ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 квітня 2021 року
м. Київ
Справа № 922/3852/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,
секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,
розглянувши касаційні скарги Харківської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю " ЕМ ЕН СІ-СТИЛЬ"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 28.09.2020 (Стойка О.В. - головуючий, судді Попков Д.О., Істоміна О.А.) у справі
за позовом заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 3
до 1) Харківської міської ради,
2) Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради,
3) Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕМ ЕН СІ-СТИЛЬ",
4) ОСОБА_1,
про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору, повернення майна,
(У судовому засідання взяли участь представники: ТОВ "ЕМ ЕН СІ-СТИЛЬ" - Кокорев Е.О., відповідачів 1 і 2 - Цуварєв О.В., прокурор Бересток Б.П.)
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. У листопаді 2019 року до Господарського суду Харківської області звернувся заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 3 з позовом до Харківської міської ради (Відповідач-1), Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (Відповідач-2), Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕМ ЕН СІ-СТИЛЬ" м. Харків (Відповідач-3) та ОСОБА_1 (Відповідач-4) про визнання незаконним та скасування пункту 7 додатку до рішення 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 06.07.2016 № 283/16 "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова"; визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 09.03.2017 № 5462-В-С, укладеного між Відповідачем-2 та Відповідачем-3, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Саутенко Н.В. і зареєстрованого в реєстрі за № 644; витребування у Відповідача-4 на користь територіальної громади міста Харкова нежитлового приміщення 4-го поверху № XLIII, LXIV, 130-:-134, площею 106,8 кв.м., розташованого в житловому будинку літ. "А-5" за адресою: АДРЕСА_1 ; скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності за №23011814 від 25.10.2017 на нежитлові приміщення 4-го поверху № XLIII, LXIV, 130-:-134, площею 106,8 кв.м., розташованого в житловому будинку літ. "А-5" за адресою: АДРЕСА_1, за Відповідачем-4.
Прокурор зазначав, що Відповідач-1 незаконно обрав спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем (Відповідачем-3), так як в даній спірній ситуації орендарем до органу приватизації не подавались документи, що містять невід`ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації, про що також свідчить факт відсутності у звіті про оцінку майна, договорі оренди, договорі купівлі-продажу, заявці орендаря з проханням надати дозвіл на приватизацію - будь - яких відомостей про такі поліпшення.
Прокурор також зазначив, що обраний спосіб приватизації суперечить інтересам держави та територіальної громади оскільки він порушує вимоги Закону України "Про приватизацію державного майна", Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", та Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012 - 2016 роки.
2. Фактичні обставини справи, встановлені судами
2.1. Як установили суди попередніх інстанцій і свідчать матеріали справи, 22.05.2013 між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та ТОВ "ЕМ ЕН СІ-Стиль" укладено договір оренди №742 на нежитлові приміщення 4-го поверху № XLIII, LXIV, 130-:-134, площею 106,8 кв.м., розташовані в житловому будинку літ. "А-5" за адресою: . АДРЕСА_1, яке належить до комунальної власності територіальної громади м Харкова.
Відповідно до пункту 5.6. Договору орендар, який належно виконує свої обов`язки, у разі продажу майна, що передане в оренду, має переважне право перед іншими особами на його викуп.
Рішенням Харківської міської ради "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м Харкова" від 06.07.2016 № 283/16 вирішено провести відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова шляхом викупу (згідно з додатком).
Згідно з пунктом 7 додатку до рішення нежитлові приміщення 4-го поверху № XLIII, LXIV, 130-:-134, площею 106,8 кв.м., розташовані в житловому будинку літ. "А-5" за адресою: . АДРЕСА_1, підлягали приватизації шляхом викупу ТОВ "ЕМ ЕН СІ-Стиль".
На виконання вказаного рішення Управлінням комунального майна та приватизації доручено суб`єкту оціночної діяльності ТОВ "СІТ-КОНСАЛТ" проведення оцінки вартості майна, нежитлових приміщень загальною площею 106,8 кв.м., за адресою: . АДРЕСА_1станом на 31.07.2016.
Відповідно до Звіту про оцінку нерухомого майна, ринкова вартість зазначеного об`єкта складає 273000,00 грн. без урахування ПДВ. Висновок затверджено 16.08.2016.
