Постановою ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 7 травня 1986 р. N 524-156 (постанова Ради Міністрів УРСР від 08.05.86 р. N 168 було надано право керівникам підприємств і організацій провадити оплату праці працівників, безпосередньо зайнятих на роботах по ліквідації аварії на ЧАЕС по підвищених до 100 % тарифних ставках (відрядних розцінках) і посадових окладах. Конкретні розміри підвищення зазначених ставок (розцінок) і окладів встановлювались з урахуванням складності і терміновості робіт.

На підставі постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 7 травня 1986 р. N 524-156 (постанова Ради Міністрів УРСР від 08.05.86 р. N 168, наказом Міністерства охорони здоров'я СРСР від 14 травня 1986 р. N 104 було надано право підвищувати на 25 % посадові оклади працівників: лікарень, диспансерів, амбулаторно-поліклінічних установ, установ швидкої і невідкладної медичної допомоги, які безпосередньо обслуговували постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС, виконували роботи по дозиметричному і радіометричному контролю та дезактивації джерел радіоактивних випромінювань; які приймали безпосередню участь в проведенні медико-біологічних, дозиметричних і біофізичних обстежень людей, дослідження їх виділень, санітарної обробки хворих, дезактивації території, приміщень, обладнання і приладів структурних підрозділів науково-дослідних установ і медичних вузів медичних працівників ЛТЕК, які проводили обстеження осіб, евакуйованих із зони ЧАЕС (наказ Міністерства охорони здоров'я СРСР від 14 травня 1986 р. N 104).

Відповідно до абзацу другого пункту 1 постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 7 травня 1986 р. N 524-156 (постанова Ради Міністрів УРСР від 08.05.86 р. N 168 обслуговування літаків, вертольотів, пожежної техніки, дезактивація техніки і забруднених ділянок місцевості та деякі інші роботи провадились у подвійному розмірі посадових окладів, а робітників і службовців - по підвищених на 100 % тарифних ставках.

Відповідно до абзацу другого пункту 1 постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 7 травня 1986 р. N 524-156 та на підставі розпорядження Ради Міністрів СРСР від 3 вересня 1986 р. N 1767 (розпорядження Ради Міністрів УРСР від 10 вересня 1986 р. N 530-рс тарифні ставки і посадові оклади працівників, які виконували роботи в районах і на роботах з підвищеною радіоактивністю, підвищувались до 15 %. Міністерствам, відомствам УРСР, облвиконкомам, Київському і Севастопольському горвиконкомам надавалось право встановлювати конкретні розміри підвищення з врахуванням складності і терміновості цих робіт, затверджувати переліки робіт з підвищеною радіоактивністю, які оплачуються в такому ж порядку, було також затверджено перелік населених пунктів з підвищеною радіоактивністю, в яких оплата праці провадилась по підвищених до 25 % тарифним ставкам (посадовим окладам).

Постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 7 травня 1986 р. N 153/10-43 було дозволено керівникам підприємств і організацій (надалі - підприємств), які приймали участь у виконанні робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії, запроваджувати для всіх працівників, які виконували зазначені роботи, відрядну, акордну і інші прогресивні форми оплати праці.

Відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 5 червня 1986 р. N 665-195 "Про оплату праці і матеріальне забезпечення працівників підприємств, організацій і установ, які виконували роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і запобіганням забрудненню навколишнього середовища" (постанова Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 р. N 207-7 оплата праці працівників підприємств, організацій і установ (надалі - підприємств), розташованих у зоні ЧАЕС, які виконували роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, повинна провадитись з дня аварії в розмірах, передбачених розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 р. N 964 - у III, II, I зонах небезпеки у 5-, 4-, 3-кратному розмірах в порівнянні з нормами, встановленими діючим законодавством.

Перелік населених пунктів і виробничих об'єктів, де оплата праці провадилась відповідно до зон небезпеки, затверджено рішеннями Урядової комісії від 07.08.86 р. N 87 (лист Держкомпраці УРСР від 13.08.96 р. N 115), від 19.08.86 р. N 108 (лист Держкомпраці УРСР від 26.08.86 р. N 124), від 18.09.86 р. N 173 (лист Держкомпраці УРСР від 24.09.86 р. N 140), від 05.01.87 р. N 339 (лист Держкомпраці УРСР від 09.01.87 р. N 1).

На решті території зони відчуження, що не була віднесена до зон небезпеки (зона особливого контролю), оплата праці провадилась з дня аварії виходячи з підвищених до 100 % тарифних ставок, посадових окладів, відповідно до Постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 7 травня 1986 р. N 524-156 (постанова Ради Міністрів УРСР від 08.05.86 р. N 168.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 25.10.2000 р. N 12-рп/2000 зоною відчуження є територія, що з 26.04.86 р. охоплює ту частину радіаційно небезпечних земель, рівень забруднення яких зумовив необхідність евакуації населення у 1986 році на підставі відповідних актів органів державної влади, незалежно від часу прийняття цих актів та проведення евакуації.

Оплата праці водіїв по підвищених тарифних ставках і посадових окладах для відповідних зон небезпеки і зони особливого контролю провадилась за фактично відпрацьований час у цих зонах. Оплата праці водіїв, які виконували роботу поза зонами, провадилась в одинарному розмірі (рішення Урядової комісії від 30 вересня 1986 р., Тимчасовий порядок оплати праці працівників підприємств, організацій і установ Міненерго СРСР, які приймали участь в роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС і запобіганням забрудненню навколишнього середовища).

Підвищена в кратних розмірах оплата праці не утворювала нових тарифних ставок (посадових окладів), це була доплата за особливі умови праці (роз'яснення Держкомпраці СРСР, Міністерства енергетики і електрифікації СРСР і ЦК профспілки робітників електростанцій і електротехнічної промисловості від 26.05.86 р., Тимчасовий порядок оплати праці працівників підприємств, організацій і установ Міненерго СРСР, які приймали участь в роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС і запобіганням забрудненню навколишнього середовища).

Відповідно до статті 105 КЗпП Української РСР робітникам і службовцям, які виконували на тому ж підприємстві поряд зі своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткову роботу за іншою професією (посадою) або обов'язки тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи, провадилася доплата за суміщення професій (посад) або виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника відповідно до законодавства СРСР.

Розміри доплат за суміщення професій (посад) або виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника встановлювались адміністрацією підприємства за погодженням з профспілковим комітетом.

Відповідно до порядку оплати праці плаваючого складу річкового флоту, членам екіпажів суден, які в період експлуатації виконували обов'язки відсутніх працівників, виплачувалось 110% посадових окладів відсутніх працівників (постанова Ради Міністрів СРСР від 29.09.60 р. N 1066, постанова Ради Міністрів УРСР від 22.11.60 р. N 1889).

Розпорядженням Ради Міністрів Української РСР від 18 листопада 1986 р. N 643-р було дозволено керівникам підприємств, які виконували роботи в районах з підвищеною радіоактивністю, викликаною аварією на ЧАЕС, встановлювати працівникам доплати за суміщення професій (посад), розширення зони обслуговування чи збільшення обсягів робіт до 50 % тарифної ставки (посадового окладу) по основній роботі в порядку, передбаченому постановою Ради Міністрів СРСР від 4 грудня 1981 р. N 1145.

