Постанова
Іменем України
21 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 200/12859/15-ц
провадження № 61-31362св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати
Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Український державний хіміко-технологічний університет,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 липня 2016 року, ухвалене у складі судді Женеску Е. В., та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2017 року, постановлену колегією у складі суддів: Максюти Ж. І., Демченко Е. Л., Куценко Т. Р.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2015 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до Українського державного хіміко-технологічного університету про визнання ставки заробітної плати майстра виробничого навчання, нарахованої відповідачем з 01 червня 1996 року по 06 вересня 2000 року невідповідною цій посаді; визнання неправомірним нарахування заробітної плати для посади майстра виробничого навчання невідповідної нормативним документам; зобов`язання вчинити певні дії та перерахунок.
В обґрунтування позову зазначав, що отримав у відповідача відомості щодо нарахування заробітної плати для оформлення пенсії, з яких дізнався, що з червня 1996 року нарахування його заробітної плати було знижено.
Вказував, що працював на посаді майстра виробничого навчання у відповідача з 25 вересня 1991 року та має згідно Конституції України право на заробітну плату не нижче тієї, яка визначена законом. Із 01 січня 1993 року його ставка заробітної плати складала 19 780 карбованців. Згідно розрахунку за додатком № 1 постанови Кабінету Міністрів України № 45 від 25 січня
з1993 року зарплата нарахована по 16 тарифному розряду.
Вважав, що нарахована йому з 01 червня 1996 року по 06 вересень 2000 року ставка заробітної плати не відповідає посадовому окладу майстра виробничого навчання, встановленому додатком № 3 наказу Міністерства освіти України № 252 від 25 липня 1996 року в редакції наказу № 7 від 11 січня 1997 року (119-145 грн). При цьому, посадові оклади майстрів виробничого навчання встановлюються на рівні 14-17 тарифних розрядів, що вказано у примітці 10 пункту 12 розділу ІІІ наказу Міністерства освіти України
від 15 квітня 1993 року № 102 з подальшими змінами наказами № 252
від 25 липня 1996 року і № 41 від 17 лютого 1999 року.
За таких обставин, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати ставку заробітної плати майстра виробничого навчання, нараховану відповідачем з 01 червня 1996 року по 06 вересня 2000 року, такою, що не відповідає встановленій для цієї посади додатком № 3 наказу Міністерства освіти України № 252 від 25 липня 1996 року в редакції наказу № 7
від 11 січня 1997 року; визнати неправомірним нарахування заробітної плати для посади майстра виробничого навчання, яка не відповідає нормативним документам; зобов`язати відповідача здійснити перерахунок і нарахування посадового окладу (ставки заробітної плати) з 01 червня 1996 року
по 06 вересня 2000 року у відповідності з додатком № 3 наказу Міністерства освіти України № 252 від 25 липня 1996 року в редакції наказу № 7 від 11 січня 1997 року для посади майстра виробничого навчання по 16-му тарифному розряду; визнати зниження відповідачем посадового окладу (ставки заробітної плати) з 01 червня 1996 року по 06 вересня 2000 року неправомірним, таким, що порушує пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 29 травня 1996 року № 565.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 липня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив зі встановлених рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська
від 02 березня 2000 року, обставин, зокрема того, що у період з 01 липня
1996 року по 01 березня 2000 року позивач фактично працював у відповідача на посаді навчального майстра.
Суд першої інстанції врахував, що наказом № 7 від 11 січня 1997 року
"Про внесення змін і доповнень до наказу Міністерства освіти України № 252 від 25 липня 1996 року "Про розміри посадових окладів /ставок заробітної плати/ працівників закладів освіти" затверджена нова редакція додатків
№ 1-15 до наказу Міністерства освіти України від 25 липня 1996 року і керівникам установ освіти необхідно було встановити з 01 жовтня 1996 року нові розміри посадових окладів/ставок заробітної плати працівникам закладів освіти. Оклад майстра виробничого навчання в установах освіти 1 і 2 рівня склав 119-145 грн (додаток № 3 до наказу), для 3 і 4 рівня акредитації - 85 грн (додаток № 10 до наказу).
За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність порушень законодавства при встановленні відповідачем ставки заробітної плати ОСОБА_1 у вказаний ним період, а інші позовні вимоги мають похідний характер, тому вважав позов необґрунтованими.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2017 року відхилено апеляційну скаргу ОСОБА_1, а рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 липня 2016 року залишено без змін.
Відхиляючи апеляційну скаргу, апеляційний суд зазначив, що порушень чинного законодавства при встановленні відповідачем ставки заробітної плати ОСОБА_1, не встановлено, а відтак відсутні підстави також і для визнання незаконним нарахування заробітної плати; зобов`язання відповідача здійснити позивачу перерахунок і нарахування посадового окладу; визнання неправомірним зниження відповідачем посадового окладу. Апеляційний суд вважав, що висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська
від 25 липня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2017 року і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи № 200/12859/15-ц із Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська.