09.03.2017 між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради і ТОВ "ЕМ ЕН СІ-СТИЛЬ" укладено договір купівлі-продажу № 5462-В-С.
Договір нотаріально засвідчений та зареєстрований в реєстрі за № 644.
Відповідно до акту № 5462-В-С-. нежитлові приміщення передані ТОВ "ЕМ ЕН СІ-Стиль".
В подальшому, право власності на нежитлові приміщення 4-го поверху № XLIII, LXIV, 130-:-134, площею 106,8 кв.м., розташовані в житловому будинку літ. "А-5" за адресою: АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі-продажу від 25.10.2017 перейшло до ОСОБА_1 .
3. Короткий зміст судових рішень у справі
3.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 04.02.2020 у справі № 922/3852/19 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що при прийнятті спірного Рішення Харківська міська рада діяла у межах своїх повноважень, відповідно до Закону України "Про приватизацію державного майна", Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016 роки. Суд дійшов висновку про відповідність вимогам статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договору купівлі-продажу -В-С від 09.03.2017 № 5462, укладеного між Відповідачем-2 та Відповідачем-3. Суд зазначив, що прокурором не було доведено та не підтверджено належними та допустимими доказами факти, на які останній посилався в своїй позовній заяві, а також факт порушення спірним правочином інтересів держави і суспільства.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 28.09.2020 у справі № 922/3852/19 рішення Господарського суду Харківської області від 04.02.2020 скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування пункту 7 додатку до рішення 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 06.07.2016 № 283/16 та визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 09.03.2017 № 5462-В-С, а також в частині розподілу судових витрат.
У скасованій частині прийнято нове рішення, яким позовні вимоги заступника керівника Харківської місцевої прокуратури №3 Харківської області задоволено. Визнано незаконним та скасовано пункт 7 додатку до рішення 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 06.07.2016 № 283/16 "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова". Визнано недійсним договір купівлі - продажу нежитлових будівель від 09.03.2017 № 5462-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕМ ЕН СІ-СТИЛЬ" (код ЄДРПОУ 34954500), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Саутенко Н.В. і зареєстрований в реєстрі за № 644.
Постанова мотивована тим, що в матеріалах справи відсутні будь-які підтвердження факту здійснення Відповідачем-3 поліпшень орендованого спірного приміщення, а також не доведено факту наявності та подання документів про здійснення орендарем поліпшень, що повинні були подаватися ним до органу приватизації. Висновки суду першої інстанції про наявність у Відповідач-1 як органу місцевого самоврядування права самостійно обирати спосіб приватизації спірних нежитлових приміщень без урахування наведених законодавчих обмежень є помилковими. У зв`язку із цим, висновки суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог прокурора про визнання незаконним та скасування п. 7 додатку до Рішення Відповідача-1 та визнання недійсним договору 09.03.2017 № 5462-В-С є помилковими, оскільки не відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства. Позовні вимоги Прокурора про витребування на користь територіальної громади міста Харкова спірного нежитлового приміщення та скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності заявлені безпідставно та є передчасними.
4. Узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
4.1. Не погоджуючись із постановою Східного апеляційного господарського суду від 28.09.2020 у справі № 922/3852/19, ТОВ "ЕМ ЕН СІ-СТИЛЬ" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просило скасувати зазначену постанову в частині задоволення позовних вимог та в цій частині залишити в силі рішенням Господарського суду Харківської області від 04.02.2020 у справі № 922/3852/19, а також звернулася Харківська міська рада із проханням скасувати постанову та залишити позовну заяву без розгляду.
Підставами касаційного оскарження є пункти 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України (далі - ГПК України).
У скарзі ТОВ "ЕМ ЕН СІ-СТИЛЬ" обґрунтовуючи підставу, передбачену пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, стверджує про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування у подібних відносинах положень статті 289 ГК України, частини 2 статті 777 ЦК України у сукупності зі статтею 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".
У свою чергу, судом апеляційної інстанції не взято до уваги висновки Верховного Суду викладені у постановах від 29.10.2019 у справі № 905/2236/18, від 24.09.2020 у справі № 922/3272/18 щодо застосуванням статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини.
Харківська міська рада вважає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові 24.06.2020 у справі № 903/206/19, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 щодо підстав залишення позову без розгляду.