Показники кратності не застосовувались на надбавки за високу професійну майстерність, класність, високі досягнення в праці, за виконання особливо важливої роботи на строк її виконання (пункт 41 листа Міненерго СРСР і Мінатоменерго СРСР, погодженого з галузевим ЦК профспілок від 05.05.88 р.).

Розмір доплат за суміщення професій, розширення зони обслуговування або збільшення обсягу робіт, за роботу з важкими і шкідливими і з особливо важкими і особливо шкідливими умовами праці (наприклад, поварам, які постійно працювали біля плити), за роботу в нічний час, бригадирам із робітників, не звільнених від основної роботи за керівництво бригадою в період виконання робіт у зоні відчуження, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, міг визначатись із застосуванням показника кратності (п. 41 листа Міненерго СРСР і Мінатоменерго СРСР, погодженого з галузевим ЦК профспілок від 05.05.88 року).

Додаткова оплата праці в зоні відчуження в нічні години постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 р. N 207-7 встановлена за кожну годину роботи в нічний час в розмірі 35% тарифної ставки.

Годинні тарифні ставки для визначення додаткової оплати праці за роботу в нічний час обчислювались відповідно до постанови Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 27 грудня 1972 р. N 383/35.

Постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 5 червня 1986 р. N 665-195 (постанова Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 р. N 207-7 було дозволено підприємствам залучати працівників на роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС у зоні відчуження і запобіганням забрудненню навколишнього середовища, у вихідні і святкові дні з оплатою у подвійному розмірі.

Оплата роботи у зоні відчуження у святкові дні (частина друга статті 73) та у вихідні дні провадилась за правилами статті 107 КЗпП Української РСР за фактично відпрацьовані у святковий чи вихідний день години, із застосуванням показників кратності:

1) відрядникам - за подвійними відрядними розцінками;

2) працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки;

3) працівникам, які одержують місячний оклад (наприклад, лікарям), - у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилась в межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилась понад місячну норму.

Відповідно до статей 67, 68 КЗпП Української РСР загальним вихідним днем є неділя. На підприємствах, де робота не може бути перервана в загальний вихідний день у зв'язку з необхідністю обслуговування населення (магазини, підприємства побутового обслуговування і інші), вихідні дні встановлювались місцевими радами народних депутатів.

Відповідно до постанови Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 7 травня 1986 р. N 153/10-43 премія за роботу в зоні ЧАЕС виплачувалась у відповідності з діючими на підприємстві системами преміювання. Встановлені граничні розміри премій було дозволено підвищувати до 60% тарифної ставки (окладу) на місяць (підпункт 4 пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 р. N 207-7.

Тимчасовий порядок оплати праці працівників підприємств, організацій і установ Міненерго СРСР, які приймали участь в зазначених роботах, зобов'язував керівників підприємств, розташованих у зоні відчуження, затвердити інструкції по табельному обліку, положення про порядок оплати праці і преміювання робітників, інженерно-технічних працівників і службовців, графіки проведення робіт (змінності), довести зазначені документи до відома всіх працівників.

Відповідно до пункту 16 додатка 1 до постанови ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 17 вересня 1986 р. N 1115 премії по новій системі преміювання, яка вводилась з 1 січня 1987 р., нараховувались на заробіток за відрядними розцінками, тарифними ставками, за фактично відпрацьований час, з врахуванням доплат за суміщення професій, розширення зони обслуговування або збільшення обсягу робіт, за роботу з важкими і шкідливими і з особливо важкими і особливо шкідливими умовами праці, за інтенсивність праці, за ненормований робочий день у водіїв автомобілів, за перевезення небезпечних вантажів річковим транспортом, за роботу в нічний час бригадирам із робітників, не звільнених від основної роботи за керівництво бригадою; надбавки: за високу професійну майстерність, високі досягнення в праці, класність, за виконання особливо важливої роботи на строк її виконання, за вчену ступінь, а також на оклад, установлений з врахуванням вченого ступеня, персональні надбавки (постанова Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 18 листопада 1986 р. N 491/26-175 із доповненнями, затвердженими постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 10 серпня 1987 р. N 477/23-80).

На доплату за роботу в надурочний час та святкові дні премія не нараховувалась (роз'яснення Держкомпраці СРСР і ВЦРПС від 21 травня 1959 р. N 16).

Приклад.

Особа працювала на роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, у III зоні небезпеки 2 і 3 травня 1986 р. по 9 годин щодня, даній категорії працівників підприємства положенням про преміювання передбачено преміювання в розмірі 50%.

У цьому випадку премія повинна нараховуватися за робочий і за святковий дні таким чином: годинна тарифна ставка х 9 годин х х 5 (кратність) х 0,5.

Розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 р. N 964-рс голові Урядової комісії було надано право виплачувати працівникам одноразову винагороду за виконання особливо важливих і відповідальних робіт в залежності від небезпеки їх проведення в розмірі до 1000 крб.

Запроваджувалась одноразова премія за рахунок коштів, що виділялись Мінфіном СРСР і Держпланом СРСР в розпорядження Міненерго СРСР для заохочення працівників підприємств, незалежно від їх відомчого підпорядкування. Розмір премії, що виплачувалась одному працівнику, не повинен був перевищувати 400 крб. (підпункт 3 пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 р. N 207-7), порядок виплати премії визначено розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 24 червня 1986 р. N 1512-р.

У відповідності з постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1986 р. N 523, зазначена премія (не більше 400 крб. на місяць) додається до суми заробітку, із розміру якого призначається пенсія.

Після 1 березня 1987 р., відповідно до рішення Урядової комісії від 2 лютого 1987 р. N 351, премія за основні результати господарської діяльності начислялась у зоні ЧАЕС на заробітну плату виходячи із підвищених не більше як у два рази тарифних ставок, посадових окладів, відрядних розцінок.

Відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР від 9 квітня 1988 р. N 441 Мінатоменерго СРСР, Міністерству середнього машинобудування СРСР та Міненерго СРСР виділялись кошти для заохочення учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Розмір однієї премії понад установлені чинним законодавством максимальні розміри премій обмежувався сумою 400 крб. на місяць. Підпункт 3 пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 р. N 207-7 втратив чинність.

Рішенням Урядової комісії від 16 травня 1987 р. N 387 було доручено Мінатоменерго СРСР за участю Міненерго СРСР і Мінсередмашу СРСР розробити і затвердити:

- положення про заохочення працівників цих міністерств за виконання завдань по дезактивації і відновленню енергоблока N 3 ЧАЕС, дезактивації м. Прип'ять, забезпечення надійної і безаварійної роботи ЧАЕС та запобігання забруднення навколишнього середовища;

- порядок і умови використання коштів, що виділялись Мінатоменерго СРСР, Міненерго СРСР і Мінсередмашу СРСР.

Постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 7 травня 1986 р. N 153/10-43 для працівників, які виконували роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії в зоні радіоактивного випромінювання, встановлювався 6-годинний робочий день.

