1. Правова система ipLex360
  2. Законодавство
  3. Закон України


З А К О Н У К Р А Ї Н И
( Закон втратив чинність, крім частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, статті 2 у частині підстав звільнення з посади Генерального прокурора України, а також статті 13 щодо функціонування в системі органів прокуратури міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратур, яка втрачає чинність з 15 грудня 2015 року - див. підпункт 1 пункту 3 розділу XII Закону N 1697-VII від 14.10.2014 (ВВР, 2015, N 2-3, ст.12) із змінами, внесеними згідно з Законом N 578-VIII від 02.07.2015, ВВР, 2015, N 34, ст.336 )
Про прокуратуру
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1991, N 53, ст.793 ) ( Вводиться в дію Постановою ВР N 1790-XII від 05.11.91, ВВР, 1991, N 53, ст.794 ) ( Із змінами, внесеними згідно із Законами N 3130-XII від 22.04.93, ВВР, 1993, N 22, ст.229 N 3662-XII від 26.11.93, ВВР, 1993, N 50, ст.474 N 103/95-ВР від 21.03.95, ВВР, 1995, N 11, ст. 71 N 358/95-ВР від 05.10.95, ВВР, 1995, N 34, ст.268 ) ( Щодо визнання неконституційними окремих положень див. Рішення Конституційного Суду N 5-зп від 30.10.97 ) ( Із змінами, внесеними згідно із Законами N 2171-III від 21.12.2000, ВВР, 2001, N 9, ст.38 N 2663-III від 12.07.2001, ВВР, 2001, N 44, ст.233 N 2922-III від 10.01.2002, ВВР, 2002, N 17, ст.117 N 2981-III від 17.01.2002, ВВР, 2002, N 17, ст.125 N 743-IV від 15.05.2003, ВВР, 2003, N 29, ст.233 N 762-IV від 15.05.2003, ВВР, 2003, N 30, ст.247 N 1130-IV від 11.07.2003, ВВР, 2004, N 8, ст.66 N 2105-IV від 21.10.2004, ВВР, 2005, N 2, ст.32 N 2267-IV від 17.12.2004, ВВР, 2005, N 6, ст.132 N 2377-IV від 20.01.2005, ВВР, 2005, N 11, ст.198 N 3108-IV від 17.11.2005, ВВР, 2006, N 1, ст.18 ) ( Додатково див. Закон N 3235-IV від 20.12.2005, ВВР, 2006, N 9, N 10-11, ст.96 ) ( Із змінами, внесеними згідно із Законами N 3314-IV від 11.01.2006, ВВР, 2006, N 19-20, ст.156 N 489-V від 19.12.2006, ВВР, 2007, N 7-8, ст.66 N 1014-V від 11.05.2007, ВВР, 2007, N 33, ст.442 ) ( Додатково див. Рішення Конституційного Суду N 6-рп/2007 від 09.07.2007 ) ( Офіційне тлумачення до Закону див. в Рішенні Конституційного Суду N 10-рп/2007 від 25.10.2007 ) ( Із змінами, внесеними згідно із Законом N 107-VI від 28.12.2007, ВВР, 2008, N 5-6, N 7-8, ст.78 - зміни діють по 31 грудня 2008 року ) ( Офіційне тлумачення до Закону див. в Рішенні Конституційного Суду N 5-рп/2008 від 02.04.2008 ) ( Додатково див. Рішення Конституційного Суду N 10-рп/2008 від 22.05.2008 ) ( Щодо визнання конституційними окремих положень див. Рішення Конституційного Суду N 15-рп/2008 від 10.09.2008 ) ( Із змінами, внесеними згідно із Законами N 502-VI від 04.09.2008, ВВР, 2008, N 48, ст.357 N 2389-VI від 01.07.2010, ВВР, 2010, N 37, ст.497 N 2453-VI від 07.07.2010, ВВР, 2010, N 41-42, N 43, N 44-45, ст.529 N 2592-VI від 07.10.2010, ВВР, 2011, N 10, ст.63 N 2756-VI від 02.12.2010, ВВР, 2011, N 23, ст.160 N 2889-VI від 23.12.2010, ВВР, 2011, N 30, ст.279 N 3668-VI від 08.07.2011, ВВР, 2012, N 12-13, ст.82 ) ( Офіційне тлумачення до Закону див. в Рішенні Конституційного Суду N 11-рп/2011 від 12.10.2011 ) ( Із змінами, внесеними згідно із Законами N 4652-VI від 13.04.2012, ВВР, 2013, N 21, ст.208 N 4711-VI від 17.05.2012, ВВР, 2013, N 14, ст.89 N 5178-VI від 06.07.2012, ВВР, 2013, N 39, ст.517 N 5288-VI від 18.09.2012, ВВР, 2013, N 37, ст.490 N 224-VII від 14.05.2013, ВВР, 2014, N 11, ст.132 N 721-VII від 16.01.2014, ВВР, 2014, N 22, ст.801 - втратив чинність на підставі Закону N 732-VII від 28.01.2014, ВВР, 2014, N 22, ст.811 N 767-VII від 23.02.2014, ВВР, 2014, N 17, ст.593 ) ( Щодо втрати чинності Закону N 2592-VI від 07.10.2010 додатково див. Закон N 763-VII від 23.02.2014, ВВР, 2014, N 12, ст.189 ) ( Із змінами, внесеними згідно із Законами N 1166-VII від 27.03.2014, ВВР, 2014, N 20-21, ст.745 N 1170-VII від 27.03.2014, ВВР, 2014, N 22, ст.816 N 1642-VII від 14.08.2014, ВВР, 2014, N 39, ст.2013 N 1698-VII від 14.10.2014, ВВР, 2014, N 47, ст.2051 N 66-VIII від 28.12.2014, ВВР, 2015, N 4, ст.18 N 76-VIII від 28.12.2014, ВВР, 2015, N 6, ст.40 - щодо набрання чинності норм зазначеного Закону див. "Прикінцеві положення" N 77-VIII від 28.12.2014, ВВР, 2015, N 11, ст.75 N 198-VIII від 12.02.2015, ВВР, 2015, N 17, ст.118 N 213-VIII від 02.03.2015, ВВР, 2015, N 22, ст.145 N 113-IX від 19.09.2019, ВВР, 2019, N 42, ст.238 ) ( У тексті Закону слова "Республіки Крим" замінено словами "Автономної Республіки Крим" згідно із Законом N 103/95-ВР від 26.11.93 )
Р о з д і л I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Прокурорський нагляд за додержанням законів в Україні
Прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.
