ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 серпня 2022 року
м. Київ
справа №826/11322/17
адміністративні провадження №К/9901/53163/18, К/9901/53379/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів Стрелець Т.Г., Мороз Л.Л., розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційному порядку справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дім страхування" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, третя особа - Державна регуляторна служба України, про визнання протиправним та скасування розпорядження, за касаційними скаргами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у складі судді Аблова Є.В. від 12.12.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Шелест С.Б., Кузьмишина О.М., Пилипенко О.Є. від 15.05.2018,
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У вересні 2017 року Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Дім страхування" (далі також ПАТ "СК "Дім страхування", Товариство, позивач) звернулося до суду з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі також Національна комісія, Нацкомфінпослуг, відповідач, правонаступником якої є Національний банк України), третя особа - Державна регуляторна служба України (далі також ДРС України), у якому просило визнати протиправним та скасувати розпорядження відповідача від 29.06.2017 №2963 (далі також спірне, оскаржуване розпорядження).
2. В обґрунтуванні вимог позовної заяви Товариство посилалося на те, що оскаржуване розпорядження є протиправним, оскільки відповідачем безпідставно проведено перевірку позивача, метою якої визначено перевірку ліцензійних умов Нацкомфінпослуг, які на час прийняття судового рішення, яке стало підставою для проведення перевірки позивача, вже не були чинними.
3. Позивач вказував і на те, що перевірка призначена відповідачем без погодження Державної регуляторної служби України, що, на його думку, суперечить вимогам законодавства України.
4. Товариство також вказувало на допущення відповідачем низки процедурних поршень розгляду питання щодо виконання ним вимог розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов, зокрема, на думку позивача, з цього приводу Нацкомфінпослуг зобов`язана була провести відповідну позапланову перевірку з виданням направлення і зазначенням у ньому уповноважених на таку перевірку посадових осіб, а також надати ліцензіату можливість прийняти участь у процесі прийняття оскаржуваного рішення.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
5. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2017 позов задоволено повністю, а саме - визнано протиправним і скасовано спірне розпорядження Нацкомфінпослуг.
6. Ухвалюючи таке судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що порушення вимог Законів України "Про ліцензування видів господарської діяльності", "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", "Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" щодо підстав та порядку проведення позапланової перевірки є достатньою та безумовною підставою для визнання протиправним та скасування оспорюваного розпорядження.
7. Зокрема, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що Нацкомфінпослуг не мала належних правових підстав на проведення позапланової перевірки позивача, оскільки ухвала Дарницького районного суду від 17.03.2017 винесена у спосіб, не передбачений законодавством, і фактично не могла бути правовою підставою для уповноваження на перевірку Нацкомфінпослуг як контролюючого органу з посиланням на норми Податкового кодексу, який не регулює питання перевірки діяльності у сфері ринків фінансових послуг.
8. Окрім цього, за висновками суду першої інстанції Нацкомфінпослуг вийшла за межі повноважень, наданих ухвалою Дарницького районного суду від 17.03.2017 та безпідставно здійснила перевірку з іншого предмету та за період, визначений на власний розсуд. Така перевірка, всупереч вимогам закону проведена без погодження Державної регуляторної служби та без оприлюднення відповідної інформації на офіційному веб-сайті ДРС.
9. У постанові суду першої інстанції наведено посилання й на порушення відповідача у процедурі прийняття оспорюваного розпорядження, у зв`язку із непроведенням ним перевірки щодо обставин, пов`язаних із виконанням Товариством розпорядження від 27.04.2017 №1337 про усунення порушень, не надісланням позивачу акту №1224/13-6/3 від 23.06.2017 про невиконання вказаного розпорядження, не повідомленням про розгляд справи щодо застосування заходу впливу у вигляді анулювання ліцензій, що призвело до порушення прав ліцензіата на надання заперечень чи додаткових матеріалів, та загалом позбавило його права на участь у процесі прийняття рішення про анулювання ліцензій на провадження страхової діяльності.
10. Апеляційний суд в цілому погодився з висновком суду першої інстанції про протиправність оспорюваного розпорядження, однак вважав деякі висновки суду, які слугували підставою для задоволення позову, помилковими, однак констатував, що їх помилковість не вплинула на правильне по суті вирішення спору.
11. Зокрема, у постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2018 зазначено, що за Законом України від 03.11.2016 №1728-VIII "Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", який, у тому числі, регулює спірні правовідносини, рішення суду - є самостійною підставою для проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю), а тому колегія суддів визнала помилковим висновок суду першої інстанції про те, що перевірка, призначена за рішенням суду, потребує погодження Державної регуляторної служби, а відтак - і оприлюднення на офіційному веб-сайті ДРС погодження на проведення такого заходу до його початку.
12. Апеляційний суд врахував обставини справи про те, що дозвіл на проведення співробітниками Нацкомфінпослуг перевірки у сфері ринків фінансових послуг з метою перевірки додержання ПрАТ "Страхова компанія "Дім страхування" ліцензійних вимог Національній комісії надано судом в межах кримінального провадження (ухвала Дарницького районного суду від 17.03.17), а оскарження таких ухвал в апеляційному та касаційному порядках не передбачено процесуальним законом. Заперечення проти цих судових рішень можуть бути висловлені у суді під час підготовчого провадження у межах кримінального провадження.
13. Колегія судів апеляційного суду також відзначала, що з вказаної ухвали суду вбачається сфера перевірки суб`єкта господарювання і підстави для її проведення. Недоліки формулювання ухвали, в тому числі в частині норм права, які регулюють проведення контрольних заходів та лінгвістичного обороту ("ліцензійних вимог Нацкомфінпослуг"), на думку суду, самі собою не можуть бути підставою для висновку про те, що ухвала слідчого судді винесена у спосіб не передбачений законодавством, а тому колегія суддів констатувала помилковість такого висновку суду першої інстанції.
14. У оскаржуваній постанові апеляційного суду вказано, що інші процедурні недоліки при призначенні перевірки, за результатами якої складений акт від 25.04.2017 №892/13-6/2, на які звертали увагу позивач і ДРС України, на переконання суду, не можуть бути самостійною підставою для висновку про протиправність оспорюваного розпорядження, оскільки допуск до перевірки на підставі направлення на здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) від 10.04.2017 №02/13/6-13, у якому зазначені: предмет здійснення заходу, підстави, період перевірки та період діяльності Товариства, який нею охоплюється, нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених Відповідачем при призначенні та/або проведенні такої перевірки.
15. З цих підстав колегія суддів апеляційного суду відхилила пов`язані з вищевикладеними обставинами доводи позивача та третьої особи, з якими погодився й суд першої інстанції, як такі, що не мають правового значення для висновку про протиправність оспорюваного розпорядження.
16. Здійснюючи апеляційний перегляд цієї справи, суд апеляційної інстанції у оскаржуваній постанові навів такі мотиви для задоволення позову.
17. Передусім, апеляційний суд визначив, що необхідним, при вирішенні цієї справи, є як дослідження підстав прийняття оспорюваного розпорядження, так і перевірка дотримання відповідачем законодавчо визначених умов для цього.
18. Так, суд апеляційної інстанції, провівши системний аналіз норм законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини, дійшов висновку, що перевірка виконання вимог розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов має відбуватись виключно у формі проведення перевірки, результати якої відображаються у акті перевірки (статті 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності"), тоді як у спірному випадку така перевірка не проведена.
19. Суд апеляційної інстанції навів висновок і про те, що за результатами перевірки виконання суб`єктом господарювання розпоряджень щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю), уповноважені на проведення перевірки особи саме при проведенні перевірки (а не поза її межами) мають скласти акт у разі невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов, встановлених для виду господарської діяльності - в останній день перевірки.
