Відповідно до статті 7 Закону України "Про державну геологічну службу України", підпункту 16 пункту 4 Положення про Державну комісію України по запасах корисних копалин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2000 року N 1689, та пункту 7 Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 5 травня 1997 року N 432, з метою встановлення єдиних вимог до геологічного вивчення, геолого-економічної оцінки родовищ піску та гравію та умов визначення їх підготовленості до промислового освоєння

1. Затвердити Інструкцію із застосування Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр до родовищ піску та гравію, що додається.

2. Інструкція набирає чинності з 1 серпня 2007 року.

3. З набранням чинності Інструкції уважати такою, що не застосовується на території України, "Инструкция по применению классификации запасов к месторождениям песка и гравия", затверджена головою Державної комісії по запасах корисних копалин СРСР 20 серпня 1982 року.

4. Відділу нерудних корисних копалин (Лисенко В.В.):

4.1. Подати цей наказ на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України в установленому порядку.

4.2. У десятиденний термін після державної реєстрації забезпечити тиражування та надсилання цього наказу до підприємств і організацій, які подають матеріали геолого-економічної оцінки родовищ піску та гравію на державну експертизу.

5. Контроль за виконанням наказу залишаю за собою.

1.1. Ця Інструкція установлює: єдині вимоги до геологічної вивченості розвіданих родовищ (ділянок) піску та гравію; принципи розподілу запасів родовищ за їх промисловим значенням, техніко-економічною і геологічною вивченістю; принципи підрахунку запасів піску та гравію, геолого-економічної оцінки родовищ згідно з рівнем їхнього промислового значення; умови, які визначають підготовленість до промислового освоєння розвіданих родовищ піску та гравію.

1.2. Вимоги Інструкції є обов'язковими для виконання підприємствами, організаціями й установами всіх форм власності та підпорядкування, що здійснюють планування, фінансування, виконання геологорозвідувальних робіт з пошуків та розвідки піску та гравію, проектування розробки та видобування корисних копалин (промислову розробку) на родовищах піску та гравію.

Інструкція опрацьована відповідно до таких актів законодавства та державних стандартів: Кодекс України про надра;

Класифікація запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 05.05.97 N 432 (далі - Класифікація);

Положення про Державну комісію України по запасах корисних копалин, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2000 N 1689;

Положення про порядок проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.94 N 865;

Інструкція про зміст, оформлення і порядок подання на розгляд Державної комісії України по запасах корисних копалин при Державному комітеті України по геології і використанню надр матеріалів геолого-економічних оцінок родовищ металічних і неметалічних корисних копалин (далі - Інструкція про зміст), затверджена наказом Державної комісії України по запасах корисних копалин при Державному комітеті України по геології і використанню надр від 04.09.95 N 35, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 01.11.95 за N 394/930;

Положення про порядок організації та виконання дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення, затверджене наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 03.03.2003 N 34/м, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 20.05.2003 за N 377/7698;

Положення про стадії геологорозвідувальних робіт на тверді корисні копалини (далі - Положення про стадії), затверджене наказом Комітету України з питань геології та використання надр від 15.02.2000 N 19, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 02.03.2000 за N 124/4345;

ДСТУ Б В. 2.7-27-95 Пісок із вапняків-черепашників для будівельних робіт. Технічні умови.

ДСТУ Б В. 2.7-29-95 Дрібні заповнювачі природні із відходів промисловості, штучні для будівельних матеріалів, виробів та робіт. Класифікація.

ДСТУ Б В. 2.7-32-95 Пісок щільний природний для будівельних матеріалів, виробів, конструкцій та робіт. Технічні умови.

ДСТУ Б В. 2.7-30-95 Матеріали нерудні для щебеневих і гравійних основ та покриттів автомобільних доріг. Технічні умови.

ДСТУ Б В. 2.7-43-96 Бетони важкі. Технічні умови.

ДСТУ Б В. 2.7-45-96 Бетони ніздрюваті. Технічні умови.

ДСТУ Б В. 2.7-71-98 (ГОСТ 8269.0-97) Щебінь і гравій із щільних гірських порід і відходів промислового виробництва для будівельних робіт. Методи фізико-механічних випробувань.

ДСТУ Б В. 2.7-72-98 (ГОСТ 8269.1-97) Щебінь і гравій із щільних гірських порід і відходів промислового виробництва для будівельних робіт. Методи хімічного аналізу.

ДСТУ Б В. 2.7-74-98 Крупні заповнювачі природні, із відходів промисловості, штучні для будівельних матеріалів, виробів, конструкцій та робіт. Класифікація.

ДСТУ Б В. 2.7-75-98 Щебінь та гравій щільні природні для будівельних матеріалів, виробів, конструкцій та робіт. Технічні умови.

ДСТУ Б В. 2.7-80-98 Цегла та камені силікатні. Технічні умови.

ГОСТ 4417-75 "Песок кварцевый для сварочных материалов".

ГОСТ 22263-76 "Щебень и песок из пористых горных пород. Технические условия".

ГОСТ 22552.0-76, ГОСТ 22552.1-76, ГОСТ 22552.4-76 "Песок кварцевый, молотые песчаник, кварцит и жильный кварц для стекольной промышленности. Методы анализа".

ГОСТ 22551-77 "Песок кварцевый, молотые песчаник, кварцит и жильный кварц для стекольной промышленности. Технические условия".

