З метою забезпечення реалізації нового етапу співробітництва між Україною та Організацією Північноатлантичного договору відповідно до рішень, прийнятих під час засідань Комісії Україна - НАТО 4 квітня 2008 року у м. Бухаресті та 3 грудня 2008 року у м. Брюсселі, створення належних умов для ефективного виконання пріоритетних завдань у сфері євроатлантичної інтеграції України та підготовки України до набуття членства в Організації Північноатлантичного договору

1. Затвердити Річну національну програму на 2009 рік з підготовки України до набуття членства в Організації Північноатлантичного договору (далі - Річна національна програма), що додається.

2. Кабінету Міністрів України:

розробити та затвердити у місячний строк план заходів з виконання у 2009 році Річної національної програми;

подати до 1 грудня 2009 року проект Річної національної програми на 2010 рік та в подальшому подавати проекти річних національних програм на наступні роки до 1 грудня року, що передує плановому.

3. Центральним органам виконавчої влади, іншим державним органам, відповідальним за виконання завдань Річної національної програми, подавати щокварталу до 5 числа місяця, наступного за звітним періодом, Кабінету Міністрів України та Національному центру з питань євроатлантичної інтеграції України звіти про стан виконання плану заходів з виконання у 2009 році Річної національної програми для дальшого інформування Президента України.

4. Державному комітету телебачення та радіомовлення України за участю Національного центру з питань євроатлантичної інтеграції України, Міністерства закордонних справ України, інших державних органів, відповідальних за виконання завдань Річної національної програми, забезпечити регулярне інформування громадськості про хід та результати виконання у 2009 році Річної національної програми.

5. Визнати таким, що втратив чинність, Указ Президента України від 2 березня 2009 року N 116 "Про Цільовий план Україна - НАТО на 2009 рік у рамках Плану дій Україна - НАТО".

6. Цей Указ набирає чинності з дня його опублікування, крім статті 5 Указу, яка набирає чинності одночасно з актом Кабінету Міністрів України про затвердження плану заходів з виконання у 2009 році Річної національної програми.

Україна високо цінує спільне рішення Бухарестського саміту Організації Північноатлантичного договору (2 - 4 квітня 2008 року) та проведеного в його рамках засідання Комісії Україна - НАТО на найвищому рівні щодо перспектив членства України в НАТО, а також рішення стосовно переходу до якісно нового формату співробітництва між Україною та НАТО шляхом підготовки та виконання річних національних програм з підготовки України до набуття членства в Організації Північноатлантичного договору, прийняте Північноатлантичною Радою НАТО та Комісією Україна - НАТО на рівні міністрів закордонних справ (2 - 3 грудня 2008 року).

Стратегічний курс євроатлантичної інтеграції України, спрямований на набуття членства в Організації Північноатлантичного договору, залишається незмінним.

Річну національну програму на 2009 рік з підготовки України до набуття членства в Організації Північноатлантичного договору (далі - Річна національна програма) спрямовано на активізацію проведення внутрішньодержавних реформ та досягнення Україною стандартів, необхідних для вступу в НАТО. Досягнення цілей та виконання визначених Річною національною програмою пріоритетних завдань у поточному році забезпечуватиметься шляхом розроблення та виконання відповідного плану заходів.

Контроль за станом виконання Річної національної програми та відповідного плану заходів з виконання Річної національної програми, оцінка досягнутих Україною результатів здійснюватиметься у рамках роботи Комісії Україна - НАТО.

З метою забезпечення належної взаємодії органів державної влади, відповідальних за реалізацію політики євроатлантичної інтеграції України, вживатимуться заходи щодо дальшого вдосконалення Національної системи координації співробітництва України з Організацією Північноатлантичного договору.

Україна розраховує на продовження взаємовигідного співробітництва з НАТО та отримання консультативно-дорадчої, іншої допомоги з боку Альянсу і держав - членів Альянсу щодо досягнення передбачених Річною національною програмою цілей та завдань.

1.1. Внутрішня політика

1.1.1. Демократичні реформи

Україна продовжуватиме проводити політику щодо зміцнення демократії, забезпечення верховенства права, прав і свобод людини, дотримання принципу здійснення державної влади на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу і судову, принципів незалежності суддів, поваги до прав національних меншин, недопущення дискримінації особи за політичними, релігійними або етнічними ознаками.

1.1.1.1. Проведення вільних і чесних виборів

Одним з основних пріоритетів України на шляху до зміцнення демократії є створення дієвої та прозорої виборчої системи. Президентські вибори 2004 року, парламентські вибори 2006 та 2007 років стали важливим показником прагнень українського суспільства до чесних і прозорих виборів. Під час зазначених виборів до України було запрошено спостерігачами більш як 20 тисяч представників із різних держав та міжнародних організацій, які засвідчили чесність і прозорість проведених виборів.

Україна і надалі розбудовуватиме свою виборчу систему з урахуванням рекомендацій Європейської Комісії "За демократію через право" (Венеціанська Комісія) та Місії ОБСЄ/БДІПЛ, зокрема, під час проведення президентських виборів у наступному році.

Робота з удосконалення законодавчої бази з питань проведення виборів та референдумів в Україні триває.

Середньострокові цілі:

продовжити роботу з удосконалення законодавства про вибори в Україні;

здійснити заходи, спрямовані на підвищення ефективності виборчої системи України та створення сприятливих умов для проведення майбутніх парламентських і президентських виборів відповідно до міжнародних стандартів;

удосконалити законодавство щодо участі громадян у формуванні та реалізації державної політики.

Пріоритетні завдання на поточний рік:

забезпечити ведення Державного реєстру виборців відповідно до вимог Закону України "Про Державний реєстр виборців";

забезпечити внесення змін до Закону України "Про вибори Президента України" щодо дальшого вдосконалення механізму забезпечення демократичності та прозорості виборчого процесу;

забезпечити участь міжнародних та українських офіційних спостерігачів у спостереженні за організацією і проведенням виборів Президента України;

забезпечити супроводження у Верховній Раді України законопроектів з питань виборів та референдумів.

1.1.1.2. Зміцнення демократичних інститутів

Зміцнення демократії в Україні неможливе без удосконалення системи функціонування органів влади. Для цього необхідно усунути правові суперечності, на законодавчому рівні забезпечити чітке розмежування повноважень органів державної влади та прозорість їх діяльності, визначити відповідальність цих органів, провести судову реформу та реформу місцевого самоврядування.

Значні зусилля спрямовуватимуться на підвищення рівня довіри з боку суспільства до органів сектору безпеки та оборони України шляхом посилення демократичного цивільного контролю за функціонуванням цього сектору.

Середньострокові цілі:

продовжити здійснення заходів, спрямованих на створення збалансованої системи органів державної влади та чітке розмежування їх повноважень;

продовжити роботу з удосконалення засад здійснення місцевого самоврядування з урахуванням стандартів, визначених Європейською хартією місцевого самоврядування;

сприяти утвердженню партнерських відносин між державою та громадянином.

Пріоритетні завдання на поточний рік:

забезпечити супроводження у Верховній Раді України проекту Адміністративно-процедурного кодексу України з урахуванням європейських норм і стандартів;

забезпечити підготовку та супроводження у Верховній Раді України проекту закону щодо організації, повноважень і порядку діяльності міністерств та інших центральних органів виконавчої влади України.

1.1.1.3. Захист прав і свобод людини

Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Забезпечення захисту прав і свобод людини і громадянина гарантовано Конституцією України.

На сьогодні Україна приєдналася до більшості найважливіших міжнародних договорів у сфері захисту прав і свобод людини, зокрема до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї, Конвенції про права дитини та факультативних протоколів до неї, Конвенції про ліквідацію усіх форм дискримінації щодо жінок тощо.

У 1997 році Україна взяла на себе зобов'язання щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини. У 2006 році прийнято Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини". Міністерством юстиції України через Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини здійснюється представництво України в Європейському суді з прав людини.

Середньострокові цілі:

продовжити впровадження міжнародних, у тому числі регіональних, стандартів у галузі прав і свобод людини, зокрема, шляхом проведення навчальних заходів з працівниками правоохоронних органів та суддями;

удосконалити порядок виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини;

реформувати Державну кримінально-виконавчу службу України з метою створення нових моделей установ відбування покарань та служби пробації, які відповідатимуть європейським вимогам і стандартам та гарантуватимуть право засуджених осіб на захист людської гідності, належні умови утримання, реалізацію інших прав і свобод;

продовжувати роботу із запобігання катуванням та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню з особами, які тримаються в установах виконання покарань, поступового наближення умов тримання осіб, узятих під варту, та осіб, які відбувають покарання, до європейських норм;

вдосконалити систему професійної підготовки та підвищення кваліфікації працівників кримінально-виконавчої служби;

створити систему безоплатного надання правової допомоги населенню.

Пріоритетні завдання на поточний рік:

створити умови для виправлення засуджених, здобуття ними освіти та набуття професії, їх соціальної адаптації у суспільстві, розвитку матеріально-технічної бази установ виконання покарань та слідчих ізоляторів, створення правових засад діяльності служби пробації (у рамках виконання плану-графіка імплементації Плану дій Україна - ЄС у сфері юстиції, свободи та безпеки, схваленого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12 лютого 2005 року N 36-р) ;

визначити на законодавчому рівні механізм реалізації права на безоплатну правову допомогу для вразливих верств населення.

1.1.1.4. Захист прав національних меншин

Українська держава гарантує громадянам України незалежно від їх етнічного походження, раси, релігійних переконань, мови або інших ознак рівні політичні, економічні, соціальні та культурні права.

Гарантії прав і свобод національних меншин закріплені у Конституції України, Законі України "Про національні меншини в Україні", Декларації прав національностей України, інших нормативно-правових актах, а також Рамковій конвенції Ради Європи про захист національних меншин, ратифікованій Законом України від 9 грудня 1997 року N 703/97-ВР, Європейській хартії регіональних мов або мов меншин, ратифікованій Законом України від 15 травня 2003 року N 802-IV, які є частиною національного законодавства України. Україна дотримується зобов'язань щодо захисту прав національних меншин, узятих відповідно до конвенцій і декларацій ООН, документів ОБСЄ та Ради Європи.

Держава надає підтримку громадським організаціям національних меншин під час проведення культурно-мистецьких і мовно-просвітницьких заходів.

Щороку в державному бюджеті передбачаються асигнування на фінансування заходів із задоволення культурних, мовних та інформаційних потреб національних меншин. Ці асигнування виділяються з державного бюджету відповідним розпорядникам бюджетних коштів за окремими бюджетними програмами.

Україна реалізовує своє суверенне право зміцнювати позиції української мови як державної в усіх сферах публічного життя, враховуючи при цьому зобов'язання України перед ОБСЄ, зобов'язання за Рамковою конвенцією Ради Європи про захист національних меншин.

Україна забезпечує створення необхідних умов для повернення, облаштування, соціальної адаптації та інтеграції депортованих кримських татар, болгар, вірмен, греків, німців, а також соціальних стандартів, що є важливими напрямами державної політики та мають велике значення для збереження соціально-економічної стабільності, забезпечення національної безпеки та зміцнення міжнародного авторитету України.

Після розпаду Радянського Союзу саме Україна взяла на себе практично всі зобов'язання щодо виконання Угоди з питань, пов'язаних із відновленням прав депортованих осіб, національних меншин і народів.

