ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 821/430/17
адміністративне провадження № К/9901/5039/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №821/430/17 Товариства з обмеженою відповідальністю "Колосс" до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкової вимоги та рішення, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 15.06.2017 (суддя Кисильова О.Й.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2017 (головуючий суддя Вербицька Н.В., судді: Джабурія О.В., Крусян А.В.),
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Колосс" (далі також ТОВ "Колосс", позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (далі також ГУ ДФС, відповідач), у якому позивач просив визнати протиправним та скасувати податкову вимогу від 02.02.2017 №173-17 щодо сплати ТОВ "Колосс" узгодженого податкового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 90792,50грн. та рішення від 02.02.2017 №27 про опис його майна у податкову заставу.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 15.06.2017, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2017, позов задоволено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач оскаржив їх у касаційному порядку.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30.11.2017 касаційну скаргу податкового органу залишено без руху.
Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали касаційної скарги у справі №821/430/17 згідно правил підпункту 4 частини першої Розділу VІІ Перехідних положень цього Кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Ухвалою Верховного Суду від 12.01.2018 відкрито касаційне провадження у справі №821/430/17.
Ухвалою суду від 05.04.2021 розгляд справи призначено у порядку письмового провадження на 06.04.2021.
В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач вказує, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального права. Податковий орган зазначає обставини справи, зокрема, що відповідно до даних інтегрованої картки платника з податку на додану вартість за позивачем обліковується податковий борг у сумі 90792,50грн. станом на 31.01.2017 та станом на 28.02.2017, у зв`язку з чим йому надіслано податкову вимогу та прийнято рішення про опис майна у податкову заставу. Норм права, які на думку ГУ ДФС судами порушені, податковим органом не викладено. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення. яким у задоволенні позову відмовити.
Позивач у запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що вважає касаційну скаргу безпідставною, у свою чергу, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову. Позивач вказує, що на рахунку Товариства зазначена переплата з податку на додану вартість, яка погашає заборгованість. Відсутність врегульованої процедури перенесення у 2016 році переплати з податку на додану вартість до інтегрованої картки платника мала наслідком того, що сума переплати не враховувалась податковим органом під час обчислення податкового боргу. Позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, TOB "Колосс" з 01.01.2012 зареєстровано в якості платника фіксованого сільськогосподарського податку, з 10.09.2010 позивач зареєстрований як суб`єкт спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість.
Позивач подав до контролюючого органу у січні 2017 року податкову декларацію з податок на додану вартість (далі - ПДВ) від 18.01.2017 №9266774719, якою самостійно визначив суму грошових зобов`язань за грудень 2016 року, що повинні були сплачуватись до Державного бюджету у сумі 182673,00грн. з терміном сплати цих зобов`язань 30.01.2017.
Разом з тим, у позивача відповідно до даних інтегрованої картки платника (далі - ІКП) була наявна переплата ПДВ у сумі 91880,50грн., відповідно зарахування грошових зобов`язань згідно декларації за грудень 2016 здійснена частково. У результаті чого станом на 31.01.2017 в ІКП позивача з податку на додану вартість сільськогосподарських підприємств за операціями із зерновими і технічними культурами обліковується податковий борг у сумі 90792,50грн.
У зв`язку з наявністю податкового боргу, позивачу направлена податкова вимога від 02.02.2017 №173-17, якою визначено, що станом на 01.02.2017 у підприємства обліковується податковий борг по ПДВ сільськогосподарських підприємств за операціями із зерновими і технічними культурами на загальну суму 90792,50грн.
Також Товариству направлено рішення контролюючого органу від 02.02.2017 №27 про опис майна в податкову заставу, що передбачено наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 №572 "Про затвердження Порядку застосування податкової застави органами доходів і зборів". Дане рішення попереджає боржника про те, що на будь-яке майно платника, яке перебуває у його власності і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу, а також на інше майно, на яке боржник набуде право власності у майбутньому, розповсюджується право податкової застави.
Не погодившись з податковою вимогою та рішенням про опис майна у податкову заставу, позивач звернувся до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, посилався на те, що у позивача наявна переплата сум ПДВ в розмірі 1ʼ 025ʼ 690,07грн., яка погашає заборгованість у розмірі 90792,50грн.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Пунктом 87.1 статті 87 ПК України встановлено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Джерелом самостійної сплати грошових зобов`язань з податку на додану вартість є суми коштів, джерела яких зазначені в абзаці першому цього пункту та обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.
Сплату грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснено також, зокрема, за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника).
Аналізуючи викладене, можна дійти висновку, що у разі наявності у платника податку переплати з відповідного податку, його податковий борг з цього податку погашається за рахунок такої переплати, без відповідної заяви платника податку.
Відповідно до пункту 200-1.1 статті 200-1 ПК України система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку:
суми податку, що містяться у виданих та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних;
суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України;
суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість;
суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість встановлюється Кабінетом Міністрів України.
З рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника перераховуються кошти до державного бюджету або на спеціальний рахунок платника - сільськогосподарського підприємства, що обрав спеціальний режим відповідно до статті 209 цього Кодексу, в сумі податкових зобов`язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті за наслідками звітного податкового періоду, та на поточний рахунок платника податку за його заявою у розмірі суми коштів, що перевищує суму задекларованих до сплати до бюджету податкових зобов`язань (пункт 200-1.5 статті 200-1 ПК України)
Згідно з пунктом 200-1.7 статті 200-1 ПК України кошти, зараховані на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, є коштами, які використовуються виключно у цілях, визначених пунктом 200 1.5 статті 200 1 цього Кодексу.
