ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 березня 2021 року
м. Київ
справа № 826/12552/18
адміністративне провадження № К/9901/28012/19
Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Олендера І.Я.,
суддів: Ханової Р.Ф., Смоковича М.І., Коваленко Н.В., Калашнікової О.В., Мельник-Томенко Ж.М., Рибачука А.І.,
розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "КАЇССА" до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, третя особа - Державна фіскальна служба України, про скасування наказу, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2019 року (судді: Шурко О.І., (головуючий), Василенко Я.М., Ганечко О.М.) у справі № 826/12552/18.
У С Т А Н О В И В:
Суть спору
Короткий зміст позовних вимог
1. Приватне сільськогосподарське підприємство "КАЇССА" (далі - позивач, ПСП "КАЇССА") звернувся до суду з позовом до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (далі - відповідач, Мінекономрозвитку), третя особа - Державна фіскальна служба України (далі - контролюючий орган, ДФС України) про скасування наказу Мінекономрозвитку № 769 від 31.05.2018 в частині застосування до ПСП "КАЇССА" спеціальної санкції у вигляді індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності (пункт 383 продовження додатку до наказу Мінекономрозвитку № 769 від 31.05.2018 "Перелік суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України, до яких застосовано спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності").
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем вживались заходи для недопущення господарського правопорушення, які були спрямовані на повернення виручки в іноземній валюті, що виключає наявність вини в діях позивача, і як наслідок, відсутність складу правопорушення. Позивач зазначає, що відповідачем було безпідставно застосовано до позивача санкцію у вигляді індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України, оскільки вина позивача в порушенні вимог статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" відсутня, враховуючи, що позивачем було вжито всіх заходів для повернення валютної виручки.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 6 червня 2019 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що підставою для видання наказу про застосування до суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності санкцій, передбачених статтею 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" № 959-ХІІ від 16 квітня 1991 року стало відповідне подання ДФС України, передумовою для якого була наявність простроченої дебіторської заборгованості за здійсненою позивачем зовнішньоекономічною операцією. Суд першої інстанції зазначив, що станом на час розгляду справи у суді позивачем не було вжито необхідних, належних та допустимих заходів задля усунення порушень законодавства, які б давали підстави для скасування застосованої до нього спеціальної санкції. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що хоча чинне законодавство і не встановлює чіткий перелік дій, які необхідно вчинити суб`єкту господарювання для приведення своєї діяльності у відповідність до норм Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", але при прийнятті рішення по суті спору врахував приписи Положення про порядок застосування до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб`єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", затвердженого наказом Міністерства економіки України від 17 квітня 2000 року № 52, яке визначає перелік додаткових документів, які можуть слугувати підтвердженням вжиття заходів задля приведення своєї діяльності у відповідність до норм законодавства, тоді як позивачем таких доказів надано не було.
4. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ПСП "КАЇССА" подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи просило скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 6 червня 2019 року та прийняти рішення, яким задовольнити позовні вимоги ПСП "КАЇССА" у повному обсязі.
5. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2019 року апеляційну скаргу ПСП "КАЇССА" задоволено. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 6 червня 2019 року скасовано. Адміністративний позов ПСП "КАЇССА" задоволено повністю. Скасовано наказ Міністерства економічного розвитку та торгівлі України № 769 від 31.05.2018 в частині застосування до Приватного сільськогосподарського підприємства "КАЇССА" спеціальної санкції у вигляді індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності (пункт 383 продовження додатку до наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 769 від 31.05.2018 "Перелік суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України, до яких застосовано спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності"). Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що позивачем було надано достатньо доказів на підтвердження своєї активної поведінки, спрямованої на стягнення заборгованості з іноземного контрагента. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив, що застосована відповідачем санкція є адміністративно-господарською і, враховуючи наявність рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 31 жовтня 2017 року та положення частин третьої, п`ятої статті 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР, підстави для застосування спірної санкції відсутні з огляду на відсутність порушень вказаного Закону. Крім того, апеляційний суд зазначив, що з 7 лютого 2019 року введений в дію Закон України "Про валюту та валютні операції" від 21 червня 2018 року № 2473-VIII, яким було скасовано статтю 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", а також втратив чинність Закон України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті". На переконання суду апеляційної інстанції, з 7 лютого 2019 року законодавець фактично скасував відповідальність, до якої було притягнуто ПСП "КАЇССА", що має бути враховано у розрізі приписів статті 58 Конституції України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, Мінекономрозвитку подало касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2019 року та залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 6 червня 2019 року у справі № 826/12552/18.
Підстави передачі справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
7. Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2019 року у справі № 826/12552/18 за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "КАЇССА" до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, третя особа - Державна фіскальна служба України, про скасування наказу.
