П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 квітня 2021 року
м. Київ
Справа №9901/508/19
Провадження № 11-431заі20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого Князєва В. С.,
судді-доповідача Золотнікова О. С.,
суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.,
за участю секретаря судового засідання Сороки Л. П.,
учасники справи:
позивач ОСОБА_1,
представник відповідача - Рудак О. В.,
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року (судді Желєзний І. В., Берназюк Я. О., Бучик А. Ю., Мороз Л. Л., Рибачук А. І.) у справі № 9901/508/19 за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (далі - КДКП, Комісія), Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів (далі - Кадрова комісія) про визнання протиправним і скасування рішення та
ВСТАНОВИЛА:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом до КДКП і Кадрової комісії, у якому просив визнати протиправним і скасувати рішення КДКП від 05 серпня 2019 року № 221дп-19 "Про накладення дисциплінарного стягнення на заступника начальника відділу забезпечення представництва у судах управління представництва інтересів держави в суді прокуратури Житомирської області ОСОБА_1".
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що оскаржуване рішення прийнято з порушеннями вимог чинного законодавства, зокрема Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII "Про прокуратуру" (далі - Закон № 1697-VII), а також Положення про порядок роботи Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, прийнятого Всеукраїнською конференцією прокурорів 27 квітня 2017 року (далі - Положення).
3. На думку позивача, щодо нього не застосовано та не дотримано належних правових процедур і механізмів, не забезпечено права бути почутим під час розгляду справи; комісія з проведення службового розслідування та КДКП при вирішенні питання про притягнення його до дисциплінарної відповідальності не дотрималися стандарту "поза всяким розумним сумнівом" та надали перевагу стандарту "баланс ймовірностей", унаслідок чого позивача необґрунтовано, за відсутності на це підстав піддано стягненню у вигляді звільнення. При цьому КДКП не надала належної оцінки наявним у матеріалах дисциплінарного провадження документам, а також наданим позивачем поясненням та долученим матеріалам; порушила засади змагальності; не дотрималася практики розгляду дисциплінарних проваджень аналогічної категорії.
4. ОСОБА_1 також указав, що оскаржуване рішення відповідача не відповідає вимогам частини третьої статті 48 Закону № 1697-VII та іншим нормам законодавства, є суперечливим та необ`єктивним, оскільки КДКП не врахувала характеру та наслідків проступку, не вказала та не проаналізувала відомостей про особу прокурора, ступінь його вини, інші обставини, що мають значення для прийняття рішення про накладення дисциплінарного стягнення. Зокрема, в оскаржуваному рішенні не вказано, які саме дії ОСОБА_1 призвели до порушення вимог законодавства, та не зазначено, вимоги якого саме нормативно-правового акта та яких конкретно його норм порушив позивач, а також не вказано форми його вини у вчиненні цих проступків. Крім того, у рішенні немає посилань на докази висвітлення у засобах масової інформації (далі - ЗМІ) обставин затримання позивача, набуття суспільного розголосу та резонансу, тоді як службове розслідування нібито проведено на підставі повідомлень у ЗМІ.
5. На переконання позивача, неприпустимим є посилання в оскаржуваному рішенні на матеріали негласних слідчих розшукових дій (далі - НСРД). При цьому відповідач безпідставно указав на отримання ОСОБА_1 неправомірної вигоди через ОСОБА_3, адже він у кримінальному провадженні має лише статус свідка, водночас доказів отримання позивачем грошових коштів немає. Рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності фактично ґрунтується на показах ОСОБА_4, який неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності, мав низку судових спорів з органами прокуратури. Більше того, з долучених до дисциплінарного провадження матеріалів НСРД видно, що ОСОБА_4 раніше неодноразово надавав неправомірну вигоду за вирішення своїх проблем, що компрометує його як свідка.
6. Позивач також зазначив, що викладені в рішенні висновки про наслідки проступку (настання негативного суспільного резонансу) не підтверджено доказами. При прийнятті рішення не враховано, що стаття 51 Закону № 1697-VII не містить такої підстави для звільнення прокурора з посади, як рішення КДКП про притягнення до дисциплінарної відповідальності через порушення прокурором Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів (далі - Кодекс професійної етики), затвердженого Всеукраїнською конференцією прокурорів 27 квітня 2017 року.
7. На думку ОСОБА_1, КДКП не врахувала, що за час роботи в органах прокуратури він жодного разу до дисциплінарної відповідальності не притягувався, у тому числі не позбавлявся преміальних виплат, та йому особисто не вказувалось на прорахунки в роботі на оперативних, координаційних нарадах.
8. На переконання позивача, норми Кодексу професійної етики та Положення не набрали чинності та не могли бути застосовані при здійсненні щодо нього дисциплінарного провадження, оскільки вони не пройшли державної реєстрації, а відтак і правової експертизи, передбаченої пунктом 1 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року № 731.
Короткий зміст рішення суду попередньої інстанції
9. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішенням від 10 листопада 2020 року відмовив у задоволенні позову.
10. Судове рішення мотивовано тим, що: відповідачем дотримано порядок дисциплінарного провадження щодо позивача, передбачений нормами чинного законодавства; дисциплінарне провадження щодо позивача проведено з дотриманням установлених законом строків; ОСОБА_1 та його представник брали участь у засіданні КДКП, відтак не були позбавлені можливості реалізувати свої права, передбачені чинним законодавством; дослідженими в ході дисциплінарного провадження доказами підтверджуються установлені КДКП обставини щодо фактів протиправного позаслужбового спілкування прокурора ОСОБА_1 з ОСОБА_4, що свідчить про наявність у діях позивача дисциплінарних проступків, а отже й наявність підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності за пунктами 5, 6 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII та накладення на нього дисциплінарного стягнення у виді звільнення з органів прокуратури; оскаржуване рішення КДКП прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений законодавством.
Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог
11. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав до Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу, на обґрунтування якої зазначив, що: суд неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи; має місце недоведеність обставин, які мають значення для справи та які суд першої інстанції визнав установленими; висновки, викладені судом в оскаржуваному рішенні, не відповідають обставинам справи; суд при вирішенні спору неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права.
12. На думку скаржника, під час службового розслідування та здійснення щодо нього дисциплінарного провадження досліджувалися виключно матеріали кримінального провадження, яке було порушено за частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України (далі - КК України). Під час проведення службового розслідування та здійснення дисциплінарного провадження не встановлювалися обставини, які б свідчили про вчинення позивачем саме дисциплінарного проступку. Зміст службового розслідування стосується порушення, яке ставиться йому в провину в кримінальному провадженні та якому буде надана оцінка судом при вирішенні кримінальної справи. Ані матеріалами службового розслідування, ані будь-якими іншими доказами не підтверджується факт вчинення ОСОБА_1 проступку, за який його притягнуто до дисциплінарної відповідальності, зокрема: не встановлено порушення вимог Закону № 1697-VII, присяги працівника прокуратури, вчинення позивачем дій, що порочать звання працівника прокуратури і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури.
13. ОСОБА_1 указує на те, що єдиним доказом, який отримано під час проведення службового розслідування, є виключно пояснення зацікавленої особи ОСОБА_4 . Жоден з опитаних працівників прокуратури не вказав, що позивач намагався якимось чином вплинути на нього з метою неподання позову до ОСОБА_4 .
14. Скаржник також зазначив про помилковість висновків суду першої інстанції про те, що:
- зустрічі з ОСОБА_4 відбувались у робочий час, оскільки матеріали справи, службового розслідування та дисциплінарного провадження не містять жодного доказу на підтвердження цього;
- існує факт отримання ОСОБА_1 неправомірної вигоди, оскільки з наданих позивачем копій протоколів за результатами проведення негласного розшукового заходу "аудіо-, відеоконтроль особи" від 07 та 09 листопада 2018 року вбачається, що ніхто з осіб, розмова яких там відображена, неправомірної вигоди не вимагав та не отримував;
- КДКП дотримано порядок здійснення дисциплінарного провадження, оскільки відповідач не надав оцінки якості проведення та оформлення ходу і результатів службового розслідування.
15. На переконання ОСОБА_1, службове розслідування щодо нього розпочато та проведено за відсутності приводу й підстав, визначених пунктами 1, 3 розділу ІІ Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах прокуратури, затвердженої наказом Генеральної прокуратури України від 06 грудня 2017 року № 343 (далі - Інструкція); наказ прокурора Житомирської області від 13 листопада 2018 року № 259к про призначення службового розслідування на порушення вимог пункту 4 Інструкції не містить мети проведення такого розслідування, а також конкретних її підстав і приводу та обмежується посиланням на загальні пункти 1, 3 розділу ІІ та пункти 1, 2 розділу ІV Інструкції; на порушення вимог пункту 5 розділу VІнструкції КДКП не вжила всіх заходів для всебічного, повного та неупередженого встановлення обставин та з`ясування питань, зазначених у розділі VІ Інструкції.
