Департаментом нотаріату та реєстрації адвокатських об'єднань Міністерства юстиції було проаналізовано інформацію про стан розгляду звернень громадян, що надійшли до Департаменту нотаріату та реєстрації адвокатських об'єднань та регіональних управлінь юстиції.

Як свідчать результати аналізу, до регіональних управлінь юстиції у I півріччі 2007 року надійшло 500 скарг на дії нотаріусів, з яких 143 скарги надійшло через Міністерство юстиції України. За результатами розгляду 38 (I півріччя 2006 року - 31) скарг регіональними управліннями юстиції визнано обґрунтованими.

Протягом 2006 року до регіональних управлінь юстиції надійшло 1046 (2005 - 1170) скарг на дії нотаріусів, з яких 409 (2005 - 468) скарг надійшло через Міністерство юстиції України. За результатами розгляду 81 (2005 - 81) скаргу регіональними управліннями юстиції визнано обґрунтованими.

Слід зазначити, що у 2004 році до територіальних управлінь юстиції надійшло 966 скарг на дії нотаріусів, з яких обґрунтованими було визнано 48 скарг.

Зазначені дані свідчать про те, що склалась стійка тенденція до збільшення надходження на розгляд управлінь юстиції обґрунтованих скарг на дії нотаріусів. Постійне збільшення надходження обґрунтованих скарг свідчить про послаблення контролю з боку начальників територіальних управлінь юстиції за роботою державних та приватних нотаріусів.

За наслідками розгляду обґрунтованих скарг, що надійшли до територіальних управлінь юстиції у 2006 році, завідувачам 10 державних нотаріальних контор, а також 7 державним нотаріусам оголошено догани. Крім того, 1 особу звільнено з посади згідно зі статтею 38 КЗпП України. Наказом Міністерства юстиції України анульовано свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю 1 приватного нотаріуса.

За наслідками розгляду обґрунтованих скарг, що надійшли до територіальних управлінь юстиції у I півріччі 2007 року, завідувачам 6 державних нотаріальних контор та державним нотаріусам 2 державних нотаріальних контор оголошено догани.

Крім того, на протязі I півріччя 2007 року до Департаменту нотаріату та реєстрації адвокатських об'єднань Міністерства юстиції України надійшло 313 скарг, з яких обґрунтованими було визнано 17 скарг (2 скарги - Автономна Республіка Крим; 1 скарга - Волинська область; 5 скарг - Донецька область; 1 скарга - Київська область; 1 скарга - Херсонська область; 5 скарг - м. Київ; 2 скарги - м. Севастополь) (I півріччя 2006 року - 8), а повторних - 52 скарги (I півріччя 2006 року - 62).

Так, обґрунтованою визнана скарга гр. К. на неправомірні дії державного нотаріуса державної нотаріальної контори, якою при видачі свідоцтва про право на спадщину на майно, що належало особі, оголошеній померлою, на порушення частини третьої статті 47 Цивільного кодексу України, не було накладено заборону відчуження спадкової квартири.

Неправомірні дії державного нотаріуса призвели до посвідчення договору купівлі-продажу успадкованого нерухомого майна.

За допущені порушення державному нотаріусу оголошено догану.

Обґрунтованою визнана скарга гр. Р. на неправомірні дії приватного нотаріуса, якою на порушення вимог пункту 47 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції від 3 березня 2004 року N 20/5, яким передбачено, що договори про відчуження або заставу майна (майнових прав) посвідчуються нотаріусом після перевірки відсутності заборони на відчуження або арешту за даними Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, посвідчено договір купівлі-продажу житлового будинку за наявності арешту на предмет договору, накладеного на підставі ухвали районного суду.

Причиною надходження обґрунтованої скарги гр. К. стали неправомірні дії приватного нотаріуса при посвідченні у 2002 році договору купівлі-продажу житлового будинку. До переліку споруд та будівель, частина яких відчужувалась разом з частиною жилого будинку, було включено самовільно побудований скаржником гараж, інформація про який була надана в довідці-характеристиці бюро технічної інвентаризації, чим було порушено положення статті 105 Цивільного кодексу Української РСР, чинного на час укладання договору.

