Про зерно та ринок зерна в Україні

ЗАКОН УКРАЇНИ

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2002, № 35, ст.258) ( Із змінами, внесеними згідно із Законами № 1713-IV від 12.05.2004, ВВР, 2004, № 33-34, ст.403 № 2611-IV від 31.05.2005, ВВР, 2005, № 26, ст.351 № 547-V від 09.01.2007, ВВР, 2007, № 12, ст.104 № 997-V від 27.04.2007, ВВР, 2007, № 33, ст.440 № 925-VI від 05.02.2009, ВВР, 2009, № 27, ст.350 № 5462-VI від 16.10.2012, ВВР, 2014, № 6-7, ст.80 № 5493-VI від 20.11.2012, ВВР, 2013, № 50, ст.697 № 5518-VI від 06.12.2012, ВВР, 2014, № 8, ст.90 № 406-VII від 04.07.2013, ВВР, 2014, № 20-21, ст.712 № 1193-VII від 09.04.2014, ВВР, 2014, № 23, ст.873 № 1253-VII від 13.05.2014, ВВР, 2014, № 28, ст.935 № 1557-VII від 01.07.2014, ВВР, 2014, № 36, ст.1182 № 124-VIII від 15.01.2015, ВВР, 2015, № 14, ст.96 № 1982-VIII від 23.03.2017, ВВР, 2017, № 18, ст.222 № 124-IX від 20.09.2019, ВВР, 2019, № 46, ст.295 № 985-IX від 05.11.2020 № 1601-IX від 01.07.2021 )

Цей Закон визначає державну політику щодо розвитку ринку зерна як пріоритетного сектора економіки агропромислового комплексу України. Закон спрямований на створення правових, економічних та організаційних умов конкурентоспроможного виробництва і формування ринку зерна для забезпечення внутрішніх потреб держави у продовольчому, насіннєвому та фуражному зерні, нарощування його експортного потенціалу.

Розділ I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

1) акредитовані біржі - товарні біржі, яким надано відповідним державним органом висновок про їх відповідність щодо надання послуг з укладення біржових угод купівлі-продажу зерна та продуктів його переробки;

2) виробництво зерна - діяльність сільськогосподарських товаровиробників, що пов'язана з вирощуванням зерна, забезпеченням внутрішніх потреб України у насіннєвому матеріалі, зерні для продовольчих, фуражних та технічних цілей, поліпшенням його якості, створенням експортного потенціалу ринку зерна, а також гарантуванням продовольчої безпеки держави за рахунок розвитку власного зернового господарства;

2-1) власник зернового складу - фізична особа - підприємець, яка є власником зерносховища, учасник повного, командитного товариства, товариства з додатковою відповідальністю, що здійснює діяльність зернового складу, або учасник інших видів товариств (у тому числі акціонер акціонерного товариства), частка якого перевищує 10 відсотків у статутному капіталі юридичної особи - зернового складу;

( Статтю 1 доповнено пунктом 2-1 згідно із Законом № 5493-VI від 20.11.2012 )

2-2) Гарантійний фонд виконання зобов’язань за складськими документами на зерно (далі - Гарантійний фонд) - державна спеціалізована непідприємницька установа, яка створена з метою забезпечення та захисту прав і законних інтересів володільців складських документів на зерно у разі неспроможності зернового складу та виконує функції державного управління у сфері гарантування виконання зобов’язань за складськими документами на зерно;

( Статтю 1 доповнено пунктом 2-2 згідно із Законом № 5493-VI від 20.11.2012 ) ( Пункт 3 статті 1 виключено на підставі Закону № 2611-IV від 31.05.2005 ) ( Пункт 4 статті 1 виключено на підставі Закону № 2611-IV від 31.05.2005 )

5) Державний агент із забезпечення експорту та імпорту зерна і продуктів його переробки - державне підприємство або господарське товариство, частка держави в статутному фонді якого становить не менше 75 відсотків, яке визначене на конкурсних засадах Кабінетом Міністрів України на реалізацію міжнародних договорів із забезпечення експорту та імпорту зерна і продуктів його переробки;

( Пункт 6 статті 1 виключено на підставі Закону № 2611-IV від 31.05.2005 ) ( Пункт 7 статті 1 виключено на підставі Закону № 2611-IV від 31.05.2005 ) ( Пункт 8 статті 1 виключено на підставі Закону № 2611-IV від 31.05.2005 ) ( Пункт 9 статті 1 виключено на підставі Закону № 2611-IV від 31.05.2005 )

10) зберігання зерна - комплекс заходів, які включають приймання, доробку, зберігання та відвантаження зерна;

11) зерно - плоди зернових, зернобобових та олійних культур, які використовуються для харчових, насіннєвих, кормових та технічних цілей;

