Цей Закон встановлює порядок та особливості припинення державних підприємств за рішенням суб’єкта управління на основі принципів законності, відкритості та прозорості.

1. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

1) керуючий припиненням - фізична особа, призначена суб’єктом управління для здійснення процедури припинення шляхом реорганізації або ліквідації об’єкта припинення одноособово без створення комісії з припинення;

2) об’єкт припинення - державне унітарне підприємство (далі - державне підприємство), щодо якого суб’єктом управління прийнято рішення про припинення;

3) план-графік процедури припинення (далі - план-графік) - документ, розроблений керуючим припиненням, що містить заходи з припинення підприємства, строки їх виконання, а також інші відомості, визначені законодавством;

4) суб’єкт управління - Фонд державного майна України.

2. Інші терміни в цьому Законі вживаються у значеннях, наведених у Цивільному кодексі України, Господарському кодексі України, Законі України "Про управління об’єктами державної власності", інших законодавчих актах України.

1. Процедура припинення за рішенням суб’єкта управління регулюється цим Законом, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" та іншими законами.

2. Припинення за рішенням суб’єкта управління державних підприємств, майно яких було продано у процедурі приватизації як єдиний майновий комплекс, здійснюється з урахуванням особливостей, встановлених статтею 23 цього Закону.

3. Дія цього Закону не поширюється на державні підприємства, особливості управління якими встановлено окремими законами.

4. Законодавчі та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

1. Об’єкт припинення припиняється внаслідок реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

1. Суб’єкт управління має право:

1) приймати рішення про припинення об’єктів припинення;

2) скасовувати прийняті рішення про припинення об’єктів припинення;

3) приймати рішення про продовження строку проведення процедури припинення;

4) здійснювати відбір, призначати та припиняти повноваження керуючого припиненням;

5) здійснювати контроль за діяльністю керуючих припиненням;

6) встановлювати додаткові заходи, що будуть невід’ємною частиною плану-графіка і є обов’язковими для здійснення припинення;

7) здійснювати компенсацію витрат керуючого припиненням, пов’язаних із здійсненням процедури припинення;

8) затверджувати:

а) план-графік та зміни до нього;

б) проміжний ліквідаційний баланс (у разі ліквідації об’єкта припинення);

в) передавальний акт (у разі реорганізації об’єкта припинення шляхом злиття, приєднання чи перетворення);

г) розподільчий баланс (у разі реорганізації об’єкта припинення шляхом поділу);

ґ) пропозиції керуючого припиненням щодо подальшого ходу та завершення процедури припинення;

д) ліквідаційний баланс (у разі ліквідації об’єкта припинення);

е) кошторис витрат керуючого припиненням, пов’язаних із здійсненням процедури припинення;

є) порядок відбору, призначення та припинення повноважень керуючого припиненням;

ж) типову форму плану-графіка;

9) погоджувати умови реалізації майна об’єкта припинення;

10) погоджувати умови залучення керуючим припиненням третіх осіб для забезпечення здійснення процедури припинення;

11) виконувати дії, спрямовані на формування та передачу архівних документів об’єкта припинення до архівних установ у випадках, передбачених цим Законом;

12) одержувати інформацію та документи від органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності та їх посадових осіб;

13) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

1. Керуючий припиненням призначається за його згодою на основі конкурсного відбору.

2. Відбір, призначення та припинення повноважень керуючого припиненням здійснюються в порядку, визначеному суб’єктом управління.

1. Керуючим припиненням може бути призначена особа, яка відповідає одній із таких вимог:

1) має право здійснювати діяльність арбітражного керуючого та протягом останніх трьох років як арбітражний керуючий не притягалася до дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної чи кримінальної відповідальності;

2) перебуває у трудових відносинах з об’єктом припинення протягом останнього року на керівній посаді;

3) має досвід управління державним підприємством не менше одного року, за умови що протягом строку перебування на посаді керівника державного підприємства стосовно неї не застосовувалися дисциплінарні стягнення і вона не притягалася до цивільно-правової, адміністративної чи кримінальної відповідальності за незаконну діяльність, пов’язану з виконанням повноважень керівника або керуючого припиненням державного підприємства;

4) виконувала повноваження голови комісії з припинення (ліквідаційної комісії, комісії з реорганізації) або ліквідатора на час набрання чинності цим Законом.