Починаючи з 1991 року, в Державному бюджеті України передбачаються видатки на облаштування депортованих осіб. Відповідні бюджетні кошти спрямовуються в основному на будівництво житла, інженерних комунікацій, об'єктів соціально-культурного призначення.

Середньострокова ціль - продовжити роботу з удосконалення нормативно-правової бази у сфері забезпечення прав національних меншин з метою приведення її у відповідність із положеннями міжнародних договорів у цій сфері.

Пріоритетні завдання на поточний рік:

забезпечити супроводження у Верховній Раді України проекту Закону про Концепцію державної етнонаціональної політики України;

розробити проект Закону про внесення змін до Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" (нова редакція).

1.1.1.5. Свобода слова

Неухильне забезпечення принципів свободи слова та відкритості діяльності органів державної влади, безперешкодний доступ громадян до інформації, недопущення будь-яких проявів політичної цензури та перешкоджання професійній діяльності журналістів є серед пріоритетних напрямів інформаційної політики України, що реалізуються у постійному конструктивному діалозі з громадськістю.

Політичні зміни, які нещодавно відбулися в Україні, дали змогу створити умови для діяльності вільних, незалежних і плюралістичних засобів масової інформації, зробити вагомі кроки для впровадження європейських стандартів свободи слова та інформації, утвердження відкритого, прозорого, конкурентного інформаційного простору. Держава докладає максимум зусиль для того, щоб позитивні суспільні зрушення стали незворотними і всебічно розвивалися.

Останнім часом до актів законодавства внесено низку змін та доповнень у частині забезпечення захисту та безперешкодної реалізації прав людини на свободу слова, вільний доступ до інформації, на захист честі і гідності, а також у частині встановлення відповідальності за порушення законодавства щодо діяльності засобів масової інформації.

Законом України від 17 грудня 2008 року N 687-VI ратифіковано Європейську конвенцію про транскордонне телебачення.

Державна інформаційна політика спрямована на розв'язання таких проблем, як непрозорість відносин власності щодо засобів масової інформації; недосконалість механізмів доступу до інформації; порушення професійних прав журналістів, втручання в редакційну політику з боку власників засобів масової інформації, адміністративний тиск працівників органів державної влади та органів місцевого самоврядування на журналістів державних і комунальних засобів масової інформації; відсутність достатніх правових, організаційних підстав та фінансово-матеріальних ресурсів для створення системи Суспільного телебачення і радіомовлення України та роздержавлення друкованих засобів масової інформації.

Середньострокові цілі:

удосконалити законодавчу та адміністративну складові з метою підвищення рівня доступу громадян до інформації, забезпечення захисту гарантованих державою прав на свободу думки і слова, зокрема прав журналістів на вільне висловлювання поглядів і переконань, та широкого залучення до цього процесу українських громадських організацій;

створити систему Суспільного телебачення і радіомовлення України, яка відповідатиме світовим стандартам;

внести зміни до законодавства щодо забезпечення прозорості функціонування засобів масової інформації всіх форм власності.

Пріоритетні завдання на поточний рік:

завершити розроблення проекту Концепції створення системи Суспільного телебачення і радіомовлення України;

розробити проект Закону про внесення змін до Закону України "Про систему Суспільного телебачення і радіомовлення України" (нова редакція);

розробити проект Закону про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації;

забезпечити супроводження у Верховній Раді України законопроектів про доступ до публічної інформації та про захист професійної діяльності журналістів.

1.1.1.6. Сприяння розвитку громадянського суспільства

Рівень розвитку громадянського суспільства та його демократичних інститутів в Україні потребує розроблення та впровадження дієвого механізму залучення громадськості до системи управління державою, в тому числі здійснення демократичного цивільного контролю за сектором безпеки і оборони України.

Україна і надалі максимально залучатиме громадські організації до процесу проведення внутрішньодержавних реформ щодо підвищення прозорості та посилення громадського контролю.

У 2007 році схвалено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 року N 1035-р та розпочато реалізацію Концепції сприяння органами виконавчої влади розвитку громадянського суспільства.

Для вдосконалення механізму громадського контролю за діяльністю органів виконавчої влади, підвищення рівня довіри населення до влади впроваджено механізми громадських консультацій, слухань, громадської експертизи діяльності органів виконавчої влади.

Середньострокові цілі:

удосконалити нормативно-правову базу щодо підтримки діяльності громадських організацій;

залучати громадян до процесу державного управління та прийняття відповідних рішень;

продовжити залучення громадських організацій до процесу проведення внутрішньодержавних реформ.

Пріоритетні завдання на поточний рік:

забезпечити вдосконалення та дальший розвиток Мережі партнерства Україна - НАТО щодо підвищення обізнаності громадянського суспільства під егідою Спільної робочої групи Україна - НАТО з питань воєнної реформи (СРГ ВР) (далі - Мережа партнерства Україна - НАТО);

забезпечити супроводження у Верховній Раді України проекту Закону про громадські організації;

забезпечити дальшу реалізацію інформаційної політики з питань євроатлантичної інтеграції щодо представників військових формувань, правоохоронних та інших заінтересованих державних органів України.

1.1.2. Забезпечення верховенства права

1.1.2.1. Боротьба з корупцією

Україна продовжуватиме здійснювати заходи у сфері боротьби з корупцією, яка є однією з найнебезпечніших загроз правам людини, правопорядку, демократії та соціальній справедливості.

Здобуття довіри громадськості та відданості суспільним інтересам є одним з основних завдань держави. Україна має сфокусувати свою увагу на проведенні системних змін з метою зменшення проявів корупції, забезпеченні прозорості процесу прийняття рішень та альтернативних, законних засобах впливу з боку громадян та суб'єктів підприємницької діяльності на процес прийняття управлінських рішень.

У 2009 році прийнято законодавчі акти з питань запобігання та протидії корупції, запроваджено відповідальність юридичних осіб за вчинення корупційних правопорушень, кримінальну відповідальність за вчинення корупційних діянь. Зазначені акти відповідають положенням Конвенції Організації Об'єднаних Націй проти корупції, Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією та Цивільної конвенції про боротьбу з корупцією.

В Україні запроваджено інститут Урядового уповноваженого з питань антикорупційної політики, на якого покладається виконання завдань з підготовки пропозицій щодо формування та забезпечення реалізації державної антикорупційної політики.

Зазначена політика ґрунтуватиметься на міжнародних стандартах протидії корупції, що містяться у конвенціях Організації Об'єднаних Націй та Ради Європи, і враховуватиме рекомендації, напрацьовані в рамках участі України у Групі держав Ради Європи проти корупції (GRECO), а також рекомендації Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), у тому числі План дій по боротьбі з корупцією, прийнятий 10 вересня 2003 року в м. Стамбулі (Турецька Республіка).

Україна бере участь в Ініціативі НАТО в рамках Програми "Партнерство заради миру" щодо побудови системи прозорості та довіри в безпекових і оборонних інституціях. Україна направила для участі в навчаннях 25 представників від різних установ сектору безпеки та залучила їх до заповнення запитальника самооцінки.

Середньострокові цілі:

забезпечувати виконання рекомендацій Групи держав Ради Європи проти корупції (GRECO);

продовжити дальше вдосконалення нормативно-правової бази з питань запобігання та протидії корупції;

забезпечити формування негативного ставлення суспільства до корупції шляхом проведення у засобах масової інформації кампаній з підвищення рівня обізнаності громадян із цим явищем та здійснення відповідних заходів;

запровадити чіткі та прозорі правила фінансування політичних партій, створити можливості для здійснення відповідного громадського контролю;

забезпечити виконання заходів з боротьби з корупцією в рамках реалізації Стратегії національної безпеки України, затвердженої Указом Президента України від 12 лютого 2007 року N 105;

упроваджувати в установах сектору безпеки принципи та практику реалізації Ініціативи НАТО в рамках Програми "Партнерство заради миру" щодо створення системи прозорості та довіри в безпекових і оборонних інституціях.

Пріоритетні завдання на поточний рік:

створити належні правові та організаційні механізми реалізації положень прийнятих у 2009 році Законів України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення", "Про відповідальність юридичних осіб за вчинення корупційних правопорушень", "Про засади запобігання та протидії корупції", спрямованих на реалізацію Конвенції Організації Об'єднаних Націй проти корупції, ратифікованої Законом України від 18 жовтня 2006 року N 251-VI, Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією, ратифікованої Законом України від 18 жовтня 2006 року N 252-VI, та Цивільної конвенції про боротьбу з корупцією, ратифікованої Законом України від 16 березня 2005 року N 2476-IV;

згідно з Ініціативою НАТО в рамках Програми "Партнерство заради миру" щодо побудови системи прозорості та довіри в безпекових і оборонних інституціях провести відповідний навчальний курс на території України та забезпечити заповнення запитальників самооцінки;

забезпечити участь заінтересованих державних органів у реалізації в Україні міжнародних проектів технічної допомоги з антикорупційної тематики ("Підтримка належного урядування: Проект протидії корупції в Україні (UPAC)" (Рада - Європейська Комісія); "Розвиток спеціалізованих служб по боротьбі з корупцією в Україні" (ОЕСР, Американська асоціація юристів); Порогова програма Корпорації "Виклики тисячоліття"; Антикорупційна координаційна ініціатива Американської асоціації юристів);

розробити пропозиції щодо забезпечення прозорості фінансування іноземними резидентами програм в Україні, які стосуються реформування сектору безпеки, зокрема програм міжнародної технічної допомоги.

1.1.2.2. Судова реформа та незалежність суддів

Реформування системи судочинства та кримінальної юстиції є одним із ключових напрямів внутрішньої політики України, реалізація якого потребує злагоджених, чітких, комплексних дій усіх правових інститутів та приведення їх у відповідність із міжнародними стандартами.

Середньострокові цілі:

продовжити реформування судової системи та посилення реалізації гарантій незалежності діяльності суддів;

забезпечити дальшу реалізацію Концепції реформування кримінальної юстиції України, затвердженої Указом Президента України від 8 квітня 2008 року N 311, яка передбачає комплексне реформування кримінального, кримінально-процесуального законодавства та системи органів юстиції і правоохоронних органів відповідно до міжнародних стандартів;

сприяти вдосконаленню альтернативних (позасудових) способів врегулювання спорів, у тому числі інституту третейських судів та процедури медіації.

Пріоритетні завдання на поточний рік:

внести зміни до актів законодавства щодо вдосконалення системи судів, порядку призначення суддів на адміністративні посади, процедури формування корпусу професійних суддів, механізму притягнення суддів до відповідальності;

продовжити роботу з реформування інституту адвокатури та приведення законодавства у сфері провадження адвокатської діяльності у відповідність з європейськими стандартами.

1.1.2.3. Реформа державного управління

Одним з основних інструментів виконання функцій та завдань держави є інститут державного управління. Україна на постійній основі здійснює заходи, спрямовані на вдосконалення системи державного управління, зокрема, шляхом запровадження європейських стандартів державної служби, підвищення престижності державної служби, розмежування політичних посад та посад державних службовців, підвищення якості державних послуг тощо.

