Цей Закон визначає основні правові, економічні, соціальні, екологічні, гуманітарні та організаційні засади державної регіональної політики як складової частини внутрішньої політики України, встановлює особливості відновлення регіонів та територій, що постраждали внаслідок збройної агресії проти України.

1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

1) державна регіональна політика - система цілей, заходів, засобів та узгоджених дій центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб для забезпечення високого рівня якості життя людей на всій території України з урахуванням природних, історичних, екологічних, економічних, географічних, демографічних та інших особливостей регіонів, їх етнічної і культурної самобутності;

2) вигодонабувач (бенефіціар) державної регіональної політики - фізична особа, група фізичних осіб, об’єднаних певними спільними інтересами чи ознаками, які проживають у межах територіальних громад регіону, а також юридичні особи, які діють у цих громадах, в інтересах яких реалізується державна регіональна політика;

3) відновлення регіонів і територій, що постраждали внаслідок збройної агресії проти України, - комплекс першочергових організаційних, фінансових та інших заходів, що спрямовуються на прискорене відновлення об’єктів критичної інфраструктури, соціальної інфраструктури, об’єктів житлового та громадського призначення до стану, що дозволяє забезпечити повернення в регіон внутрішньо переміщених осіб та біженців, створення сприятливих умов для діяльності всіх суб’єктів господарювання;

4) заінтересована сторона державної регіональної політики - фізичні та/або юридичні особи, територіальні громади, залучені до реалізації державної регіональної політики, які можуть впливати на процес її впровадження та/або на яких можуть вплинути її результати;

5) макрорегіон - декілька регіонів чи їх частини, об’єднані за спільними ознаками, яким притаманні спільні проблеми розвитку, у межах яких реалізуються спеціальні для цієї території програми регіонального розвитку;

6) мікрорегіон - частина регіону, що характеризується територіальною цілісністю та особливостями розвитку, у межах якої реалізуються спеціальні для цієї території проекти регіонального розвитку;

7) місцева програма розвитку - комплекс взаємопов’язаних завдань та заходів довготривалого характеру, спрямованих на досягнення визначених стратегією розвитку територіальної громади цілей, оформлений як документ, що затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою та реалізується через проекти місцевого розвитку, об’єднані спільною метою;

8) програма регіонального розвитку (інвестиційна програма регіонального розвитку) - комплекс взаємопов’язаних завдань та заходів середньострокового характеру, спрямованих на досягнення визначених Державною стратегією регіонального розвитку України цілей, що реалізується через проекти регіонального розвитку, об’єднані спільною метою;

9) проект місцевого розвитку - комплекс взаємопов’язаних заходів для розв’язання окремих проблем розвитку територіальної громади, спрямованих на досягнення цілей, визначених стратегією розвитку територіальної громади та/або планом відновлення та розвитку територіальної громади;

10) проект регіонального розвитку (інвестиційний проект регіонального розвитку) - комплекс взаємопов’язаних заходів для розв’язання окремих проблем регіонального розвитку, спрямованих на досягнення цілей, визначених Державною стратегією регіонального розвитку України або регіональною стратегією розвитку та/або планом відновлення та розвитку регіонів, що впливає на макрорегіон, регіон чи його частину, оформлений як документ за встановленою законодавством формою, яким визначаються дії учасників проекту, а також ресурси, необхідні для досягнення цілей проекту протягом встановлених строків;

11) регіон - Автономна Республіка Крим, області, міста Київ та Севастополь;

12) регіональна програма розвитку - комплекс взаємопов’язаних завдань та заходів довготривалого характеру, спрямованих на досягнення визначених регіональною стратегією розвитку цілей, що є невід’ємною частиною плану заходів з реалізації регіональної стратегії розвитку та реалізується через проекти регіонального розвитку, об’єднані спільною метою;

13) регіональний розвиток - процес соціальних, економічних, екологічних, гуманітарних та інших позитивних змін у регіонах;

14) середньо- і довгострокове планування - функція державного управління з обрання пріоритетів, визначення з урахуванням наявних ресурсів цілей та напрямів розвитку, розроблення та виконання взаємопов’язаних завдань і заходів соціально-економічного розвитку на середньо- (від трьох до п’яти років) і довгостроковий (понад п’ять років) періоди з урахуванням наявних ресурсів, реальних та потенційних загроз;

15) функціональний тип території - макрорегіон, мікрорегіон чи територіальна громада, які характеризуються сукупністю спільних соціальних, просторових, екологічних, економічних, безпекових та інших особливостей.

