ПОСТАНОВА
Іменем України
17 березня 2020 року
м. Київ
справа №809/710/17
касаційне провадження №К/9901/36298/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної установи "Коломийська виправна колонія (№ 41)" на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.07.2017 (суддя Біньковська Н.В.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2017 (головуючий суддя - Рибачук А.І.; судді: Багрій В.М., Старунський Д.М.) у справі № 809/710/17 за позовом Державної установи "Коломийська виправна колонія (№ 41)" до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
Державна установа "Коломийська виправна колонія (№ 41)" звернулась до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.04.2017 № 0002671302, від 25.04.2017 № 002621302, від 25.04.2017 № 0002641302, вимоги від 25.04.2017 № Ю-0002701304 про сплату боргу (недоїмки), рішення від 25.04.2017 № 0002771304 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI, рішення від 25.04.2017 № 0002721304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.
Івано-Франківський окружний адміністративний суд постановою від 24.07.2017 в задоволенні позову відмовив.
Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 02.11.2017 постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.07.2017 залишив без змін.
Державна установа "Коломийська виправна колонія (№ 41)" звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.07.2017, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2017 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм процесуального права, а саме: статей 2, 11, 17, 138 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій).
При цьому наголошує на тому, що в охоплений перевіркою період трудові договори із засудженими укладені не були з огляду на відсутність у цих осіб ідентифікаційних номерів та паспортів громадянина України, а тому установа керувалась Інструкцією про умови праці та заробітну плату засуджених до обмеження волі або позбавлення волі, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 07.03.2013 № 396/5, якою не врегульовано питання сплати податку з доходів осіб, засуджених до позбавлення волі, й, відповідно, відрахування з такого доходу військового збору, а також питання сплати з доходів цих осіб єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області проведено документальну планову виїзну перевірку Державної установи "Коломийська виправна колонія (№ 41)" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, за результатами якої складено акт від 21.03.2017 № 170/09/19-13/08563613.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпунктів 6.1, 6.2 6.3 пункту 6 Інструкції про умови праці та заробітну плату засуджених до обмеження волі або позбавлення волі, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 07.03.2013 № 396/5 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), пункту 57.1 статті 57, пункту 127.1 статті 127, пункту 163.1 статті 163, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, пункту 176.2 статті 176, підпунктів 1.2, 1.3, 1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) внаслідок невідображення в податковій звітності, а також несплати (неперерахування) до бюджету податку на доходи фізичних осіб у сумі 1303036,61 грн. із заробітної плати осіб, засуджених до позбавлення волі, за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 і військового збору в розмірі 7865,21 грн. за січень 2015 року.
Крім того, органом доходів і зборів здійснено документальну позапланову виїзну перевірку Державної установи "Коломийська виправна колонія (№ 41)" з питань правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, наслідки якої оформлено актом від 19.04.2017 № 285-9-13-04-08563613.
За результатами контрольного заходу відповідач дійшов висновку про порушення колонією вимог пункту 1 частини першої статті 7, пункту 4 частини другої статті 6, пунктів 1, 2 частини другої статті 6, частини другої статті 9 частини восьмої статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв`язку з необчисленням та несплатою єдиного внеску за період із жовтня по грудень 2016 року в сумі 51628,17 грн.
На підставі зазначених актів перевірок контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 25.04.2017 № 0002671302, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, в розмірі 510,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, від 25.04.2017 № 002621302, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору в розмірі 7865,21 грн. за основним платежем та 1966,31 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, від 25.04.2017 № 0002641302, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 1302391,85 грн. за основним платежем та 259512,67 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, вимогу від 25.04.2017 № Ю-0002701304 про сплату недоїмки з єдиного внеску в сумі 51628,17 грн., рішення від 25.04.2017 № 0002771304, згідно з яким застосовано штраф у сумі 510,00 грн., рішення від 25.04.2017 № 0002721304, згідно з яким застосовано штрафні санкції за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 24196,08 грн.
Відповідно до частини першої статті 118 Кримінально-виконавчого кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) засуджені до позбавлення волі мають право працювати в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією колонії. Засуджені залучаються до суспільно корисної праці з урахуванням наявних виробничих потужностей, зважаючи при цьому на стать, вік, працездатність, стан здоров`я і спеціальність. Засуджені залучаються до оплачуваної праці, як правило, на підприємствах, у майстернях колоній, а також на державних або інших форм власності підприємствах за умови забезпечення їх належної охорони та ізоляції.
Адміністрація зобов`язана створювати умови, що дають змогу засудженим займатися суспільно корисною оплачуваною працею.
Праця засуджених регламентується Кодексом законів про працю України.
Частиною першою статті 120 Кримінально-виконавчого кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що праця осіб, засуджених до позбавлення волі, оплачується відповідно до її кількості і якості. Форми і системи оплати праці, норми праці та розцінки встановлюються нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України.
Згідно з частиною першою статті 60-1 Кримінально-виконавчого кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) засуджені до обмеження волі, залучені до суспільно корисної оплачуваної праці за строковим трудовим договором, підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.
За правилами частин першої, другої статті 122 Кримінально-виконавчого кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) засуджені мають право на загальних підставах на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії засудженим за наявності відповідного права мають призначатися органами Пенсійного фонду України за місцем відбування покарання.
Особи, яким до відбування покарання призначена пенсія, підлягають державному пенсійному забезпеченню на загальних підставах.
Таким чином, засуджені до відбування покарання в місцях позбавлення волі, які залучаються до суспільно корисної оплачуваної праці за строковими трудовими договорами, є застрахованими особами, підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, а суми виплат, отримані ними, є базою для нарахування податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного соціального внеску, як це передбачено, зокрема Кримінально-виконавчим кодексом України, зміни до якого внесено Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення виконання кримінальних покарань та реалізації прав засуджених" від 07.09.2016 № 1492-VIII, який набрав чинності 08.10.2016.