи інших використаних транспортних засобів; та

(iii) містить умови, відповідно до яких продукція залишалася в країні транзиту; або

c) за відсутності цього будь-які документи, що їх замінюють.

1. До продукції, яка походить зі Сторони, що відправлена на виставку в іншу країну, яка не є Стороною, і продана після виставки для цілей імпорту до Сторони, під час імпорту будуть застосовуватися положення Угоди за умови, що митним органам буде доведено, що:

a) експортер поставив цю продукцію зі Сторони до іншої країни, де проводилася виставка, і виставив їх там;

b) продукцію було продано чи іншим чином відчужено таким експортером на користь особи зі Сторони;

c) продукцію було поставлено під час виставки чи негайно після її закінчення у тому стані, у якому її було відправлено на виставку; та

d) з моменту відправлення на виставку продукція не використовувалася для будь-якої іншої мети, окрім демонстрації на виставці.

2. Підтвердження походження має бути видано або оформлено у відповідності до положень розділу V та представлено митним органам країни-імпортера у звичайному порядку. Це підтвердження має містити найменування та адресу виставки. У разі необхідності можуть бути запитані додаткові документальні докази умов, за яких продукти було виставлено.

3. Параграф 1 буде застосовуватися до будь-якої торговельної, промислової, сільськогосподарської чи ремісницької виставки, ярмарку чи подібної публічної демонстрації або показу, які не організовані для приватних цілей в магазинах чи у ділових приміщеннях з наміром продажу іноземної продукції і протягом яких продукція залишається під митним контролем.

1. До матеріалів, що походять з третіх країн, які використані у виробництві продукції, що походить зі Сторони, на яку видається або оформлюється свідоцтво про походження у відповідності до положень розділу V, не будуть застосовуватися в такій Стороні повернення мита чи звільнення від сплати мита будь-якого виду.

2. Встановлена параграфом 1 заборона буде застосовуватися до будь-якої домовленості щодо відшкодування, звільнення від сплати або щодо несплати повністю або частково мита або податків, що мають еквівалентну силу, що застосовуються в Стороні до матеріалів, використаних у виробництві, якщо таке відшкодування, звільнення від сплати чи несплати застосовується дійсно або таким чином, коли продукція, отримана з цих матеріалів експортується, і не у тому разі, коли вона залишається для внутрішнього використання.

3. Експортер продукції, яка має підтвердження походження, повинен за першою вимогою митних органів надати усі відповідні документи, що підтверджують незастосування повернення мита щодо матеріалів, які походять з третіх країн і використовуються у виробництві відповідної продукції, а також підтверджують факт сплати мита або податків, що мають еквівалентну силу, щодо цих матеріалів.

4. Положення параграфів 1 - 3 будуть застосовуватися також до упаковки, як визначено в статті 7(2), аксесуарів, запасних частин та інструментів, як визначено у статті 8, та продукції, що йде у комплекті, як визначено у статті 9, якщо така продукція походить з третіх країн.

5. Положення параграфів 1-4 будуть застосовуватися лише до матеріалів того виду, до якого застосовується Угода. Більш того, ці положення не унеможливлюють застосування системи відшкодування податків при експорті щодо сільськогосподарських товарів, які застосовуються відповідно до положень Угоди.

6. Незалежно від положень параграфа 1, Сторони можуть домовлятися про повернення мита чи звільнення від сплати мита або податків, що мають еквівалентну силу, стосовно матеріалів, використаних у виробництві продукції, яка походить зі Сторони, з урахуванням таких положень:

a) щодо продукції, що включена до груп 25-49 та 64-97 Гармонізованої Системи, утримуються 5 відсотків митних платежів або менший відсоток, що діє в Україні чи Республіці Македонії.

b) щодо продукції, що включена до груп 50-63 Гармонізованої Системи, утримуються 10 відсотків митних платежів або менший відсоток, що діє в Україні чи Республіці Македонії.

Положення цього пункту застосовуються до 31 грудня 2002 року і можуть бути переглянуті за спільною згодою.

1. Положення цієї Угоди застосовуються до продукції, що походить зі Сторони, під час імпорту до іншої Сторони у разі пред'явлення сертифікату переміщення EUR.1, зразок якого наведено у додатку III.

2. Незалежно від положень параграфа 1, до продукції, що походить зі Сторони, у розумінні цього Протоколу, у випадках, зазначених у статті 23, положення цієї Угоди застосовуються без пред'явлення будь-яких документів, зазначених вище.