( Стаття 1 із змінами, внесеними згідно із Законами N 3662-12 від 26.11.93, N 2663-III від 12.07.2001 )
Стаття 2. Генеральний прокурор України
Генеральний прокурор України призначається на посаду за згодою Верховної Ради України та звільняється з посади Президентом України. Генеральний прокурор України не менш як один раз на рік інформує Верховну Раду України про стан законності. Верховна Рада України може висловити недовіру Генеральному прокуророві України, що має наслідком його відставку з посади.
( Частина перша статті 2 із змінами, внесеними згідно із Законами N 502-VI від 04.09.2008, N 2592-VI від 07.10.2010 )
Генеральний прокурор України звільняється з посади також у разі:
закінчення строку, на який його призначено;
неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я;
порушення вимог щодо несумісності;
набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;
припинення його громадянства;
подання заяви про звільнення з посади за власним бажанням.
Генеральний прокурор України звільняється з посади також з інших підстав.
( Статтю 2 доповнено новою частиною згідно із Законом N 2592-VI від 07.10.2010 )
Строк повноважень Генерального прокурора України та підпорядкованих йому прокурорів - п'ять років.
( Офіційне тлумачення положень частини статті 2 див. в Рішенні Конституційного Суду N 5-рп/2008 від 02.04.2008 ) ( Стаття 2 в редакції Закону N 2663-III від 12.07.2001 )
Стаття 3. Правові основи діяльності прокуратури
Повноваження прокурорів, організація, засади та порядок діяльності прокуратури визначаються Конституцією України, цим Законом, іншими законодавчими актами.
Органи прокуратури у встановленому порядку в межах своєї компетенції вирішують питання, що випливають із загальновизнаних норм міжнародного права, а також укладених Україною міждержавних договорів.
Стаття 4. Завдання прокурорського нагляду за додержанням законів
Діяльність органів прокуратури спрямована на всемірне утвердження верховенства закону, зміцнення правопорядку і має своїм завданням захист від неправомірних посягань:
1) закріплених Конституцією України незалежності республіки, суспільного та державного ладу, політичної та економічної систем, прав національних груп і територіальних утворень;
2) гарантованих Конституцією, іншими законами України та міжнародними правовими актами соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод людини та громадянина;
3) основ демократичного устрою державної влади, правового статусу місцевих Рад, органів самоорганізації населення.
( Стаття 4 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2663-III від 12.07.2001 )
Стаття 5. Функції прокуратури
Прокуратура України становить єдину систему, на яку відповідно до Конституції України та цього Закону покладаються такі функції:
1) підтримання державного обвинувачення в суді;
2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом;
3) нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;
4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.
На прокуратуру не може покладатися виконання функцій, не передбачених Конституцією України і цим Законом.
( Стаття 5 в редакції Закону N 2663-III від 12.07.2001 )
Стаття 6. Принципи організації і діяльності прокуратури
Органи прокуратури України:
1) становлять єдину централізовану систему, яку очолює Генеральний прокурор України, з підпорядкуванням нижчестоящих прокурорів вищестоящим;
2) здійснюють свої повноваження на підставі додержання Конституції України та чинних на території республіки законів, незалежно від будь-яких органів державної влади, посадових осіб, а також рішень громадських об'єднань чи їх органів;
3) захищають у межах своєї компетенції права і свободи громадян на засадах їх рівності перед законом, незалежно від національного чи соціального походження, мови, освіти, ставлення до релігії, політичних переконань, службового чи майнового стану та інших ознак;
4) вживають заходів до усунення порушень закону, від кого б вони не виходили, поновлення порушених прав і притягнення у встановленому законом порядку до відповідальності осіб, які допустили ці порушення;
5) діють гласно, інформують державні органи влади, громадськість про стан законності та заходи щодо її зміцнення, оприлюднюють та надають інформацію за запитами відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації".
( Пункт 5 частини першої статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1170-VII від 27.03.2014 )
Працівники прокуратури не можуть належати до будь-яких політичних партій чи рухів.
Стаття 7. Гарантії незалежності прокуратури у здійсненні повноважень
Втручання органів державної влади і органів місцевого самоврядування, посадових осіб, засобів масової інформації, громадсько-політичних організацій (рухів) та їх представників у діяльність прокуратури по нагляду за додержанням законів або по розслідуванню діянь, що містять ознаки злочину, забороняється.
( Частина перша статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2663-III від 12.07.2001 )
Вплив у будь-якій формі на працівника прокуратури з метою перешкодити виконанню ним службових обов'язків або добитися прийняття неправомірного рішення тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Звернення представників влади, інших посадових осіб до прокурора з приводу конкретних справ і матеріалів, що знаходяться у провадженні прокуратури, не можуть містити будь-яких вказівок або вимог щодо результатів їх вирішення.
