Статус Протоколу див.

Держави-учасниці цього Протоколу,

заявляючи, що для вжиття ефективних заходів щодо попередження незаконного ввозу мігрантів по суші, морю і повітрю і боротьбі з ним необхідний усеосяжний міжнародний підхід, включаючи співробітництво, обмін інформацією та інші відповідні заходи, у тому числі соціально-економічні заходи, на національному, регіональному і міжнародному рівнях,

посилаючись на Резолюцію 54/212 Генеральної Асамблеї від 22 грудня 1999 року, в якій Асамблея настійно закликала держави-члени і систему Організації Об'єднаних Націй зміцнювати міжнародне співробітництво в галузі міжнародної міграції та розвитку з метою сприяння усуненню корінних причин міграції, особливо тих, які пов'язані з убогістю, і максимального збільшення вигод від міжнародної міграції для тих, кого це стосується, і рекомендувала у відповідних випадках міжрегіональним, регіональним і субрегіональним механізмам продовжувати займатися розглядом питання про міграцію і розвиток,

будучи переконані в необхідності забезпечувати мігрантам гуманне ставлення і повний захист їхніх прав,

з огляду на ту обставину, що, незважаючи на роботу, проведену на інших міжнародних форумах, не існує універсального документа, у якому зачіпалися б всі аспекти незаконного ввозу мігрантів та інші пов'язані з цим питання,

будучи стурбовані значним розширенням діяльності організованих злочинних груп стосовно незаконного ввозу мігрантів та іншої пов'язаної з ним злочинної діяльності, зазначеної в цьому Протоколі, яка завдає величезної шкоди відповідним державам,

будучи також стурбовані тим, що незаконний ввіз мігрантів може створювати загрозу для життя або безпеки залучених до нього мігрантів,

посилаючись на Резолюцію 53/111 Генеральної Асамблеї від 9 грудня 1998 року, в якій Асамблея ухвалила заснувати міжурядовий спеціальний комітет відкритого складу для розробки всеосяжної міжнародної конвенції проти транснаціональної організованої злочинності й обговорення питання про розробку, зокрема, міжнародного документа по боротьбі проти незаконного ввозу і транспортування мігрантів, у тому числі морем,

будучи переконані, що доповнення Конвенції Організації Об'єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності міжнародним документом проти незаконного ввозу мігрантів по суші, морю і повітрю сприятиме попередженню таких злочинів і боротьбі з ними,

погодилися про таке:

1. Цей Протокол доповнює Конвенцію Організації Об'єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності. Він тлумачиться разом з Конвенцією.

2. Положення Конвенції застосовуються mutatis mutandis до цього Протоколу, якщо в ньому не передбачене інше.

3. Злочини, визнані такими відповідно до статті 6 цього Протоколу, розглядаються як злочини, визнані такими відповідно до Конвенції.

Мета цього Протоколу полягає у попередженні незаконного ввозу мігрантів і боротьбі з ним, а також у заохоченні співробітництва між Державами-учасницями у досягненні цих цілей при забезпеченні захисту прав незаконно ввезених мігрантів.

Для цілей цього Протоколу:

a) "незаконний ввіз мігрантів" означає забезпечення з метою одержання, прямо або посередньо, будь-якої фінансової або іншої матеріальної вигоди, незаконного в'їзду до будь-якої Держави-учасниці будь-якої особи, яка не є її громадянином або не проживає постійно на її території;

b) "незаконний в'їзд" означає перетин кордонів без дотримання необхідних вимог для законного в'їзду до приймаючої держави;

c) "підроблений документ на в'їзд/виїзд або посвідчення особи" означає будь-який документ на в'їзд/виїзд або посвідчення особи, які:

i) були підроблені або змінені будь-яким матеріальним чином будь-якою особою або установою, крім тих, які в законному порядку уповноважені виготовляти або видавати документ на в'їзд/виїзд або посвідчення особи від імені держави; або

ii) були неналежним чином видані або отримані за допомогою подання невірних даних, корупції або примусу чи будь-яким іншим незаконним чином; або

iii) використовуються особою, іншою, ніж законний власник;

d) "судно" означає плавучі засоби будь-якого типу, включаючи судна неводотоннажного типу і гідролітаки, які використовуються або можуть бути використані в якості засобу транспортування по воді, за винятком військових кораблів, допоміжних військово-морських суден або інших суден, що належать державі або тих, що експлуатуються нею і використовуються, у відповідний момент, тільки на державній некомерційній службі.

Цей Протокол, якщо в ньому не зазначене інше, застосовується до попередження, розслідування і кримінального переслідування у зв'язку зі злочинами, визнаними такими відповідно до статті 6 цього Протоколу, якщо ці злочини носять транснаціональний характер і вчинені за участю організованої злочинної групи, а також до захисту прав осіб, які стали об'єктом таких злочинів.

Цей Протокол не застосовується для кримінального переслідування мігрантів у силу тільки тієї обставини, що вони стали об'єктом діянь, зазначених у статті 6 цього Протоколу.

