Кабінет Міністрів України і Уряд Італійської Республіки - далі іменуються разом як Сторони та кожен окремо як Сторона;

усвідомлюючи, що злочинність у всіх її проявах та формах чинить негативний вплив на публічний порядок та безпеку, а також на добробут їхніх громадян;

визнаючи принципи взаємної поваги до суверенітету, незалежності, рівності, територіальної цілісності, невтручання у внутрішні справи держав-Сторін,

ураховуючи Єдину конвенцію про наркотичні засоби (Нью-Йорк, 30 березня 1961 року) зі змінами, унесеними до неї згідно з Протоколом від 25 березня 1972 року, до якого Україна приєдналася 27 вересня 2001 року, Конвенцію про психотропні речовини (Відень, 21 лютого 1971 року, до якої Італійська Республіка приєдналася 27 листопада 1981 року) та Конвенцію ООН про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин (Відень, 20 грудня 1988 року), Конвенцію ООН проти транснаціональної організованої злочинності від 15 листопада 2000 року, Протокол проти незаконного ввозу мігрантів по суші, морю і повітрю від 15 листопада 2000 року, Протокол про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї від 15 листопада 2000 року, Протокол проти незаконного виготовлення та обігу вогнепальної зброї, її складових частин і компонентів, а також боєприпасів до неї від 31 травня 2001 року, Конвенцію про кіберзлочинність (Будапешт, 23 листопада 2001), Конвенцію ООН проти корупції (Меріда, 9-11 грудня 2003 року), а також Резолюцію Генеральної Асамблеї ООН 45/123 від 14 грудня 1990 року про міжнародну співпрацю в боротьбі з організованою злочинністю,

домовилися про таке:

Метою цієї Угоди є сприяння, розвиток та зміцнення двостороннього поліцейського співробітництва для запобігання, виявлення, припинення та розслідування кримінальних правопорушень.

1. Компетентними органами, відповідальними за виконання цієї Угоди, є:

a) від Української Сторони:

Національна поліція України;

b) від Італійської Сторони:

Департамент публічної безпеки Міністерства внутрішніх справ.

2. Сторони повідомляють одна одну про будь-які зміни в компетентних органах, відповідальних за виконання цієї Угоди.

1. Компетентні органи здійснюють співробітництво з метою запобігання та боротьби зі злочинністю в усіх її формах, насамперед у таких сферах:

a) транснаціональна організована злочинність;

b) кримінальні правопорушення проти життя та здоров’я особи;

c) кримінальні правопорушення проти власності;

d) незаконне виробництво та обіг наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів;

e) кримінальні правопорушення проти статевої свободи та статевої недоторканості особи;

f) торгівля людьми та нелегальна міграція;

g) незаконний обіг зброї, боєприпасів, вибухових речовин, радіоактивних та ядерних матеріалів;

h) кіберзлочинність;

i) увезення, виготовлення, збут і розповсюдження порнографічних предметів, у випадках де ця поведінка є кримінальним правопорушенням, уключаючи предмети порнографічного характеру, що містять дитячу порнографію, зокрема з використанням Інтернету;

j) кримінальні правопорушення у сфері господарської діяльності;

k) легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом;

l) кримінальні правопорушення проти об’єктів культурної спадщини;

m) кримінальні правопорушення проти довкілля;

n) корупційні кримінальні правопорушення;

o) кримінальні правопорушення у сфері інтелектуальної власності;

p) кримінальні правопорушення, пов’язані з незаконним заволодінням транспортними засобами.

2. З метою запобігання вчиненню кримінальних правопорушень компетентні органи також співпрацюють у сфері забезпечення публічної безпеки та порядку, зокрема під час проведення масових заходів міжнародного значення.

3. За взаємною згодою компетентні органи можуть розширити сфери співробітництва в боротьбі з іншими кримінальними правопорушеннями, за які законодавством держав Сторін передбачена кримінальна відповідальність.

4. Ця Угода не впливає на чинні процедури у сфері екстрадиції та взаємної правової допомоги.

5. Компетентні органи можуть укладати додатково технічні угоди, положення яких конкретизуватимуть співробітництво Сторін у визначених сферах боротьби зі злочинністю.

1. Форми співробітництва за цією Угодою можуть включати обмін:

a) інформацією про кримінальні правопорушення, організовані злочинні угруповання та їх учасників, а також про їхню структуру, керівництво та спосіб управління;

b) інформацією щодо розшуку осіб, які переховуються від органів досудового розслідування, слідчого судді, суду, та осіб, які ухиляються від виконання кримінального покарання, зниклих безвісти, та здійснення заходів, спрямованих на ідентифікацію осіб та невпізнаних трупів;

c) інформацією про незаконний обіг наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, міжнародну торгівлю вказаними речовинами, уключаючи торгівлю через Інтернет, фізичних та юридичних осіб, які беруть у ній участь, а також результати проведеного аналізу вилучених зразків наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів;

d) інформацією та даними про суб’єктів кримінальних правопорушень, що становлять взаємний інтерес або діють на територіях відповідних держав;

e) інформацією про законодавчі, наукові та технологічні інструменти боротьби зі злочинністю;

f) інформацією про методи, що застосовуються для боротьби з торгівлею людьми та контрабандою осіб через державний кордон;

g) інформацією для боротьби з дитячою порнографією в Інтернеті та кіберзлочинністю;

h) досвідом у сфері боротьби зі злочинністю, зокрема кращими практиками здійснення кримінального аналізу, використання сучасних систем та методів, технічних засобів та новітніх технологій під час запобігання та протидії злочинності;

i) інформацією та кращими практиками з підготовки працівників компетентних органів, можливого обміну досвідом, організації навчальних курсів, тренувань, семінарів та інших заходів;

j) іншою інформацією, яка становить спільний інтерес для Сторін.

1. Співробітництво між Сторонами здійснюється на підставі запитів.

2. Запити та відповіді на них надсилаються в письмовому вигляді. У невідкладних випадках допускається направлення запитів усно з подальшим обов’язковим письмовим підтвердженням у строк не пізніше семи діб. Передача запитів і відповідей письмово здійснюється поштовими відправленнями або з використанням технічних засобів передачі інформації, дозволених національним законодавством держав-Сторін. У разі виникнення сумніву стосовно дійсності запиту може бути запитано його додаткове підтвердження.

3. Запит повинен містити:

1) найменування запитуючого та запитуваного компетентного органу;

2) мету та зміст запиту, обґрунтування та відомості, необхідні для його виконання, а також перелік можливих обмежень щодо використання інформації, яка міститься в запиті;

3) перелік питань, на які необхідно отримати відповідь, або заходів, що потрібно здійснити;

4) дату звернення та бажані терміни виконання запиту;

5) будь-яку іншу інформацію, яка може сприяти фактичному виконанню запиту.

1. Компетентний орган запитуваної Сторони повністю або частково може відмовитися від виконання будь-якого запиту, надісланого в рамках цієї Угоди, якщо виконання такого запиту може загрожувати правам людини, основним свободам, суверенітету, безпеці, публічному порядку чи будь-яким іншим національним інтересам держав-Сторін або суперечити національному законодавству або міжнародним зобов’язанням її держави.