Середньострокові цілі:

сприяти забезпеченню суспільно орієнтованого та прозорого механізму державного управління, чесності, відповідальності та професіоналізму державних службовців шляхом реформування державної служби та створення належної правової бази у цій сфері відповідно до європейських стандартів;

забезпечити впровадження норм етики поведінки державних службовців.

Пріоритетні завдання на поточний рік:

завершити розроблення проекту концепції реформування публічної адміністрації;

розробити проект Закону про внесення змін до Закону України "Про державну службу" (нова редакція).

1.1.2.4. Боротьба з відмиванням коштів

Україна і надалі проводитиме активну боротьбу з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванням тероризму, цілеспрямовану політику протидії відмиванню таких доходів, зокрема, шляхом вивчення найкращого міжнародного досвіду та вдосконалення законодавства України.

Середньострокові цілі:

здійснити заходи щодо набрання чинності для України Конвенцією Ради Європи про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, та про фінансування тероризму та її подальшого впровадження;

забезпечити впровадження рекомендацій, наданих експертами Спеціального комітету експертів Ради Європи з питань взаємної оцінки заходів протидії відмиванню коштів (MONEYVAL) за результатами III раунду оцінки України;

продовжити здійснення заходів щодо забезпечення неухильного виконання Міжнародної конвенції ООН про боротьбу з фінансуванням тероризму, ратифікованої Законом України від 12 вересня 2002 року N 149-IV.

Пріоритетні завдання на поточний рік:

продовжити впровадження в національне законодавство міжнародних стандартів у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, зокрема забезпечивши супроводження у Верховній Раді України проекту Закону про внесення змін до Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом";

продовжити поглиблення співпраці з міжнародними організаціями (FATF, Егмонтська група, Світовий банк, Міжнародний валютний фонд) з метою закріплення іміджу України як надійного партнера світової спільноти у сфері протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму;

сприяти організації спільних конференцій та тренінгів з питань боротьби з відмиванням доходів, запрошенню українських експертів на семінари, що проводяться на міжнародному, в тому числі регіональному, рівні;

підготувати проекти нормативно-правових актів, необхідних для впровадження рекомендацій, наданих експертами Спеціального комітету експертів Ради Європи з питань взаємної оцінки заходів протидії відмиванню коштів (MONEYVAL) за результатами III раунду оцінки України;

продовжити роботу з укладення двосторонніх міжнародних договорів України про співробітництво у сфері боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванням тероризму.

1.2. Економічні питання

Україна, як і більшість держав світу, зазнала значного негативного впливу внаслідок погіршення економічної ситуації, пов'язаного зі світовою фінансовою кризою. Спад світової економіки, зменшення попиту та падіння цін на світовому товарному ринку позначилися на розвитку економіки України. Основними проблемами, з якими зіткнулась Україна, були обвал фондового та валютного ринків, погіршення стану справ у банківській системі, падіння позицій основних українських експортерів на світовому ринку.

Як наслідок, валовий внутрішній продукт у 2008 році збільшився порівняно з 2007 роком лише на 2,1 відсотка, в той час як у 2007 році відповідний показник становив 7,9 відсотка. Разом із тим за підсумками 2008 року рівень інфляції в Україні становив 22,3 відсотка, реальний приріст середньомісячної заробітної плати - 6,3 відсотка, рівень безробіття - 6,9 відсотка (за методологією Міжнародної організації праці), а дефіцит зведеного бюджету - 1,5 відсотка валового внутрішнього продукту. Поглиблення дисбалансів в Україні позначилося на зниженні активності іноземних інвесторів. Чистий приріст прямих іноземних інвестицій за 2008 рік становив 6,2 млрд. доларів США.

За підсумками першого півріччя 2009 року ситуація в економіці держави залишається складною.

Україна докладатиме зусиль для підвищення адаптованості національної економіки до нових викликів шляхом розвитку внутрішнього потенціалу, а також адекватного захисту національних інтересів від наявних та потенційних загроз.

Заходи, спрямовані на подолання кризи та відновлення економічного зростання, здійснюватимуться в напрямі досягнення макроекономічної стабілізації, стимулювання інвестиційної діяльності, підтримки реального сектору економіки.

Передбачається приділити увагу диверсифікації джерел енергії та безпеці постачання енергоресурсів, модернізації енергетичної галузі, забезпеченню ефективного використання енергетичних ресурсів та відновлюваних джерел енергії.

В умовах фінансової кризи основними завданнями залишаються мінімізація її негативних наслідків та забезпечення стабільного соціально-економічного розвитку у посткризовий період 2010-2012 років.

1.2.1. Досягнення макроекономічної стабільності

Основною умовою мінімізації негативних наслідків впливу світової фінансової кризи є здійснення збалансованої державної політики економічного і соціального розвитку.

В Україні продовжуватиметься розбудова соціально орієнтованої ринкової економіки, поглиблення інституційних перетворень та структурних реформ, спрямованих на підвищення конкурентоспроможності економіки держави.

Середньострокові цілі:

довести рівень індексу споживчих цін до 7 - 8 відсотків (в період від грудня до грудня);

оптимізувати податкову систему в частині зниження податкового навантаження, розширити базу оподаткування, скасувати малоефективні податки і збори;

повернути заощадження населення у банківську систему та відновити кредитування реального сектору економіки.

Пріоритетні завдання на поточний рік:

зменшити рівень інфляції (менш як 16 відсотків);

зберегти стабільність національної валюти;

відновити довіру до банківської системи.

1.2.2. Оптимізація ролі держави та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності

Здійснюватимуться заходи, спрямовані на вдосконалення державного регулювання господарської діяльності, розв'язання проблем підприємництва, спрощення процедури реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності та видачі їм документів дозвільного характеру, пошук нових форм фінансової та матеріально-технічної підтримки, навчання та підвищення кваліфікації населення з орієнтацією на підприємницьку діяльність.

Середньострокові цілі:

зняти невиправдані адміністративні та регуляторні бар'єри на шляху розвитку малого та середнього бізнесу;

зменшити кількість документів дозвільного характеру на провадження господарської діяльності на 10 відсотків;

зменшити кількість видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню;

збільшити кількість новоутворюваних малих підприємств;

запровадити європейські підходи до контролю безпеки продукції;

гармонізувати нормативно-правову базу у сфері захисту прав споживачів з європейською.

Пріоритетні завдання на поточний рік:

створити сприятливі умови для започаткування підприємницької діяльності;

упорядкувати та спростити процедуру отримання документів дозвільного характеру;

розширити застосування декларативного принципу та запровадити принцип мовчазної згоди при започаткуванні та провадженні господарської діяльності, підвищити гнучкість державного регулювання;

більш активно використовувати міжнародний досвід з питань технічного регулювання та ринкового нагляду;

забезпечувати на належному рівні захист прав споживачів.

1.2.3. Енергетична безпека

Україна продовжуватиме здійснення заходів, спрямованих на диверсифікацію джерел і шляхів постачання енергоресурсів, диверсифікацію технологій енергозабезпечення, забезпечення безпеки та надійності функціонування ядерної енергетичної галузі, реформування енергетичного сектору, підвищення енергоефективності та енергозбереження, збільшення обсягу використання альтернативних і відновлюваних джерел енергії.

Відповідно до Енергетичної стратегії України на період до 2030 року, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15 березня 2006 року N 145-р, а також у рамках співробітництва з європейськими інституціями в енергетичній сфері здійснюватиметься дальша інтеграція об'єднаної електроенергетичної системи України до європейської енергосистеми UCTE.

Україна дотримуватиметься положень Спільної заяви від 23 березня 2009 року за результатами Спільної ЄС - Україна міжнародної конференції щодо модернізації газотранзитної системи України, яка підписана Урядом України, ЄБРР, ЄІБ, СБ та ЄК, зокрема, щодо:

забезпечення незалежності оператора газотранзитної системи України стосовно його юридичної і організаційної форми, процедур прийняття рішень та складання бухгалтерської звітності шляхом надання операторові газотранзитної системи можливості використовувати доходи, що надійшли від транспортування газу трубопроводами високого тиску та збереження газу;

забезпечення відповідно до міжнародних фінансових стандартів прозорості та відкритості позичальника, призначеного для здійснення модернізації газотранзитної системи;

дозволу операторові газотранзитної системи України працювати на комерційних засадах;

забезпечення формування тарифів на доступ до газотранспортної системи України з урахуванням потреби забезпечення цілісності та вдосконалення системи, відображення дійсних понесених витрат, включаючи належну дохідність інвестицій, а також оприлюднення оператором газотранспортної системи детальної інформації про тарифні розрахунки, їх методології та структури;

надання третім сторонам доступу до сховищ на прозорих комерційних умовах і під контролем регуляторного органу;

гарантування дотримання позичальником кращих міжнародних правил проведення закупівель, найвищих стандартів щодо охорони природи, управління, охорони здоров'я, безпеки і соціального захисту.

Середньострокові цілі:

забезпечити реформування та розвиток газо- та нафтотранспортної системи України відповідно до зобов'язань, узятих Україною в контексті євроінтеграційних процесів;

створити сприятливі умови для залучення інвестицій у розвиток енергетичної галузі України;

здійснити інтеграцію об'єднаної електроенергетичної системи України до європейської енергосистеми UCTE;

здійснити практичні заходи з реалізації проекту Євро-Азіатського нафтотранспортного коридору на базі аверсного використання нафтопроводу "Одеса - Броди".

Пріоритетні завдання на поточний рік:

розробити проекти нормативно-правових актів з питань формування єдиного енергетичного балансу з метою створення стабільних, економічно ефективних умов для задоволення потреб економіки в енергетичних ресурсах;

продовжити роботу з інтеграції об'єднаної енергетичної системи України до європейської енергосистеми;

розробити проект Концепції створення та функціонування системи мінімальних запасів нафти та нафтопродуктів на 2010-2020 роки;

ужити заходів щодо набуття Україною повноправного членства в Енергетичному Співтоваристві;

розробити проект Програми реформування газового сектору для реалізації заходів з реформування газового сектору на 2009-2011 роки;

забезпечити впровадження прийнятного для України досвіду держав - членів НАТО щодо забезпечення енергетичної безпеки, зокрема, шляхом продовження співробітництва у рамках Спільної робочої групи Україна - НАТО з питань економічної безпеки.

1.3. Зовнішня політика

Україна, виходячи зі своїх національних інтересів, проводить збалансовану зовнішню політику, що ґрунтується на принципах міжнародного права, зокрема принципах рівноправності та взаємовигідного співробітництва.

Україна продовжуватиме політичний діалог та розвиватиме практичне співробітництво з Альянсом, що сприятиме продовженню процесу внутрішньодержавних демократичних перетворень, зміцненню її позицій на міжнародній арені.

1.3.1. Співпраця з НАТО у сфері підтримання безпеки євроатлантичного простору. Участь і підтримка миротворчих операцій і місій під егідою НАТО

Україна продовжуватиме робити свій внесок у справу підтримки миру і стабільності на євроатлантичному просторі та поза його межами, братиме активну участь в операціях та місіях під егідою НАТО в Ісламській Республіці Афганістан, Косово та Республіці Ірак.

Триватиме військово-морське співробітництво України та Альянсу в рамках антитерористичної операції НАТО в Середземному морі "Активні зусилля". Здійснюватимуться дальші кроки для практичної реалізації висловленого Україною бажання щодо участі Збройних Сил України в Силах реагування НАТО.