16. Посилаючись на пункт 8 розділу ІІІ Інструкції, ОСОБА_1 указав, що суд першої інстанції не врахував того, що Мякішев В. Л. був прокурором вищого рівня щодо позивача, а з Ольховим В. Г. позивач тривалий час працював в одному структурному підрозділі прокуратури області, що зумовлює наявність конфлікту інтересів у вказаних осіб під час їх участі у проведенні службового розслідування.
17. Скаржник також зазначив про помилковість, на його думку, висновків суду першої інстанції щодо можливості отримання КДКП матеріалів кримінального провадження та, зокрема, матеріалів НСРД, оскільки такі доводи суперечать положенням статей 246, 254, 257 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України). До того ж, дійшовши висновку про те, що КДКП отримала дозвіл прокурора на використання відомостей НСРД, суд не врахував, що, окрім отримання такого дозволу в порядку, встановленому КПК України, відповідні матеріали необхідно розтаємнити, чого зроблено не було.
18. Крім того, ОСОБА_1 вважає, що проти нього використано вибіркові матеріали НСРД, які створили видимість вчинення позивачем дисциплінарного проступку. Водночас матеріали, які підтверджували невинуватість ОСОБА_1, не були використані у дисциплінарному провадженні, а позивач їх надав до суду уже після відкриття йому матеріалів кримінального провадження. Проте оцінки наданим позивачем матеріалам суд не надав.
19. Скаржник зауважив, що лише вирок суду у кримінальному провадженні, який набрав законної сили, та матеріали кримінального провадження, якими встановлено певні діяння, можуть бути використані при наданні оцінки протиправності вчинку. Викладене дозволяє констатувати порушення принципу презумпції невинуватості стосовно позивача, оскільки у висновках за результатами службового розслідування та перевірки скарги у ході дисциплінарного провадження, а також в оскаржуваному рішенні комісія з проведення службового розслідування, член КДКП та власне КДКП як орган презюмували фактичні обставини, які становлять зміст обвинувачення, у межах якого відбуватиметься судовий розгляд кримінального провадження.
20. ОСОБА_1 вважає, що суд першої інстанції дійшов безпідставних висновків щодо співмірності обрання КДКП такого виду стягнення, як звільнення його з органів прокуратури. Крім того, помилковими є висновки суду першої інстанції щодо відсутності необхідності проведення державної реєстрації Кодексу професійної етики та Положення.
21. На підставі викладеного ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги.
Рух апеляційної скарги
22. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 21 грудня 2020 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року та на підставі положень частини першої статті 310 та частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) призначила справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Позиція учасників справи щодо апеляційної скарги
23. На час розгляду справи відповідачі відзивів на апеляційну скаргу ОСОБА_1 не надіслали.
24. У судовому засіданні суду апеляційної інстанції позивач підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити з викладених у ній підстав.
25. Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, у зв`язку із чим просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Обставини справи, установлені судом першої інстанції
26. 24 червня 2011 року ОСОБА_1 склав присягу працівника прокуратури.
27. Наказом Прокуратури Житомирської області від 20 квітня 2015 року № 145а ОСОБА_1 переведено на посаду заступника начальника відділу представництва інтересів громадян і держави в судах управління представництва, захисту інтересів громадян та держави в суді Прокуратури Житомирської області.
28. 14 вересня 2017 року ОСОБА_1 ознайомився з положеннями Кодексу професійної етики, зобов`язався їх дотримуватись при виконанні своїх службових обов`язків та поза службою, що підтверджується відповідним аркушем ознайомлення.
29. Згідно з наказом Прокуратури Житомирської області від 01 серпня 2018 року № 142п ОСОБА_1 переведено на посаду заступника начальника відділу забезпечення представництва у судах управління представництва інтересів держави в суді Прокуратури Житомирської області.
30. 09 листопада 2018 року ОСОБА_1 затримано в порядку статті 208 КПК України. Того ж дня ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, що виразилось в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе та третьої особи за невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.
