Відповідно до статей 6, 7 Закону України "Про ветеринарну медицину" , підпункту 9 пункту 4 Положення про Міністерство аграрної політики та продовольства України , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 листопада 2015 року № 1119,

1. Затвердити Інструкцію з профілактики та ліквідації колібактеріозу птиці, що додається.

2. Департаменту аграрної політики та сільського господарства забезпечити в установленому порядку подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

3. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

4. Контроль за виконанням наказу залишаю за собою.

1. Ця Інструкція встановлює порядок проведення спеціалістами ветеринарної медицини профілактичних заходів щодо недопущення захворювання птиці на колібактеріоз, ветеринарно-санітарних заходів у випадках спалаху колібактеріозу птиці у птахогосподарствах різних форм власності, внутрішньогосподарського використання або подальшої реалізації одержаних яєць, м’яса та м’ясопродуктів від забою птиці та іншої продукції птахівництва при виявленні колібактеріозу птиці і є обов’язковою для виконання фізичними або юридичними особами, у власності яких є домашня або інша птиця, що утримується в неволі, та діяльність яких пов’язана з утриманням та обігом птиці (далі - власники), спеціалістами ветеринарної медицини, які здійснюють діяльність у сфері птахівництва.

2. Колібактеріоз птиці (колісептицемія, ешерихіоз, коліінфекція) - інфекційна, септична хвороба домашньої, дикої та декоративної птиці, яка перебігає гостро або хронічно з явищами інтоксикації і викликає високий відсоток загибелі птиці, зниження продуктивності та імунологічної реактивності при щепленні проти низки вірусних інфекцій.

3. Патогенні серовари E.coli викликають захворювання у птахів, ссавців та людей.

4. Збудники захворювання - патогенні серотипи E.coli, яких відносять до роду Escherichia родини Enterobacteriaceae. Серотипи E.coli класифікують за антигенною структурою на підставі O-, K-антигенів, H-антигену та F-антигену. На цей час виявлено 180 серотипів за O-антигеном, 97 - за K, 53 - за H, 17 - за F. Найчастіше захворювання у птиці викликають серологічні групи E.coli O1, O2, O8, O11, O35, O41, O55, O78 та інші, наділені адгезивними, ентеропатогенними та токсигенними властивостями.

E.coli - грамнегативна, поліморфна паличка розміром 1-3 x 0,6 мкм. Капсул не утворює, але при цьому зустрічаються штами, що утворюють капсули, некислотостійка, переважна більшість серотипів рухлива.

5. Збудник у зовнішньому середовищі зберігається 3-4 місяці, у посліді - 7-8 місяців. За температури 60° C гине через 15 хвилин, за температури 80-100° C - через 1-2 хвилини. На збудника згубно діє освітлений розчин хлорного вапна із вмістом 2% активного хлору, 5% розчин хлораміну Б, 2% гарячий (45-50° C) розчин їдкого натру, 4% гаряча (70-80° C) водна емульсія ксилонафту, 20% суспензія свіжогашеного вапна (шляхом дворазової побілки з інтервалом в 1 год.), пари формальдегіду тощо.

6. На колібактеріоз хворіє переважно молодняк усіх видів птиці у віці 3-14 днів і птиця на початку несучості. У бройлерів виявляють цю хворобу, починаючи з 30-37-денного віку.

Колібактеріоз як самостійне захворювання зустрічається рідко, частіше в асоціації з респіраторним мікоплазмозом, інфекційним бронхітом, інфекційним ларинготрахеїтом, хворобою Ньюкасла, пулорозом-тифом, кокцидіозом, гельмінтозами, токсикозами.

7. Джерелом збудника інфекції є хвора та перехворіла на ешерихіоз птиця, що виділяє збудника хвороби у зовнішнє середовище зі слизом, послідом, забрудненими послідом яйцями. Зараження птиці відбувається аліментарним та аерогенним шляхами. Трансоваріальне передання збудника прослідковується дуже рідко. Розповсюджувати інфекцію можуть гризуни та дикі птахи. Збудник передається через одяг працівників, предмети догляду, обладнання, воду, інфіковані корми, транспорт, тару тощо.

Причинами захворювання є порушення строків комплектування стада, ветеринарно-санітарних норм експлуатації пташиних приміщень, технології утримання та годівлі птиці, авітамінози, застосування живих вакцин та наявність захворювань у стаді птиці, в якої перебіг проходить латентно.

8. Захворювання перебігає гостро, підгостро, хронічно та субклінічно (латентно).

Інкубаційний період залежно від вірулентності збудника та резистентності макроорганізму триває від кількох годин до 2-3 діб.

Колібактеріоз птиці перебігає у септичній, ентеротоксемічній та ентеритній формах. При останніх двох формах збудник локалізується тільки у шлунково-кишковому тракті та лімфовузлах брижжі кишківника, регіональних уражених ділянках кишківника.

Гострий перебіг захворювання характеризується пригніченням, втратою апетиту, спрагою, діареєю, загибель птиці настає протягом кількох годин. У водоплавної птиці можливі кон’юнктивіт та нервові явища.