1. Метою державної регіональної політики є створення умов для динамічного, збалансованого розвитку України та її регіонів, забезпечення їх соціальної та економічної єдності, підвищення рівня життя населення, створення безпечних умов, додержання гарантованих державою соціальних стандартів для кожного громадянина незалежно від його місця проживання.

1. Державна регіональна політика реалізується на основі таких принципів:

1) законності - відповідності Конституції та законам України, міжнародним договорам, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України;

2) співробітництва - узгодження цілей, пріоритетів, завдань, заходів і дій центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, забезпечення співробітництва між ними під час формування та реалізації державної регіональної політики;

3) паритетності - забезпечення рівних можливостей доступу об’єктів державної регіональної політики до ресурсів державної фінансової підтримки регіонального розвитку;

4) відкритості - забезпечення вільного доступу до інформації, що визначає державну регіональну політику і є у розпорядженні органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування;

5) субсидіарності - реалізації владних повноважень на найнижчому рівні управління, на якому це найбільш ефективно;

6) координації - взаємозв’язку та узгодженості довгострокових стратегій, планів і програм розвитку на державному, регіональному та місцевому рівнях;

7) згуртованості - забезпечення просторової, політичної, економічної, соціальної, гуманітарної єдності України;

8) історичної спадкоємності - врахування та збереження позитивних надбань попереднього розвитку регіонів;

9) етнокультурного розвитку - відродження етнічної самосвідомості та збереження духовної і матеріальної культури етносів, сприяння розвитку їхньої етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності;

10) сталого розвитку - розвитку суспільства для задоволення потреб нинішнього покоління з урахуванням інтересів майбутніх поколінь;

11) об’єктивності - розроблення всіх документів, що визначають державну регіональну політику, на основі реальних показників, яких реально досягти та які можливо оцінити;

12) рівних прав та можливостей жінок і чоловіків - відсутності обмежень чи привілеїв за ознакою статі та забезпечення рівних умов для реалізації прав жінок і чоловіків;

13) інклюзивності - дотримання інтересів осіб з особливими потребами шляхом урахування при формуванні і реалізації державної регіональної політики спеціальних заходів, спрямованих на забезпечення реалізації такими особами їхніх прав і основоположних свобод;

14) інтегрованого розвитку - поєднання галузевого та територіального підходів для розвитку територіальної громади та/або регіону, що забезпечує соціально-економічний та культурний розвиток територій.

1. Об’єктами державної регіональної політики є регіони, макрорегіони, мікрорегіони.

Об’єктами державної регіональної політики можуть бути групи регіонів (або їх частин), територіальні громади, визначені за критеріями та в порядку, встановленими Кабінетом Міністрів України.

2. Суб’єктами державної регіональної політики є Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, органи влади Автономної Республіки Крим, центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи.

У розробленні та забезпеченні реалізації державної регіональної політики беруть участь асоціації органів місцевого самоврядування та їх добровільні об’єднання, агенції регіонального розвитку, створені відповідно до цього Закону, громадські об’єднання, юридичні та фізичні особи.

1. Законодавство з питань державної регіональної політики складається з Конституції України, законів України "Про засади внутрішньої і зовнішньої політики", "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про місцеві державні адміністрації", "Про транскордонне співробітництво", "Про регулювання містобудівної діяльності", "Про державні цільові програми", "Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України", "Про Генеральну схему планування території України", цього Закону та інших законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, а також міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

2. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності у встановленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються правила міжнародного договору.

1. Державна регіональна політика спрямована на:

1) стимулювання та підтримку місцевих ініціатив щодо ефективного використання внутрішнього потенціалу регіонів для створення та підтримання повноцінного життєвого середовища, підвищення якості життя людей;

2) зменшення територіальної диференціації за показниками соціально-економічного розвитку;

3) відновлення регіонів і територій, що постраждали внаслідок збройної агресії проти України;

4) формування конкурентоспроможності регіонів;

5) формування згуртованої держави в соціальному, гуманітарному, економічному, екологічному, безпековому та просторовому вимірах;

6) визначення та ідентифікацію функціональних типів територій, реалізацію на цих територіях необхідних програм та проектів регіонального розвитку, встановлення спеціальних механізмів їх державної підтримки;

7) створення ефективної системи збереження довкілля шляхом урахування екологічної складової в документах стратегічного планування і реалізації державної регіональної політики, оцінювання та зниження техногенно-екологічного навантаження на довкілля в регіонах;

8) запровадження дієвих інструментів державної підтримки міжрегіональної інтеграції, виконання міжрегіональних програм і проектів;

9) адаптацію регіональної економіки та середовища проживання людини до змін клімату, посилення стійкості територіальних громад до кліматичних, демографічних та економічних викликів;

10) поліпшення матеріального, фінансового, інформаційного, кадрового та іншого ресурсного забезпечення розвитку регіонів, сприяння здійсненню повноважень органами місцевого самоврядування;

11) створення ефективних механізмів представництва інтересів регіонів на загальнонаціональному рівні і територіальних громад - на регіональному рівні;

12) сприяння цифровій трансформації та цифровому розвитку регіонів;

13) формування нормативно-правової бази, необхідної для реалізації державної регіональної політики, визначеної цим Законом, з урахуванням документів Ради Європи та Європейського Союзу.

1. Державна регіональна політика здійснюється відповідно до визначених напрямів на основі системи взаємопов’язаних документів стратегічного планування і реалізації державної регіональної політики.

2. До документів стратегічного планування державної регіональної політики належать:

1) Державна стратегія регіонального розвитку України;

2) регіональні стратегії розвитку;

3) стратегії розвитку територіальних громад.

3. До документів реалізації державної регіональної політики належать:

1) План заходів з реалізації Державної стратегії регіонального розвитку України;

2) плани заходів з реалізації регіональних стратегій розвитку;

3) плани заходів з реалізації стратегій розвитку територіальних громад;

4) програми економічного і соціального розвитку Автономної Республіки Крим, областей, районів, міст Києва та Севастополя, територіальних громад.

4. Документи стратегічного планування і реалізації державної регіональної політики повинні узгоджуватися з відповідною містобудівною документацією.

5. Розроблення документів стратегічного планування і реалізації державної регіональної політики здійснюється з урахуванням напрямів державної регіональної політики, визначених цим Законом, та документів державного прогнозування і державного планування, визначених законодавством.

6. До документів, що розробляються для відновлення та розвитку регіонів і територій, що постраждали внаслідок збройної агресії проти України, належать:

1) план відновлення та розвитку регіонів;

2) плани відновлення та розвитку територіальних громад.

1. Державна стратегія регіонального розвитку України розробляється на період сім років та затверджується Кабінетом Міністрів України.

2. Розроблення Державної стратегії регіонального розвитку України забезпечує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної регіональної політики, у порядку , встановленому Кабінетом Міністрів України.

3. Державна стратегія регіонального розвитку України визначає:

1) тенденції та основні проблеми соціально-економічного розвитку регіонів;

2) пріоритети державної регіональної політики на відповідний період;

3) функціональні типи територій;

4) стратегічні цілі і напрями регіонального розвитку та міжрегіонального співробітництва;

5) оперативні цілі, що забезпечать досягнення стратегічних цілей;

6) основні завдання, етапи та механізми їх реалізації;

7) систему моніторингу та оцінки результативності реалізації Державної стратегії регіонального розвитку України.

4. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної регіональної політики, з метою врахування у Державній стратегії регіонального розвитку України інтересів суб’єктів державної регіональної політики:

1) повідомляє через медіа про початок роботи над проектом Державної стратегії регіонального розвитку України та визначає для суб’єктів державної регіональної політики термін і форму подання пропозицій;

2) проводить (за необхідності) консультації з суб’єктами державної регіональної політики для узгодження позицій;

3) оприлюднює звіт про результати розгляду пропозицій суб’єктів державної регіональної політики до проекту Державної стратегії регіонального розвитку України.

5. Реалізація Державної стратегії регіонального розвитку України здійснюється у два етапи шляхом розроблення та виконання Плану заходів з реалізації Державної стратегії регіонального розвитку України.

6. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної регіональної політики, здійснює моніторинг реалізації Державної стратегії регіонального розвитку України та в разі необхідності подає до Кабінету Міністрів України пропозиції щодо коригування її завдань та заходів.

7. Після закінчення періоду дії Державної стратегії регіонального розвитку України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної регіональної політики, готує підсумковий звіт про її виконання.

8. Підготовка проекту Державної стратегії регіонального розвитку України на наступний період розпочинається не пізніш як за вісімнадцять місяців до закінчення дії чинної стратегії. Державна стратегія регіонального розвитку України на наступний період затверджується не пізніш як за шість місяців до закінчення дії чинної стратегії.

1. План заходів з реалізації Державної стратегії регіонального розвитку України розробляється на виконання Державної стратегії регіонального розвитку України та затверджується Кабінетом Міністрів України. План заходів з реалізації Державної стратегії регіонального розвитку України розробляється строком на три роки та наступні чотири роки строку дії Державної стратегії регіонального розвитку України.

2. Розроблення Плану заходів з реалізації Державної стратегії регіонального розвитку України здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної регіональної політики, спільно з іншими центральними органами виконавчої влади у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади під час підготовки Плану заходів з реалізації Державної стратегії регіонального розвитку України (з урахуванням положень Бюджетної декларації та індикативних прогнозних показників обсягів видатків на плановий та наступні за плановим два бюджетні періоди, доведених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової та бюджетної політики) визначають правові, організаційні, інституційні, інвестиційні та інші заходи, необхідні для виконання завдань Державної стратегії регіонального розвитку України, та враховують їх у планах своєї діяльності.

3. План заходів з реалізації Державної стратегії регіонального розвитку України складається із середньострокових правових, організаційних, інституційних та інших заходів, необхідних для реалізації стратегії та програм регіонального розвитку, спрямованих на вирішення інвестиційних завдань стратегії.

План заходів з реалізації Державної стратегії регіонального розвитку України на наступний період затверджується не пізніш як за три місяці до закінчення дії Плану заходів з реалізації Державної стратегії регіонального розвитку України або не пізніш як за три місяці після затвердження Державної стратегії регіонального розвитку України на наступний період.

Вимоги щодо змісту та порядку розроблення програм регіонального розвитку визначаються Кабінетом Міністрів України.

1. Регіональні стратегії розвитку розробляються на період дії Державної стратегії регіонального розвитку України.

2. Регіональні стратегії розвитку мають узгоджуватися із стратегічними цілями і пріоритетами, що визначені Державною стратегією регіонального розвитку України, та визначати:

1) тенденції та основні проблеми соціально-економічного розвитку Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя;

2) стратегічні цілі, пріоритети розвитку регіону на відповідний період;

3) оперативні цілі, що забезпечать досягнення стратегічних цілей;

4) основні завдання, етапи, механізми їх реалізації та джерела фінансування;

5) систему моніторингу та оцінювання реалізації регіональної стратегії розвитку.

3. Розроблення регіональних стратегій розвитку здійснюється на основі оцінки потреб заінтересованих сторін та вигодонабувачів (бенефіціарів) у регіоні, оцінки гендерного впливу, а також з урахуванням розвитку територіальних громад, функціональних типів територій.

При розробленні регіональних стратегій розвитку та змін до них враховуються стратегії розвитку територіальних громад, якщо вони розроблені та затверджені у встановленому порядку.

4. Розроблення регіональних стратегій розвитку забезпечують Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

До розроблення регіональних стратегій розвитку можуть залучатися агенції регіонального розвитку, утворені відповідно до цього Закону, асоціації органів місцевого самоврядування та їх об’єднання, громадські об’єднання, інші суб’єкти державної регіональної політики, представники заінтересованих сторін.

5. Регіональні стратегії розвитку розробляються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У разі внесення змін до Державної стратегії регіонального розвитку України, передбачених частиною шостою статті 8 цього Закону, протягом шести місяців забезпечується приведення у відповідність завдань та заходів регіональних стратегій розвитку.

Внесення змін до регіональних стратегій розвитку здійснюється відповідно до положень законодавства щодо розроблення і затвердження таких документів.

6. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласна, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації:

1) повідомляють через свої офіційні веб-сайти та медіа про початок роботи над проектом регіональної стратегії розвитку та визначають для суб’єктів державної регіональної політики строк і форму подання пропозицій;

2) проводять (за необхідності) консультації із суб’єктами державної регіональної політики, а також із представниками заінтересованих сторін та вигодонабувачів (бенефіціарів) для узгодження позицій;

3) оприлюднюють звіт про результати розгляду пропозицій, поданих до проекту регіональної стратегії розвитку суб’єктами державної регіональної політики, заінтересованими сторонами та вигодонабувачами (бенефіціарами);

4) подають проекти регіональних стратегій розвитку, планів заходів з їх реалізації або зміни до них до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної регіональної політики, для отримання висновку про відповідність таких проектів встановленим вимогам щодо їх підготовки, стратегічним цілям і пріоритетам, визначеним Державною стратегією регіонального розвитку України;

5) у разі отримання висновку із зауваженнями і пропозиціями щодо відповідності проектів регіональних стратегій розвитку, планів заходів з їх реалізації або змін до них вимогам щодо їх підготовки, стратегічним цілям і пріоритетам, визначеним Державною стратегією регіонального розвитку України, здійснюють усі необхідні заходи для їх врахування та повторно подають такі проекти для отримання висновку.

7. Порядок підготовки та надання висновку про відповідність проектів регіональних стратегій розвитку, планів заходів з їх реалізації або змін до них встановленим вимогам щодо їх підготовки, стратегічним цілям і пріоритетам, визначеним Державною стратегією регіонального розвитку України, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

8. Затвердження відповідної регіональної стратегії розвитку здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласною, Київською та Севастопольською міськими радами протягом шести місяців з дня затвердження Державної стратегії регіонального розвитку України на відповідний період за наявності висновку, визначеного пунктом 4 частини шостої цієї статті.

9. Реалізація регіональних стратегій розвитку здійснюється шляхом розроблення та виконання планів заходів з реалізації регіональних стратегій розвитку, що конкретизуються в регіональних програмах розвитку та програмах економічного і соціального розвитку Автономної Республіки Крим, областей, районів, міст Києва та Севастополя, територіальних громад.

10. У разі затвердження відповідної регіональної стратегії за відсутності висновку, визначеного пунктом 4 частини шостої цієї статті, фінансування проектів регіонального розвитку такого регіону за рахунок коштів державного фонду регіонального розвитку не здійснюється.

1. Розроблення планів заходів з реалізації регіональних стратегій розвитку здійснюють Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації на виконання регіональних стратегій розвитку у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Плани заходів з реалізації регіональних стратегій розвитку розробляються строком на три роки та наступні чотири роки строку дії регіональних стратегій розвитку.

Внесення змін до планів заходів з реалізації регіональних стратегій розвитку здійснюється відповідно до положень законодавства щодо розроблення і затвердження таких документів.

2. Планами заходів з реалізації регіональних стратегій розвитку визначаються середньострокові організаційні, правові заходи, необхідні для реалізації стратегій, та затверджуються регіональні програми розвитку, спрямовані на вирішення інвестиційних завдань стратегій.

3. До розроблення планів заходів з реалізації регіональних стратегій розвитку можуть залучатися агенції регіонального розвитку, утворені відповідно до цього Закону, асоціації органів місцевого самоврядування та їх об’єднання, громадські об’єднання, інші суб’єкти державної регіональної політики, представники заінтересованих сторін.

4. Плани заходів з реалізації регіональних стратегій розвитку затверджуються відповідно Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами і є обов’язковими для врахування під час підготовки відповідних місцевих бюджетів.

1. З метою планування розвитку територіальних громад (крім міст Києва та Севастополя) сільські, селищні, міські ради затверджують стратегії розвитку територіальних громад.

2. Проекти стратегій розвитку територіальних громад розробляються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, що представляють територіальні громади, на строк та з урахуванням пріоритетів, що визначені Державною стратегією регіонального розвитку України та відповідними регіональними стратегіями розвитку.

3. Реалізація таких стратегій здійснюється на основі планів заходів з їх реалізації, що затверджуються відповідною сільською, селищною, міською радою.

4. Методичні рекомендації щодо порядку розроблення, затвердження, реалізації, проведення моніторингу та оцінювання реалізації стратегій розвитку територіальних громад затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної регіональної політики.

1. Документи державної регіональної політики розробляються з використанням територіально-орієнтованого та безпекового підходу, що передбачає визначення функціональних типів територій.

2. Для планування відновлення та стимулювання розвитку регіонів та територій, а також з метою запровадження органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування спеціальних механізмів та інструментів визначаються такі функціональні типи територій:

1) території відновлення;

2) регіональні полюси зростання;

3) території з особливими умовами для розвитку;

4) території сталого розвитку.

3. Територіями відновлення є мікрорегіони, територіальні громади, на території яких відбувалися бойові дії та/або які були тимчасово окуповані, та/або території яких зазнали руйнувань об’єктів критичної інфраструктури, соціальної інфраструктури, об’єктів житлового фонду внаслідок ведення бойових дій, а також які характеризуються різким погіршенням рівня соціально-економічного розвитку та значним переміщенням населення до інших регіонів та/або інших держав.

4. Регіональними полюсами зростання є мікрорегіони, територіальні громади, що характеризуються значно кращими географічними, демографічними, соціально-економічними показниками розвитку порівняно з іншими подібними територіями регіону, та зростання яких позитивно впливає на суміжні території, регіон та/або державу в цілому.

5. Територіями з особливими умовами для розвитку є макрорегіони, мікрорегіони, територіальні громади, рівень соціально-економічного розвитку яких є низьким або на яких існують природні, демографічні, міжнародні, безпекові чи інші об’єктивні обмеження щодо використання потенціалу території для розвитку.

З метою застосування диференційованих заходів підтримки розвитку визначаються окремі функціональні типи територій з особливими умовами для розвитку.

6. Територіями сталого розвитку є самодостатні мікрорегіони, територіальні громади з наявним соціально-економічним потенціалом територій та спроможні до збалансованого розвитку в економічній, соціальній та екологічній сферах.

7. Перелік функціональних типів територій, а також вимоги щодо показників для віднесення територій до різних функціональних типів визначаються Кабінетом Міністрів України.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної регіональної політики, утворює відповідну комісію для оцінки і віднесення територій до функціональних типів, до складу якої входять члени комітету Верховної Ради України, до предмета відання якого належать питання регіональної політики та містобудування за рішенням цього комітету (чисельністю не менше 50 відсотків складу такої комісії). Така комісія здійснює оцінку та визначає склад функціональних типів територій України, що затверджується Кабінетом Міністрів України у Державній стратегії регіонального розвитку України.

За необхідності внесення змін до складу функціональних типів територій, затверджених Кабінетом Міністрів України у Державній стратегії регіонального розвитку України, комісія приймає відповідне рішення.

1. Відновлення регіонів і територій, що постраждали внаслідок збройної агресії проти України, здійснюється відповідно до плану відновлення та розвитку регіонів, розробленого і затвердженого відповідно до цього Закону.

При розробленні плану відновлення та розвитку регіонів враховується наявний потенціал та перспективна спеціалізація територій.

2. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної регіональної політики, спільно з іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади розробляє план відновлення та розвитку регіонів у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

3. План відновлення та розвитку регіонів затверджується Кабінетом Міністрів України.

4. План відновлення та розвитку регіонів включає регіональні плани відновлення та розвитку, а також окремі заходи і проекти регіонального розвитку та/або проекти місцевого розвитку територіальних громад.

5. Проект регіонального плану відновлення та розвитку розробляється відповідною Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, Київською або Севастопольською міською державною адміністрацією в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, та подається до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної регіональної політики, для включення його до плану відновлення та розвитку регіонів.

6. План відновлення та розвитку територіальної громади розробляється та затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

1. Кабінет Міністрів України у сфері державної регіональної політики забезпечує:

1) розроблення та виконання загальнодержавних програм, спрямованих на розвиток регіонів, макрорегіонів, функціональних типів територій;

2) затвердження Державної стратегії регіонального розвитку України, плану заходів з її реалізації, переліку та складу відповідного функціонального типу територій, а також плану відновлення та розвитку регіонів;

3) визначення порядку розроблення, реалізації та моніторингу плану відновлення та розвитку регіонів, планів відновлення та розвитку територіальних громад;

4) визначення порядку підготовки, оцінки та відбору програм і проектів, що можуть реалізовуватися за рахунок коштів державного фонду регіонального розвитку, та порядку використання зазначених коштів;