У зв'язку з тим, що годинні тарифні ставки для робітників визначені виходячи з 7-годинного робочого дня (постанови ЦК КПРС. Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 12 грудня 1972 р. N 842, від 17 вересня 1986 р. N 1115, від 24.12.76 р. N 1057 тощо), годинна тарифна ставка при режимі 6-годинного робочого дня у зоні ЧАЕС визначалася таким чином: відповідна годинна тарифна ставка при 7(8)-годинному робочому дні множилася на середню тривалість робочого часу в годинах (при 7/8-годинному робочому дні) за місяць (173,1 год.), а одержаний результат ділився на 152,5 - середню тривалість робочого часу за місяць в годинах при 6-годинному робочому дні (роз'яснення Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 5 жовтня 1973 року N 13/30, затверджене постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 5 жовтня 1973 року N 266/30).

Приклад.

Годинна тарифна ставка при 8-годинному робочому дні 65,9 коп. в перерахунку при 6-годинному робочому дні складатиме 74,8 коп. (65,9 х 173,1 : 152,5).

Особам, оплата праці яких провадилась виходячи з місячних тарифних ставок (окладів) годинна тарифна ставка при 6-годинному робочому дні визначалася діленням місячної ставки (окладу) на норму робочих годин по календарю у даному місяці при 6-годинному робочому дні (роз'яснення Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 27 грудня 1972 р. N 383/35.

Приклад.

Посадовий оклад працівника - 120 крб., годинна тарифна ставка цього працівника при 6-годинному робочому дні складатиме у травні 1986 р. 83,3 коп. (120 : 144 години), а в липні 1986 р. 74,1 коп. (120 : 162 години).

За повідомленням Адміністрації зони відчуження і зони безумовного (обов'язкового) відселення від 13.05.98 р. N 13/564 кар'єри по видобуванню і навантаженню піску були розташовані в зоні відчуження біля сіл Лелів і Чистогалівка, міст Прип'ять і Чорнобиль, між селами Лелів і Копачі та селами Янів і Копачі. При визначенні годинної тарифної ставки у зоні ЧАЕС на роботах по навантаженню піску, доплати і надбавки за професійну майстерність, високі досягнення в праці, виконання особливо важливих робіт (які не утворюють новий посадовий оклад), встановлені працівнику за основним місцем роботи, не повинні враховуватись (абзац четвертий підпункту 1 пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 р. N 207-7.

У випадку підвищення відповідно до чинного законодавства посадових окладів керівних та інженерно-технічних працівників підприємств першої групи по оплаті праці на 10-15 %, годинна тарифна ставка при шестигодинному робочому дні у зоні відчуження визначається із врахуванням цього підвищення, яке утворює новий посадовий оклад.

Для педагогічних працівників, відповідно до Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, годинна тарифна ставка обчислюється діленням місячної тарифної ставки (посадового окладу) на кількість годин викладацької (педагогічної) або виховної роботи у конкретному місяці, виходячи з тривалості педагогічної роботи в день.

Наприклад, годинна тарифна ставка вчителя старших класів при нормі 3 години педагогічної роботи в день 72 години за місяць (24 х 3) і тарифній ставці 170 крб. становитиме 2,36 крб. (170 : 72).

Якщо цей вчитель був учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (виконував роботи по навантаженню піску, що не є педагогічною діяльністю), його годинна тарифна ставка на роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, при встановленому в зоні ЧАЕС режимі 6-годинного робочого дня та 6-денного робочого тижня становитиме в травні 1986 року 1,18 крб. (170 : 144 години).

Годинна тарифна ставка (оклад) при нарахуванні заробітної плати за роботу в зоні відчуження, пов'язану з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, обчислюється виходячи з посадового окладу по основній роботі і кількості робочих годин за календарем відповідного місяця при 6-годинному робочому дні і 6-денному робочому тижні. Підвищення посадових окладів педагогічних працівників установ і закладів освіти за почесні звання та вчену ступінь доктора чи кандидата наук та за використання в роботі іноземної мови утворювало новий посадовий оклад і враховувалось при обчисленні годинної тарифної ставки при режимі 6-годинного робочого дня в зоні ЧАЕС, додаткова оплата праці за класне керівництво, перевірку зошитів і письмових робіт, завідування кабінетами, за суміщення професій при цьому не враховувалась.

При обчисленні годинної тарифної ставки при режимі 6-годинного робочого дня в зоні ЧАЕС завідуючих магазинами, їдальнями і структурними одиницями, не звільнених від основної роботи продавця, повара тощо, якщо показники нижчі передбачених для підприємств (структурних одиниць) 7-ї групи по оплаті праці, потрібно враховувати, що посадовий оклад (тарифна ставка) цих осіб встановлюються з врахуванням доплати в розмірі до 20% окладу продавця, повара тощо.

Робота в надурочний час оплачувалась відповідно до ст. 106 Кодексу законів про працю УРСР:

- при почасовій оплаті праці за перші дві години - в полуторному розмірі, за наступні - в подвійному розмірі.

Приклад.

Працівник працював у липні 1986 р. в III зоні небезпеки 9 годин. Його заробіток визначається виходячи з годинної тарифної ставки 74,1 коп. таким чином: (74,1 х 6 х 5) + (74,1 х 2 х 5 х х 1,5) + (74,1 х 1 х 5 х 2) = 40,75, або (74,1 х 9 х 5) + (74,1 х х 2 х 5 х 0,5) + (74,1 х 1 х 5 х 1) = 40,75 крб.;

- при відрядній оплаті праці доплата за роботу в надурочний час провадилась в розмірі 50 % тарифної ставки почасовика за перші дві години надурочної роботи, а починаючи з третьої години - в розмірі 100% тарифної ставки почасовика відповідного розряду.

Приклад.

Працівник з відрядною системою оплати праці працював у липні 1986 р. в III зоні небезпеки 9 годин. Понад заробіток, начислений по відрядних розцінках, йому потрібно нарахувати доплату за роботу в надурочний час протягом трьох годин виходячи з годинної тарифної ставки 74,1 коп. таким чином: (74,1 х 2 х 5 х 0,5) + (74,1 х 1 х х 5 х 1);

- у тих галузях народного господарства, де встановлено єдині тарифні ставки для робітників-відрядників і почасовиків, за роботу у надурочний час провадилась доплата в розмірі, встановленому законодавством СРСР. Наприклад, водіям автомобілів понад основну оплату по тарифній ставці або відрядним розцінкам провадилася доплата за роботу в надурочний час у розмірі 37,5% установленої тарифної ставки за перші дві години і в розмірі 75% за решту надурочного часу (пункт 28 постанови Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 14 грудня 1972 р. N 322/34).

Приклад.

Водій з годинною тарифною ставкою при 6-годинному робочому дні 74,8 коп. працював протягом 9 годин у III зоні небезпеки. Якщо підсумований облік його робочого часу не провадився, доплата (понад оплату праці за перевезений вантаж відповідно до даних шляхового листа) повинна нараховуватись таким чином: (74,8 х 2 х х 5 х 0,375) + (74,8 х 1 х 5 х 0,75).

Облік робочого часу водіїв здійснювався на основі табеля обліку робочого часу, шляхового листа і інших документів (постанова Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 16 серпня 1977 р. N 255/16 "Про затвердження Положення про робочий час і час відпочинку водіїв автомобілів").