ГОСТ 23558-79 "Материалы щебеночные, гравийные и песчаные, обработанные неорганическими вяжущими. Технические условия".

ГОСТ 23735-79 "Смеси песчано-гравийные для строительных работ. Технические условия".

ГОСТ 3647-80 "Материалы шлифовальные. Классификация. Зернистость и зерновой состав. Методы контроля".

ГОСТ 24100-80 "Сырье для производства песка, гравия и щебеня из гравия для строительных работ. Технические требования и методы испытаний".

ГОСТ 25214-82 "Бетон силикатный плотный. Технические условия".

ГОСТ 25246-82 "Бетоны химически стойкие. Технические условия".

ГОСТ 7392-85 "Щебень из природного камня для балластного слоя железнодорожного пути. Технические условия".

ГОСТ 7394-85 "Балласт гравийный и песчано-гравийный для железнодорожного пути. Технические условия".

ГОСТ 23845-86 "Породы горные скальные для производства щебня для строительных работ. Технические требования и методы испытаний".

ГОСТ 21520-89 "Блоки из ячеистых бетонов стеновые мелкие. Технические условия".

ГОСТ 20910-90 "Бетоны жаростойкие. Технические условия".

ГОСТ 2138-91 "Пески формовочные. Общие технические условия".

ГОСТ 29234.0-91 "Пески формовочные. Методы испытаний".

Наведені в Інструкції терміни та визначення понять застосовуються в такому значенні:

3.1. Пісок - сипка осадова дрібноуламкова гірська порода, що складена різною мірою обкатаними зернами (кварц, польові шпати, слюда, інші) та рідше уламками мінералів і порід розміром від 0,05 до 5,0 мм.

3.2. Пісок гравелистий - сипка осадова гірська порода, з умістом уламків розміром більше 5,0 мм від 10% до 15%.

3.3. Гравій - пухка крупноуламкова осадова порода, що складена обкатаними уламками міцних порід розміром 5,0-70,0 мм, іноді зерен мінералів.

3.4. Валуни - обкатані уламки гірських порід розміром більше 70 мм.

3.5. Гравійно-піщана порода - сипка гірська порода з умістом гравійної складової від 15% до 30%.

3.6. Піщано-гравійна порода - сипка гірська порода з умістом гравійної складової більше 30%.

3.7. Родовища піску та гравію - просторово визначені ділянки надр, у межах яких виявлені, геологічно вивчені та економічно оцінені поклади пісків та гравію, які за своїми властивостями, якістю, умовами залягання та кількістю запасів є економічно доцільними для промислової розробки і використання відповідно до встановлених державних стандартів та технічних вимог споживача.

3.8. Ділянка родовища піску та гравію - просторово обмежена частина родовища піску та гравію, виділена за структурними умовами, технологічними особливостями корисної копалини та іншими ознаками, у межах якої слід проводити окремий підрахунок запасів, яка за кількістю запасів є економічно доцільною для промислової розробки.

3.9. Основна корисна копалина родовища піску та гравію - корисна копалина, що визначає промислове значення родовища, напрям використання його товарної продукції і назву.

3.10. Супутні корисні копалини родовища піску та гравію - корисні копалини і компоненти, видобуток яких здійснюється разом з основною корисною копалиною, а вилучення і промислове використання яких технологічно можливе та економічно доцільне в процесі видобування основної корисної копалини.

3.11. Спільно залягаюча корисна копалина родовища піску та гравію - корисна копалина, що утворює в розкривних та вмісних породах самостійні поклади, селективний видобуток і промислове використання яких технологічно можливі та економічно доцільні в процесі видобутку основної корисної копалини.

3.12. Запаси піску та гравію (загальні запаси) - кількість (обсяги) піску та гравію з відповідними властивостями, які виявлені і підраховані на місці залягання за даними геологічного вивчення відкритих (ідентифікованих) родовищ, які можна видобути для використання.

4.1. За речовинним складом піски поділяються на: мономінеральні, уламковий матеріал яких складається переважно із зерен одного мінералу; олігоміктові - складені уламковим матеріалом двох-трьох мінералів з переважним вмістом одного з них; поліміктові - складені з уламків гірських порід і мінералів різного складу. За мінеральним складом піски складаються переважно з кварцу та польових шпатів. Домішками в пісках є слюда, карбонати, гіпс, магнетит, ільменіт, циркон, монацит, рідко - інші мінерали і породи.

4.2. Валуни і гравій за петрографічним складом представлені переважно міцними і стійкими до вивітрювання породами - гранітами, гнейсами, діабазами, кварцитами та ін.; проте часто в їх складі присутні слабкі породи - сланці, вапняки, доломіти, пісковики.

4.3. Важливе значення для напрямку застосування піску і гравію та визначення генезису родовищ має ступінь обкатаності зерен піску і гравію, яка визначається їх формою і характером поверхні. За ступенем обкатаності зерна піску і гравію поділяють на обкатані, кутасті та гострокутні; за формою - на округлі, округло-кутасті і кутасті; за характером поверхні - на зерна з рівною, нерівною і шорсткою поверхнями.