Ніхто не має права без дозволу прокурора розголошувати дані перевірок і досудового розслідування до їх закінчення.
( Частина четверта статті 7 в редакції Закону N 4652-VI від 13.04.2012 )
Стаття 8. Обов'язковість виконання вимог прокурора
Законні вимоги прокурора, є обов'язковими для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб та громадян і виконуються невідкладно або у передбачені законом чи визначені прокурором строки.
( Частина перша статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5288-VI від 18.09.2012 )
Статистична та інша інформація або їх копії, необхідні для здійснення прокурорського нагляду чи розслідування, видаються на вимогу прокурора безкоштовно.
( Частина друга статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом N 4652-VI від 13.04.2012 )
Ухилення від виконання законних вимог прокурора тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
( Частина третя статті 8 в редакції Закону N 5288-VIвід 18.09.2012 )
Посадові особи і громадяни зобов'язані з'являтись за викликом прокурора і давати пояснення з обставин, які з'ясовуються прокурорською перевіркою. В разі ухилення від прибуття посадова особа або громадянин за постановою прокурора можуть бути доставлені примусово органами міліції.
Стаття 9. Участь у засіданнях органів державної влади і управління
Генеральний прокурор України, його заступники мають право брати участь у засіданнях Верховної Ради України та її органів, Кабінету Міністрів України, колегій міністерств та інших центральних органів виконавчої влади.
( Частина перша статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2663-III від 12.07.2001 )
Генеральний прокурор України, прокурор Автономної Республіки Крим, їх заступники мають право брати участь у засіданнях Верховної Ради Автономної Республіки Крим та її органів, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, колегій міністерств, комітетів і відомств Автономної Республіки Крим, а також місцевих Рад, їх виконавчих комітетів, комісій, інших органів управління.
( Частина друга статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2663-III від 12.07.2001 )
Прокурори областей, міст Києва і Севастополя, районні, міжрайонні, міські та інші прирівняні до них прокурори, їх заступники мають право брати участь у засіданнях Рад відповідного рівня, їх виконавчих комітетів, інших органів місцевого самоврядування.
( Частина третя статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законами N 2663-III від 12.07.2001, N 5288-VI від 18.09.2012 )
Прокурори не можуть входити до складу комісій, комітетів та інших колегіальних органів, утворюваних Радами або їх виконавчими органами.
( Частина четверта статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2663-III від 12.07.2001 )
Військові прокурори мають право брати участь в організаційних заходах, які проводяться органами, за додержанням законів якими вони здійснюють нагляд.
( Статтю 9 доповнено частиною п'ятою згідно із Законом N 1642-VII від 14.08.2014 ) ( Стаття 9 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3662-12 від 26.11.93 )
Стаття 10. Координаційні повноваження прокуратури у сфері протидії злочинності та корупції
Генеральний прокурор України та підпорядковані йому прокурори з метою підвищення ефективності протидії злочинності та корупції координують діяльність правоохоронних органів з питань протидії злочинності та корупції.
Координаційні повноваження прокуратури реалізуються шляхом проведення спільних нарад, створення міжвідомчих робочих груп, проведення узгоджених заходів, аналітичної діяльності тощо.
Основною формою координації діяльності правоохоронних органів є проведення координаційної наради її керівників під головуванням відповідного прокурора.
На координаційні наради запрошуються керівники органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування для заслуховування інформації щодо їхньої діяльності з питань попередження і протидії злочинності та корупції.
Рішення координаційної наради є обов’язковими для виконання, визначеними у ньому правоохоронними органами.
Організація роботи з координації діяльності правоохоронних органів по боротьбі із злочинністю та корупцією визначається Положенням, яке розробляється і затверджується Генеральним прокурором України за погодженням з керівниками правоохоронних органів.
( Стаття 10 із змінами, внесеними згідно із Законами N 3662-XII від 26.11.93, N 2663-III від 12.07.2001, N 743-IV від 15.05.2003, N 4711-VI від 17.05.2012; в редакції Закону N 5288-VI від 18.09.2012 )
Стаття 10-1. Повноваження прокурора Автономної Республіки Крим щодо правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Уряду та інших органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, які суперечать Конституції та законам України
Нормативно-правові акти Уряду та інших органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, які суперечать Конституції та законам України, а також законам Автономної Республіки Крим, прийнятим в межах її компетенції, може бути внесене подання прокурором Автономної Республіки Крим.
( Частина перша статті 10-1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5288-VI від 18.09.2012 )
Подання вноситься до того органу, який видав незаконний акт, а в разі відхилення подання прокурор Автономної Республіки Крим або його заступники звертаються із заявою до суду в порядку, передбаченому законодавством про скасування незаконного правового акта.
( Частина друга статті 10-1 із змінами, внесеними згідно із Законами N 762-IV від 15.05.2003, N 5288-VIвід 18.09.2012 )
Прокурор Автономної Республіки Крим може звернутися до Верховної Ради Автономної Республіки Крим з поданням про невідповідність Конституції та законам України правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, її Президії та інших органів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.
( Частину четверту статті 10-1 виключено на підставі Закону N 5288-VI від 18.09.2012 ) ( Закон доповнено статтею 10-1 згідно із Законом N 103/95-ВР від 21.03.95 )
Стаття 11. Право невідкладного прийому
Генеральний прокурор України має право бути невідкладно прийнятим Головою Верховної Ради України, Президентом України, Прем'єр-міністром України.
