ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 910/2039/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Селіваненка В.П.,
за участю секретаря судового засідання - Шевчик О.Ю.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство "Укрнафта",
представник позивача - Сєров Є.І., адвокат (довіреність від 02.09.2019 № 01/01/07-560/д, свідоцтво від 19.10.2018 № 7081/10),
відповідач-1 - товариство з обмеженою відповідальністю "Індустрія феросплавів",
представник відповідача - не з`явився,
відповідач-2 - товариство з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт",
представник відповідача-2 - не з`явився,
третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортні Автоматизовані Системи",
представник третьої особи - не з`явився,
розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2019 (головуючий Зубець Л.П., судді: Мартюк А.І. і Буравльов С.І.)
у справі № 910/2039/18
за позовом публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (далі - ПАТ "Укрнафта")
до: 1) товариства з обмеженою відповідальністю "Індустрія феросплавів" (далі - ТОВ "Індустрія феросплавів");
2) товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" (далі - ТОВ "Інтербізнесконсалт"),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортні Автоматизовані Системи" (далі - ТОВ "Транспортні Автоматизовані Системи"),
про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги.
За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд
ВСТАНОВИВ:
ПАТ ?Укрнафта? звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ ?Індустрія феросплавів? та ТОВ ??Інтербізнесконсалт? про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 20.10.2014 № 20/10/2014-2 (далі - Договір).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Договір, укладений ТОВ ?Індустрія феросплавів? та ТОВ ?Інтербізнесконсалт?, не спрямований на набуття, зміну чи припинення цивільних права та обов`язків, не створює цивільно-правових наслідків, тому є фіктивним правочином. ТОВ ?Індустрія феросплавів? оригінали документів, що підтверджують право вимоги, відповідно до пункту 3.1.1 Договору не передавало ТОВ ?Інтербізнесконсалт?, оскільки копію акта приймання-передачі документів, передбачених пунктом 1.1 вказаного договору, останнє не отримувало.
Місцевим господарським судом у процесі розгляду справи залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - ТОВ ?Транспортні Автоматизовані Системи?.
Рішенням господарського суду міста Києва від 20.12.2018 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ПАТ ?Укрнафта? не доведено належними засобами доказування, що оспорюваний Договір суперечить закону, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, або що особи, які вчинили цей правочин, не мали на це необхідного обсягу цивільної дієздатності, чи що волевиявлення учасників правочину не було вільним та не відповідало їх внутрішній волі, або що правочин не було вчинено у формі, встановленій законом, чи що правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2019 оскаржуване рішення скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Визнано недійсним Договір, укладений ТОВ ?Індустрія Феросплавів? та ТОВ ?Інтербізнесконсалт?.
Постанова суду апеляційної інстанції обґрунтована тим, що:
- Договір укладено ТОВ ?Індустрія феросплавів? та ТОВ ?Інтербізнесконсалт? з метою обходу арбітражної угоди, що міститься у контракті від 11.12.2013 № 309/2013 (далі - Контракт), укладеному ТОВ ?Індустрія феросплавів? та ПАТ ?Укрнафта?, внаслідок чого було порушено охоронюваний законом інтерес ПАТ ?Укрнафта?;
- сторони Контракту погодились, що текст Контракту, будь-які матеріали, інформація і відомості, що стосуються цього Контракту, є конфіденційними і не можуть передаватись третім особам без попередньої письмової згоди іншої сторони (пункт 9.9 Контракту), тому укладення Договору також порушує зазначений законний інтерес ПАТ ?Укрнафта?, оскільки будь-якої попередньої письмової згоди на розкриття конфіденційної інформації за контрактом ТОВ ?Індустрія феросплавів? перед укладенням Договору від ПАТ ?Укрнафта? не отримувало.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ ?Інтербізнесконсалт? звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2019, а рішення господарського суду міста Києва від 20.12.2018 залишити в силі.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано положення статей 203, 207, 215, 216 Цивільного кодексу (далі - ЦК України), порушено статті 204, 513, 516, 638 ЦК України та статті 179, 180 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
ПАТ ?Укрнафта? подало відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, просить залишити її без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Від ТОВ ?Індустрія феросплавів? та ТОВ "Транспортні Автоматизовані Системи" відзиви на касаційну скаргу не надходили.
Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 18.10.2019 № 29.3-02/3094 у зв`язку із запланованою відпусткою судді Малашенкової Т.М. призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 910/2039/18, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Булгакова І.В. (головуючий), Львов Б.Ю. і Селіваненко В.П.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представника ПАТ "Укрнафта", Касаційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі встановлено, що 11.12.2013 ТОВ ?Індустрія феросплавів? (покупець) та ПАТ ?Укрнафта? (постачальник) укладено Контракт, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити феросплави, іменовані надалі товар, на умовах, у кількості та строки, зазначені в додатках (специфікаціях) до цього Контракту, які є невід`ємною його частиною.