Якщо працівник протягом робочого дня виконував роботи у різних зонах небезпеки і неможливо виділити хронологічний порядок виконання робіт, для розрахунку доплати за роботу в надурочний час застосовується середній показник кратності, який визначається діленням суми годино-кратності на тривалість роботи.

Приклад.

Протягом робочого дня відпрацьовано 4 години у III зоні небезпеки і 5 годин у I зоні небезпеки. Середня кратність визначається так: (4 х 5 + 5 х 3) : 9 = 3,89.

При застосуванні підсумованого обліку робочого часу та при вахтовому методі виконання робіт, години, відпрацьовані понад нормальну тривалість робочого часу в зоні ЧАЕС, тобто понад 6 годин, не вважаються надурочними, тривалість робочого часу за обліковий період не повинна перевищувати нормального числа робочих годин виходячи з того, що у зоні ЧАЕС було установлено 6-годинний робочий день і 36-годинний робочий тиждень. Як надурочний оплачується час, відпрацьований понад робочий час, передбачений графіком змінності на обліковий період.

При умові нарахування відрядженим працівникам підвищеної оплати праці за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках за фактично відпрацьований час призначення пенсії провадиться без вимог щодо підтвердження документами первинного бухгалтерського обліку кількості відпрацьованих годин (лист Мінпраці України від 05.09.96 р. N 09-3013).

Робота, виконана в святковий або вихідний день понад норму робочого часу, не враховується при підрахунку надурочних годин, оскільки вона і так оплачується за фактично відпрацьований час в подвійному розмірі відповідно до статті 107 КЗпП Української РСР.

Виконання лікарями, середнім медичним персоналом та членами екіпажів суден річкового флоту обов'язків тимчасово відсутніх працівників відповідної категорії не вважалося надурочною роботою, оплата праці провадилася за фактично затрачений робочий час за посадою відсутнього працівника.

Рішеннями Урядової комісії від 26.06.86 р.; 28.10.86 р.; 19.01.87 р. було дозволено провадити оплату надурочної роботи керівних, інженерно-технічних працівників і службовців з ненормованим робочим днем не більше ніж 3 години за добу до 01.03.87 р., а після цієї дати до 31.12.90 р. - не більше ніж 2 години за добу (рішення Урядової комісії від 02.02.87 р. та розпорядження Ради Міністрів Української РСР від 06.01.88 р. N 12-р).

Відповідно до Тимчасового порядку оплати праці працівників підприємств, організацій і установ Міненерго СРСР, які приймали участь в роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС і запобіганням забрудненню навколишнього середовища (роз'яснення Держкомпраці СРСР, Міністерства енергетики і електрифікації СРСР і ЦК профспілки робітників електростанцій і електротехнічної промисловості від 26.05.86 р.), оплата праці робітників, керівних, інженерно-технічних працівників і службовців за червень 1986 р. провадилась у підвищених розмірах за весь фактично відпрацьований надурочний час.

Рішенням Урядової комісії від 17.04.87 р. було дозволено з 01.05.87 р. до 01.11.87 р. провадити оплату праці робітників (включаючи відряджених), які виконували роботи по оперативному обслуговуванню, ремонту і наладці обладнання та на роботах по дезактивації енергоблоків NN 1, 2, 3 Чорнобильської АЕС за фактично відпрацьований час, при тривалості робочого дня до 12 годин, але не більше 250 годин на місяць з наданням одного щотижневого дня відпочинку, а керівних, інженерно-технічних працівників будівельно-монтажних організацій Міненерго СРСР (в т.ч. відряджених) з 01.10.87 р. до 01.01.88 р. - аналогічно рішенню Урядової комісії від 17.04.87 р.

Оплата праці працівників виконкому м. Прип'ять, які постійно перебували у I зоні небезпеки, провадилась із застосуванням показника кратності 3 (лист Держкомпраці УРСР від 31.10.86 р. N 05/2-58).

Відповідно до рішення Урядової комісії від 2 лютого 1987 р. N 351 після 01.03.87 р. термін "зона небезпеки" не застосовувався, оплата праці у зоні ЧАЕС провадилась таким чином:

а) на різних ділянках проммайданчика ЧАЕС в залежності від радіаційної обстановки з застосуванням показника кратності від 2 до 5, а саме:

- працівників, які виконували роботи в приміщеннях і на покрівлі третього енергоблока ЧАЕС, в районі "рудого" лісу, відкритого розподільчого обладнання, в цехах дезактивації, теплових і підземних комунікацій, по обслуговуванню законсервованого третього енергоблока, на територіях, що розташовані безпосередньо біля третього і четвертого енергоблоків, майданчиках будівельної бази і складів обладнання, а також на роботах по похованню радіоактивно забруднених матеріалів у могильниках - у 5-кратному розмірі;

- працівників, які виконували роботи по експлуатації енергоблоків N 1 і N 2, по спорудженню енергоблоків N 5 і N 6 та на розташованих поряд з ними територіях - у 3-кратному розмірі;

- на роботах по ремонту покрівлі енергоблоків NN 1, 2, 5, 6 - в 4-кратному розмірі;

- в приміщенні адміністративно-побутового корпусу ЧАЕС N 1 - у 2-кратному розмірі.

Якщо працівники, які розміщені в АПК-1, виконували роботи на території, де оплата праці провадилась у 3-, 4-, 5-кратному розмірі, оплата праці цих осіб провадиться також у 3-, 4-, 5-кратному розмірі за фактично відпрацьований час на відповідній території, за даними табеля обліку робочого часу по зонах небезпеки;

б) в населених пунктах Копачі, Прип'ять, Лельов (ПУСО, станція перевантаження) - у 3-кратному розмірі;

в) на станції Янів - у 4-кратному розмірі;

г) в решті населених пунктів 30-кілометрової зони - у 2-кратному розмірі.

д) в інших випадках, на об'єктах в межах 30-кілометрової зони, оплата праці провадилась у двократному розмірі при рівні випромінювання до 5-ти мр/год., при рівні випромінювання понад 5 мр/годину - у трикратному розмірі.

Перелік конкретних об'єктів встановлювався щомісячно за даними радіаційної обстановки на підставі даних Управління радіаційного контролю Виробничого об'єднання "Комбінат" і цеху радіаційної безпеки ЧАЕС за станом на 1 число кожного місяця.

Про запровадження порядку оплати праці, відповідно до рішення Урядової комісії від 2 лютого 1987 р. N 351 повідомлялося спільним листом Міненерго СРСР і Мінатоменерго СРСР від 30 - 31 березня 1987 р., погодженим із галузевим ЦК профспілок.

Місто Чорнобиль відносилось до II зони небезпеки до 14 липня 1986 р. включно, з 15 липня 1986 р. до 1 березня 1987 р. до I зони небезпеки, після цієї дати оплата праці працівників підприємств, які виконували роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС у м. Чорнобиль, провадилась у подвійному розмірі тарифних ставок, посадових окладів, відрядних розцінок.