Неналежними визнано також дії приватного нотаріуса, яка прийняла вищевказаний документ в якості правовстановлювального документу та посвідчила договір купівлі-продажу частини житлового будинку. При цьому, нею не було надано належної оцінки цьому документу та житлова площа будинку, частина якого є предметом відчуження, вказана без урахування проведених та узаконених перепланувань житлового будинку.

Визнана обґрунтованою скарга гр. О., за результатами перевірки якої встановлено, що державним нотаріусом неналежним чином виконано вимоги статті 55 Закону України "Про нотаріат" щодо перевірки наявності (відсутності) заборони (арешту) відчуження на об'єкт відчуження і отримано з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна недостовірну інформацію.

Заходи дисциплінарного впливу до державного нотаріуса не застосовувались у зв'язку зі спливом строків, встановлених статтею 148 Кодексу законів про працю України.

З порушенням вимог статті 549 Цивільного кодексу Української РСР та пункту 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 року N 18/5, державним нотаріусом державної нотаріальної контори видано свідоцтво про право на спадщину спадкоємцю, яким не надано доказів прийняття спадщини у строк, визначений законодавством, чим було порушено права спадкоємця - скаржника гр. Г.

За допущені порушення державному нотаріусу оголошено догану.

За результатами розгляду звернення гр. К. встановлено неправомірність дій державного нотаріуса державної нотаріальної контори по стягненню сум державного мита з особи, яка відповідно до пункту 16 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21 січня 1993 року N 7-93 звільнялась від його сплати. До дисциплінарної відповідальності державний нотаріус не притягувався у зв'язку зі спливом шестимісячного строку з дня вчинення проступку, а заявнику було роз'яснено підстави та порядок повернення помилково стягненого державного мита.

Визнано неправомірними та такими, що не відповідають вимогам статті 49 Закону України "Про нотаріат" дії приватного нотаріуса при посвідченні договору купівлі-продажу квартири на підставі підробного правовстановлювального документа. Зазначені факти були встановлені при розгляді скарги дійсних власників квартири гр. гр. М. та Д. За результатами розгляду цього звернення також встановлено порушення приватним нотаріусом вимог статті 3, 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень".

Міністерством юстиції, враховуючи негативні наслідки, які настали внаслідок допущених порушень, буде призначено та проведено перевірки дотримання приватними нотаріусами вимог чинного законодавства при вчиненні нотаріальних дій.

При розгляді скарги гр. С. на дії державних нотаріусів державної нотаріальної контори щодо усунення від спадкування її неповнолітньої доньки, яка прийняла спадщину після померлого батька, було встановлено, що в результаті недбалості та невиконання державними нотаріусами вимог статті 5 Закону України "Про нотаріат" та недотримання ними вимог статті 1258 Цивільного кодексу України, свідоцтво про право на спадщину за законом було видано спадкоємиці другої черги, чим порушено права спадкоємиці першої черги.

Враховуючи допущене грубе порушення законодавства та факт завдання ним шкоди правам та інтересам спадкоємиці, Міністерством юстиції рекомендовано управлінню юстиції розглянути питання щодо доцільності вжиття до нотаріусів заходів, передбачених статтею 12 Закону України "Про нотаріат".

Порушення державним нотаріусом державної нотаріальної контори вимог пункту 33 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 року N 18/5, щодо належної перевірки повноважень представника за довіреністю при посвідченні правочину, стало причиною надходження обґрунтованої скарги гр. С.

Вжити заходів реагування до нотаріуса за допущені порушення неможливо у зв'язку з її звільненням.

Обґрунтованою визнана скарга гр. С. на дії приватного нотаріуса, яким, в порушення вимог статті 52 Закону України "Про нотаріат" вчинену нотаріальну дію не зареєстровано в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій, а в подальшому, перевищуючи надані законодавством повноваження, зазначена нотаріальна дія була ним анульована, що є грубим порушенням норм статті 4, 5 Закону України "Про нотаріат". Оскільки скаржником порушувались також питання щодо недотримання приватним нотаріусом вимог статті 8 Закону України "Про нотаріат", Головним управлінням юстиції проводиться додаткова перевірка. Звернення залишено на контролі Міністерства юстиції України.