31. Згідно з наказом Прокуратури Житомирської області від 13 листопада 2018 року № 259к під час досудового розслідування у кримінальному провадженні від 22 жовтня 2018 року № 42018000000002572 встановлено можливу причетність заступника начальника відділу забезпечення представництва в судах управління представництва інтересів держави в суді Прокуратури Житомирської області ОСОБА_1 до вчинення кримінального правопорушення, пов`язаного з отриманням неправомірної вигоди, та з урахуванням викладеного призначено службове розслідування, проведення якого доручено комісії у складі: Мякішева В. Л., Мельник О. І., Вітюка В. А., Вапаєва В. Р., Башинського О. О., Ольхового В. Г., Ковтунович О. В .
32. Відповідно до висновку, затвердженого прокурором Житомирської області Війтовичем Л. М. 27 грудня 2018 року, комісія вирішила вважати закінченим службове розслідування щодо можливої причетності ОСОБА_1 до вчинення кримінального правопорушення, пов`язаного з отриманням неправомірної вигоди; відомості, які стали підставою для призначення службового розслідування, знайшли своє підтвердження; у зв`язку із встановленням за результатами службового розслідування фактів, що свідчать про вчинення ОСОБА_1 дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, а також про одноразове грубе порушення ним правил прокурорської етики, вирішено звернутися до КДКП із дисциплінарною скаргою про вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку.
33. 05 лютого 2019 року КДКП відкрила дисциплінарне провадження відносно заступника начальника відділу забезпечення представництва у судах управління представництва інтересів держави в суді Прокуратури Житомирської області ОСОБА_1 на підставі дисциплінарної скарги виконувача обов`язків прокурора Житомирської області Василіва О. Б., до якої додано матеріали, що підтверджують зміст скарги.
34. 11 лютого 2019 року член КДКП Костенко С. К. надіслав прокурору Житомирської області Війтовичу Л. М. запит № 11/2/4-110дс-28дп-19-1319 вих.19 щодо надання стосовно ОСОБА_1 : належним чином завіреної копії наказу про призначення на займану посаду; наказів про заохочення, наказів про застосування дисциплінарних стягнень за рішеннями КДКП; аркуша (аркушів) ознайомлення з Кодексом професійної етики, Присяги працівника прокуратури; про період тимчасової непрацездатності та про перебування у відпустках з 12 жовтня 2018 року (з наданням копій наказів); завірених копій матеріалів службового розслідування, проведеного на підставі наказу прокурора області від 13 листопада 2018 року № 259к.
35. На цей запит прокурор Житомирської області Війтович Л. М. надіслав лист від 21 лютого 2019 року № 11-118 вих.19, згідно з яким направив члену КДКП Костенку С. К. копії документів та матеріалів службового розслідування відносно ОСОБА_1 .
36. 11 лютого 2019 року член КДКП Костенко С. К. надіслав керівнику Генеральної інспекції Уварову В. Г. запит № 11/2/4-110дс-28дп-19-1317 вих.19 про надання інформації щодо результатів досудового розслідування кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 № 42018000000002572; протоколів допитів свідків, потерпілих, підозрюваного, протоколів оглядів, обшуків, у яких містяться дані про вчинення ОСОБА_1 дій, що порочать звання прокурора та порушують правила етичної поведінки; відомостей, отриманих у ході НСРД, у яких містяться дані про вчинення ОСОБА_1 дій, що порочать звання прокурора та порушують правила етичної поведінки.
37. Рішенням КДКП від 26 березня 2019 року № 82дп-19 продовжено строк проведення перевірки відомостей про наявність підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у дисциплінарному провадженні № 11/2/4-110дс-28дп-19 на один місяць - до 28 квітня 2019 року.
38. 28 березня 2019 року член КДКП Костенко С. К. надіслав керівнику Генеральної інспекції Уварову В. Г. лист № 11/2/4-110дс-28дп-19-2815 вих.19 щодо неналежного виконання запиту від 11 лютого 2019 року.
39. Прокурор відділу процесуального керівництва Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України Саєнко Д. на вказані запити листом від 15 квітня 2019 року № 25/1/1-36014-18 скерував члену КДКП Костенку С. К. копії матеріалів кримінального провадження від 22 жовтня 2018 року № 42018000000002572 на 70 аркушах.
40. 17 квітня 2019 року член КДКП Костенко С. К. склав висновок про притягнення заступника начальника відділу забезпечення представництва у судах управління представництва інтересів держави в суді Прокуратури Житомирської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладення на нього дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури.
