Відповідно до підпункту 4 пункту 4 Положення про Міністерство охорони здоров’я України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 467, з метою удосконалення лабораторних досліджень при виявленні серологічних маркерів ВІЛ, НАКАЗУЮ:

1. Затвердити такі, що додаються:

1) Порядок внутрішньолабораторного контролю якості досліджень при виявленні серологічних маркерів ВІЛ методами імуноферментного та імунохемілюмінесцентного аналізів;

2) Інструкцію щодо приготування та використання контрольних зразків для внутрішньолабораторного контролю якості досліджень.

2. Міністру охорони здоров’я Автономної Республіки Крим, керівникам структурних підрозділів з питань охорони здоров’я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, державній установі "Український центр контролю за соціально небезпечними хворобами Міністерства охорони здоров’я України" (Н. Нізова) забезпечити дотримання цього наказу в діяльності підпорядкованих державних та комунальних закладів охорони здоров’я, що здійснюють дослідження з виявлення серологічних маркерів вірусу імунодефіциту людини.

3. Департаменту медичної допомоги (С. Хотіна) в установленому порядку забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра з питань європейської інтеграції Ю. Савка.

5. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

1. Цей Порядок визначає перелік та послідовність процедур, що мають здійснюватись з метою виявлення, усунення та попередження випадкових або систематичних похибок при дослідженні біологічного матеріалу пацієнтів.

2. Цей Порядок передбачає здійснення низки заходів, постійне виконання яких гарантує отримання результатів високої точності.

Внутрішньолабораторний контроль якості здійснюється за такими напрямами:

контроль якості роботи персоналу;

контроль якості роботи обладнання;

контроль якості тест-систем/наборів реагентів;

контроль за дотриманням умов проведення досліджень.

3. У цьому Порядку наведені нижче терміни та скорочення вживаються в таких значеннях:

аліквота – певний, точно виміряний об'єм речовини, що є частиною цілого;

аналітична серія – сукупність вимірів величини, виконаних одночасно в однакових умовах;

відтворюваність вимірювань – близькість результатів вимірювань, виконаних у різних умовах (у різний час, у різних місцях, різними методами і засобами);

вимірювання – сукупність операцій, які дають змогу визначити значення величини;

випадкова похибка – складова похибки, що не прогнозовано змінюється в ряді вимірювань цієї самої величини;

вимірювана величина – фізична величина чи параметри її залежності, що підлягають вимірюванню;

внутрішньолабораторний контроль якості – перевірка результатів вимірювань кожної величини в кожній аналітичній серії з метою виявлення та усунення випадкових або систематичних похибок при дослідженні біологічного матеріалу;

внутрішньолабораторний контрольний зразок – зразок з відомою реакцією і класифікований тест-системою/набором реагентів як позитивний;

засіб вимірювальної техніки – технічний засіб, який застосовується під час вимірювань і має нормовані метрологічні характеристики;

збіжність результатів вимірювань (внутрiшньосерійна відтворюваність) – близькість повторних результатів вимірювань однієї і тієї самої величини, виконаних в однакових визначених умовах;

зразок (об’єкт вимірювання) – матеріальний об’єкт, одна чи декілька властивостей якого підлягають вимірюванню;

коефіцієнт варіації – стандартне відхилення, виражене у відсотках від середнього значення;

коефіцієнт позитивності – співвідношення показника оптичної густини або оптичного сигналу до порогового (критичного) значення;

контрольний графік – графік з верхніми та нижніми контрольними межами, на який наносять значення статистичних параметрів серій або груп зразків;

коригувальна дія – дія, яку виконують для усунення причини виявленої невідповідності або іншої небажаної ситуації;

порогове (критичне) значення оптичної густини або величини оптичного сигналу – розрахунковий показник, відносно якого визначається негативний або позитивний результат дослідження;

стандартне відхилення – характеристика розсіяння результатів вимірювань однієї і тієї самої величини;

систематична похибка – складова похибки, що залишається сталою або прогнозовано змінюється у ряді вимірювань тієї самої величини;

ВКЗ – внутрішньолабораторний контрольний зразок;

ВЛКЯ – внутрішньолабораторний контроль якості досліджень;

ЗВТ – засіб вимірювальної техніки, який використовується при здійсненні внутрішньолабораторного контролю якості досліджень;

ІФА – імуноферментний аналіз;

ІХЛА – імунохемілюмінесцентний аналіз;

КП – коефіцієнт позитивності;

CV – коефіцієнт варіації;

SD – стандартне відхилення.

4. Дія цього Порядку поширюється на всі заклади охорони здоров’я та їх структурні підрозділи, що здійснюють дослідження з виявлення серологічних маркерів ВІЛ, незалежно від їх підпорядкування та форм власності.

5. Документація лабораторії щодо внутрішньолабораторного контролю якості досліджень є невід’ємною складовою настанови з якості відповідно до чинних нормативних документів.

1. Контроль якості роботи персоналу лабораторії здійснює безпосередньо завідувач лабораторією або призначена ним відповідальна особа (далі – відповідальна особа).

2. Контроль якості роботи персоналу, який виконує дослідження, здійснюється відповідальною особою шляхом здійснення щоденних та регулярних (не рідше 1 разу на місяць) перевірок результатів досліджень, проведених кожним працівником лабораторії.

3. Щоденна перевірка результатів дослідження є оцінкою правильності проведення дослідження відповідно до вимог інструкції з використання тест-систем/набору реагентів, виданої виробником, та аналізу контрольних графіків.

4. Регулярна перевірка результатів дослідження – оцінка відтворюваності результатів досліджень ВКЗ за СV шляхом здійснення аналізу контрольних графіків. При цьому CV не повинно перевищувати 15 %.

5. При виявленні відхилення СV за межі встановлених норм здійснюють аналіз причин похибок згідно з можливими причинами похибок за правилами Вестгарда, наведених у додатку 1 до цього Порядку, і розробляють заходи, спрямовані на усунення та попередження такої похибки у подальшому, про що робиться запис у журналі регулярних перевірок відтворюваності результатів досліджень (додаток 2).

1. ЗВТ повинні бути зареєстровані в Україні в установленому законодавством порядку, мати технічний паспорт і настанову з експлуатації.

2. ЗВТ підлягають метрологічному контролю в установленому законодавством порядку.

3. Використання ЗВТ та їх профілактичне обслуговування здійснюють з дотриманням вимог, викладених в настанові з експлуатації.

4. Підприємство, установа, організація, на балансі яких перебувають ЗВТ, здійснюють заходи щодо організації їх технічного/сервісного обслуговування.

5. На кожну одиницю ЗВТ заповнюється форма технічного супроводу засобу вимірювальної техніки (додаток 3), яка зберігається на робочому місці, де використовується ЗВТ.

6. Завідувач лабораторії є відповідальним за забезпечення навчання працівників роботі з ЗВТ та здійснення необхідних поточних процедур з їх обслуговування.

7. Завідувач лабораторії призначає особу, відповідальну за технічний стан ЗВТ.

Контроль якості використання тест-систем/наборів реагентів здійснюється відповідно до вимог розділу VIII Порядку проведення тестування на ВІЛ-інфекцію та забезпечення якості досліджень, затвердженому наказом Міністерства охорони здоров’я України від 05 квітня 2019 року № 794, зареєстрованому у Міністерстві юстиції України 01 липня 2019 року за № 698/33669.

Контроль за дотриманням умов проведення досліджень включає:

контроль за дотриманням умов експлуатації та комплектності ЗВТ, при якому автоматичні дозатори (далі – дозатори), що застосовуються при проведенні дослідження, повинні відповідати діапазону необхідних об’ємів реагентів та зразків сироваток, що застосовуються при проведенні цього дослідження. Дозатори зберігаються у вертикальному положенні в спеціальних підставках для дозаторів. Дослідження здійснюють лише накінцівниками одноразового використання. Повторне їх використання не допускається. Комплект дозаторів для проведення досліджень методом ІФА має складатися з відповідної кількості одиниць ЗВТ, що використовуються для внесення: зразків сироваток, позитивних контролів, негативних контролів, буферних розчинів, розчинів кон’югату, розчину субстрату, стоп-реагенту. Дозатори повинні бути підписані відповідно до тієї операції, для якої вони використовуються.

Промивачі планшетів (вошери), що застосовуються при проведенні дослідження для промивання планшетів, повинні забезпечувати повноту заповнення всіх лунок однаковою кількістю промиваючого розчину, повноту аспірації (відбору) промиваючого розчину. Контролюють об’єм буферу в ємності для промиваючого розчину та рівень рідини в ємності для зливу відходів. Обслуговування вошера здійснюють щодня після закінчення роботи, для чого систему промивають дистильованою водою, підігрітою до плюс 28-30° С, об’ємом не менше ніж 500 мл, щомісяця систему промивають розчином 30° етилового спирту, про що робиться відповідний запис у формі первинної облікової документації № 498-11/0 "Журнал реєстрації проведення профілактичної промивки вошера", затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 05 квітня 2019 року № 794, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 01 липня 2019 року за № 698/33669.

Спектрофотометри та автоматичні хемілюмінесцентні аналізатори мають бути розташовані в тіньовій сухій частині приміщення. Заборонено розташовувати прилад безпосередньо під прямими сонячними променями. Оптичні частини приладу повинні утримуватись в чистоті, слід уникати їх забруднення краплинами розчинів та пилом;

контроль кліматичних умов проведення досліджень (проведення досліджень дозволяється при температурі приміщення 18-25°С та досягненні компонентами тест-систем/наборів реагентів та зразків (сироватки або плазми крові, контрольних зразків) температури, яка визначена інструкцією виробника тест-систем/набору реагентів).

1. Для ВЛКЯ застосовують ВКЗ, виготовлені виробничим способом.

2. Допускається в якості допоміжного засобу застосовувати ВКЗ, виготовлені безпосередньо в лабораторії з архівних зразків сироваток крові.

3. Для кожного найменування тест-систем/набору реагентів використовують відповідний ВКЗ.

4. ВКЗ повинні досліджуватися аналогічно зразкам сироваток/плазми крові пацієнтів.

5. ВКЗ досліджують методом ІФА/ІХЛА в кожній аналітичній серії. Кількість ВКЗ, що закуповуються або готуються у лабораторії, повинна бути достатньою для проведення ВЛКЯ протягом не менше ніж 6 місяців.

6. Для кожного ВКЗ повинні бути визначені КП при його дослідженні на тест-системі/наборі реагентів кожного найменування. Для ВЛКЯ використовують ВКЗ з КП від 2,0 до 4,0.

7. ВКЗ мають бути стабільними протягом усього терміну застосування, тобто при кожному повторному дослідженні CV КП цього зразка не повинен перевищувати 15 %.

8. Підготовку ВКЗ, виготовленого виробничим способом, для дослідження та його використання здійснюють відповідно до інструкції щодо його застосування.

9. Технологія приготування ВКЗ безпосередньо в лабораторії визначається відповідно до Інструкції щодо приготування та використання контрольних зразків для внутрішньолабораторного контролю якості досліджень, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 14 січня 2015 року № 4.

10. Використання для ВЛКЯ позитивних та негативних ВКЗ, що входять до складу тест-систем/набору реагентів, не допускається.

1. ВКЗ використовується для оцінки збіжності та відтворюваності результатів вимірювань. Оцінку здійснюють на підставі розрахунку таких параметрів:

середнє значення КП;

стандартне відхилення (SD);

коефіцієнт варіації (CV).

На підставі отриманих даних кожний фахівець, залучений до проведення вимірювань, будує контрольні графіки.

2. Процедура проведення ВЛКЯ включає три послідовні стадії:

оцінка збіжності результатів вимірювань (далі – стадія 1);

оцінка відтворюваності результатів вимірювань, побудова контрольних графіків (далі – стадія 2);

проведення ВЛКЯ у кожній аналітичній серії (далі – стадія 3).

3. Стадія 1 проводиться з метою перевірки відповідності збіжності результатів вимірювань встановленим критеріям. Для цього одноразово здійснюють 10 вимірювань одного ВКЗ в одній аналітичній серії. Отримані дані вносяться в таблицю оцінки збіжності результатів вимірювань згідно з додатком 4 до цього Порядку.

При відповідності збіжності результатів вимірювань встановленим нормам (CV10 не більше 12 %) переходять до стадії 2. Якщо CV10 перевищує 12 %, необхідно відшукати можливі причини похибок за правилами Вестгарда (додаток 1) і провести роботу щодо їх усунення.

4. Стадія 2, яка включає оцінку відтворюваності результатів вимірювань, побудову контрольних графіків і складається з трьох етапів, під час яких необхідно дати попередню та остаточну оцінку відповідності значень коефіцієнта варіації (CVвідтв ), а саме:

1) етап 1 проводиться для попередньої оцінки значень коефіцієнта варіації (CV10 ). Для цього працівники лабораторії послідовно проводять аналіз ВКЗ протягом 10 робочих днів в 10 аналітичних серіях в умовах, максимально наближених до реальних (різні дні тижня, години доби, різні співробітники). Результати вимірювань зазначаються в таблиці оцінки відтворюваності результатів вимірювань згідно з додатком 5 до цього Порядку.

Якщо значення коефіцієнта варіації CV10 не перевищує 24 %, переходять до етапу 2; якщо значення коефіцієнта варіації CV10 перевищує 24 %, повторюють етап 1;

2) етап 2 проводиться для остаточної оцінки значень коефіцієнта варіації CV20 (не більше 15%). Для цього працівники лабораторії додатково проводять 10 досліджень ВКЗ в порядку, визначеному у підпункті 1 цього пункту. Результати вимірювань зазначаються в таблиці оцінки відтворюваності результатів вимірювань згідно з додатком 5 до цього Порядку.