4.2. У відзивах на касаційні скарги прокурор вказує на відсутність поліпшень здійснених щодо спірного майна, а відтак неправильне обрання Харківською міською радою способу приватизації, у зв`язку із цим апеляційний господарський суд правомірно скасував відповідне рішення міської ради та визнав недійсним договір. Водночас суд апеляційної інстанції безпідставно залишив без змін рішення суду першої інстанції щодо відмови у витребуванні спірного майна та скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності, у зв`язку із цим просить касаційні скарги залишити без задоволення, а постанову апеляційного господарського суду скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення, про витребування на користь територіальної громади міста Харкова спірного нежитлового приміщення та скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності на ці приміщення.
Харківська міська рада звернулася з клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 922/3014/19, оскільки висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 922/3014/19, має суттєве значення для вирішення спору у цій справі. У судовому засіданні представник Харківської міської ради відмовився від заявленого клопотання про зупинення провадження у справі.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
5.2. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційних скаргах доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, з огляду на таке.
5.3. Предметом спору у справі є визнання незаконним та скасування пункту 7 додатку до рішення 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 06.07.2016 № 283/16 "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова"; визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 09.03.2017 № 5462-В-С; витребування у Відповідача-4 на користь територіальної громади міста Харкова нежитлового приміщення 4-го поверху № XLIII, LXIV, 130-:-134, площею 106,8 кв.м; скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності за Відповідачем-4.
5.4. Розгляд касаційного провадження у справі № 922/3852/19 зупинявся до закінчення розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 922/623/20, яка стосується подібних правовідносин і висновки викладені у постанові від 22.01.2021 за результатами її розгляду колегія суддів бере до уваги під час розгляду цієї справи.
5.5. В оспорюваному рішенні Харківської міської ради від 06.07.2016 № 283/16 зазначено, що його прийнято на підставі Закону України "Про приватизацію державного майна", Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", Закону України "Про особливості приватизації об`єктів незавершеного будівництва", статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016 роки, затвердженої рішенням Ради від 23.12.2011 № 565/11.
5.6. Відповідно до пункту 1.1 Програми приватизації, її розроблено відповідно до Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Законів України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та інших законодавчих актів, що регулюють питання власності.
Програма приватизації визначає основні цілі, пріоритети, завдання, способи приватизації комунального майна, групи об`єктів, що підлягають приватизації, орієнтовні завдання щодо обсягів приватизації та надходження коштів від приватизації до бюджету міста Харкова, завдання щодо реалізації стратегії відносин власності в 2012-2016 роках і відповідні заходи щодо виконання цієї Програми.
Відповідно до пунктів 5.1 - 5.4 Програми приватизації продаж об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова здійснюється способами, що визначаються законодавством України і цією Програмою для кожної групи об`єктів.
Умови відчуження об`єктів комунальної власності визначено цією Програмою та чинним законодавством України.
Одним із способів, що застосовуються при індивідуальній приватизації, є конкурсний продаж як інструмент збалансування досвіду та переваг, наявних у покупців, які можуть посилити конкурентні переваги підприємства, та збільшення розміру ціни об`єкта. Продаж об`єктів групи А здійснюється відповідно до Закону України "про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та цієї програми шляхом викупу, продажу на аукціоні, за конкурсом.
Згідно з пунктом 5.7 Програми орендар має переважне право на викуп орендованого майна, якщо ним за згодою орендодавця здійснені за рахунок власних коштів поліпшення, які неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, вартістю не менше 25 відсотків залишкової вартості майна (будинки, споруди, приміщення).
За змістом частини 1 статті 5-1 Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції чинній на час прийняття рішення про відчуження об`єктів комунальної власності) з метою раціонального та ефективного застосування способів приватизації об`єкти приватизації класифікуються за такими групами: група А окреме індивідуально визначене майно, у тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких таке майно розташовано. Окремим індивідуально визначеним майном вважається рухоме та нерухоме майно.
Частиною 2 статті 5-1, частиною 2 статті 16-2 Закону України "Про приватизацію державного майна" встановлено, що об`єкти приватизації, що належать до груп А, Д і Ж, є об`єктами малої приватизації. Викуп об`єктів малої приватизації здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".
Відповідно до статті 3 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) приватизація об`єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу, продажу на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), продажу за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону.