Недотримання приватним нотаріусом вимог статті 49 Закону України "Про нотаріат" щодо необхідності відмову у вчиненні нотаріальної дії викласти у письмовій формі, стало причиною надходження обґрунтованої скарги гр. С. За результатами розгляду звернення Міністерство юстиції зобов'язало Головне управління юстиції провести комплексну перевірку діяльності нотаріуса, за наслідками відповідно реагувати.

Порушення вимог пунктів 11 та 23 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року N 20/5, і форми посвідчувального напису при посвідченні довіреності стало причиною надходження обґрунтованої скарги гр. М. на дії приватного нотаріуса.

Питання щодо застосування до приватного нотаріуса відповідних заходів реагування буде вирішуватись за наслідками ухваленого судом рішення.

Невиконання державним нотаріусом державної нотаріальної контори вимог статті 1300 Цивільного кодексу України і внесення нею змін до виданих свідоцтв про право на спадщину без згоди всіх спадкоємців та за відсутності рішення суду про зобов'язання нотаріуса внести зміни до свідоцтв про право на спадщину було причиною надходження скарги гр. Ш.

За допущені порушення чинного законодавства при вчиненні нотаріальних дій державному нотаріусу оголошено догану.

Обґрунтованою визнана колективна скарга гр. Я. щодо дій приватного нотаріуса, яким, при посвідченні договору купівлі-продажу, неналежно виконано вимоги статті 43 Закону України "Про нотаріат" та пункту 13 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 3 березня 2004 року N 20/5, щодо встановлення особи продавця. В якості документа, що встановлює особу, прийнято паспорт, в якому, в порушення пункту 8 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року, не було вклеєно фотокартки особи по досягненню нею відповідного віку.

Міністерством юстиції доручено Головному управлінню юстиції провести комплексну перевірку роботи приватного нотаріуса, за наслідками якої відповідно реагувати.

Невиконання приватним нотаріусом вимог статей 4, 5, 43 Закону України "Про нотаріат" та пунктів 5.2 та 5.3 Положення про порядок постачання, зберігання, обліку та звітності витрачання спеціальних бланків нотаріальних документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 червня 1999 року N 36/5, при посвідченні довіреності та її анулюванні стало причиною надходження обґрунтованої скарги гр. О.

Порушення приватним нотаріусом вимог чинного законодавства при вчиненні вказаного правочину було предметом обговорення на розширеній нараді Головного управління юстиції за участю нотаріусів, а приватний нотаріус підвищила кваліфікацію на курсах підвищення кваліфікації у Центрі перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників юстиції Міністерства юстиції України.

Обгрунтованою визнана скарга гр. П. на дії державного нотаріуса державної нотаріальної контори Київської області, яким при посвідченні договору відчуження об'єкту нерухомого майна не виконано вимоги пункту 45 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року N 20/5, щодо отримання заяви відчужувача про належність йому майна на праві приватної власності.

Заходи дисциплінарного впливу до нотаріуса не застосовувались у зв'язку із закінченням строків, визначених статтею 148 Кодексу законів про працю України.

При розгляді скарги гр. Р. на дії приватного нотаріуса було встановлено факти порушення нотаріусом вимог пункту 10.1 Порядку ведення та заповнення реєстрів для реєстрації нотаріальних дій, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 15 липня 2003 року N 87/5, коли одна нотаріальна дія була зареєстрована нотаріусом як дві самостійні дії.

Приватному нотаріусу вказано на необхідність безумовного виконання нею вимог як законів, так і підзаконних нормативних актів.

Слід зазначити, що на протязі 2006 року до Мін'юсту надійшло 623 (2005 - 757) скарги на дії нотаріусів, з яких 25 (по 1 скарзі - Дніпропетровська, Донецька, Полтавська, Запорізька, Черкаська, Сумська, Вінницька, Миколаївська і Закарпатська області та м. Севастополь; по 2 скарги - Хмельницька, Тернопільська і Чернігівська області та м. Київ; 3 скарги - Житомирська область; 4 скарги - Львівська область) скарг (2005 - 46) Міністерством юстиції України визнано обґрунтованими, а 82 з них надійшли повторно.

