ПОСТАНОВА
Іменем України
03 квітня 2020 року
Київ
справа №580/908/19
адміністративне провадження №К/9901/29769/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної установи "Уманська виправна колонія (№129) на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.09.2019 (головуючий суддя Сорочко Є.О., судді: Єгорова Н.М., Федотов І.В.) у справі № 580/908/19 за позовом Державної установи "Уманська виправна колонія (№129) до Головного управління ДФС в Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
Державна установа "Уманська виправна колонія (№129)" (далі - позивач) звернулась до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Черкаській області; визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області від 26.12.2018 №0147931304, №0147921304, №0147911304, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 26.12.2018 №Ю-0148021304, рішення від 26.12.2018 №0148031304.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 11 червня 2019 року позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області від 26.12.2018 №0147931304, №0147921304, №0147911304, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 26.12.2018 №Ю-0148021304, рішення від 26.12.2018 №0148031304. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції у своєму рішенні дійшов висновків про відсутність обов`язку у позивача щодо сплати податку на доходи фізичних осіб, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.09.2019 скасовано рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11.06.2019 в частині задоволених позовних вимог та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким позов залишено без задоволення. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції, зробив висновок, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 26.12.2018 №0147931304, №0147921304, №0147911304, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 26.12.2018 №Ю-0148021304, рішення від 26.12.2018 №0148031304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 380453,42 грн штрафу прийняті податковим органом на підставі, у межах повноважень, у спосіб, що визначені законодавством України.
Не погоджуючись з таким рішенням суду апеляційної інстанції, Державна установа "Уманська виправна колонія (№129) звернулась з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.09.2019 та залишити в силі рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11.06.2019.
При цьому наголошує на тому, що позивач як державна установа - виправна колонія, використовуючи працю засуджених за трудовим договором та без укладення трудового договору керувалась Інструкцією про умови праці та заробітну плату засуджених до обмеження волі або позбавлення волі, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 07.03.2013 № 396/5, якою не врегульовано питання сплати податку з доходів осіб, засуджених до позбавлення волі, й, відповідно, відрахування з такого доходу військового збору, а також питання сплати з доходів цих осіб єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Жодних особливих застережень щодо обов`язку виправних колоній як роботодавців утримувати та сплачувати спірні податки та збори із заробітку засуджених норми чинного законодавства не містять.
Відповідач правом на подання заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористався.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державна установа "Уманська виправна колонія (№129)" зареєстрована 16.04.1998, номер державної реєстрації 261, код за ЄДРПОУ 08564892.
На підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп.78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (далі - ПК), наказу ГУ ДФС у Черкаській області від 27.11.2018 №2347, посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку Державної установи "Уманська виправна колонія (№129)" з питань перевірки інформації про нараховані (виплачені) доходи (за рахунок фонду оплати праці) на користь фізичних осіб - платників податків та суми нарахованих (утриманих), сплачених з них обов`язкових податків та зборів за період з 01.10.2015 по 30.09.2018.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог:
- пп. 51.1 ст. 51 та п. 176.2 ст. 176 ПК, в частині неподання в повному обсязі податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку за 4 квартал 2015 року, 1-4 квартал 2016 року, 1-4 квартал 2017 року, 1-3 квартал 2018 року;
- п.п. 1 ч. 2 ст. 6, ч. 1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", а саме занижено базу нарахування єдиного внеску на загальну суму 3458667,43 грн. у жовтні-грудні 2016 року, січні-грудні 2017 року та січні вересні 2018 року за рахунок не включення до бази нарахування єдиного внеску заробітної плати частини засуджених;
- п. 1 ч. 2 ст. 6, ч. 2 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", а саме занижено суму нарахованого єдиного внеску на загальну суму 760906,83 грн. у жовтні-грудні 2016 року, січні-грудні 2017 року та січні - вересні 2018 року за рахунок не нарахування єдиного внеску заробітної плати частини засуджених;
- пп. 168.1.1, пп. 168.1.2. п. 168.1 ст. 168, п. 176.2 ст. 176 ПК, в частині несвоєчасної сплати до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб за жовтень-грудень 2015 року, січень-квітень, червень-серпень, листопад, грудень 2016 року, січень-квітень, червень-листопад 2017 року, квітень-червень, вересень 2018 року;
- пп. 1.4 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу ХХ ПК, в частині несвоєчасної сплати до бюджету сум військового збору за жовтень, грудень 2015 року, січень, липень, листопад, грудень 2016 року, січень, квітень, липень-вересень, листопад, грудень 2017 року, квітень, травень, липень-вересень 2018 року.
Наслідки перевірки оформлено актом від 10.12.2018 (вірна дата реєстрації акту 11.12.2018) №604/23-00-13-0214/08564892, на підставі якого винесені:
- податкове повідомлення-рішення від 26.12.2018 №0147931304, яким позивачу збільшено суму штрафних санкцій у розмірі 4188,80 грн за несвоєчасну сплату до бюджету сум військового збору;
- податкове повідомлення-рішення від 26.12.2018 №0147921304 яким позивачу збільшено суму штрафних санкцій у розмірі 510 грн за неподання в повному обсязі податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку;
- податкове повідомлення-рішення від 26.12.2018 №0147911304 яким позивачу збільшено суму штрафних санкцій у розмірі 92204,14 грн за несвоєчасну сплату до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб;
- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 26.12.2018 №Ю-0148021304 на суму 760906,83 грн;
- рішення від 26.12.2018 №0148031304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 380453,42 грн штрафу.
Досліджуючи обставини справи, суди попередніх інстанцій установили, що Державна установа відповідно до частини першої статті 6 Закону України "Про державну кримінально-виконавчу службу України", входить до структури Державної кримінально-виконавчої служби України та створена для забезпечення виконання її завдань.
Відповідно до частини першої статті 118 Кримінально-виконавчого кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) засуджені до позбавлення волі мають право працювати. Праця здійснюється на добровільній основі на підставі договору цивільно-правового характеру або трудового договору, який укладається між засудженим та фізичною особою - підприємцем або юридичною особою, для яких засуджені здійснюють виконання робіт чи надання послуг. Такі договори погоджуються адміністрацією колонії та повинні містити порядок їх виконання.
Адміністрація зобов`язана створювати умови для праці засуджених за договорами цивільно-правового характеру та трудовими договорами.
Частиною першою статті 120 Кримінально-виконавчого кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що праця осіб, засуджених до позбавлення волі, оплачується відповідно до її кількості і якості. Форми і системи оплати праці, норми праці та розцінки встановлюються нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України.
Згідно з частиною першою статті 60-1 Кримінально-виконавчого кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) засуджені до обмеження волі, залучені до суспільно корисної оплачуваної праці за строковим трудовим договором, підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.
За правилами частин першої, другої статті 122 Кримінально-виконавчого кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) засуджені до позбавлення волі, залучені до суспільно корисної оплачуваної праці за строковим трудовим договором, підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню. Засуджені мають право на загальних підставах на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених законом.
Таким чином, засуджені до відбування покарання в місцях позбавлення волі, які залучаються до суспільно корисної оплачуваної праці за строковими трудовими договорами, є застрахованими особами, підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, а суми виплат, отримані ними, є базою для нарахування податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного соціального внеску, як це передбачено, зокрема Кримінально-виконавчим кодексом України, зміни до якого внесено Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення виконання кримінальних покарань та реалізації прав засуджених" від 07.09.2016 № 1492-VIII, який набрав чинності 08.10.2016.