ЗАКОН УКРАЇНИ
Про Державну кримінально-виконавчу службу України
(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2005, № 30, ст.409)
( Із змінами, внесеними згідно із Законами
№ 328-V від 03.11.2006, ВВР, 2006, № 51, ст.519
№ 107-VI від 28.12.2007, ВВР, 2008, № 5-6, № 7-8, ст.78 - зміни діють по 31 грудня 2008 року )
( Додатково див. Рішення Конституційного Суду
№ 10-рп/2008 від 22.05.2008 )
( Із змінами, внесеними згідно із Законами
№ 1254-VI від 14.04.2009, ВВР, 2009, № 36-37, ст.511
№ 2592-VI від 07.10.2010, ВВР, 2011, № 10, ст.63
№ 4652-VI від 13.04.2012, ВВР, 2013, № 21, ст.208
№ 4711-VI від 17.05.2012, ВВР, 2013, № 14, ст.89
№ 5461-VI від 16.10.2012, ВВР, 2014, № 5, ст.62
№ 224-VII від 14.05.2013, ВВР, 2014, № 11, ст.132
№ 245-VII від 16.05.2013, ВВР, 2014, № 12, ст.178 )
( Щодо втрати чинності Закону № 2592-VI від 07.10.2010 додатково див. Закон № 763-VII від 23.02.2014, ВВР, 2014, № 12, ст.189 )
( Із змінами, внесеними згідно із Законами
№ 419-VIII від 14.05.2015, ВВР, 2015, № 28, ст.254
№ 766-VIII від 10.11.2015, ВВР, 2015, № 52, ст.482
№ 1774-VIII від 06.12.2016, ВВР, 2017, № 2, ст.25
№ 263-IX від 31.10.2019, ВВР, 2020, № 2, ст.5
№ 524-IX від 04.03.2020, ВВР, 2020, № 38, ст.279
№ 2158-IX від 24.03.2022
№ 2849-IX від 13.12.2022 )
( Установити, що у 2017 році норми і положення частини п'ятої статті 23 цього Закону застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів згідно із Законом № 1801-VIII від 21.12.2016 )
( Установити, що у 2018 році норми і положення частини п’ятої статті 23 цього Закону застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України з урахуванням наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів згідно із Законом № 2246-VIII від 07.12.2017 )
( Установити, що у 2019 році норми частини п'ятої статті 23 цього Закону застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України з урахуванням наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів згідно із Законом № 2629-VIII від 23.11.2018 )
( Установити, що у 2020 році норми частини п'ятої статті 23 цього Закону застосовуються у порядку та розмірах, що встановлені Кабінетом Міністрів України з урахуванням наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів згідно із Законом № 294-IX від 14.11.2019 )
( Установити, що у 2021 році норми частини п'ятої статті 23 цього Закону застосовуються у порядку та розмірах, що встановлені Кабінетом Міністрів України з урахуванням наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів згідно із Законом № 1082-IX від 15.12.2020 )
( У тексті Закону слова "центральний орган виконавчої влади з питань виконання покарань" в усіх відмінках замінено словами "центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань" у відповідному відмінку згідно із Законом № 5461-VI від 16.10.2012 )
( У тексті Закону слова "засоби масової інформації" у всіх відмінках і числах замінено словом "медіа" згідно із Законом № 2849-IX від 13.12.2022 )
Цей Закон визначає правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження.
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Завдання Державної кримінально-виконавчої служби України1. На Державну кримінально-виконавчу службу України покладається завдання щодо здійснення державної політики у сфері виконання кримінальних покарань.
( Частина перша статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5461-VI від 16.10.2012 )
Стаття 2. Основні принципи діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України1. Основними принципами діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України є:1) законність;
2) повага та дотримання прав і свобод людини та громадянина;
3) гуманізм;
4) позапартійність;
5) єдиноначальність;
6) колегіальність при розробці важливих рішень;
7) взаємодія з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, благодійними і релігійними організаціями;
8) відкритість для демократичного цивільного контролю.
Стаття 3. Правова основа діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України1. Правовою основою діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України є Конституція України, цей та інші закони України, акти Президента України і Кабінету Міністрів України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти Міністерства юстиції України.
( Частина перша статті 3 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5461-VI від 16.10.2012 )
Стаття 4. Діяльність Державної кримінально-виконавчої служби України та забезпечення прав і свобод людини та громадянина1. Діяльність Державної кримінально-виконавчої служби України проводиться на основі дотримання прав і свобод людини та громадянина. Персонал Державної кримінально-виконавчої служби України зобов'язаний поважати гідність людини, виявляти до неї гуманне ставлення.2. Непередбачене законодавством обмеження прав і свобод людини та громадянина неприпустиме і тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Стаття 5. Відносини Державної кримінально-виконавчої служби України з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, органами іноземних держав і міжнародними організаціями1. Державна кримінально-виконавча служба України взаємодіє з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями відповідно до законодавства.
2. Для організації міжнародного співробітництва у сфері виконання кримінальних покарань Державна кримінально-виконавча служба України взаємодіє з відповідними органами іноземних держав і міжнародними організаціями на основі міжнародних договорів.
Розділ II
ЗАГАЛЬНА СТРУКТУРА, ЧИСЕЛЬНІСТЬ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ ДЕРЖАВНОЇ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ
Стаття 6. Структура та чисельність Державної кримінально-виконавчої служби України1. Державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.
( Частина перша статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5461-VI від 16.10.2012 )
2. Загальна чисельність персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України, що утримується за рахунок Державного бюджету України, визначається відповідно до закону.3. Гранична чисельність персоналу центрального апарату центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань та його територіальних органів управління визначається Кабінетом Міністрів України.
( Частина третя статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1254-VI від 14.04.2009 )
4. Структура, штати територіальних органів управління, підрозділів кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров'я та положення про них затверджуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань.5. Штатна чисельність персоналу установ виконання покарань, слідчих ізоляторів і кримінально-виконавчої інспекції, встановлена на рік, залишається незмінною протягом року незалежно від зміни чисельності осіб, які тримаються в цих установах, слідчих ізоляторах або перебувають на обліку в зазначеній інспекції.
6. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, його територіальні органи управління, установи виконання покарань, слідчі ізолятори, навчальні заклади, заклади охорони здоров'я, підприємства установ виконання покарань, інші підприємства, установи та організації, створені для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України, є юридичними особами, мають печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, інші печатки і штампи, рахунки в установах банків.Стаття 7. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань1. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, утворюється, реорганізовується та ліквідовується Президентом України за поданням Прем'єр-міністра України.
( Частина перша статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законами № 1254-VI від 14.04.2009, № 2592-VI від 07.10.2010, № 5461-VI від 16.10.2012 )
2. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань узагальнює практику застосування законодавства з питань, що стосуються завдань Державної кримінально-виконавчої служби України, розробляє пропозиції, спрямовані на його вдосконалення, і вносить їх на розгляд Міністерству юстиції України.
( Частина друга статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5461-VI від 16.10.2012 )
3. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань є державним замовником з оборонного замовлення та на поставку (закупівлю) продукції, виконання робіт, надання послуг за державні кошти для задоволення потреб національної безпеки.
Стаття 8. Керівник центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань1. Керівництво Державною кримінально-виконавчою службою України та діяльністю центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань здійснює керівник центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, який несе персональну відповідальність за виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.2. Керівника центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, та його заступників призначає за поданням Прем’єр-міністра України та звільняє з посад Президент України.
( Частина друга статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1254-VI від 14.04.2009; в редакції Законів № 2592-VI від 07.10.2010, № 5461-VI від 16.10.2012 )
Стаття 9. Територіальні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань1. Для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України Кабінетом Міністрів України утворюються територіальні органи управління - управління (відділи) в Автономній Республіці Крим, областях, місті Києві та Київській області, місті Севастополі.
( Частина перша статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5461-VI від 16.10.2012 )
2. Територіальні органи управління здійснюють керівництво оперативно-службовою та фінансово-господарською діяльністю підпорядкованих їм органів і установ та виконують функції, передбачені положеннями про територіальні органи управління.3. Положення про територіальні органи управління затверджуються Міністерством юстиції України.
( Частина третя статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5461-VI від 16.10.2012 )
Стаття 10. Кримінально-виконавча інспекція1. Кримінально-виконавча інспекція - орган, який виконує покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадських робіт, виправних робіт та здійснює контроль за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням або умовно-достроково, а також звільнених від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років.2. Кримінально-виконавча інспекція здійснює функції та повноваження, передбачені законом та іншими нормативно-правовими актами.3. Положення про кримінально-виконавчу інспекцію затверджується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань.
Стаття 11. Установи виконання покарань та слідчі ізолятори1. Установи виконання покарань та слідчі ізолятори утворюються і ліквідуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань та виконують функції, передбачені законом та іншими нормативно-правовими актами. Законодавством визначаються особливості відвідування цих установ і слідчих ізоляторів та спеціальні вимоги режиму доступу на їх територію.
Стаття 12. Воєнізовані формування1. Воєнізовані формування - підрозділи, які відповідно до закону діють у складі органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, призначені для їх охорони та запобігання і припинення дій, що дезорганізують роботу виправних установ.
2. Під час дії воєнного стану в Україні воєнізовані формування можуть брати участь у відсічі збройної агресії проти України та охороні органів виконання покарань.
Спільно із Збройними Силами України, органами військового управління, з’єднаннями та іншими підпорядкованими складовими сил оборони держави воєнізовані формування можуть брати участь в охороні та переміщенні військовополонених, захоплених внаслідок ведення воєнних (бойових) дій у зв’язку з відсіччю збройної агресії проти України.
( Статтю 12 доповнено частиною другою згідно із Законом № 2158-IX від 24.03.2022 )
Стаття 13. Підприємства установ виконання покарань1. Підприємства установ виконання покарань є державними підприємствами, які здійснюють господарську діяльність та професійно-технічне навчання засуджених.
( Частина перша статті 13 в редакції Закону № 5461-VI від 16.10.2012 )
2. Підприємства установ виконання покарань проводять свою діяльність відповідно до законодавства з урахуванням таких особливостей:1) засновником підприємств установ виконання покарань є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, який затверджує їх статути;
2) створення, реорганізація і ліквідація підприємств установ виконання покарань, розпорядження їх майном здійснюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань;
3) підприємства установ виконання покарань визначають структуру управління і штати в порядку, встановленому законодавством;
( Підпункт 3 частини другої статті 13 в редакції Закону № 5461-VI від 16.10.2012 )
4) керівниками підприємств установ виконання покарань є за посадами заступники начальників установ виконання покарань;
5) порядок призначення і звільнення з посад, права, обов'язки та умови служби працівників підприємств установ виконання покарань, які мають спеціальні звання рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, визначаються відповідно до законодавства;
( Підпункт 5 частини другої статті 13 в редакції Закону № 5461-VI від 16.10.2012 )
6) трудові відносини засуджених регулюються законодавством про працю з урахуванням вимог кримінально-виконавчого законодавства;
7) свою діяльність підприємства установ виконання покарань планують з урахуванням можливості організації професійно-технічного навчання, формування трудових навичок у засуджених;
8) засуджені залучаються до праці з урахуванням наявних виробничих потужностей підприємств установ виконання покарань;
9) підприємствам установ виконання покарань створюються сприятливі умови в залученні до виготовлення продукції (виконання окремих видів робіт, надання послуг) для регіональних потреб;
10) підприємства установ виконання покарань мають право на пільги зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до законів з питань оподаткування;
11) підприємства установ виконання покарань не можуть бути засновниками (учасниками) суб'єктів господарювання, щодо них не може бути порушено провадження у справі про банкрутство.
Розділ III
ПЕРСОНАЛ ДЕРЖАВНОЇ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ
Стаття 14. Персонал Державної кримінально-виконавчої служби України1. До персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України належать особи рядового і начальницького складу (далі - особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби), спеціалісти, які не мають спеціальних звань, та інші працівники, які працюють за трудовими договорами в Державній кримінально-виконавчій службі України (далі - працівники кримінально-виконавчої служби).2. Служба в Державній кримінально-виконавчій службі України є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України. Час проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.Стосовно осіб, які претендують на службу в Державній кримінально-виконавчій службі України, за їх письмовою згодою проводиться спеціальна перевірка в порядку, встановленому Законом України "Про запобігання корупції".
( Частину другу статті 14 доповнено абзацом другим згідно із Законом № 4711-VI від 17.05.2012; із змінами, внесеними згідно із Законом № 524-IX від 04.03.2020 )
Особи, які претендують на службу в Державній кримінально-виконавчій службі України, до призначення на відповідну посаду подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до Закону України "Про запобігання корупції", та зобов’язані повідомити керівництву органу чи підрозділу, на посаду в якому вони претендують, про працюючих у цьому органі чи підрозділі близьких їм осіб.
( Частину другу статті 14 доповнено абзацом третім згідно із Законом № 4711-VI від 17.05.2012; із змінами, внесеними згідно із Законом № 524-IX від 04.03.2020 )
3. На службу до Державної кримінально-виконавчої служби України приймаються на конкурсній, добровільній, контрактній основі громадяни України, які спроможні за своїми особистими, діловими та моральними якостями, віком, освітнім і професійним рівнем та станом здоров'я ефективно виконувати відповідні службові обов'язки. Кваліфікаційні вимоги до професійної придатності визначаються нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України. При прийнятті на службу може бути встановлений строк випробування до шести місяців. Не може бути прийнята на службу особа, яка має не погашену або не зняту судимість за вчинення злочину, крім реабілітованої, або на яку протягом останнього року накладалося адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов’язаного з корупцією.
( Частина третя статті 14 із змінами, внесеними згідно із Законами № 4711-VI від 17.05.2012, № 5461-VI від 16.10.2012, № 524-IX від 04.03.2020 )
( Зміни до частини третьої статті 14 див. в Законі № 5461-VI від 16.10.2012 )
4. Громадяни України, які вперше зараховуються на посади рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби та у відповідних випадках пройшли встановлений строк випробування, складають присягу такого змісту:"Я (прізвище, ім'я, по батькові), вступаючи на службу до Державної кримінально-виконавчої служби України, клянуся завжди залишатися відданим Українському народові, неухильно додержуватися Конституції та законів України, бути чесним, гуманним, сумлінним і дисциплінованим, зберігати державну та іншу охоронювану законом таємницю. Присягаю з високою відповідальністю виконувати свій службовий обов'язок, вимоги статутів і наказів, постійно вдосконалювати професійну майстерність та підвищувати рівень культури, не допускати порушень прав і свобод людини та громадянина, всіляко сприяти зміцненню правопорядку. Якщо я порушу цю присягу, то готовий нести відповідальність, установлену законом".
5. Особа рядового чи начальницького складу кримінально-виконавчої служби підписує текст присяги, який зберігається в її особовій справі. Порядок складення присяги визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань.6. Особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби встановлюються такі спеціальні звання:1) рядовий склад:
рядовий внутрішньої служби;
2) молодший начальницький склад:
молодший сержант внутрішньої служби;
сержант внутрішньої служби;
старший сержант внутрішньої служби;
старшина внутрішньої служби;
прапорщик внутрішньої служби;
старший прапорщик внутрішньої служби;
3) середній начальницький склад:
молодший лейтенант внутрішньої служби;
лейтенант внутрішньої служби;
старший лейтенант внутрішньої служби;
капітан внутрішньої служби;
4) старший начальницький склад:
майор внутрішньої служби;
підполковник внутрішньої служби;
полковник внутрішньої служби;
5) вищий начальницький склад:
генерал-майор внутрішньої служби;
генерал-лейтенант внутрішньої служби;
генерал-полковник внутрішньої служби.
7. Присвоєння і позбавлення спеціальних звань, а також пониження і поновлення у спеціальному званні здійснюються в установленому порядку.
8. Трудові відносини працівників кримінально-виконавчої служби регулюються законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами (контрактами).На спеціалістів Державної кримінально-виконавчої служби України, які не мають спеціальних звань, поширюється дія Закону України "Про державну службу". Віднесення посад цих спеціалістів до відповідних категорій посад державних службовців проводиться Кабінетом Міністрів України.
На осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України поширюються вимоги та обмеження, встановлені Законом України "Про запобігання корупції".
( Частину восьму статті 14 доповнено абзацом третім згідно із Законом № 4711-VI від 17.05.2012; із змінами, внесеними згідно із Законом № 524-IX від 04.03.2020 )
Особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України зобов’язані подавати щороку до 1 квітня декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до Закону України "Про запобігання корупції", а також дотримуватися інших вимог фінансового контролю, передбачених зазначеним Законом".
( Частину восьму статті 14 доповнено абзацом четвертим згідно із Законом № 4711-VI від 17.05.2012; із змінами, внесеними згідно із Законом № 524-IX від 04.03.2020 )
Особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, яких притягнуто до відповідальності за корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення, а також активи яких чи активи, набуті за їх дорученням іншими особами або в інших передбачених статтею 290 Цивільного процесуального кодексу України випадках, визнано необґрунтованими, підлягають звільненню із служби у триденний строк з дня отримання відповідним органом або установою виконання покарань копії відповідного судового рішення, яке набрало законної сили.
( Частину восьму статті 14 доповнено абзацом п'ятим згідно із Законом № 4711-VI від 17.05.2012; із змінами, внесеними згідно із Законом № 224-VII від 14.05.2013; в редакції Закону № 263-IX від 31.10.2019 )
Особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, яким повідомлено про підозру у вчиненні ними злочину у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг, та/або пов’язаного із зловживанням своїм службовим становищем, підлягають відстороненню від виконання повноважень на посаді в порядку, визначеному законом.
( Частину восьму статті 14 доповнено абзацом шостим згідно із Законом № 4711-VI від 17.05.2012; із змінами, внесеними згідно із Законом № 245-VII від 16.05.2013 )
Особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, стосовно яких складено протокол про адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією, можуть бути відсторонені керівником відповідного органу або установи виконання покарань від виконання службових повноважень до закінчення розгляду справи судом.
( Частину восьму статті 14 доповнено абзацом сьомим згідно із Законом № 4711-VI від 17.05.2012; із змінами, внесеними згідно із Законом № 524-IX від 04.03.2020 )