У молодняка курей, качок та індиків м’ясних порід зустрічається респіраторна форма колісептицемії, при якій спостерігають сльозотечу, кон’юнктивіт, ускладнене дихання, чхання, хрипи, кашель.

При хронічному перебігу відзначають симптоми, подібні до гострого, але менше вираженого, а також можливе набрякання суглобів, панофтальміт, набрякання голови.

Також реєструється генітальна форма колібактеріозу, для якої характерне запалення жовткового мішка у молодняка в перші дні життя, а у дорослої птиці спостерігаються зниження чи припинення яйцекладки, запалення суглобів (артрити).

Кишкова форма колібактеріозу супроводжується порушенням функцій шлунково-кишкового тракту - пронос, сильна спрага, відсутність апетиту, зневоднення організму птиці тощо.

Значна кількість перехворілої птиці стає латентним носієм ешерихій, залишаючись тривалий час джерелом інфекції, отримані від неї яйця будуть контаміновані.

9. При патологоанатомічному розтині трупів птиці відзначають:

при гострому перебігу хвороби - катаральні та геморагічні ентерити, крововиливи на серозних та слизових оболонках кишківника, епікарді, ендокарді, перикарді, кровонаповненість печінки та селезінки, переповнення жовчного міхура. Більшість тушок птиці - середньої або вищесередньої вгодованості, забарвлення м’язів змінюється, особливо грудних м’язів, окремі ділянки яких інколи набувають ціанотичного кольору, що чергуються з блідими, нагадуючи ділянки некротичних осередків "риб’ячого м’яса";

при респіраторній формі захворювання - геморагічний трахеїт, аеросакуліт та перикардит (від серозних до серозно-фібринозних), гіперемія та набрякання легень, перигепатит;

при кишковій формі - ентерити, гепатит (можливий з фібринозними гранулами);

при хронічному перебігу - гепатит, дифузія жовчі з міхура в навколишні тканини, перикардити й аеросакуліти від серозного до фібрінозного, а також синовіт, остеомієліт.

У дорослої птиці виявляють перикардит, оваріїт, сальпінгіт, жовтковий перитоніт.

1. Діагноз на колібактеріоз встановлюють на підставі аналізу епізоотичної ситуації регіону, клінічних ознак захворювання, патологоанатомічних змін та результатів лабораторних досліджень.

2. У лабораторію для дослідження направляють трупи чи тушки вимушено забитої птиці, патологічний матеріал (голова із мозком, печінка із жовчним міхуром, селезінка, ексудат черевної порожнини, трубчасті кістки, лімфовузли брижжі кишківника) або не менше 5-6 курчат з вираженими клінічними ознаками захворювання, які не підлягали лікуванню антибіотиками.

3. Діагноз на колібактеріоз вважають встановленим за наявності клінічних ознак захворювання, характерних патологоанатомічних змін та при позитивних результатах бактеріологічних досліджень. При проведенні бактеріологічного дослідження позитивний результат на колібактеріоз птиці встановлюють при виділенні патогенної для курчат 4-5-тижневого віку або білих мишей E.coli від трупів птиці або патологічного матеріалу (крові, печінки або кісткового мозку (трубчатої кістки)). Одночасно з вивченням морфологічних, культуральних, ферментативних і патогенних властивостей бактерій E.coli проводять серологічне типування виділених культур E.coli аглютинуючими О-колі-сироватками.

Серологічне типування виділених культур E.coli здійснюється згідно з інструкціями, виданими виробниками відповідних сироваток.

4. При встановленні діагнозу слід ураховувати можливість змішаного перебігу цієї хвороби з деякими іншими інфекціями. При цьому відзначають характерні ознаки як для колібактеріозу, так і для супутнього захворювання.

1. Для профілактики захворювання птиці на колібактеріоз власники зобов’язані виконувати вимоги, передбачені Ветеринарно-санітарними правилами для птахівницьких господарств і вимогами до їх проектування, затвердженими наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини України від 03 липня 2001 року № 53, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 05 липня 2001 року за № 565/5756.

2. Інкубаційні яйця завозять із птахогосподарств, благополучних щодо інфекційних хвороб, за наявності ветеринарних документів, передбачених Правилами заповнення, зберігання, списання ветеринарних документів та вимог до їх обліку, затвердженими наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 01 серпня 2014 року № 288, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 03 жовтня 2014 року за № 1202/25979.

Не допускається змішування в інкубаційних шафах та вивідних інкубаторах яєць, завезених із різних птахогосподарств.

Інкубаційні яйця, які отримують у птахогосподарстві, дезінфікують двічі: не пізніше 1,5 години після знесення та перед закладенням в інкубатор.

Для дезінфекції використовують пари формальдегіду або інші дезінфекційні засоби, зареєстровані в Україні, згідно з інструкціями щодо їх застосування та відповідно до вимог Інструкції з проведення санітарної обробки - дезінфекції, дезінсекції та дератизації об’єктів птахівництва, затвердженої наказом Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України від 20 червня 2007 року № 69, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13 липня 2007 року за № 813/14080.