8. Ухвалою Верховного Суду від 23 березня 2020 року справу № 826/12552/18 за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "КАЇССА" до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, третя особа - Державна фіскальна служба України, про скасування наказу, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2019 року, передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Підставою для передання справи на розгляд об`єднаною палатою став неоднаковий підхід до застосування норм права до подібних правовідносин колегіями суддів судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав та судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Так, Верховний Суд вже розглядав справу з аналогічними правовідносинами і в постановах від 12 червня 2019 року (справа № 804/14825/14), від 27 лютого 2018 року (справа №804/6382/16) висловив правову позицію, що наявність рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду про задоволення позову про стягнення з постачальника заборгованості свідчить про відсутність в діях позивача порушень статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР.
Водночас, у постановах Верховного Суду від 11 вересня 2018 року (справа № 804/9583/15), від 23 січня 2020 року (справа № 804/3247/16) Суд висловив наступну правову позицію. Суд зазначив, що обумовлений законодавчою нормою (положення статті 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР) факт звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості є підставою для звільнення від сплати пені, але автоматично не призводить до визнання порушення статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" відсутнім, тобто лише виключає відповідальність за таке порушення у формі пені. Відтак, санкції, передбачені статтею 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", у разі неповернення виручки після спливу граничного строку, встановленого Законом України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", можуть бути застосовані Мінекономрозвитку навіть за наявності позитивного рішення суду чи Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України. Незастосування таких санкцій можливе у разі усунення допущених порушень або надання доказів неможливості виконання рішення суду чи арбітражу, перелік яких визначено у Порядку взаємодії Міністерства економіки України та Державної податкової адміністрації України з питань застосування спеціальних санкцій, затвердженому наказом Міністерства економіки України від 9 листопада 2006 року № 340/672.
Крім того, також спірним питанням у справі, що розглядається є наявність дискреційних повноважень Мінекономрозвитку за наслідками розгляду відповідного подання уповноваженого органу.
Верховний Суд у постановах від 2 жовтня 2019 року (справа № 820/1214/17), від 24 вересня 2019 року (справа № 826/16391/14), розглядаючи зазначене питання, виклав правовий висновок, що виявивши порушення вимог законодавства суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності, органи доходів і зборів мають право звертатись із поданням про застосування спеціальних санкцій. У свою чергу, Мінекономрозвитку, отримавши відповідне подання, яке відповідає вимогам Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", не має підстав для його нерозгляду чи відхилення.
Колегія суддів в ухвалі Верховного Суду від 23 березня 2020 року вважає за необхідне відступити від вказаного висновку Верховного Суду з огляду на те, що відповідно до положень чинного законодавства Мінекономрозвитку при застосуванні до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України спеціальних санкцій у випадках порушення вимог Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" або пов`язаних з ним законів України та в разі проведення дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки, користується альтернативою щодо прийняття владного управлінського рішення, існують обставини, за яких Мінекономрозвитку може відхилити подання про застосування санкцій, визначених статтею 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", яке надійшло від уповноважених органів.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
9. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що згідно з наказом Мінекономрозвитку № 769 від 31.05.2018 до Приватного сільськогосподарського підприємства "КАЇССА" за порушення ст.ст. 1 і 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" застосовано спеціальну санкцію - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності (порядковий номер 383 у додатку "Перелік суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України, до яких застосовано спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності" до такого Наказу). Підставою для застосування зазначеної санкції стало подання ДФС України від 16.01.2018 № 702/99-99-14-06-02-16 про застосування спеціальних санкцій.
07.08.2018 ПСП "КАЇССА" звернулось до Департаменту регулювання зовнішньоекономічної діяльності Міністерства економічного розвитку і торгівлі України із клопотання про скасування дії санкції, до якого було додано, зокрема: лист-звернення; довідку з філії АТ "Укрексімбанк" від 27.06.2018 № 069-16/522; копію рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 31.10.2017 по справі АС №134к/2017, яким стягнуто з підприємства INNER MONGOLIA HCL CEREALS & OILS IMPORT AND EXPORT CO., LTD на користь позивача 63 480, 06 дол. США та яке набрало законної сили, проте не було виконано; копії міжнародних товаро-транспортних накладних від 28.12.2016; копію митної декларації від 28.12.2016, копії відомостей про фактичне вивезення товару від 14.01.2017.
Листом Мінекономрозвитку від 10.08.2018 № 4102-13/3501207 ПСП "КАЇССА" повідомлено, що для розгляду питання про тимчасове зупинення дії спеціальної санкції Підприємству необхідно додатково надати до Мінекономрозвитку належним чином завірені копії про хід стягнення заборгованості з підприємства "INNER MONGOLIA HCL CEREALS & OILS IMPORT AND EXPORT CO., LTD" станом на поточну дату та оновлені довідки з усіх обслуговуючих банків про відсутність порушень законодавчо встановлених термінів розрахунків за експортно-імпортними операціями.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ПСП "КАЇССА" було укладено експортний договір від 06.12.2016 № 30/1FСА-F із "ІNNЕR МОNGОLІА HСL СЕRЕАLS & ОІLS ІМРОRТ АND ЕХРОRТ СО., LTD". За умовами вказаного договору, ПСП "КАЇССА" (продавець) зобов`язалося поставити та передати у власність Покупцю олію соняшникову рафіновану дезодоровану українського походження шляхом наливу, за ціною, у кількості та у строки і на умовах поставки, у відповідності з положеннями даного Договору і додаткових угод до нього, укладених Сторонами, які виступають невід`ємною частиною договору. Покупець зобов`язувався прийняти та оплатити товар у відповідності до умов даного договору та додаткових умов до нього. Загальна сума на яку ПСП "КАЇССА" зобов`язалося поставити товар складає 91 300 дол. США відповідно до додаткової угоди від 06.12.2016 до договору від 06.12.2016 № 30/1РСА-Р. Покупець у відповідності з інвойсом № 63 від 20.12.2016, перерахував на рахунок Підприємства аванс в розмірі 30% вартості товару.
Позивач на виконання своїх договірних зобов`язань 28.12.2016 поставив на користь іноземного контрагента товар, що підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними від 28.12.2016, митною декларацією від 28.12.2016, відомостями про фактичне вивезення товару від 14.01.2017. Однак, іноземний покупець у повній мірі не розрахувався за отриманий товар. Остаточна сума заборгованості за договором складає 63 480,06 доларів США.
ПСП "КАЇССА" звернулося із позовом до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України для захисту своїх прав та примусового стягнення суми заборгованості, оскільки на неодноразові повідомлення щодо необхідності сплатити залишок суми заборгованості за договором покупець не відреагував. Рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 31.10.2017 ухвалено стягнути з "ІNNЕR МОNGОLІА HСL СЕRЕАLS & ОІLS ІМРОRТ АND ЕХРОRТ СО., LTD" (Китай) на користь ПСП "КАЇССА" (Україна) 63 480 доларів США вартості поставленого, але несплаченого товару, а також 3 791,36 доларів США у якості відшкодування витрат по сплаті арбітражного збору, а всього 67 271 доларів США і 42 цента. Рішення суду набрало законної сили 31.10.2017.
Згідно довідки від 08.05.2019 № 841/14-6 з Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України компанія-нерезидента заздалегідь повідомлялися про участь у справі. Відповідно до листа кур`єрської служби DHL № 870 від 27.10.2017 представників компанії-нерезидента за її адресою не виявилося. Контрольний пошук компанії-нерезидента в Інтернеті - вказує на відсутність будь-якої активності компанії.
"ІNNЕR МОNGОLІА HСL СЕRЕАLS & ОІLS ІМРОRТ АND ЕХРОRТ СО., LTD" - включено до переліку суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України, до яких застосовано спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності. Зовнішньоекономічна діяльність компанії в Україні - не здійснюється.
На підтвердження активної поведінки позивача як щодо стягнення заборгованості з компанії-нерезидента, так і щодо скасування спеціальних санкцій позивачем до судів попередніх інстанцій були надані: рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України про стягнення коштів з компанії-нерезидента; заява про визнання і надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України; ухвала Апеляційного суду міста Києва щодо відсутності майна боржника на території України та неможливості через це відкрити провадження в справі; заява до Надзвичайного і Повноважного Посла Посольства Китайської Народної Республіки в Україні Пан Ду Вей; заява про вчинення представниками компанії-нерезидента кримінального правопорушення; ухвала слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської обл. від 02.04.2019 в справі № 766/5714/19, якою підтверджено, що в діях представників компанії-нерезидента містяться ознаки злочину; витяг з ЄРДР щодо відкриття кримінального провадження за ознаками вчинення представниками компанії-нерезидента кримінального правопорушення; запит до Міністерства внутрішніх справ щодо розшуку майна та представників компанії-нерезидента; запит до Міністерства юстиції України щодо розшуку майна та представників компанії-нерезидента; клопотання до Міністерства економічного розвитку та торгівлі про скасування спеціальної санкції; докази листування з органами ДФС з проханням повідомити чи зафіксована в базах даних органів ДФС інформація щодо здійснення підприємством "ІNNЕR МОNGОLІА HСL СЕRЕАLS & ОІLS ІМРОRТ АND ЕХРОRТ СО., LTD" (Китай); інші документи щодо листування з органами ДФС та Міністерством економічного розвитку та торгівлі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводів учасників справи