2. Не може бути призначена керуючим припиненням фізична особа:

1) цивільна дієздатність якої обмежена судом або яка визнана судом недієздатною;

2) яка не здатна виконувати обов’язки керуючого припиненням за станом здоров’я;

3) яка перебуває у трудових відносинах із суб’єктом управління або, незалежно від тривалості, займала посаду будь-якого рівня в суб’єкті управління протягом останніх 12 місяців;

4) яка позбавлена права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю відповідно до рішення суду, що набрало законної сили;

5) яка внесена до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення (Реєстр корупціонерів);

6) яка має судимість;

7) до якої та/або членів сім’ї та близьких осіб якої застосовано спеціальні економічні або інші обмежувальні заходи (санкції) відповідно до Закону України "Про санкції";

8) яка та/або члени сім’ї якої є громадянами або резидентами держави, визнаної державою-агресором щодо України або державою-окупантом згідно із законодавством;

9) яка включена до переліку осіб, пов’язаних з провадженням терористичної діяльності або стосовно яких запроваджені міжнародні санкції;

10) яка звільнена із займаної посади відповідно до Закону України "Про очищення влади";

11) яка була звільнена протягом останніх трьох років із посади керівника державного підприємства у зв’язку із виявленням невідповідності займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або систематичним невиконанням без поважних причин посадових обов’язків, або вчиненням за місцем роботи викрадення (у тому числі дрібного) майна державного підприємства, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення, крім випадків визнання в судовому порядку протиправним рішення про звільнення з цих підстав або скасування обвинувального вироку, рішення суду;

12) яка звільнена за систематичне невиконання без поважних причин обов’язків, покладених на неї законодавством про працю, трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку;

13) повноваження керуючого припиненням якої були припинені протягом останніх трьох років за вчинення дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне невиконання або неналежне виконання обов’язків, що виявило її невідповідність займаній посаді, крім випадків визнання в судовому порядку протиправним рішення про припинення повноважень з цих підстав або скасування обвинувального вироку, рішення суду.

Під грубим чи систематичним невиконанням або неналежним виконанням обов’язків керуючого припиненням розуміються повторювані умисні дії або бездіяльність, що призвели до неможливості завершення процедури припинення об’єкта припинення протягом строку, визначеного законом;

14) яка не відповідає хоча б одній з вимог, передбачених частиною першою цієї статті.

1. З моменту призначення до керуючого припиненням переходять функції щодо управління об’єктом припинення, а також права та обов’язки керівника об’єкта припинення, у тому числі право:

1) вживати заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна об’єкта припинення, що знаходиться у третіх осіб;

2) заявляти до третіх осіб вимоги та/або позови щодо повернення об’єкту припинення сум дебіторської заборгованості;

3) подавати до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) об’єкта припинення;

4) залучати на договірних засадах для забезпечення виконання своїх повноважень під час здійснення процедури припинення за рахунок об’єкта припинення інших осіб (аудиторів, юристів, суб’єктів оціночної діяльності - суб’єктів господарювання тощо) шляхом укладення керуючим припиненням відповідних договорів у межах кошторису витрат керуючого припиненням, пов’язаних із здійсненням процедури припинення, затвердженого суб’єктом управління;

5) призначати за рахунок об’єкта припинення проведення аудиторських перевірок та експертиз з питань діяльності об’єкта припинення у межах кошторису витрат керуючого припиненням, пов’язаних з проведенням процедури припинення, затвердженого суб’єктом управління;

6) звертатися за інформацією, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, юридичних осіб, у тому числі банків та інших фінансових установ, організацій, громадських об’єднань, а також до фізичних осіб;

7) отримувати від банків, інших фінансових установ, небанківських надавачів платіжних послуг, емітентів електронних грошей інформацію про наявність рахунків/електронних гаманців та/або стан рахунків/електронних гаманців об’єкта припинення, інформацію про обсяг та обіг коштів/електронних грошей на рахунках у банку/небанківському надавачу платіжних послуг, електронних гаманцях об’єкта припинення, а також інформацію про договори об’єкта припинення про зберігання цінностей або надання йому в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком;

8) звертатися до контролюючих органів із заявами про відстрочення, розстрочення та реструктуризацію грошових зобов’язань та/або податкового боргу, недоїмки із сплати єдиного внеску, а також списання безнадійного податкового боргу;

9) виконувати інші повноваження відповідно до закону.

2. Суб’єкт управління не несе відповідальності за шкоду, заподіяну керуючим припиненням третім особам.

1. Керуючий припиненням виконує свої повноваження з моменту призначення до завершення або скасування процедури припинення об’єкта припинення, крім випадків дострокового припинення його повноважень.

2. У разі прийняття суб’єктом управління рішення про скасування процедури припинення керуючий припиненням за своєю згодою та за рішенням суб’єкта управління може продовжувати виконувати функції керівника із встановленням йому на час виконання зазначених функцій заробітної плати у розмірі однієї мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання таких функцій до моменту призначення суб’єктом управління іншого керівника підприємства.

1. Керуючий припиненням має право на отримання грошової винагороди, яка складається з основної грошової винагороди та додаткової грошової винагороди.

2. Додаткова грошова винагорода керуючого припиненням визначається в розмірі:

1) 5 (п’ять) відсотків ціни реалізації майна, стягнутого на користь об’єкта припинення, яке на день прийняття рішення про припинення перебувало у третіх осіб;

2) 3 (три) відсотки ціни реалізації майна об’єкта припинення, крім майна, зазначеного у пункті 1 цієї частини;

3) 3 (три) відсотки загальної суми дебіторської заборгованості, стягнутої з боржників об’єкта припинення за позовами, поданими керуючим припиненням.

У разі продажу єдиним лотом майна, зазначеного у пунктах 1 і 2 цієї частини, розмір додаткової грошової винагороди визначається як сума додаткових грошових винагород, вирахувана відповідно до пунктів 1 і 2 цієї частини щодо окремих складових цього лота.

У разі прийняття суб’єктом управління рішення про скасування процедури припинення з подальшим прийняттям рішення про приватизацію об’єкта припинення (або його частини) особі, яка виконувала повноваження керуючого припиненням у такій процедурі припинення на день прийняття рішення про її скасування та яка виконує функції керівника державного підприємства відповідно до частини другої статті 8 цього Закону, виплачується додаткова грошова винагорода у розмірі 3 (трьох) відсотків ціни реалізації активів, проданих у результаті приватизації.

У разі прийняття суб’єктом управління рішення про скасування процедури припинення без подальшого прийняття рішення про приватизацію та якщо майно, зазначене у пункті 1 частини другої цієї статті, не було реалізовано, особі, яка виконувала повноваження керуючого припиненням у такій процедурі припинення на день прийняття рішення про її скасування, виплачується додаткова грошова винагорода у розмірі 3 (трьох) відсотків вартості такого майна.

У разі прийняття суб’єктом управління рішення про скасування процедури припинення з подальшим прийняттям рішення про приватизацію особі, яка виконувала повноваження керуючого припиненням у такій процедурі припинення на день прийняття рішення про її скасування та яка не продовжила виконувати функції керівника державного підприємства відповідно до частини другої статті 8 цього Закону, виплачується додаткова грошова винагорода, передбачена абзацом сьомим цієї частини, за умови, що відповідне майно не було реалізовано у скасованій процедурі припинення.

3. Право на виплату додаткової грошової винагороди виникає у керуючого припиненням з дня фактичного надходження грошових коштів, передбачених пунктами 1-3 частини другої цієї статті.

У разі прийняття суб’єктом управління рішення про скасування процедури припинення з подальшим прийняттям рішення про приватизацію у особи, яка виконувала повноваження керуючого припиненням у такій процедурі припинення на день прийняття рішення про її скасування та яка виконує функції керівника державного підприємства відповідно до частини другої статті 8 цього Закону, право на виплату додаткової грошової винагороди виникає з дня прийняття рішення (наказу) про завершення процедури приватизації майна об’єкта припинення.

У разі прийняття суб’єктом управління рішення про скасування процедури припинення без подальшого прийняття рішення про приватизацію у особи, яка виконувала повноваження керуючого припиненням у такій процедурі припинення на день прийняття рішення про її скасування, право на виплату додаткової грошової винагороди виникає з дня прийняття рішення про скасування процедури припинення.

4. Основна грошова винагорода керуючому припиненням визначається в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня поточного року, за кожний місяць виконання ним повноважень та нараховується керуючому припиненням відповідно до частини п’ятої цієї статті.

5. Основна грошова винагорода нараховується:

1) за період з дня призначення керуючого припиненням до дати затвердження суб’єктом управління проміжного ліквідаційного балансу у процедурі ліквідації або передавального акта/розподільчого балансу у процедурі реорганізації, поданого керуючим припиненням;

2) за період з дня затвердження суб’єктом управління проміжного ліквідаційного балансу у процедурі ліквідації або передавального акта/розподільчого балансу у процедурі реорганізації, поданого керуючим припиненням, до дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про припинення об’єкта припинення.

У разі прийняття рішення про скасування процедури припинення основна грошова винагорода нараховується за період з дня призначення керуючого припиненням до дати прийняття такого рішення.

6. Основна грошова винагорода виплачується за рахунок грошових коштів об’єкта припинення, у тому числі отриманих внаслідок реалізації його майна під час здійснення процедури припинення.

У разі якщо в об’єкта припинення відсутні будь-які активи, що можуть бути реалізовані, основна грошова винагорода керуючому припиненням може виплачуватися суб’єктом управління за рахунок бюджетних призначень за спеціальним фондом Державного бюджету України.

Строк виплати основної грошової винагороди керуючому припиненням визначається суб’єктом управління.

1. До витрат, пов’язаних із здійсненням процедури припинення, належать:

1) витрати на виплату основної та додаткової грошових винагород керуючому припиненням;

2) витрати, пов’язані з утриманням і збереженням майна (активів) об’єкта припинення;

3) витрати на проведення оцінки та здійснення продажу майна (активів) об’єкта припинення (у випадках, встановлених законом);

4) витрати на проведення аудиту;

5) витрати на оплату адміністративних послуг та нотаріальних дій;

6) витрати на виготовлення технічної документації;

7) витрати на оплату послуг осіб, залучених керуючим припиненням для забезпечення виконання своїх повноважень;

8) витрати на сплату податків і зборів (обов’язкових платежів);

9) витрати на виплату заробітної плати та вихідної допомоги звільненим працівникам об’єкта припинення та нараховані на ці суми страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування;

10) судовий збір та інші судові витрати;

11) інші витрати, пов’язані із здійсненням процедури припинення.

2. Для отримання компенсації витрат керуючий припиненням надає суб’єкту управління документальне підтвердження витрат (договори, акти виконаних робіт або наданих послуг, чеки, квитанції, накладні тощо) з обґрунтуванням необхідності здійснення таких витрат у межах кошторису витрат керуючого припиненням, пов’язаних із здійсненням процедури припинення, затвердженого суб’єктом управління.

3. Витрати, пов’язані із здійсненням процедури припинення, компенсуються за рахунок грошових коштів об’єкта припинення, отриманих в результаті реалізації його майна під час здійснення процедури припинення, або за рахунок бюджетних призначень за спеціальним фондом Державного бюджету України. Склад та розмір таких витрат повинні бути документально підтверджені, економічно обґрунтовані та не суперечити вимогам законодавства. Зазначені витрати підлягають обов’язковому погодженню з суб’єктом управління об’єкта припинення в порядку, визначеному цим Законом.

У разі якщо в об’єкта припинення відсутні будь-які активи, що можуть бути реалізовані, витрати керуючого припиненням можуть компенсуватися суб’єктом управління за рахунок державного бюджету.

1. Суб’єкт управління може прийняти рішення про припинення державного підприємства, щодо якого не прийнято рішення про приватизацію та не відкрито провадження у справі про банкрутство, з однієї з таких підстав:

1) не подано річну та проміжну фінансову звітність суб’єкту управління;

2) не подано річну та проміжну фінансову звітність до органу, до сфери управління якого належало таке державне підприємство;

3) не проведено відповідно до законодавства інвентаризацію об’єктів державної власності, балансоутримувачем яких є таке державне підприємство;

4) запис про майно, щодо якого державне підприємство є балансоутримувачем, відсутній в Єдиному реєстрі об’єктів державної власності;

5) не здійснюється діяльність за основним видом економічної діяльності;

6) діяльність не відповідає меті створення такого підприємства, що зазначена в рішенні про його створення або статуті (положенні);

7) основні засоби для здійснення основного виду господарської діяльності непридатні або відсутні;

8) статут не відповідає вимогам законодавства;

9) наявність запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про недійсність свідоцтва про державну реєстрацію такого підприємства.

Рішення про припинення державного підприємства приймається шляхом видачі відповідного організаційно-розпорядчого документа.

2. Рішення про припинення обов’язково має містити:

1) інформацію про призначення керуючого припиненням;

2) реєстраційний номер облікової картки платника податків (ІПН) керуючого припиненням або серію (за наявності) та номер паспорта - для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової карти платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією (за наявності) та номером паспорта; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України об’єкта припинення;

3) відомості про порядок і строк пред’явлення кредиторами своїх вимог до об’єкта припинення;

4) строк проведення процедури припинення об’єкта припинення;

5) строк подання керуючим припиненням суб’єкту управління плану-графіка та звіту про здійснення процедури припинення;

6) підстави, передбачені частиною першою цієї статті, для прийняття рішення про припинення.

1. Суб’єктом управління встановлюється строк проведення процедури припинення об’єкта припинення, який становить шість місяців.