20. Колегія суддів апеляційного суду в оскаржуваній постанові акцентувала увагу на тому, що повноваження на здійснення заходів державного нагляду (контролю) не виникають лише в силу посадових повноважень осіб Нацкомфінпослуг, а здійснюються на підставі розпорядчих документів органів державного нагляду (контролю) - наказу (рішення, розпорядження), на підставі яких оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), що випливає із статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".
21. Установивши, що акт про невиконання Товариством розпорядження про усунення порушення складений трьома посадовими особами зі складу інспекційної групи, направленої на здійснення позапланового заходу на підставі рішення суду, відповідно до направлення від 10.04.2017 №02/13/6-13, яке в силу приписів частини четвертої статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" вже вичерпало свою дію і нового направлення не видавалось, а перевірка виконання вимог розпорядження не проводилась, колегія суддів визнала неправомірним складання 23.06.2017 акту про невиконання позивачем вимог розпорядження, оскільки такий оформлено не у спосіб, передбачений законом і посадовими особами, які не мали на це повноважень.
22. У оскаржуваній постанові акцентовано увагу й на тому, що такий акт про невиконання розпорядження позивачу не направлявся, що позбавило останнього права на участь у прийнятті щодо нього рішення за результатами перевірки вимог виконання розпорядження. При цьому колегія суддів відхилила доводи відповідача про те, що законодавство не містить вимоги про надіслання такого акту, а відтак у нього відсутній такий обов`язок.
23. З цього приводу колегія суддів апеляційного суду вказувала на те, що право суб`єкта господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) одержувати та ознайомлюватися з актами державного нагляду (контролю) прямо закріплене у статті 10 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", а у абзаці п`ятому статті 11 цього ж Закону закріплений обов`язок суб`єкта господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) одержувати примірник акта та/або припису органу державного нагляду (контролю) за результатами здійсненого планового чи позапланового заходу.
24. За наведеного правового регулювання, колегія суддів дійшла висновку, що право на одержання примірника акта та/або припису органу державного нагляду (контролю) не залежить від виду такого.
25. Крім того, посилаючись на норми частини першої статті 16 Закону України від 02.03.15 №222-VIII "Про ліцензування видів господарської діяльності", колегія суддів зауважила, що анулювання ліцензії на здійснення певного виду діяльності є одним із крайніх заходів впливу - адміністративно-господарською санкцією, яка може застосовуватись до суб`єкта за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності виключно за умови дотримання визначених законом підстав та порядку, із дотриманням відповідної процедури.
26. На переконання колегії суддів апеляційного суду, такий захід впливу може бути застосований до суб`єктів господарювання у сфері фінансових послуг лише на підставі перевірки виконання розпорядження про усунення порушення, як того вимагає Закон, уповноваженими на проведення перевірки особами із дотриманням гарантій та права суб`єкта господарювання на участь у прийнятті рішення. Недотримання порядку та вимог закону у цій частині, згідно з позицією апеляційного суду, нівелює значення акту про невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов, встановлених для виду господарської діяльності, а відтак - і розпорядження про анулювання ліценцій.
27. У зв`язку з вищевикладеним, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для зміни постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2017, прийнятій у цій справі, та задовольнити позов з підстав, викладених у постанові апеляційного суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
28. Не погоджуючись із вищевказаними судовими рішеннями, Національна комісія та заступник Генерального прокурора в інтересах держави в особі цього органу подали касаційні скарги в яких, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просять їх скасувати та відмовити у позові в повному обсязі.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
29. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі направлення на здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) ПАТ "Страхова компанія "Дім страхування" від 10.04.2017 №02/13/6-3 посадовими особами Нацкомфінпослуг проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) з питань дотримання вимог законодавства України у сфері надання фінансових послуг, за результатами якого складено акт від 25.04.2017 №892/13-6/2.
30. Підставою для проведення позапланового заходу слугувала ухвала Дарницького районного суду м. Києва від 17.03.2017 у справі №753/4589/17 про проведення перевірки за матеріалами кримінального провадження №42016101020000104, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.05.2016 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 209, частиною першою статті 191 Кримінального кодексу України.
31. Проведеним позаплановим заходом встановлено низку порушень позивачем вимог законодавства у сфері надання фінансових послуг, детальний перелік яких наведений у акті.
32. За результатами розгляду акту позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання (страховиком) вимог законодавства у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг від 25.04.2017 №892/13-6/2, Нацкомфінпослуг винесено розпорядження від 27.04.2017 №1337 "Про усунення порушень ПАТ "Страхова компанія "Дім страхування" ліцензійних вимог", яким згідно пунктом 1 зобов`язано позивача усунути порушення законодавства про фінансові послуги, у тому числі, відповідних ліцензійних вимог, а саме: порушення, зазначені у пунктах 3, 5 та 6 вступної частини цього розпорядження, з наданням до Нацкомфінпослуг відповідних підтверджуючих документів у термін включно до 15.06.2017; порушення, зазначені у пунктах 4,7 вступної частини цього розпорядження, та вжити заходів для усунення причин, що сприяли вчиненню порушень, з наданням до Нацкомфінпослуг відповідних підтверджуючих документів у термін включно до 15.06.2017.
33. На виконання вимог вказаного розпорядження та з метою усунення порушень, Товариство у визначений строк надало до Нацкомфінпослуг пояснення та копії документів, що підтверджується листом від 14.06.2017 №14/06-17.
34. За результатами аналізу поданих Товариством пояснень та документів, відповідач дійшов висновку про невиконання ПАТ "Страхова компанія "Дім страхування" вимог розпорядження про усунення порушень ліцензійних вимог, встановлених для провадження страхової діяльності, про що складено акт від 23.06.2017 №1224/13-6/3.
35. Судом також установлено, що розгляд питання усунення порушень, за результатами якого складений акт від 23.06.2017 №1224/13-6/3, здійснювався без участі позивача - трьома із чотирьох посадових осіб Нацкомфінпослуг, уповноважених згідно направлення від 10.04.2017 №02/13/6-13 на здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) ПАТ "Страхова компанія "Дім страхування" ( ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3), про що свідчить вступна частина вказаного акту; акт за результатами такого розгляду від 23.06.2017 №1224/13-6/3 позивачу не направлявся, однак саме вказаний акт і слугував підставою для винесення Нацкомфінпослуг Розпорядження від 29.06.2017 №2963 "Про анулювання ліцензій на провадження страхової діяльності Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "Дім страхування".
36. Як зазначено у оскаржуваній постанові апеляційного суду, оспорюваним розпорядженням анульовано ліцензії Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "Дім страхування" на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), а саме: на послуги у сфері страхування в частині проведення конкретних видів страхування:
добровільного страхування відповідальності перед третіми особами (крім цивільної відповідальності власників наземного транспорту, відповідальності власників повітряного транспорту, відповідальності власників водного транспорту (включаючи відповідальність перевізника);
добровільного медичного страхування (безперервне страхування здоров`я);
добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (включаючи відповідальність перевізника);
добровільного страхування фінансових ризиків;
добровільного страхування здоров`я на випадок хвороби; добровільного страхування інвестицій; добровільного страхування виданих гарантій (порук) та прийнятих гарантій;
добровільного страхування сільськогосподарської продукції;
добровільного страхування водного транспорту (морського внутрішнього та інших видів водного транспорту);
добровільного страхування медичних витрат;
добровільного страхування від нещасних випадків;
добровільного наземного транспорту (крім залізничного);
добровільного страхування вантажів та багажу (вантажобагажу);
добровільного страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ;
добровільного страхування кредитів (у тому числі відповідальності позичальника за непогашення кредиту);
добровільного страхування майна (крім залізничного, наземного, повітряного, водного транспорту (морського внутрішнього та інших видів водного транспорту), вантажів та багажу (вантажобагажу));