Україна і надалі готова надавати підтримку миротворчим та гуманітарним місіям і операціям НАТО, зокрема, шляхом залучення свого авіаційного транспортного потенціалу до перевезення вантажів та особового складу збройних сил держав-членів і держав-партнерів Альянсу.

Середньострокові цілі:

проводити засідання Комісії Україна - НАТО на рівні міністрів закордонних справ, міністрів оборони держав - членів НАТО та глав дипломатичних представництв держав - членів НАТО, а також у разі досягнення домовленості - на рівні глав держав і урядів*;

забезпечити дальшу ефективну участь українського миротворчого контингенту та миротворчого персоналу у миротворчих місіях та операціях НАТО;

розглянути можливість збільшення чисельності військовослужбовців у складі Тренувальної місії НАТО в Республіці Ірак*;

забезпечити участь підрозділів Збройних Сил України у багатонаціональних навчаннях та заходах, що здійснюються за планами міжнародного співробітництва у рамках Робочої програми євроатлантичного партнерства, зокрема Індивідуальної програми партнерства між Україною та НАТО*.

Пріоритетні завдання на поточний рік:

проводити експертні консультації Україна - НАТО на високому рівні та консультації спільних робочих груп з питань воєнної реформи, економічної безпеки, планування дій на випадок надзвичайної ситуації цивільного характеру, науки і захисту довкілля та з питань оборонно-технічного співробітництва в рамках Комісії Україна - НАТО*;

проводити в рамках Інтенсифікованого діалогу засідання Комісії Україна - НАТО за участю керівників центральних органів виконавчої влади України*;

проводити з Політичним комітетом НАТО консультації з актуальних питань зовнішньої політики України, які є важливими для НАТО в контексті державної політики у сфері євроатлантичної інтеграції;

залучати авіаційний транспортний потенціал до перевезення вантажів та особового складу збройних сил держав-членів і держав-партнерів Альянсу, які беруть участь у миротворчих місіях і операціях НАТО;

забезпечувати діяльність українського миротворчого контингенту у складі українсько-польської оперативної групи військ Українсько-польського батальйону Міжнародних сил безпеки в Косово;

продовжити участь миротворчого персоналу України в операції Міжнародних сил сприяння безпеці в Ісламській Республіці Афганістан;

надавати повітряний коридор для здійснення перельотів літаками військово-транспортної авіації збройних сил держав - членів НАТО через територію України в рамках участі в операції Міжнародних сил сприяння безпеці в Ісламській Республіці Афганістан;

забезпечити участь кораблів Військово-Морських Сил Збройних Сил України у військово-морських операціях на Середземному морі в рамках операції "Активні зусилля", а також діяльність первинного національного Контактного пункту та обмін інформацією щодо підозрілих суден;

продовжити забезпечувати участь миротворчого персоналу України у складі Тренувальної місії НАТО в Республіці Ірак.

1.3.1.1. Забезпечення національного представництва в органах Північноатлантичного Альянсу

Місія України при НАТО відіграє важливу роль у забезпеченні ефективної взаємодії міністерств, інших державних органів України з відповідними органами НАТО. Особливого значення набуде роль Місії України при НАТО під час здійснення заходів щодо виконання річних національних програм.

На сьогодні Україна представлена у військових штабах Альянсу двома військовослужбовцями Збройних Сил України, які відряджені до Управління військового співробітництва стратегічних командувань НАТО.

Збройні Сили України представлені шістьма офіцерами на посадах штабних елементів військових штабів НАТО: один - у Міжнародному військовому штабі НАТО (м. Брюссель, Королівство Бельгія), два - у Стратегічному командуванні НАТО з операцій (м. Монс, Королівство Бельгія), один - у Стратегічному командуванні НАТО з трансформації (м. Норфолк, Сполучені Штати Америки), один - у штабі Об'єднаного командування збройних сил НАТО (м. Брюнссум, Королівство Нідерланди) та один - у штабі сухопутного компонента НАТО (м. Мадрид, Королівство Іспанія).

Україна на постійній основі представлена на засіданнях агенцій, комісій, комітетів, груп і підгруп НАТО, її представники залучаються до роботи в органах Альянсу на контрактній основі.

Середньострокові цілі:

оптимізувати разом із представниками Альянсу структуру представництв Міністерства оборони України та Збройних Сил України в органах Альянсу*;

забезпечити підготовку фахівців для заміщення посад у складі Місії України при НАТО, штабних елементів військових штабів НАТО з метою виконання ними обов'язків на високому рівні;

продовжити практику стажування представників Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України в органах НАТО*.

Пріоритетні завдання на поточний рік:

провести консультації з представниками штаб-квартири НАТО та підготувати пропозиції щодо можливої квоти українського персоналу в органах Альянсу в разі набуття Україною членства в НАТО, а також установити вимоги щодо підготовки персоналу*;

забезпечити участь офіцерів Збройних Сил України в конкурсі на заміщення вакантних посад штабних елементів військових штабів НАТО, проведення планових ротацій, формування резерву та вдосконалення системи оплати їх праці.

1.3.2. Інтеграція до Європейського Союзу

У контексті реалізації стратегічного курсу України на набуття членства в Європейському Союзі (ЄС) буде продовжено переговори щодо укладення Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, включаючи створення зони вільної торгівлі з ЄС.

Буде продовжено активне співробітництво з ЄС у сфері зовнішньої політики та політики безпеки, у торговельно-економічній сфері, у сфері юстиції, а також щодо інтеграції енергетичного сектору України до загальноєвропейського.

Середньострокові цілі:

продовжити переговори з ЄС з метою укладення Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом;

забезпечити виконання документа "Порядок денний асоціації Україна - ЄС";

забезпечити розвиток двостороннього і багатостороннього співробітництва в рамках ініціативи ЄС "Східне партнерство";

розвивати співробітництво з ЄС у галузі енергетики відповідно до положень Меморандуму між Україною та Європейським Союзом про порозуміння щодо співробітництва в енергетичній галузі;

продовжити діалог між Україною та ЄС з метою лібералізації візового режиму та його скасування у майбутньому.

Пріоритетні завдання на поточний рік:

визначити перелік проектів, що реалізовуватимуться на двосторонній і багатосторонній основі в рамках ініціативи ЄС "Східне партнерство";

підготувати та затвердити умови запровадження безвізового режиму між Україною та ЄС з визначенням критеріїв, виконання яких дасть змогу скасувати візовий режим з державами - членами ЄС;

забезпечити належне виконання Угоди між Україною та Європейським Співтовариством про реадмісію осіб, продовжити підготовку до укладення імплементаційних протоколів з державами - членами ЄС для виконання положень зазначеної Угоди;

продовжити діяльність Спільного візового комітету Україна - ЄС з метою проведення моніторингу виконання Угоди між Україною та Європейським Співтовариством про спрощення оформлення віз;

продовжити співробітництво з Місією Європейської Комісії з надання допомоги у питаннях кордону в Україні та Республіці Молдова, спрямовуючи його на гармонізацію стандартів і процедур прикордонного контролю, активізацію співробітництва прикордонних і митних служб, проведення аналізу потенційних ризиків.

1.3.3. Розвиток добросусідських відносин із сусідніми державами

Україна прагне розбудувати добросусідські відносини із сусідніми державами та дальшого їх зміцнення на засадах всебічного розвитку, загальновизнаних демократичних принципів і взаємності. Україна приділятиме особливу увагу питанню договірно-правового оформлення державного кордону.

Продовження конструктивного діалогу з Республікою Білорусь розглядається як єдиний ефективний механізм розв'язання актуальних проблем українсько-білоруських відносин. Активно розвивається торговельно-економічне співробітництво між Україною та Республікою Білорусь.

У рамках політичного діалогу з Республікою Молдова на міждержавному та міжвідомчому рівнях проводиться робота щодо вирішення низки питань економічного і прикордонного характеру. Україна вживає заходів для забезпечення прав і задоволення потреб численної української громади в Республіці Молдова.

Активно розвиваються відносини з Республікою Польща, зокрема, в політичній, економічній та гуманітарній сферах. Важливим фактором двосторонніх відносин є рівень інвестиційної співпраці. У найближчій перспективі взаємовигідне співробітництво здійснюватиметься під час підготовки до проведення фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, відновлення спільного прикордонно-митного контролю, а також у сфері забезпечення енергетичної безпеки.

У рамках співробітництва з Російською Федерацією здійснюються заходи з підтримання двостороннього діалогу, спрямованого на збереження позитивних тенденцій в українсько-російському співробітництві, насамперед у торговельно-економічній сфері, сприяння роботі Українсько-Російської міждержавної комісії, продовження переговорів з урегулювання проблемних питань двосторонніх відносин та їх деідеологізації, захисту прав громадян України на території Російської Федерації, задоволення соціальних та інформаційно-освітніх потреб українців у Російській Федерації, а також унеможливлення дальшого загострення двосторонніх відносин.

Попри зусилля України сторонам не вдалося принципово домовитись щодо низки важливих для внутрішньодержавного розвитку та забезпечення національних інтересів України питань, серед яких міжнародне визнання Голодомору 1932-1933 років в Україні актом геноциду, стабілізація співробітництва у сфері газопостачання, завершення договірно-правового оформлення державного кордону, інші проблемні питання двостороннього співробітництва.

У відносинах з Румунією основна увага зосереджена на виробленні взаємоприйнятних рішень для розв'язання проблемних питань українсько-румунських відносин, розвитку співпраці у питанні інтеграції України до європейських та євроатлантичних структур.

Позитивною динамікою відзначається розвиток відносин між Україною та Словацькою Республікою, яка надає активну підтримку євроатлантичному курсу нашої держави, сприяє діалогу між Україною та Організацією Північноатлантичного договору. Вживаються заходи щодо забезпечення ефективної реалізації Угоди між Україною та Словацькою Республікою про місцевий прикордонний рух.

Для двосторонніх відносин України та Угорської Республіки визначальними є відсутність проблемних питань на політичному рівні, активне співробітництво та підтримка Угорською Республікою євроінтеграційних та євроатлантичних прагнень України, інтенсивний міжвідомчий і регіональний діалог.

Середньострокові цілі:

вживати заходи щодо продовження конструктивного співробітництва з сусідніми державами у сферах, що становлять взаємний інтерес;

завершити договірно-правове оформлення та проведення демаркації державного кордону.

Пріоритетні завдання на поточний рік:

продовжити роботу з демаркації державного кордону та активізувати транскордонне співробітництво;

ужити заходів для започаткування переговорів з Російською Федерацією щодо визначення механізму виведення Чорноморського флоту Російської Федерації з території України у терміни, передбачені Угодою між Україною і Російською Федерацією про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України.

1.3.4. Внесок у забезпечення регіональної безпеки. Участь у регіональних ініціативах

Україна продовжуватиме брати участь у регіональних ініціативах з метою забезпечення стабільності та безпеки регіону.

Триватиме активне співробітництво в рамках Організації за демократію та економічний розвиток - ГУАМ, зокрема, шляхом розвитку співпраці Організації з провідними міжнародними, у тому числі регіональними, організаціями у сферах, що становлять взаємний інтерес.