41. КДКП рішенням від 05 серпня 2019 року № 221дп-19 притягнула ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та наклала на нього дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури.
42. Наказом Прокуратури Житомирської області від 16 серпня 2019 року № 180к звільнено заступника начальника відділу забезпечення представництва у судах управління представництва інтересів держави в суді Прокуратури Житомирської області молодшого радника юстиції ОСОБА_1 з посади в органах прокуратури за вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, та одноразове грубе порушення правил прокурорської етики (пункти 5, 6 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII).
43. Не погодившись із рішенням КДКП, ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
44. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
45. Згідно із частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
46. Порядок дисциплінарного провадження щодо прокурора врегульовано Законом № 1697-VII.
47. На підставі частини першої статті 44 вказаного Закону (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) дисциплінарне провадження здійснюється КДКП.
48. Відповідно до частин першої та другої статті 45 Закону № 1697-VII дисциплінарне провадження - це процедура розгляду Комісією дисциплінарної скарги, у якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку. Право на звернення до Комісії з дисциплінарною скаргою про вчинення прокурором дисциплінарного проступку має кожен, кому відомі такі факти.
49. Ця процедура передбачає: 1) відкриття дисциплінарного провадження; 2) проведення перевірки дисциплінарної скарги; 3) розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора; 4) прийняття рішення у дисциплінарному провадженні стосовно прокурора; 5) оскарження рішення, прийнятого за результатами дисциплінарного провадження; 6) застосування до прокурора дисциплінарного стягнення.
50. Частинами четвертою та десятою статті 46 Закону № 1697-VII визначено, що після відкриття дисциплінарного провадження член Комісії проводить перевірку в межах обставин, повідомлених у дисциплінарній скарзі. У разі виявлення під час перевірки інших обставин, що можуть бути підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, інформація про це включається у висновок члена Комісії за результатами перевірки.
Член Комісії за результатами перевірки готує висновок, який повинен містити інформацію про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора та виклад обставин, якими це підтверджується.
51. Відповідно до частини першої статті 47 Закону № 1697-VII розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засіданні Комісії. На засідання запрошуються особа, яка подала дисциплінарну скаргу, прокурор, стосовно якого відкрито дисциплінарне провадження, їхні представники, а в разі необхідності й інші особи. Повідомлення про час та місце проведення засідання КДКП має бути надіслано не пізніш як за десять днів до дня проведення засідання.
52. Згідно із частиною третьою цієї статті висновок про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора розглядається за його участю і може бути розглянутий без нього лише у випадках, коли належним чином повідомлений прокурор: 1) повідомив про згоду на розгляд висновку за його відсутності; 2) не з`явився на засідання, не повідомивши про причини неявки; 3) не з`явився на засідання повторно. Рішення про можливість розгляду висновку за відсутності відповідного прокурора приймає Комісія.
53. Розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засадах змагальності. На засіданні Комісії заслуховуються пояснення члена Комісії, який проводив перевірку, пояснення прокурора, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, та/або його представника і в разі необхідності інших осіб (частина п`ята статті 47 Закону № 1697-VII).
54. Згідно з пунктами 5, 6 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з таких підстав: вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.
55. Частиною першою статті 49 Закону № 1697-VII передбачено, що на прокурора можуть бути накладені такі види дисциплінарних стягнень: догана; заборона на строк до одного року на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду (крім Генерального прокурора); звільнення з посади в органах прокуратури.
56. За результатами дисциплінарного провадження КДКП може прийняти рішення про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора (крім Генерального прокурора), у разі якщо дисциплінарний проступок, вчинений прокурором, має характер грубого порушення (пункт 1 частини четвертої статті 49 Закону № 1697-VII).
57. Відповідно до частини третьої статті 48 указаного Закону при прийнятті рішення у дисциплінарному провадженні враховуються характер проступку, його наслідки, особа прокурора, ступінь його вини, обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення.
58. Прокурор може оскаржити рішення, прийняте за результатами дисциплінарного провадження, до адміністративного суду або до Вищої ради правосуддя протягом одного місяця з дня вручення йому чи отримання ним поштою копії рішення (частина перша статті 50 Закону № 1697-VII).
59. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду погодився з висновком Комісії про наявність у діях прокурора ОСОБА_1 ознак складу дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 5 і 6 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII,у зв`язку з установленими фактами вступу прокурора в позаслужбові стосунки зі сторонніми особами, пов`язані з отриманням грошових коштів за неподання позовної заяви до суду та одержання за це неправомірної вигоди.
