ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 листопада 2020 року
м. Київ
Справа № 910/13529/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І.М. (головуючий), Колос Т.М., Малашенкової Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,
представників учасників справи:
позивача - Іванов А.В. - ордер від 25.11.2020 № ЗП008010,
відповідача - Михайлець О.В. - довіреність від 03.03.2020 № б/н,
третьої особи - не з`явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного агентства резерву України
на рішення господарського суд міста Києва від 25.02.2020 та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2020
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агроброкер"
до Державного агентства резерву України
про стягнення 1 884 490,68 грн,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - державне підприємство "Ніжинський комбінат хлібопродуктів"
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Стислий виклад позовних вимог та судових рішень
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроброкер" (далі - ТОВ "Агроброкер", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного агентства резерву України (далі - Агентство, відповідач) про стягнення 1 884 490, 60 грн, з яких: 1 335 000, 00 грн коштів сплаченої попередньої оплати, 434 943, 00 грн інфляційних втрат та 114 547, 68 грн 3 % річних.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за укладеним сторонами у справі договором від 19.09.2016 купівлі-продажу (відпуску) матеріальних цінностей державного резерву (купівлі-продажу жита) за №Юр-2в/117з.
1.3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.02.2020 (суддя Кирилюк Т.Ю.), яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2020 (колегія суддів: Тарасенко К.В., Разіна Т.І., Іоннікова І.А.) позовні вимоги задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Агентства на користь ТОВ "Агроброкер" 1 335 000 грн - основного боргу, 434 943 грн - інфляційних втрат, 114 547,68 грн - 3 % річних та 28 267,36 грн - судового збору.
1.4. Рішення та постанову мотивовано тим, що між сторонами було укладено договір №Юр-2в/117з купівлі-продажу (відпуску) матеріальних цінностей державного резерву, відповідачем не доведено належними доказами факт виконання зобов`язання за цим договором щодо передачі позивачу зерна за яке позивачем було сплачено відповідачу кошти. Враховуючи те, що матеріали справи не містять доказів отримання придбаного зерна, вказані кошти підлягають поверненню, а також підлягають стягненню 3% річних та інфляційні втрати.
2. Стислий виклад вимог касаційної скарги
2.1. Агентство у касаційній скарзі до Верховного Суду, зазначаючи про недотримання судами попередніх інстанцій положень процесуального законодавства та неправильне застосування норм матеріального права, просить оскаржувані рішення та постанову скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
3. Аргументи учасників справи
3.1. Доводи і аргументи касаційної скарги
3.1.1. Відповідач стверджує, що рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2020 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2020 зі справи прийняті з порушенням норм матеріального права. Зокрема, задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили із загальних норм Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", Цивільного кодексу України та в порушення норм процесуального права не застосували до спірних правовідносин пункт 25 "Порядку реалізації матеріальних цінностей державного резерву", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 за №1078. За твердженням відповідача у вирішенні даного спору пріоритетність має застосування судами спеціального законодавства у сфері державного матеріального резерву, зокрема, Закону України "Про державний матеріальний резерв", оскільки Договір укладено відповідно до вказаного Закону.
3.1.2. На думку відповідача, суди попередніх інстанцій в порушення вимог Господарського процесуального кодексу України не дослідили зібрані у справі докази, які мають значення для правильного вирішення спору. Зокрема, судами не досліджено розпорядження (наряд) на відпуск матеріальних цінностей з державного резерву, як первинного товаро-розпорядчого документа у розумінні спеціального Законодавства про державний матеріальний резерв ("Порядку реалізації матеріальних цінностей державного резерву").
3.1.3. Касаційна скарга подана з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України.
3.2. Аргументи викладені у відзиві
3.2.1. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Агроброкер" зазначає, що касаційну скаргу не отримував, а про її зміст позивачу стало відомо лише після ознайомлення з матеріалами справи 26.10.2020. Водночас у відзиві позивач зазначає, що оскаржувані рішення та постанову у справі прийнято із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому просить залишити зазначені судові рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
3.2.2. Верховний Суд у складі колегії суддів вважає клопотання про поновлення строку на подання відзиву на касаційну скаргу обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню на підставі статті 119 ГПК України.
4. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
4.1. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 19.09.2016 укладено Договір №Юр-2в/117з купівлі-продажу (відпуску) матеріальних цінностей державного резерву (далі - Договір).
4.2. Пунктами 1.1 та 1.2 Договору встановлено, що відповідач продає позивачу на умові EXW (правил Інкотермс редакції 2010 року) загалом 1 466,379 тон жита 2 класу 2009 року закладення, яке знаходиться на зберіганні у державного підприємства "Ніжинський комбінат хлібопродуктів" (третьої особи у справі). Під умовою EXW (EX Works) Інкотермс-2010 розуміється, що продавець вважається таким, що виконав свої обов`язки з постачання, коли він надав товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (завод, склад тощо). Моментом виконання зобов`язань продавця є момент приймання товару покупцем або уповноваженим ним перевізником. Прийняття товару покупцем одночасно є моментом переходу права власності на цей товар.
4.3. Пунктом 2.1 Договору визначено, що встановлена договірна вартість предмету договору визначена за наслідками проведеного аукціону на підставі протоколу від 06.09.2016 та складає 1 335 000,00 грн.
4.4. Відповідно до умови пункту 3.2 Договору позивач зобов`язався сплатити повну вартість майна протягом 30-ти календарних днів з дати укладення договору.
4.5. Суди встановили, що платіжними дорученнями від 27.10.2016 за №1092 на суму 420 000,00 грн, від 28.10.2016 за №1093 на суму 782 358,20 грн та від 02.09.2016 за №1036 на суму 132 641,80 грн (гарантійний внесок для участі в аукціоні, зарахований відповідно до умови пункту 2.2 договору як останній платіж оплати вартості товару) позивачем загалом було перераховано відповідачу 1 335 000,00грн.
4.6. При виконанні позивачем своїх зобов`язань за Договором мало місце прострочення на 8 календарних днів, що не могло надати відповідачу права застосувати правовий механізм пункту 5.2 укладеного сторонами у справі Договору.
4.7. Пунктом 3.3 Договору визначено, що відповідач зобов`язався протягом 5 робочих днів з дати отримання грошових коштів передати позивачу два примірника розпорядження (наряду) на відпуск оплачених матеріальних цінностей.
4.8. Суди встановили, що розпорядження №0.64/62 складено відповідачем 27.10.2016, що знаходиться у межах встановлених Договором строків, проте розпорядження №0.64/63 складене відповідачем на восьмий робочий день - 09.11.2016, що є фактичним простроченням виконання.
4.9. Таким чином, судами встановлено, що обидві сторони договору на початковій стадії його виконання допустили незначні прострочення виконання своїх зобов`язань, які не могли перешкодити виконанню умов Договору в цілому.
4.10. Позивач, звертаючись з позовом, вказував що відповідач не виконав свого обв`язку за Договором та зерно позивачу не передав, водночас відповідач зазначає, що його обов`язок виконано належним чином, що підтверджується розпорядженням (нарядом) на відпуск матеріальних цінностей з державного резерву від 27.10.2016 за №0.64/62 .
ДЖЕРЕЛА ПРАВА
Закон України "Про державний матеріальний резерв"
Частина перша статті 1
Державний резерв є особливим державним запасом матеріальних цінностей, призначених для використання в цілях і в порядку, передбачених цим Законом. У складі державного резерву створюється незнижуваний запас матеріальних цінностей (постійно підтримуваний обсяг їх зберігання).
Стаття 2
Відпуском матеріальних цінностей з державного резерву є реалізація чи безоплатна передача матеріальних цінностей державного резерву визначеному одержувачу (споживачу) або реалізація їх на ринку.
Порядок реалізації матеріальних цінностей державного резерву, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 №1078.