обов`язкового страхування предмета іпотеки від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування;
обов`язкового страхування відповідальності суб`єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків при перевезенні небезпечних вантажів;
обов`язкового страхування цивільної відповідальності громадян України, що мають у власності чи іншому законному володінні зброю, за шкоду, яка може бути заподіяна третій особі або її майну внаслідок володіння, зберігання чи використання зброї;
обов`язкового страхування цивільної відповідальності суб`єктів господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно пожежами та аваріями на об`єктах підвищеної небезпеки, включаючи пожежовибухонебезпечні об`єкти та об`єкти, господарська діяльність на яких може призвести до аварій екологічного та санітарно-епідеміологічного характеру;
обов`язкового особистого страхування працівників відомчої (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з державного бюджету України) та сільської пожежної охорони і членів добровільних пожежних дружин (команд);
обов`язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті; обов`язкового медичного страхування;
обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
37. Не погоджуючись з вказаним розпорядженням, Товариство звернулося до суду з цим позовом.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
38. Національна комісія стверджує, що оскаржувані судові рішення є незаконними та необґрунтованими, а викладені судами попередніх інстанцій висновки ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального та дотримання норм процесуального права.
39. В обґрунтуванні такої позиції у касаційній скарзі Нацкомфінпослуг наводяться наступні аргументи:
- викладені у оскаржуваній постанові апеляційного суду висновки про те, що анулювання ліцензії може бути застосоване до суб`єктів господарювання у сфері фінансових послуг лише на підставі перевірки виконання розпорядження про усунення порушення, як того вимагає Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" і затверджені розпорядженням Нацкомфінпослуг від 27.11.2012 №2422 Правила проведення перевірок (інспекцій) Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, ґрунтуються на законі, який не підлягає застосуванню;
- суди апеляційної інстанції не врахував, що спеціальних норм чинного законодавства, які власне і встановлюють види перевірок, які має право проводити Нацкомфінпослуг, їх підстави, та порядок застосування заходу впливу у вигляді анулювання ліцензії, а саме - Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" та Закону України "Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності";
- в силу приписів Закону України "Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" Нацкомфінпослуг не мала повноважень у період спірних правовідносин проводити перевірку виконання Товариством вимог розпорядження від 27.04.2017 №1337 "Про усунення порушень ПАТ "Страхова компанія "Дім страхування" ліцензійних вимог". Оскільки у цей час діяв мораторій на проведення таких перевірок;
- згідно з усталеною судовою практикою наявність будь-яких процедурних порушень не є самостійною підставою для визнання протиправним рішення контролюючого органу, прийнятого за результатом перевірки, без дослідження того факту, яким чином ці порушення вплинули на правильність (законність) висновків щодо виявлених порушень. На думку Нацкомфінпослуг, порушення процедури прийняття оскаржуваного розпорядження, на які вказано апеляційним судом, могли свідчити про наявність саме процедурних порушень, а отже суди, не надавши правової оцінки, тому, яким чином всі ці дії порушили право позивача на усунення порушень, скасували оскаржуване розпорядження без належних на те правових підстав;
- визнаючи незаконним оскаржуване розпорядження на підставі процедурних порушень, а також вказуючи на встановлені судом факти невиконання позивачем у повному обсязі вимог оскаржуваного розпорядження, суд апеляційної інстанції не надав жодної правової оцінки фактам виявлених порушень та тому, як вони вплинули на правильність по суті такого розпорядження, задовольнив позов, мотивуючи своє рішення підставами, що не були заявлені позивачем в порушення частини п`ятої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України.
40. Наявність підстав касаційного оскарження ухвалених у цій справі судових рішень Національна комісія обґрунтовує посиланням на положення підпункту а) пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки вважає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики норм, які регламентують процедуру та порядок здійснення органами ліцензування заходів державного нагляду (контролю).
41. Такі твердження скаржника ґрунтуються на тому, що судом апеляційної інстанції всупереч нормам закону передбачено новий порядок застосування Нацкомфінпослуг заходів впливу, мотивуючи правомірність своїх висновків тим, що суд віддає перевагу найбільш сприятливому тлумаченню законодавства.
42. Скаржник переконаний, що залишення в силі оскаржуваного рішення апеляційного суду та його незаконних висновків може призвести до ситуації, у якій Нацкомфінпослуг у подальшому змушена буде діяти всупереч частині другій статті 19 Конституції України (згідно якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України), статей 2, 3 Закону України "Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (згідно яких, на період дії мораторію, позапланові заходи державного нагляду (контролю) здійснюються виключно з підстав вказаних в цих статтях) та пункту 3 частини дев`ятої статті 19 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" (згідно якої, позапланові перевірки додержання ліцензіатами вимог ліцензійних умов проводяться у разі наявності розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов, виданого за результатами проведення планових заходів) та ставити у пріоритет закону висновки рішення суду.
43. Касаційна скарга заступника Генерального прокурора України містить доводи про те, що у законодавстві України не існує жодної правової норми, яка б вказувала на те, що акт про невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов може бути складено виключно під час проведення позапланового заходу - перевірки виконання вимог розпорядження про усунення порушення вимог законодавства, передбаченого частиною першою статті 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".
44. Заступник Генерального прокурора України звертає увагу на те, що повноваження Національної комісії застосовувати такий захід впливу як анулювання ліцензії на право здійснення діяльності з надання фінансових послуг прямо передбачено пунктом 4 частини першої статті 40 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", а частиною другою статті 39 цього ж закону визначено підстави для реалізації такого повноваження - на основі аналізу даних та інформації стосовно порушення, враховуючи наслідки порушення та наслідки застосування таких заходів.
45. З огляду на те, що спірне розпорядження складено на основі аналізу даних та інформації стосовно порушення, отриманих у передбаченому законом порядку від Товариства на виконання вимог розпорядження про усунення порушень, скаржник вважає, що у спірних правовідносинах відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, передбачений законом.
46. Інші, наведені у касаційній скарзі заступника Генерального прокурора України аргументи, є тотожними доводам касаційної скарги Нацкомфінпослуг і не потребують їх повторного викладення, будуть оцінені судом у сукупності.
47. У відзиві на касаційну скаргу Нацкомфінпослуг Товариство наголошує, що суд апеляційної інстанції надав належну оцінку усім обставинам справи, наявним у ній доказам і доводам сторін та дійшов обґрунтованого висновку про порушення відповідачем процедури анулювання ліцензії і протиправність спірного розпорядження.
48. Товариство вважає, що законодавцем чітко визначено, що будь-яка перевірка, у тому числі й перевірка виконання розпорядження щодо усунення порушень, є формою державного контролю, який може відбуватись тільки через планові та позапланові заходи, а не у якийсь інший спосіб чи через інші заходи.
49. Оскільки згідно з установленими обставинами цієї справи жодного посвідчення на проведення позапланового заходу державного контролю з метою перевірки виконання Товариством вимог розпорядження про усунення порушень ліцензійних вимог не видавалось й такий захід не проводився, Товариство вважає правильними висновки суду апеляційної інстанції про те, що відповідач діяв поза межами своїх повноважень та протиправно прийняв оскаржуване розпорядження, оскільки складений посадовими особами Нацкомфінпослуг та покладений в основу прийняття спірного розпорядження документ не може бути визнаний актом про невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов у розумінні законодавства.
50. При цьому, Товариство відзначає правильність висновків суду апеляційної інстанції про порушення права позивача на участь у процесі прийняття спірного розпорядження, оскільки таке право регламентовано законодавством.