60. Також суд визнав обґрунтованим висновок КДКП про те, що вчинені ОСОБА_1 дисциплінарні проступки мають характер грубих порушень і звільнення з посади в органах прокуратури є пропорційним вчиненому.
61. Водночас позивач стверджує про помилковість таких висновків, посилаючись на те, що ані матеріалами службового розслідування, ані будь-якими іншими доказами не підтверджується факт вчинення ним проступку, за який його притягнуто до дисциплінарної відповідальності, зокрема: не встановлено порушення вимог Закону № 1697-VII, присяги працівника прокуратури, вчинення ОСОБА_1 дій, що порочать звання працівника прокуратури і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури.
62. Велика Палата Верховного Суду з цього приводу зазначає таке.
63. Згідно з пунктами 2, 4, 10 частини першої статті 3 Закону № 1697-VIIдіяльність прокуратури ґрунтується на засадах законності, справедливості, неупередженості та об`єктивності; презумпції невинуватості; неухильного дотримання вимог професійної етики та поведінки.
64. За пунктами 3, 4 частини четвертої статті 19 цього Закону прокурор зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.
65. Статтями 19, 21 Кодексу професійної етики визначено, що прокурор має суворо дотримуватись обмежень, передбачених антикорупційним законодавством, не допускати будь-яких проявів, які можуть створити враження корупційних, у тому числі вступати у позаслужбові стосунки з метою використання службових повноважень або службового становища; прокурору слід уникати особистих зв`язків, фінансових і ділових взаємовідносин, що можуть вплинути на неупередженість і об`єктивність виконання професійних обов`язків, скомпрометувати звання прокурора, не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний суспільний резонанс.
66. Згідно зі Стандартами професійної відповідальності та основними обов`язками і правами прокурорів, прийнятими Міжнародною асоціацією прокурорів 23 квітня 1999 року, прокурори повинні: завжди підтримувати честь та гідність професії; поводитись професійно, відповідно до закону, правил та етики їхньої професії; у будь-який час дотримуватись найвищих норм чесності.
67. Відповідно до пункту 2 Порядку організації роботи з питань внутрішньої безпеки в органах прокуратури України, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України від 13 квітня 2017 року № 111 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України16 травня 2017 року за № 623/30491), до дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, належать, зокрема, протиправні позаслужбові стосунки, а саме використання прокурором своїх службових повноважень або службового статусу та пов`язаних із цим можливостей на користь своїх приватних інтересів або приватних інтересів третіх осіб.
68. Як убачається з мотивувальної частини рішення КДКП від 05 серпня 2019 року № 221дп-19, встановлені під час дисциплінарного провадження та розгляду відповідного висновку факти та обставини мають значення тільки для прийняття рішення Комісією в межах своєї компетенції тажодним чином не свідчать про доведеність вини особи у вчиненні адміністративних або кримінальних правопорушень. Комісія не надає оцінки доказам, отриманим іншими органами та їх посадовими особами, зокрема, під час кримінального та інших видів проваджень, обґрунтованості підозр у вчиненні кримінальних та інших правопорушень. Натомість відомості, необхідні Комісії для здійснення своїх повноважень, можуть бути отримані з будь-яких джерел у порядку, встановленому законодавством. На підставі викладеного Комісія отримала копії матеріалів кримінального провадження від 22 жовтня 2018 року № 42018000000002572, зокрема: копії витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, заяву та протокол допиту свідка ОСОБА_4, повідомлення про підозру ОСОБА_1, ухвали суду, протоколи огляду тощо.
69. КДКП установила, що заступник начальника відділу забезпечення представництва у судах управління представництва інтересів держави в суді Прокуратури Житомирської області ОСОБА_1 протягом жовтня - листопада 2018 року вступав з ОСОБА_4 у позаслужбові стосунки, мав неодноразові телефоні розмови та зустрічі з ним, обговорюючи питання неподання прокуратурою до суду позовної заяви про визнання недійсним договору оренди гідроспоруди, укладеного між Озернянською сільською радою Житомирського району Житомирської області та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4, та одержання за це неправомірної вигоди.