Пункт 25
Держрезерв протягом п`яти робочих днів після виконання переможцем аукціону умов договору купівлі-продажу матеріальних цінностей щодо оплати їх вартості видає розпорядження відповідальному зберігачеві про їх відпуск переможцю аукціону. У разі невиконання відповідальним зберігачем розпорядження Держрезерву до переможця аукціону переходять усі права Держрезерву щодо відповідального зберігача як до боржника.
Інструкція про оформлення операцій з матеріальними цінностями державного матеріального резерву, затверджена наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 24.09.2012 за № 1042
Пункт 2.12
Організації - зберігачі матеріальних цінностей державного резерву, що належать до сфери управління Держрезерву, проводять відпуск матеріальних цінностей на підставі розпорядження (наряду) та довіреності покупця з подальшим оформленням накладної та акта на виконання розпорядження (наряду). Відпуск матеріальних цінностей підтверджується складанням авізо, яке надсилається організацією - зберігачем матеріальних цінностей, що належить до сфери управління Держрезерву, разом з актом на виконання розпорядження (наряду) до Держрезерву не пізніше п`яти робочих днів з дати проведення відпуску.
Частина перша статті 528
Виконання обов`язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов`язання не випливає обов`язок боржника виконати зобов`язання особисто. У цьому разі кредитор зобов`язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.
Стаття 526
Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 655
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Господарський процесуальний кодекс України
Частина третя статті 2
Основними засадами (принципами) господарського судочинства є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов`язковість судового рішення; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Стаття 86
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Частина п`ята статті 236
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
5.1. Розглянувши доводи касаційної скарги в межах зазначеної скаржником підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо пріоритетності застосування спеціального Законодавства у сфері державного матеріального резерву, зокрема, Закону України "Про державний матеріальний резерв" та "Порядку реалізації матеріальних цінностей державного резерву", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 за №1078), колегія суддів перевіривши наведені Агенством доводи вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
5.2. Предметом спору у даній справі є вимога про стягнення з Агентства грошових коштів, сплачених позивачем у якості попередньої оплати за Договором.
5.3. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 ЦК України).
5.4. Як встановлено судами 19.09.2016 укладено Договір купівлі-продажу (відпуску) матеріальних цінностей державного резерву.
5.5. Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
5.6. За наведеним законодавчим визначенням основними обов`язками сторін договору купівлі-продажу є: для продавця - передати майно (товар), для покупця - сплата його вартості.
5.7. У даній справі, виконання основного обов`язку покупця (позивача) судами визнано доведеним належними доказами, вказані обставини також не заперечуються жодною із сторін спору. Має місце спір щодо виконання відповідачем обов`язку - передати визначене договором майно.
5.8. Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
5.9. За твердженням позивача, останній вважає, що відповідачем обов`язок за Договором не виконано, оскільки жито 2 класу 2009 року закладення у кількості 1 466,379 тон, яке є предметом Договору так і не було передано йому як покупцю.
5.10. Натомість відповідач, вважає цей обов`язок виконаним належним чином, оскільки ним було надано представнику позивача розпорядження, визначені пунктом 3.3 укладеного договору, на підставі яких третьою особою у справі було відпущено позивачу за актами №17 та 18 належну кількість зерна.
5.11. Суди попередніх інстанцій задовольняючи позовні вимоги, виходили із того, що за умовами Договору, моментом виконання зобов`язань продавця є момент приймання товару покупцем або уповноваженим ним перевізником, а прийняття товару покупцем одночасно є моментом переходу права власності на цей товар. Оскільки відповідачем не надано суду доказів передання позивачу товару за місцем його знаходження або доказів того, що на позивача було переоформлено права власника за складськими документами, відповідно до вимог Закону, вказані обставини свідчать про неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором.
5.12. З цим твердженням суд не може погодитись, оскільки останнє базується лише на помилковому висновку про основне зобов`язання відповідача, як продавця за договором.