Статтею 388 ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року
№ 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів"
(далі - ЦПК України), який набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
05 червня 2019 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу № 200/12859/15-ц передано судді-доповідачеві.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована порушенням апеляційним судом норм процесуального права, а сам неповідомленням позивача про дату і час розгляду справи та позбавлення права бути присутнім у судовому засіданні.
ОСОБА_1 вказував на порушення апеляційним судом статті 303 ЦПК України 2004 року, а саме не врахування вимог про залучення до участі у справі в якості третіх осіб Міністерство освіти України та Кабінету Міністрів України. При цьому вважав, що апеляційний суд не в повному обсязі вирішив вимоги апеляційної скарги, а саме не розглянув її пункти 2, 3, 4, 6.
На думку заявника, суди попередніх інстанцій безпідставно звинуватили його в порушенні статті 131 ЦПК України 2004 року.
Також заявник вказує, що судами не допитано в якості спеціаліста працівника кадрової служби Українського державного хіміко-технологічного університету, явку в судове засідання якого не забезпечив відповідач, внаслідок чого суди не надали належної оцінки довідкам про доходи заявника.
Апеляційний суд зазначив у судовому рішенні неправдиві відомості про застосування при визначенні окладу заявника додатків № 3 та № 10 наказу Міністерства освіти України № 252 від 25 липня 1996 року
(в редакцій наказу № 7 від 11 січня 1997 року), оскільки ним оскаржувався розмір заробітної плати з 01 червня 1996 року, а вказані постанови встановлюють розмір окладу з 01 жовтня 1996 року.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суди попередніх інстанції посилались на постанову Кабінету Міністрів України № 458
від 02 грудня 1996 року, хоча така постанова Кабінетом Міністрів України не приймалась.
Апеляційним судом в порушення статті 222 ЦПК України 2004 року не направлено йому копію судового рішення, прийнятого за результатом апеляційного перегляду справи.
Відповідачем відзиву (заперечення) на касаційну скаргу не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що ОСОБА_1 працював в Українському державному хіміко-технологічному університеті та 25 вересня 1991 року був переведений із посади молодшого наукового співробітника НДЧ кафедри хімічного машинобудування на посаду майстра виробничого навчання тієї ж кафедри з окладом 315 рублів на місяць.
Заробітна плата позивача, згідно наданих ним документів, в 1996 році складала: січень-квітень - 141,07 грн на місяць, травень - 164,08 грн, червень-липень - 148,74 грн, серпень - 112,48 грн, вересень - 84,20 грн,
жовтень - 42,10 грн, листопад - 100,73 грн, грудень - 105,15 грн.
Із довідки про доходи № 1449 від 19 травня 2015 року суди встановили, що за період з 01 січня 2000 року по 01 липня 2000 року заробітна плата позивача складала 97 грн на місяць.
Зі штатного розпису Українського державного хіміко-технологічного університету, суди встановили, що посада майстра виробничого навчання кафедри хімічного машинобудування належить до учбово-допоміжного персоналу.
Позивач звертався до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із позовом до Українського державного хіміко-технологічного університету про стягнення заробітної плати, компенсації за втрату частини заробітної плати в зв`язку з порушенням строків її виплати, відшкодування моральної шкоди (справа № 2-557/2000). Із матеріалів вказаної справи суди встановили, що позивач обґрунтовував свої позовні вимоги тим, що з 01 липня 1996 року відповідач встановив оклад майстра виробничого навчання в розмірі 84 грн, що не відповідає посадовому окладу визначеному наказом Міністерства освіти України від 25 липня 1996 року № 252 та № 7 від 11 січня 1997 року, згідно з якими оклад мав бути встановлений в розмірі 119-145 грн без врахування 15 процентів за категорію вищого навчального закладу.
У справі № 2-557/2000 позивач просив стягнути з відповідача заробітну плату, невиплачену за період з 01 липня 1996 року по 01 березня 2000 року, компенсацію за втрату частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати та відшкодувати моральну шкоду.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02 березня 2000 року, залишеним без змін ухвалою Дніпропетровського обласного суду
від 17 квітня 2000 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено.
Також суди встановили, що ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02 листопада 2000 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського обласного суду від 27 листопада 2000 року та ухвалою Верховного Суду України від 20 серпня 2001 року, залишена без задоволення заява ОСОБА_1 про перегляд судових рішень у справі № 2-557/2000 за нововиявленими обставинами.
Зі змісту рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська
від 02 березня 2000 року суди встановили, що в період з 01 липня 1996 року по 01 березня 2000 року позивач фактично працював у відповідача на посаді навчального майстра, про що свідчать посадові обов`язки, які він фактично виконував.