Обґрунтованою визнана скарга гр. С., на дії державного нотаріуса державної нотаріальної контори, яка посвідчила договір купівлі-продажу будівлі побутового комбінату між Фондом комунального майна районної ради народних депутатів та гр. П.

При посвідченні згаданого договору нотаріусом не надано належної правової оцінки документам, що були подані для посвідчення цього договору, з яких зокрема, вбачається, що приватизація повинна була здійснюватися шляхом викупу зазначеного нерухомого майна товариством покупців. Цей договір був посвідчений за участю неналежної сторони (покупця - фізичної особи). Крім того, посвідчення зазначеного договору здійснено нотаріусом з викладенням на ньому посвідчувального напису за формою N 22 посвідчувального напису на договорі, який укладається громадянами, замість форми N 23 посвідчувального напису на договорі, який укладається за участю юридичної особи, що, в свою чергу, не передбачає встановлення правоздатності юридичної особи, а також повноважень її представника.

За допущені порушення притягнути державного нотаріуса до дисциплінарної відповідальності неможливо у зв'язку з закінченням строків, визначених статтею 148 Кодексу законів про працю України, та її звільненням з посади державного нотаріуса.

Причиною надходження обґрунтованої колективної скарги гр. Я. та гр. Т. стали неправомірні дії завідувачки державної нотаріальної контори, якою, на порушення вимог статті 1258 Цивільного кодексу України, було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на ім'я спадкоємця п'ятої черги гр. Х., яка знаходилась на утриманні померлого, у зв'язку з чим були порушені права спадкоємців, які входять до кола спадкоємців третьої черги за правом представлення.

За порушення вимог чинного законодавства при вчиненні нотаріальної дії нотаріусу оголошено догану.

За результатами розгляду визнана обґрунтованою скарга гр. А. на дії державного нотаріуса, яким на порушення вимог статті 5 Закону України "Про нотаріат" (далі - Закон) щодо обов'язку нотаріуса сприяти громадянам у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів та статті 42 Закону щодо перевірки відсутності у заінтересованих осіб заперечень проти вчинення нотаріальної дії на підставі заяви гр. П. було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом.

Міністерство юстиції України зобов'язало начальника обласного управління юстиції забезпечити дієвий контроль за виконанням нотаріусом своїх обов'язків та вжити належних заходів реагування за допущені порушення.

Обґрунтованою визнано скаргу гр. К. на дії приватного нотаріуса, яким було порушено вимоги пункту 11 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції від 03.03.2004 N 20/5 (далі - Інструкція), щодо місця вчинення нотаріальних дій.

У лютому 2006 року обласним управлінням юстиції було проведено комплексну перевірку діяльності приватного нотаріуса, результати якої були розглянуті на колегії управління юстиції.

Так, обгрунтованою визнана скарга гр. П. на дії приватного нотаріуса, якою без дотримання положень частини другої статті 777 Цивільного кодексу України посвідчено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення та земельної ділянки. При посвідченні зазначеного договору нотаріусом також допущені порушення вимог Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції від 03.03.2004 N 20/5, та Порядку надання державними органами приватизації згоди на подальше відчуження та передачу в заставу об'єктів, обтяжених зобов'язаннями їх власників перед державою, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 30.03.2001 N 500.

За результатами розгляду визнана обгрунтованою скарга гр. Ф. на дії завідувача державної нотаріальної контори, якою було порушено Закон України "Про звернення громадян" в частині строків розгляду звернення та статтю 19 цього Закону щодо всебічного розгляду звернення.

Заходи дисциплінарного впливу до нотаріуса не застосовувалися у зв'язку з закінченням строків, передбачених статтею 148 Кодексу законів про працю України.

Обгрунтованою визнано колективну скаргу гр. Л. та гр. Р. на дії державного нотаріуса, якою при нарахуванні державного мита була допущена арифметична помилка і сума державного мита нарахована більше, ніж передбачено законодавством.