1. Кожна Держава-учасниця вживає таких законодавчих та інших заходів, які можуть знадобитися для того, щоб визнати в якості кримінально карних такі діяння, коли вони вчиняються навмисне і з метою одержати, прямо або посередньо, фінансову або іншу матеріальну вигоду:

a) незаконний ввіз мігрантів;

b) коли вони вчиняються з метою створення умов для незаконного ввозу мігрантів:

i) виготовлення підробленого документа на в'їзд/виїзд або посвідчення особи;

ii) придбання або надання такого документа або володіння ним;

c) надання будь-якій особі, яка не є громадянином відповідної держави або не проживає постійно на її території, можливості знаходитися в цій державі без дотримання необхідних вимог для законного перебування в ній шляхом використання способів, згаданих у підпункті (b) цього пункту, або будь-яких інших незаконних засобів.

2. Кожна Держава-учасниця також вживає таких законодавчих та інших заходів, які можуть знадобитися для того, щоб визнати в якості кримінально карних такі діяння:

a) за умови дотримання основних принципів своєї правової системи - замах на вчинення будь-якого злочину, визнаного таким відповідно до пункту 1 цієї статті;

b) участь як спільника у вчиненні будь-якого злочину, визнаного таким відповідно до пункту 1 (a), (b) (i) або (c) цієї статті, і, за умови дотримання основних принципів своєї правової системи - участь як спільника у вчиненні будь-якого злочину, визнаного таким відповідно до пункту 1 (b) (ii) цієї статті;

c) організацію інших осіб або керівництво ними з метою вчинення будь-якого злочину, визнаного таким відповідно до пункту 1 цієї статті.

3. Кожна Держава-учасниця вживає таких законодавчих та інших заходів, які можуть знадобитися, для того щоб визнати в якості таких, що обтяжують злочини, обставини, визнані такими відповідно до пункту 1 (a), (b) (i) та (c) цієї статті, і, за умови дотримання основних принципів своєї правової системи, злочини, визнані такими відповідно до пункту 2 (b) і (c) цієї статті, обставини:

a) які ставлять або можуть поставити під загрозу життя або безпеку відповідних мігрантів; або

b) які зв'язані з нелюдським або принижуючим гідність поводження з такими мігрантами, у тому числі з метою експлуатації.

4. Ніщо в цьому Протоколі не перешкоджає Державі-учасниці вживати заходів щодо будь-якої особи, діяння якої є кримінально карним відповідно до її внутрішнього законодавства.

Держави-учасниці співробітничають у максимально можливому ступені з метою попередження і припинення незаконного ввозу мігрантів по морю відповідно до міжнародного морського права.

1. Держава-учасниця, яка має розумні підстави підозрювати, що судно, яке або несе її прапор або заявляє про те, що воно зареєстроване в цій державі, або не має національності, або, хоча і несе іноземний прапор або відмовляється показати прапор, має в дійсності національність цієї Держави-учасниці, бере участь у незаконному ввозі мігрантів по морю, може запросити допомогу інших Держав-учасниць для припинення використання цього судна з цією метою. Держави-учасниці, до яких звернений подібний запит, надають таку допомогу, у тій мірі, в який це можливо, у межах наявних засобів.

2. Держава-учасниця, що має розумні підстави підозрювати, що судно, яке здійснює свободу судноплавства відповідно до міжнародного права і несе прапор іншої Держави-учасниці або має знаки його реєстрації в такій державі, бере участь у незаконному ввозі мігрантів по морю, може повідомити про це державу прапора, запросити підтвердження реєстрації і, у разі підтвердження, просити дозволу держави прапора вжити належних заходів щодо цього судна. Держава прапора може дозволити запитуючій державі, зокрема:

a) висадитися на це судно;

b) зробити огляд цього судна; і

c) у разі виявлення доказів участі цього судна у незаконному ввозі мігрантів по морю, вжити належних заходів щодо цього судна, а також осіб і вантажу на борту в порядку, дозволеному державою прапора.

3. Держава-учасниця, яка здійснила будь-який захід відповідно до пункту 2 цієї статті, негайно інформує заінтересовану державу прапора про результати.

4. Держава-учасниця негайно дає відповідь на отриманий від іншої Держави-учасниці запит для визначення того, чи має судно, яке заявляє про його реєстрацію в цій державі або несе її прапор, право на це, а також відповідь на запит про дозвіл, зроблений відповідно до пункту 2 цієї статті.

5. Держава прапора може, відповідно до статті 7 цього Протоколу, супроводити свій дозвіл умовами, які повинні бути погоджені між нею і запитуючою державою, у тому числі умовами, які стосуються відповідальності та масштабів ефективних заходів, які повинні бути вжиті. Держава-учасниця не вживає додаткових заходів без прямого дозволу держави прапора за винятком тих, які необхідні для усунення безпосередньої загрози для життя людей або які випливають з відповідних двосторонніх або багатосторонніх угод.

6. Кожна Держава-учасниця призначає орган або, у разі потреби, органи, які повинні одержувати запити про допомогу, про підтвердження реєстрації або права судна нести її прапор, а також про дозвіл вжити належних заходів і відповідати на такі запити. Повідомлення про таке призначення направляється через Генерального секретаря всім іншим Державам-учасницям протягом одного місяця з моменту призначення.

7. Держава-учасниця, яка має розумні підстави підозрювати, що судно бере участь у незаконному ввозі мігрантів по морю і не має національності або може бути прирівняне до судна без національності, може зробити висадку на судно і його огляд. Якщо виявлені докази, які підтверджують цю підозру, така Держава-учасниця вживає належних заходів згідно з відповідними положеннями внутрішнього і міжнародного права.

1. Коли Держава-учасниця вживає заходів щодо будь-якого судна відповідно до статті 8 цього Протоколу, вона:

a) забезпечує безпеку осіб на борту і гуманне поводження з ними;

b) належним чином враховує необхідність не ставити під загрозу безпеку судна або його вантажу;

c) належним чином враховує необхідність не завдавати шкоди комерційним або юридичним інтересам держави прапора або будь-якої іншої заінтересованої держави;

d) забезпечує, у межах наявних можливостей, щоб будь-який захід, вжитий щодо судна, відповідав міркуванням екологічної безпеки.

2. Якщо мотиви, з урахуванням яких були вжиті заходи відповідно до статті 8 цього Протоколу, виявляються необґрунтованими, то судно одержує компенсацію за будь-які заподіяні збитки або шкоду за умови, що це судно не вчинило якого-небудь діяння, яке виправдує вжиті заходи.

3. Будь-який захід, вжитий або здійснений відповідно до цього розділу, належним чином відображає необхідність не перешкоджати або не завдавати шкоди:

a) правам і зобов'язанням і здійсненню юрисдикції прибережних держав відповідно до міжнародного морського права; або

b) правомочностям держави прапора на здійснення юрисдикції та контролю з адміністративних, технічних і соціальних питань, пов'язаних із судном.

4. Будь-який захід, який вживається на морі відповідно до цього розділу, здійснюється тільки військовими кораблями або військовими літальними апаратами, або іншими кораблями чи літальними апаратами, які мають чіткі зовнішні знаки, що дозволяють упізнати їх як такі, що перебувають на державній службі, і які уповноважені для цієї мети.

1. Без шкоди для статей 27 і 28 Конвенції Держави-учасниці, насамперед ті Держави-учасниці, які мають спільні кордони або знаходяться на маршрутах, по яких здійснюється незаконний ввіз мігрантів, для досягнення цілей цього Протоколу обмінюються, відповідно до їх внутрішніх правових і адміністративних систем, відповідною інформацією з таких питань, як:

a) пункти відправлення і призначення, а також маршрути, перевізники і транспортні засоби, які, як це відомо або підозрюється, використовуються будь-якою організованою злочинною групою, яка бере участь у вчиненні діянь, зазначених у статті 6 цього Протоколу;

b) дані про організації або організовані злочинні групи, які, як це відомо або підозрюється, беруть участь у вчиненні діянь, зазначених у статті 6 цього Протоколу, і методи, які вони використовують;

c) відмітні ознаки дійсності та належна форма документів на в'їзд/виїзд, які видаються Державою-учасницею, і відомості про викрадені бланки документів на в'їзд/виїзд або посвідчень особи або їх наступне неправомірне використання;

d) засоби і методи приховування і транспортування людей, протизаконна зміна, відтворення або придбання чи неправомірне використання документів на в'їзд/виїзд або посвідчень особи, які застосовуються при вчиненні діянь, зазначених у статті 6 цього Протоколу, і способи їх виявлення;

e) законодавчий досвід, а також практика і заходи, спрямовані на попередження діянь, зазначених у статті 6 цього Протоколу, і боротьбу з ними; і

f) науково-технічна інформація, корисна для діяльності правоохоронних органів з метою розширення їхніх можливостей з попередження, виявлення і розслідування діянь, зазначених у статті 6 цього Протоколу, і кримінального переслідування причетних до них осіб.

2. Держава-учасниця, яка одержує інформацію, виконує будь-яке прохання Держави-учасниці, яка надає інформацію, пов'язану з встановленням обмежень щодо її використання.

1. Без шкоди для міжнародних зобов'язань щодо вільного пересування людей Держави-учасниці, наскільки це можливо, встановлюють такі заходи прикордонного контролю, які можуть знадобитися для попередження і виявлення незаконного ввозу мігрантів.

2. Кожна Держава-учасниця вживає законодавчих та інших відповідних заходів для попередження, наскільки це можливо, використання транспортних засобів, які експлуатуються комерційними перевізниками, при вчиненні злочину, визнаного таким відповідно до пункту 1 (a) статті 6 цього Протоколу.

3. У відповідних випадках і без шкоди для застосовних міжнародних конвенцій такі заходи включають встановлення для комерційних перевізників, у тому числі будь-якої транспортної компанії або власника, чи оператора будь-яких транспортних засобів, зобов'язання переконатися в тому, що всі пасажири мають документи на в'їзд/виїзд, необхідні для в'їзду до приймаючої держави.

4. Кожна Держава-учасниця вживає необхідних заходів, відповідно до свого внутрішнього законодавства для того, щоб передбачити санкції за порушення зобов'язання, встановленого в пункті 3 цієї статті.