Відповідно до наказу Виробничого об'єднання "Комбінат" від 19.05.87 р. N 166 "Про оплату праці працівників управління автомобільного транспорту", на підставі акта обстеження Управлінням дозиметричного контролю радіаційної обстановки на території АТП-2 оплата праці працівників АТП-2 і апарату Управління автомобільного транспорту на території розташованого в м. Чорнобиль майданчика Будівельного управління 605 провадилась у травні 1987 р. у 3-кратному розмірі.

Наказом Виробничого об'єднання "Комбінат" від 15.02.87 р. N 32 "Про оплату праці працівників ВО "Комбінат" було доручено керівникам виробничих одиниць об'єднання визначити перелік категорій робітників, спеціалістів і службовців, які працювали вахтовим методом організації праці з застосуванням підсумованого обліку робочого часу та виконанням за обліковий період норми робочого часу. Для керівних працівників і спеціалістів, які не працювали вахтовим методом у зв'язку із специфікою роботи або неукомплектованістю персоналу, встановлювався графік роботи. В цьому випадку дозволялась робота у вихідні дні з наданням відгулів в установленому порядку. Показники кратності застосовувались відповідно до даних обліку робочого часу.

Наказом Виробничого об'єднання "Комбінат" від 30.05.87 р. N 179 "Про оплату праці працівників відділу робітничого забезпечення" було визначено, що оплата праці працівників служб громадського харчування, розташованих в приміщенні АПК-1, провадиться в 5-кратному розмірі, в приміщеннях громадського харчування, розташованих у 30-кілометровій зоні, - у 2-кратному розмірі.

Роботу громадського харчування і торгівлі у 30-кілометровій зоні зазначеним наказом зобов'язано здійснювати вахтовим методом організації праці, оплату праці провадити відповідно до Тимчасового положення про вахтовий метод організації праці на ЧАЕС.

За повідомленням Управління радіаційного захисту населення та поводження з радіоактивними відходами МНС України від 11.09.2000 р. N 164/08-454 монтажний район - це територія проммайданчика ЧАЕС, що безпосередньо прилягає до четвертого енергоблока, РЦ-4 означає реакторний цех четвертого енергоблока, 14-й район - сховище відходів ядерного палива, АПК-2 та ПК-2 - адміністративно-побутовий корпус N 2, розташований на проммайданчику ЧАЕС, де рівень експозиційної дози на 01.03.87 р. перевищував 5 мр/год.

Відповідно до постанови ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 29 грудня 1987 N 1497-378 (розпорядження Ради Міністрів УРСР від 6 січня 1988 р. N 12-р) після 1 березня 1988 р. оплата праці працівників провадилась у подвійному розмірі тарифної ставки (посадового окладу) і лише у виняткових випадках і на нетривалий термін, на об'єктах, перелік яких погоджувався з Виробничим об'єднанням "Комбінат", - у трикратному розмірі (лист Міненерго СРСР і Мінатоменерго СРСР, погоджений з галузевим ЦК профспілок від 05.05.88 року).

Порядок оплати праці працівників підприємств, організацій і установ, розташованих у зоні відчуження, поширювався також на підприємства, організації, установи, які мали госпрозрахункові дільниці в зоні Чорнобильської АЕС.

Відповідно до постанови НКП СРСР від 19 червня 1940 року N 1047 службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства для виконання службового доручення поза місцем постійної роботи.

Службова поїздка працівників, постійна робота яких проходить в дорозі, не вважається службовим відрядженням.

Відповідно до Інструкції про службові відрядження в межах СРСР, затвердженої Мінфіном СРСР, Держкомпраці СРСР і ВЦРПС від 15 лютого 1980 р. N 30 працівникам, які перебували у службовому відрядженні, зберігався середній заробіток за всі робочі дні по графіку, встановленому за основним місцем роботи періоду відрядження.

Відповідно до статей 67, 68 КЗпП Української РСР загальним вихідним днем є неділя, на підприємствах, де робота не може бути перервана в загальний вихідний день у зв'язку з необхідні обслуговування населення (магазини, підприємства побутового обслуговування і інші), вихідні дні встановлювались місцевими радами народних депутатів.

Відповідно до роз'яснення Держкомпраці СРСР і Президії ВЦРПС від 8 квітня 1967 р. N 4/П-10 "Про деякі питання, пов'язані з переводом робітників і службовців підприємств, організацій і установ на п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями" для працівників, які забезпечують допоміжне обслуговування основного виробництва (наприклад, ремонт обладнання), при застосуванні графіків п'ятиденного робочого тижня, виходячи з інтересів виробництва, вихідні дні могли надаватись в дні робочого тижня, що не співпадали з днями відпочинку для робітників і службовців основного виробництва.

За час виконання державних обов'язків у додатковий день відпочинку, встановлений у зв'язку з переведенням на п'ятиденний робочий тиждень, середня заробітна плата за місцем роботи за працівником не зберігається, тому що за відпрацьовані п'ять днів йому повністю виплачується тижневий заробіток (роз'яснення Держкомпраці СРСР і Президії ВЦРПС від 8 квітня 1967 р. N 152 "Про деякі питання, пов'язані з переводом робітників і службовців підприємств, організацій і установ на п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями").

Відповідно до абзацу четвертого підпункту 1 пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 р. N 207-7 оплата праці працівників підприємств, організацій і установ, відряджених у зону відчуження для виконання робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС в зоні відчуження і запобіганням забрудненню навколишнього середовища, провадилась у III, II, I зонах небезпеки у 4-, 3-, 2-кратному розмірах тарифної ставки понад середньомісячну заробітну плату, яка відповідно до чинного законодавства зберігалась за основним місцем роботи.

На решті території зони відчуження, що не була віднесена до зон небезпеки (зона особливого контролю), оплата праці повинна провадитись з дня аварії в однократному розмірі тарифних ставок, посадових окладів відповідно до постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 7 травня 1986 р. N 524-156 (постанова Ради Міністрів УРСР від 08.05.86 р. N 168 та абзацу четвертого підпункту 1 пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 р. N 207-7. Зазначене повідомлялось листом Держкомпраці УРСР і Укрпрофради від 08.01.87 р. N 05/2-25-2; 03-51-8.

Територія населених пунктів, із яких у 1986 р. евакуйовано населення на підставі відповідних актів органів державної влади, незалежно від часу прийняття цих актів та проведення евакуації, відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 25.10.2000 р. N 12-рп/2000 відноситься до зони відчуження з дня аварії на ЧАЕС.

Доплати і надбавки, які не утворюють нового посадового окладу, встановлені працівнику за основним місцем роботи, не враховувались при визначенні годинної тарифної ставки у зоні ЧАЕС (абзац четвертий підпункту 1 пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 р. N 207-7).

У зв'язку з тим, що годинні тарифні ставки для робітників визначені виходячи з 7(8)-годинного робочого дня (постанови ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 12 грудня 1972 р. N 842, від 17 вересня 1986 р. N 1115, від 24.12.76 р. N 1057 тощо), годинна тарифна ставка при режимі 6-годинного робочого дня у зоні ЧАЕС визначалася таким чином: відповідна годинна тарифна ставка при 7(8)-годинному робочому дні множилася на середню тривалість робочого часу в годинах за місяць (173,1 год.), а одержаний результат ділився на 152,5 год. - середню тривалість робочого часу за місяць при 6-годинному робочому дні (роз'яснення Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 5 жовтня 1973 року N 13/30, затверджене постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 5 жовтня 1973 року N 266/30).