4.4. Згідно з ДСТУ Б В. 2.7-29 за густиною зерен і насипною густиною піски належать до щільних і пористих. Якщо густина зерен становить 2,8 г/куб.см, а насипна густина перевищує 1800 кг/куб.м, піски належать до щільних і дуже важких; якщо густина зерен становить 2,0-2,8 г/куб.см, а насипна густина становить 1300-1800 кг/куб.м, піски належать до щільних і важких; у разі якщо густина зерен менше 2,0 г/куб.см, піски пористі.

4.5. За зерновим складом (ДСТУ Б В. 2.7-29) піски поділяються на дуже крупні (модуль крупності більше 3,5); підвищеної крупності (модуль крупності більше 3,0 до 3,5 включно); крупні (модуль крупності більше 2,5 до 3,0 включно); середні (модуль крупності більше 2,0 до 2,5 включно); дрібні (модуль крупності більше 1,5 до 2,0 включно); дуже дрібні (модуль крупності більше 1,0 до 1,5 включно); тонкі (модуль крупності більше 0,7 до 1,0 включно) і дуже тонкі (модуль крупності більше 0,5 до 0,7 включно).

4.6. За вмістом пилуватих і глинистих часток (ДСТУ Б В. 2.7-29) піски поділяються на групи з дуже низьким вмістом - не більше 1,0%; з низьким вмістом - більше 1,0 до 3,0%; із середнім вмістом - 3,0-5,0%; з високим вмістом - 5,0-10,0%; з дуже високим вмістом - 10,0-20,0%; з надвисоким вмістом - більше 20,0%.

4.7. Шкідливими домішками в пісках (ДСТУ Б В. 2.7-29) є аморфні різновиди діоксиду кремнію (опал, халцедон, кремінь, вулканічне скло), сірка, сульфіди (марказит, пірит), сульфати (піротин, гіпс, ангідрит, інші), шаруваті силікати (слюда, гідрослюда, хлорити, інші), галоїдні сполуки (галіт, сильвін та інші), цеоліти, азбест, нефелін, апатит, фосфорит, оксиди натрію і калію, магнетит, гематит, гетит, вугілля, графіт, горючі сланці.

4.8. Мінералого-петрографічний, гранулометричний і хімічний склад, співвідношення різних за крупністю фракцій, вміст алевритових, пелітових та інших домішок, фізико-механічні та інші властивості визначають можливість раціональних напрямків використання піску та гравію в різних галузях народного господарства в природному і збагаченому (відмитому, класифікованому і фракціонованому) вигляді. Пісок і гравій належать до корисних копалин багатоцільового призначення.

4.9. Пісок і гравій використовуються в будівельній галузі як заповнювачі бетонів, у будівництві автомобільних доріг, для улаштування баластного шару залізничних шляхів, для виробництва будівельних і штукатурних розчинів, силікатних виробів, портландцементу, покрівельних рулонних матеріалів. Піски, крім того, використовуються в ливарному виробництві (формувальні піски), виробництві динасу, порцеляно-фаянсу, скла, карбіду кремнію, при виробництві цементів, фільтруванні водопровідної води, у пісочницях локомотивів як абразивний матеріал, для рекультивації і планування територій та в інших виробництвах.

4.10. Вимоги до якості піску і гравію залежно від їх призначення визначаються державними стандартами і технічними умовами. У деяких випадках придатність піску встановлюється за результатами випробувань готової продукції.

4.11. Пісок, гравій, а іноді їх природна суміш застосовуються як дрібні і крупні заповнювачі бетонів. Якісні показники заповнювачів визначають міцність бетонів і витрати цементу.

4.11.1. Оцінка якості піску як дрібного заповнювача для виробництва бетону проводиться відповідно до вимог ДСТУ Б В. 2.7-32. Основними показниками, що визначають придатність піску для виготовлення бетону, є його зерновий склад, уміст шкідливих домішок, уміст пилуватих і глинистих часток. Як дрібний заповнювач бетону використовується пісок з модулем крупності від 1,5 до 2,5; залежно від призначення бетонів - з умістом глинистих часток розміром менше 0,05 мм до 2,0-3,0%, у т.ч. глини в грудках - до 0,25-0,5%; зерен менше 0,16 мм - до 15,0%, у дуже дрібних пісках - до 20%. Шкідливими домішками в пісках для бетонів є органічні залишки, глинисті і пилуваті частки, слюда, сірчані і сірчанокислі сполуки, аморфні різновиди кремнезему. Доцільність використання піску з модулем крупності 1,0-1,5 та 3,25-4,0 визначається за результатами технологічних випробувань і техніко-економічного обґрунтування.

Природні піски України за зерновим складом і вмістом домішок переважно не відповідають вимогам державних стандартів до бетонів і потребують збагачення.

4.11.2. Якість гравію як крупного заповнювача для бетонів оцінюється згідно з вимогами ДСТУ Б В. 2.7-75, ДСТУ Б В. 2.7-43. Співвідношення зерен різної крупності, їх форма і характер поверхні повинні забезпечити легкоукладність бетонних сумішей, міцність з'єднання з цементом і мінімальні його витрати. Для гравію регламентуються вміст лещадних і голчастих зерен, зерен слабких порід, механічна міцність за дробильністю при стиску в циліндрі, морозостійкість. Методи випробування гравію регламентуються ДСТУ Б В. 2.7-71 (ГОСТ 8269.0), ДСТУ Б В. 2.7-72 (ГОСТ 8269.1).

4.11.3. До піску і гравію, які застосовуються для виготовлення важких бетонів спеціального призначення, пред'являються більш суворі вимоги щодо їх чистоти і зернового складу. Ці вимоги визначаються в кожному конкретному випадку відповідними стандартами: для бетонів дорожніх і аеродромних покриттів і основ, гідротехнічних споруд, бетонних і залізобетонних труб - ДСТУ Б В. 2.7-43; для жаротривких бетонів - ГОСТ 20910; для хімічно стійких бетонів - ГОСТ 25246.

4.11.4. До гравію і піску, що використовуються для гідротехнічних бетонів, застосовуються більш високі вимоги. Остаточний висновок щодо придатності використання гравію як заповнювача в гідробетонах робиться після випробувань його в бетоні. При цьому визначається морозостійкість бетону, межа його міцності на стиск (марка бетону), ступінь небезпечної взаємодії реакційноздатних заповнювачів (опал) з лугами цементу.

4.12. Крупні фракції гравію і валуни за наявності їх в гравійно-піщаних породах після їхнього вилучення переробляють на щебінь чи бутовий камінь, якісні показники яких установлені вимогами ДСТУ Б В. 2.7-75. Для гравію регламентуються уміст зерен голчастої та пластинчатої форми, уміст зерен слабких порід, а також механічна міцність, яка визначається дробильністю при стиску (роздавлюванні) у циліндрі. Методи випробування гравію визначаються згідно з ДСТУ Б В. 2.7-71 (ГОСТ 8269.0), ДСТУ Б В. 2.7-72 (ГОСТ 8269.1).

4.13. Для будівництва автомобільних доріг пісок, гравій і їх суміші використовуються для облаштування підстильного, морозозахисного і дренажного шару дорожнього полотна. Показники якості піску регламентуються ДСТУ Б В. 2.7-32, гравію - ДСТУ Б В. 2.7-75, піщано-гравійних порід - ГОСТ 23735, ДСТУ Б В. 2.7-30, ГОСТ 23558. Для всіх видів автодорожнього будівництва в піщано-гравійних породах регламентуються зерновий склад, уміст пилуватих і глинистих часток, у тому числі глини в грудках; для цементобетонів - уміст зерен потенційно реакційноздатних порід. Придатність гравію для автодорожнього будівництва визначається також його міцністю за дробильністю в циліндрі, стиранністю в поличному барабані, морозостійкістю, умістом зерен слабких і вивітрених порід. У пісках, які застосовуються для облаштування дренажного і морозозахисного шару доріг, додатково визначається коефіцієнт фільтрації. При використанні гравію із застосуванням бітумних і дьогтевих матеріалів визначаються зчіплювання його з бітумом або дьогтем, уміст зерен кремнистих порід.

При застосуванні піску та гравію для аеродромного покриття до якості піску та гравію пред'являються жорсткі вимоги, які регламентуються відповідними нормативними документами.

4.14. Для облаштування баластного шару залізничної колії використовується в основному гравій і пісок, а також щебінь з гравію і валунів. Оцінка якості баластного матеріалу проводиться згідно з ДСТУ Б В. 2.7-75, яким нормуються уміст (за масою) зерен різних розмірів, уміст пилуватих і глинистих часток, уміст зерен слабких порід, уміст зерен розміром менше 0,16 мм.

Вимоги щодо придатності щебеню з гравію і валунів для баластного шару залізничних шляхів визначаються ГОСТ 7392, яким нормуються для щебеню зерновий склад, уміст пилуватих і глинистих часток, уміст глини в грудках, міцність за стиранністю в поличному барабані, морозостійкість, уміст зерен слабких порід і часток розміром менше 0,16 мм. Основними показниками придатності піску і гравію як баластного матеріалу є їх зерновий склад, а для гравію, крім того, петрографічний склад, міцність за дробильністю в циліндрі і опором удару на копрі ПМ, морозостійкість.

4.15. Для виготовлення будівельних і штукатурних розчинів застосовується пісок, якість якого регламентується вимогами ДСТУ Б В. 2.7-32 до зернового складу, умісту пилуватих і глинистих часток розміром менше 0,05 мм, умісту шкідливих і органічних домішок.

Для стандартних випробувань міцності цементу використовується кварцовий пісок згідно з вимогами ГОСТ 6139 з крупністю зерен від 0,5 до 0,9 мм, умістом пилуватих і глинистих часток до 0,3%.

4.17. Пісок для виготовлення силікатних виробів автоклавного твердіння застосовується як заповнювач для щільних силікатних бетонів, силікатної цегли і каменів, а також для виробництва ніздрюватих бетонів та як компонент в'яжучого для одержання щільного силікатного бетону.

Оцінка якості готових силікатних виробів проводиться за вимогами ДСТУ Б В. 2.7-80, ГОСТ 25214, ДСТУ Б В.2.7-45, ГОСТ 21520, ГОСТ 5742, ГОСТ 11118, ГОСТ 24332, ГОСТ 8462, ДСТУ Б В. 2.7-42.

4.18. При виробництві будівельної кераміки пісок є опіснювальною домішкою до пластичних глин. Нормативних вимог щодо якості цього піску немає, і придатність його визначається за результатами випробування готових виробів. Для опіснювання глинистих порід найбільш придатними є піски, у яких переважає фракція від 0,15 мм до 1,5 мм, які не містять шкідливих домішок - карбонатних порід, гіпсу, гальки і гравію.

4.19. При виробництві покрівельних рулонних матеріалів використовуються піски для посипки поверхні толю і рубероїду з метою запобігання їх злипання при скручуванні в рулони. Згідно з вимогами ГОСТ 15879 кварцовий пісок для посипки має складатися із зерен розміром від 0,15 до 3,0 мм.

4.20. Для благоустрою, рекультивації та планування території згідно з ДСТУ Б В.2.7-29 можуть використовуватись будь-які природні кварцові піски без особливих обмежень.

4.21. У ливарному виробництві піски використовуються як формувальні в основному компоненті сумішей, що застосовуються для виготовлення ливарних форм і стержнів. Як правило, це кварцові піски чисті або з глинистим матеріалом. До формувальних пісків промисловістю пред'являються найбільш жорсткі вимоги в порівнянні з іншими пісками.

Вимоги до природних і збагачених пісків регламентуються ГОСТ 2138, згідно з якими формувальні піски повинні бути вогнетривкими, з високою газопровідністю, не вміщувати шкідливих домішок.

За співвідношенням класу, групи і категорії формувальних пісків визначається їх марка. Чинним стандартом установлено 75 марок формувальних пісків. Крім зернового і мінерального складу, стандартом нормується для кварцових і пісних пісків - газопроникність, а для напівжирних, жирних і дуже жирних пісків - межа міцності при стиску в вологому стані.

Для виготовлення стержнів застосовуються найбільш якісні формувальні піски.

Методи випробувань формувальних пісків регламентуються ГОСТ 2189.

Формувальні суміші повинні мати достатню механічну міцність на стиск. Для цього до формувальних сумішей додають глину, бентоніт, рідке скло або ж використовують глинисті піски. Вимогами ГОСТ 2138 для напівжирних і жирних пісків регламентується межа міцності на стиск у природному стані.

4.22. Придатність піску для виробництва скла залежить від його хімічного, мінерального та зернового складу і нормується вимогами ГОСТ 22551. Для цієї галузі найбільш придатні добре відсортовані за зерновим складом піски, у яких зерна розміром від 0,1 мм до 0,4 мм складають більше 90%. Уміст зерен розміром більше 0,8 мм повинен бути мінімальним, а уміст зерен розміром менше 0,1 мм повинен складати не більше 8,0%.

Родовища високоякісних чистих пісків зустрічаються в природі порівняно рідко, тому в більшості випадків піски, які застосовуються для виробництва скла, особливо високосортного, потребують збагачення методом відмивання, флотації, електромагнітної сепарації.

Методи випробування пісків придатних для виробництва скла проводяться згідно з вимогами ГОСТ 22552.0.

Остаточна оцінка придатності пісків для тонкої кераміки проводиться за результатами технологічних випробувань.

4.24. Піски як абразивний матеріал використовуються в природному вигляді для шліфування скла, у піскоструйних апаратах для очищення поверхні металу і облицювального каменю, у будівельній і ливарній промисловості, а також для виготовлення штучного абразивного матеріалу - карбіду кремнію (карборунду).

Як природні абразивні матеріали найбільш придатні піски з гострокутними зернами ізометричної форми. Присутність зерен голчастої і лещадної форми не допускається. Величина зерен залежить від матеріалу і характеру поверхні виробів, які підлягають абразивній обробці.

Якість пісків для зварювальних матеріалів визначається вимогами ГОСТ 4417.

4.28. Для піску як закладного матеріалу відпрацьованих вибоїв вугільних шахт основними показниками є вміст пилуватих і глинистих часток, яких не допускається більше 10%, і коефіцієнт фільтрації, який повинен бути не менше 0,02 см/с. Не допускається наявність у пісках сірчаних, сірчанокислих і органічних домішок.

4.29. Пісок для фільтрування водопровідної води повинен бути хімічно стійким, без глинистих і шкідливих домішок і стійким до розтирання.

5.1. На території України промислові родовища пісків мають широке розповсюдження і представлені в основному відкладами четвертинного, неогенового і палеогенового віку. Родовища чистого гравію в природі практично майже не зустрічаються. Частіш за все гравій разом з піском, валунами, глинистим матеріалом утворюють поклади піщано-гравійних порід з різним співвідношенням фракцій. Піщано-гравійні породи розповсюджені обмежено і зосереджені переважно в Прикарпатському регіоні, частково в Криму та інших регіонах України.

5.2. За умовами утворення промислові родовища піску та гравію (або їхні ділянки) розділяються на такі типи: алювіальні, льодовикові, морські і озерні, елювіальні, делювіальні та еолові. Найбільше поширені в Україні алювіальні родовища.

5.2.1. Алювіальні родовища сформувались в результаті змиву і відкладення піску та гравію під дією постійних і тимчасових водотоків. Для них характерна лінзовидна форма покладів завдовжки до декількох кілометрів при потужності від десятків сантиметрів до десятків метрів, витягнутих у напрямку руху водотоку. Гранулометричний і речовинний склад цих родовищ як у розрізі, так і в плані неоднорідний і залежить від рельєфу, сили водотоку та інших факторів. Алювій гірських рік представлений переважно валунно-гравійними породами, передгірських - гравійно-гальковим матеріалом, рівнинних рік і дельт - пісками і гравійно-піщаними породами. Сучасні руслові й заплавні поклади піску і гравію мають нерідко тимчасовий характер, переміщуються у просторі, змінюючи форму і розміри.

Родовища алювіального походження мають найбільше промислове значення порівняно з іншими генетичними типами. Вони складають більше половини від загального обсягу всіх типів родовищ піску та гравію.

5.2.2. Льодовикові родовища піску та гравію неоднорідні за своїм генезисом та складом, представлені флювіогляціальними і моренними відкладами. Родовища цього типу також мають значне поширення в Україні та займають до 20% загального обсягу промислових покладів піску та гравію.

Флювіогляціальні (водно-льодовикові) родовища приурочені до специфічних форм льодовикового ландшафту (ози, ками, зандрові поля і рівнини). Уламковий матеріал флювіогляціальних родовищ слабообкатаний і погано відсортований.

Моренні (льодовикові) родовища характеризуються повною відсутністю відсортованого матеріалу і представлені переважно валунно-гальковими породами.

5.2.3. Родовища морського і озерного походження розподіляються на сучасні й дочетвертинні. Вони зустрічаються в прибережних зонах морів і великих озер, приурочені до морських і озерних кос, берегових валів, а також нерідко утворюють крупні поклади на значних глибинах. Породи родовищ цього типу характеризуються витриманим гранулометричним і мінеральним складом. Піщано-гравійні породи такого генезису мають витриману потужність, яка досягає декількох метрів, характеризуються значним виходом гравію. Родовища, що утворюються в зоні пляжу, простягаються на десятки кілометрів. Родовища, що пов'язані з озерними відкладами, представлені переважно дрібнозернистими глинистими пісками, мають менші розміри, ніж родовища морського генезису. За умовами залягання дочетвертинні морські і озерні піски часто недоступні для відкритої розробки.

5.2.4. Родовища еолового походження в Україні представлені дюнами, складені дуже добре відсортованими пісками, переважно дрібнозернистими (0,05-0,25 мм), рідко середньозернистими із значною кількістю глинистого матеріалу. Дрібнозернистий склад обмежує промислове застосування еолових пісків.

5.2.5. Родовища елювіальних, делювіальних і пролювіальних відкладів представлені покладами невитриманої потужності, складені невідсортованим і необкатаним матеріалом із значним умістом глинистих часток, відзначаються невитриманістю складу, промислового значення в Україні практично не мають.

5.2.6. В окремий тип виділяються техногенні родовища, які представлені покладами, утвореними в результаті накопичення відходів видобутку, збагачення та переробки мінеральної сировини.

5.2.7. Найбільш високоякісні кварцові піски для ливарної промисловості й виробництва скла належать переважно до морського і озерного типу. Вони розташовані на північно-західній околиці Донецької складчастої структури, у Дніпровсько-Донецькій западині, на Українському щиті, Волино-Подільській плиті та на південно-західному схилі Воронезького масиву.

Піски в межах північно-західної околиці Донецької складчастої структури належать переважно до еоценового (бучакська світа) та олігоценового (харківська світа) віку; у Дніпровсько-Донецькій западині та на Українському щиті - до морських відкладів полтавського віку та до алювіальних піщаних відкладів сарматського та четвертинного віку; у межах Волино-Подільської плити - до тортонських і сарматських відкладів; на схилах Воронезького масиву - до бучакських відкладів.

5.3. За складністю геологічної будови родовища піску і гравію або їх ділянки, що розробляються окремими користувачами надр, відповідають 1-й, 2-й і 3-й групам Класифікації.

5.4. Для визначення групи складності родовищ піску та гравію або ділянок, що розробляються окремими користувачами надр, у першу чергу необхідно враховувати ті особливості його геологічної будови, які визначають відповідну детальність геологічного вивчення, що необхідна для спрямування гірничих робіт, схему і спосіб розробки корисних копалин.

5.4.1. До 1-ї групи слід відносити великі і середні родовища (ділянки) простої геологічної будови, представлені пластовими і пластоподібними покладами піску, гравію і піщано-гравійних порід, витриманими за будовою, потужністю і якісними показниками корисної копалини.

5.4.2. До 2-ї групи слід відносити великі і середні родовища (ділянки) складної геологічної будови, представлені пластовими і пластоподібними покладами піску, гравію і піщано-гравійних порід з невитриманою будовою, з прошарками некондиційних порід, невитриманою потужністю корисної товщі або мінливою її якістю (різні марки і сорти не геометризуються в просторі), а також середніми родовищами з лінзоподібними або неправильними за формою покладами з невитриманою будовою і мінливою потужністю корисної товщі або непостійною її якістю.

5.4.3. До 3-ї групи слід відносити середні і дрібні родовища дуже складної геологічної будови, представлені лінзо- і пластоподібними покладами піску та гравію з різко мінливою будовою, потужністю або якісними показниками корисної копалини.

5.4.4. Для віднесення родовища (ділянки) піску та гравію до групи з більш складною геологічною будовою достатньо наявності хоча б однієї ознаки цієї групи. Віднесення родовища або його ділянки до тієї чи іншої групи вимагає обґрунтування в кожному конкретному випадку.

5.4.5. Належність родовища (ділянки) до тієї чи іншої групи встановлюється за ступенем складності його будови основного покладу, до якого входить не менше 70% загальних запасів родовища.

5.5. За кількістю запасів і видом корисної копалини родовища піску та гравію поділяються на великі, середні та дрібні. До великих за запасами родовищ будівельного піску та гравійно-піщаних порід слід відносити родовища із запасами більшими 15 млн куб.м, формувальних пісків - більше 8 млн т, пісків для виробництва скла - більше 5 млн т; до середніх - родовища із запасами піску та піщаногравійних порід 10-15 млн куб.м, формувальних пісків - 5-8 млн т, пісків для виробництва скла - 1-5 млн т; до дрібних - родовища піску та піщано-гравійних порід із запасами корисної копалини до 10 млн куб.м, формувальних пісків - до 5 млн т, пісків для виробництва скла - до 1 млн т.

Запаси піску та гравію, що характеризуються певними рівнями промислового значення і ступенями техніко-економічного та геологічного вивчення, поділяють на класи, які ідентифікуються за міжнародним трипорядковим цифровим кодом. Перша цифра коду характеризує промислове значення запасів, друга цифра цього коду - ступінь техніко-економічного вивчення, третя цифра - ступінь геологічного вивчення. Виділяється 8 класів різних рівнів вивчення запасів і ресурсів піску та гравію, які зазначені в табл. 1:

Таблиця 1. Розподіл запасів піску та гравію на класи

Клас під кодом 111 об'єднує балансові розвідані та детально техніко-економічно оцінені запаси. Такі запаси відповідають достовірним запасам за міжнародною класифікацією.

Класи 121 і 122 об'єднують балансові запаси, які розвідані або попередньо розвідані та попередньо техніко-економічно оцінені, належать до ймовірних запасів.

Клас 211 включає умовно балансові та позабалансові запаси розвідані і детально техніко-економічно оцінені.

Класи 221 і 222 об'єднують умовно балансові та позабалансові розвідані і попередньо розвідані та попередньо техніко-економічно оцінені запаси.

До класу 332 належать попередньо розвідані запаси, початково техніко-економічно оцінені під час пошукових геологорозвідувальних робіт.

До класу 333 належать перспективні ресурси.

За промисловим значенням запаси піску та гравію поділяють на такі групи: балансові, умовно балансові, позабалансові та з невизначеним промисловим значенням.

7.1. Балансові запаси - це запаси, які на момент оцінки згідно з техніко-економічними розрахунками можна економічно ефективно видобути і використати при сучасній техніці та технології видобутку та переробки піску та гравію, що забезпечують дотримання вимог раціонального, комплексного їх використання і охорони природи. У міжнародному трипорядковому коді класу запасів балансові запаси позначаються цифрою 1, яка є першою цифрою цього коду (1..).

7.2. Умовно балансові запаси - запаси, ефективність видобутку і використання яких на момент оцінки не може бути однозначно визначеною, а також запаси, що відповідають вимогам до балансових запасів, але з різних причин не можуть бути використані на момент оцінки. До умовно балансових слід відносити тільки детально вивчені й оцінені запаси. У міжнародному трипорядковому коді класу запасів умовно балансові запаси позначаються цифрою 2, яка є першою цифрою цього коду (2...).

7.3. Позабалансові запаси - це запаси, видобуток і використання яких на момент оцінки є економічно недоцільними, але в майбутньому вони можуть стати об'єктом промислового значення. У разі підрахунку позабалансових запасів визначаються причини віднесення їх до цієї категорії (економічні, технологічні, гідрогеологічні або інші). У міжнародному трипорядковому коді класу запасів позабалансові запаси позначаються цифрою 2, яка є першою цифрою цього коду (2...).

7.4.Запаси, промислове значення яких не визначено, - запаси, на базі яких проведена тільки початкова геолого-економічна оцінка з використанням припустимих технологічних та техніко-економічних вихідних даних. У міжнародному трипорядковому коді класу запасів, запаси з невизначеним промисловим значенням позначаються цифрою 3, яка є першою цифрою цього коду (3..).

За ступенем техніко-економічного вивчення запаси родовищ піску та гравію поділяються на три групи: перша, друга і третя.

8.1. Перша група - розвідані запаси піску та гравію, ступінь техніко-економічного вивчення яких достатній для проведення детальної геолого-економічної оцінки (далі - ГЕО-1) ефективності їхнього промислового освоєння. Матеріали ГЕО-1, що включають техніко-економічне обґрунтування (далі - ТЕО) постійних кондицій, які позитивно оцінені ДКЗ України, є для інвестора документом, що обґрунтовує доцільність фінансування робіт з будівництва видобувних підприємств. У міжнародному трипорядковому коді класу належність розвіданих запасів за ступенем техніко-економічного вивчення до першої групи позначається цифрою 1, яка є другою цифрою цього коду (.1.).

8.2. Друга група - розвідані та попередньо розвідані запаси піску та гравію, на базі яких проведено попередню геолого-економічну оцінку (далі - ГЕО-2) їхнього промислового значення. Матеріали ГЕО-2, що включають техніко-економічну доповідь (далі - ТЕД) про доцільність подальшої розвідки родовища, разом з обґрунтуванням тимчасових кондицій, апробовані ДКЗ України або замовником (інвестором) геологорозвідувальних робіт, є обґрунтуванням для фінансування подальших розвідувальних робіт. У міжнародному трипорядковому коді класу належність розвіданих запасів за ступенем техніко-економічного вивчення до другої групи позначаються цифрою 2, яка є другою цифрою цього коду (.2.).

8.3. Третя група - попередньо розвідані запаси або ресурси піску та гравію, на базі яких проведено початкову геолого-економічну оцінку (далі - ГЕО-3) можливого промислового значення перспективної ділянки надр. Матеріали техніко-економічних міркувань (далі - ТЕМ) виконуються для обґрунтування доцільності проведення подальших пошуково-розвідувальних робіт. Параметри попередніх кондицій схвалюються замовником геологорозвідувальних робіт, який їх фінансував. У міжнародному трипорядковому коді класу належність попередньо розвіданих запасів або ресурсів за ступенем техніко-економічного вивчення до третьої групи позначаються цифрою 3, яка є другою цифрою цього коду (.3.).

За ступенем геологічного вивчення запаси піску та гравію слід поділяти на дві групи: розвідані і попередньо розвідані. У міжнародному трипорядковому коді класу належність запасів за ступенем геологічного вивчення до групи розвіданих позначається цифрою 1, яка є третьою цифрою цього коду (..1), попередньо розвідані запаси позначаються цифрою 2, яка є третьою цифрою коду (..2).

9.1. Розвідані запаси - це запаси піску та гравію, кількість, якість, технологічні властивості, гірничо-геологічні, гідрогеологічні та інші умови залягання яких вивчені на рівні, достатньому для обґрунтування проектів будівництва гірничодобувних підприємств і об'єктів з їх переробки. Основні параметри підрахунку розвіданих запасів, які обумовлюють проектні рішення щодо видобутку піску і гравію та їхньої переробки, слід визначати за даними безпосередніх вимірів чи досліджень, виконаних у межах покладів піску і гравію за достатньо щільною і рівномірною мережею розвідувальних виробок, у поєднанні з обмеженою екстраполяцією, обґрунтованою даними геологічних, гірничотехнічних, геофізичних та інших досліджень.

9.1.1. До запасів категорії А слід відносити розвідані поклади піску і гравію або їх ділянки, що відповідають таким умовам:

установлені розміри, форма й умови залягання покладів піску і гравію, вивчені характер і закономірності мінливості їх морфології і внутрішньої будови, природні різновиди і якість піску і гравію, виділені та визначені контури внутрішніх некондиційних прошарків з детальністю, достатньою для достовірної кількісної оцінки запасів та наступної розробки;

контур запасів визначено відповідно до вимог постійних кондицій;

якість піску і гравію вивчена за всіма показниками, передбаченими кондиціями, відповідно до вимог їхнього цільового використання.

Запаси категорії А слід виявляти на розвідуваних родовищах 1-ї групи в межах розвідувальних виробок та дослідно-промислової розробки, а також у блоках деталізації. На родовищах 2-ї групи запаси категорії А виявляють у результаті гірничоексплуатаційних робіт, за якими за достатньою кількістю продуктивних перетинів надійно визначені потужності покладів піску і гравію та їх якісні показники.

9.1.2. До запасів категорії В слід відносити розвідані поклади піску і гравію або їхні ділянки, що відповідають таким умовам:

установлені розміри, основні особливості та мінливість форми, внутрішньої будови й умов залягання покладів піску і гравію, внутрішні некондиційні прошарки;

контур підрахованих запасів визначений за гірничими виробками і свердловинами відповідно до вимог постійних кондицій з уключенням обмеженої зони екстраполяції, що обґрунтована даними геологічних чи геофізичних досліджень;

якість піску і гравію вивчена відповідно до вимог їхнього цільового призначення.

Запаси категорії В слід виявляти на родовищах 1-ї і 2-ї груп у контурах розвідувальних виробок, у блоках деталізації, а на родовищах 1-ї групи - також у зоні геологічно обґрунтованої екстраполяції.

з'ясовані розміри й характерні форми покладів, виявлені основні особливості умов їхнього залягання і внутрішньої будови;

контур підрахованих запасів піску і гравію визначений за гірничими виробками або свердловинами відповідно до вимог кондицій з геологічно обґрунтованою екстраполяцією;

установлені природні різновиди піску і гравію і їх співвідношення.

9.2. Попередньо розвідані запаси, які в міжнародному трипорядковому коді запасів характеризуються цифрою 2 і є третьою цифрою цього коду (..2) - запаси піску і гравію, якість, кількість, технологічні властивості, гірничотехнічні, гідрогеологічні та інші умови залягання яких вивчені на рівні, достатньому для визначення промислового значення родовища (покладу).

розміри, форма, внутрішня будова покладів корисної копалини, умови їхнього залягання оцінені за геологічними та геофізичними даними і підтверджені поодинокими свердловинами або гірничими виробками;

контур підрахованих запасів корисної копалини визначений за даними продуктивних перетинів покладу гірничими виробками або свердловинами та геологічно обґрунтованою екстраполяцією відповідно до вимог кондицій.

Екстраполяція обґрунтовується аналогією з розвіданими родовищами, а також даними геологічного, геофізичного, геохімічного та іншого вивчення надр. Попередньо розвідані запаси є основою для обґрунтування подальшої розвідки родовища піску та гравію.