Україна продовжуватиме співпробітництво з державами - членами Організації Чорноморського Економічного Співробітництва, в тому числі в рамках пов'язаних з Організацією Чорноморського Економічного Співробітництва органів: Парламентської асамблеї, Чорноморського банку торгівлі та розвитку, Ділової ради і Міжнародного центру чорноморських досліджень.

Україна активно підтримуватиме існуючі ініціативи та дальший розвиток співробітництва у Чорноморському регіоні.

Середньострокова ціль - продовжити активне співробітництво в Чорноморському регіоні шляхом участі у регіональних ініціативах та перспективних міжнародних проектах.

Пріоритетні завдання на поточний рік:

забезпечити виконання Плану заходів з реалізації домовленостей, досягнутих у ході Батумського саміту Організації за демократію та економічний розвиток - ГУАМ, затвердженого Указом Президента України від 10 вересня 2008 року N 818;

брати участь у заходах, що проводяться в рамках діяльності Організації за демократію та економічний розвиток - ГУАМ щодо боротьби з тероризмом, організованою злочинністю та розповсюдженням наркотиків, протидії незаконній торгівлі зброєю, торгівлі людьми та нелегальній міграції;

продовжити забезпечення активної участі України в діяльності Організації Чорноморського Економічного Співробітництва та інституцій, що провадять діяльність у рамках Чорноморського Економічного Співробітництва;

продовжити участь у діяльності Чорноморської Групи Військово-Морського Співробітництва (BLACKSEAFOR);

продовжити впровадження положень Документа про заходи зміцнення довіри та безпеки у військово-морській галузі на Чорному морі, прийнятого 25 квітня 2002 року Болгарією, Грузією, Румунією, Туреччиною і Україною.

1.3.5. Внесок у забезпечення розв'язання конфліктів мирним шляхом

Позиція України щодо врегулювання "заморожених" конфліктів на пострадянському просторі базується на таких принципах:

збереження суверенітету і територіальної цілісності держав;

розв'язання проблем виключно мирними засобами, зокрема шляхом переговорів;

повага до прав людини і забезпечення прав національних меншин;

неприпустимість використання "косовського питання" як прецеденту.

Середньострокова ціль - уживати заходів щодо мирного врегулювання "заморожених" конфліктів у рамках міжнародних дипломатичних зусиль.

Пріоритетні завдання на поточний рік:

продовжити переговори щодо розв'язання придністровської проблеми у переговорному форматі "5+2", зокрема на основі положень українського плану мирного врегулювання;

сприяти розв'язанню конфлікту в Грузії (Абхазія, Південна Осетія) мирним шляхом.

1.3.6. Співробітництво з міжнародними організаціями

Україна надає виключно важливого значення зміцненню Організації Об'єднаних Націй (ООН) як ефективного інструмента для розв'язання глобальних проблем міжнародного співтовариства, виходить із необхідності належної реалізації Декларації тисячоліття Організації Об'єднаних Націй та Підсумкового документа Всесвітнього саміту 2005 року, підтримує дальші зусилля з реформування ООН, підвищення ефективності її діяльності, реформи Ради Безпеки ООН, а також посилення ролі Генеральної асамблеї ООН.

Україна як активний учасник Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ) заінтересована у використанні можливостей ОБСЄ для підвищення рівня національної безпеки, врегулювання "заморожених" конфліктів, зміцнення демократії на європейському просторі, а також забезпечення територіальної цілісності, недоторканності державних кордонів, підтримання стабільного економічного розвитку. Україна докладатиме зусиль для підтримки збалансованості трьох основних напрямів діяльності ОБСЄ у військово-політичній сфері, з питань економіки та охорони навколишнього природного середовища, у гуманітарній сфері.

З метою дальшого розвитку співробітництва з Радою Європи зусилля буде спрямовано на вдосконалення законодавства України у сфері захисту прав людини та утвердження верховенства права з метою приведення його у відповідність з європейськими стандартами. Буде продовжено активне співробітництво з інституціями Ради Європи, зокрема, у таких сферах, як забезпечення свободи діяльності засобів масової інформації, розвиток толерантного суспільства, що базується на демократичних стандартах, забезпечення реалізації прав національних меншин, рівноправності жінок та чоловіків, захисту дітей.

Середньострокові цілі:

продовжити активну участь у діяльності Організації Об'єднаних Націй, Організації з безпеки і співробітництва в Європі та Ради Європи;

продовжити роботу з розширення сфери залучення українських миротворців до операцій та місій з підтримання миру під егідою Організації Об'єднаних Націй;

забезпечити співпрацю з Організацією з безпеки і співробітництва в Європі у сфері розвитку демократичних інститутів, зокрема з питань удосконалення виборчого процесу, зміцнення верховенства права, запобігання поширенню ксенофобії та ненависті, а також протидії торгівлі людьми;

забезпечити виконання програм, передбачених Планом дій Ради Європи для України на 2008-2011 роки.

Пріоритетні завдання на поточний рік:

продовжити моніторинг стану розроблення проекту плану дій ООН щодо Чорнобиля на період до 2016 року;

продовжити здійснення заходів Програми розвитку ООН і Програми ООН з навколишнього середовища;

розпочати практичну реалізацію Меморандуму про взаєморозуміння між Кабінетом Міністрів України та Організацією з безпеки і співробітництва в Європі щодо проекту ОБСЄ - Україна стосовно утилізації запасів меланжу (компонента рідкого ракетного палива), ратифікованого Законом України від 15 квітня 2009 року N 1264-VI;

ужити заходів щодо виконання зобов'язань України, які випливають з її членства в Раді Європи, зокрема, стосовно вдосконалення виборчого законодавства, приведення функцій прокуратури у відповідність з європейськими стандартами, завершення реформи судової системи, боротьби з корупцією, реформування засобів масової інформації.

1.3.7. Контроль над озброєнням, нерозповсюдження зброї масового знищення. Державний експортний контроль

Дотримуючись своїх зобов'язань за Договором про нерозповсюдження ядерної зброї, до якого Україна приєдналась згідно із Законом України від 16 листопада 1994 року N 248/94, Конвенцією про заборону розробки, виробництва, накопичення і застосування хімічної зброї та про її знищення, ратифікованою Законом України від 16 жовтня 1998 року N 187-XIV, Конвенцією про заборону розробки, виробництва та накопичення запасів бактеріологічної (біологічної) і токсинної зброї та про їх знищення, Україна продовжуватиме здійснювати практичні кроки для забезпечення нерозповсюдження зброї масового знищення, зокрема, шляхом участі в реалізації ініціативи держав Великої вісімки "Глобальне партнерство проти розповсюдження зброї та матеріалів масового знищення".

Україна докладатиме необхідних зусиль для розширення та зміцнення міжнародного співробітництва з метою забезпечення державних інтересів у питаннях роззброєння та нерозповсюдження зброї масового знищення і засобів її доставки, зокрема, шляхом імплементації проектів, започаткованих у рамках Програми спільного зменшення загрози.

Буде продовжено реалізацію політики у сфері експортного контролю, спрямованої на забезпечення національної безпеки та виконання міжнародних зобов'язань України як члена міжнародних організацій та держави - учасниці багатосторонніх міжнародних договорів з питань експортного контролю, нерозповсюдження зброї масового знищення і засобів її доставки, а також контролю за міжнародними передачами звичайних видів озброєнь.

У рамках виконання міжнародних зобов'язань України здійснюється щорічний обмін інформацією між Україною та державами - членами НАТО, а також ООН і ОБСЄ з питань контролю над озброєннями. З метою забезпечення відповідності дозвільних процедур експортного контролю вимогам міжнародних режимів експортного контролю проводиться вдосконалення законодавства у відповідній сфері, здійснюються заходи щодо гармонізації національного законодавства із законодавством ЄС із цих питань, зокрема щодо впровадження Єдиного контрольного списку товарів подвійного використання в Україні.

Середньострокові цілі:

продовжити виконання міжнародних зобов'язань України у сфері контролю над озброєннями та обміну інформацією з учасниками Вассенарської домовленості, Режиму контролю за ракетними технологіями, Групи ядерних постачальників, Австралійської групи;

продовжити обговорення в рамках відповідних міжнародних режимів експертного контролю перспектив і шляхів забезпечення відповідності національних дозвільних процедур міжнародним стандартам;

проводити консультації з НАТО та державами - членами НАТО з питань контролю над озброєннями, експортного контролю та нерозповсюдження зброї масового знищення і засобів її доставки*.

Пріоритетні завдання на поточний рік:

забезпечити обмін інформацією між Україною та державами - членами НАТО згідно з міжнародними договорами з питань контролю над озброєннями;

продовжити співробітництво з Верифікаційним координаційним центром НАТО та Оборонною групою високого рівня НАТО з питань розповсюдження зброї масового знищення*.

1.3.8. Боротьба з тероризмом

Україна як держава - учасниця відповідних міжнародних договорів підтримує дії світової спільноти у боротьбі з тероризмом і виконує взяті зобов'язання.

Україна і надалі буде приділяти значну увагу міжнародному співробітництву у цій сфері шляхом здійснення заходів, спрямованих на підвищення рівня безпеки та запобігання терористичним актам на своїй території, участі у реалізації Глобальної ініціативи по боротьбі з актами ядерного тероризму, а також дотримуватися положень Глобальної контртерористичної стратегії ООН.

Буде продовжено здійснення заходів у рамках Плану дій партнерства проти тероризму, інших заходів під егідою НАТО на двосторонньому та багатосторонньому рівнях.

Середньострокові цілі:

продовжувати діяльність з виявлення і припинення використання терористичними організаціями каналів незаконної міграції та контрабанди для фінансування постачання зброї, вибухівки та відповідного обладнання, а також каналів переправлення бойовиків;

забезпечувати дальше співробітництво України з Міжнародною організацією кримінальної поліції у сфері розшуку, затримання та видачі правопорушників;

продовжити активну співпрацю з Міжнародною організацією цивільної авіації (ІКАО) та Європейською організацією з безпеки аеронавігації (Євроконтроль);

забезпечити участь у заходах, передбачених планом діяльності з реалізації Глобальної ініціативи щодо боротьби з актами ядерного тероризму;

продовжити роботу з узагальнення та практичного використання досвіду держав - членів НАТО у сфері боротьби з тероризмом.

Пріоритетні завдання на поточний рік:

розробити механізм взаємодії суб'єктів боротьби з тероризмом у процесі забезпечення безпеки дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав і представництв міжнародних організацій в Україні;

провести консультації з відповідними органами НАТО та державами - членами НАТО щодо участі українських представників у заходах Альянсу з урегулювання кризових ситуацій, зокрема тих, що зумовлені терористичними актами;

продовжити здійснення заходів, спрямованих на підвищення рівня боєздатності підрозділів Служби безпеки України та досягнення їх взаємосумісності з підрозділами відповідних органів держав - членів НАТО;

сприяти розвитку співробітництва з питань кібернетичного захисту між Службою безпеки України, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України і відповідними органами НАТО;

уживати заходів боротьби з кіберзлочинністю з урахуванням рекомендацій Спільної робочої групи Україна - НАТО з питань воєнної реформи.

1.4. Інформування громадськості

За результатами вивчення досвіду проведення інформаційної роботи у сфері євроатлантичної інтеграції протягом 2003-2007 років установлено, що українське суспільство не володіє в достатньому обсязі інформацією стосовно всіх аспектів членства України в НАТО та ролі Альянсу в забезпеченні безпеки і стабільності в Європі та світі. Основна причина полягала в тому, що громадяни не ототожнювали євроатлантичні прагнення держави з процесами, які безпосередньо впливають на їх повсякденне життя.

