Відповідно до пункту 17-4 частини другої статті 5 та статті 11-6 Закону України "Про управління об’єктами державної власності" Кабінет Міністрів України постановляє:

1. Затвердити такі, що додаються:

Політику державної власності;

Політику винагороди керівників державних унітарних підприємств та голів виконавчих органів господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі;

Політику винагороди членів наглядових рад державних унітарних підприємств, господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі;

Державну дивідендну політику.

2. Установити, що:

1) до визначення за результатами дослідження рівня винагород керівників суб’єктів господарювання недержавної форми власності ліміту винагороди керівників державних унітарних підприємств та голів виконавчих органів господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, відповідно до якого здійснюється розрахунок винагороди керівників державних унітарних підприємств та голів виконавчих органів господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, а також розрахунок винагороди членів наглядових рад державних унітарних підприємств та господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, але не пізніше 31 грудня 2025 р. визначення винагороди:

керівників державних унітарних підприємств та голів виконавчих органів господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19 травня 1999 р. № 859 "Про умови і розміри оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, та об’єднань державних підприємств" (Офіційний вісник України, 1999 р., № 21, ст. 957) з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 5 лютого 2020 р. № 141 "Питання умов і розмірів оплати праці керівників суб’єктів господарювання державного сектору економіки" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 22, ст. 803);

голів виконавчих органів акціонерних товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій належать державі, річний розмір чистого (консолідованого) прибутку яких за результатами фінансово-господарської діяльності, відображеними у консолідованій річній фінансовій звітності, підтвердженій незалежним суб’єктом аудиторської діяльності, перевищує 1,5 млрд. гривень, у яких відповідно до Закону України "Про акціонерні товариства" створено наглядові ради, більшість членів яких становлять незалежні члени наглядової ради, здійснюється наглядовою радою таких товариств відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19 травня 1999 р. № 859 "Про умови і розміри оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, та об’єднань державних підприємств". На період дії правового режиму воєнного стану загальний річний розмір винагороди не може перевищувати загального розміру винагороди, виплаченої такій посадовій особі за останні 12 календарних місяців з урахуванням фактично відпрацьованого часу;

членів наглядових рад державних унітарних підприємств, господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, здійснюється відповідно до Порядку визначення умов оплати послуг та компенсації витрат членів наглядових рад державних унітарних підприємств та господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 липня 2017 р. № 668 (Офіційний вісник України, 2017 р., № 73, ст. 2246).

Положення цього підпункту та нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, зазначених у цьому підпункті, не поширюються на винагороду керівників банків, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій належать державі, яка визначається відповідно до вимог Закону України "Про банки і банківську діяльність" та вимог, установлених Національним банком;

2) перший щорічний агрегований звіт про ефективність управління державними підприємствами, господарськими товариствами, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі (крім банків), складається Міністерством економіки разом з Міністерством фінансів за поданням суб’єктів управління об’єктами державної власності та подається Кабінетові Міністрів України до 1 липня 2026 р. за результатами фінансово-господарської діяльності державних підприємств/господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, у 2025 році;

3) положення Державної дивідендної політики, затвердженої цією постановою, щодо визначення розміру частини чистого прибутку (доходу), що відраховується до державного бюджету, застосовуються до результатів фінансово-господарської діяльності державних унітарних підприємств починаючи з I кварталу 2025 року.

3. Визнати такими, що втратили чинність, постанови Кабінету Міністрів України згідно з переліком, що додається.

4. Міністерству економіки за поданням суб’єктів управління об’єктами державної власності до 31 грудня 2024 р. забезпечити здійснення розподілу (сортування) державних унітарних підприємств, господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі (крім банків), за категоріями, передбаченими Політикою державної власності, затвердженою цією постановою.

1. Ця Політика державної власності (далі - Політика власності) визначає обґрунтування та цілі залишення в державній власності державних унітарних підприємств та корпоративних прав держави у статутному капіталі господарських товариств, загальні принципи, засади управління державними унітарними підприємствами та господарськими товариствами, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, та розроблена з метою:

1) забезпечення національних економічних інтересів і національної безпеки України, економічного зростання, сталого розвитку, соціального розвитку України, ефективного функціонування державного сектору економіки;

2) визначення способів та єдиної стратегії реалізації прав держави як власника щодо державних унітарних підприємств та корпоративних прав держави у статутному капіталі господарських товариств, оптимізації їх портфеля, зокрема шляхом визначення підходів до виявлення державних унітарних підприємств та корпоративних прав держави у статутному капіталі господарських товариств, які підлягають приватизації або ліквідації;

3) забезпечення сталого та професійного управління державними унітарними підприємствами та господарськими товариствами, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, підвищення їх вартості в довгостроковій перспективі;

4) систематизації правового регулювання у сфері управління державними унітарними підприємствами та господарськими товариствами, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, визначення напрямів для вдосконалення відповідного правового регулювання;

5) систематизації та покращення практик корпоративного управління в державних унітарних підприємствах та господарських товариствах, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, згідно з принципами та рекомендаціями з корпоративного врядування та управління підприємствами державної форми власності, схваленими Організацією економічного співробітництва та розвитку (далі - ОЕСР);

6) визначення особливостей управління державними унітарними підприємствами та господарськими товариствами, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави;

7) підвищення ефективності діяльності, прозорості та підзвітності державних унітарних підприємств та господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, забезпечення кращого їх доступу до фінансування та ринків капіталу;

8) впровадження в державних унітарних підприємствах та господарських товариствах, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, стандартів відповідального ведення бізнесу, включаючи рекомендації для багатонаціональних підприємств щодо відповідального ведення бізнесу та щодо доброчесності та запобігання корупції на підприємствах державної форми власності, схвалених ОЕСР, а також Керівні принципи ООН з питань бізнесу та прав людини;

9) забезпечення балансу інтересів акціонерів (учасників) господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, а також захисту прав інвесторів та кредиторів державних унітарних підприємств та господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави;

10) забезпечення захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та запобігання обмеженню конкуренції внаслідок реалізації державою своїх прав як власника чи внаслідок провадження державними унітарними підприємствами та господарськими товариствами, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, своєї діяльності.

2. Терміни, що вживаються у цій Політиці власності, мають таке значення:

1) вищий орган управління підприємства (товариства) - уповноважений орган управління державного унітарного підприємства, загальні збори акціонерів (учасників) господарського товариства, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави, акціонерне товариство "Українська оборонна промисловість";

2) голова виконавчого органу господарського товариства - голова колегіального виконавчого органу господарського товариства або особа, яка здійснює повноваження одноосібного виконавчого органу господарського товариства;

3) дочірнє підприємство - підприємство, господарське товариство, у статутному капіталі якого державному унітарному підприємству або господарському товариству, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, належить частка в розмірі більше 50 відсотків статутного капіталу;

4) EBITDA - сума фінансового результату від операційної діяльності (прибуток / збиток) та амортизації;

5) загальні збори - загальні збори акціонерів (учасників) господарського товариства, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави;

6) законодавство про державну допомогу - Закон України "Про державну допомогу суб’єктам господарювання";

7) корпоративні права держави - корпоративні права (акції, частки) держави у статутному капіталі господарського товариства незалежно від їх розміру (кількості);

8) лист очікувань - лист очікувань власника, що містить коротко- та середньострокові фінансові, операційні і нефінансові цілі діяльності державного унітарного підприємства, господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі;

9) підприємство - державне унітарне підприємство;

10) спеціальний обов’язок - обов’язок, який покладається на окремих суб’єктів господарювання на підставі та в порядку, що передбачені законодавством, з метою забезпечення загального економічного інтересу в певній галузі та/або інтересів громадян, суспільства і держави, включаючи задоволення потреб у доступі до найважливіших товарів, робіт, послуг, який не можуть забезпечити суб’єкти господарювання в умовах конкуренції;

11) суб’єкт управління - суб’єкт управління об’єктами державної власності, який здійснює функції з управління підприємством, корпоративними правами держави у статутному капіталі господарського товариства;

12) товариство з контрольною часткою держави - господарське товариство, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі;

13) товариство з корпоративними правами держави - господарське товариство, у статутному капіталі якого є корпоративні права (акції, частки) держави незалежно від їхнього розміру (кількості).

3. Ця Політика власності розроблена на основі Конституції України, Господарського кодексу України, Законів України "Про управління об’єктами державної власності", "Про акціонерні товариства", "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", "Про приватизацію державного і комунального майна", а також інших законів України, які регулюють питання управління підприємствами та корпоративними правами держави.

4. Центральні органи виконавчої влади під час розроблення нових та перегляду чинних підзаконних нормативно-правових актів, які регулюють діяльність підприємств і товариств з корпоративними правами держави, повинні керуватися положеннями цієї Політики власності.

5. У випадках, коли Законом України "Про управління об’єктами державної власності" передбачено, що окремі положення цієї Політики власності поширюються лише на товариства з контрольною часткою держави, відповідні положення цієї Політики власності не поширюються на господарські товариства, у статутному капіталі яких державі належать 50 або менше відсотків акцій (часток).

Рішення та дії (включаючи голосування на загальних зборах) підприємства, товариства з контрольною часткою держави щодо його дочірніх підприємств повинні прийматися (вчинятися) з урахуванням положень цієї Політики власності, які регулюють питання діяльності дочірніх підприємств.

Дія цієї Політики власності не поширюється на управління банками, що здійснюється відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність".

6. Ця Політика власності узагальнює засади, на основі яких реалізуються стратегічні документи щодо управління об’єктами державної власності, включаючи Національну економічну стратегію до 2030 року, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2021 р. № 179 (Офіційний вісник України, 2021 р., № 22, ст. 1015), Стратегію підвищення ефективності діяльності суб’єктів господарювання державного сектору економіки, схвалену розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27 травня 2015 р. № 662 (Офіційний вісник України, 2015 р., № 54, ст. 1756), Антикорупційну стратегію на 2021-2025 роки, затверджену Законом України від 20 червня 2022 р. № 2322-IX "Про засади державної антикорупційної політики на 2021-2025 роки", та Державну антикорупційну програму на 2023-2025 роки, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2023 р. № 220 (Офіційний вісник України, 2023 р., № 31, ст. 1685).

7. Ця Політика власності затверджена на виконання Плану України, схваленого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18 березня 2024 р. № 244 (Офіційний вісник України, 2024 р., № 32, ст. 2035), з метою реалізації ініціативи ЄС "Ukraine Facility", запровадженої Регламентом (ЄС) Європейського Парламенту та Ради (ЄС) від 29 лютого 2024 р. № 2024/792.

8. Станом на 1 січня 2024 р. із загальної кількості 2995 суб’єктів господарювання державного сектору економіки (до загальної кількості не включено 157 суб’єктів господарювання, розташованих на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя):

1) 30 відсотків (896 суб’єктів) провадять господарську діяльність, 57 відсотків (1713 суб’єктів) не провадять господарську діяльність і 13 відсотків (386 суб’єктів) не надають інформацію про свою господарську діяльність;

2) частка суб’єктів господарювання, які отримали прибуток, становить 17,6 відсотка загальної кількості суб’єктів господарювання та 59 відсотків кількості суб’єктів господарювання, які провадять господарську діяльність;

3) рентабельність активів суб’єктів господарювання становить 1,1 відсотка;

4) за 2023 рік суб’єкти господарювання державного сектору економіки отримали 22,5 млрд. гривень прибутку, а за 2022 рік їх сукупний збиток становив 154 млрд. гривень. Протягом 2023 року кредиторська заборгованість суб’єктів господарювання державного сектору економіки зросла з 881,3 млрд. гривень до 1,013 трлн. гривень.

9. Ця Політика власності підлягає обов’язковому перегляду Кабінетом Міністрів України не пізніше ніж через один рік після її затвердження. Далі ця Політика власності переглядається Кабінетом Міністрів України не менше одного разу на п’ять років. Під час перегляду цієї Політики власності оцінюються ефективність досягнення її цілей, виконання плану заходів з її реалізації, зміни в показниках, наведених у пункті 8 цієї Політики власності, а також враховуються результати такого оцінювання для внесення змін до цієї Політики власності.

10. Ця Політика власності може бути переглянута до настання строку її чергового перегляду у зв’язку з істотними змінами в економіці України, кількості підприємств і товариств із корпоративними правами держави або їх частки в економіці України, появи нових загроз національній безпеці України, а також змінами у законодавстві, які впливають на сферу застосування цієї Політики власності.

11. У період дії правового режиму воєнного стану ця Політика власності застосовується з урахуванням особливостей, визначених у розділі IX цієї Політики власності.

У разі перегляду цієї Політики власності її положення повинні відповідати принципам і рекомендаціям з корпоративного врядування та управління підприємствами державної форми власності, схваленим ОЕСР, чинними на момент відповідного перегляду, або передбачати заходи для поступового забезпечення такої відповідності.

12. Цілями участі держави у володінні та управлінні підприємствами, корпоративними правами держави є:

1) задоволення потреб населення у товарах, роботах, послугах у сферах, де суб’єкти господарювання, які не належать до державного сектору економіки, не можуть забезпечити повноцінне задоволення таких потреб, зокрема через недостатню рентабельність виробництва товарів, виконання робіт, надання послуг;

2) реалізація цілей державної політики, які не пов’язані із забезпеченням надходжень до державного бюджету;

3) захист економічної конкуренції;

4) забезпечення сталого економічного розвитку з дотриманням принципів соціальної та екологічної відповідальності;

5) максимізація цінності підприємств і господарських товариств з корпоративними правами держави.

13. Обґрунтування залишення підприємств, корпоративних прав держави в державній власності передбачає аналіз потреби держави у володінні конкретними підприємствами, корпоративними правами держави, а також оцінку необхідності втручання держави у сфери суспільних відносин, що становлять суспільний інтерес.

14. Підставами залишення в державній власності підприємств, корпоративних прав держави є:

1) участь підприємств, товариств з корпоративними правами держави у виробництві товарів, виконанні робіт та наданні послуг у сферах, де суб’єкти господарювання приватного сектору економіки не можуть здійснювати це ефективно;

2) належність підприємства, товариства з корпоративними правами держави до суб’єктів природних монополій;

3) забезпечення національної безпеки та обороноздатності України шляхом володіння та управління підприємством, корпоративними правами держави;

4) виконання підприємством, товариством з корпоративними правами держави цілей державної політики, передбачених статтею 4 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", та іншими законами України, якими встановлена заборона на приватизацію об’єктів державної власності;

5) тимчасове, до припинення або скасування правового режиму воєнного стану, володіння державою корпоративними правами держави у статутних капіталах господарських товариств, набутими у власність відповідно до Законів України "Про санкції", "Про основні засади примусового вилучення в Україні об’єктів права власності Російської Федерації та її резидентів", у разі, коли майно відповідного товариства з корпоративними правами держави становить матеріальну основу суверенітету України або таке товариство виробляє товари для забезпечення обороноздатності держави.

15. Частка державного сектору економіки у структурі економіки України підлягає зменшенню відповідно до цілей, передбачених Планом України, схваленим розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18 березня 2024 р. № 244 (Офіційний вісник України, 2024 р., № 32, ст. 2035), з метою реалізації ініціативи ЄС "Ukraine Facility", запровадженої Регламентом (ЄС) Європейського Парламенту та Ради (ЄС) від 29 лютого 2024 р. № 2024/79.

16. Аналіз потреби залишення в державній власності підприємств, корпоративних прав держави у статутному капіталі господарських товариств включає такі етапи:

1) аналіз відповідності підприємства, товариства з корпоративними правами держави підставам залишення в державній власності, передбаченим пунктом 14 цієї Політики власності, з урахуванням діяльності відповідного суб’єкта господарювання, що відповідає підставам залишення в державній власності, та їх питомої ваги в його доходах (витратах), зокрема шляхом оцінки існування або можливості існування на певному ринку приватної пропозиції, яка б робила недоцільним пряме втручання держави, та оцінки достатності приватної пропозиції для задоволення попиту на такому ринку;

2) аналіз участі підприємства, товариства з корпоративними правами держави у володінні активами, необхідними для виконання державою своїх основних функцій;

3) аналіз розміру частки держави у статутному капіталі господарського товариства з огляду на цілі та ресурси держави та суспільні потреби, що мають задовольнятися, включаючи аналіз потреби у вирішальному впливі держави на діяльність господарського товариства, аналіз ризиків для діяльності господарського товариства у разі володіння державою 50 відсотками акцій (часток) в його статутному капіталі, а також аналіз потреби у збільшенні чи зменшенні розміру частки держави у його статутному капіталі;

4) аналіз можливості реорганізації та/або вжиття інших заходів щодо підприємства, товариства з корпоративними правами держави з метою відокремлення видів діяльності, які підпадають під причини залишення підприємства, корпоративних прав держави в державній власності, від інших видів діяльності;

5) аналіз участі підприємства, товариства з корпоративними правами держави у здійсненні заходів, узгоджених із цілями сталого розвитку України, планами соціально-економічного розвитку держави, європейським курсом та міжнародними зобов’язаннями України, що передбачають довготривале володіння держави активами, необхідними для їх здійснення;

6) аналіз фіскальних наслідків для державного бюджету від володіння та управління державою підприємствами, корпоративними правами держави, включаючи оцінку впливу на витрати, доходи державного бюджету, боргову обтяженість та умовні зобов’язання, з урахуванням можливості альтернативного використання коштів державного бюджету для задоволення суспільних потреб і захисту суспільних інтересів;

7) врахування досвіду країн - членів ЄС та країн - членів ОЕСР щодо володіння та управління схожими за видами та цілями діяльності підприємствами державної форми власності за наявності такого досвіду.

17. Аналіз доцільності володіння підприємством, корпоративними правами держави проводиться суб’єктом управління окремо щодо кожного підприємства, товариства з корпоративними правами держави.

18. У разі провадження підприємством, товариством з корпоративними правами держави кількох видів діяльності аналіз доцільності державної власності щодо підприємства, корпоративних прав держави проводиться окремо щодо кожного ринку, на якому відповідний суб’єкт господарювання провадить діяльність, а в разі надання послуг, що становлять загальний економічний інтерес, - окремо для кожної групи послуг. Провадження видів діяльності та/або надання послуг, щодо яких виявлена недоцільність державної власності, можуть бути припинені або відокремлені від підприємства, товариства з корпоративними правами держави шляхом їх реорганізації або вжиття інших заходів щодо них.

19. Доцільність потреби у володінні державою підприємством, корпоративними правами держави підлягає перегляду суб’єктом управління не менше одного разу на п’ять років або під час чергового перегляду цієї Політики власності.

Обґрунтування державної власності щодо підприємства, корпоративних прав держави оприлюднюється на офіційному веб-сайті суб’єкта управління та веб-сайті відповідного підприємства, товариства з корпоративними правами держави протягом трьох місяців після припинення чи скасування правового режиму воєнного стану.

20. Суб’єкти управління для вирішення питання щодо залишення в державній власності підприємств, корпоративних прав держави здійснюють їх розподіл (сортування) за категоріями, передбаченими пунктом 21 цієї Політики власності, виходячи з їх відповідності національним інтересам України та причинам і аналізу обґрунтування їх залишення в державній власності, передбаченим розділом II цієї Політики власності (далі - розподіл).

21. За результатами здійснення розподілу підприємства, корпоративні права держави повинні бути поділені на такі категорії:

1) підприємства, корпоративні права держави, які не підлягають приватизації (перелік таких об’єктів державної власності затверджується Верховною Радою України відповідно до вимог Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна");

2) підприємства, корпоративні права держави, необхідні для забезпечення обороноздатності держави, які залишаються в державній власності на період дії правового режиму воєнного стану, приватизація яких може бути проведена після його припинення або скасування;

3) підприємства, товариства з корпоративними правами держави, які повинні бути приватизовані чи ліквідовані або щодо яких застосовуються обидва таких способи;

4) підприємства, товариства з корпоративними правами держави, які підлягають реорганізації та/або щодо яких вживаються інші заходи з метою відокремлення видів діяльності, які підпадають під причини залишення підприємства, корпоративних прав держави в державній власності, від інших видів діяльності.

Зазначені у підпунктах 1 і 2 цього пункту підприємства, корпоративні права держави поділяються на:

підприємства, що не підлягають зміні організаційно-правової форми;

товариства з корпоративними правами держави,

підприємства, що підлягають перетворенню на акціонерні товариства або товариства з обмеженою відповідальністю.

22. Загальну координацію здійснення розподілу забезпечує Мінекономіки.

23. За результатами здійснення розподілу підприємств, корпоративних прав держави на категорії, визначені підпунктами 1 - 4 пункту 21 цієї Політики власності, відповідні переліки за поданням Мінекономіки затверджуються рішенням Кабінету Міністрів України.