З моменту прийняття рішення про приватизацію об`єктів, які перебувають у комунальній власності, органами приватизації здійснюється підготовка до їх приватизації відповідно до статті 8 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), що полягає, зокрема, у встановлені ціни продажу об`єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, або початкову ціну об`єкта на аукціоні, за конкурсом з урахуванням результатів оцінки об`єкта, проведеної відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України; публікації інформації про об`єкти малої приватизації у відповідних інформаційних бюлетенях та місцевій пресі, інших друкованих виданнях, визначених органами приватизації; а також вчиненні інших дій, необхідних для підготовки об`єктів малої приватизації до продажу.
Викуп застосовується до об`єктів малої приватизації, які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено законодавчими актами. Порядок викупу об`єкта встановлюється Фондом державного майна України (частини 1, 3 статті 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) приватизація об`єктів групи А здійснюється з урахуванням таких особливостей: у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) орендар одержує право на викуп такого майна, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності суб`єктом господарювання для цілей оренди майна.
Порядок викупу встановлений Фондом державного майна України. На час виникнення спірних правовідносин діяв Порядок продажу об`єктів малої приватизації шляхом викупу, на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, затверджений Фондом державного майна України від 02.04.2012 № 439 (далі Порядок № 439).
Згідно з пунктом 8.1 Порядку № 439 викуп об`єктів малої приватизації застосовується відповідно до пункту 3.3 розділу III та пункту 7.15 розділу VII цього Порядку щодо об`єктів малої приватизації, які не продані на аукціоні, за конкурсом, а також якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено чинним законодавством України.
5.7. З аналізу наведених вище норм Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду доходить висновку, що Харківська міська рада має право прийняти рішення про продаж об`єктів нерухомого майна, що перебувають у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації, а саме Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, має право укласти відповідний договір купівлі-продажу за результатами проведення аукціону або конкурсу (конкурсний продаж). У виключних випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу орендарем об`єкта, який перебуває у нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 % ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності суб`єктом господарювання для цілей оренди майна.
Тобто викуп орендарем орендованого ним приміщення, виходячи з положення статті 11, статті 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" може бути лише за умови, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 % ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна. В іншому разі приватизація такого приміщення повинна здійснюватися у загальному порядку за результатами проведення аукціону або конкурсу.
5.8. Суд апеляційної інстанції встановив, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що ТОВ "ЕМ ЕН СІ-СТИЛЬ" здійснювалися будь-які поліпшення орендованих ним приміщень.
Також апеляційний господарський суд вказав на те, що відповідач-1 має право прийняти рішення про продаж об`єктів нерухомого майна, що перебувають у власності територіальної громади, а уповноважений ним орган приватизації, а саме Відповідач-2, має право укласти відповідний договір купівлі-продажу. При цьому такий продаж має бути проведений шляхом аукціону або за конкурсом. У виключних випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу, а саме в даному випадку продаж шляхом викупу орендарем об`єкта, який перебуває у нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 % ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна. У зв`язку із цим, висновки суду першої інстанції про наявність у Відповідач-1 як органу місцевого самоврядування права самостійно обирати спосіб приватизації спірних нежитлових приміщень без урахування законодавчих обмежень є помилковими.
Вірним є висновок апеляційного суду про те, що необґрунтованим є посилання суду першої інстанції на підтвердження свого висновку про наявність права у Відповідача-1 самостійно обирати будь-який спосіб приватизації на рішення Конституційного Суду України від 13.12.2000 № 14-рп/2000 у справі № 1-16/2000, оскільки Конституційний Суд України в цьому рішенні роз`яснив, що право органів, які здійснюють функції розпорядження державною власністю, самостійно визначати спосіб приватизації обмежується випадками, передбаченими законом.
Згідно із частиною 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Відповідно до частини 1 статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
5.9. Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що пункту 7 додатку до рішення 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 06.07.2016 № 283/16 "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" прийнято з порушенням вимог Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України "Про приватизацію державного майна", Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова на 2012-2016 роки, а відтак є незаконним.
