ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 квітня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/5172/19
Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду:
Баранця О. М. (головуючий), Банаська О. О., Васьковського О. В., Дроботової Т. Б., Кібенко О. Р., Рогач Л. І., Селіваненка В. П., Чумака Ю. Я.,
за участю секретаря судового засідання Низенко В.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги
Національного банку України та Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк"
на рішення Господарського суду міста Києва
у складі судді Босого В. П.
від 19.06.2020
та постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів Тарасенко К. В., Іоннікової І. А., Разіної Т. І.
від 03.08.2022
за позовом ОСОБА_1
до Національного банку України та Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк"
про визнання недійсними договорів,
за участю представників:
від позивача: не з`явилися,
від відповідача-1: Булгаков С.В., Клосюк С.Л.,
від відповідача-2: Ананійчук О.А., Тарасенков В.В., Карпінський С.В.
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовами до Національного банку України та Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про:
- визнання недійсним кредитного договору №19 від 24.10.2008, укладеного між Національним банком України та Публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк", на виконання постанови Правління Національного банку України від 11.10.2008 № 319;
- визнання недійсним договору поруки №19/П від 27.05.2016, укладеного між Національним банком України, ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк", на забезпечення виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором №19 від 24.10.2008;
- визнання недійсним кредитного договору № 19 від 03.03.2009, укладеного між Національним банком України та Публічним акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк", на виконання постанови Правління Національного банку України від 25.02.2009 № 92/БТ "Про надання кредиту для підтримки ліквідності";
- визнання недійсним договору поруки № 19-1/П від 27.05.2016, укладеного між Національним банком України, ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк", на забезпечення виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором № 19 від 03.03.2009;
- визнання недійсним кредитного договору № 54 від 02.10.2014, укладеного між Національним банком України та Публічним акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк", на виконання постанови Правління Національного банку України від 11.09.2014 № 562/БТ "Про надання стабілізаційного кредиту для підтримки ліквідності", зі змінами від 25.09.2014 № 605/БТ, від 02.10.2014 № 618/БТ;
- визнання недійсним договору поруки № 54/П від 27.05.2016, укладеного між Національним банком України, ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк", на забезпечення виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором № 54 від 02.10.2014;
- визнання недійсним кредитного договору № 120 від 05.12.2014, укладеного між Національним банком України та Публічним акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк", на виконання постанови Правління Національного банку України від 04.12.2014 № 791/БТ "Про надання стабілізаційного кредиту для підтримки ліквідності";
- визнання недійсним договору поруки №120-1/П від 05.08.2016, укладеного між Національним банком України, ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк", на забезпечення виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором № 120 від 05.12.2014;
- визнання недійсним кредитного договору № 10 від 20.02.2015, укладеного між Національним банком України та Публічним акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк", на виконання постанови Правління Національного банку України від 19.02.2015 № 119/БТ "Про надання стабілізаційного кредиту для підтримки ліквідності";
- визнання недійсним договору поруки №10-1/П від 11.08.2016, укладеного між Національним банком України, ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк", на забезпечення виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором № 10 від 20.02.2015.
Позовні вимоги обґрунтовані таким:
1) кредитні договори суперечать Закону України "Про Національний банк України" та як наслідок частинам першій та другій статті 203, статті 215 Цивільного кодексу України, так як укладені на підставі протиправних постанов Правління Національного банку України, оскільки:
- стабілізаційний кредит є одним із інструментів виконання Національним банком України функцій банківського регулювання та нагляду. Кредитні договори укладались в порядку виконання Національним банком України своїх функцій банківського регулювання;
- відповідно до пункту 1.5 глави 1 розділу ІІІ Положення про регулювання Національним банком України ліквідності банків України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 26.09.2006 № 378, та пункту 1.3 Положення про надання Національним банком України стабілізаційних кредитів банкам України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 13.07.2010 № 327, рішення про надання чи відмову в наданні стабілізаційного кредиту приймає Правління Національного банку України;
- члени Правління Національного банку України не мали права приймати будь-яких рішень, оскільки були призначені на посади незаконно, всупереч чинного законодавства;
- у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 826/2184/17 встановлено, що виконувачі обов`язків заступників голови Національного банку України, які входять до складу Правління Національного банку України за посадою, не пройшли процедуру погодження при призначенні на посаду з Радою Національного банку України;
- на засіданнях Правління Національного банку України, на яких вирішувались питання про надання Акціонерному товариству комерційному банку "ПриватБанк" спірних кредитів, були присутні менше, ніж дві третини членів правління, що свідчить про неправомочність засідань та незаконність ухвалених постанов;
2) договори поруки є недійсними з огляду на недійсність основного зобов`язання;
3) Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" має повернути Національному банку України безпідставно отримані грошові кошти за спірними кредитними договорами в порядку статті 1212 Цивільного кодексу України;
4) спір випливає з кредитних договорів, укладених між юридичними особами, а право позивача порушене саме у зв`язку з укладенням договорів поруки в забезпечення кредитних договорів, тому спір підвідомчий господарському суду;
5) про незаконність постанов Правління Національного банку України, на виконання яких були укладені спірні кредитні договори, та, відповідно, про незаконність кредитних договорів позивач дізнався лише у березні 2019 року після ознайомлення з інформацією щодо мотивів Великої Палати Верховного Суду при прийнятті постанови від 05.02.2019 у справі № 826/2184/17 і з цього часу розпочинається перебіг позовної давності.
Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій
24.10.2008 між Національним банком України (кредитор) та Закритим акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк" (позичальник), відповідно до постанови Правління Національного банку України від 11.10.2008 № 319, був укладений кредитний договір № 19. Згідно з умовами п. 1.1 цього договору кредитор відкриває позичальнику кредитну лінію на суму 3 410 000 000,00 грн на строк до 23.10.2009 з оплатою 15% річних. Базова кількість днів для нарахування процентів - 365.
03.03.2009 між Національним банком України (кредитор) та Закритим акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк" (позичальник) був укладений Кредитний договір № 19. За змістом пункту 1.1 цього договору відповідно до Тимчасового положення про надання Національним банком України кредитів для підтримки ліквідності банків у разі реальної загрози стабільності банківської системи, затвердженого постановою Правління НБУ від 25.12.2008 № 459, постанови Правління Національного банку України від 25.02.2009 №92/БТ "Про надання кредиту для підтримки ліквідності" кредитор зобов`язується надавати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, надалі за текстом - кредит, на умовах, визначених цим договором та додатковими договорами до нього.
Пунктами 1.2-1.3 вказаного кредитного договору визначено, що у рахунок відкритої кредитної лінії кредитор надає позичальнику кредит на суму 5 000 000 000,00 грн на строк з 03.03.2009 по 03.03.2010 зі сплатою 16,5 відсотків річних. Базова кількість днів для нарахування процентів - 365 днів. Кредит надається позичальнику для підтримки ліквідності.
02.10.2014 між Національним банком України (кредитор) та Публічним акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк" (позичальник) був укладений кредитний договір № 54 на виконання вимог постанови Правління Національного банку України № 562/БТ від 11.09.2014 "Про надання стабілізаційного кредиту для підтримки ліквідності" зі змінами від 25.09.2014 № 605/БТ, від 02.10.2014 № 618/БТ. Відповідно до п. 1.1 цього договору кредитор зобов`язується надавати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, на умовах, визначених цим договором.
Пунктом 1.2 вказаного кредитного договору погоджено надати позичальнику стабілізаційний кредит для підтримки ліквідності, надалі за текстом - кредит, в сумі 1 300 000 000,00 грн строком з 02.10.2014 по 15.08.2016, у тому числі 410 000 000,00 грн надано 02.10.2014, а решта згідно отриманих заявок позичальника.
Процентна ставка за кредитом встановлюється в розмірі півтори облікової ставки Національного банку України, що на момент укладення цього договору становить 18,75 % процентів річних і є незмінною протягом дії цього договору. Облікова ставка Національного банку України на момент укладання цього договору становить 12,5% процентів річних. Базова кількість днів для нарахування процентів - фактична кількість днів у місяці/році. Строк освоєння кредиту протягом трьох місяців з дати прийняття постанови.
Згідно з п. 1.3 вказаного кредитного договору кредит надається позичальнику для підтримки ліквідності.
05.12.2014 між Національним банком України (кредитор) та Публічним акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк" (позичальник) був укладений кредитний договір № 120 на виконання вимог постанови Правління Національного банку України № 791/БТ від 04.12.2014 "Про надання стабілізаційного кредиту для підтримки ліквідності".
Відповідно до п. 1.1 цього договору кредитор зобов`язується надавати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, на умовах, визначених цим договором.
Пунктом 1.2 вказаного кредитного договору погоджено надати позичальнику стабілізаційний кредит для підтримки ліквідності (кредит) в сумі 3 640 000 000,00 грн до 02.12.2016. Видача кожного траншу кредиту оформляється додатковим договором до цього договору з відповідним графіком погашення кредиту. Кредит надається з освоєнням частинами в сумах, які не перевищують обсяги зменшення коштів фізичних осіб за останні 5 робочих днів до дати звернення позичальника для отримання відповідної частини кредиту. Процентна ставка за кредитом встановлюється в розмірі півтори облікової ставки Національного банку України, що на момент укладення цього договору становить 21,00 % процентів річних і є незмінною протягом дії цього договору. Облікова ставка Національного банку України на момент укладання цього договору становить 14,00 % процентів річних. Базова кількість днів для нарахування процентів - фактична кількість днів у місяці/році.
За змістом п. 1.3 вказаного кредитного договору кредит надається позичальнику для підтримки ліквідності.
20.02.2015 між Національним банком України (кредитор) та Публічним акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк" (позичальник) був укладений кредитний договір № 10 на виконання вимог постанови Правління Національного банку України № 119/БТ від 19.02.2015 "Про надання стабілізаційного кредиту для підтримки ліквідності". Відповідно до п. 1.1 цього договору кредитор зобов`язується надавати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, на умовах, визначених цим договором.
Пунктом 1.2 вказаного кредитного договору погоджено надати позичальнику стабілізаційний кредит для підтримки ліквідності (кредит) в сумі 2 280 000 000,00 грн строком до 08.02.2017. Процентна ставка за кредитом встановлюється в розмірі облікової ставки Національного банку України плюс півтора проценти річних, що на момент укладення цього договору становить 21,00 % процентів річних і підлягає коригуванню протягом дії цього договору у разі зміни облікової ставки Національного банку України. Облікова ставка Національного банку України на момент укладання цього договору становить 19,5 % процентів річних. Базова кількість днів для нарахування процентів - фактична кількість днів у місяці/році.
Згідно з п. 1.3 вказаного кредитного договору кредит надається позичальнику для підтримки ліквідності.
В забезпечення виконання позичальником грошового зобов`язання за Кредитними договорами, між Національним банком України (Банк), ОСОБА_1 (поручитель) та Публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" (позичальник) були укладені наступні договори поруки (надалі разом - "Договори поруки"):
- договір поруки №19/П від 27.05.2016, за яким поручитель зобов`язується перед банком відповідати за належне виконання позичальником зобов`язань, що випливають з Кредитного договору №19 від 24.10.2008, укладеного між банком та позичальником, та всіма додатковими договорами, які укладені, або будуть укладені між банком та позичальником в майбутньому (у тому числі, щодо продовження строку користування кредитними коштами, збільшення суми кредиту, процентів за користування кредитом тощо) (далі - кредитний договір), а саме зобов`язань щодо: повернення заборгованості за кредитом в сумі, що не перевищує 2 990 870 000,00 грн, та у строки, що обумовлені кредитним договором; сплати процентів за три місяці користування кредитом у розмірі та порядку, передбаченому кредитним договором;
- договір поруки №19-1/П від 27.05.2016, за яким поручитель зобов`язується перед банком відповідати за належне виконання позичальником зобов`язань, що випливають з кредитного договору №19 від 03.03.2009, укладеного між банком та позичальником, та всіма додатковими договорами, які укладені, або будуть укладені між банком та позичальником в майбутньому (у тому числі, щодо продовження строку користування кредитними коштами, збільшення суми кредиту, процентів за користування кредитом тощо) (далі - кредитний договір), а саме зобов`язань щодо: повернення заборгованості за кредитом у сумі, що не перевищує 6 787 000 000,00 грн та у строки, що обумовлені кредитним договором; сплати процентів за три місяці користування кредитом у розмірі та порядку, передбаченому кредитним договором;
- договір поруки № 54/П від 27.05.2016, за яким поручитель зобов`язується перед банком відповідати за належне виконання позичальником зобов`язань, що випливають з кредитного договору № 54 від 02.10.2014, укладеного між банком та позичальником, та всіма додатковими договорами, які укладені, або будуть укладені між банком та позичальником в майбутньому (у тому числі, щодо продовження строку користування кредитними коштами, збільшення суми кредиту, процентів за користування кредитом тощо) (далі - кредитний договір), а саме зобов`язань щодо: повернення кредитної заборгованості за кредитом в сумі, що не перевищує 1 186 944 000,00 грн, та у строки, що обумовлені кредитним договором; сплати процентів за три місяці користування кредитом у розмірі та порядку, передбаченому кредитним договором;
- договір поруки №10-1/П від 11.08.2016, за яким поручитель зобов`язується перед банком відповідати за належне виконання позичальником зобов`язань, що випливають з кредитного договору № 10 від 20.02.2015, укладеного між банком та позичальником, та всіма додатковими договорами, які укладені або будуть укладені між банком та позичальником в майбутньому (у тому числі, щодо продовження строку користування кредитними коштами, збільшення суми кредиту, процентів за користування кредитом тощо) (далі - кредитний договір), а саме зобов`язань щодо: повернення заборгованості за кредитом в сумі, що не перевищує 2 280 000 000,00 грн, та у строки, що обумовлені кредитним договором; сплати процентів за три місяці користування кредитом у розмірі та порядку, передбаченому кредитним договором;
- договір поруки №120-1/П від 05.08.2016, за яким поручитель зобов`язується перед банком відповідати за належне виконання позичальником зобов`язань, що випливають з кредитного договору № 120 від 05.12.2014, укладеного між банком та позичальником, та всіма додатковими договорами, які укладені, або будуть укладені між банком та позичальником в майбутньому (у тому числі, щодо продовження строку користування кредитними коштами, збільшення суми кредиту, процентів за користування кредитом тощо), а саме зобов`язань щодо: повернення заборгованості за кредитом в сумі, що не перевищує 2 784 993 000,00 грн, та у строки, що обумовлені кредитним договором; сплати процентів за три місяці користування кредитом у розмірі та порядку, передбаченому кредитним договором.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.05.2019 об`єднані в одне провадження справи №910/5172/19, №910/5171/19, №910/5170/19, №910/5169/19, №910/5168/19 за позовами ОСОБА_1 до Національного банку України та Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про визнання недійсними кредитних договорів та передані на розгляд судді Босого В.П., присвоєно об`єднаній справі № 910/5172/19.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції і мотиви їх прийняття.
Господарський суд міста Києва рішенням від 19.06.2020 у справі № 910/5172/19 позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнив повністю.
Визнав недійсними укладені між Національним банком України та Публічним акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк" кредитні договори № 54 від 02.10.2014, № 120 від 05.12.2014, № 10 від 20.02.2015, № 19 від 24.10.2008, № 19 від 03.03.2009.
Визнав недійсними укладені між Національним банком України, ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк" договори поруки № 54/П від 27.05.2016, № 120-1/П від 05.08.2016, № 10-1/П від 11.08.2016, № 19/П від 27.05.2016, № 19-1/П від 27.05.2016. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2022 апеляційні скарги Національного банку України та Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" залишені без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2020 у справі № 910/5172/19 залишене без змін.
Рішення судів мотивовані тим, що укладені між відповідачами кредитні договори суперечать приписам Закону України "Про Національний банк України", а також Положенню про регулювання Національним банком України ліквідності банків України, затвердженому постановою Правління Національного банку України від 26.09.2006 № 378 та Положенню про надання Національним банком України стабілізаційних кредитів банкам України, затвердженому постановою Правління Національного банку України від 13.07.2010 № 327, що відповідно до статей 203, 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання кредитних договорів недійсними.
Визнання недійсними кредитних договорів є підставою для визнання недійсними договорів поруки, як правочинів щодо забезпечення таких кредитних договорів.
Підставою для таких висновків суди попередніх інстанцій зазначили те, що представниками Національного банку України не було надано суду витребувані докази, тобто за висновками судів попередніх інстанцій відповідачем-1 не спростовано твердження позивача про незаконне призначення членів Правління Національного банку України, відсутність кворуму на засіданнях Правління Національного банку України, відсутність права голосу у заступників Голови Національного банку України та неможливість прийняття ними участі в голосуванні на засіданнях Правління Національного банку України, порушення процедури призначення заступників Голови Національного банку України, а відтак суди попередніх інстанцій визнали такі обставини встановленими в межах даної справи.
За відсутності правомірних рішень Правління Національного банку України про надання стабілізаційних кредитів для підтримки ліквідності Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", повноваження у представника Національного банку України на укладення кредитних договорів також були відсутні.
Щодо наявності порушеного права позивача - суди зазначили, що власник істотної участі в банку мав статус учасника правовідносин щодо отримання рефінансування такого банку в силу свого статусу як власника істотної участі та наявності у нього визначених у законі обов`язків щодо підтримки платоспроможності банку, нормативів достатності (адекватності) регулятивного капіталу банку на рівні, встановленому Національним банком України.
Тобто кредитні договори безпосередньо стосуються прав та законних інтересів позивача, що надавало йому право вимагати дотримання закону при їх укладенні або ставити питання про визнання їх недійсними при виявленні порушень закону, допущених в процесі їх укладання.
Щодо застосування наслідків пропуску строку позовної давності - суди попередніх інстанцій погодились з доводами позивача, що його перебіг пов`язується з моментом, коли позивач дізнався про незаконність постанов Правління Національного банку України, на виконання яких були укладені спірні кредитні договори та договори поруки, та який розпочався в березні 2019 року, після ознайомлення позивача з інформацією щодо мотивів Великої Палати Верховного Суду, викладених в постанові від 05.02.2019 у справі № 826/2184/17. Тобто з моменту прийняття вказаної постанови виникли обставини, які свідчать про порушення прав позивача внаслідок укладення кредитних договорів та договорів поруки.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Національний банк України звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2022 у справі № 910/5172/19, у якій просив скасувати зазначені рішення та прийняти нове про відмову в позові.
Підставою касаційного оскарження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктами 1 та 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Зазначив, що судові рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, без врахування висновків Верховного Суду щодо:
- застосування положень статей 73, 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, які викладені у постановах від 27.02.2019 у справі № 922/1163/18, від 29.08.2018 у справі № 909/105/15, від 29.08.2018 у справі № 910/23428/17, від 31.01.2018 у справі № 910/8763/17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц;
- застосування положень статей 3, 203, 214, 215, 241 Цивільного кодексу України, які викладені у постановах від 04.12.2018 у справі № 904/9059/17, від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 та постанові Верховного Суду України від 06.04.2016 у справі № 3-84гс16.
А також вказав на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права, а саме:
- положень частини десятої статті 81 Господарського процесуального кодексу України в контексті відсутності (існування) у сторони доказів, які витребовуються судом, внаслідок чого судом визнаються обставини справи встановленими;
- положень статей 256, 261 Цивільного кодексу України в контексті посилання суду на судове рішення у іншій справі, зміст якого відсутній як в матеріалах справи так і в Єдиному державному реєстрі судових рішень при вирішенні питання, зокрема, про застосування строку позовної давності за спірними правовідносинами;
- положень пункту 1 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України щодо підвідомчості даного спору господарській юрисдикції.
Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" також звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2022 у справі № 910/5172/19, в якій просило скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові в повному обсязі.
Підставою касаційного оскарження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктами 1 та 4 частини другої статті 287, пунктом 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України.
Зазначив, що судові рішення судів попередніх інстанцій прийняті без врахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах:
- Верховного Суду України: від 10.02.2016 у справі № 6-3005цс15, від 06.07.2016 у справі № 3-576гс16, від 01.06.2016 у справі № 920/1771/14 (3-449гс16), Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.04.2019 у справі № 910/23396/16 щодо відсутності порушеного права позивача як самостійної підстави для відмови в позові (статті 3, 15, 16 Цивільного кодексу України);
- від 10.04.2019 у справі № 906/348/18, від 11.12.2018 у справі № 910/22627/17 та від 20.06.2018 у справі № 910/15832/17 щодо застосування до спірних правовідносин статті 241 Цивільного кодексу України;
- від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17 щодо застосування стандартів доказування (статті 80, 81 Господарського процесуального кодексу України);
- від 21.11.2018 у справі № 910/2974/18, від 15.01.2019 у справі № 910/2969/18, від 15.01.2019 у справі № 910/2972/18, від 07.02.2019 у справі № 910/2966/18, від 26.02.2019 у справі №910/2967/18, від 04.04.2019 у справі № 910/15456/17 щодо застосування строків позовної давності та порядку їх обчислення (статті 257, 261 Цивільного кодексу України).
Також зазначив про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, оскільки суди не дослідили зібрані у справі докази.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Позивач правом подати відзиви на касаційні скарги, у встановлений судом в ухвалі про відкриття касаційного провадження строк, не скористався, що не перешкоджає касаційному перегляду судових рішень.
Позивачем 27.03.2023 подані пояснення на касаційні скарги Національного банку України та Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк".
Розгляд клопотань.
До Верховного Суду 07.04.2023 від представників позивача через засоби електронного зв`язку надійшли заяви про відкладення розгляду справи № 910/5172/19 через хворобу: адвоката Нижника О.М. (гостра респіраторно-вірусна інфекція, довідка КНП "Центр ЕМД та МК" від 06.04.2023), адвоката Вінниченко О.О. (гостра респіраторна інфекційна хвороба SARS-CoV-2, результати досліджень від 06.04.2023, Медична лабораторія CSD).
Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду не вбачає підстав для задоволення клопотання представників позивача про відкладення розгляду справи № 910/5172/19.
За змістом пункту 2 частини 2 статті 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у разі першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Згідно із статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд касаційної інстанції використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки правильності застосування норм матеріального і процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій (частина 7 статті 301 Господарського процесуального кодексу України).
Процесуальний закон не містить приписів щодо обов`язкового здійснення касаційного розгляду за участю представників учасників справи.
Судом враховано, що матеріали справи є достатніми для перевірки правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, участь представників сторін у судовому засіданні у суді касаційної інстанції обов`язковою не визнавалась.
Крім того слід зазначити, що відповідно до положень статті 56 Господарського процесуального кодексу України сторона може брати участь у судовому процесі особисто або через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника. При цьому кількість представників, яким надається право представляти особу у судовому процесі, законодавчо не обмежена.
Отже, у разі хвороби представника, позивач не був позбавлений права взяти участь у судовому засіданні особисто чи призначити іншого представника.
Також статтею 197 Господарського процесуального кодексу України учасникам справи гарантоване право брати участь в судовому процесі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Проте правом на участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів позивач також не скористався.
Національним банком України до Верховного Суду подано клопотання про передачу справи № 910/5172/19 на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, передбачених частиною шостою статті 302 Господарського процесуального кодексу України. У клопотанні зазначено, що позивач мав право звернутися з цим позовом за правилами цивільного судочинства, оскільки матеріали справи не містять доказів, що позивач є фізичною особою-підприємцем.
Розглянувши зазначене клопотання, Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду дійшов висновку, що заявлене відповідачем-1 клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду задоволенню не підлягає.
Відповідно до частини шостої статті 302 Господарського процесуального кодексу України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції, крім випадків, якщо:
1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції;
2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної чи суб`єктної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах;
3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної чи суб`єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.
Відповідач-1, вказуючи, що розгляд цієї справи здійснено судами попередніх інстанцій з порушенням правил предметної та суб`єктної юрисдикції, доказів того, що він заявляв про це під час розгляду справи в судах першої чи апеляційної інстанцій не надав, в матеріалах справи таких доказів не виявлено.
Також відповідачем-1, на виконання пункту 2 частини шостої статті 302 Господарського процесуального кодексу України, не наведено судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах.
З урахуванням наведеного Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду вважає, що справа № 910/5172/19 не підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 302 Господарського процесуального кодексу України.
Підстави для передачі справи на розгляд Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 26.09.2022 поновив Акціонерному товариству комерційному банку "ПриватБанк" строк подання касаційної скарги. Відкрив касаційне провадження за касаційними скаргами Національного банку України та Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2022 у справі № 910/5172/19. Призначив розгляд касаційних скарг у відкритому судовому засіданні Касаційного господарського суду на 25 жовтня 2022 року о 10:45 год. у приміщенні суду.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 25.10.2022 задовольнив заяву Національного банку України про відвід судді Верховного Суду Булгакової І. В. Відвів суддю Верховного Суду Булгакову І. В. від участі в розгляді справи № 910/5172/19. Справу № 910/5172/19 передав на повторний автоматизований розподіл.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду та протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 27.10.2022 склад колегії суддів для розгляду справи № 910/5172/19 визначено: Краснов Є. В. - головуючий суддя, Мачульський Г. М., Могил С. К.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду Краснова Є. В. - головуючий, Мачульського Г. М., Могил С. К., ухвалою від 07.11.2022 задовольнив заяву суддів Краснова Є. В., Мачульського Г. М. та Могил С. К. про самовідвід у справі № 910/5172/19. Вирішив справу № 910/5172/19 передати раніше визначеному складу суду.
Зазначив, що оскільки ця справа вже перебувала у провадженні колегії суддів у складі: Малашенкової Т. М. - головуючого, Булгакової І. В., Колос І. Б., якою за результатом розгляду касаційної скарги Компанії "Тровелко Холдінгз Лімітед" прийнято рішення про скасування ухвали Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2021 про повернення апеляційної скарги з направленням справи на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду, то з урахуванням вищенаведеного справа має бути розподілена шляхом передачі судової справи раніше визначеному складу суду, а саме: Малашенковій Т. М. - головуючий, Булгаковій І. В., Колос І. Б.
Згідно з протоколами передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 10.11.2022 справу № 910/5172/19 передано для розгляду складу суду: Малашенкова Т. М. - головуючий, Булгакова І. В., Колос І. Б. Підстави передачі зазначені у протоколах: відповідно до приписів Положення про автоматизовану систему документообігу суду.
Водночас згідно з розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 08.11.2022 №29.3-02/1927 обґрунтуванням призначення проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи Господарського суду міста Києва № 910/5172/19, вказано: "на виконання вимог ухвали Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07 листопада 2022 року справу № 910/5172/19 передати раніше визначеному складу суду".
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду Малашенкової Т. М. (головуючий), Булгакової І. В., Колос І .Б., вирішуючи заяви про самовідвід суддів Верховного Суду Малашенкової Т. М., Булгакової І. В., Колос І. Б. від розгляду справи № 910/5172/19, дійшов висновку про наявність підстав для передачі її на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для відступу від висновку щодо застосування норм права (частини першої статті 35 Господарського процесуального кодексу України, а також інших зазначених в цій ухвалі нормативно-правових актів) у подібних правовідносинах (в аналогічній ситуації у справі № 910/5172/19), викладеного в ухвалі від 07.11.2022 у справі № 910/5172/19, (2) з метою забезпечення єдності судової практики (однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права) та (3) дотримання принципу процесуальної економії.
Ухвала суду від 30.11.2022 про передачу справи №910/5172/19 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду обґрунтована таким:
- склад суду, зокрема суддя-доповідач, визначається автоматично відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, Тимчасових засад та рішення зборів суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.01.2022 №3, що унеможливлює визначення складу суду ухвалою суду;
- склад суду для розгляду справи визначається за допомогою автоматизованого розподілу справи відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, Тимчасових засад та рішення зборів суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, що унеможливлює визначення складу суду ухвалою суду, в тому числі, судді, якій вже задоволено заяву про відвід у цій же справі, або судді-доповідачу, яка в момент надходження скарги перебувала у відпустці понад 14 днів, або судді, яка у наступних автоматизованих розподілах для розгляду документів, які надходили до Верховного Суду в період з 19.04.2022 (включно) - дата початку неможливості здійснення розподілу документів у справі №910/5172/19 на раніше визначеного суддю-доповідача з урахуванням відповідної кількості днів до її початку, в які не здійснюється розподіл згідно з пунктом 2.3.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та дати подання заяви і підписання наказу про відпустку (19.04.2022), а також відсутністю Колос І. Б. у складі жодної із колегій, які їх розглядали;
- у даному випадку, враховуючи задоволення заяви про самовідвід колегії суддів: Краснова Є. В. (головуючий), Мачульського Г. М., Могил С. К. у здійсненні касаційного перегляду рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2020 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2022 у справі № 910/5172/19, ця справа підлягала передачі виключно на повторний автоматизований розподіл у загальному порядку;