ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 липня 2020 року
м. Київ
справа №826/2719/16
адміністративне провадження №К/9901/62429/18 (К/9901/59254/18)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шишова О.О.,
суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,
секретаря судового засідання Івченка М.В.
за участю:
позивача - ОСОБА_1,
представника позивача - Григорів В.Б.
представника відповідача - Куліда О.А.
розглянув у відкритому судовому засіданні в касаційній інстанції справу №826/2719/16
за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури м. Києва, Генеральної прокуратури України про скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку, провадження по якій відкрито
за касаційними скаргами Прокуратури м. Києва та Генеральної прокуратури України на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2018 року (прийняту в складі колегії суддів: головуючого Губської Л.В., суддів: Епель О.В., Федотова І.В.)
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому (з урахуванням заяви про зміну предмету адміністративного позову) просив:
- визнати протиправними дії прокуратури м.Києва щодо його звільнення;
- визнати нечинним та скасувати наказ в.о. прокурора м. Києва Валендюка О.С. № 53к від 18.01.2016 про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з займаної посади;
- визнати нечинним та скасувати наказ в.о. Генерального прокурора України Севрука Ю.Г. № 3дк від 27.01.2016 про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з займаної посади прокурора Київської місцевої прокуратури № 7 та органів прокуратури з позбавленням класного чину "радник юстиції";
- зобов`язати прокуратуру міста Києва поновити його на посаді прокурора Київської місцевої прокуратури № 7 з моменту звільнення та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу;
- зобов`язати Генеральну прокуратуру України повернути йому класний чин "радник юстиції", присвоєний наказом Генерального прокурора України № 580к від 24.07.2008.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
2. ОСОБА_1 працював на різних посадах в органах прокуратури з 1997 року, з 2013 року обіймав посаду старшого прокурора прокуратури Подільського району міста Києва, а наказом прокурора міста Києва від 23.03.2015 № 802к його переведено на посаду заступника прокурора Подільського району міста Києва (т.1 а.с. 31).
3. Відповідно до наказу в.о. прокурора міста Києва від 14.12.2015 №4463к на підставі статті 11, пункту 1 статті 41 Закону України "Про прокуратуру" ОСОБА_1 призначено на посаду прокурора Київської місцевої прокуратури № 7 м. Києва з 15.12.2015, звільнивши з посади заступника прокурора Подільського району міста Києва (т 1 а.с. 32).
4. У зв`язку з надходженням до прокуратури міста Києва інформації про вимагання та отримання заступником прокурора Подільського району міста Києва ОСОБА_1 неправомірної вигоди від громадянина за непритягнення його до кримінальної відповідальності, наказом в.о. прокурора міста Києва від 01.12.2015 № 117 стосовно позивача призначено службове розслідування (т.1 а.с. 42-43).
5. Наказом в.о.прокурора міста Києва від 07.12.2015 № 4020к ОСОБА_1 відсторонено від виконання обов`язків заступника прокурора Подільського району міста Києва на час проведення службового розслідування (т.1 а.с. 46).
6. 15.01.2016 в.о.прокурора міста Києва затверджено висновок службового розслідування, яким рекомендовано за порушення Присяги працівника прокуратури, вимог Кодексу професійної етики та поведінки працівника прокуратури, скоєння проступку, який порочить працівника прокуратури, притягнути ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення з органів прокуратури (т.1 а.с. 163-171).
7. У висновку службового розслідування зазначено, що слідчим управлінням прокуратури Київської області 13.10.2015 розпочато кримінальне провадження № 42015110000000482 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, за фактом вимагання від ОСОБА_2 неправомірної вигоди за непритягнення його брата ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності. За результатами досудового розслідування 01.12.2015 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у тому, що він, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, вчинив одержання неправомірної вигоди для себе, за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дії з використанням наданого йому службового становища, вчинену за попередньою змовою групою осіб, поєднану з вимаганням неправомірної вигоди в особливо великому розмірі.
8. У подальшому, наказом в.о.прокурора міста Києва від 18.01.2016 № 53к "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" на підставі частини першої статті 8, пункту п`ятого статті 9, статті 11 Дисциплінарного статуту прокуратури України звільнено прокурора Київської місцевої прокуратури № 7 м.Києва радника юстиції ОСОБА_1 за порушення Присяги працівника прокуратури, скоєння проступку, який порочить працівника прокуратури (т.1 а.с. 8-9).
9. Відповідно до наказу в.о.Генерального прокурора України від 27.01.2016 № 3дк "Про зміну наказу виконувача обов`язків прокурора міста Києва від 18.01.2016 № 53к" змінено пункт 1 наказу в.о.прокурора міста Києва від 18.01.2016 № 53к: "Вважати прокурора Київської місцевої прокуратури № 7 м. Києва радника юстиції ОСОБА_1 звільненим з займаної посади та з органів прокуратури за грубе порушення вимог Закону України "Про прокуратуру", правил прокурорської етики, вчинення дій, що порочать звання прокурора і викликають сумніви у його об`єктивності та неупередженості, чесності та непідкупності органів прокуратури, з позбавленням класного чину "радник юстиції", присвоєного наказом Генерального прокурора України від 24.07.2008 № 580к" на підставі п.п. 5, 6 ч. 1 ст. 43 Закону України "Про прокуратуру", ч. 1 ст. 8, п. 6 ст. 9, ст. ст. 10, 11, 16 Дисциплінарного статуту прокуратури України та п. 10 Положення про класні чини працівників прокуратури України (т.1 а.с. 175-176).
10. З довідки прокуратури міста Києва від 07.04.2016 №18/240 (т.1 а.с.30, т.4 а.с.147) вбачається, що за останні два повних календарних місяці роботи перед звільненням грошове забезпечення позивача склало: 15 957,27 грн.- за листопад 2015 року та 15 485,36 грн.- за грудень 2015 року, загалом 31 442,63 грн.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій
11. Рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 17 квітня 2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
12. Суд апеляційної інстанції позовні вимоги задовольнив частково, скасував рішення Окружного адміністративного суду м.К иєва від 17.04.2018, визнав протиправними та скасував накази в.о. прокурора м. Києва від 18.01.2016 № 53к, в.о. Генерального прокурора України від 27.01.2016 № Здк про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Київської місцевої прокуратури № 7 та з органів прокуратури, з позбавленням класного чину "радник юстиції".Поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора Київської місцевої прокуратури № 7. Стягнув з прокуратури м. Києва на його користь середній заробіток за нас вимушеного прогулу у розмірі 467893 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
13. Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що в ході службового розслідування досліджувалися виключно матеріали кримінального провадження. Проте, обставини, які б свідчили про вчинення позивачем саме дисциплінарного проступку, не встановлювалися.
14. Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати та відмовити у задоволені позову в повному обсязі. Вважає, що під час службового розслідування був підтверджений факт наявності дисциплінарного правопорушення.
15. На касаційну скаргу позивачем подано відзиви, в яких він просить судове рішення апеляційного суду залишити без змін.
ІV. Провадження в суді касаційної інстанції
16. З рішенням суду апеляційної інстанції не погодився відповідач та звернувся з касаційною скаргою у якій зазначив, що постанову суду ухвалено із неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права, що призвело до помилкового скасування рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.
17. У касаційній скарзі зазначили, що відповідно до статті 2 Статуту працівники прокуратури повинні мати високі моральні якості, бути принциповими і непримиренними до порушень законів, поєднувати виконання своїх професійних обов`язків з громадянською мужністю, справедливістю та непідкупністю. Вони повинні особисто суворо додержувати вимог закону, виявляти ініціативу в роботі, підвищувати її якість та ефективність І сприяти своєю діяльністю утвердженню верховенства закону, забезпеченню демократії, формуванню правосвідомості громадян, поваги до законів, норм та правил суспільного життя.
18. Будь-які порушення прокурорсько-слідчими працівниками законності та службової дисципліни підривають авторитет прокуратури, завдають шкоди інтересам держави та суспільства.
19. Таке рішення прийнято на підставі висновку службового розслідування від 15.01.2016, проведеного за фактом вимагання та отримання ОСОБА_1 неправомірної вигоди від громадянина за непритягнення до кримінальної відповідальності, а також набуття зазначеною подією негативного суспільного резонансу, що завдало шкоди авторитету органів прокуратури України.
20. Службовим розслідуванням установлено, що слідчим управлінням прокуратури Київської області у ході розслідування кримінального правопорушення за ознаками складу злочину, передбаченого частиною четвертою статті 368 КК України, викрито прокурора Київської місцевої прокуратури № 7 м.Києва ОСОБА_1, який, обіймаючи посаду заступника прокурора Подільського району м.Києва, за попередньою змовою зі сторонньою особою, з використанням наданого йому службового становища вимагав та одержав неправомірну вигоду в особливо великому розмірі від громадянина за непритягнення його до кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження.
21. У діях ОСОБА_1 установлено порушення вимог Присяги працівника прокуратури, Кодексу професійної етики та поведінки працівника прокуратури, скоєння ним проступку, який порочить його як працівника прокуратури і є несумісним з подальшим перебуванням в органах прокуратури.
22. На відміну від суду апеляційної інстанції судом першої інстанції надано ґрунтовну оцінку наявним у справі матеріалам службового розслідування, що здійснювалося стосовно ОСОБА_1, виключно як доказам, які підтверджують факт наявності у нього позаслужбових стосунків з третіми особами, що призвело до порушення правил прокурорської етики, Присяги працівника прокуратури, вчинення дій, що порочать звання прокурора І викликають сумніви у його об`єктивності та неупередженості, чесності та непідкупності органів прокуратури.
23. При цьому, суд наголосив, що в рамках розгляду адміністративної справи не досліджується питання наявності або відсутності вини в діях позивача, а надається правова оцінка обставинам щодо наявності або відсутності вчинення дисциплінарного проступку. Вирішення ж питань кримінального судочинства про винуватість чи невинуватість особи, притягнутої до кримінальної відповідальності, здійснюється тільки судом на основі доказів, досліджених в ході судового розгляду кримінального провадження.
24. Подібні обґрунтування містяться у касаційній скарзі Прокуратури м.Київа.
25. V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
26. Так, спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України), Законом України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 р. № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII), Дисциплінарним статутом прокуратури України, затвердженим постановою Верховної Ради України від 06.11.1991 р. № 1796-XII (далі - Дисциплінарний статут), Кодексом професійної етики та поведінки працівників прокуратури, затвердженим наказом Генерального прокурора України від 28.11.2012 р. № 123 (далі - Кодекс), Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань (перевірок) в органах прокуратури України, затвердженою Наказом Генерального прокурора України від 24.09.2014 р. № 104 (зі змінами від 19.03.2015 р. № 34) (далі - Інструкція № 104), Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100 (далі - Порядок № 100), Положенням про організацію роботи з кадрами в органах прокуратури, затвердженим наказом Генеральної прокуратури України від 12.10.2016 р. № 357 (далі - Положення № 357), Інструкцією про порядок ведення трудових книжок, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту України від 29.07.1993 р. № 58 (далі - Інструкція № 58).
27. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
28. Частинами першою, другою, шостою статті 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
29. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
30. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
31. Відповідно до частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
32. Згідно з частинами першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
33. Відповідно до частини четвертої статті 19 Закону № 1697-VII прокурор зобов`язаний виявляти повагу до осіб під час здійснення своїх повноважень; не розголошувати відомості, які становлять таємницю, що охороняється законом; діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.
34. Відповідно до статті 2 Дисциплінарного статуту працівники прокуратури повинні мати високі моральні якості, бути принциповими і непримиренними до порушень законів, поєднувати виконання своїх професійних обов`язків з громадянською мужністю, справедливістю та непідкупністю. Вони повинні особисто суворо додержувати вимог закону, виявляти ініціативу в роботі, підвищувати її якість та ефективність і сприяти своєю діяльністю утвердженню верховенства закону, забезпеченню демократії, формуванню правосвідомості громадян, поваги до законів, норм та правил суспільного життя. Будь-які порушення прокурорсько-слідчими працівниками законності та службової дисципліни підривають авторитет прокуратури, завдають шкоди інтересам держави та суспільства.
35. Згідно статті 10 Кодексу працівник прокуратури повинен постійно дбати про свою компетентність, професійну честь і гідність. У разі поширення неправдивих відомостей, які принижують його честь, гідність і ділову репутацію, за необхідності вживати заходів до спростування такої інформації, у тому числі в судовому порядку. Своєю самовідданістю, неупередженістю, сумлінним виконанням службових обов`язків сприяти підвищенню авторитету прокуратури та зміцненню довіри громадян до неї.
36. Положеннями статті 18 Кодексу встановлено, що працівник прокуратури не має права використовувати своє службове становище в особистих інтересах або в інтересах інших осіб.
37. Працівнику прокуратури слід уникати особистих зв`язків, фінансових і ділових взаємовідносин, що можуть вплинути на неупередженість і об`єктивність виконання професійних обов`язків, скомпрометувати високе звання працівника прокуратури, не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний громадський резонанс.
38. Частиною 1 статті 30 Кодексу встановлено, що відповідно до Закону України "Про прокуратуру" працівники прокуратури зобов`язані неухильно дотримуватися вимог цього Кодексу. Їх порушення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
39. Положеннями статті 43 Закону № 1697-VII визначено підстави для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності.
40. Відповідно до пункту 5-1 "Перехідних положень" Закону № 1697-VII до набрання чинності положеннями, передбаченими абзацом третім пункту 1 розділу XII "Прикінцеві положення" цього Закону, дисциплінарне провадження щодо прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, здійснюється відповідно до Дисциплінарного статуту прокуратури України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 6 листопада 1991 року N 1795-XII.