1. Сертифікат переміщення EUR.1 видається митними органами Республіки Македонія та уповноваженими органами України (тут і далі: уповноважені органи) на підставі заяви, що подається у письмовій формі експортером або його уповноваженим представником під відповідальність експортера.

2. Для цього експортер чи його уповноважений представник заповнюють сертифікат переміщення EUR.1 та форму заяви, зразки яких наведено у додатках IIIa та IIIb. Сертифікат переміщення EUR.1 має бути заповнений англійською мовою. Інші форми мають бути заповнені українською або македонською мовами у відповідності до положень національного законодавства країни-експортера. У разі заповнення від руки слід робити це чорнилами і друкованими літерами. Опис продукції має наводитися у спеціально призначеній для цього графі, не залишаючи жодного пустого рядку. Якщо графа заповнена не повністю, слід провести горизонтальну лінію під останнім рядком опису, а пусте місце слід прокреслити.

3. Експортер, що подав заяву на видачу сертифікату переміщення EUR.1, повинен у будь-який момент на вимогу митних органів країни-експортера, де видається сертифікат переміщення EUR.1, надати усі відповідні документи, що підтверджують статус походження відповідної продукції, а також виконати інші вимоги цього Протоколу.

4. Сертифікат переміщення EUR.1 видається уповноваженими органами Сторони у тому випадку, якщо відповідна продукція може вважатися такою, що походить зі Сторони та відповідає іншим вимогам цього Протоколу.

5. Уповноважені органи*, зобов'язані вжити усіх необхідних заходів щодо перевірки статусу походження продукції зі Сторони та виконання інших вимог Протоколу. Для цього вони мають право запитати про будь-який доказ та провести будь-яку перевірку документів експортера чи будь-яку іншу необхідну перевірку. Уповноважені органи, що видають сертифікат, зобов'язані також переконатися, що передбачені параграфом 2 форми заповнені належним чином. Зокрема, вони повинні перевірити, чи заповнено місце, відведене для опису продукції, таким чином, аби виключити будь-яку можливість шахрайського дописування.

6. Дата видачі сертифікату переміщення EUR.1 зазначається в графі 11 сертифікату.

7. Сертифікат переміщення EUR.1 видається уповноваженими органами і надається експортеру, щойно фактичний експорт здійснений або був забезпечений.

1. Незалежно від положень статті 16(7), сертифікат переміщення EUR.1 може у виняткових випадках бути виданий після здійснення експорту продукції, якої він стосується, якщо:

a) на момент експорту він не був виданий внаслідок помилки, або ненавмисної бездіяльності, або з огляду на особливі обставини; або

b) уповноваженим органам буде доведено, що сертифікат переміщення EUR.1 був виданий, але з технічних причин не був прийнятий на момент імпорту.

2. Для цілей реалізації положень параграфа 1 експортер повинен в своїй заяві зазначити про місце та дату експорту продукції, якої стосується сертифікат переміщення EUR.1, а також навести причини свого запиту.

3. Уповноважені органи можуть видати сертифікат переміщення EUR.1 згодом лише після проведення перевірки інформації, наведеної у заяві експортера, на предмет відповідності інформації, що міститься у відповідних документах.

4. На сертифікаті переміщення EUR.1, що виданий згодом, слід зробити такий запис:

"ISSUED RETROSPECTIVELY"

5. Передбачений параграфом 4 запис слід зробити в графі "Примітки" сертифікату переміщення EUR.1.

1. В разі крадіжки, втрати чи знищення сертифікату переміщення EUR.1 експортер може подати до уповноважених органів, що видали його, заяву про видачу дубліката на підставі експортних документів, що є у їх розпорядженні.

2. На виданому таким чином дублікаті слід зробити такий запис: "DUPLICATE"

3. Передбачений пунктом 2 запис слід зробити в графі "Примітки" дубліката сертифікату переміщення EUR.1.

4. Дублікат повинен мати дату видачі оригіналу сертифікату переміщення EUR.1 і набирає чинності з цієї дати.

Якщо продукція, що походить зі Сторони, знаходиться під контролем митного органу Сторони, можлива заміна оригіналу свідоцтва про походження одним чи декількома сертифікатами переміщення EUR.1 для цілей відправлення усієї чи деякої з цієї продукції до однієї зі Сторін. Замінений сертифікат(и) переміщення EUR.1 видається уповноваженими органами.

1. Свідоцтво про походження є дійсним протягом чотирьох місяців з дати видачі в країні-експортері і має бути представлене протягом зазначеного періоду митним органам країни-імпортера.

2. Свідоцтво про походження, що подається до митних органів країни-імпортера після закінчення строку його пред'явлення, зазначеного в параграфі 1, може бути прийняте для цілей надання преференційного режиму, якщо неподання цих документів до закінчення зазначеного строку спричинено виключними обставинами.

3. В інших випадках прострочення у пред'явленні, митні органи країни-імпортера можуть прийняти свідоцтво про походження, якщо продукція була пред'явлена до закінчення зазначеного строку.

Свідоцтво про походження повинно бути пред'явлено митним органам країни-імпортера у порядку, встановленому в цій Стороні. Зазначені органи можуть вимагати перекладу свідоцтва про походження, а також можуть вимагати, аби до імпортної декларації було додано заяву імпортера про те, що продукція відповідає вимогам, встановленим для застосування Угоди.

Якщо за запитом імпортера та з дотриманням умов, встановлених митними органами Сторони-імпортера, розібрана чи незібрана продукція, як визначено в Загальному Правилі 2(a) Гармонізованої Системи, яка класифікується в розділах XVI та XVII або товарних позиціях 7308 та 9406 Гармонізованої Системи, імпортується окремими частинами, митним органам подається єдине свідоцтво про походження такої продукції на момент імпорту першої частини.

1. Продукція, що відправляється в малих пакунках від приватних осіб приватним особам чи становить частину особистого багажу пасажирів, визнається продукцією, що походить зі Сторони, без подання доказу про походження за умови, що така продукція не імпортується шляхом торговельної діяльності і була задекларована як така, що відповідає вимогам цього Протоколу, та за умови, що немає сумнівів щодо достовірності такої декларації. У випадку відправлення продукції поштою цю декларацію можна подати за формою декларації C2/CP3 або на аркуші паперу, що додається до такого документа.

2. Разовий імпорт, що складається виключно з товарів особистого використання отримувачів, мандрівників чи їх родин, не вважається імпортом шляхом здійснення торговельної діяльності, якщо з природи та кількості продукції очевидно, що комерційна мета відсутня.

3. Більш того, загальна вартість цієї продукції не може перевищувати 500 EUR для невеликих пакунків та EUR 1200 для продукції, що становить частину особистого багажу мандрівників.

Передбачені статтею 16(3) документи, використані для цілей доведення того, що продукція, на яку поширюється чинність сертифікату переміщення EUR.1, може розглядатися як продукція, що походить зі Сторони і відповідає іншим вимогам цього Протоколу, можуть, зокрема, включати:

a) прямі докази операцій з переробки, здійснених експортером чи постачальником для виготовлення відповідних товарів, що включені, наприклад, до його рахунків чи внутрішнього бухгалтерського обліку;

b) документи, що підтверджують статус походження використаних матеріалів, видані або оформлені в Стороні, де ці документи використовуються у відповідності до національного законодавства;

c) документи, що підтверджують операції обробки чи переробки матеріалів в Стороні, видані або оформлені в Стороні, де ці документи використовуються у відповідності до національного законодавства;

d) сертифікат переміщення EUR.1, що підтверджує статус походження використаних матеріалів зі Сторони, виданий або оформлений в Стороні у відповідності до цього Протоколу.

1. Експортер, що подав заяву про видачу сертифікату переміщення EUR.1, зобов'язаний зберігати передбачені статтею 16(3) документи протягом не менш як трьох років.

2. Уповноважені органи країни-експортера, що видали сертифікат переміщення EUR.1, зобов'язані зберігати форму заяви, передбачену статтею 16(2) протягом не менш як трьох років.

3. Митні органи країни-імпортера зобов'язані зберігати пред'явлений їм сертифікат переміщення EUR.1 протягом не менш як трьох років.

1. Виявлення незначних розбіжностей між даними, наведеними в свідоцтві про походження, і даними, наведеними в документах, поданих до митної служби для цілей виконання формальних вимог щодо імпорту продукції, не може, як таке, робити свідоцтво про походження недійсним та таким, що не має юридичної сили, якщо належним чином встановлено, що цей документ відноситься до пред'явленої продукції.

2. Очевидні формальні помилки, як-от, друкарські помилки в свідоцтві про походження, не можуть служити підставою для відмови в прийнятті цього документа, якщо такі помилки не є підставами для виникнення сумнівів щодо точності даних, наведених в такому документі.

1. Суми в національній валюті країни-експортера, що відповідають сумам, вираженим в EUR, визначаються країною-експортером і передаються до країни-імпортера.

2. Якщо ці суми перевищують відповідні суми, визначені країною-імпортером, остання повинна прийняти їх, якщо рахунок-фактуру на продукцію виставлено в валюті країни-експортера.

3. Суми, що мають використовуватися у будь-якій заданій національній валюті, є еквівалентом в цій національній валюті сум, виражених в EUR станом на перший робочий день жовтня року, що передує даті набуття чинності цією Угодою.

4. Суми, виражені в EUR, та їх еквіваленти в національних валютах Сторін переглядаються спільним комітетом за запитом Сторони. Здійснюючи такий перегляд, спільний комітет повинен забезпечити, аби не відбувалося зменшення сум, що використовуються в національній валюті, а також повинен зважити на доцільність.

1. Митні органи Сторін повинні надавати одне одному зразки відбитків печаток, що використовуються їхніми уповноваженими органами для видачі сертифікатів переміщення EUR.1, а також надавати одне одному адреси митних органів, що відповідають за перевірку цих сертифікатів.

2. Для того, аби забезпечити належне застосування цього Протоколу, Сторони повинні надавати одне одному через компетентні митні адміністрації допомогу у перевірці вірогідності сертифікатів переміщення EUR.1 та достовірності інформації, наведеної у цих документах.

1. Подальші перевірки свідоцтв про походження проводяться випадково або у випадку, коли митні органи країни-імпортера мають обгрунтовані сумніви щодо вірогідності таких документів, статусу походження товарів зі Сторони або щодо виконання інших вимог цього Протоколу.

2. Для цілей реалізації положень пункту 1 митні органи країни-імпортера повинні передати сертифікат переміщення EUR.1 та рахунок-фактуру, якщо їх було представлено, або копії цих документів митним органам країни-експортера, зазначаючи де це доцільно, про причини запиту. Будь-які отримані документи та інформація, що можуть свідчити про те, що інформація в свідоцтві про походження є недостовірною, передаються додатково до запиту про перевірку.

3. Перевірка здійснюється митними органами країни-експортера. Для цього вони мають право запитувати про будь-які докази та проводити перевірки рахунків експортера та будь-які інші перевірки, що, на їхню думку, є необхідними.

4. Якщо митні органи країни-імпортера вирішать призупинити надання преференційного режиму відповідній продукції до отримання результатів перевірки, імпортеру пропонується забрати продукцію за умови виконання будь-яких запобіжних заходів, що будуть визнані необхідними.

5. Митні органи, що запитали про проведення перевірки, слід поінформувати про результати такої перевірки якомога швидше. Ці результати повинні чітко визначати, чи є документи автентичними та чи можна вважати відповідну продукцію такою, що походить зі Сторони та відповідає іншим вимогам цього Протоколу.

6. Якщо в разі наявності обгрунтованого сумніву немає відповіді протягом десяти місяців з дати запиту про перевірку або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення автентичності розглядуваного документа чи реального походження продукції, митні органи, що надіслали запит, повинні, крім виключних обставин, відмовити у наданні преференційного режиму.

У разі виникнення спорів щодо порядку проведення перевірки, встановленого статтею 29, і неможливості вирішити ці спори між митними органами, що надіслали запит про проведення перевірки, та митними органами, що відповідають за проведення такої перевірки, або в разі порушення ними питання про тлумачення цього Протоколу, Договірні Сторони докладатимуть зусиль для вирішення розбіжностей між ними шляхом проведення прямих консультацій.

Вирішення спорів між імпортером та митними органами країни-імпортера в будь-якому випадку відбувається за законодавством зазначеної Сторони.

До кожної особи, що складає або спричинює складання документа, що містить недостовірну інформацію, для цілей отримання преференційного режиму на продукцію, застосовуються штрафні санкції.

1. Сторони зобов'язані вживати усіх необхідних заходів щодо забезпечення того, аби продукція у торговельному обороті, на яку видано свідоцтво про походження та що при її переміщенні використовуються вільні зони, розташовані на території Сторін, не замінювалася іншою продукцією та не піддавалася іншим операціям, крім звичайних операцій, призначених для запобігання її псуванню.

2. У якості звільнення від положень, що містяться в параграфі 1, якщо продукція, що походить зі Сторони, імпортується до вільної зони на підставі свідоцтва про походження та до неї вчиняються дії чи здійснюється її переробка, компетентні органи за запитом експортера видають новий сертифікат EUR.1, якщо вчинені дії чи здійснена переробка відповідають положенням цього Протоколу.

Підкомітет з митних питань та питань походження засновується при Спільному комітету для цілей надання комітетові допомоги у виконанні його службових обов'язків та забезпечення безперервного обміну інформацією та консультацій між експертами.

Підкомітет складається з представників обох Сторін - експертів з митних питань та питань походження.

Спільний комітет може ухвалити рішення про внесення поправок до положень цього Протоколу.

Положення цієї Угоди можуть застосовуватися до товарів, що відповідають положенням цього Протоколу та що станом на дату набуття чинності чи початку застосування переміщуються транзитом, чи перебувають в Стороні на тимчасовому зберіганні на митному ліцензійному складі чи у вільній зоні, і повинні бути передані митним органам країни-імпортера протягом чотирьох місяців з дати видачі компетентним органом країни-експортера сертифікату EUR.1, виданого згодом, разом із документами, що доводять пряме перевезення товарів.

Примітка 1:

Перелік встановлює вимоги до всіх продуктів для вирішення питання про те, чи можна ці продукти вважати такими, що пройшли достатню обробку чи переробку, як визначено в статті 5 Протоколу.

Примітка 2:

2.1. Перші дві графи переліку містять опис отриманого продукту. Перша графа наводить номер товарної позиції чи номер групи, використовуваний в Гармонізованій Системі, а друга графа містить опис товарів, використовуваний в цій системі для відповідної товарної позиції чи групи. Для кожного пункту перших двох граф в графі 3 або 4 встановлено правило. Якщо у деяких випадках пункту у першій графі передує "ex", це означає, що правила, які містяться у графах 3 або 4, застосовуються лише до частини відповідної товарної позиції, зазначеної в графі 2.

2.2. Якщо в графі 1 наведено декілька номерів товарних позицій або якщо в графі 2 наведено номер товарної позиції, а опис продуктів в графі 2 наведено узагальнено, то відповідна норма в графі 3 або 4 застосовується до усіх продуктів, що у відповідності до Гармонізованої Системи класифіковані в товарних позиціях цієї групи або у будь-якій з товарних позицій, зазначених у графі 1.

2.3. Якщо у переліку є декілька норм, що застосовуються до різних продуктів однієї товарної позиції, то кожен абзац містить опис тієї частини товарної позиції, на яку поширюються відповідні норми графи 3 або 4.

2.4. Якщо для пунктів перших двох граф норму наведено і в графі 3, і в графі 4, експортер може вибрати в якості альтернативи, одну з цих норм - або норму графи 3, або норму графи 4. Якщо в графі 4 не наведено норму щодо походження, слід застосовувати норму, наведену в графі 3.

Примітка 3:

3.1. Положення статті 5 Протоколу щодо продуктів, що набули статусу походження з Країни і використовуються у виробництві інших продуктів, застосовуються незалежно від того, чи було набуто цей статус в межах фабрики, де ці продукти використовуються, чи на іншій фабриці в Сторонах.

Приклад:

Двигун товарної позиції N 8407, для якого норма встановлює, що вартість матеріалів, які походять з третіх країн, що можуть включатися до його складу, не повинна перевищувати 40% ціни франко-завод, виготовляється з "іншої легованої сталі, начорно формованої куванням" товарної позиції N з 7224.

Якщо таке кування відбулося в Стороні зі зливків, що походять з третіх країн, воно вже набуло статусу походження згідно з нормою для товарної позиції N з 7224 переліку. Кування може потім вважатися таким, що походить при підрахунку вартості двигунів, незалежно від того, чи було це кування здійснено на тій самій фабриці чи на іншій фабриці Сторони. Таким чином, вартість зливків, що походять з третіх країн, не береться до уваги під час додавання вартості використаних матеріалів, що походять з третіх країн.

3.2. Норма переліку являє собою мінімальну суму необхідної обробки чи переробки, і виконання обробки чи переробки із перевищенням цих вимог також надає статусу походження зі Сторони; навпаки, виконання обробки чи переробки в меншому обсязі не може надати статусу походження зі Сторони. Таким чином, якщо норма передбачає, що на певному рівні виробництва може бути використаний матеріал, що походить з третіх країн, дозволяється використання такого матеріалу на більш ранній стадії виробництва, а на пізнішій стадії - не дозволяється.

3.3. Не зашкоджуючи положенням примітки 3.2., якщо норма встановлює, що можуть бути використані "матеріали будь-якої товарної позиції", то можуть бути використані також матеріали тієї самої товарної позиції, що і продукт, за винятком конкретних обмежень, що також можуть бути визначені нормою. Однак, фраза "виробництво з матеріалів будь-якої товарної позиції, включаючи інші матеріали товарної позиції N ..." означає, що можуть бути використані лише матеріали, класифіковані в тій самій товарній позиції, що і продукт з іншим описом, аніж опис продукту, наведений в графі 2 переліку.

3.4. Якщо норма переліку встановлює, що продукт може бути вироблено з більш ніж одного матеріалу, це означає, що можуть бути використані будь-який чи будь-які матеріали. Використання усіх матеріалів не є обов'язковим.

Приклад:

Норма для тканин ГС 5208-5212 встановлює, що можуть бути використані натуральні тканини, а також, серед інших матеріалів, - хімічні матеріали. Це не означає, що слід використовувати обидва види матеріалів; можна використовувати один вид, або інший вид, або обидва.

3.5. Якщо норма переліку встановлює, що продукт має бути вироблений з конкретного матеріалу, ця умова вочевидь не забороняє використання інших матеріалів, що з огляду на їхню внутрішню природу не відповідають цій нормі. (Див. також примітку 6.2. нижче щодо текстильних матеріалів).

Приклад:

Норма щодо готових харчових продуктів товарної позиції N 1904, що окремо виключає використання зернових та похідних від них, не забороняє використання мінеральних солей, хімічних речовин та інших добавок, що не є продуктами з зернових.

Однак, це правило не застосовується до продуктів, що попри те, що вони не можуть бути вироблені з конкретного матеріалу, зазначеного в переліку, можуть бути виготовлені з матеріалу того самого типу на більш ранній стадії виробництва.

Приклад:

У випадку з предметами одягу групи 62, виробленою з нетканих матеріалів, якщо для цього виду одягу дозволяється використання лише пряжі, що походить з третіх країн, не можна починати з використання нетканого одягу, навіть якщо нетканий одяг зазвичай не може виготовлятися з пряжі. В таких випадках початковим матеріалом зазвичай вважається матеріал на стадії до пряжі, тобто на стадії волокон.

3.6. Якщо норма переліку наводить два відсоткові показники щодо максимальної вартості використовуваних матеріалів, що походять з третіх країн, ці показники не можна додавати одне до одного. Іншими словами, максимальна вартість усіх використаних матеріалів, що походять з третіх країн, не може у будь-який момент перевищувати більшого із наведених відсоткових показників. Більш того, не можна перевищувати окремі відсоткові показники щодо конкретних матеріалів, щодо яких вони застосовуються.

Примітка 4:

4.1. Поняття "натуральні волокна" вживається в переліку для інших волокон, крім штучних чи синтетичних волокон. Поняття обмежується стадіями, що передують прядінню, включаючи відходи, і включає, якщо не зазначено про інше, волокна, що були прочесані чи іншим чином перероблені, але не спрядені.

4.2. Поняття "натуральні волокна" включає кінський волос товарної позиції N 0503, шовк товарних позицій N 5002 та 5003, а також шерстяні волокна, тонкий чи грубий волос тварин товарних позицій N 5101-5105, бавовняні волокна товарних позицій N 5201-5203 та інші рослинні волокна товарних позицій N 5301-5305.

4.3. Поняття "текстильна пульпа", "хімічні матеріали" та "паперові матеріали" використовуються в переліку для відображення матеріалів, що не класифіковані в групах 50-63 і можуть використовуватися для виробництва штучних, синтетичних або паперових волокон чи пряжі.

4.4. Поняття "штучні штапелеві волокна" використовується в переліку для відображення синтетичних або штучних джгуту, штапельних волокон чи відходів товарних позицій N 5501- 5507.

Примітка 5:

5.1. Якщо для певного продукту в переліку є посилання на цю примітку, то умови, викладені в графі 3 не застосовуються до будь-яких основних текстильних матеріалів, що використовуються у виробництві цього продукту, які усі разом становлять не більше 10 відсотків від загальної ваги усіх використаних основних текстильних матеріалів. (Див. також примітки 5.3. та 5.4. нижче).

5.2. Однак, наведений у примітці 5.1. допуск застосовується лише до комплексних продуктів, що були виготовлені із двох або більше основних текстильних матеріалів.