Відповідно до пункту 3.6 Контракту покупець зобов`язаний надати постачальнику рознарядку стосовно заповнення вантажних документів за 3 (три) робочих дні до запланованої дати відвантаження товару з заводу-виробника. Постачальник має право не починати відвантаження товару з заводу-виробника до моменту надання покупцем відповідної рознарядки для заповнення транспортних документів.
Згідно з пунктом 4.5 Контракту відвантаження товару зі станції відправлення здійснюється за наявності рознарядки покупця по заповненню транспортних документів протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту зарахування попередньої оплати на рахунок постачальника на суму перерахованої попередньої оплати.
Пунктом 4.9 Контракту передбачено, що у випадку непоставки товару на суму отриманої попередньої оплати Постачальник гарантує повернення цієї суми покупцю на його поточний рахунок не пізніше 60-го дня від дати останньої здійсненої попередньої оплати за цим Контрактом і надання відповідної письмової вимоги покупця.
Відповідно до пунктів 7 і 9 додатку (специфікації) від 11.12.2013 № 2 до Контракту вантажоотримувач визначається відповідно до рознарядки, наданої покупцем, а строк відвантаження становить грудень 2013 - січень 2014, що буде підтверджуватись погодженим сторонами графіком відвантаження.
Згідно з пунктом 6.4 Контракту датою виставлення претензій за Контрактом є дата поштового штемпелю держави відправлення на конверті або дата передання особисто з обов`язковою відміткою постачальника.
Пунктом 9.2 Контракту передбачено, що даний Контракт набуває чинності з дати його підписання та діє до 31.12.2014, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим Контрактом.
На виконання умов Контракту ТОВ ?Індустрія феросплавів? перерахувало грошові кошти ПАТ "Укрнафта" у розмірі 6 323 183,06 російського рубля, які конвертовані банком платника в суму 187 950,00 доларів США, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті від 21.01.2014.
ТОВ ?Індустрія феросплавів? направило на адресу ПАТ ?Укрнафта? претензію від 22.04.2014 із вимогою у строк не більше 10 календарних днів від дати отримання даної претензії узгодити строки поставки феросплавної продукції та, відповідно, у строк не більше 30 календарних днів відвантажити у повному обсязі оплачену продукцію або у строк не більше 15 календарних днів від дати отримання претензії повернути суму попередньої оплати за Контрактом у розмірі 187 950,00 доларів США.
01.08.2014 ТОВ ?Індустрія феросплавів? (кредитор) та ТОВ ?Транспортні автоматизовані системи? (поручитель) укладено договір поруки № 01-08-2014/2, за умовами якого поручитель поручився перед кредитором за виконання обов`язків ПАТ ??Укрнафта? за Контрактом у розмірі 10 000,00 доларів США, у тому числі з відшкодування основного боргу, за прострочення зобов`язань, щодо невиконання зобов`язань, по виплаті 3% річних від прострочених сум, по виплаті суми боргу з урахуванням індексу інфляції, по виплаті неустойки, збитків та упущеної вигоди.
20.10.2014 ТОВ ?Індустрія феросплавів? (цедент) та ТОВ ?Інтербізнесконсалт? (цесіонарій) укладено Договір, відповідно до пункту 1.1 якого цедент передає належне йому право вимоги у повному обсязі згідно з Контрактом, який був укладений цедентом і ПАТ ?Укрнафта? (боржник), та договором поруки від 01.08.2014 № 01-08-2014/2, укладеним цедентом і ТОВ ?Транспортні автоматизовані системи? (поручитель), у тому числі належного виконання боржником і поручителем зобов`язань з відшкодування боргу у розмірі 187 950,00 доларів США, зі сплати 3% річних від простроченої суми, а також суми боргу з урахуванням індексу інфляції, по сплаті неустойки, з відшкодування понесених кредитором збитків або втраченої вигоди, а також щодо розірвання Контракту та договору поруки від 01.08.2014 № 01-08-2014/2, а цесіонарій приймає право вимоги, належне цедентові за Контрактом та договором поруки від 01.08.2014 № 01-08-2014/2.
Відповідно до пункту 6.4 Договору разом з підписанням Договору сторони підписують письмові повідомлення ПАТ ??Укрнафта? (боржника) та ТОВ ?Транспортні автоматизовані системи" (поручителя) про підписання Договору, і ТОВ "Інтербізнесконсалт" зобов`язується направити зазначені повідомлення адресатам.
Причиною виникнення спору в даній справі стало питання наявності чи відсутності підстав для визнання недійсним Договору.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ПАТ ?Укрнафта? не доведено належними засобами доказування, що оспорюваний Договір суперечить закону, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, або що особи, які вчинили цей правочин, не мали на це необхідного обсягу цивільної дієздатності, чи що волевиявлення учасників правочину не було вільним та не відповідало їх внутрішній волі, або що правочин не було вчинено у формі, встановленій законом, чи що правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
З такими висновками суду першої інстанції не погодився суд апеляційної інстанції, посилаючись на те, що відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Згідно із статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 21.01.2014 покупець в порядку пункту 4.1 Контракту здійснив попередню оплату товару. Проте в матеріалах справи відсутні докази надання постачальнику рознарядки в порядку пунктів 3.3 та 3.6 Контракту.