24. Розподіл здійснюється щодо всіх підприємств незалежно від обмежень, передбачених законом для їх приватизації або ліквідації, а також щодо всіх корпоративних прав держави незалежно від обмежень і вимог, передбачених законом для їх приватизації або щодо мінімальної частки держави у статутному капіталі господарського товариства.

25. Щодо підприємств, товариств із корпоративними правами держави, які перебувають на територіях, на яких ведуться бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, розподіл не здійснюється до припинення дії відповідних обставин і відновлення контролю держави над ними. Підприємства, товариства із корпоративними правами держави, які перебувають на територіях, на яких ведуться бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, за згодою суб’єкта управління мають бути передані до Фонду державного майна. Така передача здійснюється для забезпечення можливості отримання у судовому порядку компенсації від Російської Федерації після деокупації відповідних територій та консолідації таких об’єктів в одному органі управління.

26. Суб’єкти управління подають Мінекономіки інформацію про:

1) перелік підприємств, корпоративних прав держави, що перебувають в управлінні відповідного суб’єкта управління;

2) пропозиції щодо віднесення підприємств, корпоративних прав держави до категорії, передбаченої підпунктом 1 пункту 21 цієї Політики власності, з наданням інформації та обґрунтуванням залишення їх у державній власності згідно з розділом II цієї Політики власності, а також з визначенням потреби у здійсненні заходів реорганізації щодо відповідних суб’єктів господарювання;

3) пропозиції щодо віднесення підприємств, корпоративних прав держави до категорії, передбаченої підпунктом 2 пункту 21 цієї Політики власності. Щодо підприємств, корпоративних прав держави, приватизацію яких або майна яких в період дії правового режиму воєнного стану пропонується тимчасово не проводити, зазначається причина, з якої відповідне підприємство, корпоративні права держави не можуть бути передані для приватизації в період дії правового режиму воєнного стану.

Підприємства, товариства із корпоративними правами держави на запит суб’єкта управління повинні надавати інформацію, необхідну для підготовки пропозицій, передбачених цим пунктом.

27. Після отримання пропозицій та інформації, передбачених пунктом 26 цієї Політики власності, суб’єкти управління, підприємства, товариства з корпоративними правами держави повинні надавати Мінекономіки додаткову інформацію, необхідну для здійснення розподілу, шляхом заповнення надісланого Мінекономіки опитувальника в обсязі та у строк, визначені у ньому.

28. Після отримання пропозицій та інформації, що передбачені пунктом 26 та 27 цієї Політики власності, Мінекономіки розглядає їх з метою вирішення питання про прийняття чи відхилення поданих пропозицій.

29. Щодо кожного підприємства, товариства з корпоративними правами держави, включеного до пропозицій, поданих згідно з пунктом 26 цієї Політики власності, Мінекономіки передає відповідні пропозиції органам державної влади в такому порядку:

1) Мінфіну - з метою отримання інформації про доцільність та можливість збереження підприємства, корпоративних прав держави в державній власності за поточної економічної моделі суб’єкта господарювання, враховуючи вплив його діяльності на формування доходів і видатків державного бюджету, а також з метою отримання пропозицій щодо зміни економічної моделі відповідного суб’єкта господарювання (щодо підприємств, що є суб’єктами природних монополій на загальнодержавних ринках, підприємств, плановий розрахунковий обсяг чистого прибутку яких перевищує 50 мільйонів гривень);

2) Фонду державного майна - з метою отримання інформації про обмеження для проведення приватизації чи ліквідації підприємства, товариства з корпоративними правами держави (корпоративних прав держави) разом з інформацією про майно, що перебуває у господарському віданні чи оперативному управлінні підприємства, товариства з корпоративними правами держави та може бути вилучене з метою його приватизації, або майно, що належить до складу статутного капіталу товариства з корпоративними правами держави (корпоративних прав держави);

3) органам державної влади, що здійснюють державне регулювання у сферах, в яких провадять діяльність відповідні підприємства, товариства з корпоративними правами держави, з метою отримання інформації про вплив рішень, прийняття яких можливе за результатами розподілу щодо підприємства, товариства з корпоративними правами держави (корпоративних прав держави), на функціонування та розвиток відповідного ринку в коротко-, середньо- та довгостроковій перспективах, а також з метою отримання пропозицій щодо вжиття додаткових заходів для забезпечення функціонування та розвитку відповідного ринку;

4) Антимонопольному комітету - з метою отримання висновку про вплив рішень, прийняття яких можливе за результатами розподілу щодо підприємства, товариства з корпоративними правами держави (корпоративних прав держави), на економічну конкуренцію в коротко-, середньо- та довгостроковій перспективах, а також з метою отримання пропозицій щодо вжиття додаткових заходів для захисту економічної конкуренції.

30. На основі пропозицій та з урахуванням інформації, отриманих Мінекономіки відповідно до пунктів 26 та 27 цієї Політики власності, та з урахуванням інформації, отриманої Мінекономіки відповідно до пункту 29 цієї Політики власності, Мінекономіки приймає рішення про віднесення кожного підприємства та корпоративних прав держави в кожному господарському товаристві до однієї з категорій, передбачених пунктом 21 цієї Політики власності, з урахуванням вимог розділу II цієї Політики власності.

31. Мінекономіки формує відповідні переліки за кожною з категорій (з визначенням у них заходів щодо реорганізації, а також групи підприємств, корпоративних прав держави, які можуть бути приватизовані після припинення або скасування правового режиму воєнного стану).

32. Якщо під час здійснення розподілу Мінекономіки отримало від органів державної влади заперечення або неповну та недостовірну інформацію до пропозицій щодо підприємств, товариств з корпоративними правами держави (корпоративних прав у їх статутному капіталі), наданих відповідно до пункту 29 цієї Політики власності, з метою прийняття рішення щодо відповідних підприємств, товариств з корпоративними правами держави Мінекономіки утворює робочу групу, до складу якої включаються представники Фонду державного майна, Антимонопольного комітету.

33. Єдині майнові комплекси підприємств, повноваження з управління корпоративними правами держави у товариствах з корпоративними правами держави, що підлягають приватизації або ліквідації, передаються в управління Фонду державного майна протягом 12 місяців після затвердження переліків, передбачених пунктом 23 цієї Політики власності.

Фонд державного майна формує, зокрема, такі переліки суб’єктів господарювання:

перелік суб’єктів господарювання, які відповідно до положень розділу IV цієї Політики власності планується приватизувати;

перелік суб’єктів господарювання, які відповідно до положень розділу IV цієї Політики власності планується ліквідувати.

Єдині майнові комплекси підприємств, повноваження з управління корпоративними правами держави у товариствах з корпоративними правами держави, які за результатами розподілу віднесені до категорії, передбаченої підпунктом 2 пункту 21 цієї Політики власності, та приватизація яких або майна яких в період дії правового режиму воєнного стану тимчасово не проводиться, передаються в управління Фонду державного майна протягом 12 місяців після припинення або скасування воєнного стану.

34. Приватизація державного майна (далі - приватизація) передбачає зменшення кількості підприємств, корпоративних прав держави, а також припинення права державної власності на нерухоме майно, що перебуває у господарському віданні чи оперативному управлінні підприємств, товариств з корпоративними правами держави, а також права постійного користування земельними ділянками державної власності з урахуванням положень законодавства щодо державної допомоги та контролю за концентрацією.

35. Завершенням приватизації є продаж об’єкта приватизації (акцій (часток) у статутному капіталі господарських товариств, єдиних майнових комплексів підприємств) та перехід права власності на такий об’єкт покупцю.

Припинення державних підприємств, єдиний майновий комплекс яких реалізовано у процедурі приватизації, здійснюється відповідно до Закону України "Про особливості припинення державних підприємств за рішенням Фонду державного майна України".

36. Можлива часткова приватизація, що означає зменшення розміру корпоративних прав держави, до мінімально дозволеного після внесення змін до законодавства.

37. Для держави пріоритетною є повна приватизація. Часткова приватизація здійснюється після внесення змін до законодавства і лише тоді, коли підприємство, корпоративні права держави за законом можуть бути приватизовані лише частково або взагалі не можуть бути приватизовані. Під час часткової приватизації розмір частки корпоративних прав держави зменшується до мінімально дозволеного законодавством.

38. Приватизація має важливе значення для розширення української економіки в період дії правового режиму воєнного стану та для повоєнної відбудови держави та розвитку її економіки. Передача в приватну власність державного майна, яке не використовується, використовується недостатньо ефективно або управління яким здійснюється на неналежному рівні, має на меті:

1) забезпечити розвиток економічної конкуренції та дотримання принципу рівності суб’єктів господарювання різних форм власності;

2) максимізувати економічно ефективне використання майна шляхом передачі його для більш ефективного управління приватному сектору і таким чином збільшити економічні результати для держави;

3) зменшити витрати державного бюджету шляхом усунення потреби в утримуванні та субсидуванні діяльності підприємств, товариств із корпоративними правами держави;

4) забезпечити приватний сектор якомога більшою кількістю майна для розвитку його бізнесу;

5) максимізувати кількість майна, яке буде доступним для використання приватним сектором у межах повоєнної відбудови;

6) зменшити корупційні ризики в державному секторі економіки шляхом скорочення кількості державного майна та підприємств, товариств із корпоративними правами держави;

7) покращити роботу суб’єктів управління шляхом вивільнення ресурсів, які сьогодні спрямовуються на управління значною кількістю об’єктів державної власності, на виконання пріоритетних завдань.

39. Для усунення поточних перешкод на шляху приватизації основними стратегічними цілями є:

1) отримання повної та коректної інформації про об’єкти приватизації;

2) планування процесу приватизації;

3) вирішення питань, пов’язаних з особливостями організаційно-правових форм юридичних осіб, які перебувають під контролем держави;

4) спрощення та прискорення процедур приватизації;

5) удосконалення процесу купівлі-продажу об’єктів приватизації;

6) надання ресурсів та стимулів для приватизації суб’єктам управління та державним органам приватизації, підприємствам, товариствам з корпоративними правами держави.

40. Для визначення майна, яке перебуває у власності держави та може бути приватизоване, необхідно вжити таких заходів:

1) Фонду державного майна із залученням інших органів державної влади в межах їх повноважень:

провести аналіз інформації з реєстрів Мін’юсту та Фонду державного майна;

забезпечити усунення наявних помилок та дублювань в державних реєстрах;

актуалізувати Єдиний реєстр об’єктів державної власності та забезпечити його щоквартальне оновлення;

розробити зміни до законодавства, що передбачатимуть відповідальність за недотримання іншими органами державної влади, суб’єктами управління, підприємствами, товариствами з корпоративними правами вимог щодо регулярного подання достовірної інформації;

2) здійснити інвентаризацію майна понад 9 500 юридичних осіб державної форми власності з метою визначення того, чи належним чином воно утримується та чи на належному рівні здійснюється управління ним;

3) здійснити інвентаризацію нерухомого майна, що перебуває в управлінні міністерств та інших органів державної влади, підприємств, товариств з корпоративними правами держави, для визначення того, які активи є непрофільними та використовуються не в повному обсязі або недостатньо ефективно, на основі критеріїв, затверджених Кабінетом Міністрів України.

41. Для організації процесу приватизації необхідно вжити таких заходів:

1) розробити п’ятирічний план великої та малої приватизації всіх підприємств, господарських товариств з корпоративними правами держави, в якому визначити конкретні підприємства, корпоративні права держави, що повинні бути приватизовані через електронну торгову систему в межах кожного календарного року. План передбачатиме максимізацію надходжень шляхом першочергового виставлення на продаж найбільших за вартістю підприємств, корпоративних прав держави та враховуватиме реалістичні строки підготовки під час розроблення остаточного графіка. П’ятирічний план включатиме план передачі конкретних підприємств, корпоративних прав держави від суб’єктів управління до Фонду державного майна;

2) Фонду державного майна та іншим суб’єктам управління доручити наглядовим радам (за наявності) або виконавчим органам підприємств, господарських товариств із корпоративними правами держави розробити плани підготовки до приватизації підприємств, корпоративних прав держави відповідно до п’ятирічного плану. План для суб’єкта господарювання повинен включати питання щодо інвентаризації всього його нерухомого майна та план для реєстрації права власності з визначенням необхідних для цього ресурсів, приведення бухгалтерського обліку суб’єкта господарювання у відповідність з національними вимогами та підготовки комплексного аналізу юридичних питань;

3) розробити дворічний план корпоратизації підприємств;

4) розробити трирічний план відчуження непрофільного нерухомого майна у користуванні (розпорядженні) органів державної влади, підприємств, товариств із корпоративними правами держави, щодо яких є обмеження на приватизацію з пріоритетом максимізації надходжень до державного бюджету та зменшення кількості об’єктів незавершеного будівництва, що перебувають у державній власності;

5) для товариств із корпоративними правами держави, які будуть частково залишатись у державній власності, розробити п’ятирічний план часткової приватизації із визначенням конкретних корпоративних прав держави, які повинні бути частково приватизовані в межах кожного календарного року. План передбачатиме передачу у приватну власність корпоративних прав держави у статутному капіталі відповідних господарських товариств у максимально можливому розмірі. Відчуження відповідних корпоративних прав держави здійснюватиметься на аукціоні через електронну торгову систему;

6) розробити трирічний план продажу на аукціоні всіх міноритарних пакетів акцій (часток) у господарських товариствах, які підлягають повній приватизації.

42. Для усунення проблем, притаманних організаційно-правовим формам підприємств, товариств із корпоративними правами держави, необхідно вжити таких заходів:

1) розробити зміни до законодавства, які передбачатимуть максимальне спрощення процедури корпоратизації. Майно, передане корпоратизованим суб’єктам господарювання, буде зареєстроване за ними на праві власності. Земельні ділянки переходять до таких суб’єктів господарювання на праві оренди. Ліцензії та документи дозвільного характеру використовуватимуться корпоратизованими суб’єктами господарювання відповідно до Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності";

2) для господарських товариств, міноритарні пакети акцій (часток) у статутних капіталах яких належать державі та перебувають в управлінні Фонду державного майна та/або включені до переліків об’єктів, що підлягають приватизації, розробити зміни до законодавства щодо:

обов’язкової виплати дивідендів міноритарним акціонерам (учасникам) таких господарських товариств;

відповідальності мажоритарних акціонерів (учасників) за ненадання Фонду державного майна інформації, необхідної для здійснення приватизації;

зобов’язання Рахункової палати проводити регулярний аудит таких господарських товариств;

запровадження спрощених інформаційних вимог до аукціонів з продажу об’єктів приватизації, організованих Фондом державного майна, якщо Фонд державного майна не може отримати від мажоритарних акціонерів (учасників) необхідну інформацію для проведення аукціону;

3) розробити зміни до законодавства, які скасують мораторій на звернення стягнень за рішенням суду на майно державних підприємств, господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків.

43. Для спрощення та прискорення процесу приватизації необхідно вжити таких заходів:

1) розробити спрощену процедуру, яка з дотриманням вимог законодавства про державну допомогу та принципів, зазначених у пункті 48 цієї Політики власності, дасть змогу відчужувати майно, що перебуває в управлінні органів державної влади, підприємств, товариств із корпоративними правами держави, які не належать до сфери управління Фонду державного майна, на підставі переліків, поданих Мінекономіки до Кабінету Міністрів України для затвердження. Фондом державного майна оперативно приймаються відповідні управлінські рішення щодо такого майна відповідно до законодавства;

2) уповноважити державні органи приватизації та суб’єктів управління замовляти та оплачувати технічну будівельну документацію та подавати документи для реєстрації права власності від імені підприємств, товариств із корпоративними правами держави. Відповідні завдання дозволити виконувати з використанням підтримки міжнародних донорів;

3) розробити процедуру, яка дасть змогу Фонду державного майна готувати документи, необхідні для приватизації та ліквідації підприємств, товариств із корпоративними правами держави, що перебувають в його управлінні. Така процедура також дасть змогу Фонду державного майна брати на себе обов’язки з підготовки документів у разі, коли керівники та/або головні бухгалтери таких суб’єктів господарювання не виконують завдання, необхідні для проведення приватизації, у строки, визначені Кабінетом Міністрів України;

4) для сприяння приватизації та зменшення фінансового та управлінського навантаження на органи державної влади розробити зміни до законодавства щодо:

застосування спрощеної процедури приватизації після двох невдалих аукціонів з продажу підприємства, корпоративних прав держави;

розгляду Фондом державного майна питання стосовно застосування процедури ліквідації або відкриття провадження у справі про банкрутство щодо відповідного суб’єкта господарювання у разі, коли за результатами аукціонів з продажу об’єктів великої або малої приватизації продаж підприємства, корпоративних прав держави не здійснено.

Фонд державного майна матиме право ініціювати процедуру ліквідації або відкриття провадження у справі про банкрутство щодо суб’єкта господарювання в будь-який час.

44. Процес приватизації необхідно вдосконалити шляхом вжиття заходів для збільшення участі суб’єктів українського та іноземного приватного сектору, а також шляхом створення механізму приватизації підприємств, корпоративних прав держави, щодо яких наявні істотні проблеми, що перешкоджають їх приватизації. Приватизаційні аукціони повинні бути легкодоступними для українських та іноземних інвесторів. Політика чесних, прозорих аукціонів через платформу "Прозорро.Продажі" триватиме. Необхідно вжити запобіжних заходів для уникнення покладення необґрунтованих вимог на українських та іноземних інвесторів, які виявили бажання взяти участь у приватизації. Слід також підтримувати високий рівень публічної комунікації щодо приватизації та здійснювати заходи з маркетингу об’єктів приватизації.

Будуть вжиті заходи щодо захисту прав інвесторів шляхом удосконалення процедури оскарження рішень.

Проводитиметься аналіз можливих потенційних негативних наслідків концентрації та у разі потреби визначатимуться шляхи їх усунення.

45. З метою усунення перешкод для участі іноземних інвесторів у процесі приватизації необхідно:

1) скасувати вимоги, які зобов’язують потенційних іноземних інвесторів забезпечити свою фізичну присутність в Україні, у тому числі з метою отримання кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису в Україні. З цією метою будуть внесені відповідні зміни до законодавства, які регулюють процедуру отримання кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису;

2) змінити процедури приватизації таким чином, щоб дати змогу продовжити строки у процедурах щодо об’єктів великої приватизації у випадках, коли Фонд державного майна матиме підстави вважати, що для проведення комплексної та належної перевірки об’єкта приватизації іноземні інвестори потребують більш тривалого часу.

46. Для приведення у відповідність з міжнародними практиками процесу погодження операцій купівлі-продажу в межах приватизації необхідно розробити зміни до законодавства, які матимуть на меті привести законодавство України у відповідність з міжнародною практикою та запропонують обґрунтовані правила, що регулюватимуть отримання покупцями об’єктів приватизації дозволу Антимонопольного комітету на концентрацію.

Вартість активів та обсяги реалізації товарів, які прямо чи опосередковано пов’язані з Фондом державного майна та іншими органами управління та приватизації, зокрема на місцевому рівні, не будуть враховуватись під час визначення необхідності отримувати дозвіл Антимонопольного комітету.

47. Для збільшення кількості учасників аукціонів та покращення розуміння процесу приватизації з боку громадськості необхідно:

1) розробити стратегію комунікації для підвищення обізнаності як широкого кола громадськості, так і потенційних покупців щодо процесу приватизації та аукціонів з продажу об’єктів приватизації, яка підкреслить переваги, прозорість, доступність та доцільність відповідних процесів;

2) розробити комплексну маркетингову стратегію для висвітлення можливостей для участі в аукціонах з продажу об’єктів приватизації та залучення до участі в них різноманітних інвесторів, оскільки цілеспрямований маркетинг для просування об’єктів приватизації та залучення потенційних інвесторів має вирішальне значення для розширення участі суб’єктів приватного сектору у приватизації;

3) постійно підтримувати платформу електронних аукціонів "Прозорро.Продажі" шляхом фінансування модернізації її модулів з урахуванням змін до законодавства, а для покращення розуміння громадськістю аукціонів з продажу об’єктів приватизації - шляхом покращення аналітичних ресурсів, доступних на платформі. Слід також посилити кібербезпеку платформи;

4) надати для забезпечення рівного та публічного доступу до інформації про приватизаційні політику, плани, графіки, аукціони та їх результати фінансову підтримку розвитку веб-порталу Фонду державного майна як централізованого джерела інформації про приватизацію.

Процес приватизації, зокрема заходи, визначені у пунктах 43-47 цієї Політики власності, повинен здійснюватися без негативних наслідків для системи державної допомоги з уникненням її надання відповідно до таких критеріїв:

конкурентність, відкритість, прозорість і безумовність;

відсутність надання переваги потенційним покупцям чи їх дискримінації;

відсутність конфлікту інтересів;

наявність у потенційних покупців достатнього часу та інформації для проведення на належному рівні оцінки активів;

спрямованість на максимізацію ціни продажу та продаж за найвищою ціною.

48. Суб’єкти управління здійснюють управління підприємствами, товариствами з корпоративними правами держави, керуючись такими принципами:

1) забезпечення досягнення довгострокових цілей - рішення та дії суб’єктів управління під час виконання функцій з управління підприємствами, товариствами з корпоративними правами держави спрямовуються на забезпечення належних умов для досягнення цілей їх діяльності, цілей сталого розвитку та внеску суб’єктів господарювання в їх досягнення, а також безперервності діяльності суб’єктів господарювання. У разі виникнення суперечності між досягненням довгострокових цілей підприємства, товариства з корпоративними правами держави та інтересами держави в отриманні частини чистого прибутку (дивідендів) від його діяльності суб’єкти управління у своїх рішеннях та діях керуються довгостроковими цілями відповідного суб’єкта господарювання, якщо інше не передбачено Державною дивідендною політикою;

2) орієнтація на результат - суб’єкти управління повинні управляти підприємствами, товариствами з корпоративними правами держави на основі прозорих, чітких і вимірюваних цілей діяльності та показників, зокрема визначених в листі очікувань, а також сприяти впровадженню та застосуванню відповідними суб’єктами господарювання системи прозорих, чітких і вимірюваних цілей та показників діяльності. Суб’єкти управління забезпечують проведення регулярної оцінки ефективності виконання ними функцій з управління підприємствами, товариствами з корпоративними правами держави, а також оцінки ефективності діяльності відповідних суб’єктів господарювання шляхом отримання, розгляду та затвердження звітів та інформації та вжиття необхідних заходів на їх основі в порядку, передбаченому цією Політикою власності та іншими нормативно-правовими актами, та відновлення дії положень законодавства щодо контролю за допустимістю державної допомоги, яка призупинена;

3) прозорість - суб’єкти управління повинні виконувати функції з управління підприємствами, товариствами з корпоративними правами держави у прозорий спосіб, включаючи визначення та застосування прозорих процедур встановлення цілей діяльності відповідних суб’єктів господарювання, підготовки та затвердження їх планів, оцінки та затвердження результатів їх діяльності, звітування про виконання функцій з управління ними, прийняття рішень щодо них та обґрунтування відповідних рішень, відбору, призначення членів їх органів управління та встановлення винагороди для членів органів управління;

4) відповідність цілям і причинам перебування в державній власності - суб’єкти управління повинні виконувати функції з управління підприємствами, товариствами з корпоративними правами держави з метою задоволення державних та суспільних потреб з урахуванням обґрунтування державної власності щодо відповідних суб’єктів господарювання, визначеного згідно з розділом II цієї Політики власності. У разі невідповідності діяльності підприємства, товариства з корпоративними правами держави обґрунтуванню державної власності щодо підприємства або корпоративних прав держави, визначеному згідно з розділом II цієї Політики власності, суб’єкти управління повинні в межах своїх повноважень вчинити необхідні дії та прийняти необхідні рішення для приведення діяльності відповідних суб’єктів господарювання у відповідність з обґрунтуванням державної власності, включаючи зміну наявних або встановлення нових цілей діяльності суб’єкта господарювання, консультації з наглядової радою (в разі її відсутності - виконавчим органом), розгляд питання про зміну складу органів управління за результатами відповідних консультацій, ліквідацію або реорганізацію суб’єкта господарювання, заходи реструктуризації щодо нього або припинення державної власності щодо підприємства, корпоративних прав держави;

5) справедливе та рівне ставлення до всіх акціонерів (учасників) - суб’єкти управління під час здійснення своїх повноважень повинні враховувати права та інтереси інших акціонерів (учасників) товариства з контрольною часткою держави та уникати рішень, які порушують права та інтереси цих акціонерів (учасників). Права суб’єктів управління, які випливають з володіння корпоративними правами держави, включаючи право на участь в управлінні товариством з контрольною часткою держави, за своїм обсягом і змістом не можуть бути ширшими, ніж права інших акціонерів (учасників), крім випадку, коли закон надає власнику певної кількості акцій (частки в певному розмірі) ширші права незалежно від форми власності на відповідні акції (частки). Суб’єкти управління не можуть приймати від імені держави одноосібні рішення щодо товариства з корпоративними правами держави, яке має інших акціонерів (учасників), крім випадків, коли суб’єкт управління є єдиним присутнім акціонером (учасником) на загальних зборах, скликаних з дотриманням порядку та строків, передбачених законодавством і статутом товариства з корпоративними правами держави;

6) конкурентна нейтральність - органи державної влади, суб’єкти управління не можуть приймати рішення та вчиняти дії, що можуть призвести до необґрунтованих конкурентних переваг підприємств, товариств із корпоративними правами держави (незалежно від того, чи вони перебувають в управлінні цих суб’єктів управління) перед іншими суб’єктами господарювання.

Будь-які рішення та дії суб’єктів управління щодо сприяння діяльності підприємств, товариств із корпоративними правами держави (незалежно від того, чи вони перебувають в управлінні цих суб’єктів управління) повинні відповідати законодавству про захист економічної конкуренції, бути чітко визначеними, а також прийматися (вчинятися) у прозорий спосіб.

Політика власності дасть змогу запровадити реформи корпоративного управління ОЕСР у компаніях операторів систем розподілу для покращення конкуренції на ринках природного газу.

Дотримання принципу конкурентної нейтральності забезпечується Кабінетом Міністрів України із залученням Антимонопольного комітету у межах здійснення ним державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції та передбачає, зокрема, здійснення таких заходів:

забезпечення Кабінетом Міністрів України у межах своїх повноважень проведення аналізу застосування нормативно-правових актів, які можуть призвести до створення необґрунтованих конкурентних переваг для підприємств, товариств з корпоративними правами держави порівняно з іншими суб’єктами господарювання, включаючи Закони України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" та "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення діяльності об’єктів критичної інфраструктури під час дії воєнного стану";

у разі коли за результатами такого аналізу буде встановлено, що відповідні нормативно-правові акти призводять до створення необґрунтованих конкурентних переваг для підприємств, товариств з корпоративними правами держави порівняно з іншими суб’єктами господарювання, забезпечення ініціювання та прийняття Кабінетом Міністрів України у межах своїх повноважень нормативно-правових актів (у разі необхідності прийняття законів України - подання законопроектів до Верховної Ради України) для внесення змін до законодавства з метою забезпечення рівних умов ведення діяльності для всіх суб’єктів господарювання. При цьому проекти таких нормативно-правових актів підлягають обов’язковому погодженню Антимонопольним комітетом;

уникнення органами державної влади надання державної допомоги підприємствам, товариствам з корпоративними правами держави, а також ініціювання та забезпечення Кабінетом Міністрів України розгляду питання щодо необхідності приведення законодавства про державну допомогу у відповідність із стандартами ЄС;

7) професійність - особи, які представляють інтереси держави на загальних зборах і в наглядових радах підприємств, товариств з корпоративними правами держави, повинні призначатися з урахуванням наявності у них відповідних знань і професійного досвіду. Призначення осіб, які представляють інтереси держави в наглядовій раді підприємства, товариства з корпоративними правами держави, повинно відбуватися з урахуванням принципу колективної придатності та професійності наглядової ради;

8) відокремленість функцій - Кабінет Міністрів України визначає суб’єктів управління з урахуванням мети, яка полягає у запобіганні поєднанню в одному органі державної влади повноважень власника підприємства, корпоративних прав держави та повноважень щодо формування та реалізації державної політики у сфері, в якій провадить діяльність підприємство, товариство з корпоративними правами держави, з урахуванням стандартів ЄС.

49. Кабінет Міністрів України представить концепцію суб’єкта консолідованого управління підприємствами, корпоративними правами держави, відповідно до якої одна керуюча компанія здійснюватиме управління частиною підприємств і корпоративних прав держави, які відповідно до результатів розподілу підприємств та корпоративних прав держави за категоріями, визначеними цією Політикою власності, будуть залишені в державній власності та можуть бути передані в управління керуючої компанії за рішенням Кабінету Міністрів України. Кабінет Міністрів України проведе консультації з міжнародними партнерами щодо узгодження концепції з найкращою міжнародною практикою та щодо переліку підприємств, корпоративних прав держави, якими керуватиме цей суб’єкт консолідованого управління.

50. Кабінет Міністрів України і Мінекономіки забезпечують розроблення проектів рішень, необхідних для створення нормативно-правової бази та функціонування централізованої моделі управління, а також внесення на розгляд Верховної Ради України проекту закону щодо внесення змін до законодавства з метою запровадження централізованої моделі управління підприємствами, корпоративними правами держави. Запровадження централізованої моделі управління здійснюватиметься з урахуванням положень національного та європейського законодавства.

Особливості управління підприємствами, корпоративними правами держави в окремих галузях економіки, в оборонно-промисловому комплексі визначаються окремими законами.

51. До введення в дію централізованої моделі управління Кабінет Міністрів України, Мінекономіки та суб’єкти управління повинні забезпечити прийняття рішень для зменшення кількості суб’єктів управління та передачі підприємств, корпоративних прав держави в управління органам державної влади, які не виконують функції з формування та реалізації державної політики у сфері діяльності підприємств, товариств із корпоративними правами держави. До введення в дію централізованої моделі управління та на період воєнного стану управління підприємствами, товариствами з корпоративними правами держави, що за результатами здійснення розподілу (сортування) підприємств, корпоративних прав держави за категоріями, передбаченими цією Політикою власності, залишаються у державній власності та забезпечують обороноздатність держави, можуть здійснювати інші органи державної влади та господарські структури.

52. Для підприємств, товариств з контрольною часткою держави можуть встановлюватися спеціальні обов’язки в порядку, передбаченому законодавством, та з урахуванням обґрунтування державної власності щодо відповідного суб’єкта господарювання згідно з розділом II цієї Політики власності.

53. Виконання спеціальних обов’язків підприємствами, товариствами з контрольною часткою держави здійснюється за умови їх беззбиткової діяльності та компенсації собівартості товарів (робіт, послуг), пов’язаної з ним, з джерел фінансування, визначених Кабінетом Міністрів України, з дотриманням законодавства про державну допомогу та з урахуванням доцільності інших галузевих актів законодавства, приведених у відповідність із стандартами ЄС.

54. Кошти, отримані підприємствами, товариствами з контрольною часткою держави в порядку компенсації за виконання спеціальних обов’язків, не можуть використовуватися для субсидування інших видів їх діяльності, які не пов’язані з виконанням конкретних спеціальних обов’язків, за виконання яких надається компенсація.

55. Проекти нормативно-правових актів щодо встановлення нових спеціальних обов’язків, які ініціює Кабінет Міністрів України, включаючи подані до Верховної Ради України проекти законів про внесення відповідних змін до законодавства, повинні передбачати чіткі, прозорі та недискримінаційні підстави і порядок встановлення спеціальних обов’язків, здійснення та компенсації витрат, понесених у зв’язку з їх виконанням, а також заходи для захисту економічної конкуренції у зв’язку з цим з дотриманням законодавства про державну допомогу та з урахуванням доцільності інших галузевих актів законодавства, приведених у відповідність із стандартами ЄС.

56. Органи державної влади в межах своїх повноважень здійснюють контроль за виконанням спеціальних обов’язків підприємствами, товариствами з контрольною часткою держави та досягненням цілей діяльності, які пов’язані з виконанням спеціальних обов’язків і визначені в листах очікувань.

57. Відповідно до Плану України, схваленого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18 березня 2024 р. № 244 (Офіційний вісник України, 2024 р., № 32, ст. 2035), Уряд ухвалює Дорожню карту, що визначає кроки для обов’язкового структурного поділу діяльності з виконання спеціальних обов’язків та діяльності, що не пов’язана з виконанням спеціальних обов’язків для підприємств, товариств з контрольною часткою держави, на яких покладені спеціальні обов’язки.

58. За результатами оцінки законодавства, визначеного в Дорожній карті, Кабінет Міністрів України ініціює та забезпечує внесення змін до нього з дотриманням законодавства про державну допомогу та положень законодавства, які впроваджують Директиву Європейської Комісії 2006/111/ЄС від 16 листопада 2006 року, з метою забезпечення правового регулювання:

1) ведення підприємствами, товариствами з контрольною часткою держави та запровадження окремого обліку витрат і доходів, активів і зобов’язань щодо виконання кожного із спеціальних обов’язків;

2) відокремлення рахунків підприємств, товариств з контрольною часткою держави, пов’язаних із виконанням спеціальних обов’язків, та рахунків, які використовуються для провадження інших видів діяльності, які не пов’язані з виконанням спеціальних обов’язків;

3) захисту економічної конкуренції у зв’язку з виконанням підприємствами, товариствами з контрольною часткою держави спеціальних обов’язків та отримання ними компенсації понесених у зв’язку з цим витрат;

4) порядку компенсації собівартості товарів (робіт, послуг) підприємств, товариств з контрольною часткою держави, понесених у зв’язку з виконанням спеціальних обов’язків, із джерел фінансування, визначених Кабінетом Міністрів України;

5) функцій і повноважень Мінфіну щодо управління фіскальними ризиками у зв’язку з компенсацією витрат підприємств, товариств з контрольною часткою держави, понесених у зв’язку з виконанням спеціальних обов’язків;

6) порядку надання органам державної влади, включаючи Антимонопольний комітет, фінансової інформації, зокрема звітів підприємств, товариств з контрольною часткою держави, з метою чіткого визначення:

випадків прямого чи опосередкованого (зокрема через підприємства, товариства з контрольною часткою держави, фінансові установи) надання коштів державного бюджету органами державної влади підприємствам, товариствам з контрольною часткою держави;

цілей, для досягнення яких були фактично використані відповідні кошти.

59. Визначені цією Політикою власності та іншими нормативно-правовими актами цілі держави, пов’язані з володінням та управлінням підприємствами, товариствами з контрольною часткою держави, реалізуються шляхом встановлення відповідним суб’єктам господарювання цілей діяльності та оцінки їх досягнення.

60. Цілі діяльності підприємств, товариств з контрольною часткою держави (далі - цілі діяльності) визначаються з урахуванням положень законодавства, включаючи положення щодо обґрунтування державної власності згідно з цією Політикою власності, мети утворення відповідних суб’єктів господарювання, порядку надання послуг, що становлять загальний економічний інтерес, виконання спеціальних обов’язків, а також статуту відповідного суб’єкта господарювання.

61. Цілі діяльності визначаються вищим органом управління підприємства (товариства) в листі очікувань з урахуванням вимог методичних рекомендацій щодо підготовки листа очікувань, затверджених Мінекономіки.

62. Цілі діяльності поділяються на:

фінансові - цілі, спрямовані на забезпечення фінансової стійкості підприємства, товариства з контрольною часткою держави, ефективного використання капіталу, здатності виконувати свої зобов’язання за рахунок власного майна, зростання прибутковості та розміру дивідендів (частини чистого прибутку, що відраховується до державного бюджету);

операційні - цілі, спрямовані на підвищення ефективності та результативності операційної діяльності підприємства, товариства з контрольною часткою держави, оптимізацію його виробничих процесів, стимулювання ефективного використання його майна, здійснення капітальних інвестицій, зниження операційних витрат, розширення діяльності, кола постачальників, досягнення певного рівня задоволеності споживачів, провадження діяльності в межах затверджених лімітів ризику;

нефінансові - цілі, спрямовані на такі напрями діяльності, як реалізація окремих цілей державної політики, визначених у пункті 65 цієї Політики власності, задоволення суспільних інтересів (включаючи національну безпеку, захист довкілля), виконання спеціальних обов’язків, корпоративну соціальну відповідальність, сталий розвиток, розвиток працівників.

63. Зазначені в пункті 62 цієї Політики власності цілі діяльності можуть бути короткостроковими (досягнуті протягом одного року), середньостроковими (досягнуті протягом одного-трьох років) та довгостроковими (досягнуті протягом строку, що перевищує три роки).

64. Цілі діяльності для підприємств, товариств із контрольною часткою держави, які (корпоративні права держави у статутному капіталі яких) підлягають приватизації, реорганізації, ліквідації чи реструктуризації, до початку відповідних процедур визначаються за загальною процедурою, визначеною цією Політикою власності та методичними рекомендаціями щодо підготовки листа очікувань, затвердженими Мінекономіки.

65. Цілі державної політики, реалізації яких можуть сприяти підприємства, товариства з контрольною часткою держави та які можуть конкретизуватися в листах очікувань, включають, зокрема:

у сфері забезпечення захисту навколишнього природного середовища - впровадження систем екологічного моніторингу та звітності, інтеграцію міжнародних екологічних стандартів у виробничі процеси, навчання персоналу екологічно відповідальної поведінки, оптимізацію використання природних ресурсів;

у сфері управління відходами - запобігання утворенню відходів, підготовку відходів до повторного використання, рециклінг та інші операції з відновлення відходів;

у сфері підвищення енергоефективності - впровадження систем енергоменеджменту та енергомоніторингу, сертифікацію будівель за класом енергоефективності, модернізацію будівель для зменшення споживання енергії, застосування критеріїв енергоефективності під час здійснення публічних закупівель, постійний моніторинг і звітність щодо досягнення цілей з енергозбереження;

у сфері зменшення викидів парникових газів - впровадження низьковуглецевих технологій, скорочення використання викопних видів палива, збільшення частки відновлюваних джерел енергії, забезпечення публічного доступу до звітності щодо викидів та поглинання парникових газів на рівні суб’єкта господарювання;

у сфері цифровізації та цифрового розвитку - підвищення ефективності внутрішніх процесів суб’єкта господарювання за допомогою цифрових технологій, покращення якості надання послуг споживачам, інтеграцію інформаційних систем суб’єктів господарювання з інформаційними системами органів державної влади;

у сфері забезпечення національної безпеки - захист критичної інфраструктури від розвідувально-підривної діяльності, здійснення регулярного аудиту інформаційної безпеки, модернізацію фізичних систем захисту, моніторинг загроз національній безпеці та взаємодію з органами державної влади щодо цього;

у сфері кібербезпеки - впровадження стандартів кібербезпеки та систем кіберзахисту, постійний моніторинг та оцінку стану захищеності інформаційних систем від кіберзагроз, гарантування надійності та безпеки цифрових послуг;

у сфері забезпечення гендерної рівності - забезпечення рівних прав та можливостей у працевлаштуванні, оплаті праці та кар’єрному зростанні, запобігання та протидію дискримінації за ознакою статі та сексуальним домаганням, збільшення представництва жінок у керівництві, інтеграцію принципів гендерної рівності в корпоративну культуру;

у сфері забезпечення доступності для осіб з інвалідністю - адаптацію інфраструктури для осіб з інвалідністю, створення інклюзивного робочого середовища, підтримку працевлаштування осіб з інвалідністю, впровадження інноваційних рішень для безбар’єрного простору;

у сфері запобігання корупції - впровадження антикорупційних програм, систем управління корупційними ризиками, здійснення щорічного моніторингу та звітування про проведення заходів із запобігання корупції;

у сфері управління об’єктами державної власності - розроблення плану заходів і підготовку до реорганізації, корпоратизації, приватизації, реструктуризації, проведення інвентаризації та складення переліку майна, що може бути приватизоване або використане для реалізації інших цілей державної політики, не пов’язаних з діяльністю суб’єкта господарювання, приведення корпоративного управління у відповідність з вимогами цієї Політики власності та інших нормативно-правових актів;

інші цілі, визначені законодавством, планами економічного, соціального розвитку держави, затвердженими органами державної влади в межах їх повноважень, з урахуванням методичних рекомендацій щодо підготовки листа очікувань, затверджених Мінекономіки.

66. З метою оцінки вищим органом управління підприємства (товариства) ефективності досягнення цілей діяльності підприємством, товариством з контрольною часткою держави щодо кожної визначеної цілі діяльності (довго-, середньо- та короткострокової, фінансової, нефінансової, операційної) визначаються цільові показники ефективності.

67. Цільові показники ефективності досягнення цілей діяльності підприємством, товариством з контрольною часткою держави включаються до листа очікувань і можуть бути уточнені та доповнені іншими узгодженими із ними цілями діяльності та показниками у стратегічному плані розвитку та інших планах суб’єкта господарювання.

68. Цільові показники ефективності досягнення цілей підприємством, товариством з контрольною часткою держави повинні бути:

пов’язаними з цілями діяльності суб’єкта господарювання, сферою та основними видами його діяльності, його бізнес-моделлю;

чіткими, зокрема щодо обсягу чи ступеня їх досягнення та часових меж для цього;

вимірюваними в числових значеннях або шляхом перевірки результатів вжиття тих чи інших заходів;

придатними для порівняння з показниками суб’єкта господарювання за попередні періоди, а також аналогічними показниками інших суб’єктів господарювання;

заснованими на якісних і кількісних показниках;

відображені за базовими та цільовими значеннями;

відображені за визначені законодавством періоди планування та звітності;

взаємоузгодженими, тобто не дублювати та не суперечити один одному;

об’єктивними та досяжними з урахуванням компетенції органів управління суб’єкта господарювання.

69. Методичні рекомендації щодо підготовки листа очікувань, затверджені Мінекономіки, встановлюють додаткові вимоги, яким мають відповідати цільові показники ефективності.

70. До цільових фінансових показників ефективності належать:

рентабельність - коефіцієнт рентабельності діяльності, коефіцієнт рентабельності операційних витрат, коефіцієнт зростання операційних витрат, коефіцієнт рентабельності EBITDA, коефіцієнт рентабельності активів, коефіцієнт рентабельності власного капіталу, коефіцієнт зростання доходів;

платоспроможність - коефіцієнт фінансової стійкості, коефіцієнт покриття EBITDA фінансових витрат, коефіцієнт відношення боргу до EBITDA, коефіцієнт відношення боргу до власного капіталу, коефіцієнт відношення боргу до активів;

ліквідність - коефіцієнт поточної ліквідності, коефіцієнт швидкої ліквідності, коефіцієнт абсолютної ліквідності, період обороту дебіторської заборгованості, період обороту кредиторської заборгованості;

обсяги виплат на користь держави;

обсяги бюджетного фінансування (у разі наявності);

інші цільові фінансові показники ефективності з урахуванням специфіки діяльності підприємства, товариства з контрольною часткою держави, досягнення яких можна оцінити за даними фінансової звітності.

71. Цільові фінансові показники ефективності, включені до листа очікувань, визначаються та оцінюються вищим органом управління підприємства (товариства) з урахуванням:

фінансової стійкості підприємства, товариства з контрольною часткою держави та його можливості виконувати свої функції в коротко-, середньо- та довгостроковій перспективі;

операційного та фінансового ризику підприємства, товариства з контрольною часткою держави (збільшення рівня ризику повинно призводити до встановлення вищого показника рентабельності);

бізнес-ризику підприємства, товариства з контрольною часткою держави (збільшення рівня ризику повинно призводити до встановлення вищого показника власного капіталу);

результатів оцінювання фіскальних ризиків підприємства, товариства з контрольною часткою держави відповідно до методики, затвердженої Кабінетом Міністрів України;

можливості підприємства, товариства з контрольною часткою держави забезпечити передбачуваний розмір дивідендів (частини чистого прибутку, що відраховується до державного бюджету);

майбутніх потреб підприємства, товариства з контрольною часткою держави в інвестиціях;

показників діяльності підприємства, товариства з контрольною часткою держави за попередні періоди;

стратегічного плану розвитку підприємства, товариства з контрольною часткою держави;

порівняльних показників суб’єктів господарювання державного сектору економіки України та інших країн з урахуванням впливу бюджетного фінансування та квазіфіскальних операцій, включаючи ті, які пов’язані з виконанням спеціальних обов’язків (за наявності таких показників).

72. У разі визначення цільових показників ефективності, які не вимагаються законодавством та для яких законодавством не передбачені методи обчислення, до листа очікувань включаються методи обчислення таких показників з урахуванням особливостей діяльності підприємства, товариства з контрольною часткою держави.

73. Особливості встановлення цілей діяльності та цільових показників ефективності, не врегульовані цією Політикою власності, визначаються методичними рекомендаціями щодо підготовки листа очікувань, затвердженими Мінекономіки.

74. Вищий орган управління підприємства (товариства) після консультацій з наглядовою радою (у разі її відсутності - з виконавчим органом) щороку затверджує лист очікувань, в якому визначаються цілі діяльності підприємства, товариства з контрольною часткою держави та цільові показники ефективності для оцінки досягнення цілей діяльності з урахуванням стратегічного плану розвитку відповідного суб’єкта господарювання.

75. До листа очікувань власника державного підприємства, товариства з контрольованою часткою держави, що є суб’єктами природних монополій або плановий розрахунковий обсяг чистого прибутку яких перевищує 50 млн. гривень, включаються обов’язкові фінансові показники, а саме коефіцієнти - рентабельності, ліквідності та платоспроможності, а також обсяги виплат на користь держави, бюджетного фінансування та квазіфіскальних операцій, визначені за погодженням з Мінфіном (в окремих випадках - за додатковою участю Кабінету Міністрів України), у Порядку щорічного погодження пропозицій щодо окремих фінансових показників, а також обсягів виплат на користь держави, бюджетного фінансування та квазіфіскальних операцій, які включатимуться до листа очікувань власника, а також до фінансових планів, стратегічних планів розвитку та інвестиційних планів на середньострокову перспективу суб’єктів господарювання державного сектору економіки", затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2024 р. № 984 (Офіційний вісник України, 2024 р., № 82, ст. 4838).

До листа очікувань включаються розрахунки обсягів виплат на користь держави (включаючи частину чистого прибутку, яка відраховується до державного бюджету, дивіденди), бюджетного фінансування та квазіфіскальних операцій, узгоджені з фінансовими показниками підприємства, товариства з контрольною часткою держави.

76. Якщо підприємство, товариство з контрольною часткою держави володіє дочірніми підприємствами, в листі очікувань можуть визначатися цілі діяльності щодо управління дочірніми підприємствами з урахуванням операційної автономності та виключної компетенції органів управління дочірніх підприємств, передбаченої законодавством та їх статутами.

77. Після затвердження листа очікувань та його отримання підприємством, товариством з контрольною часткою держави лист очікувань оприлюднюється на офіційному веб-сайті суб’єкта управління та веб-сайті підприємства, товариства з контрольною часткою держави, крім інформації, що віднесена Законом України "Про інформацію" до інформації з обмеженим доступом.

78. До листа очікувань можуть бути внесені зміни до початку планового року та протягом планового року з урахуванням стратегічного плану розвитку підприємства, товариства з контрольною часткою держави за умови, що:

підстава для змін настала після затвердження листа очікувань;

зміни вносяться виключно в тій мірі, в якій це необхідно для врахування впливу обставин, які стали підставою для внесення змін;

зміни стосуються лише тих цілей діяльності та цільових показників ефективності, які передбачені на рік, що ще не закінчився.

Підстави для внесення змін до листа очікувань можуть включати зміни в розмірі бюджетного фінансування суб’єкта господарювання, зміни в законодавстві (включаючи акти органів державної влади, що здійснюють державне регулювання ринку), які впливають на діяльність суб’єкта господарювання, зміни в регульованих цінах (тарифах), які застосовуються до суб’єкта господарювання та впливають на формування більшої частини доходів від його основної діяльності, необхідність фінансування невідкладних робіт, пов’язаних із подоланням негативних наслідків збройної агресії або інших обставин непереборної сили (якщо така необхідність фінансування призводить до збільшення або зменшення основних фінансових показників більш як на 20 відсотків порівняно із затвердженими та якщо відповідні зміни до листа очікувань обмежуються тими показниками, на які вплинула необхідність фінансування, та ступенем, до якого цей фактор мав вплив), передача підприємства, корпоративних прав держави в управління іншому суб’єкту управління. Зміни до листа очікувань можуть вноситися також з інших підстав, якщо такі підстави не залежать від підприємства, товариства з контрольною часткою держави, істотно впливають на досягнення цілей діяльності і такий вплив обґрунтований наглядовою радою. Зміни до листа очікувань не можуть вноситися у зв’язку з обставинами, настання яких залежить від дій членів органів управління підприємства, товариства з контрольною часткою держави, включаючи незадовільне виконання їх посадових обов’язків.

79. За результатами проміжного аналізу досягнення цілей діяльності підприємства, товариства з контрольною часткою держави вищий орган управління може ініціювати проведення у порядку, передбаченому методичними рекомендаціями щодо підготовки листа очікувань, затвердженими Мінекономіки, консультацій з наглядовою радою щодо внесення змін до листа очікувань та/або рекомендувати наглядовій раді чи зобов’язати її вжити заходів для забезпечення досягнення цілей діяльності, визначених у листі очікувань. Відповідні рішення можуть бути прийняті протягом одного місяця після отримання проміжного (щоквартального) звіту про досягнення коротко- та середньострокових фінансових, операційних і нефінансових цілей, визначених у листі очікувань, а в разі скликання загальних зборів - під час їх проведення.

80. Щорічна оцінка досягнення цілей діяльності здійснюється вищим органом управління підприємства (товариства) на підставі щорічного звіту про досягнення цілей діяльності підприємства (товариства), визначених у листі очікувань власника, погодженого наглядовою радою.

81. За результатами розгляду щорічного звіту вищий орган управління підприємства (товариства) приймає рішення про те, чи є оцінка досягнення цілей діяльності підприємства (товариства) ефективною, задовільною або незадовільною.

82. Якщо підприємство, товариство з контрольною часткою держави прямо або опосередковано володіє дочірніми підприємствами або планує їх створення чи набуття акцій (часток) в їх статутному капіталі, в листі очікувань визначаються цілі діяльності та цільові показники ефективності для всіх зазначених суб’єктів господарювання разом на груповій (консолідованій) основі. Органи управління підприємства, товариства з контрольною часткою держави в межах своєї компетенції повинні забезпечити досягнення (виконання) такий цілей діяльності та цільових показників ефективності їх дочірніми підприємствами. У разі затвердження для підприємства, товариства з контрольною часткою держави листа очікувань на груповій (консолідованій) основі затвердження окремих листів очікувань щодо кожного з їх дочірніх підприємств не є обов’язковим.

83. Особливості підготовки та затвердження листа очікувань встановлюються методичними рекомендаціями щодо підготовки листа очікувань, затвердженими Мінекономіки.

84. На основі цієї Політики власності затверджується стратегічний план розвитку, що визначає довгострокові цілі та напрями розвитку підприємства, товариства з контрольною часткою держави на три - п’ять років, який підлягає регулярному перегляду з метою його актуалізації (у разі необхідності). Підприємство, товариство з контрольною часткою держави щорічно готує звіт про виконання стратегічного плану розвитку.

85. На основі цієї Політики власності, стратегічного плану розвитку та листа очікувань складаються річний фінансовий та інвестиційний плани, інвестиційний план на середньострокову перспективу (три-п’ять років), а також у разі потреби - інші плани діяльності підприємства, товариства з контрольною часткою держави.

86. Річний інвестиційний план затверджується після підготовки та затвердження середньострокового інвестиційного плану.

87. Затверджені плани підприємства, товариства з контрольною часткою держави мають бути узгоджені між собою.

88. Питання щодо залучення інвестицій підприємством, товариством з контрольною часткою держави, погодження (затвердження) якого належить до виключної компетенції вищого органу управління підприємства (товариства), повинно бути попередньо розглянуто наглядовою радою (в разі її утворення). Наглядова рада повинна надати вищому органу управління підприємства (товариства) рекомендацію щодо погодження (затвердження) чи відмови в погодженні (затвердженні) відповідного питання.

89. Інвестиційний план підприємства, товариства з контрольною часткою держави повинен включати окремі інвестиційні проекти (проектні пропозиції), кожен з яких оцінюється індивідуально за такими напрямами та критеріями:

відповідність інвестиції суспільним інтересам, визначеним з урахуванням цілей державної політики щодо економічного та соціального розвитку, інвестицій, інновацій, відновлення та відбудови України, критеріїв пріоритезації концепцій публічних інвестиційних проектів, а також відповідність інвестиції цілям підприємства, товариства з контрольною часткою держави, визначеним його стратегічним планом розвитку;

відповідність інвестиції принципам і стандартам відповідального ведення бізнесу, сталого розвитку, а також відсутність негативного впливу інвестиції на суспільство та/або навколишнє природне середовище під час її здійснення або в майбутньому;

фінансова доцільність та обґрунтованість інвестиції, що передбачає відповідність, зокрема, таким критеріям: сприяння інвестиції фінансовій стабільності підприємства, товариства з контрольною часткою держави; позитивна чиста поточна вартість інвестиції; перевищення в довгостроковій перспективі очікуваного результату від інвестиції над витратами на неї з урахуванням можливих інвестиційних ризиків; перевищення внутрішньої норми прибутку інвестиції над середньозваженою вартістю капіталу; погодження (затвердження) інвестиції, яка має від’ємну чисту поточну вартість, лише за умови детального якісного та кількісного обґрунтування позитивних результатів інвестиції та інших важливих фінансових і нефінансових аспектів інвестиції з урахуванням критеріїв пріоритезації концепцій публічних інвестиційних проектів; оцінка впливу інвестиції на дивіденди (частину чистого прибутку, яка відраховується до державного бюджету) та інших фінансових параметрів інвестиції, включаючи потреби залучити фінансування та вплив такого фінансування на структуру капіталу суб’єкта господарювання та рівень його фіскального ризику, кредитного рейтингу, платоспроможності та майбутньої здатності залучати капітал;

технічна здійсненність та інституційна спроможність, що передбачає оцінку операційної готовності до реалізації інвестиційного проекту, включаючи наявність працівників з відповідною кваліфікацією, інженерно-транспортної інфраструктури, земельних ділянок та іншого необхідного майна, рівень технологічного забезпечення;

оцінка характеру та кількісного вираження ризиків інвестиції та підготовка заходів управління ризиками або запобігання їм;

додаткові види діяльності. Підприємство, товариство з контрольною часткою держави може розвивати додаткові види діяльності за умови, що такі види діяльності сприяють досягненню цілей, визначених у стратегічному плані розвитку та/або листі очікувань, не створюють ризиків для його основної діяльності та виконання спеціальних обов’язків, а також не обмежують чи спотворюють конкуренцію. Вищий орган управління підприємства (товариства) має бути завчасно повідомлений наглядовою радою (у разі її відсутності - виконавчим органом) про додаткові види діяльності, які він планує розвивати, зокрема для прийняття у зв’язку з цим рішень з питань, які належать до виключної компетенції таких органів.

90. Кредити та позики, розміщення боргових цінних паперів, підприємства, товариства з контрольною часткою держави повинні спрямовуватися передусім на реалізацію інвестиційних проектів з метою підвищення ефективності його діяльності, а комерційних підприємств і господарських товариств - також на збільшення його прибутковості.

91. Умови залучення кредитів та позик, розміщення боргових цінних паперів, підприємствами, товариствами з контрольною часткою держави повинні бути економічно обґрунтованими та відповідати меті їх залучення, враховуючи поточну та перспективну фінансову стійкість відповідного підприємства, товариства.

92. Мінфін бере участь у процесі управління підприємствами, корпоративними правами держави та реалізації цієї Політики власності шляхом здійснення передбачених законодавством повноважень з управління фіскальними ризиками і борговою стійкістю та оцінки їх впливу, а також погодження окремих питань, пов’язаних з діяльністю окремих підприємств, господарських товариств з контрольною часткою держави, зокрема залучення кредитів (позик), надання гарантій або поручительств за зобов’язаннями, визначення фінансових показників, які включаються до листа очікувань власника та фінансових, стратегічних та інвестиційних планів, визначення методики розрахунку розміру резерву сумнівних боргів (резерву для відшкодування очікуваних кредитних втрат), визначення граничних обсягів капітальних інвестицій.

93. Корпоративне управління на підприємстві, в товаристві з контрольною часткою держави ґрунтується на таких принципах:

1) розмежування функцій власності, контролю та управління, яке полягає у чіткому розділенні компетенції вищого органу управління підприємства (товариства), компетенції наглядової ради (в разі її утворення) та компетенції керівника державного унітарного підприємства або виконавчого органу (за однорівневої структури управління - повноважень виконавчих і невиконавчих директорів) і визначається у статутах та внутрішніх положеннях підприємств, товариств з контрольною часткою держави;

2) операційна незалежність і захист від втручання, що полягає у:

недопущенні перевищення повноважень та втручання вищого органу управління підприємства (товариства) у прийняття рішень наглядовою радою та виконавчим органом відповідного підприємства, товариства, а також у процес розгляду та вирішення питань, які належать до операційної (поточної) діяльності відповідного підприємства, товариства та не належать до виключної компетенції вищого органу управління підприємства (товариства);

врахуванні наглядовою радою підприємства, товариства з контрольною часткою держави під час розгляду та вирішення питань, які належать до операційної діяльності відповідного підприємства, товариства, операційної незалежності членів виконавчого органу та уникненні надмірного втручання в їх операційну незалежність;

3) досягнення цілей, що полягає у забезпеченні органами управління підприємства, товариства з контрольною часткою держави управління у спосіб, що забезпечує досягнення цілей діяльності;

4) прозорість, що включає прозору процедуру конкурсного відбору, призначення та винагороди членів органів управління підприємств, товариств з контрольною часткою держави, а також додаткові вимоги до розкриття ними інформації;

5) професійність, різноманітність та гендерна рівність, що полягає у врахуванні під час формування органів управління підприємства, товариства з контрольною часткою держави передусім професійного досвіду і знань кандидата на відповідну посаду, а також формування органів управління з дотриманням принципів різноманітності та гендерної рівності, що передбачає, зокрема, рівність можливостей і збалансоване представництво статей та уникнення дискримінації за віком, статтю, політичними чи релігійними переконаннями кандидата;

6) врахування визнаних світових практик, що передбачає забезпечення вищим органом управління підприємства (товариства) під час затвердження статутів та внутрішніх положень підприємства, товариства з контрольною часткою держави їх відповідності принципам і рекомендаціям з корпоративного врядування та управління суб’єктами господарювання державного сектору економіки, схваленим ОЕСР, у межах, що не суперечать законодавству України;

7) рівне ставлення до акціонерів (учасників), що полягає у забезпеченні рівних прав акціонерів (учасників) товариства.

94. Члени органів управління підприємства, товариства з контрольною часткою держави, а також інші особи, які відповідно до закону або статуту виступають від його імені, зобов’язані діяти в інтересах відповідного суб’єкта господарювання, добросовісно, розумно, в межах повноважень, наданих їм статутом та законодавством. Члени органів управління підприємства, товариства з контрольною часткою держави повинні уникати конфлікту інтересів, забезпечувати належну обачність у своїх діях і рішеннях, ставити інтереси підприємства (товариства) вище за особисті інтереси.

95. У статутах та внутрішніх положеннях підприємства, товариства з контрольною часткою держави визначаються:

порядок погодження значних господарських зобов’язань (значних правочинів) і господарських зобов’язань, щодо вчинення яких є заінтересованість (правочинів із заінтересованістю, правочинів, щодо вчинення яких є заінтересованість);

особливості запровадження та функціонування системи внутрішнього контролю, яка включає функції комплаєнсу, управління ризиками та внутрішнього аудиту, системи запобігання корупції та системи повідомлень про порушення.

96. Принципи та засади, передбачені пунктами 93-95 цієї Політики власності, враховуються під час затвердження Кабінетом Міністрів України типового статуту підприємства, а також затвердження вищим органом управління підприємства (товариства) статуту відповідного підприємства, товариства.

97. Підприємства поступово будуть перетворені у державні акціонерні товариства або товариства з обмеженою відповідальністю, що сприятиме впровадженню принципів і рекомендацій з корпоративного управління, що схвалені ОЕСР.

98. Підприємство, товариство з контрольною часткою держави можуть мати дворівневу або однорівневу структуру управління.

99. За дворівневої структури управління органами управління підприємства, товариства з контрольною часткою держави обов’язково є вищий орган управління підприємства (товариства) та одноосібний або колегіальний виконавчий орган, а також наглядова рада, створена за рішенням вищого органу управління, яка в межах компетенції, передбаченої законом і статутом, здійснює захист прав власника (акціонерів, учасників) підприємства, товариства, управління підприємством, товариством, а також контролює та регулює діяльність його виконавчого органу.

100. За однорівневої структури управління органами управління підприємства, товариства з контрольною часткою держави є вищий орган управління підприємства (товариства) та колегіальний виконавчий орган у формі ради директорів, яка складається з виконавчих та невиконавчих директорів і здійснює управління підприємством, товариством та забезпечує контроль за діяльністю виконавчих директорів. Однорівнева структура управління застосовується відповідно до Закону України "Про акціонерні товариства".

101. Якщо інше не визначено законом, у разі застосування однорівневої структури управління до ради директорів підприємства, товариства з контрольною часткою держави застосовуються положення цієї Політики власності та інших нормативно-правових актів щодо наглядової ради, включаючи положення щодо компетенції наглядової ради, а до невиконавчого члена ради директорів - положення цієї Політики власності та інших нормативно-правових актів щодо члена наглядової ради.

102. У період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 12 місяців з дня його припинення чи скасування, але не більше трьох років з дня набрання чинності Законом України від 22 лютого 2024 р. № 3587-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення корпоративного управління", якщо інше не визначено законодавством, у разі застосування дворівневої структури управління на підприємстві, в товаристві з контрольною часткою держави у період неправоможності наглядової ради орган управління державного унітарного підприємства, загальні збори господарського товариства мають право приймати рішення з питань, що належать до виключної компетенції наглядової ради згідно із законом та/або статутом, до обрання нового складу наглядової ради.