Нижче наведено основні текстильні матеріали:

- шовк;

- шерсть;

- грубий волос тварин;

- тонкий волос тварин;

- бавовна;

- паперові матеріали та папір;

- льон;

- справжнє прядиво;

- джут та інші текстильні луб'яні волокна;

- сизаль та інші текстильні волокна роду агави;

- кокосовий горіх, абака, рамі та інші рослинні текстильні волокна;

- синтетичні штучні нитки;

- штучні нитки;

- синтетичні штучні штапельні волокна поліпропілену;

- синтетичні штучні штапельні волокна поліестеру;

- синтетичні штучні штапельні волокна поліаміду;

- синтетичні штучні штапельні волокна поліакрилонітрилу;

- синтетичні штучні штапельні волокна поліаміду;

- синтетичні штучні штапельні волокна політетрафлюороетилену;

- синтетичні штучні штапельні волокна поліфеніленсульфіду;

- синтетичні штучні штапельні волокна полівінілхлориду;

- інші синтетичні штучні штапельні волокна;

- штучні штапельні волокна віскози;

- інші штучні штапельні волокна;

- пряжа з поліуретану, сегментована гнучкими частинами поліестеру, з позументною пряжею чи без такої;

- пряжа з поліуретану, сегментована гнучкими частинами поліестеру, з позументною пряжею чи без такої;

- продукти товарної позиції N 5605 (металізована пряжа) з включеннями стрічки, що складається з сердцевини з алюмінієвої фольги чи пластикової стрічки, з покриттям із алюмінієвого порошку чи без такого, завширшки не більше 5 мм, з прошарками з прозорого чи кольорового адгезиву між двома шарами пластикової стрічки,

- інші продукти товарної позиції N 5605.

Приклад:

Пряжа товарної позиції N 5205, виготовлена з бавовняних волокон товарної позиції N 5203 та синтетичних штапельних волокон товарної позиції N 5506, є комплексною пряжею.

Тому синтетичні штапельні волокна, що походять з третіх країн і не відповідають нормам щодо походження (що передбачають виробництво з хімічних матеріалів чи текстильної пульпи), можуть використовуватися до межі у 10 відсотків від ваги пряжі.

Приклад:

Шерстяні волокна товарної позиції N 5112, виготовлені з шерстяної пряжі товарної позиції N 5107 та синтетичної пряжі зі штапельних волокон товарної позиції N 5509, є комплексною тканиною. Тому може використовуватися синтетична пряжа, що не відповідає вимогам норм про походження (що передбачають виробництво з хімічних матеріалів чи текстильної пульпи), або шерстяна пряжа, що не відповідає вимогам норм про походження (що передбачають виробництво з натуральних волокон, не прочесаної та не підготовленої у будь-який інший спосіб до прядіння), або поєднання цих двох видів за умови, що їх загальна вага не перевищує 10 відсотків ваги тканини.

Приклад:

Махрова текстильна тканина товарної позиції N 5802, виготовлена з бавовняної пряжі товарної позиції N 5205 та бавовняна тканина товарної позиції N 5210, є комплексним продуктом лише в тому випадку, якщо власне бавовняна тканина є комплексною тканиною, що виготовляється з пряжі, класифікованої у двох окремих товарних позиціях, або якщо використані бавовняні тканини є комплексними.

Приклад:

Якщо розглядувана ворсова текстильна тканина була виготовлена з бавовняної пряжі товарної позиції N 5205 та синтетичної тканини товарної позиції N 5407, то, вочевидь, використано два окремі види основних текстильних матеріалів, а махрова текстильна тканина, відповідно, є змішаним продуктом.

Приклад:

Ворсовий килим, виготовлений як зі штучної пряжі, так і з бавовняної пряжі з джутовою основою, є комплексним продуктом, адже використано три основні текстильні матеріали. Тому будь-які матеріали, що походять з третіх країн, можуть бути використані на більш пізніших стадіях виробництва, аніж встановлено в нормі, за умови, що їх загальна вага не перевищує 10 відсотків від ваги текстильних матеріалів килиму. Тому як джутову основу, так і/або штучну пряжу на цій стадії виробництва можна використовувати за умови, що виконуються вимоги щодо ваги.

5.3. У випадку із продуктами, що включають "пряжу з поліуретану, сегментовану гнучкими частинами поліестеру, з позументною пряжею чи без такої" такий допуск становить 20 відсотків для такої пряжі.

5.4. У випадку із продуктами, що включають "стрічку, що складається з сердцевини з алюмінієвої фольги чи з ядра пластикової стрічки, з покриттям із алюмінієвого порошку чи без такого, завширшки не більше 5 мм, з прошарками з прозорого чи кольорового адгезиву між двома стрічками пластикової стрічки", такий допуск становить 30 відсотків для такої стрічки.

Примітка 6:

6.1. У випадку із тими текстильними продуктами, що помічені в переліку виноскою, що містить посилання на цю примітку, можна використовувати текстильні матеріали, крім підкладок та додаткових підкладок, що не відповідають нормі, викладеній у переліку в графі 3 для відповідного готового продукту, за умови, що вони класифіковані в іншій товарній позиції, аніж цей продукт, і що їх вартість не перевищує 8 відсотків від ціни продукту на умовах франко-завод.

6.2. Не зашкоджуючи положенням примітки 6.3., матеріали, що не класифіковані в групах 50-63, можуть використовуватися у виробництві текстильних продуктів, незалежно від того, чи містять вони текстильні матеріали.

Приклад:

Якщо норма переліку встановлює, що для конкретної текстильної позиції, як-от, брюки, слід використовувати пряжу, це не унеможливлює використання металевих позицій, як-от, гудзиків, тому що гудзики не класифіковані в групах 50-63. З тієї самої причини це не унеможливлює використання застібок "блискавка" попри те, що такі застібки зазвичай містять текстильні матеріали.

6.3. В разі застосування норми про відсотковий показник слід брати до ваги вартість матеріалів, що не класифіковані в групах 50-63, для обчислення вартості включених до складу продукту матеріалів, що походять з третіх країн.

Примітка 7:

7.1. Для цілей товарних позицій N ex 2707, 2713-2715, ex 2901, ex 2902 та ex 3403 поняття "спеціальні процеси" включає:

a) перегонка під вакуумом;

b) повторна перегонка у дуже ретельному процесі ректифікації;

c) крекінг;

d) риформінг;

e) екстракція виборчими розчинниками;

f) процес, що передбачає усі такі операції: переробка концентрованою сірковою кислотою, олеумом, чи сірковим ангідридом; нейтралізація лужними реагентами; знебарвлення та фришування природним активним грунтом, активованим грунтом, активованим вугіллям чи бокситом;

g) полімеризація;

h) алкілування;

i) ізомеризація.

7.2. Для цілей товарних позицій N 2710, 2711 та 2712 поняття "спеціальні процеси" включає:

a) перегонка під вакуумом;

b) повторна перегонка у дуже ретельному процесі ректифікації;

c) крекінг;

d) риформінг;

e) екстракція виборчими розчинниками;

f) процес, що передбачає усі такі операції: переробка концентрованою сірковою кислотою, олеумом, чи сірковим ангідридом; нейтралізація лужними реагентами; знебарвлення та фришування природним активним грунтом, активованим грунтом, активованим вугіллям чи бокситом;

g) полімеризація;

h) алкілування;

i) ізомеризація;

j) щодо важких нафтопродуктів, що входять лише до товарної позиції N ex 2710, - десульфурація воднем, що призводить до зменшення приблизно 85 відсотків вмісту сірки у перероблених продуктах (метод ASTM 1266-59 T);

k) щодо продуктів, що входять лише до товарної позиції N 2710, - депарафування в інший спосіб, крім фільтрації;

l) щодо важких нафтопродуктів, що входять лише до товарної позиції N ex 2710, - обробка воднем під тиском більш ніж 20 бар та температурою більш ніж 250 град. С з використанням каталізатора, окрім як для десульфурації, якщо водень є активним елементом хімічної реакції. Дальша обробка воднем змащувальних масел товарної позиції N ex 2710 (наприклад, гідрообробка чи знебарвлення) для того, аби, в першу чергу, покращити якість кольору чи стійкість, не вважається спеціальним процесом;

m) щодо натофпродуктів, що входять лише до товарної позиції N ex 2710 - атмосферна перегонка за умови, що менш ніж 30 відсотків цих продуктів за обсягом, включаючи втрати, переганяється під температурою 300 град. С за методом ASTM D 86;

n) щодо важких нафтопродуктів, крім газойлів та нафтопалива, що входять лише до товарної позиції N ex 2710, - обробка засобами високочастотного електричного щіткового розряду.

7.3. Для цілей товарних позицій N ex 2707, 2713-2715, ex 2901, ex 2902 та ex 3403, прості операції, як-от, очищення, зцідження, знесолення, відділення води, фільтрація, забарвлення, маркування, отримання сіркового вмісту в результаті поєднання продуктів з різним сірковим вмістом, будь-яке поєднання цих операцій чи подібних операцій не призводить до набуття статусу походження.