Починаючи з 2008 року, в рамках здійснення заходів Державної цільової програми інформування громадськості з питань євроатлантичної інтеграції України на 2008-2011 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року N 502, основна увага приділялася розгортанню широкої публічної дискусії щодо роз'яснення суті політики безпеки, яка базується на принципах солідарності євроатлантичної демократичної спільноти. Такий підхід, а також істотне, порівняно з попередніми роками, збільшення обсягу державного фінансування цієї роботи дали змогу зменшити на вісім відсотків кількість осіб, які категорично не підтримують вступ України до НАТО. При цьому кількість прихильників набуття Україною членства в Альянсі зросла до 30 відсотків.

На сьогодні актуальним залишається питання поступового системного впровадження елементів громадської дипломатії, проведення публічних заходів (круглі столи, семінари, дискусії, конференції тощо) із залученням якомога більшої аудиторії.

Активізація інформаційно-роз'яснювальної роботи, насамперед на регіональному рівні, та скоординована діяльність органів державної влади і громадських організацій, розширення мережі інформаційних осередків, що мають відповідну довідково-аналітичною базу, та одночасне поліпшення якості тематичних Інтернет-ресурсів є основними умовами успіху реалізації відповідної інформаційної політики.

Середньострокові цілі:

досягти політичного і громадянського консенсусу стосовно зовнішньополітичного курсу України на євроатлантичну інтеграцію;

досягти передбачених Державною цільовою програмою інформування громадськості з питань євроатлантичної інтеграції України на 2008-2011 роки показників рівня підтримки громадськістю євроатлантичного курсу;

забезпечити високий рівень взаємосумісності та взаєморозуміння органів державної влади і громадських організацій у проведенні інформаційно-роз'яснювальної роботи;

активізувати роботу з інформування населення з питань євроатлантичної інтеграції на регіональному та місцевому рівнях;

інтенсифікувати роботу у сфері громадської дипломатії, зокрема в рамках діяльності Мережі партнерства Україна - НАТО;

посилити культурно-інформаційну присутність України в сусідніх державах - членах НАТО.

Пріоритетні завдання на поточний рік:

забезпечити виконання заходів, передбачених Державною цільовою програмою інформування громадськості з питань євроатлантичної інтеграції України на 2008-2011 роки;

продовжити впровадження елементів громадської дипломатії, зокрема, цільових інформаційних стратегій, у тісній співпраці з Відділом публічної дипломатії НАТО і Центром інформації та документації НАТО в Україні;

використовувати можливості Мережі партнерства Україна - НАТО для підвищення обізнаності громадськості з державною політикою у сфері євроатлантичної інтеграції;

проводити в Автономній Республіці Крим та областях тематичні заходи за участю представників органів державної влади, громадських організацій, засобів масової інформації із залученням експертів, представників держав - членів НАТО та інституцій Альянсу в Україні;

забезпечити видання інформаційно-аналітичної, наукової, навчальної літератури та створення і розміщення на телеканалах України відеоматеріалів з актуальних питань євроатлантичної інтеграції і співробітництва України з НАТО;

продовжити створення центрів євроатлантичної інтеграції у вищих навчальних закладах та активізувати діяльність уже створених інформаційних осередків;

регулярно інформувати органи державної влади, навчальні заклади, засоби масової інформації і громадські організації з питань євроатлантичних інтеграційних процесів;

поширити досвід громадських організацій держав - членів НАТО у проведенні інформаційної роботи щодо підвищення рівня обізнаності суспільства з питаннями ролі та місця Альянсу в забезпеченні стабільності і безпеки в Європі та світі.

1.5. Наука і довкілля

З метою посилення співпраці між НАТО, Україною та іншими державами - партнерами НАТО у сфері науки, технологій та довкілля Україна продовжуватиме брати активну участь у виконанні Програми НАТО з науки заради миру та безпеки.

Протягом 2004-2008 років в Україні запроваджено проведення прикладних наукових досліджень у рамках виконання бюджетних програм "Виконання загальнодержавних організаційних, інформаційно-аналітичних та науково-методологічних заходів Цільового плану Україна - НАТО".

З метою вдосконалення системи формування і реалізації державної політики євроатлантичної спрямованості Україна продовжуватиме практику виконання науково-дослідних робіт у контексті поглиблення співробітництва з НАТО у політичній, безпековій, економічній, правовій, інформаційній, науковій, освітній та інших сферах.

Середньострокові цілі:

продовжити активну участь у виконанні Програми НАТО з науки заради миру та безпеки;

продовжити проведення прикладних наукових досліджень у рамках виконання бюджетної програми "Виконання загальнодержавних організаційних, інформаційно-аналітичних та науково-методологічних заходів з питань євроатлантичної інтеграції", впровадження на загальнодержавному і регіональному рівнях отриманих результатів.

Пріоритетні завдання на поточний рік:

продовжити співголовування Міністерства освіти і науки України та забезпечити участь відповідних міністерств у щорічному засіданні Спільної робочої групи Україна - НАТО із співробітництва з питань науки та довкілля;

забезпечити участь представників Міністерства освіти і науки України у засіданні Комітету НАТО з науки заради миру та безпеки у форматі Ради євроатлантичного партнерства;

забезпечити погодження пріоритетів співпраці України за Програмою НАТО з науки заради миру та безпеки в рамках Спільної робочої групи Україна - НАТО із співробітництва з питань науки та довкілля і Комітету НАТО з науки заради миру та безпеки у форматі Ради євроатлантичного партнерства;

продовжити реалізацію проекту "Очищення авіабази в м. Прилуки" за Програмою НАТО з науки заради миру та безпеки;

сприяти освоєнню гранту НАТО для Української науково-освітньої телекомунікаційної мережі "УРАН" за Програмою НАТО з науки заради миру та безпеки, наданого НАТО у 2008 році;

продовжити реалізацію проекту "Моніторинг та передбачення ризиків паводків річки Прип'ять, яка протікає територією Республіки Білорусь та України через Чорнобильську виключну зону" за Програмою НАТО з науки заради миру та безпеки;

забезпечити виконання бюджетної програми "Виконання загальнодержавних організаційних, інформаційно-аналітичних та науково-методологічних заходів з питань євроатлантичної інтеграції" на 2009 рік.

1.6. Питання координації діяльності органів державної влади та підготовки фахівців у сфері євроатлантичної інтеграції

1.6.1. Питання координації діяльності органів державної влади

Для забезпечення виконання пріоритетних завдань розвитку відносин України з Організацією Північноатлантичного договору, поглиблення співробітництва з державами - членами НАТО, досягнення критеріїв членства України в Альянсі створена у 2006 році і функціонує Національна система координації співробітництва України з Організацією Північноатлантичного договору, яку складають органи виконавчої влади України, інші державні органи, спеціально уповноважені особи, діяльність яких пов'язана або спрямована на реалізацію державної політики у сфері євроатлантичної інтеграції.

Рада національної безпеки і оборони України розглядає на своїх засіданнях та подає на розгляд Президентові України пропозиції щодо визначення стратегічних і концептуальних підходів та напрямів розвитку співробітництва України з НАТО.

Кабінет Міністрів України забезпечує, в тому числі через відповідний урядовий комітет, реалізацію державної політики щодо співробітництва України з НАТО.

Міжвідомча комісія з питань підготовки України до вступу в НАТО як консультативно-дорадчий орган при Президентові України забезпечує, зокрема, підготовку пропозицій і рекомендацій щодо вдосконалення державного регулювання у сфері євроатлантичної інтеграції, координацію заходів, здійснюваних центральними органами виконавчої влади, державними органами з метою підготовки України до вступу в НАТО.

Національний центр з питань євроатлантичної інтеграції України, що є дорадчим органом при Президентові України, здійснює підготовку висновків і рекомендацій, зокрема, щодо проведення єдиної державної політики у сфері інтеграції України в НАТО, моніторинг здійснення органами державної влади заходів у сфері євроатлантичної інтеграції.

Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 21 березня 2008 року "Про перспективи дальшого розвитку відносин України з Організацією Північноатлантичного договору та стан забезпечення координації діяльності органів виконавчої влади України, інших державних органів у сфері євроатлантичної інтеграції України", введеним в дію Указом Президента України від 25 квітня 2008 року N 402, визнано, зокрема, що низька ефективність координації поточної діяльності органів виконавчої влади у сфері євроатлантичної інтеграції України створила серйозні перешкоди на шляху до поступової реалізації стратегічних цілей зовнішньої політики України щодо набуття членства в Організації Північноатлантичного договору, і доручено Кабінету Міністрів України підготувати пропозиції щодо вдосконалення національної системи координації співробітництва України з НАТО.

Персональну відповідальність за стан виконання завдань у сфері євроатлантичної інтеграції України покладено на одного з віце-прем'єр-міністрів України, в структурі Секретаріату Кабінету Міністрів України у 2008 році утворено і з січня 2009 року функціонує Координаційне бюро європейської та євроатлантичної інтеграції (постанова Кабінету Міністрів України від 16 липня 2008 року N 649) .

Середньострокова ціль - створити ефективну національну систему координації співробітництва України з Організацією Північноатлантичного договору, яка б передбачала дієвий механізм міжвідомчої координації з єдиним центром прийняття рішень.

Пріоритетне завдання на поточний рік - актуалізувати Національну систему координації співробітництва України з Організацією Північноатлантичного договору відповідно до вимог сучасного етапу відносин України з НАТО.

1.6.2. Питання підготовки фахівців у сфері євроатлантичної інтеграції

Важливим чинником підвищення ефективності співробітництва України з НАТО є вдосконалення професійної підготовки та підвищення кваліфікації фахівців центральних органів виконавчої влади у сфері євроатлантичної інтеграції. З цією метою постановою Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2008 року N 974 затверджено Державну цільову програму підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців у сфері європейської та євроатлантичної інтеграції на 2008-2011 роки.

Координацію діяльності з виконання зазначеної Програми покладено на Головне управління державної служби України, яким із цією метою утворено координаційну раду, до складу якої входять народні депутати України, представники центральних органів виконавчої влади, вищих навчальних закладів і громадських організацій.

Підвищенню рівня фахової підготовки у сфері євроатлантичної інтеграції сприяє участь представників державних органів у заходах Робочої програми євроатлантичного партнерства, зокрема Індивідуальної програми партнерства між Україною та НАТО, а також Програми з питань професійного розвитку цивільного персоналу під егідою Спільної робочої групи Україна - НАТО з питань воєнної реформи.

Середньострокові цілі:

виконати Державну цільову програму підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців у сфері європейської та євроатлантичної інтеграції на 2008-2011 роки, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2008 року N 974;

продовжити співробітництво з державами - членами та державами - партнерами НАТО в рамках Робочої програми євроатлантичного партнерства, зокрема Індивідуальної програми партнерства між Україною та НАТО;

поширити дію Програми з питань професійного розвитку цивільного персоналу на весь сектор безпеки і оборони України.