Особам, оплата праці яких провадилась виходячи з місячних тарифних ставок (окладів), годинна тарифна ставка при 6-годинному робочому дні визначалася діленням місячної ставки (окладу) на норму робочих годин по календарю у даному місяці при 6-годинному робочому дні (роз'яснення Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 27 грудня 1972 року N 12/35 затверджене постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 27 грудня 1972 року N 383/35.

У випадку підвищення відповідно до чинного законодавства посадових окладів працівників підприємств першої групи по оплаті праці на 10-15 % годинна тарифна ставка при шестигодинному робочому дні у зоні відчуження визначається із врахуванням цього підвищення, яке утворює новий посадовий оклад.

Якщо додаткова робота за іншою професією (посадою) або обов'язки тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи виконувались лише за основним місцем роботи, для доплати передбаченої статтею 105 КЗпП Української РСР за період роботи в зоні ЧАЕС підстав не було.

Розпорядженням Ради Міністрів Української РСР від 18 листопада 1986 р. N 643-р було дозволено керівникам підприємств, які виконували роботи в районах з підвищеною радіоактивністю, викликаною аварією на ЧАЕС, встановлювати працівникам доплати за суміщення професій (посад), розширення зони обслуговування чи збільшення обсягів робіт до 50 % тарифної ставки (посадового окладу) по основній роботі в порядку, передбаченому постановою Ради Міністрів СРСР від 4 грудня 1981 р. N 1145.

Доплати, встановлені у зоні відчуження за суміщення професій, розширення зони обслуговування або збільшення обсягу робіт, за роботу з важкими і шкідливими і з особливо важкими і особливо шкідливими умовами праці, за роботу в нічний час, бригадирам із робітників, не звільнених від основної роботи за керівництво бригадою, могли встановлюватись з застосуванням показника кратності (пункт 41 листа Міненерго СРСР і Мінатоменерго СРСР, погодженого з галузевим ЦК профспілок від 05.05.88 року).

Відповідно до порядку оплати праці плаваючого складу річкового флоту, членам екіпажів суден, які в період експлуатації виконували обов'язки відсутніх працівників, виплачувалось 110% посадових окладів відсутніх працівників (постанова Ради Міністрів СРСР від 29.09.60 р. N 1066, постанова Ради Міністрів УРСР від 22.11.60 р. N 1889).

Показники кратності не застосовувались на надбавки за високу професійну майстерність, високі досягнення в праці, за виконання особливо важливої роботи на строк її виконання та ін. (пункт 41 листа Міненерго СРСР і Мінатоменерго СРСР, погодженого з галузевим ЦК профспілок від 05.05.88 року).

Надбавки за класність, що виплачувались відповідно до пункту 25 додатка 1 до постанови Держкомпраці СРСР від 14 грудня 1972 р. N 322/34 у відсотках від установленої тарифної ставки за час, відпрацьований у зоні відчуження водієм, встановлювались виходячи із однократної тарифної ставки (пункт 41 листа Міненерго СРСР і Мінатоменерго СРСР, погодженого з галузевим ЦК профспілок від 05.05.88 року).

Постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 5 червня 1986 р. N 665-195 (постанова Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 р. N 207-7 було дозволено підприємствам залучати працівників на роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС у зоні відчуження і запобіганням забрудненню навколишнього середовища, у вихідні і святкові дні з оплатою у подвійному розмірі.

Відповідно до Інструкції про службові відрядження в межах СРСР, затвердженої Мінфіном СРСР, Держкомпраці СРСР і ВЦРПС від 15 лютого 1980 р. N 30, якщо працівник відряджений для роботи у святкові, вихідні дні, компенсація за роботу в ці дні за основним місцем роботи провадиться відповідно до чинного законодавства, тобто за правилами визначеними статтею 107 КЗпП Української РСР.

Крім того, за роботу у зоні відчуження у святкові дні (частина друга статті 73) та у вихідні дні оплата праці провадилась відповідно до статті 107 КЗпП Української РСР за фактично відпрацьовані у святковий чи вихідний день години, із застосуванням показників кратності відповідно до абзацу четвертого підпункту 1 пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 р. N 207-7:

1) відрядникам - за подвійними відрядними розцінками;

2) працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки;

3) працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася в межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму.

Відповідно до постанови Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 7 травня 1986 р. N 153/10-43 премія за роботу в зоні ЧАЕС виплачувалась у відповідності з діючими на підприємстві системами преміювання. Таким чином, якщо до поїздки працівника в зону відчуження або після повернення премія йому нараховувалась за період виконання робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, премія також повинна була бути нарахована в розмірах, визначених діючим на той час на підприємстві положенням про преміювання. При цьому в зазначене положення могли бути внесені зміни у відповідності з підпунктом 4 пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР Укрпрофради від 10 червня 1986 р. N 207-7 щодо підвищення граничного розміру премій до 60% тарифної ставки (окладу) на місяць.

Премії робітникам, інженерно-технічним працівникам і службовцям громадського харчування і торгівлі (в тому числі відрядженим) начислялись у зоні ЧАЕС відповідно до діючого положення про преміювання служб робітничого забезпечення зони ЧАЕС в межах до 60% за виконання конкретних показників.

На доплату за роботу в надурочний час та святкові дні премія не нараховувалась (роз'яснення Держкомпраці СРСР і ВЦРПС від 21 травня 1959 р. N 16).

До введення з 01.01.87 р. нової системи преміювання премії не нараховувались також на надбавки, встановлені відповідно до пункту 83 Положення про підприємство.

При умові нарахування відрядженим працівникам підвищеної оплати праці за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках за фактично відпрацьований час призначення пенсії провадиться без вимог щодо підтвердження документами первинного бухгалтерського обліку кількості відпрацьованих годин (лист Мінпраці України від 05.09.96 р. N 09-3013).

Робота, виконана в святковий або вихідний день понад норму робочого часу, не враховується при підрахунку надурочних годин, оскільки вона і так оплачується за фактично відпрацьований час в подвійному розмірі відповідно до статті 107 КЗпП Української РСР.

Виконання лікарями, середнім медичним персоналом та членами екіпажів суден річкового флоту обов'язків тимчасово відсутніх працівників відповідної категорії не вважалося надурочною роботою, оплата праці провадилася за фактично затрачений робочий час за посадою відсутнього працівника.

Рішеннями Урядової комісії від 26.06.86 р.; 28.10.86 р.; 19.01.87 р. було дозволено провадити оплату надурочної роботи керівних, інженерно-технічних працівників і службовців з ненормованим робочим днем не більше ніж 3 години за добу до 01.03.87 р., а після цієї дати до 31.12.90 р. - не більше ніж 2 години на добу (рішення Урядової комісії від 02.02.87 р. та розпорядження Ради Міністрів Української РСР від 06.01.88 р. N 12-р).

Відповідно до Тимчасового порядку оплати праці працівників підприємств, організацій і установ Міненерго СРСР, які приймали участь в роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС і запобіганням забрудненню навколишнього середовища (роз'яснення Держкомпраці СРСР, Міністерства енергетики і електрифікації СРСР і ЦК профспілки робітників електростанцій і електротехнічної промисловості від 26.05.86 р.), оплата праці робітників, керівних, інженерно-технічних працівників і службовців за червень 1986 р. провадилась у підвищених розмірах за весь фактично відпрацьований надурочний час.

Рішенням Урядової комісії від 17.04.87 р. було дозволено з 01.05.87 р. до 01.11.87 р. провадити оплату праці робітників (включаючи відряджених), які виконували роботи по оперативному обслуговуванню, ремонту і наладці обладнання та на роботах по дезактивації енергоблоків NN 1, 2, 3 Чорнобильської АЕС за фактично відпрацьований час, при тривалості робочого дня до 12 годин, але не більше 250 годин на місяць з наданням одного щотижневого дня відпочинку, а керівних, інженерно-технічних працівників будівельно-монтажних організацій Міненерго СРСР (в т.ч. відряджених) з 01.10.87 р. до 01.01.88 р. - аналогічно рішенню Урядової комісії від 17.04.87 р.

Облік робочого часу водіїв здійснювався на основі табеля обліку робочого часу, шляхового листа і інших документів (постанова Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 16 серпня 1977 р. N 255/16 "Про затвердження Положення про робочий час і час відпочинку водіїв автомобілів").

Середній заробіток для оплати за час відрядження обчислювався відповідно до постанови НКП СРСР від 02.04.30 р. "Про середній заробіток і оплату за неповний місяць" і Основних положень по обліку праці та заробітної плати у промисловості і будівництві, затверджених Держкомпраці СРСР, Мінфіном СРСР, ЦСУ СРСР 27.04.73 р.

Для працівників з почасовою оплатою праці, яка не змінювалася по днях і місяцях (оклад або ставка без доплат, надбавок чи з постійними надбавками і доплатами), денний середній заробіток визначався діленням останнього місячного окладу працівника, включаючи твердий гарантований приробіток, на кількість робочих днів працівника за основним місцем роботи у відповідному місяці.

Для тих працівників, заробіток яких змінювався помісячно (відрядна, акордна, почасово-преміальна оплата), середньоденний заробіток обчислювався з розрахунку фактичного заробітку за два останні календарні місяці роботи з 1-го по 1-ше число. Якщо працівник відбув у службове відрядження навіть в останній день місяця, цей місяць відповідно до чинного законодавства не береться до розрахунку середньомісячного заробітку. Якщо протягом останніх двох місяців працівник певний час хворів, перебував у відпустці, мав вимушений простій, то дні (години), коли він фактично не працював, і суми, виплачені йому за ці дні (години), повинні виключатися при розрахунку середньомісячного заробітку.

При обчисленні середнього заробітку враховувалися: основна заробітна плата, надбавки, доплати, річна винагорода із фонду матеріального заохочення, оплата і доплата за надурочні роботи, якщо вони мали систематичний характер. Виробничі премії враховувалися при підрахунку середнього заробітку в тому разі, якщо вони входили в систему оплати праці на даному підприємстві, тобто не мали разового характеру і якщо вони виплачені за період, що не перевищує трьох місяців (за винятком виплат із фонду матеріального заохочення). Квартальна премія враховувалася у складі заробітку за кожний місяць у розмірі 1/3, а винагорода за загальні підсумки роботи підприємства у розмірі 1/12 частини цієї винагороди, виплаченої за попередній рік.

Премії та інші виплати, не нараховані працівнику своєчасно і виплачені у результаті трудового спору, враховувались у складі заробітку тих місяців, за які вони повинні були бути виплачені.

Якщо середньомісячний заробіток обчислювався з розрахунку двох останніх місяців роботи і в цей період особа працювала в зоні відчуження, збережений середній заробіток визначався з врахуванням оплати праці в підвищених кратних розмірах (лист Мінпраці України від 12.03.97 р. N 06-958).

Оплата праці працівників вугільної промисловості та відряджених у зведений загін Мінвуглепрому СРСР із інших відомств провадилась у зоні ЧАЕС у відповідності з положеннями про систему оплати праці за виконання робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції, затвердженими Мінвуглепромом СРСР 22 та 30.05.86 р. Для забезпечення виконання робіт у стислі строки було організовано роботу змінами - безперервну, круглодобову, без вихідних днів.

Добовий розмір заробітної плати робітникам всіх професій і кваліфікацій, інженерно-технічним працівникам і службовцям зведеного загону, які виконували роботи в зонах N 3, N 2, N 1, нараховувався множенням середнього денного заробітку (тарифної ставки, окладу) на коефіцієнт кратності.

Робітникам комплексної бригади, яка працювала в зоні N 3, оплата праці в кратних розмірах провадилась виходячи із заробітної плати, що встановлювалась в розмірі 20 крб. за зміну. Розрахунок змінного заробітку провадився виходячи з денної тарифної ставки працівників 5-го розряду з 36-годинним робочим тижнем підприємств вугільної промисловості, зайнятих на підземних роботах (в тому числі на гірничо-капітальних роботах) з особливо шкідливими і важкими умовами праці, відповідно до додатка 1 до постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 11 грудня 1981 р. N 1160 таким чином:

Відповідно до додатка N 1 постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 11 грудня 1981 р. N 1160 перерахунок денних тарифних ставках для робітників, які зайняті на підземних роботах у вугільних і сланцевих шахтах за шестигодинний робочий день при 36-годинному робочому тижні, провадиться діленням денної тарифної ставки, зазначеної у розділі II зазначеного додатка до постанови, на коефіцієнт 1,2.

Денну тарифну ставку (20 крб.) визначено таким чином:

13,39 : 1,2 = 11,16 крб. (денна тарифна ставка при 36-годинному робочому тижні)

11,16 х 7 днів тижня х 4 (кратн.) = 312,48 крб. (оплата за тиждень без доплати за роботу у вихідний день)

312,48 х 1,6 = 499,96 крб. (оплата за 7 днів роботи без доплати за роботу у вихідний день, з врахуванням премії в розмірі 60% тарифної ставки)

11,16 х 4 = 44,64 крб. (доплата за роботу у вихідний день)

544,60 : 7 : 4 = 19,45 крб. (розрахунковий змінний заробіток, заокруглено 20 крб. за зміну).

Довідки про заробіток у зоні відчуження працівникам, які виконували роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС у складі зведеного загону Мінвуглепрому СРСР, надавалися Мінвуглепромом УРСР.

Приклад.

Мінвуглепромом УРСР надана працівнику довідка про те, що він у складі зведеного загону Мінвуглепрому СРСР виконував роботи в зоні N 3 із 15 по 28 червня 1986 р., при цьому зазначено, що оплата його праці повинна провадитись із розрахунку змінної заробітної плати 20 крб., включаючи премію і оплату за вихідні дні, понад збережений за основним місцем роботи середній заробіток за робочі дні відрядження та оплату праці у подвійному розмірі за роботу у вихідний день за правилами, визначеними статтею 107 КЗпП Української РСР.

Розрахунок заробітку у зоні відчуження провадився таким чином:

20 крб. х 4 (кратн.) х 14 (днів).

Додаткова оплата праці в зоні відчуження в нічні години постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 р. N 207-7 встановлена в розмірі 35 % тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи в нічний час.

Відповідно до постанови Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 27 грудня 1972 р. N 383/35 годинні тарифні ставки для визначення додаткової оплати праці за роботу в нічний час при шестигодинному робочому дні і шестиденному робочому тижні обчислювались:

- працівникам, праця яких оплачувалась за основним місцем роботи по місячних ставках (окладах), - діленням місячної ставки (окладу) на кількість робочих годин по календарю в даному місяці при шестигодинному робочому дні і шестиденному робочому тижні;

- робітникам, праця яких оплачувалась за основним місцем роботи по денних тарифних ставках при 30-годинному робочому тижні, - діленням денної тарифної ставки при шестигодинному робочому дні і 36-годинному робочому тижні на 6 (тривалість робочого дня в годинах, установлену законодавством у зоні ЧАЕС).

Оплата праці працівників апарату міністерств, інших центральних і республіканських установ і організацій, а також Ради Міністрів СРСР і Ради Міністрів союзних республік провадилась з підвищенням посадових окладів не більше ніж у два рази (розпорядження Ради Міністрів СРСР від 3 липня 1986 р. N 1345рс).

Грошове утримання колишніх співробітників апарату МВС - учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, віднесених до першої категорії, а також тих, які отримали в 1986-1987 роках дозу опромінення в 25 бер і більше за період роботи в зоні відчуження, дозволено перераховувати із розрахунку посадових окладів і окладів за спеціальними званнями, що діяли в період роботи в зоні ЧАЕС у кратних розмірах відповідно до зон небезпеки, де вони несли службу (розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 листопада 1993 р. N 1006-р).

Відповідно до рішення Урядової комісії від 2 лютого 1987 р. N 351 після 01.03.87 р. термін "зона небезпеки" не застосовувався, оплата праці відряджених осіб провадилась понад збережений середній заробіток:

- на різних ділянках проммайданчика ЧАЕС - в залежності від радіаційної обстановки з застосуванням показника кратності від 1 до 4;

- в населених пунктах Копачі, Прип'ять, Лельов (ПУСО, станція перевантаження) - у 2-кратному розмірі;

- на станції Янів - у 3-кратному розмірі;

- в решті населених пунктів в межах 30-кілометрової зони, в тому числі і в м. Чорнобиль, оплата праці провадилась в одинарному розмірі;

- в інших випадках в межах 30-кілометрової зони при рівні випромінювання до 5-ти мр/год. - в одинарному розмірі, при рівні випромінювання понад 5 мр/годину - у подвійному розмірі.

Перелік конкретних об'єктів установлювався щомісячно за даними радіаційної обстановки на підставі даних Управління радіаційного контролю Виробничого об'єднання "Комбінат" і цеху радіаційної безпеки ЧАЕС за станом на 1 число кожного місяця.

Оплата праці працівників, розміщених в адміністративно-побутовому корпусі N 1, при виконанні ними робіт в зонах, де встановлені показники кратності 2-4, провадиться у відповідній кратності за фактично відпрацьований час у цих зонах при його суворому обліку.

Порядок оплати праці осіб відповідно до рішення Урядової комісії від 2 лютого 1987 р. N 351 повідомлявся спільним листом Міненерго СРСР і Мінатоменерго СРСР від 30-31 березня 1987 р. за погодженням із галузевим ЦК профспілок.

Відповідно до наказу виробничого об'єднання "Комбінат" від 19.05.87 р. N 166 "Про оплату праці працівників управління автомобільного транспорту", на підставі акта обстеження Управлінням дозиметричного контролю радіаційної обстановки на території АТП-2 оплата праці працівників АТП-2 і апарату Управління автомобільного транспорту на території колишнього майданчика УМІАП Будівельного управління 605 провадилась у травні 1987 р. у 3-кратному розмірі, а працівників, які працювали на зазначеній території в період службового відрядження, - у 2-кратному розмірі.

Персоналу встановлювався графік роботи, в такому випадку дозволялась робота у вихідні дні з наданням відгулів в установленому порядку. Показники кратності застосовувались відповідно до даних обліку робочого часу.

Відрядженим працівникам визначався режим роботи по графіку виробничої одиниці, в яку вони були направлені. Для цього персоналу встановлювався підсумований облік робочого часу, бухгалтерією об'єднання надавалась також довідка про належні працівнику дні відпочинку (відгули) за основним місцем роботи.

Наказом виробничого об'єднання "Комбінат" від 30.05.87 р. N 179 "Про оплату праці працівників відділу виробничого постачання" було визначено, що оплата праці працівників служб громадського харчування, розташованих в приміщенні адміністративно-побутового корпусу (АПК-1) ЧАЕС, провадиться в 5-кратному розмірі, в приміщеннях громадського харчування, розташованих у 30-кілометровій зоні, - у двократному розмірі (відрядженим працівникам показник кратності зменшувався на одиницю). Роботу громадського харчування і торгівлі у 30-кілометровій зоні зобов'язано здійснювати вахтовим методом організації праці, оплату праці провадити відповідно до Тимчасового положення про вахтовий метод організації праці на ЧАЕС.

Місто Чорнобиль відносилось до II зони небезпеки до 14 липня 1986 р. включно, з 15 липня 1986 р. до 1 березня 1987 р. - до I зони небезпеки, а після цієї дати оплата праці працівників, які були відряджені підприємствами для виконання робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС у м. Чорнобиль, провадилась у одинарному розмірі тарифних ставок, посадових окладів, відрядних розцінок (понад збережений середній заробіток).

Відповідно до постанови ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 29 грудня 1987 р. N 1497-378 (розпорядження Ради Міністрів УРСР від 6 січня 1988 р. N 12-р) після 1 березня 1988 р. оплата праці осіб, відряджених підприємствами для виконання робіт у зоні ЧАЕС, провадилась у одинарному розмірі тарифної ставки (посадового окладу) і лише у виняткових випадках і на нетривалий термін, на об'єктах, перелік яких погоджувався з Виробничим об'єднанням "Комбінат", - у двократному розмірі понад збережений середній заробіток (лист Міненерго СРСР і Мінатоменерго СРСР, погоджений з галузевим ЦК профспілок від 05.05.88 року).

Працівникам підприємств, організацій і установ, які були відряджені для виконання робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС і запобіганню забруднення навколишнього середовища, а також переведеним у штат ЧАЕС і інших підприємств, нарахування заробітної плати провадилося за місцем відрядження. Таким працівникам надавалась довідка в розрізі видів нарахувань у двох екземплярах, один із яких направлявся в бухгалтерію підприємства, яке відряджало працівника, для відображення по обліку заробітної плати. Відповідно до пункту 18 Тимчасового порядку оплати праці працівників підприємств, організацій і установ Міненерго СРСР, які приймали участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і запобіганні забрудненню навколишнього середовища, відрядженому працівнику надавалась (в руки) також довідок установленого зразка про участь в роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС для надання йому пільг по пенсійному забезпеченню і додатковій відпустці. Сума нарахованої заробітної плати перераховувалась на розрахунковий рахунок підприємств, які командирували зазначених працівників.