Також, пункт 34 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України передбачав, суми помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на додану вартість станом на 1 липня 2015 року автоматично збільшують суму податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначену пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу.
На суму такого збільшення: зменшується сума, задекларована до сплати до бюджету звітного періоду; збільшується сума від`ємного значення, задекларована в звітному періоді; помилково та/або надміру сплачені грошові зобов`язання з податку на додану вартість вважаються погашеними.
Відповідно до пунктів 200-1.1, 200-1.2 статті 200-1 ПК України, постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №569 (зі змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 04.02.2015 №82 від 18.11.2015 №967 та від 30.12.2015 №1177) затверджено Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість та встановлені рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, що відкриваються у Державній казначейській службі (далі - Порядок).
Порядком встановлено, що рахунок у системі електронного адміністрування податку - рахунок, відкритий платнику податку в Казначействі, на який таким платником перераховуються кошти у сумі, необхідній для досягнення розміру суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також у сумі, необхідній для сплати узгоджених податкових зобов`язань з податку.
Помилково та/або надміру сплачені грошові зобов`язання з податку вважаються погашеними одночасно із збільшенням суми податку, на, яку такий платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Реєстрі, визначену пунктом 9 цього Порядку;
У свою чергу, наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 №422, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 травня 2016 року за №751/28881, затверджений Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Порядок № 422).
Відповідно до вимог Порядку №422 з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.
Визначено, що для забезпечення контролю за повнотою та своєчасністю розрахунків платників органи ДФС проводять оперативний облік надходжень за податками, зборами на підставі документів, визначених порядком взаємодії органів ДФС та органів Казначейства у процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями, а саме: відомостей про зарахування та повернення коштів з аналітичних рахунків за надходженнями у вигляді технологічного файлу; виписок з рахунків у вигляді електронного реєстру розрахункових документів; звітів про виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями.
Також, передбачено, що після прийняття закону про Державний бюджет України на відповідний рік та/або внесення змін до закону про Державний бюджет України та затвердження місцевих бюджетів у разі зміни переліку видів надходжень, що зараховуються до державного та місцевих бюджетів, в органах Казначейства відкриваються (перевідкриваються) рахунки для зарахування доходів бюджетів та/або відбувається перенесення залишків коштів на нові рахунки з обліку надходжень бюджетів.
На підставі матеріалів справи судами з`ясовано, що відповідно до зворотного боку облікової картки платника податків з ПДВ у TOB "Колосс" станом на 31.12.2015 обліковувалась переплата з ПДВ 1ʼ 025ʼ 690,07грн. (код бюджету 75).
Проте, дана сума у зв`язку із зміною коду бюджету 30 не була перенесена як переплата до ІКП позивача у 2016 році .
З наданих відповідачем актів звірок слідує, що станом на 31.12.2015 на рахунку позивача (код бюджету 75) зазначена переплата у розмірі 1ʼ 025ʼ 690,07грн. Станом на 31.12.2016 переплата у розмірі 1ʼ 515ʼ 747,57грн. та станом на 01.02.2017 - у розмірі 1ʼ 483ʼ511,57грн.
Суди наголосили, що цей факт визнаний сторонами та підтверджений податковим органом відповідними витягами з індивідуальної картки платника з ПДВ у TOB "Колосс" за 2015 та 2016 роки.
Оскільки сума переплати ПДВ 1ʼ 025ʼ 690,07грн. з 01.01.2016 не використовувалась у розрахунках, відповідно вона не була взята до уваги податковим органом під час обчислення податкового боргу з ПДВ позивача за грудень 2016 року.
Як зауважено судами, пояснюючи дану обставину, представник податкового органу зазначив, що причиною стала відсутність законодавчо врегульованої процедури перенесення до ІКП з ПДВ позивача у 2016 році суми переплати ПДВ 1ʼ 025ʼ 690,07грн. за 2015 рік.
Враховуючи викладене, суди констатували обов`язок податкового органу щодо перенесення залишків коштів позивача із ПДВ (переплата) у сумі 1ʼ 025ʼ 690,07грн. станом на 31.12.2015, що відображено у зворотному боці облікової картки платника податку, до його ІКП з ПДВ у 2016 року.
Крім того, позивач і відповідач погодились, що на рахунку позивача (код бюджету 75) зазначена переплата з ПДВ у сумі 1ʼ 025ʼ 690,07грн., яка погашає наявність заборгованості у сумі 90792,50грн. З позиції позивача слідує, що відсутність законодавчо врегульованої процедури перенесення у 2016 році сум переплати з ПДВ до ІКП мала наслідком того, що сума переплати ПДВ не брала участь у розрахунках та не була взята податковим органом до уваги під час обчислення податкового боргу з ПДВ за грудень 2016.
Аналізуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав у відповідача для складання та надіслання позивачу податкової вимоги, оскільки заборгованість платника не встановлена. Враховуючи, що рішення податкового органу про опис майна позивача у податкову заставу прийнято на підставі наявного, на думку відповідача, у Товариства податкового боргу, через відсутність такої заборгованості також підлягає скасуванню.
Доводи касаційної скарги не підтверджують обставин неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -