Відповідно до статті 7 Закону України "Про попереднє ув’язнення" , частини третьої статті 18 Кримінально-виконавчого кодексу України та з метою удосконалення окремих норм, що регламентують порядок і умови тримання осіб, які тримаються під вартою, і засуджених у слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби України,

1. Затвердити Правила внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, що додаються.

2. Визнати таким, що втратив чинність, наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань від 20 вересня 2000 року № 192 "Про затвердження нормативно-правових актів з питань тримання і поведінки осіб, узятих під варту, і засуджених у слідчих ізоляторах Державного департаменту України з питань виконання покарань", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2000 року за № 751/4972 (із змінами).

3. Департаменту взаємодії з органами влади Міністерства юстиції України (Зеркаль О.В.) подати цей наказ на державну реєстрацію відповідно до Указу Президента України від 03 жовтня 1992 року № 493 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади".

4. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

5. Контроль за виконанням цього наказу покласти на першого заступника Голови Державної пенітенціарної служби України Сидоренка С.М.

1.1. Ці Правила відповідно до Кримінального процесуального та Кримінально-виконавчого кодексів України, Закону України "Про попереднє ув’язнення" регулюють порядок і умови тримання у слідчих ізоляторах (далі - СІЗО) осіб, які тримаються під вартою, і окремих категорій засуджених до позбавлення волі.

1.2. Ці Правила обов’язкові для всіх СІЗО, установ виконання покарань, що виконують функції СІЗО, та дільниць СІЗО, створених на території установ виконання покарань.

1.3. Терміни, що застосовуються в цих Правилах, мають такі значення:

адміністрація СІЗО - начальник СІЗО, його заступники або особи, які виконують їх обов’язки;

засуджені - особи, вперше засуджені до позбавлення волі за злочини невеликої або середньої тяжкості чи тяжкі злочини, які на підставі статті 89 Кримінально-виконавчого кодексу України залишені у СІЗО для роботи з господарського обслуговування; особи, засуджені до позбавлення волі, вироки щодо яких набрали законної сили і які на підставі статті 87 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі - КВК) підлягають відправленню до установ виконання покарань; особи, засуджені до позбавлення волі, вироки щодо яких набрали законної сили, які на підставі статті 90 КВК тимчасово залишені в СІЗО або переведені до СІЗО з арештного дому, виправного центру, дисциплінарного батальйону або колонії; особи, засуджені до позбавлення волі, вироки щодо яких набрали законної сили, які відповідно до статті 88 КВК переміщуються під вартою з однієї установи до іншої;

камера - обладнане відповідно до чинного законодавства житлове приміщення, призначене для тримання ув’язнених і засуджених у кількості двох і більше осіб;

карцер - приміщення, призначене для тримання ув’язнених і засуджених, які злісно порушують вимоги режиму і до яких застосоване стягнення на підставі статті 15 Закону України "Про попереднє ув’язнення";

неповнолітні особи - ув’язнені віком до 18 років, які тримаються в СІЗО на підставі ухвали слідчого судді (суду) про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також вироку суду, який не набрав законної сили;

одиночна камера - приміщення, обладнане відповідно до законодавства, призначене для одиночного тримання ув’язнених і засуджених, у тому числі з метою забезпечення особистої безпеки, за медичними показаннями, попередження негативного впливу на інших ув’язнених і засуджених тощо;

персонал СІЗО - особи рядового і начальницького складу, спеціалісти, які не мають спеціальних звань, та працівники, які працюють у СІЗО за трудовими договорами;

службові особи СІЗО - особи рядового і начальницького складу, які проходять службу в Державній кримінально-виконавчій службі України;

черговий помічник - черговий помічник начальника СІЗО;

ув’язнені - особи, які тримаються під вартою на підставі ухвали слідчого судді (суду), і засуджені, вироки щодо яких не набрали законної сили.

1.4. Діяльність адміністрації СІЗО ґрунтується на суворому дотриманні законності та визначається відповідно до положення про СІЗО. Обов’язки адміністрації СІЗО визначено статтею 21 Закону України "Про попереднє ув’язнення".

1.5. Тримання ув’язнених і засуджених відповідно до завдань кримінального судочинства здійснюється на принципах неухильного додержання Конституції України, вимог Загальної декларації прав людини, інших міжнародних правових норм і стандартів поводження з ув'язненими і не може поєднуватися з навмисними діями, що завдають фізичних чи моральних страждань або принижують людську гідність.

1.6. СІЗО утворює Голова Державної пенітенціарної служби України.

1.7. Забороняється розміщення на території СІЗО відділень будь-яких

філій, представництв або інших підрозділів юридичної особи або представників фізичної особи - підприємця тощо.

1.8. Наповнення СІЗО установлюється і змінюється ДПтС відповідно до норм житлової площі, встановлених статтею 11 Закону України "Про попереднє ув’язнення".

2.1. Персонал СІЗО звертається до ув’язнених на "ви" і називає їх "ув’язнений", "ув’язнена" та прізвище. До засуджених персонал СІЗО звертається на "ви" і називає їх "засуджений", "засуджена" та прізвище.

2.2. Працівникам СІЗО не дозволяється вступати в неслужбові стосунки з ув’язненими і засудженими, а також користуватися їх послугами.

3.1. Ув’язнені і засуджені, які тримаються в СІЗО, користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених законодавством України і встановлених ухвалою слідчого судді (суду) або вироком суду.

3.2. Не допускається надання будь-яких пільг чи переваг ув’язненим і засудженим, які тримаються у СІЗО, залежно від їх расової, національної приналежності, ставлення до релігії, майнового стану, політичних поглядів та минулих заслуг.

3.3. Ув’язнені тримаються у СІЗО в порядку, передбаченому цими Правилами та Законом України "Про попереднє ув’язнення".

3.4. Засуджені, які на підставі статті 89 КВК залишені у СІЗО для роботи з господарського обслуговування, тримаються відповідно до цих Правил, користуються правами та мають обов’язки, визначені КВК.

3.5. Засуджені до позбавлення волі, вироки щодо яких набрали законної сили і які на підставі статті 87 Кримінально-виконавчого кодексу України підлягають відправленню до установ виконання покарань, тримаються відповідно до вимог КВК, Закону України "Про попереднє ув’язнення" та цих Правил. Вони користуються правами та мають обов’язки, визначені КВК. До моменту відправлення таких засуджених до визначеного місця відбування покарання їм надається короткострокове побачення з близькими родичами.

3.6. Засуджені до позбавлення волі, вироки щодо яких набрали законної сили, які на підставі статті 90 КВК тимчасово залишені в СІЗО або переведені до СІЗО з арештного дому, виправного центру, дисциплінарного батальйону або колонії, в разі обрання щодо них запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у зв'язку з іншим кримінальним провадженням або в разі прийняття рішення про тимчасову видачу іншій державі тримаються відповідно до Закону України "Про попереднє ув’язнення" та цих Правил. Одержання цими особами посилок і передач, а також купівля ними продуктів харчування і предметів першої необхідності здійснюються в порядку, встановленому КВК для призначеного їм рівня безпеки виправної колонії.

3.7. Ув’язнені та засуджені до позбавлення волі, вироки щодо яких набрали законної сили, які відповідно до статті 88 КВК переміщуються під вартою з однієї установи виконання покарань (СІЗО) до іншої (далі - особи, які прямують транзитом), тримаються відповідно до вимог КВК, Закону України "Про попереднє ув’язнення" та цих Правил, користуються правами та мають обов’язки, визначені Законом України "Про попереднє ув’язнення" та КВК відповідно.

4.1. Ув’язнені і засуджені мають право:

на захист своїх прав та інтересів особисто або за допомогою захисника з моменту затримання або тримання під вартою, а також на повідомлення під час взяття під варту підстав та мотивів тримання під вартою, оскаржувати їх у суді, за особистою письмовою заявою отримати в друкованому вигляді роз’яснення положень статей 28, 29, 55, 56, 59, 62 та 63 Конституції України та інших прав затриманих або осіб, які тримаються під вартою, встановлених законом, у тому числі права здійснювати захист своїх прав та інтересів особисто або за допомогою захисника з моменту затримання або арешту (тримання під вартою) особи, права відмовитися від надання будь-яких пояснень або свідчень до прибуття захисника;

знайомитися з правилами внутрішнього розпорядку СІЗО;

на щоденну прогулянку тривалістю одна година. Вагітним жінкам і жінкам, які мають при собі дітей, неповнолітнім, а також хворим з дозволу лікаря та за їх згодою тривалість щоденної прогулянки може бути збільшена до двох годин;

звертатися по психологічну допомогу;

одержувати передачі або посилки та грошові перекази і передачі;

за висновком лікаря отримувати від родичів (у фабричній, закритій, не пошкодженій упаковці) аналоги медичних препаратів, призначених для проходження курсу лікування;

купувати за безготівковим розрахунком продукти харчування і предмети першої потреби на суму до одного мінімального розміру заробітної плати та без обмежень письмове приладдя, газети і книги через торговельну мережу на замовлення;

користуватись власним одягом і взуттям, мати при собі документи та записи, що стосуються кримінального провадження, а також бланки поштових відділень та квитанції на здані на зберігання речі;

користуватися телевізорами (не більше одного в камері), одержаними від родичів або інших осіб, настільними іграми, газетами і книгами з бібліотеки СІЗО та придбаними через торговельну мережу;

відправляти в індивідуальному порядку релігійні обряди і користуватися релігійною літературою та властивими їх віруванню предметами релігійного культу, що виготовлені промисловим способом з некоштовних матеріалів, якщо при цьому не порушується встановлений у СІЗО порядок, а також не обмежуються права інших осіб;

на восьмигодинний сон у нічний час, під час якого не допускається залучення до участі у кримінальному провадженні та інших діях, за винятком невідкладних випадків;

звертатися із скаргами, заявами та листами до державних органів і посадових осіб у порядку, установленому статтею 13 Закону України "Про попереднє ув’язнення".

Ув’язнені жінки мають право мати при собі своїх дітей віком до трьох років.

Ув’язнені молоді громадяни (віком від 14 до 35 років) мають право на отримування психолого-педагогічної допомоги від спеціалістів центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.

Осіб, які відбувають покарання у місцях позбавлення волі, в разі обрання щодо них запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у зв'язку з іншим кримінальним провадженням або в разі прийняття рішення про тимчасову видачу іншій державі, тримають відповідно до цих Правил. Одержання цими особами посилок і передач, а також купівля ними продуктів харчування і предметів першої необхідності здійснюються в порядку, встановленому Кримінально-виконавчим кодексом України для рівня безпеки виправної колонії, призначеного їм центральним органом виконавчої влади з питань виконання покарань.

Ув’язнені і засуджені, які тримаються в СІЗО, повинні бути ввічливими з персоналом цих установ, а також особами, які їх відвідують, звертатися до них на "ви", називати їх на ім’я та по батькові або "громадянин", "громадянка" і далі за званням чи займаною посадою.

4.2. Ув’язнені і засуджені зобов’язані:

додержуватися розпорядку дня, встановленого в СІЗО, і виконувати законні вимоги адміністрації СІЗО. Не здійснювати умисних дій, що загрожують життю і здоров’ю інших осіб, а також принижують їх гідність;

дотримуватися санітарно-гігієнічних правил, мати охайний зовнішній вигляд, постійно підтримувати чистоту в камері. Після підйому заправляти свої ліжка за єдиним зразком, встановленим адміністрацією СІЗО, і здійснювати вологе прибирання приміщення;

бути ввічливими між собою, а також з персоналом СІЗО, вставати з ліжок, шикуватися в шеренгу та вітатися при вході в камеру персоналу СІЗО;

не вступати в суперечки з персоналом СІЗО, не принижувати його гідність, не протидіяти виконанню ним своїх обов’язків. На вимогу персоналу СІЗО повідомляти своє прізвище, ім’я та по батькові, давати письмові пояснення;

дотримуватися тиші, встановлених правил поведінки і чистоти у дворах для прогулянок;

під час пересування за межами камери в приміщеннях і по території СІЗО тримати руки за спиною;

дбайливо ставитися до інвентарю, обладнання та іншого майна СІЗО, дотримуватися правил пожежної безпеки;

за призначенням персоналу СІЗО чергувати в камері.

4.3. Ув’язненим і засудженим забороняється:

порушувати правила поведінки та правила тримання під вартою;

без дозволу персоналу СІЗО виходити з камер та інших приміщень режимних корпусів;

порушувати лінію охорони та встановлені межі СІЗО;

чинити опір законним діям персоналу СІЗО, перешкоджати виконанню ним своїх службових обов’язків, підбурювати до цього інших ув’язнених і засуджених;

вступати в суперечки та встановлювати неслужбові стосунки з персоналом СІЗО, а також особами, які їх відвідують;

здійснювати передачу будь-яких предметів, вести не визначене законодавством листування, а також перегукуватися і перестукуватися з особами, які перебувають в інших камерах, а під час прогулянки - з особами, які перебувають у сусідніх дворах;

викидати будь-які предмети з вікон, знаходитися на підвіконні, закривати наглядові вічка у дверях і стінах камер;

порушувати цілісність підлоги, стелі, стін, дверей, решіток, робити на них будь-які написи і помітки, псувати книги та інші предмети і речі, що видаються для користування у СІЗО, а також наклеювати, вивішувати будь-що на стіни, вікна і камерний інвентар;

завішувати і міняти без дозволу персоналу СІЗО спальні місця;

тримати та розводити тварин;

користуватися будь-якими саморобними електроприладами, без дозволу персоналу СІЗО проводити ремонт сантехніки та освітлення в камері;

виготовляти, зберігати і користуватися предметами й речами, забороненими для передачі ув’язненим і засудженим, а також для користування та зберігання при собі;

виготовляти, зберігати, розповсюджувати та вживати алкогольні напої, а також наркотичні, психотропні й інші заборонені до вживання речовини;

грати в карти, а також інші азартні ігри з метою матеріальної вигоди, а також організовувати їх;

продавати, дарувати, обмінювати, віддавати речі та інші предмети, які є в особистому користуванні, а також відбирати речі та предмети в інших осіб;

заподіювати собі тілесні ушкодження, у тому числі за допомогою іншої особи, а також завдавати умисної шкоди своєму здоров’ю;

порушувати встановлений порядок проведення побачень, відправлення листів, скарг і заяв;

курити під час проходження коридорами та територією СІЗО;

вживати нецензурні та жаргонні слова, давати і присвоювати прізвиська;

наносити собі або іншим особам, які перебувають у СІЗО, татуювання та заподіювати членоушкодження.

4.4. Черговий у камері зобов’язаний:

при вході в камеру персоналу СІЗО та інших посадових осіб доповідати про кількість осіб, які тримаються в камері, і називати своє прізвище;

стежити за збереженням камерного інвентарю, обладнання та іншого майна;

забезпечувати додержання чистоти в камері;

після приймання їжі збирати та здавати посуд, а також харчові відходи;

підмітати і мити підлогу в камері, прибирати санвузол і підтримувати чистоту у дворі для прогулянки.

Черговий по камері призначається на добу персоналом СІЗО під час кількісної перевірки ув’язнених та засуджених, про що ув’язнений ставить свій підпис у відповідному журналі.

Ув’язнені і засуджені можуть самостійно складати графік чергових по камері та вивішувати його на видному місці.

4.5. Перелік продуктів харчування, предметів першої необхідності, інших речей та предметів, які забороняється передавати ув’язненим і засудженим, а також користуватися та зберігати при собі:

продукти харчування у скляній або металевій тарі, з простроченим терміном реалізації, консервовані продукти із м’яса, риби, овочів, фруктів, виготовлені в домашніх умовах, готові страви, продукти, що потребують додаткового приготування шляхом термічної обробки, продукти, які швидко псуються і потребують зберігання у спеціальних умовах, а також дріжджі, спиртні, слабоалкогольні напої і пиво, одеколон та інші вироби на спиртовій основі, а також напої енергетичної дії (перелік продуктів харчування може бути обмежений за приписом санітарно-епідеміологічної служби);

предмети, вироби та речовини, вилучені з цивільного обігу;

будь-яка зброя, набої, вибухові речовини, а також спеціальні засоби та засоби активної оборони;

гроші, цінні речі та цінні папери;

оптичні прилади (крім окулярів);

будь-які вироби з дорогоцінних металів;

наручні та кишенькові годинники;

наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги та прекурсори, предмети медичного призначення (шприци, голки, джгути тощо);

будь-яка теле-, радіо-, аудіо- та відеоапаратура, аудіо-, відеокасети, CD та DVD диски (за винятком телевізора - один на камеру);

радіоелектронні засоби, призначені для передавання чи приймання радіосигналів (радіостанції, комунікатори, мобільні телефони та зарядні пристрої до них, SIM-картки, скетч-картки поповнення рахунку мобільного зв’язку, пейджери, роутери тощо), друкарські машинки, розмножувальні прилади та гарнітура до них;

комп’ютерна техніка (за винятком комп’ютерної техніки, що встановлена у класах та використовується у навчальному процесі), ігрові консолі та приставки, портативні відеоігри, батарейки та зарядні пристрої до них;

подовжувачі, гірлянди, проводи, дроти, мотузки тощо;

будь-які меблі та предмети побуту, крім установлених у камері, а також різного роду статуетки, сувеніри, квіти, рослини, вази, вазони та горщики тощо;

будь-яка побутова, електрична та електромеханічна техніка (електричні плитки, кип’ятильники, пароварки тощо), крім електрочайника промислового виготовлення;

електричні спіралі, татуювальні пристрої тощо;

вироби та посуд з фарфору, скла, кераміки, металу та нержавіючої сталі, у тому числі каструлі, сковорідки, казанки, ложки, виделки, кружки, тарілки тощо;

література, яка містить інформацію порнографічного характеру;

бритви (крім електричних, механічних та безпечних з касетною голівкою) та інші гострорізальні і колючі предмети;

будь-які колючо-ріжучі предмети, ножі, сокири, молотки, ножівкові полотна та будь-які інші будівельні інструменти та матеріали;

гральні карти заводського та кустарного виготовлення;

фотоапарати, фотоматеріали, хімікати;

лакофарбові речовини, розчинники тощо;

будь-які документи (крім документів та записів, що стосуються кримінального провадження, а також бланків поштових відділень та квитанцій на здані на зберігання речі);

топографічні карти, компаси;

формений одяг, обладнання до нього, а також поясні ремені, підтяжки та краватки;

кольорові ручки та олівці, фарби, копіювальний папір (за винятком простих олівців та ручок чорного, синього або фіолетового кольорів);

музичні інструменти;

будь-яке спортивне знаряддя, у тому числі для заняття бойовими мистецтвами, а також які виготовлені власноруч (боксерські рукавички та груші, рукавички для заняття рукопашним боєм, маківари, гирі, гантелі, штанги тощо).

4.6. Кількість продуктів харчування, предметів першої необхідності, інших речей та предметів, яку ув’язнені і засуджені можуть зберігати при собі:

сухі кондитерські вироби, продукти швидкого приготування та чай - до 1 кг, тютюнові вироби - не більше 10 пачок цигарок або махорки, сірники - не більше 10 коробок або одна запальничка разового використання;

одяг за сезоном - не більше двох комплектів;

взуття за сезоном - не більше однієї пари;

труси, панчохи (шкарпетки), носові хустинки - не більше трьох пар;

діловий костюм, спортивний костюм - по одному комплекту;

спортивне взуття, кімнатні або спортивні тапочки - по 1 парі;

постільні речі, рушник - 1 комплект;

засоби особистої гігієни, інші предмети побуту - не більше одного комплекту кожного найменування;

лікарські засоби - лише за призначенням лікаря за необхідності цілодобового невідкладного прийому (не більше добової норми);

підручники й навчальне приладдя, література, газети, періодичні видання, у тому числі релігійного змісту, - до 10 примірників;

електрочайники - 1 на камеру або на 10 осіб;

побутові електровентилятори промислового виробництва - 1 на камеру (видаються у літній період);

телевізори - 1 на камеру (без можливості перегляду відео за допомогою переносних пристроїв збереження інформації, а також виходу в мережу Інтернет).

Предмети, речі та продукти харчування понад зазначену кількість здаються на склад і видаються у разі потреби. Загальна вага продуктів харчування, які належать ув’язненому чи засудженому, не повинна перевищувати 50 кг (з урахуванням тих, що містяться на складі).

Якщо предмети і речі, що зберігаються на складі, знадобляться ув’язненому чи засудженому і не будуть перевищувати встановленої цими Правилами кількості, вони на підставі заяви видаються власникам. Предмети і речі, що вийшли з ладу внаслідок користування ними, за письмовою заявою власника знищуються адміністрацією СІЗО або за заявою передаються його родичам. Про знищення посадовими особами СІЗО складається акт, з яким ув’язнений або засуджений ознайомлюється під підпис, та додається до його особової справи.

Ув’язнені та засуджені мають право мати при собі в камері по одній сумці з особистими речами, які зберігаються під ліжками, для чого можуть обладнуватися спеціальні скрині. Інші речі здаються на зберігання на склад та видаються відповідно до чинного законодавства.

5.1. Контроль за діяльністю та проведення перевірок СІЗО здійснюються Головою ДПтС, його заступниками, начальниками територіальних органів управління ДПтС та їх заступниками, а персоналом ДПтС та її територіальних органів управління - на підставі приписів або планів-завдань на відрядження, затверджених Головою ДПтС, начальниками територіальних органів управління ДПтС або їх заступниками.

5.2. Міністерство юстиції України здійснює контроль за діяльністю СІЗО відповідно до Порядку взаємодії Міністерства юстиції України з центральними органами виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра юстиції України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 06 червня 2011 року № 1495/5, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 06 червня 2011 року за № 682/19420.

5.3. Нагляд за додержанням законодавства в СІЗО здійснюють Генеральний прокурор України і підлеглі йому прокурори відповідно до Закону України "Про прокуратуру". Прокурор, який здійснює нагляд, має право відвідувати СІЗО у будь-який час.

5.4. Комплексна перевірка СІЗО проводиться один раз на п’ять років ДПтС і один раз на два роки її територіальним органом управління. Через 6 місяців після проведення комплексної перевірки проводиться контрольна перевірка стану усунення виявлених під час інспектування недоліків. Результати та матеріали перевірок, здійснених територіальними органами управління ДПтС, у встановленому порядку надсилаються для контролю до ДПтС.

5.5. У кожному СІЗО ведеться Книга зауважень та пропозицій (додаток 1), яка зберігається в черговій частині і до якої особи, які перевіряють СІЗО, записують свої зауваження та пропозиції.

1.1. Підставами для приймання та тримання у СІЗО ув’язнених і засуджених є:

ухвала слідчого судді (суду) про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або про застосування тимчасового або екстрадиційного арешту та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом;

вирок суду, що набрав законної сили, про засудження до покарання у виді позбавлення волі стосовно засудженого, який не перебував під вартою;

ухвала суду про тимчасове залишення засудженого у СІЗО або переведення засудженого з арештного дому, виправного центру, дисциплінарного батальйону або колонії до СІЗО у випадках, передбачених статтями 90 КВК та 537 КПК;

ухвала суду про скасування звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням та направлення його для призначеного відбування покарання у виді обмеження або позбавлення волі.

З урахуванням особи суд може направити засудженого до обмеження волі до місця відбування покарання у порядку, встановленому для осіб, засуджених до позбавлення волі. У цьому випадку засуджений звільняється з-під варти при прибутті до місця відбування покарання.

1.2. Особи, які прямують транзитом, приймаються в СІЗО і направляються до місця призначення на підставі довідок-витягів з особових справ і попутних списків у порядку, визначеному законодавством. При розбіжності даних на довідці-витязі з особової справи з опитуванням особи, яка прямує транзитом, черговий помічник розкриває особову справу, про що складається акт.

1.3. Жінки, які мають дітей віком до трьох років, можуть бути прийняті в СІЗО з дітьми. Підставою для приймання жінки з дитиною є свідоцтво про народження дитини або інші документи, які підтверджують походження дитини від указаної особи чи право на опікунство, а за відсутності таких документів - письмове розпорядження слідчого судді (суду), який здійснює кримінальне провадження.

2.1. Контроль за строками тримання ув’язнених і засуджених здійснюється підрозділами контролю за виконанням судових рішень СІЗО відповідно до Інструкції про роботу відділів (груп, секторів, старших інспекторів) контролю за виконанням судових рішень установ виконання покарань та слідчих ізоляторів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 червня 2012 року № 847/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14 червня 2012 року за № 957/21269.

2.2. Підстави та порядок звільнення ув’язнених з-під варти визначаються відповідно до статті 20 Закону України "Про попереднє ув’язнення".

2.3. Начальник СІЗО у строк, що не перевищує семи діб до закінчення строку дії ухвали слідчого судді (суду) про тримання під вартою або закінчення передбаченого законом строку тримання під вартою як запобіжного заходу, якщо цей строк не продовжено в установленому законом порядку, письмово повідомляє про це слідчого або суд, які здійснюють кримінальне провадження, а також відповідного прокурора. Копія такого повідомлення долучається до особової справи ув’язненого.

2.4. За п’ять днів до закінчення максимального строку тимчасового арешту начальник СІЗО надсилає прокурору та суду, що прийняв рішення про застосування тимчасового арешту, повідомлення про день його закінчення, копія якого долучається до особової справи ув’язненого або засудженого.

2.5. За десять днів до закінчення максимального строку екстрадиційного арешту начальник СІЗО надсилає прокурору Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя чи його заступнику, а також суду, який прийняв рішення про застосування екстрадиційного арешту, повідомлення про день його закінчення, копія якого долучається до особової справи ув’язненого або засудженого.

2.6. Звільнення із СІЗО ув’язнених і засуджених, оплата їхнього проїзду і забезпечення одягом здійснюються відповідно до законодавства.

2.7. Звільнення засуджених після відбуття строку покарання або достроково здійснюється відповідно до статей 153 та 154 КВК.

3.1. Приймання від конвою ув’язнених і засуджених здійснюється черговим помічником або заступником чергового помічника.

3.2. Ув’язнені, щодо яких при прибутті до СІЗО з ізолятора тимчасового тримання Міністерства внутрішніх справ України строк тримання під вартою закінчився і відповідно до КПК не продовжений, у СІЗО не приймаються.

3.3. При цьому обов’язково перевіряється наявність документів, що є підставою для тримання в СІЗО ув’язнених і засуджених, визначених главою 1 цього розділу. Після цього вони опитуються, а відповіді на поставлені питання звіряються з даними, що зазначені в їх особових справах, та візуально порівнюються з документами (копіями), які посвідчують їх особу.

3.4. Протягом доби з дня прибуття до СІЗО ув’язнені підлягають обшуку, медичному огляду, дактилоскопуванню і фотографуванню, а їх речі оглядаються. Засуджені підлягають обшуку, а їх речі оглядаються. Речі, вироби та речовини, зберігання яких заборонено, вилучаються відповідно до вимог статті 7 Закону України "Про попереднє ув’язнення" та цих Правил.

3.5. На період оформлення облікових документів ув’язнені і засуджені розміщуються у приміщеннях збірного відділення на строк не більше двох годин з додержанням вимог ізоляції. Ці приміщення повинні бути обладнані місцями для сидіння, забезпечені достатнім освітленням, санвузлами, вентиляцією та умовами, що відповідають санітарно-гігієнічним правилам. Час поміщення осіб до приміщень збірного відділення і час їх переведення до камер фіксується в Книзі чергувань по корпусному відділенню.

3.6. Ув’язненим і засудженим залишаються предмети, речі і продукти харчування, які не забороняється їм передавати, користуватися ними та зберігати при собі. Речі, що залишаються ув’язненому або засудженому, записуються в камерну картку за формою згідно з додатком 2 до цих Правил.

3.7. Перелік продуктів харчування, предметів першої необхідності, інших речей та предметів, які забороняється передавати ув’язненим і засудженим, а також користуватися ними та зберігати при собі, визначено підпунктом 4.6 пункту 4 глави 4 розділу І цих Правил.

3.8. Результати особистого обшуку ув’язнених і засуджених, які прибули до СІЗО, оформлюються протоколом особистого обшуку ув’язненого (засудженого) за формою згідно з додатком 3 до цих Правил, у якому зазначаються всі вилучені речі та який підписується посадовими особами СІЗО, які проводили обшук, і ув’язненим (засудженим), якого обшукували. Відмова ув’язненого чи засудженого підписати протокол та його претензії, заявлені під час обшуку, зазначаються в протоколі.

3.9. Ув’язнені і засуджені, які прибули до СІЗО (у тому числі ті, які прямують транзитом), проходять первинний медичний огляд лікарем або фельдшером у медичному кабінеті збірного відділення, гігієнічне миття та дезобробку особистого одягу з метою виявлення осіб, які становлять епідемічну загрозу для оточення або потребують невідкладної медичної допомоги відповідно до законодавства.

3.10. Ув’язнені і засуджені, які пройшли гігієнічне миття, одержують постільну білизну, а за необхідності - одяг і взуття встановленого законодавством зразка. В обов’язковому порядку переодягаються ув’язнені і засуджені, які надійшли у форменому одязі.

3.11. Приймання до СІЗО іноземців та осіб без громадянства здійснюється відповідно до законодавства України та міжнародних договорів, ратифікованих Україною.

3.12. З ув’язненими, які вперше прибули до СІЗО, адміністрація СІЗО протягом трьох діб з моменту їх прибуття організовує вивчення даних про їх особистість, проводить психологічну діагностику особистості, виявляє осіб, які схильні до нападу на персонал СІЗО, втечі, самогубства або членоушкодження, вживання спиртних напоїв та наркотичних засобів, інших протиправних дій.

У цей період адміністрація СІЗО зобов’язана:

повідомити ув’язненим про підстави та мотиви взяття під варту, роз’яснити право на оскарження в суді підстав та мотивів взяття під варту;

ознайомити під підпис ув’язнених і засуджених з Правилами поведінки осіб, узятих під варту, та засуджених у слідчих ізоляторах (розписка долучається до особової справи). Текст Правил поведінки, виготовлений друкарським способом, вивішується в усіх камерах, виробничих майстернях та інших приміщеннях, де перебувають ув’язнені і засуджені.

Для організації роботи з ув’язненими, які вперше прибули до СІЗО, наказом начальника СІЗО створюється робоча група, до складу якої обов’язково входять психолог та медичний працівник.

3.13. Усі ув’язнені та засуджені, які прибули до СІЗО, підлягають обов’язковому тілесному огляду на наявність тілесних ушкоджень відповідно до Порядку взаємодії закладів охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров’я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров’я України від 10 лютого 2012 року № 239/5/104, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 лютого 2012 року за № 212/20525.

4.1. Переведення ув’язнених до інших СІЗО, розташованих за межами області, здійснюється за письмовим розпорядженням осіб та органів, які здійснюють кримінальне провадження.

4.2. Переведення ув’язнених з одного СІЗО до іншого, що розташований у межах однієї області чи Автономної Республіки Крим, здійснюється за письмовим розпорядженням начальника територіального органу управління ДПтС України з обов’язковим письмовим повідомленням про це особи чи органу, які здійснюють кримінальне провадження, та відповідного прокурора, який здійснює нагляд за додержанням законів при проведенні досудового розслідування.

1.1. Ув’язнені і засуджені розміщуються в камерах відповідно до вимог режиму та ізоляції, визначених статтями 7 і 8 Закону України "Про попереднє ув’язнення", відповідно до плану покамерного розміщення за формою згідно з додатком 4 до цих Правил.

1.2. Ув’язнені і засуджені тримаються у маломісних (від 2 до 6 осіб) або загальних (від 7 осіб і більше) камерах. Їх розміщення у камерах здійснюється черговим помічником за узгодженням з оперативним відділом СІЗО, неповнолітніх - з оперативним відділом і відділом соціально-психологічної роботи СІЗО.

1.3. Розміщення ув’язнених і засуджених, які потребують медичної допомоги, проводиться з урахуванням рекомендацій медичних працівників СІЗО. Ув’язнені і засуджені з ознаками інфекційних або паразитарних захворювань розміщуються в камерах, що виділяються під карантин. Строк карантину визначається медичними показаннями.

1.4. Неповнолітні розміщуються в окремих корпусах, секціях або поверхах, у маломісних камерах (по 4-6 осіб) з додержанням вимог ізоляції, викладених у пункті 1.1 цієї глави, з урахуванням їх віку, фізичного розвитку і соціальної занедбаності.

1.5. Ув’язнені і засуджені, підозрювані або обвинувачені в одному кримінальному провадженні за наявності письмового розпорядження слідчого або слідчого судді (суду), який здійснює кримінальне провадження, тримаються окремо.

Ізольовано від інших тримаються:

засуджені до довічного позбавлення волі;

засуджені, яким покарання у виді смертної кари або довічного позбавлення волі замінено позбавленням волі на певний строк у порядку помилування;

особи, які притягуються до кримінальної відповідальності або засуджені за особливо тяжкі злочини.

1.6. Засуджені, які тримаються в СІЗО у зв’язку з повідомленням про вчинення злочину за іншими кримінальними провадженнями, тримаються з дотриманням вимог ізоляції.

Засуджені, які прибули до СІЗО для участі як свідок або інший учасник кримінального провадження, тримаються разом з іншими засудженими відповідно до визначеного їм рівня безпеки установи виконання покарань.

1.7. У стаціонарах медичних частин СІЗО ув’язнені і засуджені, хворі на інфекційні та психічні захворювання, розміщуються окремо від інших осіб, які в них тримаються, з урахуванням виду захворювання.

1.8. При всіх переміщеннях ув’язнених і засуджених (пересування коридорами і територією СІЗО, при проведенні прогулянок, гігієнічного миття, прийому лікарем, соціально-виховної та психологічної роботи, на виробничих об'єктах тощо) необхідно дотримуватися вимог ізоляції.

1.9. У разі підтвердження інформації про реальну загрозу життю і здоров’ю ув’язненого чи засудженого, з метою збереження даних досудового розслідування, захисту від можливих посягань та запобігання вчиненню ним нового злочину або за наявності на те медичних підстав, за вмотивованою постановою про переведення ув’язненого (засудженого) в одиночну камеру (додаток 5), санкціонованою прокурором, він може триматися в одиночній камері.

Застосування цього заходу до неповнолітніх не допускається, а в разі виникнення загрози їх життю вони переводяться до іншої маломісної або загальної камери.

2.1. Камери, карцери та інші приміщення СІЗО забезпечуються меблями, інвентарем і предметами господарського призначення відповідно до чинного законодавства. Обладнання у камерах і карцерах міцно монтується до стін та підлоги.

2.2. Кожна камера обладнується робочим (денним) та черговим (нічним) освітленням, а також штепсельними розетками для підключення електроприладів. Керування освітленням та розетками здійснюється вимикачами, що встановлюються з боку коридору біля вхідних дверей. Розетки вмикаються адміністрацією СІЗО у час, визначений розпорядком дня. У нічний час доби (з 22-ї години до 6-ї години) камери повинні освітлюватись за допомогою чергового (нічного) освітлення.

2.3. Розміщення у прогулянкових двориках спортивного інвентарю, окрім перекладин та брусся, забороняється. На дверях прогулянкових двориків обладнуються кватирки для зняття (надівання) наручників.

У середині кожного двору встановлюється лавка, яка надійно кріпиться до підлоги. Для дітей влаштовуються пісочниці та гойдалки.

Прогулянкові двори для хворих на інфекційні хвороби, у тому числі на туберкульоз, обладнуються окремо від інших дворів. На дверях цих дворів робиться напис: "Для хворих на інфекційні хвороби".

2.4. Одиночні камери забезпечуються інвентарем та іншими предметами за нормами, установленими законодавством. Двері одиночних камер обладнуються механічними замками спеціального типу, а за потреби - також електромеханічними, дозвіл на відкриття яких можливо отримати тільки з чергової частини СІЗО.

2.5. Для забезпечення належного нагляду та контролю за поведінкою ув’язнених і засуджених у коридорах, прогулянкових двориках, приміщеннях, камерах, карцерах та стаціонарах медичних частин СІЗО установлюються відеокамери, на вікнах камер встановлюються додаткові технічні засоби виявлення. Адміністрація зобов’язана письмово ознайомити ув’язнених і засуджених під їх особистий підпис про застосування технічних засобів нагляду і контролю.

1.1. Режим у СІЗО - це встановлені відповідно до законодавства порядок і умови тримання ув’язнених і засуджених.

1.2. У кожному СІЗО організовується розпорядок дня, який розробляється відповідно до типового розпорядку дня ув’язнених і засуджених, які тримаються у СІЗО, за формою згідно з додатком 6 до цих Правил, затверджується наказом начальника СІЗО, доводиться до відома ув’язнених і засуджених, а також персоналу СІЗО. Розпорядок дня, виготовлений друкарським способом, вивішується в усіх камерах, виробничих майстернях та інших приміщеннях, де перебувають ув’язнені і засуджені.

2.1. Начальник СІЗО організовує роботу персоналу за змінним графіком таким чином, щоб перебування осіб рядового та начальницького складу забезпечувалося в СІЗО цілодобово.

2.2. У вихiднi і святкові дні, а також у разі ускладнення оперативної обстановки у СІЗО організовується цілодобове чергування адміністрації СІЗО.

3.1. Організація охорони та нагляду за ув’язненими і засудженими у СІЗО здійснюється відповідно до чинного законодавства.

3.2. У випадках, визначених статтею 19 Закону України "Про попереднє ув’язнення", у СІЗО може бути запроваджено особливий режим строком до тридцяти днів.

У разі запровадження особливого режиму в СІЗО посилюються охорона, нагляд за ув’язненими і засудженими, припиняються всі заходи, що проводяться з ними, а також надання побачень та прийняття посилок і передач, здійснюються передбачені законодавством режимні заходи.

3.3. Для припинення групових протиправних дій ув’язнених і засуджених та ліквідації їх наслідків використовуються сили і засоби відповідно до законодавства.

4.1. Адміністрація СІЗО створює необхідні умови для роботи слідчого, прокурора та слідчого судді (суду) у зв’язку зі здійсненням кримінального провадження та забезпечує доставку ув’язнених і засуджених за їх викликами у визначені приміщення в межах СІЗО.

4.2. Забороняється виведення ув’язнених і засуджених з камер на побачення, а також за викликами під час прийому-здачі чергування (не більше однієї години), прийому їжі (сніданок, обід, вечеря) згідно з розпорядком дня, а також у нічний час (з 22-ї години до 6-ї години).

4.3. На виконання постанови, письмового розпорядження чи доручення слідчого, прокурора або слідчого судді (суду) для здійснення кримінального провадження, медичних експертиз на території СІЗО адміністрація зобов’язана:

надати приміщення;

доставити у зазначене приміщення ув’язненого або засудженого та забезпечити його охорону;

забезпечити допуск у СІЗО осіб, які залучаються для участі в слідчих діях;

вручити або ознайомити з необхідними документами ув’язненого або засудженого;

забезпечити присутність персоналу СІЗО при проведенні обшуку, виїмки, при накладенні арешту на майно ув’язненого або засудженого, що зберігається на складі СІЗО або знаходиться в його особистому користуванні.

4.4. З повідомленням про направлення кримінального провадження з одного органу в інший, відповідями на звернення, скаргами, клопотаннями тощо ув’язнені і засуджені ознайомлюються під розписку за формою згідно з додатком 7 до цих Правил, яка долучається до їхніх особових справ.

4.5. Для відправки ув’язнених і засуджених для участі у слідчих діях або судових засіданнях за межами СІЗО ув’язнені і засуджені виводяться з камер та на період оформлення відповідних документів розміщуються у приміщеннях збірного відділення строком не більше двох годин з додержанням вимог ізоляції.

4.6. Ув’язнені і засуджені перед відправкою для участі в кримінальному провадженні за межами СІЗО повинні отримати гаряче харчування або набір сухих продуктів відповідно до норм, встановлених чинним законодавством. Вони повинні бути одягнені за сезоном, мати охайний зовнішній вигляд.

4.7. У разі надходження до СІЗО постанови, письмового розпорядження чи доручення слідчого, прокурора або слідчого судді (суду) про здійснення кримінального провадження за участю ув’язненого або засудженого у режимі відеоконференції адміністрація СІЗО зобов’язана доставити цих осіб у спеціально обладнане приміщення СІЗО.

5.1. Огляди й обшуки приміщень та території СІЗО, а також особистий обшук ув’язнених і засуджених та огляд їх особистих речей проводяться в порядку, установленому законодавством. Не допускається пошкодження інвентарю, інженерно-технічних засобів охорони та іншої власності СІЗО, а також речей та предметів ув’язнених і засуджених.

5.2. Особистий обшук може бути повним і неповним. Повному обшуку підлягають ув’язнені і засуджені під час прийому до СІЗО, перед відправкою за його межі, при поміщенні до карцеру, а також при надходженні інформації про те, що ці особи мають предмети або речовини, заборонені до зберігання і використання. В останньому випадку обшук проводиться за розпорядженням начальника СІЗО або його заступника, за їх відсутності - чергового помічника.

Повний обшук супроводжується ретельним оглядом тіла ув’язненого або засудженого, його одягу, взуття (у разі наявності - протезів). При цьому йому пропонується добровільно здати заборонені предмети та/або речовини і повністю роздягтися. Наклейки пластирів, гіпсові та інші пов’язки перевіряються під контролем медичного працівника.

Під час обшуків персонал СІЗО повинен дбайливо поводитися з речами і предметами, що знаходяться в особистому користуванні ув’язнених і засуджених, не допускати їх необґрунтованого пошкодження.

При виявленні заборонених предметів, зашитих в одязі, тканина акуратно розпорюється по швах, із взуття виймаються супінатори та знімаються металеві набійки. Ремонт одягу та взуття здійснюється за заявою ув’язненого чи засудженого у відповідних майстернях СІЗО.

5.3. Неповний обшук проводиться у разі виведення ув’язнених і засуджених з камер та поміщення до них. Під час неповного обшуку оглядаються одяг і взуття ув’язненого чи засудженого без його роздягання.

5.4. Особистий обшук ув’язнених і засуджених проводиться представником адміністрації СІЗО однієї з ними статі в окремому ізольованому приміщенні. Під час повного обшуку не повинні бути присутніми особи протилежної статі та допускається присутність медичних працівників.

5.5. Огляд речей ув’язнених і засуджених проводиться в їх присутності під час прийому до СІЗО, перед відправкою за його межі, при переведенні в іншу камеру, стаціонар медичної частини або поміщенні в карцер. У всіх інших випадках огляд речей ув’язнених і засуджених проводиться в присутності ув’язненого або засудженого, який чергує по камері.

5.6. Під час проведення особистого обшуку або огляду речей ув’язнених і засуджених можуть застосовуватися технічні засоби виявлення заборонених предметів, речовин і продуктів харчування. Рентгенівську апаратуру дозволяється застосовувати тільки для обшуку одягу або огляду речей ув’язнених і засуджених. З дозволу начальника СІЗО та за рекомендацією медичного працівника проводиться рентгеноскопія тіла ув’язненого чи засудженого.

6.1. Гроші, вилучені в ув’язнених або засуджених під час приймання до СІЗО, зараховуються на їх особові рахунки, а цінні речі і предмети здаються на склад для зберігання.

6.2. Вилучені або прийняті на зберігання від ув’язнених чи засуджених гроші, цінності, особисті речі і предмети за їх письмовою згодою (заявою) можуть бути передані (переказані) родичам або іншим особам.

6.3. Предмети і речі, які не заборонені для передачі ув’язненим і засудженим, а також для користування та зберігання у СІЗО, але перебувають в ув’язнених чи засуджених понад визначену пунктом 4.6 розділу І цих Правил кількість продуктів харчування, предметів першої необхідності, інших речей та предметів, яку ув’язнені і засуджені можуть зберігати при собі, вилучаються та здаються на склад для зберігання, про що посадовими особами СІЗО складається акт, який підписується ув’язненим або засудженим, у якого були вилучені речі понад установлену кількість, та посадовою особою СІЗО, яка прийняла ці речі на склад для зберігання.

6.4. Вилучені в ув’язнених або засуджених гроші та цінні речі і предмети, отримані шляхом обману під час тримання у СІЗО або власник яких не встановлений, передаються в дохід держави згідно з постановою начальника СІЗО про передачу заборонених для зберігання речей та предметів у дохід держави за формою згідно з додатком 8 до цих Правил, санкціонованою прокурором.

6.5. За фактом вилучення в ув’язнених заборонених речей та предметів за рішенням адміністрації СІЗО у десятиденний строк проводиться службове розслідування.

6.6. Вилучення грошей, цінних речей та предметів у засуджених, стосовно яких вироки набрали законної сили, проводиться відповідно до статей 59 та 102 КВК.

6.7. Облік особистих грошей, цінностей та речей ув’язнених і засуджених, виданого їм речового майна здійснюється в порядку, визначеному законодавством.

7.1. Пропускний режим установлюється адміністрацією СІЗО і здійснюється відповідно до порядку, визначеного чинним законодавством.

7.2. Особи, які відвідують СІЗО, пропускаються в СІЗО і випускаються з нього за перепусткою відповідного зразка з одночасним пред’явленням паспорта або іншого документа, що посвідчує особу.

7.3. Особливості відвідування СІЗО представниками засобів масової інформації, громадських та релігійних організацій, а також іншими особами визначаються відповідно до вимог чинного законодавства.

7.4. Відповідно до статті 7 Закону України "Про попереднє ув’язнення" особи, які заходять на територію СІЗО або виходять з неї, та їхні речі підлягають огляду. При проведенні оглядів можуть використовуватися технічні засоби виявлення.

Особам, які відмовилися від проведення огляду, прохід до СІЗО забороняється.

7.5. Особам, які заходять на територію СІЗО, забороняється проносити із собою предмети, заборонені для зберігання та використання ув’язненими та засудженими. Пакети, сумки, речі та предмети вони здають на зберігання в спеціально обладнані приміщення.

При надходженні інформації про те, що особа всупереч встановленому порядку намагається пронести предмети, заборонені для зберігання та користування ув’язненими та засудженими, начальник СІЗО або його заступник, а в разі їх вiдсутностi - черговий помічник приймає рішення про проведення особистого огляду такої особи.

7.6. Посадові особи, які проводять особистий огляд, зобов’язані бути ввічливими і не допускати дій, що порушують права людини та принижують її гідність. Оглядові повинна передувати пропозиція пред’явити заборонені речі, предмети і речовини.

Огляд проводиться в окремому приміщенні і тільки особами однієї статі з особою, яка підлягає огляду. Забороняється проводити в одному приміщенні огляд декількох осіб одночасно.

7.7. Працівникам правоохоронних органів та захисникам дозволяється проносити матеріали та документи, що стосуються провадження за кримінальними справами, з обов’язковим їх оглядом на контрольно-пропускному пункті СІЗО на наявність заборонених предметів.

7.8. Особи, які мають право проводити богослужіння та відправляти релігійні обряди, можуть проносити із собою на територію СІЗО речі та предмети, які використовуються під час їх проведення, а також релігійну літературу. Зазначені речі і предмети підлягають візуальному огляду.

7.9. Педагогічним працівникам дозволяється проносити із собою підручники, навчальні посібники, необхідні для проведення занять.

8.1. Особистий прийом ув’язнених і засуджених здійснюється начальником СІЗО, його заступниками і начальниками відділів та служб за графіком, затвердженим начальником СІЗО, з таким розрахунком, щоб він проводився щодня протягом робочого часу, крім вихідних і святкових днів. Психолог здійснює прийом ув’язнених і засуджених щодня, крім вихідних і святкових днів. Графік доводиться до відома ув’язнених і засуджених, які тримаються у СІЗО.

8.2. Запис на особистий прийом здійснюється посадовими особами СІЗО щодня під час кількісної перевірки ув’язнених і засуджених. Заяви про прийом подаються письмово на ім’я начальника СІЗО і реєструються в порядку черговості їх подання у журналі прийому ув’язнених і засуджених з особистих питань (додаток 9) (далі - журнал прийому) із зазначенням посадової особи, до якої ув’язнений чи засуджений бажає потрапити на прийом.

8.3. Прийом ведеться в порядку черговості подання заяв та їх порядкового номера в журналі прийому. Після закінчення прийому в журналі прийому фіксуються його результати, а на заяві про особистий прийом робиться відмітка. Заява підшивається в особову справу ув’язненого чи засудженого.

8.4. Особистий прийом ув’язнених і засуджених проводиться адміністрацією СІЗО у службових приміщеннях у межах корпусних відділень.

8.5. Особистий прийом родичів ув’язнених і засуджених або інших осіб проводиться за графіком, затвердженим начальником СІЗО, який вивішується в приміщенні для відвідувачів. У цьому самому приміщенні проводиться запис громадян на особистий прийом.

9.1. Ув’язнені і засуджені, у тому числі поміщені до карцеру, мають право на щоденну прогулянку тривалістю не менше однієї години. Неповнолітнім, вагітним жінкам і жінкам, які мають при собі дітей у віці до трьох років, хворим з дозволу лікаря та за їх згодою прогулянка може бути збільшена до двох годин. Тривалість прогулянки може зменшуватися за бажанням ув’язнених і засуджених у разі несприятливих погодних умов, а також адміністрацією СІЗО у разі виникнення надзвичайних обставин.

9.2. Прогулянка проводиться згідно з графіком, затвердженим начальником СІЗО, на території відповідно обладнаних дворів.

9.3. Ув’язнені і засуджені виводяться на прогулянку покамерно - одночасно всі з однієї камери. Ув’язнені і засуджені, які виводяться на прогулянку, повинні бути одягнені за сезоном. У випадку порушення режиму ув’язненими чи засудженими під час перебування в прогулянкових дворах за рішенням начальника СІЗО, його заступника, а в разі їх відсутності - чергового помічника прогулянка припиняється для проведення службової перевірки.

У разі відмови ув’язненого чи засудженого від прогулянки він на цей час виводиться до окремого вільного камерного приміщення, де перебуває під постійним наглядом з боку посадових осіб СІЗО. Забороняється залишати наодинці ув’язнених і засуджених, схильних до самогубства або членоушкодження. Звільнення від прогулянки також може надаватися за рекомендацією медичного працівника СІЗО.

9.4. Для дострокового припинення прогулянки ув’язнені і засуджені можуть звернутися з проханням до чергового помічника, який доповідає про це адміністрації СІЗО для прийняття рішення по суті прохання.

1.1. У разі наявності підстав, передбачених статтею 20 Закону України "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві", адміністрація СІЗО, одержавши заяву або повідомлення про загрозу безпеці ув’язненого або засудженого, перевіряє цю заяву (повідомлення) і в строк не більше трьох діб, а у невідкладних випадках - негайно приймає рішення про застосування або про відмову від застосування заходів безпеки.

Порядок здійснення заходів щодо забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, визначається чинним законодавством.

1.2. Ув’язнені або засуджені, стосовно яких застосовані заходи безпеки, розміщуються в СІЗО з дотриманням вимог ізоляції та користуються всіма правами, передбаченими законодавством.

2.1. Порядок та підстави для застосування заходів фізичного впливу та спеціальних засобів до ув’язнених та засуджених здійснюються відповідно до статті 18 Закону України "Про попереднє ув’язнення".

2.2. Застосуванню заходів фізичного впливу, спеціальних засобів повинно передувати попередження про такий намір. Без попередження заходи фізичного впливу і спеціальні засоби можуть застосовуватися, якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров’ю персоналу СІЗО або інших осіб.

2.3. У разі неможливості уникнути застосування заходів фізичного впливу вони не повинні перевищувати міри, необхідної для виконання покладених на персонал СІЗО обов’язків, i мають зводитися до завдання якнайменшої шкоди здоров’ю ув’язнених та засуджених.

2.4. Рішення про застосування сльозогінних речовин, гумових палиць та заходів фізичного впливу посадові та службові особи СІЗО приймають самостійно.

2.5. Про застосування сльозогінних речовин, гумових палиць та фізичної сили посадова особа складає рапорт, який розглядається начальником СІЗО або особою, яка виконує його обов’язки, реєструється у спеціальному журналі та долучається до особової справи ув’язненого чи засудженого. Одночасно медичним працівником СІЗО здійснюється огляд цієї особи, результати якого заносяться в її медичну картку.

За фактом застосування фізичної сили та спеціальних засобів начальником СІЗО організовується перевірка на предмет обґрунтованості та правомірності застосування цих заходів, після чого матеріали подаються на розгляд прокурору.

2.6. Забороняється нанесення ударів гумовою палицею по голові, шиї, ключичній ділянці, животу та статевих органах, а кийком типу "тонфа" - по голові, шиї, сонячному сплетінні, ключичній ділянці, низу живота, статевих органах, нирках, куприку.

2.7. Наручники застосовуються за розпорядженням начальника СІЗО, його заступників, чергового помічника i його заступника, старшого по корпусному відділенню i начальника варти з переміщення ув’язнених і засуджених у випадках:

вчинення фізичного опору персоналу СІЗО, проявів буйства (до заспокоєння) або за наявності інформації, що ув’язнені або засуджені можуть вчинити втечу чи завдати шкоди оточуючим;

відмови від переміщення, слідування до карцеру;

виведення з камер та переміщення засуджених до довічного позбавлення волі, ув’язнених і засуджених, які схильні до втечі, нападу на адміністрацію та захоплення заручників з урахуванням фізичних вад ув’язнених і засуджених, а також стану їх здоров’я;

переміщення після затримання ув’язненого або засудженого, який вчинив втечу;

спроби самогубства, членоушкодження, нападу на ув’язнених і засуджених або інших осіб.

Посадові особи СІЗО застосовують наручники, доки в цьому є нагальна потреба, з урахуванням випадків, зазначених у цьому пункті.

При застосуванні наручників руки ув’язненого чи засудженого тримаються за спиною, через кожні дві години посадовими особами СІЗО здійснюється перевірка стану фіксації замків (у разі необхідності здійснюється послаблення фіксації), а медичним працівником - стану його здоров’я. При цьому у разі доцільності подальшого їх застосування посадовою особою СІЗО складається обґрунтований рапорт на ім’я посадових осіб, зазначених в абзаці першому цього пункту.

Наручники знімаються при відправленні індивідуальних потреб, за вказівкою лікаря та посадових осіб, які дали розпорядження на їх застосування, або за наказом начальника, вищого за посадою. Про застосування наручників складається рапорт.

2.8. Гамівна сорочка застосовується лише за розпорядженням начальника СІЗО або особи, яка виконує його обов’язки, у присутності чергового помічника і обов’язково під наглядом медичного працівника цієї установи та лише у випадках прояву ув’язненим чи засудженим буйства або безчинства. Висновок медичного працівника про неможливість застосування гамівної сорочки до ув’язненого чи засудженого підлягає виконанню.

У разі відсутності начальника СІЗО або особи, яка виконує його обов’язки, розпорядження про застосування гамівної сорочки може бути надано черговим помічником, про що складається рапорт.

До неповнолітніх, жінок, осіб похилого віку та інвалідів гамівна сорочка не застосовується.

Гамівна сорочка одягається трьома молодшими інспекторами в порожній камері або іншому ізольованому приміщенні. Правопорушник у гамівній сорочці поміщується на матрац обличчям угору i тримається в ній до заспокоєння, але не більше двох годин.

Увесь час перебування у гамівній сорочці правопорушник повинен бути під наглядом молодшого інспектора та медичного працівника. Зняття гамівної сорочки проводиться трьома молодшими інспекторами.

Посадові особи СІЗО, які застосовували гамівну сорочку, доповідають про це начальнику СІЗО рапортом та складають акт, де зазначаються причини, обставини, місце її застосування, час перебування в ній буйної особи. У разі необхідності можуть зазначатися інші відомості, пов’язані із застосуванням гамівної сорочки.

Акт підписується присутніми черговим помічником, медичним працівником СІЗО та молодшими інспекторами, які брали участь у застосуванні гамівної сорочки. Акт затверджується начальником СІЗО, копія якого долучається до особової справи ув’язненого чи засудженого.

2.9. Службові собаки застосовуються:

для охорони території та приміщень СІЗО;

під час виведення ув’язнених чи засуджених з камер та їх супроводу на прогулянку, санітарну обробку, господарські роботи, а також переміщення на пункти обміну та у зворотному напрямку;

під час огляду транспортних засобів i вантажів;

для виявлення наркотичних засобів;

для розшуку, затримання та супроводу ув’язнених або засуджених, які вчинили втечу.

2.10. Порядок застосування вогнепальної зброї визначається чинним законодавством.

2.11. У разі вчинення ув’язненими чи засудженими нападу чи іншої умисної дії, що безпосередньо загрожує життю або здоров’ю персоналу СІЗО та ociб, які перебувають на території СІЗО, а також втечі з-під варти як винятковий захід допускається застосування вогнепальної зброї, якщо іншими заходами припинити такі дії неможливо.

2.12. Зброя застосовується без попередження:

при збройному нападі на персонал СІЗО та ociб, які перебувають на території СІЗО;

при іншому явному нападі на осіб, перерахованих в абзаці другому цього пункту, коли їх життю загрожує безпосередня небезпека;

щодо ув’язненого або засудженого, який тікає зі зброєю або на транспортному засобі під час його руху;

при втечі вночі, в умовах недостатньої видимості, а також у лісистій місцевості;

при затриманні ув’язненого або засудженого, який чинить збройну протидію.

2.13. Зброя застосовується після попереджувального вигуку: "Стій, стрілятиму" i пострілу вгору:

на огороджених об’єктах при спробі ув’язненого або засудженого подолати лінію охорони, а у всіx інших випадках після подолання лінії охорони (крім випадків застосування зброї без попередження, зазначених у пункті 2.12 цієї глави);

при переслідуванні ув’язненого або засудженого;

при нападі на осіб, зазначених в абзаці другому пункту 2.12 цієї глави, коли відсутня безпосередня загроза їх життю.

2.14. Після поранення або смерті в результаті застосування зброї забезпечується охорона місця події до прибуття прокурора, дізнавача або слідчого. У випадках смерті або поранення ув’язненого або засудженого за межами СІЗО, коли немає можливості забезпечити охорону місця події силами варти, посадова особа СІЗО повідомляє про те, що сталося, начальника СІЗО або начальника територіального органу внутрішніх справ, для надання допомоги варті в забезпеченні охорони місця події. Особам, які поранені в результаті застосування зброї, надається медична допомога.

2.15. У кожному випадку поранення або смерті, заподіяння тяжких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень, що сталися внаслідок застосування заходів фізичного впливу або спеціальних засобів, а також про всі випадки застосування вогнепальної зброї начальник СІЗО негайно письмово повідомляє прокурора, безпосереднього начальника i проводить службове розслідування.

2.16. При пострілах, які не потягли за собою смерті, поранення та інших тяжких наслідків, начальник СІЗО організовує проведення службового розслідування.

1.1. Для придбання ув’язненими і засудженими продуктів харчування і предметів першочергової потреби в СІЗО відкриваються та функціонують крамниці і столи замовлень, які здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства.

1.2. Відповідно до статті 9 Закону України "Про попереднє ув’язнення" ув’язнені мають право купувати протягом місяця за безготівковим розрахунком продукти харчування і предмети першочергової потреби на суму до одного мінімального розміру заробітної плати.

Засуджені можуть придбавати продукти харчування та предмети першочергової потреби у порядку, встановленому КВК для призначеного їм рівня безпеки виправної колонії.

1.3. Адміністрація СІЗО створює умови, щоб кожний ув’язнений чи засуджений мав змогу придбавати товари в крамниці цієї установи не менше двох разів на тиждень.

1.4. Виводити ув’язнених і засуджених із камер до крамниці та столу замовлень не дозволяється, товари для них купуються персоналом СІЗО. Графік роботи крамниці СІЗО, асортимент та ціни на товари видаються у кожну камеру для ознайомлення з ними ув’язнених і засуджених.

1.5. Бажаючим придбати продукти харчування і предмети першочергової потреби видається бланк заяви (додаток 10), який після заповнення здається персоналу СІЗО. Бухгалтер СІЗО перевіряє наявність коштів на особових рахунках (картках) ув’язнених і засуджених та списує з особових рахунків (карток) гроші на суму придбаних товарів. Придбаний товар розноситься по камерах та видається ув’язненим і засудженим під особистий підпис у розписці (додаток 10).

2.1. Відповідно до статті 9 Закону України "Про попереднє ув’язнення" ув’язнені мають право одержувати передачі або посилки та грошові перекази і передачі.

Передачі приймаються для ув’язнених загальною вагою не більше 50 кг на місяць. Не допускається обмеження ваги передач, прийнятих для хворих, що страждають захворюваннями, підтвердженими медичним висновком лікаря СІЗО, вагітних жінок і жінок, що мають при собі дітей, а також неповнолітніх.

Засуджені одержують посилки (передачі) і бандеролі відповідно до статті 112 КВК.

2.2. Передачі приймаються в порядку черговості відвідувачів. Для приймання передач обладнується окрема кімната, яка розташована суміжно з приміщенням для відвідувачів. Кімната для приймання передач обладнується спеціальним вікном для спілкування молодшого інспектора з відвідувачами. Зазначене вікно виконується з міцними дверцятами та ґратами, що зсередини зачиняються на замок.

У приміщенні для відвідувачів установлюються столи з письмовим приладдям, меблями, скринька для скарг та заяв. На видному місці вивішуються оголошення із зазначенням часу і порядку приймання передач, а також часу і порядку надання побачень, Перелік продуктів харчування, предметів першочергової потреби, інших речей та предметів, які забороняється передавати ув’язненим, та інша необхідна інформація.

2.3. Особа, яка принесла передачу, заповнює і підписує заяву у двох примірниках за формою, визначеною додатком 11 до цих Правил. Обидва примірники заяви і передача здаються молодшому інспектору, який перевіряє її вміст за найменуваннями, кількістю предметів, продуктів харчування та їх вагою, а також оглядає передачу відповідно до встановленого цими Правилами порядку огляду передач та посилок (додаток 12).

2.4. Звірка ваги та вмісту передач здійснюється у присутності осіб, що доставили їх. Паспорт або документ, що посвідчує особу, повертається після проведення звірки або огляду вмісту передачі.

У разі природного псування вмісту передачі складається акт та на підставі висновку медичного працівника зіпсовані продукти харчування знищуються в присутності адресата.

Предмети, вироби і речі, що не дозволені для користування ув’язненим і засудженим, а також продукти харчування, які швидко псуються, повертаються особі, яка принесла передачу, із зазначенням причини повернення. Виявлені в передачі алкогольні напої, лікарські та інші засоби, що викликають одурманювання, інші заборонені для передачі предмети передаються до оперативного відділу для проведення перевірки і вжиття заходів, визначених законодавством.

2.5. Після прийняття передачі посадова особа СІЗО повертає перший примірник заяви особі, яка її принесла, з розпискою в прийманні, а другий примірник заяви після підпису ув’язненого чи засудженого в одержанні передачі долучає до особової справи такої особи. При відмові ув’язненого чи засудженого розписатися на заяві на ній робиться відповідна відмітка та складається комісійний акт про вручення передачі. У довідковій картці на ув’язненого чи засудженого робиться відмітка про одержання передачі та її вагу, після чого передача видається зазначеним особам.

У випадках відмови ув’язненого чи засудженого з будь-яких причин прийняти передачу, природного псування її вмісту, а також у разі неможливості повернути її відправнику адміністрація СІЗО робить про це відмітку в заяві особи, яка її принесла, складається відповідний акт, який підписується посадовими особами СІЗО, ув’язненим або засудженим.

Вміст передачі передається близьким родичам ув’язненого чи засудженого або знищується за згодою ув’язненого чи засудженого. Продукти харчування можуть бути за їх згодою передані до харчоблоку СІЗО.

2.6. Передача не приймається і повертається особі, яка її принесла, з роз’ясненням причин повернення у випадках:

звільнення ув’язненого чи засудженого з-під варти або вибуття його із СІЗО;

смерті ув’язненого чи засудженого;

відсутності в ув’язненого чи засудженого можливості особисто прийняти адресовану йому передачу (перебування за межами СІЗО у зв’язку з проведенням слідчих дій чи участю в судових засіданнях, при вибутті більш ніж на добу; перебування в медичній частині у несвідомому стані, перебування в закладі охорони здоров’я);

перевищення встановленої загальної ваги передачі. У такому випадку на розсуд особи, яка принесла передачу, частина передачі, що спричиняє перевищення ваги, повертається;

відсутності в особи, яка принесла передачу, паспорта або документа, що посвідчує особу;

наявності письмової відмови ув’язненого чи засудженого в прийомі передачі на свою адресу.

2.7. Приймання передач, адресованих хворим, які перебувають у медичній частині СІЗО, здійснюється відповідно до чинного законодавства.

2.8. У камерах СІЗО встановлюються телевізори невеликих габаритів (діагональ до 80 см) з розрахунку - один на камеру, одержані від родичів ув’язнених (засуджених) або інших осіб. Для отримання телевізора ув’язнений чи засуджений подає начальнику СІЗО письмову заяву.

Передача телевізорів від родичів або інших осіб оформлюється актом, де зазначаються: модель телевізора, назва заводу-виробника, рік випуску, характерні ознаки та за наявності технічний паспорт. Акт складається у трьох примірниках, перший видається особі (власнику), яка передала телевізор, другий долучається до особової справи ув’язненого чи засудженого, третій зберігається у відділі соціально-виховної та психологічної роботи СІЗО. У кількість та вагу передач телевізори не враховуються.

Ув’язненим чи засудженим, які одержали телевізори, забороняється передавати їх в особисте користування іншим особам. У разі виходу з ладу телевізора його ремонт здійснюється в майстерні СІЗО або за його межами за рахунок коштів ув’язнених чи засуджених, їх родичів або інших осіб. Після здійснення ремонту за відповідною заявою телевізори видаються в камери.

У разі вибуття ув’язнених та засуджених в інші установи або до місця відбування покарання телевізори за їх письмовою заявою повертаються особам, які їх передавали, або родичам ув’язненого чи засудженого, а при тимчасовому вибутті для проведення слідчих дій чи участі в судових засіданнях зберігаються на складі СІЗО. Видавати у користування телевізори ув’язнених або засуджених, які вибули до інших установ, у камери або для передачі в інші установи виконання покарань забороняється. Про повернення телевізорів адміністрація СІЗО завчасно повідомляє власників, а їх видача здійснюється під розписку у другому примірнику акта. Зазначені акти здаються в архів для зберігання.

До повернення телевізорів особам, які їх передавали, або родичам ув’язненого чи засудженого вони вилучаються персоналом СІЗО з камер та здаються на склад СІЗО для зберігання. Облік телевізорів на складі здійснюється у спеціальних журналах, до кожного з них додається ярлик із зазначенням прізвища, ініціалів власника та реєстраційного номера згідно з журналом.

2.9. Посилки та бандеролі приймаються від поштових відділень посадовими особами СІЗО.

2.10. Розкриття та огляд вмісту посилки і бандеролі здійснюються комісією в кількості не менше трьох посадових осіб СІЗО, яка призначається начальником СІЗО, у присутності адресата, відповідно до порядку огляду передач та посилок (бандеролей), визначеного додатком 12 до цих Правил.

За результатами розкриття та огляду посилок і бандеролей складається акт, у якому зазначаються: найменування, вага та кількість продуктів і речей, їх зовнішні ознаки та ступінь зносу, а також перелік продуктів або речей, вилучених і зданих на зберігання. Акт підписується членами комісії, оголошується під розписку адресату, після чого підшивається в номенклатурну справу.

Зіпсовані продукти харчування, що надійшли в посилці, на підставі висновку медичного працівника знищуються в присутності адресата, про що складається акт, який підписується посадовими особами СІЗО та ув’язненим або засудженим.

2.11. За результатами виявлення в посилках і бандеролях заборонених для зберігання і використання ув’язненими та засудженими речей і предметів проводиться перевірка та вживаються заходи відповідно до чинного законодавства.

2.12. Посилки та бандеролі повертаються відправникам у випадках:

звільнення або вибуття адресата із СІЗО;

смерті ув’язненого чи засудженого;

наявності письмової відмови ув’язненого чи засудженого.

Посилки повертаються поштовим відправленням з позначкою "підлягає поверненню".

Уміст посилок та бандеролей реєструється в Книзі обліку посилок та бандеролей, що надійшли на адресу ув’язнених (засуджених), та їх вмісту за формою, визначеною додатком 13 до цих Правил.

2.13. Посилки та бандеролі повинні бути вручені ув’язненим і засудженим не пізніше доби з дня їх отримання, а у випадку тимчасового вибуття цих осіб - з дня їх повернення до СІЗО. Посилки та бандеролі, що надійшли на поштову адресу осіб, поміщених у карцер, здаються на склад для зберігання та вручаються ув’язненим і засудженим після закінчення строку їх перебування у карцері. Адміністрація СІЗО не несе відповідальності у разі природного псування вмісту посилки.

2.14. На посадових осіб СІЗО, які здійснюють прийом (видачу) та огляд передач (посилок) і бандеролей, в обов’язковому порядку заводиться форма первинного обліку № 1-ОМК "Особова медична книжка", затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 11 березня 1998 року № 66, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26 березня 1998 року за № 210/2650, яка зберігається на їх робочому місці.

3.1. Ув’язненим та засудженим дозволяється одержувати грошові перекази (у національній валюті) через поштові відділення, банки або касу СІЗО, які відповідно до чинного законодавства зараховуються на особові рахунки.

3.2. Для здійснення грошової передачі ув’язненому чи засудженому родич або інша особа подає заяву у двох примірниках, де зазначається сума коштів, яка підлягає зарахуванню на особовий рахунок ув’язненого або засудженого, та після її розгляду начальником СІЗО вносить до каси СІЗО необхідну суму. Особі, яка внесла кошти, видається квитанція прибуткового касового ордера, копія якого долучається до особової справи ув’язненого чи засудженого.

3.3. Для переказу через поштові відділення, банки або касу особистих коштів ув’язненим чи засудженим подається особиста письмова заява начальнику СІЗО.

3.4. Облік грошових переказів та передач здійснюється бухгалтерією СІЗО.

1.1. Відповідно до статті 12 Закону України "Про попереднє ув’язнення" ув’язненим надаються короткострокові побачення з родичами або іншими особами адміністрацією СІЗО лише з письмового дозволу слідчого або суду, які здійснюють кримінальне провадження, не менше трьох разів на місяць. Тривалість побачення встановлюється від однієї до чотирьох годин з урахуванням побажання ув’язненого, його поведінки та пропускної спроможності приміщень для надання побачень. Дозвіл слідчого або суду, які здійснюють кримінальне провадження, завірений гербовою печаткою, дійсний тільки на одне побачення.

Іноземцям, які тримаються під вартою, побачення з представниками посольств і консульств відповідних держав надається за погодженням з Міністерством закордонних справ України і з письмового дозволу слідчого або суду, які здійснюють кримінальне провадження.

1.2. На підставі письмового дозволу слідчого або суду, які здійснюють кримінальне провадження, а також письмової заяви особи, яка прибула на побачення, начальник СІЗО або його заступник надає письмовий дозвіл і розпорядження черговому помічнику на його проведення.

Побачення ув’язненим та засудженим дозволяється одночасно не більш як з трьома дорослими особами, разом з якими можуть бути неповнолітні особи.

1.3. Громадянам, які прибули на побачення без документів, що посвідчують їх особу, з ознаками чи у стані алкогольного або наркотичного сп’яніння, а також особам, не зазначеним у дозволі, та тим, які відмовилися від проведення огляду речей або особистого догляду, побачення не надається. Про причини відмови в наданні побачення письмово оголошується особі, яка прибула на побачення.

1.4. У разі тимчасової заборони побачень (карантинні заходи, ускладнення оперативної обстановки, введення особливого режиму) начальник СІЗО повідомляє про це прокурора, який здійснює нагляд за додержанням законодавства в місцях попереднього ув'язнення, органи досудового розслідування та судові органи, а в приймальні для відвідувачів вивішується відповідне оголошення.

1.5. Побачення надаються в порядку загальної черги. Перед початком побачення особи попереджаються про те, що під час побачення забороняється:

передавати ув’язненим та засудженим будь-які документи, предмети й речі, продукти харчування, голосно розмовляти, кричати і, за винятком глухонімих, перемовлятися жестами або умовними знаками;

користуватися технічними засобами зв’язку, комп’ютерами, кіно-, фото-, аудіо-, відео- і розмножувальною апаратурою.

Побачення родичів та інших осіб з ув’язненими і засудженими здійснюється у присутності посадових осіб СІЗО.

Якщо на побаченні допускаються зазначені порушення встановленого порядку їх проведення, а також зухвала поведінка та прояви хуліганства, посадова особа СІЗО, яка проводить побачення, попереджає про це, а при допущенні нового порушення припиняє побачення та доповідає рапортом начальнику СІЗО із зазначенням причин припинення побачення.

1.6. У кімнаті, де розташовані кабіни для проведення побачень, одночасно можуть знаходитися декілька ув’язнених чи засуджених з додержанням вимог ізоляції.

Побачення для ув’язнених, які обвинувачуються у вчиненні особливо небезпечних злочинів або засуджених за ці злочини, а також засуджених до довічного позбавлення волі, у тому числі вироки щодо яких не набрали законної сили, проводяться в індивідуальному порядку окремо від інших ув’язнених і засуджених.

1.7. Короткострокові побачення надаються адміністрацією СІЗО у спеціально обладнаній кімнаті для проведення короткострокових побачень (додаток 14).

Побачення неповнолітнім особам та засудженим, залишеним у СІЗО для роботи з господарського обслуговування, надаються в окремих кімнатах (без телефонних кабін, перегородок).

1.8. Побачення близьким родичам з ув’язненим, який перебуває в закладах охорони здоров’я, надаються з дозволу начальника СІЗО або його заступника за наявності письмового дозволу слідчого або суду, які здійснюють кримінальне провадження.

Начальник варти з охорони ув’язненого у закладі охорони здоров’я на підставі письмового дозволу начальника СІЗО або його заступника та письмового дозволу слідчого або суду, які здійснюють кримінальне провадження, допускає близького родича на побачення з ув’язненим з урахуванням розпорядку дня закладу охорони здоров’я та висновку лікаря цього закладу на письмовій заяві близького родича.

1.9. Ув’язненим або засудженим, які перебувають у карцері, побачення з родичами або іншими особами не надаються.

1.10. Тривалі побачення у СІЗО надаються лише засудженим, залишеним у СІЗО для роботи з господарського обслуговування, відповідно до порядку, визначеного КВК.

1.11. Особи, які виводяться на побачення, повинні мати охайний зовнішній вигляд.

2.1. Відповідно до частини третьої статті 42 КПК ув’язнений має право на першу вимогу мати захисника і побачення з ним до першого допиту з дотриманням умов, що забезпечують конфіденційність спілкування; на участь захисника у проведенні допиту та інших процесуальних дій; на відмову від захисника в будь-який момент кримінального провадження; на отримання правової допомоги захисника за рахунок держави у випадках, передбачених КПК та/або законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги, в тому числі у зв'язку з відсутністю коштів на її оплату.

Такі побачення відбуваються під візуальним контролем посадових осіб СІЗО, але в умовах, що виключають можливість прослуховування чи підслуховування.

2.2. Для одержання правової допомоги за письмовою заявою засуджених, їхніх близьких родичів, громадських організацій засудженим надається побачення з адвокатом або іншим фахівцем у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. За бажанням засудженого або адвоката чи іншого фахівця в галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, побачення можуть надаватися наодинці. Побачення надається адміністрацією СІЗО при пред'явленні адвокатом ордера або договору про надання правової допомоги, а іншим фахівцем у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, іншого відповідного документа, а також документів, що посвідчують їх особу.

2.3. Побачення, передбачені пунктами 2.1 та 2.2 цієї глави, надаються без обмеження їх кількості та тривалості у вільний від виконання слідчих дій чи участі в судових засіданнях час, у години, визначені розпорядком дня СІЗО.

2.4. Адміністрація СІЗО повинна забезпечити умови для проведення побачень, у тому числі такі, які виключають при побаченні із захисником можливість третіх осіб мати доступ до інформації, що надається в процесі побачення. При цьому побачення проводяться в умовах, що дозволяють адміністрації СІЗО бачити ув’язненого або засудженого і захисника, але не чути.

2.5. У разі допущення захисником порушень, зазначених у пункті 1.5 глави 1 цього розділу, начальник СІЗО призначає перевірку, результати якої подаються особі або органу, у провадженні яких перебуває справа. У випадку допущення зазначених порушень адвокатом висновок з копіями матеріалів перевірки подається до колегії адвокатів, членом якої він є, для вирішення питання про його відповідальність з подальшим інформуванням адміністрації СІЗО.

2.6. Побачення захиснику з ув’язненим або засудженим, який перебуває в закладі охорони здоров’я, надаються з письмового дозволу начальника СІЗО або його заступника.

Начальник варти з охорони ув’язненого у закладі охорони здоров’я на підставі письмового дозволу начальника СІЗО або його заступника допускає захисника на побачення з ув’язненим або засудженим з урахуванням розпорядку дня закладу охорони здоров’я та висновку лікаря цього закладу на письмовій заяві захисника.

3.1. Відповідно до статті 13 Закону України "Про попереднє ув’язнення" ув’язнені можуть листуватися з родичами та іншими громадянами, а також з підприємствами, установами, організаціями з письмового дозволу особи або органу, які здійснюють кримінальне провадження. Відправлення листів здійснюється через адміністрацію СІЗО за рахунок особистих коштів ув’язнених і засуджених.

Оплата витрат за пересилку кореспонденції (за винятком апеляційних та касаційних скарг) здійснюється за рахунок відправника. У разі відсутності в ув’язненого чи засудженого коштів на придбання марки і конверта вони видаються йому за рахунок СІЗО.

3.2. Порядок приймання скарг, заяв, клопотань та листів ув’язнених, реєстрації і направлення їх адресатам, а також оголошення авторам про результати їх розгляду здійснюються відповідно до статті 13 Закону України "Про попереднє ув’язнення".

3.3. Заяви ув’язнених з питань оскарження в судовому порядку рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, а також оскарження ухвал слідчого судді про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, або продовження строків тримання під вартою, або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту надсилаються адміністрацією СІЗО до визначеного законом суду протягом доби з часу їх подання.

3.4. Скарги, заяви, клопотання і листи, пов'язані з провадженням у справі, не пізніше трьох діб з часу їх подачі надсилаються адміністрацією СІЗО особі або органу, в провадженні яких знаходиться справа. Ця особа або орган розглядають їх у встановленому законом порядку. Скарги, заяви і листи, що містять відомості, розголошення яких може перешкодити кримінальному провадженню, за належністю не надсилаються, а передаються на розгляд особі або органу, які здійснюють кримінальне провадження, про що сповіщаються ув’язнений та прокурор, який здійснює нагляд за додержанням законів при проведенні досудового розслідування.

3.5. Кореспонденція, яку ув’язнені адресують Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, Європейському суду з прав людини, а також іншим відповідним органам міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, уповноваженим особам таких міжнародних організацій та прокуророві, перегляду не підлягає і надсилається за місцезнаходженням протягом доби з часу її подачі. Кореспонденція, яку ув’язнені одержують від зазначених органів та осіб, перегляду не підлягає.

3.6. Кореспонденція, яку ув’язнені адресують захиснику у кримінальному провадженні, що здійснює свої повноваження відповідно до положень КПК, перегляду не підлягає і надсилається за місцезнаходженням протягом доби з часу її подачі. Кореспонденція, яку ув’язнені одержують від такого захисника, перегляду не підлягає.

3.7. Зазначена кореспонденція вручається ув’язненим у запечатаному вигляді (конверті). Перед її відправкою ув’язнені особисто запечатують у конверти зазначену кореспонденцію та передають її відповідальній посадовій особі СІЗО для відправки.

3.8. Листування засуджених здійснюється у порядку, визначеному статтею 113 КВК. Засудженим дозволяється одержувати і відправляти листи і телеграми за свій рахунок без обмеження їх кількості.

3.9. На території відділення, де розміщуються засуджені, які залишені в СІЗО для роботи з господарського обслуговування, вивішуються поштові скриньки, кореспонденція з яких щодня виймається персоналом СІЗО.

3.10. Листи і телеграми, адресовані співучасникам на волі, потерпілим, свідкам злочину, що містять будь-які відомості, які стосуються кримінального провадження, образи, погрози, заклики до розправи, вчинення кримінального або іншого правопорушення, інформацію про охорону СІЗО, його персонал, способи передачі заборонених предметів й інші відомості, які можуть перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні або сприяти вчиненню кримінального правопорушення, виконані тайнописом, шифром, містять державну або іншу таємницю, що охороняється законом, адресату не відправляються, ув’язненим і засудженим не вручаються і передаються особі або органу, які здійснюють кримінальне провадження.

Про зазначене сповіщаються ув’язнений чи засуджений та прокурор.

3.11. Листи, що надійшли на ім’я ув’язнених і засуджених, які вибули із СІЗО, не пізніше триденного строку пересилаються за місцем їх вибуття.

3.12. Реєстрація кореспонденції ув’язнених і засуджених визначається чинним законодавством.

3.13. Адміністрація СІЗО забезпечує виконання вимог Закону України "Про звернення громадян".

3.14. Скарги, заяви і клопотання, викладені письмово, адресовані адміністрації СІЗО, реєструються в журналі прийому ув’язнених і засуджених з особистих питань і доповідаються начальнику СІЗО, який вживає заходів щодо їх розгляду та перевірки або надання роз’яснень по суті. Відповідь на письмову скаргу ув’язненого чи засудженого надається у письмовому вигляді у десятиденний строк та оголошується цим особам під розписку, яка долучається до їх особових справ.

3.15. Якщо у зверненнях з питань, не пов’язаних з кримінальним провадженням, містяться вимоги або пропозиції, які можуть бути вирішені адміністрацією СІЗО на місці, вони розглядаються і вирішуються у встановленому чинним законодавством порядку. Такі звернення надсилаються адресату, а до звернень адміністрація СІЗО долучає довідку про вжиті заходи. Результати розгляду звернень і вжитих заходів оголошуються ув’язненому (засудженому) під розписку, яка долучається до його особової справи.

3.16. Якщо порушені у зверненні питання виходять за межі повноважень адресата, але ув’язнений (засуджений) наполягає на його відправці, таке звернення надсилається у порядку, встановленому статтею 13 Закону України "Про попереднє ув’язнення". До таких звернень адміністрація СІЗО долучає лист (довідку), у якому дає пояснення по суті порушених питань і вжитих заходів для їх вирішення.

3.17. Адміністрація СІЗО за заявою ув’язненого чи засудженого сприяє йому в отриманні від інших державних органів та установ копій та витягів з документів, що стосуються кримінального провадження, зокрема судових та інших рішень. З цією метою адміністрація СІЗО надсилає запит. У разі надходження до СІЗО цих документів адміністрація надає їх ув’язненому чи засудженому для зберігання.

Для підтримання листування з Європейським судом з прав людини та своєчасної відправки необхідних матеріалів у визначені судом строки ув’язнені чи засуджені зберігають кореспонденцію при собі.

3.18. Усі відповіді на заяви, скарги, клопотання та листи ув’язнених і засуджених реєструються, оголошуються під розписку та долучаються до їх особових справ. У разі відмови ув’язненого чи засудженого надати розписку в отриманні кореспонденції адміністрацією СІЗО складається акт про відмову отримати (надати розписку про отримання) кореспонденцію за формою згідно з додатком 15 до цих Правил, який долучається до особової справи.

За заявою ув’язненого чи засудженого, їх родичів або захисника адміністрацією СІЗО можуть надаватися копії відповідей на звернення за рахунок заявників.

При надходженні до ув’язненого чи засудженого листа з Європейського суду з прав людини про необхідність надання копій документів, що містяться в особовій справі ув’язненого чи засудженого, та у разі відсутності коштів на їх особовому рахунку виготовлення копій таких документів здійснюється за рахунок СІЗО. У такому випадку копії необхідних документів надаються адміністрацією СІЗО ув’язненому або засудженому у п’ятиденний строк після подачі ним письмової заяви начальнику СІЗО.

3.19. Звернення ув’язнених і засуджених адміністрація СІЗО супроводжує листами.

1.1. Соціально-психологічна та педагогічна допомога ув’язненим і засудженим спрямована на надання їм послуг правового та культурно-освітнього рівня, дотримання ними законів, виконання вимог режиму тримання та правил поведінки, а також на психологічну підтримку. Надання соціально-психологічної та педагогічної допомоги покладається на персонал соціально-психологічної служби.

1.2. Соціально-психологічна та педагогічна допомога ув’язненим і засудженим здійснюється у формі групових та індивідуальних бесід, просвітницької роботи на основі психолого-педагогічних принципів та методів.

1.3. Програми такої допомоги ув’язненим і засудженим повинні враховувати встановлений законодавством режим тримання у СІЗО, можливості навчання, психологічної допомоги, застосування заходів заохочення і стягнення, а також у встановленому законодавством порядку залучення громадських, благодійних та релігійних організацій.

1.4. Ув’язненим і засудженим, які бажають підвищувати свій загальноосвітній рівень, незалежно від віку створюється можливість для навчання та самоосвіти. Для цього у СІЗО обладнуються навчальні класи (кімнати для виховної роботи) та забезпечується робота загальноосвітніх навчальних закладів.

1.5. Крім основних виховних заходів, у СІЗО проводиться цілеспрямована індивідуально-профілактична робота з виявлення осіб, які належать до груп ризику (схильні до суїциду, втечі, створення конфліктних ситуацій, зі слабкими розумовими здібностями), з попередження конфліктних ситуацій тощо.

1.6. Із засудженими, залишеними в СІЗО для роботи з господарського обслуговування, соціально-виховна робота здійснюється у порядку, встановленому главою 19 Кримінально-виконавчого кодексу України.

1.7. Психологічна допомога ув’язненим і засудженим надається психологами СІЗО. З цією метою у СІЗО створюються та обладнуються відповідно до чинного законодавства робочі кабінети психологів та кімнати психоемоційного розвантаження. Робота психологів СІЗО організовується відповідно до законодавства.

2.1. Адміністрація СІЗО користується даними щодо чисельного, соціально-демографічного, кримінально-правового та персонального складу неповнолітніх осіб, проводить ознайомчі бесіди з новоприбулими та відображає дані первинного вивчення в інформаційній картці про неповнолітню особу, яка тримається у СІЗО (додаток 16).

2.2. Персоналом соціально-психологічної служби СІЗО надаються роз’яснення прав та обов’язків неповнолітніх осіб під їх особистий підпис, які долучаються до особових справ. Протягом усього періоду тримання під вартою неповнолітніх у СІЗО вивчається їх особистість, відстежується поведінка та проводяться профілактичні бесіди персоналом СІЗО, про що не менше одного разу на місяць робляться записи в картці спостереження (додаток 17).

2.3. Адміністрація СІЗО створює належні умови неповнолітнім особам для занять фізичною культурою і спортом шляхом проведення ранкової фізичної зарядки у камерах та занять за окремим планом у спортивній кімнаті.

2.4. З неповнолітніми особами організовуються навчальні заняття, які проводяться у класах з додержанням встановлених статтею 8 Закону України "Про попереднє ув’язнення" вимог ізоляції.

Неповнолітнім особам, які підвищують свій освітній рівень за програмою загальноосвітнього навчального закладу самостійно, надається можливість користуватися підручниками з бібліотеки, без обмежень за свої кошти купувати або отримувати у посилках (передачах) письмове приладдя і користуватися ним. Проводиться їх інформування на правову та санітарно-гігієнічну тематику. Результати проведених заходів відображаються в журналі обліку заходів, проведених з неповнолітніми (додаток 18).

2.5. Неповнолітнім особам дозволяється не менше одного разу на тиждень демонструвати відеофільми, які мають виховне значення, а також проводити перегляд телевізійних передач. Для цих цілей у камерах, де тримаються неповнолітні, обладнується кабельне телебачення, функціонування якого контролюється адміністрацією СІЗО.

2.6. Для забезпечення контролю за дотриманням неповнолітніми особами правил гігієни та санітарії відповідальними посадовими особами СІЗО спільно з медичним працівником щодня здійснюються обходи камер СІЗО з одночасним проведенням огляду неповнолітніх осіб на предмет виявлення тілесних ушкоджень та татуювань. Результати таких обходів та оглядів доповідаються рапортом заступнику начальника СІЗО з соціально-виховної та психологічної роботи та фіксуються у журналі проведення обходів камер СІЗО та огляду неповнолітніх осіб, які в них тримаються (додаток 19).

Результати оглядів новоприбулих неповнолітніх осіб на предмет виявлення у них тілесних ушкоджень і татуювань фіксуються в їхніх медичних картах та журналі реєстрації новоприбулих неповнолітніх (додаток 20).

2.7. Персоналом соціально-психологічної служби СІЗО здійснюється прийом неповнолітніх осіб з особистих питань, ведеться книга обліку заохочень і стягнень, накладених на ув’язнених і засуджених (додаток 21), а також систематично проводиться оформлення та оновлення наочної інформації у режимних корпусах (у відділеннях, на постах), у тому числі де тримаються неповнолітні.

2.8. На неповнолітніх осіб, які направляються для відбування покарання до виховних колоній, заповнюються інформаційні картки на неповнолітню особу, яка тримається у СІЗО, які разом з картками спостереження долучаються до їхніх особових справ.

3.1. Адміністрація СІЗО відповідно до розпорядку дня забезпечує ув’язненим і засудженим трансляцію радіопередач та перегляд телепередач. Камери СІЗО радіофікуються. Мережі радіотрансляції для ув’язнених і засуджених здійснюються від єдиного радіотрансляційного радіовузла.

У вихідні та святкові дні з дозволу керівництва СІЗО з виховною метою час перегляду телепередач може бути збільшений на одну годину.

3.2. Щотижня адміністрація СІЗО здійснює радіотрансляцію Правил поведінки ув’язнених і засуджених у СІЗО.

3.3. Для організації дозвілля ув’язненим і засудженим видаються в камери настільні ігри (шахи, шашки, доміно, нарди та інші логічні ігри) з розрахунку один комплект на 4 особи.

3.4. Час, вільний від проведення слідчих дій, участі в судових засіданнях i виконання заходів, передбачених розпорядком дня СІЗО, є вільним часом, який триває не менш як дві години на добу.

4.1. Ув’язнені і засуджені користуються художньою, науково-технічною і довідковою літературою, газетами та журналами, які є в бібліотеці СІЗО. Книжки з бібліотеки видаються в камери і замінюються відповідальною посадовою особою не менше одного разу на 10 днів, а газети і журнали - у міру їх надходження. Повернені книги, журнали і газети перевіряються працівниками бібліотеки.

Для осіб, хворих на туберкульоз, при інфекційному ізоляторі створюється окрема бібліотека. Книги з цієї бібліотеки у випадках псування списуються і спалюються.

4.2. Книжковий фонд бібліотеки обліковується в інвентарних книгах і за дорученням начальника СІЗО повинен систематично перевірятися комісією на предмет обліку та порядку зберігання літератури, а також постійно оновлюватися.

4.3. Книжковий фонд бібліотеки забезпечується у достатній кількості текстами Конституції України, Кримінального, Кримінального процесуального, Кримінально-виконавчого, Цивільного, Цивільного процесуального кодексів України, Законів України "Про попереднє ув'язнення", "Про прокуратуру", "Про міліцію", "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", інших нормативно-правових актів, що визначають статус та повноваження правоохоронних органів, права та обов'язки осіб, що тримаються під вартою, порядок тримання під вартою, порядок відшкодування збитків, завданих неправомірними діями або бездіяльністю працівників правоохоронних органів та місць попереднього ув’язнення.