Цей Закон визначає правові, економічні та організаційні засади міжнародного територіального співробітництва України з іноземними державами, що спрямоване на налагодження міжнародної територіальної співпраці між державами, регіонами і територіями з метою збалансованості соціально-економічного розвитку, забезпечення державних інтересів і безпеки шляхом підтримання взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства на основі загальновизнаних принципів і норм міжнародного права з урахуванням історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей регіонів і територій.

1. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

1) державна підтримка міжнародного територіального співробітництва - сукупність рішень і дій органів державної влади України організаційного, правового, фінансового характеру, спрямованих на реалізацію проектів (програм) міжнародного територіального співробітництва;

2) Державна програма розвитку міжнародного територіального співробітництва - комплекс заходів органів державної влади України, спрямованих на розвиток міжнародного територіального співробітництва;

3) європейське об’єднання територіального співробітництва - форма міжнародного територіального співробітництва, що здійснюється шляхом об’єднання суб’єктів міжнародного територіального співробітництва України і відповідних суб’єктів держав - членів Європейського Союзу та інших держав;

4) єврорегіон - форма транскордонного співробітництва, що здійснюється відповідно до двосторонніх або багатосторонніх угод для сприяння транскордонному співробітництву;

5) міжнародне територіальне співробітництво - сукупність взаємовідносин, спрямованих на встановлення і поглиблення економічних, соціальних, науково-технічних, екологічних, культурних та інших відносин між суб’єктами і учасниками таких відносин в Україні та відповідними суб’єктами і учасниками таких відносин іноземних держав, у межах компетенції, визначеної національним законодавством та міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України;

6) міжтериторіальне співробітництво - вид міжнародного територіального співробітництва, крім відносин транскордонного співробітництва, між суб’єктами і учасниками таких відносин у межах регіонів та територій України та відповідними суб’єктами і учасниками таких відносин в іноземних державах у межах компетенції, визначеної національним законодавством та міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України;

7) об’єднання єврорегіонального співробітництва - форма органу міжнародного територіального співробітництва, що утворюється на території держав - членів Ради Європи для розвитку міжтериторіального та/або транскордонного співробітництва між суб’єктами і учасниками таких відносин у сферах спільної компетенції та відповідно до повноважень, встановлених згідно з національним законодавством;

8) програма міжнародного територіального співробітництва - комплекс взаємопов’язаних завдань та заходів, що реалізуються через проекти міжнародного територіального співробітництва;

9) проект міжнародного територіального співробітництва - комплекс взаємопов’язаних заходів, спрямованих на розв’язання спільних проблем розвитку в економічній, соціальній, науково-технічній, екологічній, культурній та інших сферах, оформлений як документ, що визначає дії суб’єктів і учасників міжнародного територіального співробітництва, а також ресурси, необхідні для досягнення цілей проекту протягом встановлених строків;

10) суб’єкти міжнародного територіального співробітництва - місцеві органи виконавчої влади, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування України та/або їх об’єднання, що взаємодіють з відповідними органами влади, органами місцевого самоврядування та/або їх об’єднаннями іноземних держав у межах своєї компетенції, встановленої законодавством України, відповідно до угоди про міжнародне територіальне співробітництво;

11) транскордонне співробітництво - вид міжнародного територіального співробітництва між суб’єктами і учасниками таких відносин у межах регіонів, прилеглих до державного кордону України, у тому числі відокремлених водними об’єктами, відповідними суб’єктами і учасниками таких відносин сусідніх держав, у тому числі відокремлених водними об’єктами, у межах компетенції, визначеної національним законодавством та міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України;

12) транснаціональне співробітництво - вид міжнародного територіального співробітництва між Україною та іноземними державами в межах певних регіонів (макрорегіонів) та територій, у тому числі відокремлених водними об’єктами, з метою встановлення і поглиблення соціально-економічних та інших відносин, а також пошуку ефективних рішень для вирішення спільних територіальних, економічних і соціальних проблем, які потребують розв’язання на державному рівні;

13) угода про міжнародне територіальне співробітництво - угода, укладена суб’єктами та учасниками міжнародного територіального співробітництва України у межах компетенції, встановленої законом України, та відповідними суб’єктами та учасниками іноземних держав, що визначає правові, організаційні, економічні та інші питання міжнародного територіального співробітництва;

14) учасники міжнародного територіального співробітництва - юридичні та фізичні особи, асоціації органів місцевого самоврядування, їх об’єднання, інші громадські об’єднання та інші особи, що беруть участь у міжнародному територіальному співробітництві в межах своїх інтересів та прав, визначених цим Законом.

2. Терміни "макрорегіон" та "Державна стратегія регіонального розвитку" вживаються в цьому Законі у значеннях, наведених у Законі України "Про засади державної регіональної політики".

1. Міжнародне територіальне співробітництво здійснюється з метою формування та поглиблення дружніх, у тому числі добросусідських і взаємовигідних, відносин його суб’єктів і учасників, що сприятимуть спільному вирішенню завдань місцевого, регіонального та державного розвитку, на основі таких принципів:

1) законності;

2) прозорості;

3) відкритості;

4) добровільності;

5) взаємної відповідальності суб’єктів і учасників міжнародного територіального співробітництва за його результати;

6) поваги до внутрішніх справ держави;

7) додержання прав людини та основоположних свобод;

8) взаємовигідного співробітництва та партнерства;

9) поваги до державного суверенітету, територіальної цілісності та непорушності кордонів держави;

10) відповідності угоди про міжнародне територіальне співробітництво повноваженням суб’єктів і правам учасників такого співробітництва;

11) спільного усунення політичних, економічних, правових, адміністративних та інших перешкод для взаємної співпраці.

2. Міжнародне територіальне співробітництво з суб’єктами і учасниками держави, визнаної державою-агресором, державою-терористом, не допускається.

1. Правовою основою міжнародного територіального співробітництва є Конституція України, міжнародні договори України, що регулюють відносини у цій сфері, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, цей Закон та інші нормативно-правові акти, прийняті відповідно до закону.

2. Якщо міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж передбачені цим Законом, застосовуються правила міжнародного договору України.

1. Метою державної політики у сфері міжнародного територіального співробітництва є створення сприятливих умов для ефективної і взаємовигідної співпраці суб’єктів та учасників міжнародного територіального співробітництва, підвищення соціально-економічного розвитку регіонів і територій України та рівня життя населення.

2. Державна політика у сфері міжнародного територіального співробітництва ґрунтується на принципах:

1) законності;

2) відповідальності;

3) відкритості;

4) інклюзивності;

5) чіткого розподілу завдань, повноважень та відповідальності між суб’єктами і учасниками міжнародного територіального співробітництва України;

6) гармонізації державних, регіональних та місцевих інтересів;

7) забезпечення рівних можливостей доступу до міжнародного територіального співробітництва для регіонів і територіальних громад України;

8) розмежування повноважень та відповідальності центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з метою найбільш ефективного розв’язання проблем та виконання завдань у сфері міжнародного територіального співробітництва;

9) створення ефективних механізмів забезпечення умов для здійснення міжнародного територіального співробітництва;

10) забезпечення рівних прав та можливостей усіх осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, стану здоров’я, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак;

11) відповідності напрямів міжнародного територіального співробітництва державній регіональній політиці;

12) об’єктивності, відкритості та економічної обґрунтованості конкурсного відбору проектів та програм міжнародного територіального співробітництва, яким може надаватися державна фінансова підтримка;

13) концентрації фінансових ресурсів на пріоритетних проектах та програмах міжнародного територіального співробітництва з метою досягнення цілей, визначених Державною стратегією регіонального розвитку.

1. Міжнародне територіальне співробітництво у межах повноважень та інтересів суб’єктів та учасників територіального співробітництва України може здійснюватися в економічній, соціальній, науково-технічній, екологічній, культурній та інших сферах, а також щодо надання взаємної допомоги у разі виникнення надзвичайних ситуацій.

2. Міжнародне територіальне співробітництво може здійснюватися шляхом:

1) утворення нових або приєднання до існуючих органів міжнародного територіального співробітництва, зокрема до об’єднань єврорегіонального співробітництва, європейських об’єднань територіального співробітництва, єврорегіону;

2) укладення угод про міжнародне територіальне співробітництво в окремих сферах;

3) розроблення та реалізації спільних ініціатив, заходів, проектів, програм та стратегій в окремих сферах, що передбачає координацію дій суб’єктів і учасників міжнародного територіального співробітництва та акумулювання ресурсів на визначений період для спільної реалізації відповідних заходів;

4) встановлення та розвитку взаємовигідних контактів між суб’єктами і учасниками міжнародного територіального співробітництва, зокрема в рамках міжурядових комісій, рад, робочих груп.

3. Суб’єкти і учасники міжнародного територіального співробітництва можуть обирати інші форми співробітництва, не заборонені законом України і національним законодавством суб’єктів та учасників міжнародного територіального співробітництва іноземних держав, які сприятимуть розробленню та реалізації спільних ініціатив, заходів, проектів, програм та стратегій в окремих сферах.

4. Види міжнародного територіального співробітництва:

1) міжтериторіальне співробітництво;

2) транскордонне співробітництво;

3) транснаціональне співробітництво.

1. Міжтериторіальне співробітництво здійснюється з метою найбільш ефективного використання природно-ресурсного потенціалу регіонів і територій, які безпосередньо не прилягають до державного кордону України, підвищення рівня життя населення.

2. Міжтериторіальне співробітництво може здійснюватися на двосторонній або багатосторонній основі шляхом укладання угод про міжтериторіальне співробітництво у порядку, встановленому цим Законом.

3. Міжтериторіальне співробітництво здійснюється шляхом:

1) реалізації спільних проектів та програм;

2) укладання угод про міжтериторіальне співробітництво в окремих сферах;

3) утворення або приєднання до об’єднання єврорегіонального співробітництва;

4) приєднання до європейського об’єднання територіального співробітництва.

1. Транскордонне співробітництво здійснюється з метою розв’язання спільних проблем прикордонних регіонів і територій України та суміжних держав шляхом оптимального поєднання їхніх можливостей і ресурсів та передбачає створення договірних взаємовідносин між суб’єктами і учасниками такого співробітництва.

2. Транскордонне співробітництво здійснюється шляхом:

1) реалізації спільних проектів та програм;

2) укладання угод про транскордонне співробітництво;

3) утворення або приєднання до об’єднання єврорегіонального співробітництва;

4) приєднання до європейського об’єднання територіального співробітництва;

5) утворення єврорегіону.

1. Транснаціональне співробітництво здійснюється з метою залучення суб’єктів і учасників на національному, регіональному і місцевому рівнях для реалізації спільних проектів та програм з відповідними суб’єктами і учасниками іноземних держав для розширення добросусідських відносин та досягнення вищого ступеня територіальної інтеграції до міжнародного співтовариства.

2. Транснаціональне співробітництво може поєднувати інші види міжнародного територіального співробітництва для розв’язання спільних проблем на міжнародному, державному, регіональному та місцевому рівнях.

3. Транснаціональне співробітництво дає змогу суб’єктам і учасникам транснаціонального співробітництва в Україні співпрацювати з іноземними державами на рівні макрорегіонів, у межах значних територій та з урахуванням стратегічних документів іноземних держав та Європейського Союзу.

1. Загальну координацію міжнародного територіального співробітництва щодо додержання законодавства з питань міжнародного територіального співробітництва здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну регіональну політику, за участю комітетів Верховної Ради України, до предметів відання яких належать питання регіональної політики, транскордонного та міжтериторіального (міжрегіонального) співробітництва, згідно з цим Законом.

2. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну регіональну політику, у сфері міжнародного територіального співробітництва:

1) здійснює підготовку та внесення у встановленому порядку проектів нормативно-правових актів, змін до законодавства з питань міжнародного територіального співробітництва;

2) здійснює моніторинг реалізації Державної програми розвитку міжнародного територіального співробітництва, підготовку та подання відповідних звітів до Кабінету Міністрів України, а також інформування комітетів Верховної Ради України, до предметів відання яких належать питання регіональної політики і транскордонного та міжтериторіального (міжрегіонального) співробітництва, щодо стану реалізації Державної програми розвитку міжнародного територіального співробітництва;

3) координує діяльність центральних та місцевих органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим щодо здійснення міжнародного територіального співробітництва;

4) затверджує порядок погодження проектів угод про міжнародне територіальне співробітництво;

5) затверджує форму та порядок подання звіту про здійснення міжнародного територіального співробітництва;

6) погоджує проекти угод про міжнародне територіальне співробітництво;

7) здійснює реєстрацію угод про міжнародне територіальне співробітництво;

8) погоджує проекти угод про утворення об’єднань єврорегіонального співробітництва та їх статутів;

9) здійснює методичне забезпечення діяльності суб’єктів і учасників міжнародного територіального співробітництва щодо здійснення ними міжнародного територіального співробітництва;

10) здійснює інші повноваження щодо реалізації державної політики у сфері міжнародного територіального співробітництва і регіонального розвитку, визначені Конституцією України та законами України, міжнародними договорами України, що регулюють відносини у цій сфері, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

3. Місцеві органи виконавчої влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, які є суб’єктами міжнародного територіального співробітництва, щороку, протягом першого кварталу року, наступного за звітним, подають до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну регіональну політику, звіт про здійснення міжнародного територіального співробітництва у рамках виконання укладених угод.

Про результати розгляду звітів центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну регіональну політику, інформує Кабінет Міністрів України та комітети Верховної Ради України, до предметів відання яких належать питання регіональної політики і міжтериторіального (міжрегіонального) та транскордонного співробітництва.

4. Форма та порядок подання звіту про здійснення міжнародного територіального співробітництва затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну регіональну політику.