51. У зв`язку з цим Товариство просить у задоволенні касаційної скарги Національної комісії відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
52. Відзив на касаційну скаргу Нацкомфінпослуг подано й ДРС України, яка також наполягає на правильності висновків апеляційного суду по суті цього спору й вважає, що у зв`язку з недотриманням відповідачем процедури розгляду перевірки виконання Товариством вимог розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов і складання відповідного акту у непередбачений законом спосіб та неуповноваженими посадовими особами, спірне розпорядження обґрунтовано визнано протиправним і скасоване.
53. Аналогічні аргументи висловлено ДРС України й у відзиві на касаційну скаргу заступника Генерального прокурора України, у зв`язку з чим відсутня потреба їх детального відображення повторно, а оцінка цих аргументів буде надана касаційним судом у сукупності з іншими, тотожними, доводами третьої особи.
54. Посилаючись на вищевикладене, ДРС України наполягає на законності та обґрунтованості оскаржуваної постанови апеляційного суду і просить залишити її без змін, а касаційні скарги - без задоволення.
55. У відзиві Товариства на касаційну скаргу заступника Генерального прокурора України наголошується на необґрунтованості викладених у ній доводів про те, що спірне розпорядження видано відповідно до статей 39, 40 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", оскільки основоположним законом, який регулює правовідносини у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб та інші, пов`язані з цим питання, є Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".
56. Тому, позивач, повторюючи викладені ним раніше у відзиві на касаційну скаргу Нацкомфінпослуг аргументи, вважає, що законодавцем чітко визначено, що будь-яка перевірка, у тому числі й перевірка виконання розпорядження щодо усунення порушень, є формою державного контролю, який може відбуватись тільки через планові та позапланові заходи, а не у якийсь інший спосіб чи через інші заходи.
57. Окремо у відзиві на касаційну скаргу заступника Генерального прокурора України Товариство підкреслює, що посилання скаржника на неправильне застосування судом апеляційної інстанції частини дев`ятої статті 19 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" є помилковим, оскільки ця правова норма не визначає виключний перелік підстав для проведення позапланових заходів державного нагляду (контролю), який встановлюється частиною першою статті 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".
58. Ураховуючи вищенаведене, Товариство просить касаційну скаргу заступника Генерального прокурора України залишити без задоволення.
РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
59. Відповідно до пункту 10 частини першої статті 1 Закону України від 12.07.2001 №2664-III "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державне регулювання ринків фінансових послуг - здійснення державою комплексу заходів щодо регулювання та нагляду за ринками фінансових послуг з метою захисту інтересів споживачів фінансових послуг та запобігання кризовим явищам.
60. Відповідно до частини 1 статті 30 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, має право проводити в межах своїх повноважень перевірку (інспекцію) діяльності учасників ринків фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг), їх афілійованих та споріднених осіб.
61. За змістом статті 2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" дія цього Закону поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Контроль за додержанням ліцензіатами вимог ліцензійних умов здійснюється органами ліцензування у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про ліцензування видів господарської діяльності".
62. Відповідно до частини 7 статті 19 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" контроль за додержанням ліцензіатами вимог ліцензійних умов здійснюють у межах своїх повноважень органи ліцензування шляхом проведення планових і позапланових перевірок відповідно до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
63. Розділом 2 Правил проведення перевірок (інспекцій) Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затверджених розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 27.11.2012 №2422, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.02.2013 за №211/22743 (чинних на момент спірних правовідносин) передбачено, що Нацкомфінпослуг може проводити планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок (пункт 2.1 розділу 2).
64. За змістом пункту 2.5 розділу 2 вищевказаних Правил позапланова перевірка може проводитись з підстав, визначених Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та Законом України "Про ліцензування видів господарської діяльності".
Під час проведення позапланової перевірки з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цієї перевірки, з обов`язковим зазначенням цих питань у направленні на проведення перевірки.
65. Відповідно до статті 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" підставами для здійснення позапланових заходів є: