ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 травня 2023 року
м. Київ
справа №640/7893/22
адміністративне провадження № К/990/1396/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2022 року (судді: Бужак Н.П., Костюк Л.О., Степанюк А.Г.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Конституційного Суду України про визнання дій протиправними та зобов`язання нарахувати та виплатити недоотриману суму вихідної допомоги,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Конституційного Суду України (далі - відповідач), у якому просив:
визнати протиправними дії Конституційного Суду України щодо ненарахування та невиплати при звільненні у відставку судді Конституційного Суду України ОСОБА_1 вихідної допомоги у повному розмірі, який становить 3 941 260, 00 грн;
зобов`язати нарахувати та виплатити суму недоотриманої вихідної допомоги, яка підлягала виплаті при звільненні у відставку судді Конституційного Суду України ОСОБА_1 у розмірі 3 650 495,50 грн.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при нарахуванні та виплаті йому як судді Конституційного Суду України вихідної допомоги при звільненні з посади у відставку відповідачем протиправно застосовано нормативне регулювання, передбачене Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VI та Закону України "Про державний бюджет на 2013 рік" у редакції, яка діяла на дату обрання позивача на посаду судді Конституційного Суду України, що призвело до виплати вихідної допомоги у неповному обсязі. Позивач уважає, що вихідна допомога відповідачем мала виплачуватись у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою позивача відповідно до Закону України "Про Конституційний Суд України" від 13 липня 2017 року № 2136-VIII, виходячи з розміру суддівської винагороди (заробітної плати), яку він отримував на дату звільнення з посади.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 вересня 2022 року адміністративний позов задоволено повністю.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що за приписами статті 153 Конституції України та з огляду на дату призначення позивача на посаду судді Конституційного Суду України, питання відставки судді органу конституційної юрисдикції визначав Закон України "Про Конституційний Суд України" від 16 жовтня 1996 № 422/96-ВР та Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VI, у редакції станом на день призначення позивача на посаду судді органу конституційної юрисдикції.
Юридичним регулюванням питань вихідної допомоги судді у зв`язку з відставкою, визначеним Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VI у редакції, чинній на день призначення позивача на посаду судді Конституційного Суду України, було обумовлено, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою (частина перша статті 136).
При цьому, суд першої інстанції уважав, що застосоване у Законі України "Про Конституційний Суд України" від 13 липня 2017 року № 2136-VIII поняття "винагороди" та застосоване у наведених вище положеннях Закону України "Про Конституційний Суд України" від 16 жовтня 1996 № 422/96-ВР і Законі України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VI поняття "заробітна плата" мають сутнісний тотожній характер.
Ураховуючи викладене суд першої інстанції виснував, що позивач має право на вихідну допомогу, набуте ним на підставі частини першої статті 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VI, у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою відповідно до Закону України "Про Конституційний Суд України" від 13 липня 2017 року № 2136-VIII, виходячи з розміру суддівської винагороди (заробітної плати), яку позивач отримував на дату звільнення з посади.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2022 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 вересня 2022 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено повністю.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що згідно з приписами статті 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року №2453-VI, у редакції, чинній на дату призначення позивача на посаду судді Конституційного Суду України, позивач має право на отримання вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.
Визначаючи розмір вихідної допомоги, належної до виплати позивачу, суд апеляційної інстанції застосував правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 19 травня 2021 року у справі № 640/9523/20, згідно з якою в основі десятикратного розміру місячного заробітку судді Конституційного Суду України має бути не винагорода судді, отримувана на підставі положень Закону України "Про Конституційний Суд України" від 13 липня 2017 року №2136-VIII, а суддівська винагорода, включно з усіма її складовими, які нараховуються у відсотковому або кратному відношенні до посадового окладу (доплата за вислугу років, за перебування на адміністративній посаді в суді (як-от голови суду), доплата за науковий ступінь, доплата за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці), визначена відповідно до статті 129 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року №2453-VI у редакції цього Закону, яка діяла на дату обрання на посаду судді Конституційного Суду України, з урахуванням відповідних положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" щодо мінімальної заробітної плати (як розрахункової величини для визначення суддівської винагороди у тодішній редакції Закону № 2453-VI).
З огляну на окреслену позицію Верховного Суду від 19 травня 2021 року, суд апеляційної інстанції виснував, що нараховуючи та виплачуючи ОСОБА_1 вихідну допомогу виходячи із розміру заробітної плати (винагороди судді) обчисленої відповідно до статті 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року №2453-VI, яка діяла на дату обрання позивача на посаду судді Конституційного Суду України (лютий 2013 року), з урахуванням відповідних положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" щодо мінімальної заробітної плати (як розрахункової величини для визначення суддівської винагороди у тодішній редакції Закону № 2453-VI), Конституційний Суд України діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України.
Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційну скаргу подано з підстави, передбаченої пунктом 2 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
На обґрунтування підстави касаційного оскарження скаржник указує на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 640/9523/20, яку застосував суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові у розглядуваній справі.
Скаржник уважає, що Верховий Суд формулюючи вказаний правовий висновок, який застосовано в оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції, здебільшого дослідив питання права суддів Конституційного Суду України на відставку в аспекті передбаченого Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VI права на вихідну допомогу у зв`язку із звільненням судді з займаної посади у відставку. При цьому, поза увагою Верховного Суду та суду апеляційної інстанції, на переконання скаржника, залишилось те, що пункт 7 розділу ІІІ Закону України "Про Конституційний Суд України" від 13 липня 2017 року № 2136-VIII передусім стосується конституційно визначеної гарантії статусу судді, а саме, права на звільнення у відставку, а законодавчо закріплене право на виплату вихідної допомоги при відставці є наслідком здійснення названої конституційної гарантії, тобто є похідним правом, яке перебуває у залежності від наявності у судді права на звільнення з посади у відставку.
Скаржник стверджує, що застосоване у статті 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VI правило, за яким при виході судді у відставку йому виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, має перспективний характер для судді органу конституційної юрисдикції, який був призначений до набрання чинності Законом України "Про Конституційний Суд України" від 13 липня 2017 року № 2136-VIII. Таке нормативне регулювання має стимулюючий характер при проходженні суддівської кар`єри, є таким, що спрямоване на досягнення бажаного результату шляхом вчинення правомірних дій з огляду на заздалегідь передбачені ймовірні наслідки. До того ж, застосована у статті 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VI юридична конструкція щодо визначення розміру вихідної допомоги за останньою посадою спрямована на майбутнє, адже інший підхід знівелював би здобутки, які можуть бути досягнені під час проходження суддівської кар`єри, зокрема, науковий ступінь, перебування на адміністративних посадах, вислугу років тощо.
Поряд з цим, скаржник звертає увагу, що застосовані у Європейській Хартії "Про статус суддів" від 10 липня 1998 року та Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов`язки від 17 листопада 2010 року № (2010)12 сполуки "остання заробітна плата на посаді судді" та "попередній рівень оплати праці" є дотичними словосполуці "заробітної плати за останньою посадою", яка міститься у частині першій статті 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VI.
Також скаржник указує, що положення пункту 7 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про Конституційний Суд України" від 13 липня 2017 року № 2136-VIII не містять спеціальної вказівки до врегулювання питань суддівської винагороди та бюджетного законодавства, що діяло на день призначення відповідного судді Конституційного Суду України на посаду, тобто відповідним положенням, які визначають питання суддівської винагороди Законом України "Про Конституційний Суд України" від 13 липня 2017 року № 2136-VIII, не надано проживаючої дії й можливості застосування їх до спірних правовідносин, адже такий підхід не узгоджується із чинним юридичним регулюванням цих питань.
За наведених підстав скаржник уважає, що у спірних правовідносинах слід застосовувати як положення статті 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VI, в редакції, чинній на момент призначення позивача на посаду судді Конституційного Суду України, щодо права позивача на отримання вихідної допомоги в розмірі 10 заробітних плат за останньою посадою, так і положення статті 26 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 13 липня 2017 року № 2136-VIII, щодо визначення бази, з якої обчислюється винагорода судді Конституційного Суду України.
Позиція інших учасників справи
Від відповідача - Конституційного Суду України надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому останній просить відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції без змін.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23 січня 2023 року (судді: Загороднюк А.Г., Єресько Л.О., Соколов В.М.) визнано поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку на касаційне оскарження постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2022 року та поновлено цей строк; відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2022 року.
Ухвалою Верховного Суду (суддя: Загороднюк А.Г.) від 10 травня 2023 року призначено справу до розгляду.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Судами попередніх інстанцій установлено, що у лютому 2013 року XI черговим з`їздом суддів України ОСОБА_1 призначено на посаду судді Конституційного Суду України.
У подальшому ОСОБА_1 склав присягу судді Конституційного Суду України.
Відповідно до постанови від 26 квітня 2022 № 1-пс/2022 Конституційний Суд України звільнив у відставку суддю Конституційного Суду України ОСОБА_1 з посади судді Конституційного Суду України у зв`язку з поданою ним заявою про відставку на підставі пункту 4 частини другої статті 149 і Конституції України та в порядку, встановленому статтями 21, 31, пунктом 7 розділу III "Прикінцеві положення", Закону України "Про Конституційний Суд України" (далі - Закон № 2136).
На підставі зазначеної постанови заступником Голови Конституційного Суду України (виконувачем обов`язків Голови Конституційного Суду України) відповідно до статті 33 Закону № 2136) видано розпорядження від 26 квітня 2022 року № 8/1/2022-к/тр за яким, зокрема, доручено бухгалтерській службі відповідача виплатити позивачу вихідну допомогу в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою згідно зі статтею 129 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VI у редакції, яка діяла на дату обрання його на посаду судді Конституційного Суду України, з урахуванням відповідних положень Закону України "Про державний бюджет на 2013 рік" щодо мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення суддівської винагороди.
За розрахунком у зв`язку з відставкою, що є додатком до вищезазначеного розпорядження, позивачу належить до виплати 290 764,50 грн вихідної допомоги.
При цьому при визначені умов (розміру) виплати вихідної допомоги позивачу було застосовано нормативне регулювання, передбачене Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI (далі - Закон № 2453) та Закону України "Про державний бюджет на 2013 рік" у редакції, яка діяла на дату обрання позивача на посаду судді Конституційного Суду України.
Уважаючи вказані дії відповідача протиправними та такими, що порушують його право на отримання вихідної допомоги судді Конституційного Суду України у повному розмірі, позивач звернувся з даним позовом до суду.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями статті 1481 Конституції України закріплено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для діяльності Конституційного Суду України. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на діяльність Суду з урахуванням пропозицій його Голови. Розмір винагороди судді Конституційного Суду України встановлюється законом про Конституційний Суд України.
Статтею 153 Конституції України обумовлено, що порядок організації та діяльності Конституційного Суду України, статус суддів Суду, підстави і порядок звернення до Суду, процедура розгляду ним справ і виконання рішень Суду визначаються Конституцією України та законом.
Відповідно до пункту 7 розділу ІІІ "Прикінцевих положень" Закону України "Про Конституційний Суд України" від 13 липня 2017 року №2136-VIII (набрав чинності з 03 серпня 2017 року, далі - Закон №2136-VIII) суддя Конституційного Суду, призначений на посаду до набрання чинності цим Законом, має право на відставку відповідно до законодавства, що діяло на день його призначення.
У такому разі до стажу роботи, що дає судді Конституційного Суду право на відставку і виплату вихідної допомоги, зараховується також стаж іншої практичної, наукової, педагогічної роботи за фахом та стаж державної служби.
Згідно з частиною першою статті 29 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 16 жовтня 1996 року № 422/96-ВР (втратив чинність з 03 серпня 2017 року згідно із Законом № 2136-VIII; далі - Закон № 422/96-ВР) судді Конституційного Суду України одержують заробітну плату та користуються іншими видами матеріального забезпечення, встановленими законами України щодо статусу суддів.
Частиною першою статті 109 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VI (далі - Закон № 2453-VI, у редакції, яка діяла до 28 березня 2015 року) передбачено, що суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 131 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
Відповідно до частини першої статті 136 Закону № 2453-VI (у редакції від 01 грудня 2012 року) судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна неоподатковувана допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.
Згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Податкового кодексу України" від 02 грудня 2010 року № 2756-VI статтю 136 Закону № 2453-VI було викладено у новій редакції, згідно з якою "Судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою".
Згодом, Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні", який набрав чинності 01 квітня 2014 року (за винятком окремих його положень, зокрема підпункту 2 пункту 28 розділу ІІ, які набрали чинності з 01 травня 2014 року), з-поміж іншого внесено зміни до Закону № 2453-VI, а саме: виключено статтю 136 цього Закону ("Вихідна допомога судді у зв`язку з відставкою").
З 29 березня 2015 року Закон № 2453-VI діяв у новій редакції, викладеній згідно із Законом України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року № 192-VIII (далі - Закон № 192-VIII) і виплати вихідної допомоги судді, який вийшов у відставку, ним також не передбачено не було.
30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIIІ (далі - Закон № 1402-VIIІ) та Закон України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02 червня 2016 року № 1401-VIII (далі - Закон № 1401-VIII).
Відповідно до пункту 36 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII з дня набрання чинності цим Законом та до внесення відповідних змін до законодавства про Конституційний Суд України фінансове забезпечення функціонування та діяльності Конституційного Суду України, розмір суддівської винагороди суддів Конституційного Суду України, розмір щомісячного довічного грошового утримання судді Конституційного Суду України визначаються відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41 - 45, ст. 529; 2015 р., №№ 18 - 20, ст. 132 із наступними змінами).