ПОСТАНОВА
Іменем України
03 квітня 2020 року
Київ
справа №805/772/18-а
адміністративне провадження №К/9901/61857/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шевцової Н.В.,
суддів: Кашпур О.В., Радишевської О.Р.,
розглянув у попередньому судовому засіданні в суді касаційної інстанції адміністративну справу № 805/772/18-а
за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Державної установи "Торецька виправна колонія №2" про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення коштів,
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року, прийняте в складі головуючого судді Аляб`єва І.Г.,
та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2018 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів Шишова О.О., Сухарька М.Г.,
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
1. 05 лютого 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства юстиції України (далі - відповідач-1), Державної установи "Торецька виправна колонія (№2)" (далі - ДУ "Торецька виправна колонія (№2)", відповідач-2), в якому просив:
1.1 визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 13 листопада 2017 року № 4429/к;
1.2 поновити позивача на службі в Державній кримінально-виконавчій службі України (далі - ДКВС) на посаді начальника Колонії з 04 грудня 2017 року;
1.3 зобов`язати Колонію виплатити позивачу середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.
2. На обґрунтування позову позивач указав, що вважає своє звільнення незаконним, оскільки підстава звільнення (норма частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію") не розповсюджує свою дію на працівників ДКВС, порядок звільнення яких унормовано спеціальним Законом України "Про державну кримінально-виконавчу службу".
2.1. Також вказував, що відповідачами не виносилося рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, а одразу винесено оскаржуваний наказ, який є формою реалізації такого стягнення.
2.2. Позивач стверджує, що оскаржуваний наказ незавізований заступником міністра, як того вимагає Положення про ДУ "Торецька виправна колонія (№2).
2.3 Крім того, зазначав, що з висновком службового розслідування його не ознайомили.
3. Відповідач-1 проти позовних вимог заперечив та зазначив, що ОСОБА_1 звільнено за вчинення корупційного правопорушення, факт вчинення якого підтверджується рішенням суду про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а також висновком службового розслідування. Також Міністерство юстиції України зазначає, що на працівників ДКВС розповсюджуються порядок та умови проходження служби поліцейськими.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
4. ОСОБА_1 з лютого 2013 року працював на посаді начальника ДУ "Торецька виправна колонія (№2)".
5. Постановою Дзержинського міського суду від 27 березня 2017 року, залишеною без змін постановою апеляційного суду Донецької області від 25 липня 2017 року, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частинами першою та другою статті 172-7 КУпАП у вигляді штрафу.
6. 14 серпня 2017 року прокурором Донецької області направлено до Міністерства юстиції України подання № 21-195вих-17 з проханням провести службове розслідування за фактами, встановленими відповідними судовими рішеннями.
7. Наказом Міністерства юстиції України від 08 вересня 2017 року призначено службове розслідування, проведення якого доручено начальнику Південно-східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України.
8. За результатами розслідування складений висновок, затверджений державним секретарем Міністерства юстиції України 06 жовтня 2017 року.
8.1. У висновку вказано про визнання судом ОСОБА_1 винним у вчиненні корупційного правопорушення та запропоновано направити матеріали до Міністерства юстиції України для вирішення питання про подальше проходження останнім служби в ДКВС.
9. Наказом Міністерства юстиції України від 13 листопада 2017 року № 4429/к вирішено звільнити ОСОБА_1 із займаної посади у зв`язку з набранням законної сили рішенням суду щодо притягнення останнього до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, відповідно до частини п`ятої статті 23 Закону України "Про державну кримінально-виконавчу службу" та пункту 10 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію".
10. Згідно з актом від 05 грудня 2017 року, складеним посадовими особами ДУ "Торецька виправна колонія (№2)", позивачу запропоновано ознайомитися із висновком службового розслідування та наказами про звільнення та про відкликання із відпустки, проте поставити свій підпис на копіях вказаних документів позивач відмовився.
ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
11. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2018 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
12. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що звільнення позивача із займаної посади здійснено Міністерством юстиції України із дотримання процедури визначеної Законом України "Про Національну поліцію", Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України", що має наслідком відмову у задоволенні позову.
ІV. Касаційне оскарження
13. Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, яку зареєстровано 18 вересня 2018 року.
14. У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, невідповідність висновків судів першої та апеляційної інстанцій встановленим обставинам справи. Так, заявник касаційної скарги зауважує на тому факті, що суди попередніх інстанцій помилково застосували до спірних правовідносин приписи Закону України "Про Національну поліцію", в той час як, на його думку, до вказаних правовідносин слід застосовувати приписи Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України".
14.1. Додатково заявник касаційної скарги звертає увагу, що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги, що оскаржуваний наказ не погоджений заступником Міністра юстиції України, який згідно з розподілом повноважень координує та контролює діяльність ДКВС України. Посилання судів попередніх інстанцій на погодження наказу про звільнення заступником Міністра юстиції України Чернишовим Д.В., на думку позивача, не є належним доказом, оскільки наказ про розподіл обов`язків між заступниками Міністра був виданий вже після звільнення позивача.
14.2. Також заявник касаційної скарги звертає увагу на той факт, що суди попередніх інстанцій помилкового, на думку позивача, не врахували факт відсутності наказу про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, а наявний лише наказ про звільнення позивача із займаної посади.
14.3. Крім того, заявник касаційної скарги, звертає увагу, що, на його думку, суди помилково прийняли до уваги акт про відмову в ознайомленні із результатами службового розслідування, оскільки вказаний акт підписаний та складений його підлеглими, що, в свою чергу, суперечить вимогам пунктам 6,7 розділу VII Порядку проведення службових розслідувань у Державній кримінально-виконавчій службі України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12 березня 2015 року № 356/5 (далі - Порядок № 356/5).
14.4. Також позивач вважає, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, а саме: долучив до матеріалів справи наказ Міністерства юстиції України від 06 жовтня 2017 року № 395 о/к, який не був предметом дослідження у суді першої інстанції.
14.5. За таких обставин заявник касаційної скарги просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нову постанову про задоволення позивних вимог.
15. 01 жовтня 2018 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів: головуючого судді Стрелець Т. Г., суддів - Білоуса О. В., Желтобрюх І.Л. відкрито касаційне провадження. Витребувано справу № 805/772/18-а із Донецького окружного адміністративного суду.
16. 12 жовтня 2019 року справа № 805/772/18-а надійшла до Верховного Суду.
17. До Верховного Суду 29 жовтня 2019 року надійшли відзиви представників відповідача-1 та відповідача-2 на касаційну скаргу позивача, в якій вони спростовують її доводи та просять залишити касаційну скаргу без задоволення.
18. 07 червня 2019 року на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 06 червня 2019 року № 643/0/78-19 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.
19. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад суду: головуючого суддю Шевцова Н.В., суддів Кашпур О.В., Радишевську О.Р.
V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
20. Відповідно до частини першої статі 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
21. Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадови особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
22. Приписами статті 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
23. Правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження визначає Закон України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" від 23 червня 2005 року № 2713-IV (далі - Закон № 2713-IV, в редакції чинній на час виникнення правовідносин).
23.1. Відповідно до статті 4 діяльність Державної кримінально-виконавчої служби України проводиться на основі дотримання прав і свобод людини та громадянина. Персонал Державної кримінально-виконавчої служби України зобов`язаний поважати гідність людини, виявляти до неї гуманне ставлення.
23.2. Згідно з частини першої статті 6 Державна кримінально-виконавча служба України, відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров`я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.
23.4. Пунктом 5 частини другої статті 13 встановлено, що порядок призначення і звільнення з посад, права, обов`язки та умови служби працівників підприємств установ виконання покарань, які мають спеціальні звання рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, визначаються відповідно до законодавства.
23.5. Абзацом 5 частини восьмої статті 14 визначено, що особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, яких притягнуто до відповідальності за корупційні правопорушення, пов`язані з порушенням обмежень, передбачених Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", підлягають звільненню із служби у триденний строк з дня отримання відповідним органом або установою виконання покарань копії відповідного судового рішення, яке набрало законної сили.
23.6. Згідно з частиною п`ятою статті 23 на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.
24. Відповідно до частин першої та другої статті 19 Закону України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII), у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
24.1.1. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
24.2. В силу пункту 10 частини першої статті частиною другою статті 77 Закону № 580-VIII, у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, а також рішенням суду про визнання його активів або активів, набутих за його дорученням іншими особами або в інших передбачених статтею 290 Цивільного процесуального кодексу України випадках, необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави.
25. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" від 22 лютого 2006 року № 3460-IV (далі - Дисциплінарний статут), службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.