Оскільки згідно з пунктом 3.6 Контракту постачальник має право не починати відвантаження товару з заводу-виробника до моменту надання покупцем відповідної рознарядки для заповнення транспортних документів, постачальник не починав відвантаження товару на суму отриманої попередньої оплати.
Оскільки Покупцем не було надано заявку в порядку пункту 3.3 Контракту, постачальник не міг узгодити строки поставки товару.
У зв`язку з наведеним апеляційний суд дійшов висновку, що між покупцем і постачальником виник спір щодо повернення попередньої оплати, отриманої ПАТ ?Укрнафта? в рамках виконання Контракту.
Водночас відповідно до пунктів 7.2, 7.3 Контракту право вимоги, яке було відступлено за Договором, містить арбітражне застереження, згідно з яким спори передаються для розгляду до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України.
Частиною першої статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України ?Про міжнародний комерційний арбітраж? арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв`язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди.
Отже, укладення арбітражної угоди не суперечить вимогам ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаям ділового обороту, вимогам розумності та справедливості. У преамбулі Закону України ?Про міжнародний комерційний арбітраж" зазначено, що ?цей Закон виходить з визнання корисності арбітражу (третейського суду) як методу, що широко застосовується для вирішення спорів, які виникають у сфері міжнародної торгівлі", а Конституційний Суд України визнав, що одним із способів реалізації права кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань у сфері цивільних та господарських правовідносин є звернення до третейського суду (рішення Конституційного Суду України від 24.02.2004 у справі N З-рп/2004 (справа про виконання рішень третейських судів); рішення Конституційного Суду України від 10.01.2008 № 1-рп/2008 (справа про завдання третейського суду).
Таким чином, у ПАТ ?Укрнафта? є законний інтерес щодо розгляду будь-яких спорів за Контрактом або у зв`язку з ним у Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України, який охороняється положеннями частини першої статті 8 Закону України ?Про міжнародний комерційний арбітраж?. Тобто укладення Договору з метою обходу арбітражної угоди, що міститься в Контракті, порушує охоронюваний законом інтерес ПАТ ?Укрнафта?.
Крім того, сторони Контракту погодились, що текст Контракту, будь-які матеріали, інформація і відомості, що стосуються цього Контракту, є конфіденційними і не можуть передаватись третім особам без попередньої письмової згоди іншої сторони (пункт 9.9 Контракту).
Отже, уклавши Контракт з ТОВ ?Індустрія феросплавів?, ПАТ ?Укрнафта? мало законний інтерес у тому, що його текст і інша інформація, що стосується Контракту, будуть конфіденційними.
За твердженнями ПАТ ?Укрнафта?, укладення Договору явно порушує зазначений законний інтерес ПАТ "Укрнафта", оскільки будь-якої попередньої письмової згоди на розкриття конфіденційної інформації за Контрактом ТОВ ?Індустрія феросплавів? перед укладенням Договору у ПАТ ?Укрнафта? не запитувало й не отримувало.
З таких підстав суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Договір укладено сторонами з метою обходу арбітражної угоди, що міститься у Контракті, внаслідок чого було порушено зазначений охоронюваний законом інтерес ПАТ ?Укрнафта?, а тому висновки суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог визнані апеляційним судом такими, що зроблені за неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи та неправильним застосуванням норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, з огляду на що оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог, а саме визнання недійсним Договору, укладеного ТОВ ?Індустрія Феросплавів? та ТОВ ?Інтербізнесконсалт?.
Однак Касаційний господарський суд з такими висновками суду апеляційної інстанції не може погодитись, оскільки суд апеляційної інстанції з посиланням на те, що укладення Договору здійснено з метою обходу арбітражної угоди, яка міститься в Контракті, та порушує охоронюваний законом інтерес ПАТ ?Укрнафта?, не вказав норми права чи пункти Контракту, яким обмежується право сторони правочину на укладення договору уступки права вимоги, право на укладання якого передбачено законодавством, та не обмежується умовами Контракту, і яким чином третейське застереження впливає на права та обов`язки особи, яка не є стороною третейської угоди.
Що ж до посилань суду апеляційної інстанції на те, що за умовами Контракту будь-які матеріали, інформація і відомості, що стосуються цього Контракту, є конфіденційними і не можуть передаватись третім особам без попередньої письмової згоди іншої сторони, то судом не було встановлено, що стороною Контракту було передано інформацію третій особі, яка не є стороною укладеного Договору.
Крім того, судом апеляційної інстанції не спростовано доводи, покладені в основу рішення суду першої інстанції, яким встановлено, що за приписом статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Тобто недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
Відповідно до статті 207 ГК України недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов`язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов`язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов`язану сторону певних обов`язків.