5.10. Колегія суддів погоджується з доводами, що при вирішенні спору має надаватись юридична оцінка необхідності позбавлення покупця права мирного володіння приватизованим майном, враховуючи рішення Європейського суду з прав людини про неможливість витребування у добросовісного набувача майна, яке вибуло з володіння держави внаслідок порушень, допущених уповноваженими посадовими особами, які здійснюють функцію управління державним майном (спори щодо порушення ч. 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), про що також зазначено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.09.2020 у справі № 922/3272/18 викладену у подібних відносинах та якою направлено справу на новий розгляду, на яку посилається ТОВ "ЕМ ЕН СІ-СТИЛЬ" як на підставу касаційного оскарження передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.
Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17.07.1997 ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.
Згідно з положеннями статті 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Така правова позиція була викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.10.2019 у справі № 905/2236/18, на яку також посилаються скаржника та яка обґрунтована тим, що пунктами 32-35 рішення Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 "Стретч проти Сполученого Королівства" визначено, що майном у зазначеній статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. За висновком Європейського суду в зазначеній справі "наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила". Оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, у такому випадку мало місце "непропорційне втручання" у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції".
Крім того, за змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рисовський проти України" суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Також судами встановлено, що здійснюючи приватизаційну політику щодо Підприємця, Рада та Виконавчий комітет Слов`янської міської ради діяли як органи публічної влади і повинні були ухвалювати свої рішення в межах чинних на той час законів. Вони мали виключні повноваження щодо встановлення умов приватизації та ухвалення необхідних для її проведення актів, не погоджуючи своїх дій та рішень з покупцями.
Покупці не мали і не могли мати можливості перевіряти правильність актів Ради та Виконавчого комітету Слов`янської міської ради щодо приватизації ними майна.
Самі по собі допущені органами публічної влади порушення при визначенні умов та порядку приватизації не можуть бути безумовною підставою для визнання приватизаційних договорів недійсними, повернення приватизованого майна державі в порушення права власності покупця, якщо вони не допущені внаслідок винної, протиправної поведінки самого покупця.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 14.03.2007 у справі № 21-8во07.
Формуючи правову позицію у справі №905/2236/18 судами встановлено, що підприємцем було надано докази виконання капітального ремонту орендованого приміщення у листопаді 2016 року, а саме аудиторський висновок про фінансування невід`ємних поліпшень орендованого майна на суму більше 25% ринкової вартості об`єкта, який зроблений 25.01.2017 Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗовнішІнформАудіт Л", в якому встановлено, що загальна сума понесених орендарем витрат на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого майна склала 37 896,00 грн, що складає 32,72 % від ринкової вартості майна станом на 31.05.2013.
Незважаючи на те, що підприємець звернувся 20.09.2016 до Управління комунальної власності Слов`янської міської ради із заявою про включення до переліку об`єктів, що підлягають приватизації від 19.09.2016 об`єкта приватизації - нежитлового приміщення (112,1 кв.м.) за адресою: Донецька область, м.Слов`янськ, вул. Батюка, будинок 21/83, приміщення 2 з метою приватизації шляхом викупу за грошові кошти під майстерню для пошиву одягу, тобто до проведення невід`ємних поліпшень орендованого майна, рішення про приватизацію орендованого майна міською радою прийнято 15.02.2017, а договір купівлі-продажу нежитлового приміщення 06.04.2017. Тобто на момент прийняття рішення про приватизацію орендованого майна шляхом викупу та укладення договору купівлі-продажу орендарем було здійснено та сплачено за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна.
5.11. Водночас у справі яка розглядається судами попередніх інстанцій встановлено, що орган місцевого самоврядування своїм рішенням ід 06.07.2016 № 283/16 вирішив провести відчуження спірного об`єкта комунальної власності територіальної громади шляхом викупу.
09.03.2017 між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради і ТОВ "ЕМ ЕН СІ-СТИЛЬ" укладено договір купівлі-продажу № 5462-В-С. щодо передачі останньому у власність нежитлового приміщення.
Доказів проведення невід`ємних поліпшень орендованого майна за час його оренди чи під час процедури приватизації, орендарем не надано та судами під час розгляду справи не встановлено.
