1. Затвердити такі, що додаються:

план управління ризиками затоплення на окремих територіях у межах району басейну річки Вісла на 2023-2030 роки;

план управління ризиками затоплення на окремих територіях у межах району басейну річки Дніпро на 2023-2030 роки;

план управління ризиками затоплення на окремих територіях у межах району басейну річки Дністер на 2023-2030 роки;

план управління ризиками затоплення на окремих територіях у межах району басейну річки Дон на 2023-2030 роки;

план управління ризиками затоплення на окремих територіях у межах району басейну річки Дунай на 2023-2030 роки;

план управління ризиками затоплення на окремих територіях у межах району басейну річок Криму на 2023-2030 роки;

план управління ризиками затоплення на окремих територіях у межах району басейну річок Приазов’я на 2023-2030 роки;

план управління ризиками затоплення на окремих територіях у межах району басейну річок Причорномор’я на 2023-2030 роки;

план управління ризиками затоплення на окремих територіях у межах району басейну річки Південний Буг на 2023-2030 роки.

2. Міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям подавати щороку до 20 лютого Державній службі з надзвичайних ситуацій інформацію про стан виконання зазначених у пункті 1 планів (далі - плани) для її узагальнення та подання щороку до 1 квітня Кабінету Міністрів України.

3. Міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям під час формування проекту Державного бюджету України на відповідний рік передбачати кошти, необхідні для виконання планів.

4. Рекомендувати органам місцевого самоврядування під час формування проектів місцевих бюджетів передбачати кошти, необхідні для виконання планів.

1. Цей план розроблено з метою зменшення потенційного негативного впливу затоплення у межах району басейну річки Вісла на життєдіяльність людини, навколишнє природне середовище, культурну спадщину та господарську діяльність.

Опис району басейну річки Вісла та тенденції динаміки клімату і його можливих змін наведено в додатку 1.

2. Дія цього плану поширюється на території у межах району басейну річки Вісла, які мають потенційно значні ризики затоплення.

У районі басейну річки Вісла за результатами попередньої оцінки ризиків затоплення визначено 16 територій із потенційно значними ризиками затоплення загальною протяжністю 323 кілометри. Висновки попередньої оцінки ризиків затоплення, перелік та карта територій із потенційно значними ризиками затоплення у районі басейну річки Вісла наведено вдодатку 2.

3. Цілями управління ризиками затоплення є:

мінімізація ризиків затоплення для життя та здоров’я населення;

мінімізація ризиків затоплення для транспортної інфраструктури, економічної діяльності, сільськогосподарських земель;

досягнення стратегічних екологічних цілей, визначених Порядком розроблення плану управління річковим басейном, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 18 травня 2017 р. № 336 (Офіційний вісник України, 2017 р., № 43, ст. 1342);

мінімізація ризику затоплення для об’єктів культурної спадщини.

З метою досягнення зазначених цілей здійснюватимуться заходи з управління ризиками затоплення, насамперед заходи з уникнення нових і зниження наявних ризиків, підвищення рівня обізнаності населення щодо ризиків затоплення і порядку дій в умовах загрози та виникнення надзвичайних ситуацій, пов’язаних із водним фактором, посилення стійкості інфраструктури, зокрема будівництва, відновлення та ремонту берегоукріплень, дамб, інших гідротехнічних та захисних споруд, забезпечення безпеки населення та захисту сільськогосподарських земель у зонах ризику, зменшення кількості загиблих, постраждалих внаслідок затоплення, зниження рівня матеріальних збитків, завданих навколишньому природному середовищу, об’єктам інфраструктури та культурної спадщини, удосконалення функціональної підсистеми протипаводкових заходів єдиної державної системи цивільного захисту, удосконалення системи підготовки, прогнозування і раннього запобігання затопленню.

Перелік заходів, спрямованих на досягнення цілей управління ризиками затоплення, наведено в додатку 3.

4. Моніторинг стану здійснення заходів, спрямованих на досягнення цілей управління ризиками затоплення на окремих територіях у межах району басейну річки Вісла на 2023-2030 роки, здійснюється ДСНС відповідно до кількісних індикаторів, які зазначені в додатку 3.

ДСНС під час узагальнення матеріалів, поданих міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, облдержадміністраціями, та підготовки звітності про виконання цього плану подає до Кабінету Міністрів України інформацію про:

оцінку прогресу в досягненні цілей управління ризиками затоплення;

внесення змін до цього плану;

заплановані заходи, які не було здійснено;

здійснені або заплановані додаткові заходи, які не включені до цього плану.

Під час оновлення цього плану ДСНС подає Кабінету Міністрів України актуальні звітні матеріали щодо моніторингу стану виконання плану.

5. Компетентними органами державної влади, відповідальними за виконання цього плану та Директиви 2007/60/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 жовтня 2007 р. про оцінку та управління ризиками затоплення, є ДСНС, Міндовкілля, Держводагентство, Мінрегіон.

6. Координація транскордонного співробітництва щодо управління ризиками затоплення у районі басейну річки Вісла здійснюється в рамках виконання Угоди між Кабінетом Міністрів України і Урядом Республіки Польща про співробітництво та взаємну допомогу в галузі попередження катастроф, стихійних лих, інших надзвичайних ситуацій та ліквідації їх наслідків, ратифікованої Законом України від 16 січня 2003 р. № 450-IV, інших міжнародних договорів України у сфері управління водними ресурсами та гідрометеорологічної діяльності.

Цей план не містить заходи, внаслідок здійснення яких значно збільшуються ризики затоплення територій вниз або вгору за течією в інших країнах, що входять до гідрографічного району басейну річки Вісла.

Заходи щодо забезпечення міжнародного співробітництва в районі басейну річки Вісла зазначені в додатку 3.

7. Цей план як елемент інтегрованого управління річковим басейном розроблено з урахуванням екосистемного підходу, обміну інформацією, необхідності досягнення стратегічних екологічних цілей, визначених Порядком розроблення плану управління річковим басейном, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 18 травня 2017 р. № 336.

З метою гармонізації з планом управління річковим басейном Вісли на 2025-2030 роки заходи, зазначені в додатку 3, розроблені на період 2023-2030 років, що дасть змогу забезпечити одночасне оновлення цих планів та запровадити інтегроване управління водними ресурсами в районі басейну річки Вісла.

8. Інформаційне забезпечення заходів з оцінки та управління ризиками затоплення здійснюється шляхом інформаційного обміну з функціональними і територіальними підсистемами єдиної державної системи цивільного захисту відомостями про виникнення (загрозу виникнення) надзвичайних ситуацій та їх наслідки, про стан техногенної та природної безпеки на відповідних територіях та іншими відомостями.

9. Обмін даними про оцінку та управління ризиками затоплення з уповноваженими органами інших країн і міжнародними організаціями здійснюється відповідно до законодавства, а також згідно з міжнародними договорами України.

10. Інформацію про оцінку та управління ризиками затоплення ДСНС надає центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевим держадміністраціям, органам місцевого самоврядування, суб’єктам господарювання та громадянам безоплатно на їх запити з урахуванням обмежень, установлених Законом України "Про державну таємницю", та особливостей поводження із службовою інформацією в центральних органах виконавчої влади.

Територія району басейну річки Вісла розташована в межах Львівської та Волинської областей і становить 12892 кв. кілометри (2,13 відсотка території України).

У районі басейну річки Вісла розташовані 1132 населених пункти, з них 44 міські населені пункти (міст - 26, селищ міського типу - 18) та 1088 сільських населених пунктів (сіл - 1088). Населення району басейну річки Вісла становить близько 1 795 тис. осіб. Переважна більшість населення проживає у містах - близько 1 150 тис. осіб (64,3 відстока), кількість сільського населення - понад 560 тис. осіб (31,4 відсотка). Близько 77 тис. осіб проживає в селищах міського типу (4,3 відсотка).

До району басейну річки Вісла на території України належать суббасейн річки Західний Буг та суббасейн річки Сян. Суббасейн річки Західний Буг є цілісним. Межа суббасейну річки Західний Буг проходить по лінії ділянки державного кордону з Республікою Польща, Республікою Білорусь та через населені пункти по лінії вододілу. Суббасейн річки Сян складається з двох частин, розділених районом басейну річки Дністер. Межа cуббасейну річки Сян проходить по лінії ділянки державного кордону з Республікою Польща та через населені пункти по лінії вододілу.

Територія району басейну річки Вісла розташовується у трьох фізико-географічних зонах: лісостеповій, зоні мішаних лісів (Українське Полісся) та у зоні висотної поясності Українських Карпат.

Рельєф місцевості району басейну річки Вісла у південній частині (суббасейн річки Сян - площа 2482 кв. кілометри (19,25 відсотка площі басейну річки Вісла) легко розчленований, що сприяє перерозподілу елементів клімату і поверхневого стоку. У поліській північній частині району басейну річки Вісла (суббасейн річки Західний Буг - площа 10410 кв. кілометрів (80,75 відсотка площі басейну річки Вісла) рельєф території рівнинний, що сприяє накопиченню поверхневих вод, перезволоженню ґрунтів і формуванню болотної і лісової рослинності. Над поверхнею карбонатних відкладів часто зустрічаються карстові форми рельєфу.

Ґрунтовий покрив строкатий за складом, будовою профілів, фільтраційними властивостями. Переважаючими у структурі ґрунтового покриву лісостепової зони є опідзолені чорноземи і сірі лісові ґрунти, поліської зони - дерново-підзолисті, в заплавах річок - дернові та болотні, які характеризуються легким гранулометричним складом та промивним режимом.

Клімат у районі басейну річки Вісла помірно-континентальний. Річна кількість атмосферних опадів змінюється від 650 до 800 міліметрів з нерівномірним розподілом їх за місяцями. Найбільша кількість опадів припадає на червень - липень (90-140 міліметрів за місяць), найменша - на січень - лютий (24-40 міліметрів за місяць). Середньорічна кількість опадів становить 597-1070 міліметрів. Середньорічна температура становить 7 °С. Сніговий покрив формується переважно шаром у 14-19 сантиметрів. У південній частині басейну в лютому сніговий покрив може становити понад 50 сантиметрів.

Річки району басейну річки Вісла за гідрологічним режимом розрізняються як річки Передкарпатського (суббасейн річки Сян (витоки річок Сян та Ріка) та Подільського (суббасейни річок Західний Буг та Сян (річки басейнів річок Вишня, Шкло, В’яр, Завадівка) гідрологічних районів.

Водотоки Передкарпатського району відзначаються переважно паводковим стоком, частка якого становить 55-70 відсотків річного. Проходження паводків відзначається у березні - серпні. На зимовий період припадає 10-15 відсотків річного стоку. У Подільському гідрологічному районі річки району басейну річки Вісла характеризуються переважанням весняного стоку - 40-45 відсотків. Стік літа становить 20 відсотків. Протягом межені стік води річок є майже однаковим.

Середній багаторічний шар весняного водопілля річок Передкарпатського гідрологічного району становить 150-180 міліметрів, у Подільському гідрологічному районі цей показник зменшується до 60-100 міліметрів. У роки із великою кількістю опадів одновідсоткової імовірності перевищення варто очікувати весняний стік 300-400 міліметрів у Передкарпатському гідрологічному районі та 100-150 міліметрів - у Подільському.

У районі басейну річки Вісла спостереження за гідрологічним режимом здійснюються на 11 гідрологічних постах. Спостереження здійснюються на семи річках із 127 річок, що протікають територією району басейну річки Вісла. На всіх гідрологічних постах району басейну річки Вісла здійснюються спостереження за рівнями, витратами та температурою води, а також за льодовим режимом. З 11 пунктів гідрологічних спостережень району басейну річки Вісла лише на одному гідрологічному посту, розташованому у м. Кам’янці-Бузькій, здійснюються спостереження за наносами.

За даними гідрометеорологічної мережі гідрологічних постів району басейну річки Вісла, за весь період спостережень затоплення територій річковими водами відзначалися поблизу п’яти гідрологічних постів.

__________

У межах усіх гідрологічних постів, поблизу яких спостерігалися затоплення, які набули рівня надзвичайних ситуацій, абсолютні максимальні рівні води перевищували рівні води десятивідсоткової імовірності перевищення. Величина перевищення рівнів десятивідсоткової забезпеченості є меншою за 1 метр. Максимальні рівні води на річках району басейну річки Вісла не перевищували позначки рівнів одновідсоткової імовірності перевищення у межах чотирьох гідрологічних постів, крім поста на річці Рата у с. Межирiччя. У таблиці 2 наведено інформацію про максимальні рівні води у річках району басейну річки Вісла та значення рівнів води різної імовірності перевищення (0,2; 1 та 10 відсотків).

За останні 20 років наслідки зміни клімату стають дедалі більш відчутними, зокрема спостерігаються зміни у ритмі сезонних явищ: смерчів, весняних паводків, посухи тощо. До кінця століття у районі басейну річки Вісла за оптимістичними сценаріями динаміки змін клімату температура повітря підвищиться на 2-3°С, а за песимістичними - можливе її збільшення на 3-4°С. Кількість опадів у цілому може змінитися незначно, проте можливе зменшення їх кількості влітку порівняно з періодом 1971-2000 років на 20-30 відсотків. Водночас кількість сильних опадів, що безпосередньо позначаються на поверхневому стоку води, до кінця століття істотно зросте.

Основними причинами кліматичних змін в районі басейну річки Вісла є великий обсяг викидів парникових газів, а також порушення енергетичного балансу біосфери та її складників. Найбільш обґрунтовані оцінки тенденцій динаміки клімату та його можливих змін у районі басейну річки Вісла у найближчий коротший прогнозний період до 2050 року свідчать про можливе зростання середньорічної, максимальної і мінімальної температур повітря на 1-1,2°С. При цьому підвищення мінімальної температури буде, імовірно, більшим, ніж максимальної, внаслідок чого зменшаться місячна і річна амплітуди. Найбільшого потепління слід очікувати в холодний період року, особливо в зимові місяці.

До середини XXІ століття у басейні можлива зміна режиму зволоження. Загальна кількість атмосферних опадів за рік значно не зміниться, але існує імовірність їх істотного перерозподілу між сезонами і місяцями. Імовірно, збільшиться період без дощів, але при цьому зросте інтенсивність і повторюваність сильних опадів і нерівномірність їх розподілу по території басейну. У цілому в басейні можна очікувати більш м’якої та вологої зими, більш спекотного і сухого літа, теплого і вологого вересня та більш посушливої і теплої осені. Практично на всій території басейну можна очікувати істотного збільшення інтенсивності дощових паводків у теплий період року, зокрема очікується зростання інтенсивності паводків на 30-40 відсотків.

За результатами попередньої оцінки ризиків затоплення територій у межах району басейну річки Вісла, яка проведена з урахуванням аналізу минулих затоплень, які призводили до негативних наслідків, стану протипаводкової інфраструктури, системи прогнозування затоплень і оповіщення населення, встановлено, що протипаводкова інженерна захисна інфраструктура складається переважно з дамб. У районі басейну річки Вісла розташовано вісім гідротехнічних споруд, руйнування або пошкодження яких може спричинити затоплення прилеглих територій та населених пунктів (з них чотири (або 3,4 кілометра) перебувають в аварійному (незадовільному) стані).

Евакуація населення у разі виникнення надзвичайних ситуацій, пов’язаних із затопленнями в районі басейну річки Вісла, проводиться відповідно до статті 33 Кодексу цивільного захисту України та планів евакуації населення населеного пункту, району (міста), області, розроблених відповідно до Порядку проведення евакуації у разі загрози виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2013 р. № 841 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 92, ст. 3386; 2016 р., № 99, ст. 3215).