70. За висновком КДКП, викладеним в оскаржуваному рішенні, порушення, вчинене ОСОБА_1, має грубий характер, оскільки дотримання вимог щодо недопущення протиправних позаслужбових стосунків - використання прокурором своїх службових повноважень або свого службового статусу та пов`язаних із цим можливостей на користь своїх приватних інтересів або приватних інтересів третіх осіб, недопущення порушення правил прокурорської етики є очевидним та обов`язковим. Таке порушення не може бути виправдано жодними обставинами. Крім того, дисциплінарний проступок викликав негативний громадський резонанс та завдав суттєвої шкоди авторитету прокуратури.
71. З огляду на викладене Комісія дійшла правильного висновку про те, що позивач вчинив дії, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, в частині щодо протиправних позаслужбових стосунків - використання прокурором своїх службових повноважень або свого службового статусу та пов`язаних із цим можливостей на користь своїх приватних інтересів або приватних інтересів третіх осіб, та одноразово грубо порушив правила прокурорської етики. Вказані дії є підставою для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за пунктами 5 і 6 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII та накладення на нього дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури.
72. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на помилковість висновків суду щодо можливості отримання КДКП матеріалів кримінального провадження та, зокрема, матеріалів НСРД у силу вимог Закону № 1697-VII або відомчих актів, оскільки такі доводи суперечать статтям 246, 254, 257 КПК України. На думку скаржника, лише вирок суду у кримінальному провадженні, який набрав законної сили, та матеріали кримінального провадження, якими встановлено певні діяння, можуть бути використані при наданні оцінки протиправності вчинку.
73. З цього приводу Велика Палата Верховного Суду зазначає, що відомості, необхідні Комісії для здійснення своїх повноважень, можуть бути отримані з будь-яких джерел у порядку, встановленому законодавством.
74. Відповідно до частини першої статті 222 КПК України відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим.
75. На виконання наведених вище положень статті 222 КПК України Комісія витребувала та отримала необхідні для ухвалення оскаржуваного рішення копії матеріалів кримінального провадження, дозвіл на використання яких у межах дисциплінарного провадження надано безпосередньо прокурором.
76. Так, матеріалами справи підтверджується, що член КДКП Костенко С. К. 11 лютого 2019 року надіслав керівнику Генеральної інспекції Уварову В. Г. запит за № 11/2/4-110дс-28дп-19-1317 вих.19 про надання інформації щодо результатів досудового розслідування кримінального провадження № 42018000000002572 стосовно ОСОБА_1 ; протоколів допитів свідків, потерпілих, підозрюваного, протоколів оглядів, обшуків, у яких містяться дані про вчинення ОСОБА_1 дій, що порочать звання прокурора та порушують правила етичної поведінки; відомостей, отриманих у ході НСРД, у яких містяться дані про вчинення ОСОБА_1 дій, що порочать звання прокурора та порушують правила етичної поведінки.
77. 28 березня 2019 року член КДКП Костенко С. К. надіслав керівнику Генеральної інспекції Уварову В. Г. лист № 11/2/4-110дс-28дп-19-2815 вих.19, у якому просив вжити заходів щодо належного виконання запиту від 11 лютого 2019 року у стислий строк.
78. Прокурор відділу процесуального керівництва Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України Саєнко Д. на вказані запити листом від 15 квітня 2019 року № 25/1/1-36014-18 скерував члену КДКП Костенку С. К. копії матеріалів кримінального провадження від 22 жовтня 2018 року № 42018000000002572 на 70 аркушах,а саме: копію витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань; заяву ОСОБА_4 ; протокол допиту свідка ОСОБА_4 від 11 грудня 2018 року; протокол огляду від 09 листопада 2018 року; ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 14 листопада 2018 року у справі № 757/56290/18-к; протокол допиту свідка ОСОБА_16 від 09 листопада 2018 року; протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 09 жовтня 2018 року; повідомлення про підозру від 09 листопада 2018 року; протокол допиту підозрюваного від 09 листопада 2018 року; протокол огляду речей від 05 лютого 2019 року; ухвали Печерського районного суду міста Києва від 06 квітня 2019 року у справі № 757/18093/19-к; протокол огляду від 15 квітня 2019 року.
79. Отже, немає підстав вважати, що надані прокурором окремі матеріали було використано Комісією у спосіб, не передбачений законом.