12) зерно продовольче - зерно, що використовується для переробки та виготовлення харчових продуктів;

13) зерно технічного призначення - зерно, що призначене для промислової переробки на інші продукти (спирт, крохмаль, медичні препарати тощо);

14) зерно фуражне - зерно групи фуражних та інших зернових культур, призначене для годівлі худоби та птиці у вигляді комбікормів, дерті тощо;

15) зерновий склад - суб’єкт підприємництва, що є власником зерносховища і надає фізичним та юридичним особам послуги із зберігання зерна з видачею складських документів на зерно та в передбаченому законом порядку отримав право на здійснення такої діяльності шляхом участі в Гарантійному фонді виконання зобов’язань за складськими документами на зерно;

( Пункт 15 статті 1 в редакції Закону № 5493-VI від 20.11.2012; із змінами, внесеними згідно із Законом № 1193-VII від 09.04.2014 )

16) зерносховище - спеціально обладнане місце для зберігання зерна (приміщення, будівля тощо);

( Пункт 17 статті 1 виключено на підставі Закону № 2611-IV від 31.05.2005 )

17) зернопереробні підприємства - підприємства, які приймають, зберігають та переробляють зерно, зокрема борошномельні, круп’яні, комбікормові, олієекстракційні, спиртові солодові пивзаводи;

( До частини першої статті 1 включено пункт 17 згідно із Законом № 5462-VI від 16.10.2012 ) ( Пункт 18 статті 1 виключено на підставі Закону № 2611-IV від 31.05.2005 )

19) інфраструктура ринку зерна - комплекс виробничих і невиробничих формувань, які забезпечують умови виробництва зерна, його заготівлі, зберігання, переробки, реалізації, страхування, кредитно-фінансові та інші послуги;

19-1) неспроможність зернового складу - неможливість зернового складу, що є учасником (тимчасовим учасником) Гарантійного фонду виконання зобов’язань за складськими документами на зерно, здійснити виконання своїх зобов’язань перед поклажодавцями за складськими документами на зерно через неможливість повернути вказану у складських документах кількість зерна відповідної якості та/або відшкодувати в повному обсязі вартість такого зерна незалежно від причин виникнення цієї неможливості;

( Статтю 1 доповнено пунктом 19-1 згідно із Законом № 5493-VI від 20.11.2012 )

20) продукти переробки зерна - борошно, крупа, комбікорм, клейковина, солод, побічні продукти переробки зерна, зокрема висівки, макуха і шрот;

( Пункт 20 частини першої статті 1 в редакції Закону № 5462-VI від 16.10.2012 )

21) реєстр зерна (заставного зерна) - система обліку інформації про зерно (заставне зерно), що прийняте зерновими складами на зберігання у визначеному обсязі й до визначеного строку;

22) реєстр складських документів на зерно - система обліку інформації про видані зерновими складами складські документи на зерно та володільців таких документів;

23) ринок зерна - система товарно-грошових відносин, що виникають між його суб'єктами в процесі виробництва, зберігання, торгівлі та використання зерна на засадах вільної конкуренції, вільного вибору напрямів реалізації зерна та визначення цін, а також державного контролю за його якістю та зберіганням;

23-1) система гарантування виконання зобов’язань за складськими документами на зерно - комплекс організаційно-правових заходів, спрямованих на забезпечення належного виконання зобов’язань зерновими складами перед власниками зерна, збереження стабільності ринку послуг із зберігання зерна та на захист прав і законних інтересів володільців складських документів на зерно у разі неспроможності зернового складу чи у разі невиконання зерновим складом зобов’язань за складськими документами на зерно;

( Статтю 1 доповнено пунктом 23-1 згідно із Законом № 5493-VI від 20.11.2012 )

24) складські документи на зерно - товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов'язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа;

( Пункт 25 статті 1 виключено на підставі Закону № 2611-IV від 31.05.2005 ) ( Пункт 25 статті 1 виключено на підставі Закону № 1193-VII від 09.04.2014 ) ( Пункт 26 статті 1 виключено на підставі Закону № 2611-IV від 31.05.2005 ) ( Пункт 26 статті 1 виключено на підставі Закону № 1193-VII від 09.04.2014 )

27) якість зерна та продуктів його переробки - сукупність споживчих властивостей зерна та продуктів його переробки, які відповідають вимогам нормативно-правових актів, фітосанітарних і ветеринарно-санітарних норм.

( Пункт 27 статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 124-IX від 20.09.2019 ) ( Частину другу статті 1 виключено на підставі Закону № 985-IX від 05.11.2020 )

Стаття 2. Мета Закону

Метою цього Закону є:

забезпечення продовольчої безпеки держави;

формування сприятливої для ринку зерна інвестиційної, кредитної, податкової, митної політики;

оптимізація структури та ефективності зернового виробництва з урахуванням потенціалу природно-кліматичних умов та ринкової кон'юнктури;

забезпечення функціонування ринку зерна на засадах поєднання вільної конкуренції та державного регулювання з метою збалансування інтересів суб'єктів господарювання та держави;

встановлення державного контролю за якістю зерна, продуктів його переробки та сортового насіння;

стабілізація ринкових ресурсів зерна;

нарощування експортного потенціалу ринку зерна;

визнання пріоритетності розвитку ринку зерна;

( Абзац десятий статті 2 виключено на підставі Закону № 985-IX від 05.11.2020 ) ( Абзац одинадцятий статті 2 виключено на підставі Закону № 985-IX від 05.11.2020 )

визначення порядку експорту та імпорту зерна та продуктів його переробки за міжнародними договорами.

Стаття 3. Сфера дії Закону

Дія цього Закону поширюється на всіх суб'єктів ринку зерна.

Стаття 4. Законодавство України про зерно та ринок зерна

Законодавство України про зерно та ринок зерна базується на Конституції України і складається із цього Закону, законів України та інших нормативно-правових актів.

Розділ II

СУБ'ЄКТИ РИНКУ ЗЕРНА

Стаття 5. Суб'єкти ринку зерна

Суб'єктами ринку зерна є:

суб'єкти виробництва зерна;

суб'єкти зберігання зерна;

( Абзац четвертий статті 5 виключено на підставі Закону № 985-IX від 05.11.2020 )

акредитовані біржі;

( Абзац шостий статті 5 виключено на підставі Закону № 1601-IX від 01.07.2021 )

Гарантійний фонд;

( Статтю 5 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 5493-VI від 20.11.2012 )

інші суб'єкти господарювання, які діють на ринку зерна.

( Абзац статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом № 547-V від 09.01.2007 )

Стаття 6. Суб'єкти виробництва зерна

Суб'єктами виробництва зерна є власники, орендарі та користувачі земельних ділянок, які використовують їх для виробництва зерна.

Стаття 7. Суб'єкти зберігання зерна

Суб'єктами зберігання зерна є: зернові склади (елеватори, хлібні бази, хлібоприймальні, борошномельні і комбікормові підприємства), суб'єкти виробництва зерна, які зберігають його у власних або орендованих зерносховищах, та інші суб'єкти господарювання, які беруть участь у процесі зберігання зерна.

( Частина перша статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом № 547-V від 09.01.2007 )

Суб'єкти зберігання зерна відповідно до укладених договорів складського зберігання із суб'єктами ринку зерна гарантують забезпечення якості та дотримання нормативів природних втрат зерна протягом терміну його зберігання.

( Статтю 8 виключено на підставі Закону № 985-IX від 05.11.2020 )

Розділ III

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ ЗЕРНА

Стаття 9. Основні засади державної політики щодо регулювання ринку зерна

Держава визнає пріоритетність ринку зерна, сприяє його розвитку та стабільному функціонуванню.

Основними засадами державної політики по регулюванню ринку зерна є:

( Абзац другий частини другої статті 9 виключено на підставі Закону № 985-IX від 05.11.2020 )

забезпечення внутрішніх потреб держави у продовольчому, насіннєвому, фуражному, технічному зерні та заходів щодо нарощування його експорту;

( Абзац четвертий частини другої статті 9 виключено на підставі Закону № 985-IX від 05.11.2020 )

гарантування сільськогосподарським товаровиробникам права вільного вибору використання зерна та ціни його реалізації;

недопущення обмежень у пересуванні зерна та продуктів його переробки;

контроль якості зерна та його зберігання;

розвиток мережі обслуговуючих зерновий ринок кооперативних формувань;

впровадження сучасних ресурсозберігаючих технологій у виробництві, зберіганні та переробці зерна;

лізингове обслуговування ринку зерна.

Центральні та місцеві органи виконавчої влади сприяють першочерговому залученню інвестицій для розвитку матеріальної бази сільськогосподарських товаровиробників, заготівельних та зернопереробних підприємств, підприємств, які виготовляють машини, устаткування, обладнання для зернового господарства, удосконалення інфраструктури ринку зерна.

Урожай зерна підлягає страхуванню, яке здійснюється сільськогосподарськими товаровиробниками всіх форм власності та господарювання відповідно до закону.

Стаття 10. Державне регулювання ринку зерна

Кабінет Міністрів України здійснює державне регулювання ринку зерна шляхом:

( Абзац другий статті 10 виключено на підставі Закону № 985-IX від 05.11.2020 ) ( Абзац третій статті 10 виключено на підставі Закону № 985-IX від 05.11.2020 ) ( Абзац четвертий статті 10 виключено на підставі Закону № 2611-IV від 31.05.2005 ) ( Абзац п'ятий статті 10 виключено на підставі Закону № 985-IX від 05.11.2020 ) ( Абзац шостий частини першої статті 10 виключено на підставі Закону № 1193-VII від 09.04.2014 )

проведення цінової політики на ринку зерна та страхування ризиків для суб'єктів зернового ринку;

впровадження механізму експорту та імпорту зерна і продуктів його переробки за міжнародними договорами;

забезпечення фінансування програм експорту та імпорту зерна за міжнародними договорами за рахунок коштів державного бюджету;

запровадження декларування зерна, що знаходиться на зберіганні на зернових складах, а також зерна, що зберігається суб’єктами виробництва зерна та іншими суб’єктами господарювання у власних або орендованих зерносховищах;

( Абзац десятий статті 10 із змінами, внесеними згідно із Законом № 547-V від 09.01.2007; в редакції Закону № 5462-VI від 16.10.2012 )

забезпечення моніторингу ринку зерна;

здійснення митно-тарифної політики;

забезпечення розробки балансів зерна та періодичного їх уточнення;

фінансування науково-селекційної роботи та насінництва, впровадження їх досягнень;

фінансової підтримки виробників насіння, науково-дослідних установ, сортовипробувальних станцій за рахунок коштів державного бюджету;

часткової компенсації сільськогосподарським товаровиробникам сортових надбавок за придбане ними насіння високих репродукцій за рахунок коштів державного бюджету;

запровадження системи державних форвардних закупівель.

( Статтю 10 доповнено абзацом згідно із Законом № 2611-IV від 31.05.2005 ) ( Абзац вісімнадцятий статті 10 виключено на підставі Закону № 985-IX від 05.11.2020 ) ( Абзац дев'ятнадцятий статті 10 виключено на підставі Закону № 985-IX від 05.11.2020 ) ( Статтю 11 виключено на підставі Закону № 1193-VII від 09.04.2014 )

Розділ IV

ФОРМУВАННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ ЗЕРНОВИХ РЕСУРСІВ

Стаття 12. Зернові ресурси

Зернові ресурси України складаються із:

( Абзац другий статті 12 виключено на підставі Закону № 985-IX від 05.11.2020 ) ( Абзац третій статті 12 виключено на підставі Закону № 2611-IV від 31.05.2005 ) ( Абзац четвертий статті 12 виключено на підставі Закону № 2611-IV від 31.05.2005 )

зерна державного резервного насіннєвого фонду;

( Абзац п'ятий статті 12 в редакції Закону № 2611-IV від 31.05.2005 ) ( Абзац шостий статті 12 виключено на підставі Закону № 1557-VII від 01.07.2014 )

власних ресурсів зерна суб'єктів ринку.

( Статтю 13 виключено на підставі Закону № 985-IX від 05.11.2020 ) ( Статтю 14 виключено на підставі Закону № 2611-IV від 31.05.2005 ) ( Статтю 15 виключено на підставі Закону № 2611-IV від 31.05.2005 ) ( Статтю 16 виключено на підставі Закону № 2611-IV від 31.05.2005 ) ( Статтю 17 виключено на підставі Закону № 1557-VII від 01.07.2014 )

Стаття 18. Використання власних ресурсів зерна суб'єктами ринку зерна

Суб'єктам ринку зерна гарантується право вільно розпоряджатися власними ресурсами зерна та продуктами його переробки, укладати угоди щодо їх продажу, у тому числі на експорт, брати участь у формуванні зернових ресурсів України.

Забороняється, крім випадків, визначених законами України, встановлювати обмеження у переміщенні зерна та продуктів його переробки.

Розділ V

ДЕКЛАРУВАННЯ ТА КОНТРОЛЬ ЯКОСТІ ЗЕРНА

Стаття 19. Декларування зерна

Декларування зерна - діяльність суб'єктів зберігання зерна щодо визначення обсягів зерна, що знаходиться на зберіганні чи зберігається у власних або орендованих зерносховищах.

( Частина перша статті 19 із змінами, внесеними згідно із Законом № 547-V від 09.01.2007 )

Інформація про власників зерна є конфіденційною і при декларуванні зерна не розголошується.

Порядок декларування зерна визначається Кабінетом Міністрів України.

Суб'єкти зберігання зерна несуть відповідальність за повноту і достовірність даних, зазначених у декларації , відповідно до закону.

( Частина четверта статті 19 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5462-VI від 16.10.2012 )

Стаття 20. Декларування обсягів зерна, що знаходиться на зберіганні

( Назва статті 20 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5462-VI від 16.10.2012 )

Декларації подаються щомісяця:

зерновими складами - щодо обсягів зерна державного продовольчого резерву, державного резервного насіннєвого фонду, іншого зерна, що знаходиться на зберіганні (крім зерна, закладеного до державного матеріального резерву);

( Абзац другий статті 20 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1557-VII від 01.07.2014 )

суб'єктами виробництва зерна - щодо обсягів власного зерна, що зберігається ними у власних або орендованих зерносховищах;

( Абзац четвертий статті 20 виключено на підставі Закону № 1557-VII від 01.07.2014 ) ( Стаття 20 в редакції Законів № 2611-IV від 31.05.2005, № 547-V від 09.01.2007 )

Стаття 21. Якість зерна та продуктів його переробки

Якість зерна та продуктів його переробки, що виробляються в Україні або ввозяться на митну територію України, має відповідати нормативно-правовим актам. Якість експортного зерна та продуктів його переробки може відповідати вимогам, що зафіксовані сторонами в експортному контракті.

( Частина перша статті 21 із змінами, внесеними згідно із Законом № 124-IX від 20.09.2019 ) ( Частину другу статті 21 виключено на підставі Закону № 1193-VII від 09.04.2014 ) ( Частину третю статті 21 виключено на підставі Закону № 1193-VII від 09.04.2014 ) ( Частину четверту статті 21 виключено на підставі Закону № 1193-VII від 09.04.2014 ) ( Частину п'яту статті 21 виключено на підставі Закону № 1193-VII від 09.04.2014 ) ( Частину шосту статті 21 виключено на підставі Закону № 1193-VII від 09.04.2014 ) ( Частину сьому статті 21 виключено на підставі Закону № 1193-VII від 09.04.2014 ) ( Частину восьму статті 21 виключено на підставі Закону № 1193-VII від 09.04.2014 ) ( Частину дев'яту статті 21 виключено на підставі Закону № 1193-VII від 09.04.2014 )

Стаття 22. Державний контроль за якістю зерна та продуктів його переробки

Основними напрямами здійснення державного контролю за якістю зерна є:

захист прав суб'єктів ринку зерна та споживачів щодо їх забезпечення зерном та продуктами його переробки, якість яких відповідає вимогам нормативно-правових актів, фітосанітарних і ветеринарно-санітарних;

( Абзац другий частини першої статті 22 із змінами, внесеними згідно із Законом № 124-IX від 20.09.2019 )

встановлення показників якості зерна та продуктів його переробки, методик оцінки їх якості, ведення кількісно-якісного обліку зерна та продуктів його переробки на зернових та зернопереробних підприємствах усіх форм власності;

( Абзац третій частини першої статті 22 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5462-VI від 16.10.2012 )

акредитація лабораторій, що здійснюють визначення якості зерна та продуктів його переробки;

( Абзац п'ятий частини першої статті 22 виключено на підставі Закону № 1193-VII від 09.04.2014 )

інші напрями, передбачені нормативно-правовими актами.

Державний контроль за якістю зерна та продуктів його переробки покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

( Частина друга статті 22 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5462-VI від 16.10.2012 ) ( Частину третю статті 22 виключено на підставі Закону № 5462-VI від 16.10.2012 )

Стаття 23. Зерно та продукти його переробки, непридатні для продовольчого використання

Зерно та продукти його переробки, визнані за результатами лабораторного аналізу непридатними для продовольчого використання, підлягають експертизі з метою прийняття рішення про можливість їх подальшого використання або знищення у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Проведення експертизи зерна та продуктів його переробки, а також прийняття висновку щодо можливості їх подальшого використання або знищення покладаються на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

( Частина друга статті 23 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5462-VI від 16.10.2012 )

Витрати, що пов'язані з транспортуванням, зберіганням, експертизою або знищенням зерна та продуктів його переробки, непридатних для продовольчого використання, оплачуються власником зерна та продуктів його переробки.

Розділ VI

ЗБЕРІГАННЯ ЗЕРНА

Стаття 24. Зберігання зерна на зерновому складі

Зерно підлягає зберіганню у зернових складах.

Власники зерна мають право укладати договори складського зберігання зерна на зберігання зерна у зернових складах з отриманням складських документів на зерно, а також зберігати зерно у власних зерносховищах.

При прийманні зерна на зберігання зерновий склад зобов'язаний здійснити аналіз його якості.

Зерновий склад зобов'язаний вживати усіх заходів, передбачених цим Законом, нормативно-правовими актами, договором складського зберігання зерна, для забезпечення схоронності зерна, переданого йому на зберігання.