Пріоритетні завдання на поточний рік:

продовжити виконання існуючих та запровадження у вищих навчальних закладах нових навчальних програм з підвищення кваліфікації державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, до функціональних обов'язків яких належать питання європейської та євроатлантичної інтеграції України;

забезпечити здійснення заходів Індивідуальної програми партнерства між Україною та НАТО і Програми з питань професійного розвитку цивільного персоналу під егідою Спільної робочої групи Україна - НАТО з питань воєнної реформи.

2.1. Політика національної безпеки

Державна політика національної безпеки передбачає утвердження засад національної єдності задля розбудови демократичної, правової держави, формування соціально орієнтованої конкурентоспроможної ринкової економіки, зміцнення науково-технологічного потенціалу, забезпечення інноваційного розвитку, зростання рівня життя і добробуту населення, забезпечення інформаційної безпеки, екологічно і техногенно безпечних умов життєдіяльності суспільства.

Політика національної безпеки України спрямована на захист життєво важливих національних інтересів і базується на визначених законодавством України основних принципах забезпечення національної безпеки:

пріоритет прав і свобод людини і громадянина;

верховенство права;

пріоритет договірних (мирних) засобів у розв'язанні конфліктів;

своєчасність і адекватність заходів захисту національних інтересів реальним і потенційним загрозам;

чітке розмежування повноважень та взаємодія органів державної влади у забезпеченні національної безпеки;

демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією держави та іншими структурами в системі національної безпеки;

використання в інтересах України міждержавних систем та механізмів міжнародної колективної безпеки.

Життєво важливі національні інтереси України реалізовуватимуться у складному внутрішньому та зовнішньому середовищі, яке характеризується наявністю низки викликів і загроз. Відчутний вплив на ситуацію в державі справляє світова фінансова криза та ускладнення в розвитку суспільно-політичних процесів.

Україна має намір продовжувати вживати заходів для забезпечення міжнародної та євроатлантичної безпеки і стабільності, зокрема брати участь у місіях та операціях під проводом Альянсу.

Україна розглядає своє можливе членство в ЄС та НАТО як дієвий інструмент для забезпечення національної безпеки, суверенітету та територіальної цілісності держави. Україна залишається відданою продовженню реформ у секторі безпеки і оборони відповідно до Стратегії національної безпеки України, затвердженої Указом Президента України від 12 лютого 2007 року N 105, а також Воєнної доктрини України, затвердженої Указом Президента України від 15 червня 2004 року N 648, з метою досягнення взаємосумісності з НАТО. Імплементація результатів комплексного огляду національного сектору безпеки та оборонний огляд здійснюватимуться у співпраці зі Спільною робочою групою Україна - НАТО з питань воєнної реформи, а також у рамках застосування інших механізмів співробітництва з Альянсом. При цьому вдосконалення системи управління сектором безпеки і оборони держави залишається важливим завданням для України.

2.1.1. Стратегія національної безпеки України

Стратегія національної безпеки України визначає, зокрема, пріоритети та основні цілі реформування сектору безпеки. Україна має намір якісно оновити систему національної безпеки з метою адекватного реагування на сучасні виклики і загрози. Головна мета Стратегії - забезпечити рівень національної безпеки, який би гарантував поступальний розвиток України, її конкурентоспроможність, забезпечення прав і свобод людини і громадянина, подальше зміцнення міжнародних позицій та авторитету Української держави у сучасному світі.

Контроль за реалізацією Стратегії національної безпеки України здійснюють Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Рада національної безпеки і оборони України у межах повноважень, визначених Конституцією і законами України.

Президент України здійснює керівництво процесом реалізації Стратегії, у разі потреби вносить до Верховної Ради України законопроекти, необхідні для її імплементації.

Верховна Рада України формує законодавчу базу, спрямовану на реалізацію Стратегії, здійснює відповідний парламентський контроль.

Кабінет Міністрів України, керуючись Конституцією і законами України, актами Президента України та рішеннями Ради національної безпеки і оборони України, забезпечує реалізацію Стратегії, щорічно затверджує плани заходів з її виконання.

Рада національної безпеки і оборони України координує та контролює діяльність органів виконавчої влади з реалізації Стратегії та з урахуванням змін у зовнішньому або внутрішньому середовищі вносить Президентові України пропозиції щодо її уточнення та ресурсного забезпечення.

Секретар Ради національної безпеки і оборони України інформує Президента України про хід виконання Стратегії та подає відповідні висновки і пропозиції.

Середньострокові цілі:

забезпечити реалізацію Стратегії національної безпеки України, а також затвердження щорічних планів на її виконання;

розробити механізм оцінки ефективності реалізації Стратегії національної безпеки України, який передбачатиме як державну, так і незалежну зовнішню оцінку її виконання, зокрема, аналіз з боку міжнародних неурядових організацій;

сформувати систему інформаційного супроводження реалізації пріоритетів, визначених Стратегією національної безпеки України;

розробити пропозиції щодо внесення змін до Стратегії національної безпеки України з урахуванням змін, які відбулись у світі на регіональному та глобальному рівнях, а також в Україні, включаючи економічні та фінансові аспекти.

Пріоритетні завдання на поточний рік:

розробити та затвердити план заходів з виконання Стратегії національної безпеки України до кінця 2009 року;

продовжити співробітництво з Альянсом у сфері проведення оцінки результатів реалізації Стратегії національної безпеки України в рамках Спільної робочої групи Україна - НАТО з питань воєнної реформи;

залучити міжнародні неурядові організації до проведення незалежної оцінки політики національної безпеки, а також стану реалізації Стратегії національної безпеки України в рамках Мережі партнерства щодо підвищення обізнаності громадянського суспільства, яка діє під егідою Спільної робочої групи Україна - НАТО з питань воєнної реформи.

2.1.2. Управління національною безпекою і обороною та реагування на кризові ситуації

Систему управління національною безпекою і обороною України складають:

Верховна Рада України, яка здійснює законодавче регулювання у сфері національної безпеки і оборони;

Президент України, який здійснює керівництво у сфері національної безпеки і оборони, є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України, Головою Ради національної безпеки і оборони України;

Рада національної безпеки і оборони України, яка координує та контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони;

Кабінет Міністрів України, який є вищим органом у системі органів виконавчої влади, здійснює заходи щодо забезпечення обороноздатності і національної безпеки України, громадського порядку та боротьби зі злочинністю;

Центральні органи виконавчої влади, Збройні Сили України та інші військові формування, правоохоронні і розвідувальні органи, утворені відповідно до законів України, які в межах своїх повноважень забезпечують виконання передбачених Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України завдань у сфері національної безпеки і оборони держави.

Удосконалення механізму управління національною безпекою і обороною України є життєво важливим для координації зусиль держави, спрямованих на реагування на сучасні виклики. Це потребує вдосконалення механізму міжвідомчої координації та політичної консолідації, в якому координація відповідної діяльності Радою національної безпеки і оборони України, Кабінетом Міністрів України відіграватиме важливу роль.

Надзвичайно важливим є впровадження демократичних цивільних принципів державного управління національною безпекою і обороною, спрямоване на запобігання впливу політичного протистояння та корупції, пов'язаної з відповідною боротьбою за владу та ресурси.

Для України важливо вдосконалити систему управління та координації в умовах кризових ситуацій, а також забезпечити ефективний розподіл завдань та повноважень між суб'єктами сектору безпеки таким чином, щоб запобігти дублюванню їх функцій. З метою вдосконалення цієї системи передбачається створити Ситуаційний центр Ради національної безпеки і оборони України.

Середньострокові цілі:

удосконалити систему державного управління національною безпекою в цілому і, зокрема, сектором безпеки, в тому числі за рахунок посилення інформаційно-аналітичної та прогнозної складових у діяльності Апарату Ради національної безпеки і оборони України, активізації процесів демілітаризації, розвитку демократичного цивільного контролю;

удосконалити механізм міжвідомчої координації та забезпечити політичну консолідацію шляхом поєднання зусиль, спрямованих на реагування на сучасні виклики і загрози;

проаналізувати досвід держав - членів НАТО у сфері управління сектором безпеки, координації та підпорядкування його елементів в умовах кризових ситуацій, а також у сфері ефективного розподілу завдань та повноважень між спеціалізованими суб'єктами сектору безпеки;

удосконалити систему управління та координації в умовах кризових ситуацій, гармонізувати повноваження державних органів щодо запобігання дублюванню їх завдань і функцій;

забезпечити впровадження демократичних цивільних принципів державного управління національною безпекою і обороною, зокрема, з використанням Мережі партнерства Україна - НАТО;

розробити проекти актів щодо утворення Ситуаційного центру Ради національної безпеки і оборони України та необхідного ресурсного забезпечення його діяльності.

Пріоритетні завдання на поточний рік:

ужити заходів щодо вдосконалення міжвідомчої координації у сфері стратегічного планування, а також кризового менеджменту;

ужити заходів щодо створення недержавної міжнародної школи з питань стратегічного менеджменту у секторі безпеки України в рамках діяльності Мережі партнерства Україна - НАТО;

налагодити ефективний діалог між суб'єктами сектору безпеки і оборони України та громадськими організаціями;

продовжити практику взаємодії Міністерства оборони України з обласними державними адміністраціями щодо сприяння Збройним Силам України у вирішенні їх нагальних потреб.

2.1.3. Реформування сектору безпеки. Забезпечення імплементації результатів комплексного огляду сектору безпеки та оборонного огляду

Демократичні перетворення в сфері національної безпеки і оборони, що здійснює Україна в контексті європейської та євроатлантичної інтеграції, обумовили ґрунтовний перегляд та уточнення завдань, структури і повноважень усіх суб'єктів сектору безпеки з урахуванням прийнятих стандартів та економічних можливостей держави.

Протягом 2008-2009 років Україна досягла певних успіхів у реформуванні сектору безпеки. Розпочато реалізацію першої в історії держави Стратегії національної безпеки України, закладено методологічні принципи системної трансформації українських безпекових інституцій у ході проведення комплексного огляду сектору безпеки. Підготовлено і затверджено низку концептуальних документів щодо розвитку сектору безпеки на період до 2015 року.

Затверджена і реалізується Концепція реформування кримінальної юстиції України. Вдосконалюється законодавство, яке регламентує діяльність внутрішніх служб безпеки та розвідки, з метою створення додаткових гарантій додержання прав і свобод людини і громадянина.

Україна має намір забезпечити імплементацію результатів комплексного огляду сектору безпеки під час проведення оборонного огляду. Основна мета цих процесів - трансформація безпекових інституцій максимально відповідно до євроатлантичних стандартів і забезпечення їх адекватного реагування на можливі загрози та виклики національній безпеці.

Кабінет Міністрів України організовує і контролює проведення оборонного огляду центральними органами виконавчої влади та іншими заінтересованими державними органами, які виконують завдання у сфері оборони України. Загальне керівництво цими процесами здійснює Голова Ради національної безпеки і оборони України.

З метою підвищення транспарентності цих процесів та досягнення неупереджених, об'єктивних та достовірних результатів до участі в імплементації результатів комплексного огляду національного сектору безпеки та проведення оборонного огляду залучаються представники міжнародних неурядових, українських громадських організацій і наукових установ України.

Україна активно залучає до цього процесу іноземних фахівців та радників, що працюють при Міністерстві оборони України, Міністерстві внутрішніх справ України, Службі безпеки України, а також проводить регулярні консультації з експертами НАТО у форматі Спільної робочої групи Україна - НАТО з питань воєнної реформи.

За підсумками оборонного огляду розробляється Стратегічний оборонний бюлетень, який у комплекті з підсумковими документами огляду сектору безпеки України стане основою для формування комплексної довгострокової програми розвитку сектору безпеки і оборони України.

Подальше співробітництво між Україною та НАТО у цій сфері розвиватиметься в рамках Спільної робочої групи Україна - НАТО з питань воєнної реформи.

Середньострокові цілі:

модернізувати систему стратегічного планування з метою більш ефективного узгодження планів і дій з політичним курсом держави;

удосконалити законодавство з питань регулювання діяльності суб'єктів сектору безпеки України, в тому числі шляхом його адаптації до стандартів держав - членів НАТО, з урахуванням потреб інтегрування України в євроатлантичний простір;

забезпечити гармонізацію документів середньострокової дії у сфері оборонного планування усіх суб'єктів сектору оборони;

продовжити співпрацю з НАТО в рамках Спільної робочої групи Україна - НАТО з питань воєнної реформи*;

забезпечити імплементацію результатів оборонного огляду України та результатів комплексного огляду сектору безпеки України;

забезпечити реформування окремих військових формувань та інших суб'єктів сектору безпеки;

залучати представників політичної та громадської еліти до публічного діалогу з питань безпеки, що сприятиме формуванню в суспільстві розуміння безпекових реалій, досягненню консенсусу з питань політики безпеки, а також виробленню конструктивних підходів до неї;

посилити дієвість демократичного цивільного контролю за органами сектору безпеки;

підвищити рівень довіри суспільства до суб'єктів сектору безпеки.

Пріоритетні завдання на поточний рік:

провести консультації експертів стосовно проведення реформ у секторі безпеки і оборони України у рамках виконання програми Спільної робочої групи Україна - НАТО з питань воєнної реформи на 2009 рік;

забезпечити реформування окремих військових формувань та інших суб'єктів сектору безпеки в контексті затверджених державних концепцій, а також у рамках імплементації результатів комплексного огляду сектору безпеки України;

ужити заходів щодо ефективного залучення до співпраці іноземних радників, які працюють при суб'єктах сектору безпеки і оборони України, з метою прискорення проведення відповідних реформ;

здійснити заходи оборонного огляду відповідно до плану, затвердженого Кабінетом Міністрів України. Підвищити ефективність використання консультативно-дорадчої допомоги держав - членів НАТО, іноземних радників при Міністерстві оборони України та Генеральному штабі Збройних Сил України під час проведення оборонного огляду;

провести презентацію проекту Стратегічного оборонного бюлетеня України під час засідання Комісії Україна - НАТО на рівні міністрів оборони;

удосконалити механізм інформування громадськості про безпекову політику, а також реагування на звернення громадян та критичні публікації у засобах масової інформації.

2.1.3.1. Демократичний цивільний контроль над сектором безпеки і оборони України

Демократичний цивільний контроль є одним із ключових елементів механізму управління сектором безпеки і оборони.

Україна продовжує дальше вдосконалення зазначеного механізму та розширення кола його суб'єктів шляхом залучення експертів держав - членів Альянсу.

Вагомий внесок у зазначений процес зробила Робоча група Україна - НАТО з питань демократичного цивільного контролю над сектором розвідки, яка об'єднала разом експертів від України та з 20 держав - членів Альянсу. Робоча група стала важливим механізмом поглиблення співробітництва та посилення довіри між розвідувальними органами України та Альянсу.

Напрацьовані рекомендації в рамках діяльності Робочої групи Україна - НАТО з питань демократичного цивільного контролю над сектором розвідки, а також матеріали консультацій з Женевським центром демократичного контролю над збройними силами було покладено в основу затвердженої у 2008 році Концепції реформування Служби безпеки України, а також розробленої на її основі Комплексної цільової програми реформування Служби безпеки України.

У цьому контексті важливе значення має розпочата у 2008 році робота з розроблення проекту Національного кодексу розвідувальної етики, яка здійснюється за рішенням Ради національної безпеки і оборони України відповідно до Рекомендації Парламентської асамблеї Ради Європи N 1713 (2005).

До переліку основних досягнень Робочої групи Україна - НАТО з питань демократичного цивільного контролю над сектором розвідки слід також віднести підготовку "Білої книги" стосовно трансформації сектору безпеки та розвідки України. В рамках продовження зазначеної співпраці, а також з метою надання дальшої підтримки Україні у цій сфері проводитимуться відповідні консультації експертів з питань діяльності служб розвідки та внутрішньої безпеки між Україною та Альянсом.

Опубліковано "Білі книги" Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, Державної митної служби України, Служби безпеки України. Міністерством оборони України щороку видається "Біла книга. Оборонна політика України".

З метою налагодження тісної співпраці Міністерства оборони України з релігійними організаціями для задоволення релігійних потреб військовослужбовців, духовного, морально-естетичного, військово-патріотичного виховання особового складу Збройних Сил України утворено представницький міжконфесійний консультативно-дорадчий орган, що діє на громадських засадах при Міністерстві оборони України.

Україна і надалі максимально залучатиме громадські організації до реформування та вдосконалення механізму контролю над сектором безпеки держави. Україна забезпечуватиме використання можливостей Мережі партнерства Україна - НАТО, а також інших механізмів у рамках Спільної робочої групи Україна - НАТО з питань воєнної реформи.

Середньострокові цілі:

продовжити практику тісної співпраці з НАТО та застосування відповідного досвіду спеціальних служб держав - членів Альянсу у сфері демократичного цивільного контролю;

забезпечити вдосконалення законодавства України у сфері діяльності спеціальних служб відповідно до європейських та євроатлантичних стандартів;

започаткувати практику проведення незалежного експертного аналізу планів реформ сектору безпеки;

проводити щорічні соціологічні дослідження для визначення проблемних питань реформ у сферах національної безпеки і оборони та пошуку можливих шляхів їх розв'язання;

розширювати діяльність щодо зміцнення підтримки Збройних Сил України з боку суспільства, підвищувати ефективність діяльності структурних підрозділів Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, які опікуються такою діяльністю;

використовувати при опрацюванні безпекових та оборонних питань євроатлантичної інтеграції України можливості Мережі партнерства Україна - НАТО;

збільшити масштаб проведення професійної підготовки цивільного персоналу секторів безпеки і оборони України;

забезпечувати постійне та ефективне функціонування громадських рад при Міністерстві оборони України, Службі безпеки України та інших суб'єктах сектору безпеки.

Пріоритетні завдання на поточний рік:

провести експертні консультації та семінари в рамках роботи спільних робочих груп Україна - НАТО з питань воєнної реформи та з посилення демократичного цивільного контролю;

завершити розроблення проекту Національного кодексу розвідувальної етики;

забезпечити видання щорічників "Біла книга. Збройні Сили України";

продовжити інформування громадськості з питань формування і реалізації державної політики у військовій сфері, роз'яснення змісту програм та ініціатив воєнної реформи;

забезпечити виконання Програми з питань професійної підготовки цивільного персоналу в рамках Спільної робочої групи Україна - НАТО з питань воєнної реформи;

продовжити роботу з підвищення кваліфікації військовослужбовців та цивільних спеціалістів на короткострокових курсах при Національному університеті оборони України;

продовжити викладання для військовослужбовців Міністерства оборони України на базі Національного університету оборони України навчального курсу з питань цивільно-військових відносин під час планування та ведення миротворчих операцій;

провести стажування представників Збройних Сил України в органах управління та підрозділах цивільно-військового співробітництва збройних сил держав - членів НАТО*;

розпочати розроблення проекту з питань цивільно-військового співробітництва під час участі України в міжнародних миротворчих операціях.

2.1.3.2. Реформування окремих військових формувань та інституцій сектору безпеки

В Україні триває процес структурного реформування окремих сил та інституцій сектору безпеки з метою досягнення їх відповідності міжнародним стандартам. Ця робота була започаткована у тісній співпраці з НАТО та ЄС. Розпочато черговий оборонний огляд. Існуюча система безпекових інституцій все ще має громіздку розгалужену організаційну структуру та недостатню функціональну ефективність. Це особливо відчувається в умовах фінансової кризи. Невідповідність такої системи наявним ресурсам потребує оптимізації її структури та демілітаризації.

У рамках реформування сектору національної безпеки було розроблено, а пізніше затверджено Президентом України низку концептуальних документів. Указом Президента України від 20 березня 2008 року N 249 уведено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 лютого 2008 року, яким затверджено Концепцію реформування Служби безпеки України, Президентом України затверджено Комплексну цільову програму реформування Служби безпеки України, Указом Президента України від 19 червня 2006 року N 546 схвалено Концепцію розвитку Державної прикордонної служби України на період до 2015 року, Указом Президента України від 25 квітня 2008 року N 401 схвалено Концепцію реформування Державної кримінально-виконавчої служби України, на стадії підготовки знаходяться відповідні стратегічні документи з питань діяльності Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України та інші.

2.1.3.2.1. Реформування Служби безпеки України

Реформування Служби безпеки України спрямовано на підвищення її ефективності, сприяння розвитку демократії та верховенства права, додержання прав і свобод людини і громадянина, а також реалізацію євроатлантичних прагнень України відповідно до Комплексної цільової програми реформування Служби безпеки України. Видано "Білу книгу 2008. Служба безпеки України", яка є публічним звітом цього органу про виконання його пріоритетних завдань.

Середньострокові цілі:

продовжити практику тісної співпраці з НАТО та застосування досвіду спеціальних служб держав - членів Альянсу у сфері реформування національних безпекових служб;

забезпечити вдосконалення законодавства України у сфері діяльності Служби безпеки України відповідно до євроатлантичних та європейських стандартів;

вживати заходів щодо вдосконалення організаційної структури Служби безпеки України;

підвищувати загальний рівень професіоналізму фахівців усіх органів та функціональних підрозділів Служби безпеки України, а також ужити заходів щодо повної її деполітизації;

забезпечити видання щорічника "Біла книга Служби безпеки України".

Пріоритетні завдання на поточний рік:

підвищити прозорість діяльності Служби безпеки України та зміцнення довіри до неї з боку суспільства, активізувати діяльність Громадської ради при Службі безпеки України;

залучати широкі кола громадськості до здійснення демократичного цивільного контролю за діяльністю Служби безпеки України, а також розв'язання проблемних питань її реформування;

розширити практику проведення двосторонніх консультацій з Офісом безпеки та Спеціальним комітетом НАТО з метою вдосконалення принципів демократичного цивільного контролю над Службою безпеки України;

забезпечити виконання запланованих на 2009 рік заходів Комплексної цільової програми реформування Служби безпеки України;

провести інвентаризацію майна, що забезпечує діяльність Служби безпеки України, починаючи з 1 січня 2000 року, вжити в установленому порядку невідкладних заходів для повернення незаконно відчуженого майна, а також забезпечити використання майна Служби безпеки України за призначенням;

забезпечити виконання Указу Президента України від 23 січня 2009 року N 37 "Про розсекречення, оприлюднення та вивчення архівних документів, пов'язаних з українським визвольним рухом, політичними репресіями та голодоморами в Україні", участь і заохочення представників науки, курсантів, студентів та експертів громадських організацій, у тому числі правозахисників, у вивченні відповідних архівних матеріалів;