Прокурор Автономної Республіки Крим має право бути невідкладно прийнятим Головою Верховної Ради Автономної Республіки Крим і головою Уряду Автономної Республіки Крим.
Прокурори областей, міст Києва і Севастополя, районні, міські і прирівняні до них інші прокурори мають право бути невідкладно прийнятими керівниками, іншими посадовими особами відповідних органів державної влади та управління, підприємств, установ і організацій.
( Стаття 11 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3662-12 від 26.11.93 )
Стаття 12. Розгляд заяв і скарг
Прокурор розглядає заяви і скарги про порушення прав громадян та юридичних осіб, крім скарг, розгляд яких віднесено до компетенції суду.
( Частина перша статті 12 в редакції Закону N 3662-12 від 26.11.93 )
Прокурор здійснює нагляд за додержанням вимог законодавства щодо порядку розгляду скарг всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами.
Прокурор проводить особистий прийом громадян.
Прийняте прокурором рішення може бути оскаржено вищестоящому прокурору або до суду.
( Частина четверта статті 12 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2663-III від 12.07.2001 )
Після прийняття рішення по скарзі Генеральним прокурором України провадження по таких скаргах в органах прокуратури припиняється.
Р о з д і л II
СИСТЕМА, СТРУКТУРА І ОРГАНІЗАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ПРОКУРАТУРИ
Стаття 13. Система органів прокуратури
Систему органів прокуратури становлять: Генеральна прокуратура України, прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя (на правах обласних), міські, районні, міжрайонні, районні в містах, а також військові прокуратури. У разі необхідності Генеральний прокурор України може створювати спеціалізовані прокуратури на правах обласних, міських, районних та міжрайонних прокуратур.
( Частина перша статті 13 в редакції Закону N 4652-VI від 13.04.2012; із змінами, внесеними згідно із Законом N 1642-VII від 14.08.2014 )
До військових прокуратур належать Головна військова прокуратура (на правах структурного підрозділу Генеральної прокуратури України), військові прокуратури регіонів (на правах обласних), військові прокуратури гарнізонів та інші військові прокуратури, прирівняні до прокуратур міст і районів.
( Статтю 13 доповнено новою частиною згідно із Законом N 1642-VII від 14.08.2014 )
У військових прокуратурах, прирівняних до прокуратур міст, у разі необхідності можуть утворюватися відділи за рахунок штатної чисельності цих прокуратур.
( Статтю 13 доповнено новою частиною згідно із Законом N 1642-VII від 14.08.2014 )
У разі якщо в силу виключних обставин на певних адміністративно-територіальних одиницях не діють органи прокуратури України, які мають здійснювати там нагляд, за рішенням Генерального прокурора України виконання їх функцій може покладатися на військові прокуратури.
( Статтю 13 доповнено новою частиною згідно із Законом N 1642-VII від 14.08.2014 )
Утворення, реорганізація та ліквідація військових прокуратур, визначення їх статусу, компетенції, структури і штатів здійснюється Генеральним прокурором України.
( Статтю 13 доповнено новою частиною згідно із Законом N 1642-VII від 14.08.2014 )
( Частину статті 13 виключено на підставі Закону N 4652-VI від 13.04.2012 )
Штатна чисельність органів прокуратури України становить 20367 осіб.
( Частина статті 13 в редакції Закону N 1166-VII від 27.03.2014 ) ( Стаття 13 в редакції Закону N 3662-12 від 26.11.93 )
Стаття 14. Генеральна прокуратура України
Генеральну прокуратуру України очолює Генеральний прокурор України, який має першого заступника та заступників, а також заступника Генерального прокурора України - Головного військового прокурора.
( Частина перша статті 14 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1642-VII від 14.08.2014 )
У Генеральній прокуратурі України утворюється (на правах структурного підрозділу) Головна військова прокуратура, яку очолює заступник Генерального прокурора України - Головний військовий прокурор. На нього наказом Генерального прокурора України може також покладатися виконання інших службових обов'язків.
( Статтю 14 доповнено новою частиною згідно із Законом N 1642-VII від 14.08.2014 )
Структуру Генеральної прокуратури України та Положення про її структурні підрозділи затверджує Генеральний прокурор України.
( Частина статті 14 в редакції Закону N 3662-12 від 26.11.93 )
У Генеральній прокуратурі України утворюється колегія у складі Генерального прокурора України (голова), його першого заступника, заступників, прокурора Автономної Республіки Крим, інших керівних працівників органів прокуратури. Персональний склад колегії затверджується Генеральним прокурором України.
( Частина статті 14 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2592-VI від 07.10.2010 )
Генеральна прокуратура України створює Єдиний реєстр досудових розслідувань та забезпечує його ведення органами досудового розслідування. Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань затверджується Генеральним прокурором України за погодженням з керівниками органів досудового розслідування.
( Частина статті 14 в редакції Закону N 5288-VI від 18.09.2012 )
Спільно з органами досудового розслідування та за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі статистики Генеральною прокуратурою України розробляється система та методика обліку кримінальних правопорушень, осіб, які їх вчинили, та руху кримінальних проваджень.