Регламент зберігання зерна та продуктів його переробки затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики.

( Статтю 24 доповнено новою частиною згідно із Законом № 5462-VI від 16.10.2012; в редакції Закону № 124-VIII від 15.01.2015 )

Державний контроль за дотриманням зерновими складами зазначеного регламенту у процесі зберігання зерна та продуктів його переробки здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

( Статтю 24 доповнено новою частиною згідно із Законом № 5462-VI від 16.10.2012; із змінами, внесеними згідно із Законом № 124-VIII від 15.01.2015 )

Видача зерна володільцеві складського документа на зерно здійснюється в обмін на виписані на це зерно складські документи.

Кожна із сторін договору складського зберігання зерна при відвантаженні зерна має право вимагати перевірки його якості. Витрати, пов'язані із проведенням аналізу його якості, несе сторона, що зажадала його перевірки.

Стаття 25. Зерновий склад

Зерновий склад є складом загального користування і зобов'язаний приймати на зберігання зерно від будь-якої особи.

Стаття 26. Договір складського зберігання зерна

Договір складського зберігання зерна є публічним договором, типова форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України.

За договором складського зберігання зерна зерновий склад зобов'язується за плату зберігати зерно, що передане йому суб'єктом ринку зерна.

Договір складського зберігання зерна укладається в письмовій формі, що підтверджується видачею власнику зерна складського документа.

Зерно, прийняте на зберігання за простим або подвійним складським свідоцтвом, не може бути відчужене без правомірної передачі простого або подвійного складського свідоцтва.

Якщо договір складського зберігання зерна передбачає, що зерновий склад має право розпоряджатися ним (або його частиною), то відносини сторін базуються на правилах про позику. Порядок повернення зерна обумовлюється окремо в договорі його зберігання.

Стаття 27. Строк складського зберігання зерна

Зерновий склад зобов'язаний зберігати зерно протягом строку, встановленого у договорі складського зберігання зерна.

Якщо строк зберігання зерна договором складського зберігання зерна не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зерновий склад зобов'язаний зберігати зерно до подання поклажодавцем вимоги про його повернення.

Якщо строк зберігання зерна визначено моментом пред'явлення власником зерна вимоги про його повернення, зерновий склад має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від власника зерна забрати це зерно в розумний строк.

( Статтю 27 доповнено частиною третьою згідно із Законом № 997-V від 27.04.2007 )

Стаття 28. Плата за зберігання зерна

Плата за зберігання зерна, строки її внесення встановлюються договором складського зберігання зерна.

Якщо зберігання зерна припинилося достроково не з вини зернового складу, то він має право на пропорційну частину плати.

( Частина друга статті 28 із змінами, внесеними згідно із Законом № 997-V від 27.04.2007 )

Якщо поклажодавець після закінчення строку дії договору складського зберігання зерна не забрав зерно назад, він зобов'язаний внести плату за весь фактичний час його зберігання.

Договором складського зберігання зерна може бути передбачено безоплатне зберігання зерна.

Кабінет Міністрів України встановлює граничний рівень плати (тариф) за зберігання зерна, що придбане за кошти державного бюджету.

Стаття 29. Наслідки відмови від передачі зерна на зберігання

Зерновий склад, який зобов'язався взяти зерно на зберігання у передбачений договором складського зберігання зерна строк, не має права вимагати передання йому цього зерна на зберігання.

Власник зерна, який не передав його на зберігання у визначений договором строк, зобов'язаний відшкодувати зерновому складу збитки, завдані йому у зв'язку з тим, що зберігання не відбулося, якщо він у розумний строк не попередив останнього про відмову від договору зберігання.

( Частина друга статті 29 в редакції Закону № 997-V від 27.04.2007 )

Стаття 30. Відшкодування витрат за зберігання зерна

Витрати, які сторони не могли передбачити при укладенні договору складського зберігання зерна (надзвичайні витрати), відшкодовуються понад плату, яка належить зерновому складу, якщо інше не передбачено договором складського зберігання зерна.

При безоплатному зберіганні власник зерна зобов'язаний відшкодувати зерновому складу здійснені ним витрати на зберігання зерна, якщо інше не встановлено договором.

( Статтю 30 доповнено частиною другою згідно із Законом № 997-V від 27.04.2007 )

Стаття 31. Обов'язок поклажодавця зерна забрати зерно після закінчення строку зберігання зерна

Поклажодавець зерна зобов'язаний забрати зерно у зернового складу після закінчення строку зберігання зерна.

Зерновий склад зобов'язаний письмово за сім днів до закінчення строку зберігання зерна попередити поклажодавця зерна про закінчення строку зберігання зерна та запропонувати термін витребування зерна.