80. При цьому суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що хоч рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача й прийнято з використанням, зокрема, відомостей, наявних у матеріалах кримінального провадження, розпочатого стосовно нього за частиною третьою статті 368 КК України, однак воно ґрунтується на самостійних правових підставах. Комісія не вирішувала питання про обґрунтованість обвинувачення позивача в межах кримінального провадження, а лише перевірила відповідність поведінки позивача вимогам Закону № 1697-VII та Кодексу професійної етики.
81. До того ж частиною шостою статті 46 Закону № 1697-VII члену Комісії надано право ознайомлюватися з документами, що стосуються предмета перевірки.
82. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) не є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися в контексті правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 06 жовтня 1982 року у справі "Х. проти Австрії" (X. v. Austria) про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 07 жовтня 1987 року у справі "C. проти Сполученого Королівства" (С. v. the United Kingdom) про неприйнятність заяви № 11882/85). Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення від 11 лютого 2003 року у справі "Рінґвольд проти Норвегії", заява № 34964/97). Отже, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру.
83. Висновок щодо можливості використання таких доказів під час дисциплінарного провадження стосовно прокурора Велика Палата Верховного Суду зробила також у своїх постановах від 22 та 29 січня 2019 року (справи № 800/454/17 (П/9901/141/18) та № 9901/728/18 відповідно), а також від 10 березня 2020 року (справа № 9901/740/18).
84. Беручи до уваги наведене, Велика Палата Верховного Суду вважає помилковими доводи позивача про те, щопідставами для притягнення його до дисциплінарної відповідальності слугували лише окремі копії матеріалів кримінального провадження, яке не розглянуто судом кримінальної юрисдикції, та що притягнення до дисциплінарної відповідальності особи не може передувати доведеності її винуватості вироком суду, оскільки рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності хоч і прийняте з урахуванням відомостей, наявних у матеріалах кримінального провадження № 42018000000002572, але ґрунтується на самостійних правових підставах, у тому числі висновку про результати службової перевірки. Докази, покладені в основу оскаржуваного рішення, Комісія отримала законно і може враховувати їх під час прийняття оскаржуваного рішення.
85. Велика Палата Веровного Суду також відхиляє доводи скаржника про порушення відносно нього принципупрезумпції невинуватості.
86. Так, стаття 62 Конституції України передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
87. Однак установлені Комісією за результатами дисциплінарного провадження факти та обставини, пов`язані з поведінкою прокурора під час подій, що стали предметом досудового розслідування, мають значення тільки для прийняття рішень Комісією в межах її компетенції та жодним чином не свідчать про доведеність вини особи у вчиненні кримінального правопорушення. Комісія не вирішувала питання про обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_1 у межах кримінального провадження, а лише перевірила відповідність поведінки позивача вимогам Закону № 1697-VII та Кодексу професійної етики.
88. З огляду на викладене доводи скаржника про те, що притягнення до дисциплінарної відповідальності особи не може передувати доведеності її винуватості вироком суду, який набрав законної сили, або іншому остаточному рішенню суду, яке ґрунтується на досліджених у належному процесуальному порядку доказах, є помилковими.
89. Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне зазначити, що ОСОБА_1 з дотриманням положень частини першої статті 46 Закону № 1697-VII та пункту 34 Положення був завчасно повідомлений про дату, час і місце засідання Комісії щодо розгляду його дисциплінарної справи, взяв участь у засіданні КДКП та надавав свої пояснення.
90. Отже, немає підстав для висновку про те, що КДКП допустила порушення процедури ухвалення оскаржуваного рішення, які б істотно обмежили чи порушили право позивача на захист та слугували передумовою для скасування цього рішення.
91. Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що рішення КДКП містить відомості про особу позивача, стаж його роботи, характеристику, відсутність дисциплінарних стягнень, однак дисциплінарний проступок, вчинений ОСОБА_1, має характер грубого порушення, порочить звання прокурора, тому підстав для застосування більш м`якого виду дисциплінарного стягнення, передбаченого частиною першою статті 49 Закону № 1697-VII, у КДКП не було.Оскаржуване рішення Комісії є вмотивованим, містить конкретні, визначені законом підстави притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, а саме вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, та одноразове грубе порушення правил прокурорської етики, що є приводом для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності за пунктами 5 і 6 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII.
92. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає правильним і обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що рішення КДКП про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладення на нього дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури прийнято у спосіб, на підставі та в межах повноважень, передбачених чинним законодавством.
93. Інші доводи та міркування, викладені в апеляційній скарзі, також не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.