( Частина статті 14 в редакції Закону N 5288-VI від 18.09.2012 ) ( Стаття 14 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3662-12 від 26.11.93 )
Стаття 15. Повноваження Генерального прокурора України по керівництву органами прокуратури
Генеральний прокурор України:
1) спрямовує роботу органів прокуратури і здійснює контроль за їх діяльністю;
2) призначає першого заступника, заступників Генерального прокурора України, керівників структурних підрозділів, головного бухгалтера, інших працівників Генеральної прокуратури України;
3) затверджує структуру і штатну чисельність підпорядкованих органів прокуратури, розподіляє кошти на їх утримання;
4) призначає за погодженням з Верховною Радою Автономної Республіки Крим прокурора Автономної Республіки Крим;
5) призначає заступників прокурора Автономної Республіки Крим, прокурорів областей, міст Києва і Севастополя, їх заступників, міських, районних, міжрайонних, а також прирівняних до них інших прокурорів;
6) відповідно до законодавства визначає порядок прийняття, переміщення та звільнення прокурорів та інших спеціалістів, за винятком осіб, призначення яких передбачено цим Законом;
( Пункт 6 частини першої статті 15 із змінами, внесеними згідно із Законом N 4652-VI від 13.04.2012 )
7) відповідно до законів України видає обов'язкові для всіх органів прокуратури накази, розпорядження, затверджує положення та інструкції;
8) присвоює класні чини згідно з Положенням про класні чини працівників прокуратури. Вносить подання Президенту України про присвоєння класних чинів державного радника юстиції 1, 2 і 3 класів.
Письмові вказівки Генерального прокурора України з питань розслідування є обов'язковими до виконання всіма органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність та досудове розслідування.
( Частина друга статті 15 в редакції Закону N 4652-VIвід 13.04.2012 ) ( Частину третю статті 15 виключено на підставі Закону N 2663-III від 12.07.2001 ) ( Стаття 15 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3662-12 від 26.11.93 )
Стаття 16. Прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, районні і міські прокуратури
Прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, міські, районні, міжрайонні, районні в містах, а також інші прокуратури очолюють відповідні прокурори.
Прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя та інші прокурори (на правах обласних):
1) призначають на посади і звільняють працівників, крім тих, яких призначає Генеральний прокурор України;
2) за погодженням з Генеральним прокурором України вносять зміни до встановлених штатів підлеглих їм прокуратур в межах затвердженої чисельності і фонду заробітної плати.
У прокуратурах Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя та інших прокуратурах (на правах обласних) утворюються колегії у складі прокурора (голова), його заступників, інших керівних працівників. Персональний склад колегії затверджується Генеральним прокурором України.
Прокурори міст з районним поділом здійснюють загальне керівництво підпорядкованими районними прокуратурами і контроль за їх діяльністю, вносять прокурору вищого рівня пропозиції про зміну штатної чисельності підпорядкованих прокуратур, присвоєння класних чинів працівникам цих прокуратур, їх заохочення та накладення на них стягнень.
( Статтю 16 доповнено частиною четвертою згідно із Законом N 4652-VI від 13.04.2012 )
Прокуратури міст з районним поділом не підміняють підпорядковані прокуратури та не дублюють їх функції.
( Статтю 16 доповнено частиною п'ятою згідно із Законом N 4652-VI від 13.04.2012 ) ( Стаття 16 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3662-12 від 26.11.93 ) ( Статтю 17 виключено на підставі Закону N 4652-VI від 13.04.2012 )
Стаття 17-1. Прокурори Національного антикорупційного бюро України
Наказом Генерального прокурора України призначаються прокурори для здійснення нагляду за додержанням законів під час проведення оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування, яке здійснюється детективами Національного антикорупційного бюро України. Таке призначення прокурорів здійснюється за результатами відкритого конкурсу та після проходження ними відповідного навчання (підготовки). Конкурсний відбір проводить конкурсна комісія, що створюється Генеральним прокурором України і включає Директора Національного антикорупційного бюро України або визначеного ним представника. Порядок проведення відкритого конкурсного відбору визначається Генеральним прокурором України за погодженням з Директором Національного антикорупційного бюро України.
( Частина перша статті 17-1 в редакції Закону N 198-VIII від 12.02.2015 )
Прокурори, що відряджаються до Національного антикорупційного бюро України, залишаються на службі в органах прокуратури.
Кількість прокурорів, що відряджаються, та порядок їх служби в Національному антикорупційному бюро України визначаються Генеральним прокурором України за погодженням з Директором Національного антикорупційного бюро України.
Прокурори, що відряджаються до Національного антикорупційного бюро України, підпорядковуються безпосередньо Генеральному прокурору України.
( Закон доповнено статтею 17-1 згідно із Законом N 1698-VII від 14.10.2014 )
Стаття 18. Колегії органів прокуратури
Колегії прокуратур є дорадчими органами і розглядають найбільш важливі питання, що стосуються додержання законності, стану правопорядку, діяльності органів прокуратури, виконання наказів Генерального прокурора України, кадрові питання, заслуховують звіти підпорядкованих прокурорів, начальників структурних підрозділів та інших працівників прокуратури.
На засіданнях колегій можуть заслуховуватись повідомлення і пояснення керівників міністерств, відомств, органів державного управління, нагляду та контролю, підприємств, установ і організацій, їх об'єднань, інших посадових осіб з приводу порушень законодавства.
Рішення колегій доводяться до відома працівників органів прокуратури. В разі розбіжностей між прокурором і колегією він проводить в життя своє рішення, але зобов'язаний доповісти про це Генеральному прокурору України. Члени колегії можуть повідомити свою особисту думку Генеральному прокурору України, що може бути підставою для розгляду цих розбіжностей на колегії Генеральної прокуратури України.