Передача права власності на майно, у тому числі в результаті приватизації, передбачає наявність волевиявлення як у продавця, так і у покупця такого майна. Отже, покупець, укладаючи спірний договір купівлі-продажу шляхом приватизації орендованого нежитлового приміщення, та достовірно знаючи, що поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, ним здійснені не були, не міг не усвідомлювати, що такі дії суперечать пункту 1 частини 1 статті 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), зміст якого є загальнодоступним, чітким і зрозумілим. За встановлених судами попередніх інстанцій у цій справі обставин, безумовна участь ТОВ "ЕМ ЕН СІ-СТИЛЬ" у приватизації орендованого майна шляхом викупу, без дотримання з його боку умов, передбачених законом щодо поліпшення такого майна не може вважатися "законним і обґрунтованим очікуванням" у розумінні Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Продаж майна на неконкурентних засадах порушує такі основоположні принципи приватизації, як рівність прав участі громадян України у процесі приватизації, створення сприятливих умов для залучення інвестицій, забезпечення конкурентності продажу, передбачених статтею 2 Закону України "Про приватизацію державного майна".
Порушення міськрадою умов та порядку приватизації призвели не тільки до можливих економічних збитків (недотримання територіальною громадою коштів від відкритого продажу майна конкурентним способом), а позбавили інших зацікавлених фізичних та юридичних осіб можливості придбати комунальне майно на відкритому конкурсі, створили для них і орендаря несправедливі умови конкуренції на ринку продажу комунального майна. При цьому орендар, відповідно, отримав непередбачені законом привілеї викупити майно неконкурентним способом.
Міськрада, розпорядившись таким чином майном, діяла всупереч суспільним інтересам, поставивши в нерівні умови орендаря, який орендував комунальне майно і не здійснив його невід`ємних поліпшень, і інших потенційних покупців комунального майна, фактично протиправно позбавивши останніх права на участь у приватизації.
Тобто у справі № 922/3852/19 судом апеляційної інстанції встановлено обставини як порушення органами місцевого самоврядування умов та порядку приватизації, так і наявність недобросовісної поведінки самого покупця, який за відсутності у нього законодавчо встановлених підстав для приватизації майна шляхом викупу у зв`язку з нездійсненням ним поліпшень майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди.
Отже, визнання недійсним договору купівлі-продажу не суперечитиме принципам, встановленим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки такі наслідки обумовлені протиправною поведінкою самого набувача майна.
У свою чергу, оскільки доводи касаційних скарг не містять аргументів щодо невідповідності висновків апеляційного господарського суду в частині відмови у витребування спірного майна у відповідача-4, колегія суддів не убачає підстав досліджувати питання щодо застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції при звернення з позовом із такою вимогою.
5.12. За таких обставин доводи касаційної скарги про неврахування апеляційним господарським судом під час ухвалення постанови Східного апеляційного господарського суду від 28.09.2020 правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 29.10.2019 у справі №905/2236/18, є помилковими, з огляду на різні фактичні обставини встановлені у справі № 905/2236/18 та у справі № 922/3852/19, тобто висновок у справі №905/2236/18 не є релевантним до спірних правовідносин.
5.13. У свою чергу, у справі № 903/206/19 на яку посилається скаржник, фактичні обставини, встановлені судом є відмінними від справи № 922/3852/19, оскільки висновки, викладені у цій постанові та наведені скаржниками у справі № 903/206/19, нерозривно пов`язані з висновками суду, які викладені в інших пунктах, а підставами скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд стало залишення судами поза увагою і недослідження обставин здійснення орендарем майна поліпшень цього майна не менше ніж 25 відсотків його ринкової вартості, у той час як доводи відповідача та наявність у нього переважного права на викуп спірного приміщення відповідно до умов договору оренди від 18.08.2014 № 109 від 18.08.2014, обґрунтовувались саме проведенням орендарем поліпшення орендованого майна не менше ніж на 25 відсотків його ринкової вартості.
5.14. Також є помилковими і посилання Харківської міської ради у касаційній скарзі на неврахування судом апеляційної інстанції під час ухвалення оскаржуваної постанови правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, адже Велика Палата Верховного Суду у зазначеній справі навела правовий висновок щодо дій суду у разі встановлення після відкриття провадження у справі відсутності підстав для звернення прокурора з позовом в інтересах держави в особі компетентного органу, тоді як у справі № 922/3852/19, яка розглядається, прокурор самостійно звернувся з позовом до суду в інтересах держави без визначення компетентного органу, у зв`язку з тим, що міська рада є одним із співвідповідачів, рішення якого оскаржується через недотримання процедури приватизації нежитлових приміщень, передбаченої нормами приватизаційного законодавства, в результаті чого прокурор набув статусу позивача.
Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності у різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 у справі № 910/3040/16).
При цьому як судові рішення у справах зі спорів, що виникли із подібних правовідносин, належить розуміти рішення у тих справах, де однаковими є предмет і підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені фактичні обставини, а також матеріально-правове регулювання спірних відносин.
За таких обставин, касаційне провадження, відкрите за касаційною скаргою Харківської міської ради з підстави передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України у зв`язку з неврахуванням судом апеляційної інстанції під час ухвалення постанови висновків викладених у постановах Верховного Суду 24.06.2020 у справі № 903/206/19, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 підлягає закриттю.
5.15. Щодо касаційної скарги ТОВ "ЕМ ЕН СІ-СТИЛЬ" у частині підстави оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті ГПК України щодо відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування у подібних відносинах положень статті 289 ГК України, частини 2 статті 777 ЦК України у сукупності зі статтею 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", колегія суддів зазначає таке.
Згідно із частиною 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 296 зазначеного Кодексу суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом.
Досліджуючи доводи щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, колегія суддів звертається до висновку об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеної у постанові від 22.01.2021 у справі № 922/623/20.
Переглядаючи в касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанції у справі № 922/623/20 за касаційною скаргою Харківської міськради, яка посилалась на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме частини 2 статті 162 Закону України "Про приватизацію державного майна", статті 10, частин 1, 3 статті 11 та частини 1 статті 182 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду закрив касаційне провадження на підставі пункту 4 частини 1 статті 296 ГПК України, оскільки у своїх постановах вже викладав висновок щодо питання про застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку.
Також об`єднана палата зазначила, що в ухвалі від 06.10.2020 у справі № 922/64/20 Верховний Суд встановив, що висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах щодо приватизації комунального майна викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 17.06.2020 у справі № 922/2593/19, від 17.06.2020 у справі № 922/1958/19, від 23.06.2020 у справі № 922/1970/19, від 07.07.2020 у справі № 922/2932/19, від 08.07.2020 у справі № 922/1969/19, від 23.07.2020 у справі № 922/2762/19, відповідно до якого, зважаючи на положення статей 51, 162 Закону України "Про приватизацію державного майна", статей 3, 8, 11, 10, 182 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про продаж об`єктів нерухомого майна, що перебувають у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації має право укласти відповідний договір купівлі-продажу. Такий продаж має бути проведений шляхом аукціону або за конкурсом; у виняткових випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу, а саме у цьому випадку продаж шляхом викупу орендарем об`єкта, який перебуває у нього в оренді, якщо орендар за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснив поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менше 25 % ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності для цілей оренди майна.
Закриваючи касаційне провадження у справі № 922/623/20, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду врахував, що предметом позову у зазначених справах є вимоги, зокрема, про визнання частково незаконним і скасування рішення органу місцевого самоврядування, яким ухвалено провести відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова шляхом викупу; визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, зобов`язання повернути власникові нерухоме майно. Підставою для позову прокурором визначено порушення порядку приватизації нерухомого майна шляхом викупу, оскільки до об`єктів малої приватизації викуп може застосовуватися виключно за умови проведення орендарем невід`ємних поліпшень майна в розмірі не менше 25 % ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду. Тобто предмет і підстави позовів у справі № 922/623/20 та у зазначених справах, а також правове регулювання спірних правовідносин свідчать про їх подібність.
Враховуючи, що правовідносини у справі, що розглядається, та у справі № 922/623/20 є подібними, і Верховний Суд у вищевказаних справах вже викладав висновок щодо застосування норм, на які посилаються скаржник, касаційне провадження у справі № 922/3852/19 за касаційною скаргою ТОВ "ЕМ ЕН СІ-СТИЛЬ" з підстави оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України підлягає закриттю.
5.13. За таких обставин, зважаючи на те, що доводи скаржників щодо допущення порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права не підтвердилися, а касаційне провадження в частині підстав оскарження передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України підлягає закриттю, відсутні підстави для скасування постанови Східного апеляційного господарського суду від 28.09.2020 у справі № 922/3852/19.