5. Інші центральні органи виконавчої влади беруть участь у координації та розвитку міжнародного територіального співробітництва відповідно до компетенції та міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

1. Суб’єкти міжнародного територіального співробітництва України в межах своїх повноважень та відповідно до закону:

1) укладають угоди про міжнародне територіальне (міжтериторіальне, транскордонне, транснаціональне) співробітництво і забезпечують їх виконання;

2) дотримуються зобов’язань України за міжнародними договорами України про міжнародне територіальне (міжтериторіальне, транскордонне, транснаціональне) співробітництво;

3) здійснюють підготовку, реалізацію і координацію проектів та програм міжнародного територіального співробітництва;

4) беруть участь у розробленні Державної програми розвитку міжнародного територіального співробітництва;

5) вносять у разі потреби у встановленому порядку пропозиції щодо внесення змін до актів законодавства з питань міжнародного територіального співробітництва;

6) утворюють органи міжнародного територіального співробітництва;

7) приймають рішення про фінансування діяльності органів міжнародного територіального співробітництва;

8) забезпечують у межах своєї компетенції виділення в установленому порядку з місцевих бюджетів коштів на розвиток міжнародного територіального співробітництва;

9) приймають рішення про вступ до відповідних міжнародних асоціацій, інших об’єднань;

10) вносять пропозиції щодо організації прикордонної торгівлі;

11) здійснюють інші повноваження у сфері міжнародного територіального співробітництва відповідно до законів України та міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

2. Учасники міжнародного територіального співробітництва України беруть участь у міжнародному територіальному співробітництві в межах своїх інтересів та прав, визначених цим Законом.

1. Суб’єкти та учасники міжнародного територіального співробітництва України в межах своїх повноважень, визначених законом, міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, можуть укладати угоди про міжнародне територіальне (міжтериторіальне, транскордонне, транснаціональне) співробітництво. У таких угодах визначаються правові, організаційні, економічні та інші аспекти співробітництва.

Примірна форма угоди про міжнародне територіальне співробітництво затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну регіональну політику.

2. Проект угоди про міжнародне територіальне співробітництво підлягає погодженню центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну регіональну політику.

Після надходження проекту угоди центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну регіональну політику, протягом 30 днів здійснює його перевірку на відповідність Конституції України, цьому Закону, міжнародним договорам України, що регулюють відносини у цій сфері, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, та в разі забезпечення такої відповідності приймає рішення про погодження проекту угоди про міжнародне територіальне співробітництво. Рішення про погодження проекту угоди про міжнародне територіальне співробітництво надсилається відповідним суб’єктам міжнародного територіального співробітництва протягом трьох робочих днів з дати його прийняття.

У разі виявлення у проекті угоди невідповідності Конституції України, цьому Закону, міжнародним договорам України, що регулюють відносини у цій сфері, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну регіональну політику, приймає рішення про відмову у погодженні проекту угоди про міжнародне територіальне співробітництво із зазначенням підстави. Рішення про відмову у погодженні проекту угоди про міжнародне територіальне співробітництво надсилається суб’єктам міжнародного територіального співробітництва протягом трьох робочих днів з дати його прийняття.

Після усунення причин, що стали підставою для відмови у погодженні проекту угоди про міжнародне територіальне співробітництво, суб’єкти міжнародного територіального співробітництва можуть повторно подати проект угоди для погодження.

При повторному розгляді проекту угоди центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну регіональну політику, не допускається відмова у його погодженні з причин, не зазначених у рішенні про відмову у погодженні цього проекту угоди (крім неусунення чи усунення не в повному обсязі суб’єктами міжнародного територіального співробітництва причин, що стали підставою для відмови у погодженні, або наявності у проекті угоди положень, що були відсутні під час попереднього розгляду).

У разі якщо центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну регіональну політику, у визначений цією частиною строк не прийняв та не надіслав рішення про відмову у погодженні проекту угоди про міжнародне територіальне співробітництво, такий проект угоди вважається погодженим.

3. Укладена угода про міжнародне територіальне співробітництво, проект якої був погоджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну регіональну політику, підлягає реєстрації в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

4. Суб’єкти міжнародного територіального співробітництва України за запитами центральних органів виконавчої влади, до компетенції яких належать питання, що є предметом угоди про міжнародне територіальне співробітництво, надають інформацію про стан та результати виконання такої угоди.

1. Суб’єкти і учасники міжнародного територіального співробітництва, крім фізичних осіб, можуть утворювати органи міжнародного територіального (міжтериторіального та/або транскордонного, та/або транснаціонального) співробітництва відповідно до повноважень, визначених національним законодавством відповідної держави, та угод про міжнародне територіальне співробітництво з метою заохочення, підтримки та розвитку співробітництва в інтересах населення.

2. Правовий статус, функції, повноваження та джерела фінансування органів міжнародного територіального співробітництва визначаються міжнародними договорами України про міжнародне територіальне (міжтериторіальне та/або транскордонне, та/або транснаціональне) співробітництво, угодами про міжнародне територіальне співробітництво, законодавством держав, суб’єкти і учасники яких беруть участь у роботі органів міжнародного територіального співробітництва, угодами про утворення та статутами цих органів.