( Частина третя статті 18 в редакції Закону N 2663-IIIвід 12.07.2001 )
Р о з д і л III
ПРОКУРОРСЬКИЙ НАГЛЯД
Глава 1
Нагляд за додержанням і застосуванням законів
( Назва глави 1 розділу III в редакції Закону N 2663-III від 12.07.2001 )
Стаття 19. Предмет нагляду за додержанням і застосуванням законів
( Назва статті 19 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2663-III від 12.07.2001 )
Предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів є:
( Абзац перший частини першої статті 19 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2663-III від 12.07.2001 )
1) відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам;
2) додержання законів про недоторканність особи, соціально-економічні, політичні, особисті права і свободи громадян, захист їх честі і гідності, якщо законом не передбачений інший порядок захисту цих прав;
3) додержання законів, що стосуються економічних, міжнаціональних відносин, охорони навколишнього середовища, митниці та зовнішньоекономічної діяльності.
Перевірка виконання законів проводиться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності приводів - також з власної ініціативи прокурора. Прокуратура не підміняє органи відомчого управління та контролю і не втручається у господарську діяльність, якщо така діяльність не суперечить чинному законодавству.
( Частина друга статті 19 в редакції Закону N 3662-12 від 26.11.93 )
Стаття 20. Повноваження прокурора
При здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право:
1) безперешкодно за посвідченням, що підтверджує займану посаду, входити у приміщення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, військових частин і штабів незалежно від встановленого в них режиму, підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності без особливих перепусток, де такі запроваджено. Отримання від Центрального депозитарію цінних паперів, Національного банку України та депозитарних установ інформації, що міститься у системі депозитарного обліку цінних паперів, здійснюється в порядку та обсязі, встановлених Законом України "Про депозитарну систему України";
( Пункт 1 частини першої статті 20 із змінами, внесеними згідно із Законами N 5178-VI від 06.07.2012, N 1642-VII від 14.08.2014 )
2) витребовувати від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних підприємств, установ та організацій рішення, розпорядження, інструкції, накази та інші акти і документи, одержувати інформацію про стан законності і заходи щодо її забезпечення, мати доступ до відповідних інформаційних баз даних державних органів;
3) вимагати від керівників та колегіальних органів проведення перевірок, ревізій діяльності підпорядкованих і підконтрольних підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, а також виділення спеціалістів для проведення перевірок, відомчих і позавідомчих експертиз;
4) мати доступ до документів і матеріалів, необхідних для проведення перевірки, у тому числі за письмовою вимогою, і таких, що містять комерційну таємницю або інформацію з обмеженим доступом. Письмово вимагати подання в прокуратуру у визначений ним розумний строк зазначених документів та матеріалів, видачі необхідних довідок, у тому числі щодо операцій і рахунків юридичних осіб та інших організацій, для вирішення питань, пов’язаних з перевіркою. Отримання від банків інформації, яка містить банківську таємницю, здійснюється у порядку та обсязі, встановлених Законом України "Про банки і банківську діяльність";
5) отримувати від посадових та службових осіб і громадян усні або письмові пояснення, в тому числі шляхом виклику відповідної особи до органу прокуратури.
Дії, передбачені пунктами 3, 4 та 5 частини першої цієї статті, можуть бути вчинені виключно під час проведення перевірки в порядку, передбаченому статтею 21 цього Закону.
При виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право:
1) вносити подання;
2) у встановленому законом порядку ініціювати притягнення особи до дисциплінарної, адміністративної відповідальності, складати протокол про адміністративне правопорушення та починати досудове розслідування;
3) звертатися до суду в передбачених законом випадках.
( Стаття 20 із змінами, внесеними згідно із Законами N 3662-XII від 26.11.93, N 2663-III від 12.07.2001, N 2922-III від 10.01.2002, N 762-IV від 15.05.2003, N 4652-VI від 13.04.2012; в редакції Закону N 5288-VI від 18.09.2012 )
Стаття 21. Перевірки та порядок їх проведення
Перевірки проводяться за письмовими зверненнями органів державної влади, органів місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, фізичних та юридичних осіб, а також за власною ініціативою прокурора. При цьому перевірки за заявами фізичних чи юридичних осіб, зверненнями та запитами депутатів усіх рівнів, крім заяв та повідомлень про кримінальне правопорушення, проводяться лише у разі їх попереднього розгляду компетентними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами або неприйняття ними у встановлені строки рішень з цих питань.
У разі якщо захист прав і свобод людини і громадянина та інтересів держави згідно із законом є компетенцією відповідних органів державного нагляду (контролю), перевірки проводяться з обов’язковим наданням оцінки щодо законності їх діяльності. У зв’язку з бездіяльністю уповноваженого органу державного нагляду (контролю) або відсутністю такого органу вживаються відповідні заходи прокурорського реагування, спрямовані на забезпечення захисту прав і свобод людини і громадянина, інтересів держави.
Для здійснення перевірки прокурор приймає постанову, в якій зазначає підстави, що свідчать про можливі порушення законності, та обґрунтовує необхідність вчинення дій, передбачених пунктами 3, 4 та 5 частини першої статті 20 цього Закону. Не допускається проведення перевірки без надання копії зазначеної постанови представнику підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, підпорядкованості чи приналежності, фізичній особі - підприємцю. Постанова прокурора може бути оскаржена цими особами до прокурора вищого рівня або суду в порядку адміністративного судочинства протягом десяти днів з дня одержання копії постанови. За результатами розгляду скарги прокурор вищого рівня приймає рішення про задоволення скарги та скасування постанови або про відмову у задоволенні скарги. Оскарження постанови до прокурора вищого рівня не позбавляє особу права на її оскарження до суду, яке може бути здійснене нею протягом десяти днів з дня одержання рішення прокурора вищого рівня про результати розгляду скарги.
Оригінали витребуваних чи отриманих прокурором актів, документів та матеріалів мають бути повернуті відповідним особам після закінчення перевірки, крім випадків долучення їх до матеріалів кримінального провадження в порядку, передбаченому процесуальним законодавством. У разі необхідності до закінчення перевірки можуть бути повернуті копії зазначених документів.
( Стаття 21 в редакції Закону N 5288-VI від 18.09.2012 ) ( Статтю 22 виключено на підставі Закону N 5288-VI від 18.09.2012 )
Стаття 23. Подання
Подання - це акт реагування прокурора на виявлені порушення закону з вимогою (вимогами) щодо:
1) усунення порушень закону, причин та умов, що їм сприяли;
2) притягнення осіб до передбаченої законом відповідальності;
3) відшкодування шкоди;
4) скасування нормативно-правового акта, окремих його частин або приведення його у відповідність із законом;
5) припинення незаконних дій чи бездіяльності посадових і службових осіб.
Подання може бути внесено Прем’єр-міністру України, Кабінету Міністрів України, Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, міністерствам та іншим центральним і місцевим органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, військовим частинам, громадським об’єднанням, органам державного нагляду (контролю), посадовим і службовим особам цих органів, підприємствам, установам та організаціям незалежно від форм власності, підпорядкованості чи приналежності, фізичним особам - підприємцям.
Відповідний прокурор має бути повідомлений про результати розгляду подання та вжиті заходи у визначений ним строк, що обчислюється з дня отримання подання та не може бути меншим 10 днів.
Колегіальний орган, якому внесено подання, повідомляє про день його розгляду прокурору, який вправі особисто взяти участь у засіданні цього органу.
У разі відхилення подання в цілому чи частково або неповідомлення прокурора про результати розгляду подання, а також якщо подання не вносилося, прокурор може звернутися до суду щодо:
1) визнання незаконним нормативно-правового акта відповідного органу повністю чи в окремій його частині;
2) визнання протиправним рішення чи окремих його положень і щодо скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень;
3) визнання протиправними дій чи бездіяльності, зобов’язання вчинити певні дії або утриматися від вчинення певних дій.
Для звернення прокурора з позовом до суду встановлюється 15-денний строк, що обчислюється з дня одержання повідомлення про відхилення подання або в разі неповідомлення прокурора про результати розгляду подання з дня закінчення визначеного прокурором строку для його розгляду.
( Стаття 23 в редакції Закону N 5288-VI від 18.09.2012 )
Стаття 24. Постанова прокурора
У разі виявлення в діянні посадової особи або громадянина ознак адміністративного правопорушення прокурор, його перший заступник, заступник виносить мотивовану постанову про ініціювання притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Постанова про ініціювання притягнення особи до адміністративної відповідальності підлягає розгляду повноважною посадовою особою або відповідним органом у 10-денний строк з дня її надходження, якщо інше не встановлено законом. У постанові прокурора обов’язково зазначається, ким і яке положення закону порушене та в чому полягає порушення.
( Стаття 24 в редакції Закону N 5288-VI від 18.09.2012 ) ( Статтю 25 виключено на підставі Закону N 5288-VI від 18.09.2012 )
Стаття 26. Вирішення питань, що випливають з міждержавних угод
Генеральний прокурор України відповідно до міждержавних угод про надання правової допомоги вирішує питання про порушення і розслідування кримінальних справ, проведення дізнання, видачу злочинців або осіб, які підозрюються у вчиненні злочинів, направлення повідомлень про наслідки кримінального переслідування, а також інші передбачені такими угодами питання.
( Статтю 27 виключено на підставі Закону N 5288-VI від 18.09.2012 )
Стаття 28. Гарантії і компенсації громадянам, що викликаються до прокуратури
Особі, яка викликається до прокуратури, виплачується середній заробіток за час, затрачений у зв'язку з викликом, за рахунок державного бюджету. Підставою для оплати і відсутності на роботі є повістка з відповідною відміткою прокуратури.
Виплата винагороди експертам, перекладачам та іншим спеціалістам, а також витрат, пов'язаних з їх викликом до прокуратури, провадиться за рахунок державного бюджету. У такому ж порядку відшкодовуються витрати обвинуваченим, яких виправдано судом.
Глава 2
Нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство
( Назва глави 2 в редакції Закону N 2663-III від 12.07.2001 )
Стаття 29. Предмет нагляду
( Назва статті 29 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2663-III від 12.07.2001 )
Предметом нагляду є додержання законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство.
( Частина перша статті 29 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2663-III від 12.07.2001 )
Нагляд має своїм завданням сприяти:
1) розкриттю кримінальних правопорушень, захисту особи, її прав, свобод, власності, прав підприємств, установ, організацій від злочинних та кримінально протиправних посягань;
( Пункт 1 частини другої статті 29 в редакції Закону N 4652-VI від 13.04.2012 )
2) виконанню вимог закону про невідворотність відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення;
( Пункт 2 частини другої статті 29 із змінами, внесеними згідно із Законом N 4652-VI від 13.04.2012 )
3) запобіганню незаконному притягненню особи до кримінальної відповідальності;
4) охороні прав і законних інтересів осіб при здійсненні кримінального провадження;
( Пункт 4 частини другої статті 29 із змінами, внесеними згідно із Законом N 4652-VI від 13.04.2012 )
5) здійсненню заходів щодо запобігання кримінальним правопорушенням, усунення причин та умов, що сприяють їх вчиненню.
( Пункт 5 частини другої статті 29 із змінами, внесеними згідно із Законом N 4652-VI від 13.04.2012 )
Здійснюючи нагляд, прокурор вживає заходів до узгодження дій правоохоронних органів у боротьбі із вчиненням кримінальних правопорушень.
( Статтю 29 доповнено частиною третьою згідно із Законом N 3662-12 від 26.11.93; із змінами, внесеними згідно із Законом N 4652-VI від 13.04.2012 )
Стаття 30. Нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання і досудове слідство
Прокурор вживає заходів до того, щоб органи, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування (дізнання та досудове слідство):
1) додержували передбачений законом порядок початку та проведення оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування діянь, що містять ознаки кримінального правопорушення, закриття кримінального провадження, а також додержували строки здійснення досудового розслідування та тримання осіб під вартою;
2) не допускали порушення законності під час проведення оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування;
3) виявляли причини вчинення кримінальних правопорушень і умови, що сприяють цьому, вживали заходів до їх усунення.
Прокурор здійснює нагляд за додержанням законів при проведенні досудового розслідування (дізнання та досудового слідства) у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням. Повноваження прокурора при здійсненні нагляду за додержанням законів органами, що здійснюють досудове розслідування, визначаються кримінальним процесуальним законодавством.
Прокурор має право в необхідних випадках доручати керівникам органів досудового розслідування, внутрішніх справ, національної безпеки проведення у підвідомчих їм підрозділах перевірок з метою усунення порушень та забезпечення повного розкриття діянь, що містять ознаки кримінального правопорушення.
( Стаття 30 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2663-III від 12.07.2001; в редакції Закону N 4652-VI від 13.04.2012 ) ( Статтю 31 виключено на підставі Закону N 2663-III від 12.07.2001 )
Стаття 32. Обов'язковість вказівок прокурора
Письмові вказівки прокурора, його заступника органам, що проводять оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, які надаються відповідно до положень Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" та Кримінального процесуального кодексу України, є обов'язковими для цих органів.
( Стаття 32 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2663-III від 12.07.2001; в редакції Закону N 4652-VI від 13.04.2012 ) ( Статтю 33 виключено на підставі Закону N 5288-VI від 18.09.2012 )
Глава 3
Підтримання державного обвинувачення та представництво інтересів громадянина або держави в суді
( Назва глави 3 в редакції Закону N 2663-III від 12.07.2001 )
Стаття 34. Завдання прокурора в судовому процесі
Прокурор, який бере участь в розгляді справ у судах, додержуючи принципу незалежності суддів і підкорення їх тільки закону, сприяє виконанню вимог закону про всебічний, повний і об'єктивний розгляд справ та постановленню судових рішень, що грунтуються на законі.
Стаття 35. Повноваження прокурора
Прокурор має рівні права з іншими учасниками процесу.
Підстави для вступу у справу, а також обсяг і межі повноважень прокурора у судовому процесі визначаються цим Законом та процесуальним законодавством України.
( Стаття 35 в редакції Законів N 3662-12 від 26.11.93, N 5288-VI від 18.09.2012 )
Стаття 36. Підтримання державного обвинувачення в суді
Прокурор підтримує державне обвинувачення в судовому провадженні щодо кримінальних правопорушень, користуючись при цьому правами і виконуючи обов'язки, передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України.
Під час судового провадження прокурор має право змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення або відмовитися від обвинувачення у випадках та порядку, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України.
( Стаття 36 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1130-IV від 11.07.2003; в редакції Закону N 4652-VI від 13.04.2012 )
Стаття 36-1. Представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді
Представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.
Підставою представництва в суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний стан, недосягнення повноліття, похилий вік, недієздатність або обмежену дієздатність самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження. Наявність таких підстав має бути підтверджена прокурором шляхом надання суду відповідних доказів.
( Частина друга статті 36-1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2267-IV від 17.12.2004; в редакції Закону N 5288-VI від 18.09.2012 )
Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.
( Частина третя статті 36-1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2453-VI від 07.07.2010; в редакції Закону N 5288-VI від 18.09.2012 )
Представництво інтересів громадянина або держави здійснюється прокурором також на підставі заподіяння громадянину або державі шкоди внаслідок вчинення кримінального правопорушення чи іншого суспільно небезпечного діяння, передбаченого законом про кримінальну відповідальність.
( Частина четверта статті 36-1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2453-VI від 07.07.2010 - щодо набрання чинності зміни див. п.1 розділу XII "Прикінцеві положення" Закону N 2453-VI від 07.07.2010; в редакції Закону N 5288-VIвід 18.09.2012 )
За наявності підстав, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, з метою представництва громадянина або держави прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом:
1) звертатися до суду з позовами (заявами, поданнями);
2) вступати у справу, порушену за позовами (заявами, поданнями) інших осіб, на будь-якому етапі розгляду;
3) ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи;
4) брати участь у розгляді справ.
( Частина п'ята статті 36-1 в редакції Закону N 5288-VI від 18.09.2012 )
Обираючи форму представництва, передбачену частиною п'ятою цієї статті, прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави чи громадянина, обґрунтовує необхідність їх захисту.
( Частина статті 36-1 в редакції Закону N 5288-VI від 18.09.2012 )
З метою вирішення питання про наявність підстав для ініціювання перегляду судових рішень у справі, розглянутій без участі прокурора, вступ у розгляд справи за позовом (заявою, поданням) іншої особи прокурор має право знайомитися з матеріалами справи в суді, робити виписки з неї, отримувати копії документів, що знаходяться у справі.
( Частина статті 36-1 в редакції Закону N 5288-VI від 18.09.2012 ) ( Частину восьму статті 36-1 виключено на підставі Закону N 767-VII від 23.02.2014 )
( Главу 3 доповнено статтею 36-1 згідно із Законом N 2663-III від 12.07.2001 )

................
Перейти до повного тексту