Якщо поклажодавець зерна у запропонований зерновим складом термін не забрав зерно, зерновий склад має право продати його на конкурентних засадах. Кошти, одержані від продажу зерна, передаються поклажодавцю зерна за вирахуванням сум, належних зерновому складу, у тому числі його витрат щодо продажу зерна.

Стаття 32. Обов'язок зернового складу повернути зерно

Зерновий склад зобов'язаний повернути поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, зерно у стані, передбаченому договором складського зберігання та законодавством.

Стаття 33. Відповідальність зернового складу за втрату, нестачу чи пошкодження зерна

За втрату, нестачу чи пошкодження зерна, прийнятого на зберігання, зерновий склад несе відповідальність на підставах, передбачених законодавством.

Зерновий склад звільняється від відповідальності за втрату, нестачу і пошкодження зерна, викликаних непереборною силою.

За втрату, нестачу чи пошкодження прийнятого на зберігання зерна після того, як настав обов'язок поклажодавця взяти це зерно назад, зерновий склад несе відповідальність лише за наявності з його боку умислу чи грубої необережності.

Стаття 33-1. Система гарантування виконання зобов’язань за складськими документами на зерно

Систему гарантування виконання зобов’язань за складськими документами на зерно формує діяльність суб’єктів ринку зерна з організації і здійснення належного виконання зобов’язань зерновими складами перед власниками зерна, збереження стабільності ринку послуг із зберігання зерна та із захисту прав і законних інтересів володільців складських документів на зерно.

Гарантійний фонд здійснює свою діяльність відповідно до законодавства України.

Головним елементом системи гарантування виконання зобов’язань за складськими документами на зерно є діяльність Гарантійного фонду, який у порядку, передбаченому цим Законом, координує діяльність зернових складів - учасників (тимчасових учасників) Гарантійного фонду.

Ефективність системи гарантування виконання зобов’язань за складськими документами на зерно досягається за рахунок обов’язкової участі зернових складів у Гарантійному фонді в порядку, передбаченому цим Законом.

Гарантійний фонд несе субсидіарну відповідальність за зобов’язаннями зернових складів - учасників (тимчасових учасників) Гарантійного фонду.

( Закон доповнено статтею 33-1 згідно із Законом № 5493-VI від 20.11.2012 )

Стаття 34. Відшкодування збитків, завданих поклажодавцеві

Збитки, завдані поклажодавцеві втратою, нестачею чи пошкодженням зерна, відшкодовуються зерновим складом:

за втрату та нестачу зерна - у розмірі вартості втраченого або такого, що його не вистачає, зерна;

за пошкодження зерна - у розмірі суми, на яку знизилася його вартість.

У разі, коли внаслідок пошкодження якість зерна змінилася настільки, що воно не може бути використано за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від нього і зажадати від зернового складу відшкодування вартості цього зерна.

Стаття 35. Повернення зерна за вимогою володільця складського документа

Зерновий склад зобов'язаний за першою вимогою володільця складського документа повернути зерно, навіть якщо передбачений договором складського зберігання строк його зберігання ще не закінчився. У цьому разі володілець складського документа зобов'язаний відшкодувати зерновому складу витрати, спричинені достроковим припиненням зобов'язання, якщо інше не передбачено договором складського зберігання.

Стаття 36. Реєстр зерна, прийнятого на зберігання

Зернові склади зобов'язані вести реєстр зерна, прийнятого на зберігання.

Вимоги до реєстру зерна та порядок його ведення визначаються Кабінетом Міністрів України.

Розділ VII

СКЛАДСЬКІ ДОКУМЕНТИ НА ЗЕРНО

Стаття 37. Види складських документів на зерно

Зерновий склад на підтвердження прийняття зерна видає один із таких документів:

подвійне складське свідоцтво;

просте складське свідоцтво;

складську квитанцію.

Складський документ на зерно виписується після передачі зерна на зберігання не пізніше наступного робочого дня.

Після заповнення обов'язкових реквізитів простого або подвійного складського свідоцтва на зерно, реєстрації їх у реєстрі з присвоєнням порядкового номера заповнений бланк простого або подвійного складського свідоцтва на зерно передається особі, яка здала зерно на зберігання.

Зерновий склад зобов'язаний виписувати окремо складські документи на зерно для партій зерна, що належать різним товарним класам, відповідно до нормативно-правових актів.

( Частина четверта статті 37 із змінами, внесеними згідно із Законом № 124-IX від 20.09.2019 )

Форма бланків складських документів на зерно, порядок їх випуску , передачі, продажу зерновим складам встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Зерно, прийняте на зберігання за простим або подвійним складським свідоцтвом, може бути предметом застави протягом строку зберігання зерна шляхом застави відповідного свідоцтва.

Зерновий склад повинен застрахувати зерно, прийняте на зберігання за простим або подвійним складським свідоцтвом, від ризиків випадкової загибелі, пошкодження або втрати за рахунок коштів поклажодавця.

На вимогу особи, яка здала зерно на зберігання, зерновий склад зобов'язаний виписувати окремі складські документи на зерно на будь-які частини зданого на зберігання зерна.

Нові складські документи на зерно видаються в обмін на раніше виписані.

( Частину десяту статті 37 виключено на підставі Закону № 1193-VII від 09.04.2014 )

Відносини, що виникають при обігу складських документів, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, з урахуванням встановлених цим Законом особливостей.

Стаття 38. Подвійне складське свідоцтво

Подвійне складське свідоцтво складається з двох частин - складського свідоцтва та заставного свідоцтва (варанта), які можуть бути відокремлені одне від одного.

У кожній з двох частин подвійного складського свідоцтва мають бути однаково зазначені:

1) найменування та місцезнаходження зернового складу, що прийняв зерно на зберігання;

2) поточний номер складського свідоцтва за реєстром складських документів складу;

3) найменування юридичної особи або ім'я фізичної особи, від якої прийнято зерно на зберігання, а також місцезнаходження (місце проживання) такої особи;

4) найменування та кількість прийнятого на зберігання зерна, а за необхідності - якісні характеристики зерна;

5) строк, на який прийнято зерно на зберігання, якщо такий строк встановлюється, або ж вказівка, що зерно прийнято на зберігання до запитання;

( Пункт 5 частини другої статті 38 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1193-VII від 09.04.2014 )

6) розмір плати за зберігання або тарифи, на підставі яких вона обчислюється, та порядок оплати зберігання;

7) дата видачі складського свідоцтва;

8) підпис уповноваженої особи зернового складу.

( Пункт 8 частини другої статті 38 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1982-VIII від 23.03.2017 )

Якщо зерно приймається на зберігання зі знеособленням, то в обох частинах подвійного складського свідоцтва на зерно робиться відповідний запис.

У разі отримання кредиту за заставним свідоцтвом обидві частини подвійного складського свідоцтва на зерно повинні містити найменування (ім'я) і місцезнаходження (місце проживання) юридичної особи (громадянина), що видала кредит, дату видачі й розмір кредиту, умови, на яких він виданий, і підпис уповноваженого працівника юридичної особи (громадянина). Термін видачі кредиту не повинен перевищувати терміну зберігання зерна.

( Частина четверта статті 38 із змінами, внесеними згідно із Законами № 1253-VII від 13.05.2014, № 1982-VIII від 23.03.2017 )

Документ, що не відповідає вимогам цієї статті, не є подвійним складським свідоцтвом.

Стаття 39. Права володільця складського та заставного свідоцтва

Володілець складського та заставного свідоцтва має право розпоряджатися зерном, що зберігається на зерновому складі.

Володілець лише складського свідоцтва має право розпоряджатися зерном, але це зерно не може бути взяте із зернового складу до погашення кредиту, виданого за заставним свідоцтвом.

Володілець лише заставного свідоцтва має право вимагати від особи, яка отримала кредит (першого надписувача), повернення всієї суми боргу та процентів, а також застави на зерно на суму відповідно до суми кредиту та процентів за користування ним. У разі застави зерна відмітка про це робиться на складському свідоцтві.

Володілець лише заставного свідоцтва має право на одержання грошових коштів, які були внесені зерновому складу володільцем складського свідоцтва при отриманні зерна, у разі коли зерно було видано зерновим складом в обмін на відповідне складське свідоцтво. При отриманні грошових коштів право вимоги до першого надписувача заставного свідоцтва закінчується.

Якщо закінчився термін погашення кредиту, зазначеного у заставному свідоцтві, зерновий склад зобов'язаний продати зерно у порядку, встановленому законодавством для продажу заставленого зерна, за письмовою вимогою володільця заставного свідоцтва.

Стаття 40. Передання складського та заставного свідоцтва

Складське та заставне свідоцтво можуть передаватися разом або окремо за передавальними написами (індосаментами).

Індосамент повинен містити найменування юридичної особи або ім'я громадянина та її місцезнаходження (його місце проживання), що стали новими утримувачами складського свідоцтва або заставного свідоцтва, дату здійснення індосаменту і підпис уповноваженого працівника юридичної особи (громадянина).

( Частина друга статті 40 із змінами, внесеними згідно із Законами № 1253-VII від 13.05.2014, № 1982-VIII від 23.03.2017 )

................

Перейти до повного тексту