Постанова
Іменем України
18 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 639/3086/22
провадження № 61-7027св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Комунальне підприємство "Харківський метрополітен" Харківської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 23 січня 2023 року у складі судді Єрмоленко В. Б. та постанову Харківського апеляційного суду від 05 квітня 2023 року у складі колегії суддів: Пилипчук Н. П., Тичкової О. Ю., Маміної О. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства "Харківський метрополітен" Харківської міської ради (далі - КП "Харківський метрополітен" Харківської міської ради) про скасування наказу, поновлення виплати середнього заробітку та стягнення середнього заробітку.
Позовна заява мотивована тим, що наказом директора Державного підприємства "Харківський метрополітен" від 07 жовтня 1999 року № 90 він прийнятий на роботу на посаду слюсаря-електрика по обслуговуванню та ремонту обладнання 4-го розряду електромеханічної дистанції.
02 травня 2022 року його, старшого солдата запасу ОСОБА_1, за призивом під час мобілізації у період дії в Україні воєнного стану через триваючу широкомасштабну збройну агресію російської федерації проти України, призвано на строкову військову службу на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 02 травня 2022 року № 90.
Вказував, що відповідно до частини третьої статті 119 КЗпП України (у редакції станом на день мобілізації 02 травня 2022 року) відповідач своїм наказом від 02 травня 2022 року № 21-кЕМ зберіг за ним місце роботи, посаду і середній заробіток на підприємстві за його посадою на період проходження військової служби. Після внесення змін Законом України від 01 липня 2022 № 2352-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" у частині третій статті 119 КЗпП України виключено право на збереження середнього заробітку. Наказом виконуючого обов`язки генерального директора КП "Харківський метрополітен" від 19 липня 2022 року № 114-ок йому за основним місцем роботи припинено нарахування та виплату середнього заробітку за час проходження військової служби в особливий період.
Позивач вважав, що оскільки наказом від 02 травня 2022 року № 21-кЕМ відповідач зберіг за ним не тільки місце роботи і посаду, а і середній заробіток, то він незалежно від інших законів та нормативно-правових актів, має і надалі застосовувати положення частини третьої статті 119 КЗпП України у попередній редакції, не допускаючи звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд:
- визнати наказ КП "Харківський метрополітен" Харківської міської ради від 19 липня 2022 року № 114-ОК "Про припинення нарахування середнього заробітку" в частині припинення з 19 липня 2022 року йому нарахування середнього заробітку таким, що порушує його права;
- скасувати наказ КП "Харківський метрополітен" Харківської міської ради від 19 липня 2022 року № 114-ОК "Про припинення нарахування середнього заробітку" в частині щодо припинення йому нарахування середнього заробітку;
- поновити йому виплату середнього заробітку з дня його припинення, тобто з 19 липня 2022 року, проводити такі виплати до дня закінчення проходження ним військової служби в особливий період, в період воєнного стану;
- стягнути з КП "Харківський метрополітен" Харківської міської ради на його користь середній заробіток з 19 липня 2022 року до дня набрання рішенням законної сили.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 23 січня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що КП "Харківський метрополітен" при прийнятті наказу від 19 липня 2022 року № 114-ок про припинення з 19 липня 2022 року нарахування середнього заробітку ОСОБА_1 на період проходження військової служби, діяв відповідно до вимог чинного законодавства, так як Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" не містить приписів щодо його застосування лише до осіб, які призвані після набрання ним чинності.
Посилаючись на Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп "Про офіційне тлумачення статей 58, 78, 79, 81 Конституції України та статей 243-21, 243-22, 243-25 Цивільного процесуального кодексу України (у справі щодо несумісності депутатського мандата)", Рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), Рішення Конституційного Суду України від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001 у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа про податки),
Рішення Конституційного Суду України від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012 у справі за конституційним поданням 53 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини першої статті 7, пункту 2 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції", районний суд вважав, що відповідачем правильно застосовано положення статті 58 Конституції України.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 05 квітня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 23 січня 2023 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що наказ КП "Харківський метрополітен" Харківської міської ради № 114-ОК від 19 липня 2022 року про припинення нарахування середнього заробітку ОСОБА_1 на період проходження ним військової служби відповідає вимогам закону, внаслідок чого підстави для нарахування та виплати позивачу такого заробітку відсутні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 23 січня 2023 року, постанову Харківського апеляційного суду від 05 квітня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення його позовних вимог.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У травні 2023 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У липні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 жовтня 2023 року справу призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що питання збереження середнього заробітку після 19 липня 2022 року на підприємстві за особами, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, а саме під час дії воєнного стану на території України до 19 липня 2022 року має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Суди не звернули увагу на те, що до правовідносин, що виникли між відповідачем та позивачем в частині збереження за останнім середнього заробітку на період його увільнення від роботи у зв`язку з призовом, має застосовуватись частина третя статті 119 КЗпП України в редакції, що діяла станом на 24 лютого 2022 року.
Посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень частини першої статті статті 58 Конституції України щодо дії законів у часі.
Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_1 вказує неправильне застосування судами норм матеріального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, що передбачено пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу
У липні 2023 року КП "Харківський метрополітен" Харківської міської ради подало відзив на касаційну скаргу, у якому зазначило, що оскаржувані судові рішення є законними, скасуванню не підлягають, оскільки відповідають положенням статей 263-265 ЦПК України.
Зазначає, що не порушувало положень статті 58 Конституції України, так як застосувало зміни до частини третьої статті 119 КЗпП України з моменту набрання ними чинності, тобто з 19 липня 2023 року.
Фактичні обставини, встановлені судами
З 08 жовтня 1999 року ОСОБА_1 перебуває в трудових відносинах з КП "Харківський метрополітен" на посаді слюсаря-електрика 6 розряду з обслуговування та ремонту устаткування метрополітену (а. с. 9-15).
24 лютого 2022 року строком на 30 діб в Україні було введено воєнний стан відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні".
24 лютого 2022 року строком на 90 діб в Україні оголошено та проведено мобілізацію відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022 "Про загальну мобілізацію", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про загальну мобілізацію".
Відповідно до наказів від 02 травня 2022 року № 90, № 91 начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 старшого солдата запасу ОСОБА_1 призначено водієм-заправником і зараховано до списків особового складу (а. с. 19-20).
Згідно з наказом від 02 травня 2022 року № 21-кЕМ, на підставі частини третьої статті 119 КЗпП України, Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022, статті 39 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" та у зв`язку з призовом на військову службу під час мобілізації на особливий період ОСОБА_1 увільнено від виконання трудових обов`язків з 02 травня 2022 року зі збереженням місця роботи та середнього заробітку до дня фактичної демобілізації (а. с. 39).
Наказом КП "Харківський метрополітен" від 19 липня 2022 року № 114-ок у зв`язку з набранням чинності Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-1Х "Про внесення змін до деяких законів України щодо оптимізації трудових відносин", яким передбачено відміну збереження середнього заробітку працівникам, які увільнені від роботи на підставі частини третьої статті 119 КЗпП України, з 19 липня 2022 року ОСОБА_1 припинено нарахування середнього заробітку на період проходження військової служби, що відбувалось за наказом від 02 травня 2022 року № 21-кЕМ (а. с. 16-18).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Визначення засад оборони України та підготовки держави до оборони, порядок та підстави призову на військову службу, умови її проходження, правове регулювання соціального і правового статусу військовослужбовців визначаються Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", Законом України "Про військовий обов`язок та військову службу", Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Указами Президента України та іншими підзаконними актами.
Відповідно до частин першої-третьої статті 1 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає у тому числі проходження військової служби. Статтею 2 Закону №2232-XII встановлено, що проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
У листі Міністерства оборони України № 322/2/8417 від 01 жовтня 2015 року "Щодо особливого періоду" зазначено, що особливий період в Україні настав із 17 березня 2014 року на підставі Указу № 303/2014 та триває, а його скасування буде здійснено окремим Указом Президента України "Про демобілізацію" після стабілізації на Сході України.
Саме з періоду оголошення Президентом України часткової мобілізації (17 березня 2014 року) відповідно до статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" пов`язано настання особливого періоду, який закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування у умовах мирного часу.
Такий правовий висновок Велика Палата Верховного Суду висловила у постанові від 26 серпня 2020 року у справі № 813/402/17.