10. В доводах касаційної скарги відповідач зазначив, що при прийнятті спірного наказу діяв у спосіб та в межах, передбачених чинним законодавством України. В силу вимог чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства, відповідач не був уповноважений перевіряти факти, викладені у відповідному поданні ДФС України. За таких обставин висновок апеляційного суду про відсутність у Мінекономрозвитку підстав для застосування спірної санкції у зв`язку з відсутністю в діях позивача порушень статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", є безпідставним. Відповідач зазначає, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що листом Мінекономрозвитку від 10 серпня 2018 року № 4102-13/3501207 позивачу було чітко визначено, які саме документи додатково необхідно надати для розгляду питання про тимчасове зупинення санкції. Посилання ПСП "КАЇССА" на заяву, подану до Апеляційного суду міста Києва про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, є безпідставними, оскільки місцезнаходженням боржника є Китай, а тому вказаний суд не є належним суб`єктом розгляду такої скарги. З огляду на місцезнаходження контрагента позивача не може бути враховано судом і звернення позивача до Херсонського міського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Херсонській області. Будь-яких доказів звернення до боржника з відповідними претензіями про повернення коштів позивачем надано не було. Щодо набрання чинності Закону України "Про валюту та валютні операції" від 21 червня 2018 року № 2473-VIII відповідач зазначив, що у рішенні № 1-рп/99 від 9 лютого 1999 року Конституційний Суд України надав офіційне тлумачення статті 58 Конституції України, відповідно до якого положення частини першої зазначеної статті про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів стосуються лише фізичних осіб і не поширюються на юридичних, окрім випадків, коли про це є пряма вказівка у законі. Однак, Закон України "Про валюту та валютні операції" такої вказівки не містить, а тому застосовані до позивача санкції зберігали свою дію до 7 лютого 2019 року.
11. Позивач надіслав відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права та просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.
12. У зв`язку з неявкою у судове засідання, призначеного на 10.03.2021 о 09:30 за адресою: м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5, всіх сторін у справі, а також наявності у матеріалах справи клопотання від відповідача - Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України про розгляд справи за їх відсутності, колегія суддів дійшла висновку про можливість розглядати адміністративну справу № 826/12552/18 у письмовому провадженні.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
13. Господарський кодекс України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин):
13.1. Частина перша статті 216.
Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
13.2. Частини третя, четверта статті 217.
Крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб`єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції.
Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
13.3. Частини перша, друга статті 218.
Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
13.4. Частина перша статті 239.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб`єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції:
вилучення прибутку (доходу);
адміністративно-господарський штраф;
стягнення зборів (обов`язкових платежів);
застосування антидемпінгових заходів;
припинення експортно-імпортних операцій;
застосування індивідуального режиму ліцензування на умовах та в порядку, визначених законом;
зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб`єктом господарювання певних видів господарської діяльності;
анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб`єктом господарювання окремих видів господарської діяльності;
обмеження або зупинення діяльності суб`єкта господарювання;
ліквідація суб`єкта господарювання;
інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.
14. Закон України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин):
14.1. Стаття 1.
Виручка резидентів у іноземній валюті від експорту продукції підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) такої продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, транспортних послуг - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання транспортних послуг. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Виручка резидента за експортним зовнішньоекономічним договором (контрактом) вважається перерахованою на його банківський рахунок за заявою резидента, якщо належна сума врегульована Експортно-кредитним агентством.
Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.
14.2. Частини перша, третя, четверта, п`ята, шоста статті 4.
Порушення резидентами, крім суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків,
передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).
У разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.
У разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці строки було зупинено.
У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.
Органи доходів і зборів вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.
15. Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16 квітня 1991 року № 959-ХІІ (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин):
15.1. Стаття 35.
Суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності несуть відповідальність у видах та формах, передбачених статтями 33 і 37 цього Закону, іншими законами України та/або зовнішньоекономічними договорами (контрактами).
15.2. Частина перша, друга, четверта, п`ята статті 37.
За порушення цього або пов`язаних з ним законів України до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб`єктів господарської діяльності можуть бути застосовані такі спеціальні санкції:
- накладення штрафів у випадках несвоєчасного виконання або невиконання суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб`єктами господарської діяльності своїх обов`язків згідно з цим або пов`язаних з ним законів України. Розмір таких штрафів визначається відповідними положеннями законів України та/або рішеннями судових органів України;
- застосування до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб`єктів господарської діяльності індивідуального режиму ліцензування у випадках порушення такими суб`єктами цього Закону та/або пов`язаних з ним законів України, що встановлюють певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій;
- тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності у випадках порушення цього Закону або пов`язаних з ним законів України, проведення дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки.