ПОСТАНОВА
Іменем України
04 грудня 2019 року
м. Київ
справа №826/6228/17
адміністративне провадження №К/9901/66681/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.
розглянув в порядку письмового провадження справу
за касаційною скаргою Міністерства екології та природних ресурсів України
на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.07.2018 (суддя Федорчук А.Б.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2018 (колегія у складі суддів Ганечко О.М., Федотова І.В., Коротких А.Ю.)
у справі №826/6228/17
за позовом Міністерства екології та природних ресурсів України
до Державної регуляторної служби України,
третя особа: Приватне підприємство "Херсонський завод пластикових виробів",
про скасування розпорядження.
І. ПРОЦЕДУРА
1. 13.05.2017 Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної регуляторної служби України, в якому просив скасувати Розпорядження Державної регуляторної служби України від 07.04.2017 №55 про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування, видане за результатом розгляду скарги Приватного підприємства "Херсонський завод пластикових виробів".
2. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.07.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2018, у задоволені позову відмовлено.
3. 28.11.2018 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Позивача на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.07.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2018. У касаційній скарзі Позивач із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права просила скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове - про задоволення позову.
4. Ухвалою Верховного Суду від 05.12.2018 відкрито провадження у справі. 27.12.2018 надійшов відзив від Відповідача.
5. Відповідач заявляв клопотання про розгляд справи за участі сторін, однак ухвалою від 03.12.2019 Верховний Суд відмовив в задоволенні такого клопотання.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 14.11.2016 Мінприроди надіслало ПП "Херсонський завод пластикових виробів" повідомлення про проведення планової перевірки у період з 28.11.2016 по 02.12.2016.
7. ПП "Херсонський завод пластикових виробів" 15.11.2016 звернулося до Міністра екології та природних ресурсів України та до Державної регуляторної служби України із листами про надання роз`яснень стосовно правомірності здійснення планового заходу контролю за дотриманням Ліцензійних умов у той час, як діють обмеження, та надання переліку нормативно-правових актів, на підставі яких здійснюється перевірка, відповідно до ступеню ризику, затверджену форму уніфікованого акту перевірки, та докази розміщення цих актів на порталі Мінприроди України.
8. Згодом ПП "Херсонський завод пластикових виробів" листом від 24.11.2016 повідомило Мінприроди, що Товариством неотримано відповіді на заяви від 15.11.2016 та вирішення питання щодо допуску до перевірки у разі отримання від Позивача обґрунтованих пояснень щодо правомірності проведення планового заходу контролю.
9. Міністерством екології та природних ресурсів України 02.12.2016 складено Акт №51/16 планової перевірки додержання ПП "Херсонський завод пластикових виробів" ліцензійних умов провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами, та акт № 51/16-1 про відмову у допуску щодо проведення планової перевірки.
10. Згодом Мінприроди України 09.12.2016 прийняло наказ № 502, підпунктом 2.1 пункту 2 якого анульовано ліцензію на право ПП "Херсонський завод пластикових виробів" провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами.
11. У грудні 2016 року ПП "Херсонський завод пластикових виробів", не погоджуючись з призначенням та проведенням перевірки Мінприроди України, звернулося з скаргою до Державної регуляторної служби України.
12. За результатом розгляду скарги ПП "Херсонський завод пластикових виробів" Державною регуляторною службою України прийнято Розпорядження №55 від 07.04.2017 "Про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування", яким зобов`язано Міністерство екології та природних ресурсів скасувати наказ від 09.12.2016 № 502 в частині зупинення дії ліцензії ПП "Херсонський завод пластикових виробів" на операції у сфері поводження з небезпечними відходами.
13. Позивач вважав, що спірне Розпорядження №55 прийнято Відповідачем з порушенням вимог законодавства, а тому звернувся до суду з відповідним позовом.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
14. В обґрунтування позовних вимог Позивач покликалася на те, що в спірному розпорядженні, яке видане на підставі рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування щодо розгляду апеляцій про задоволення чи відхилення апеляції, поданої третьою особою про зобов`язання Мінприроди усунути порушення законодавства шляхом скасування наказу від 09.12.2016 № 502 в частині анулювання ліцензії, прийнято з порушенням вимог законодавства.
15. Відповідач зазначив, що за результатами розгляду скарги третьої особи встановлено порушення Позивачем норм Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності", з урахуванням чого зобов`язано його усунути порушення, скасувавши наказ про анулювання ліцензії.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
16. Відмовляючи в задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки розпорядження ДРС від 07.04.2017 №55 "Про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування" прийняте на підставі, в межах та у спосіб, визначений Законом України "Про ліцензування видів господарської діяльності".
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
17. Позивач у касаційній скарзі не погоджується з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції з таких підстав:
А) судами першої та апеляційної інстанції порушено норми матеріального права, оскільки оскаржуване розпорядження видавалося на засіданні експертно-апеляційної ради, тобто на розпорядження має поширюватися Регламент Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування, затверджене наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та Державної регуляторної служби України від 14.07.2015 №783/40. Тобто в резолютивній частині Розпорядження має зазначатися про задоволення чи відхилення апеляції, поданої ПП "Херсонський завод пластикових виробів";
Б) судами першої та апеляційної інстанції не враховано, що Відповідачем було порушено десятиденний строк розгляду апеляційної скарги ліцензіата;
В) невірними є й висновки судів першої та апеляційної інстанції з приводу того, що Експертно-апеляційна рада юридичною особою не є, виходячи з наступного. Так, Мінприроди пред`явлено до суду адміністративний позов, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати розпорядження не Експертно-апеляційної ради, а Державної регуляторної служби України, яка юридичною особою і саме розпорядження видано на офіційному бланку останньої;
Г) судами також зроблено не вірний висновок з приводу того, що права Мінприроди оскаржуваним розпорядженням не порушено.
18. У відзиві Відповідач покликається на правомірність рішень судів першої та апеляційної інстанції з огляду на правильність та обґрунтованість їхньої оцінки доводам скаржника, які вже були предметом розгляду судів попередніх інстанцій.
VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
19. Суд перевірив дотримання судами норм матеріального та процесуального права та дійшов таких висновків.
20. Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).
21. Спором адміністративної юрисдикції у розумінні пунктів 1, 2 частини першої статті 4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, у тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
22. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
23. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
24. Відповідно до частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:
1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;
2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;
спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;
4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;
5) за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом;
6) спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;
7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;
8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;
9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;
10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;
11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов`язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю;
12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень";
13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".