Організація оповіщення органів управління суб’єктів забезпечення цивільного захисту і населення про загрозу виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій здійснюється відповідно до статті 30 Кодексу цивільного захисту України та Положення про організацію оповіщення про загрозу виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій та зв’язку у сфері цивільного захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 вересня 2017 р. № 733 (Офіційний вісник України, 2017 р., № 80, ст. 2458).

Організація та проведення моніторингу і прогнозування виникнення надзвичайних ситуацій, пов’язаних із затопленнями, та їх розвитку у межах району басейну річки Вісла здійснюються функціональною підсистемою протипаводкових заходів єдиної державної системи цивільного захисту та територіальними підсистемами єдиної державної системи цивільного захисту відповідно до статей 8-10 Кодексу цивільного захисту України та типових положень про функціональну і територіальну підсистеми єдиної державної системи цивільного захисту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2015 р. № 101 (Офіційний вісник України, 2015 р., № 22, ст. 602).

Система прогнозування затоплень у межах району басейну річки Вісла ґрунтується на аспектах гідрологічного прогнозування характеристик водного і льодового режиму водних об’єктів, а також використанні метеорологічних прогнозів Українського гідрометеорологічного центру ДСНС. Гідрологічне прогнозування водного і льодового режиму водних об’єктів здійснює Львівський регіональний центр з гідрометеорології, який складає:

довгострокові прогнози (консультації) елементів (максимальні рівні/витрати та об’єми води) весняного водопілля в суббасейнах річок Західний Буг та Сян;

короткострокові прогнози в суббасейнах річок Західний Буг та Сян під час паводків і весняного водопілля та льодового режиму;

попередження про негативні явища різних рівнів небезпеки в суббасейнах річок Західний Буг та Сян.

За результатами аналізу затоплень минулих років, які відбулися в районі басейну річки Вісла за період з 1987 року, виявлено 67 подій, що пов’язані із затопленнями території басейну річковими водами та які за механізмом затоплення були спричинені перевищенням позначок русло-заплавного коридору. Зазначені затоплення відповідають помірному і високому рівню ризиків затоплення та призвели до негативних наслідків для економіки, здоров’я людей.

На основі проведеної попередньої оцінки ризиків затоплення визначено перелік територій із потенційно значними ризиками затоплення у районі басейну річки Вісла, який наведено у таблицях 1 і 2.

Усього в районі басейну річки Вісла визначено 16 територій із потенційно значними ризиками затоплення, з них 11 розташовуються на ділянках водних об’єктів та мають загальну протяжність 323 кілометри, п’ять - в населених пунктах, які розташовані за межами ділянок водних об’єктів та для яких визначено ризик затоплення не менше помірного рівня.

Із 16 територій із потенційно значними ризиками затоплення одна територія (річка Вишня - м. Судова Вишня - ділянка державного кордону з Республікою Польща) має транскордонний (неузгоджений) статус, її довжина становить 41 кілометр.

__________

__________

1. Цей план розроблено з метою зменшення потенційного негативного впливу затоплення у межах району басейну річки Дніпро на життєдіяльність людини, навколишнє природне середовище, культурну спадщину та господарську діяльність.

Опис району басейну річки Дніпро та тенденції динаміки клімату і його можливих змін наведено в додатку 1.

2. Дія цього плану поширюється на території у межах району басейну річки Дніпро, які мають потенційно значні ризики затоплення.

У районі басейну річки Дніпро за результатами попередньої оцінки ризиків затоплення визначено 43 території із потенційно значними ризиками затоплення загальною протяжністю 2743 кілометри. Висновки попередньої оцінки ризиків затоплення, перелік та карта територій із потенційно значними ризиками затоплення у районі басейну річки Дніпро наведено в додатку 2.

3. Цілями управління ризиками затоплення є:

мінімізація ризиків затоплення для життя та здоров’я населення;

мінімізація ризиків затоплення для транспортної інфраструктури, економічної діяльності, сільськогосподарських земель;

досягнення стратегічних екологічних цілей, визначених Порядком розроблення плану управління річковим басейном, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 18 травня 2017 р. № 336 (Офіційний вісник України, 2017 р., № 43, ст. 1342);

мінімізація ризику затоплення для об’єктів культурної спадщини.

З метою досягнення зазначених цілей здійснюватимуться заходи з управління ризиками затоплення, насамперед заходи з уникнення нових і зниження наявних ризиків, підвищення рівня обізнаності населення щодо ризиків затоплення і порядку дій в умовах загрози та виникнення надзвичайних ситуацій, пов’язаних із водним фактором, посилення стійкості інфраструктури, зокрема будівництва, відновлення та ремонту берегоукріплень, дамб, інших гідротехнічних та захисних споруд, забезпечення безпеки населення та захисту сільськогосподарських земель у зонах ризику, зменшення кількості загиблих, постраждалих внаслідок затоплення, зниження рівня матеріальних збитків, завданих навколишньому природному середовищу, об’єктам інфраструктури та культурної спадщини, удосконалення функціональної підсистеми протипаводкових заходів єдиної державної системи цивільного захисту, удосконалення системи підготовки, прогнозування і раннього запобігання затопленню.

Перелік заходів, спрямованих на досягнення цілей управління ризиками затоплення, наведено в додатку 3.

4. Моніторинг стану здійснення заходів, спрямованих на досягнення цілей управління ризиками затоплення на окремих територіях у межах району басейну річки Дніпро на 2023-2030 роки, здійснюється ДСНС відповідно до кількісних індикаторів, які зазначені в додатку 3.

ДСНС під час узагальнення матеріалів, поданих міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, облдержадміністраціями, та підготовки звітності про виконання цього плану подає до Кабінету Міністрів України інформацію про:

оцінку прогресу в досягненні цілей управління ризиками затоплення;

заплановані заходи, які не було здійснено;

здійснені або заплановані додаткові заходи, які не включені до цього плану.

Під час оновлення цього плану ДСНС подає Кабінету Міністрів України актуальні звітні матеріали щодо моніторингу стану виконання плану.

5. Компетентними органами державної влади, відповідальними за виконання цього плану та Директиви 2007/60/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 жовтня 2007 р. про оцінку та управління ризиками затоплення, є ДСНС, Міндовкілля, Держводагентство, Мінрегіон.

6. Координація транскордонного співробітництва щодо управління ризиками затоплення у районі басейну річки Дніпро здійснюється в рамках виконання Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Республіки Білорусь про співробітництво в галузі попередження надзвичайних ситуацій та ліквідації їх наслідків, ратифікованої Законом України від 28 листопада 2002 р. № 326-IV, Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про співробітництво в галузі попередження промислових аварій, катастроф, стихійних лих та ліквідації їхніх наслідків, ратифікованої Законом України від 1 липня 1999 р. № 802-XIV, інших міжнародних договорів України у сфері управління водними ресурсами та гідрометеорологічної діяльності. З 2014 року співробітництво з Російською Федерацією зупинено.

Цей план не містить заходи, внаслідок здійснення яких значно збільшуються ризики затоплення територій вниз або вгору за течією в інших країнах, що входять до гідрографічного району басейну річки Дніпро.

Заходи щодо забезпечення міжнародного співробітництва у сфері водних ресурсів та гідрометеорології з Республікою Білорусь зазначені в додатку 3.

7. Цей план як елемент інтегрованого управління річковим басейном розроблено з урахуванням екосистемного підходу, обміну інформацією, необхідності досягнення стратегічних екологічних цілей, визначених Порядком розроблення плану управління річковим басейном, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 18 травня 2017 р. № 336 (Офіційний вісник України, 2017 р., № 43, ст. 1342).

З метою гармонізації з планом управління річковим басейном Дніпра на 2025-2030 роки заходи, зазначені в додатку 3, розроблені на період 2023-2030 років, що дасть змогу забезпечити одночасну підготовку обох планів та запровадити інтегроване управління водними ресурсами в районі басейну річки Дніпро.

8. Інформаційне забезпечення заходів з оцінки та управління ризиками затоплення здійснюється шляхом інформаційного обміну з функціональними і територіальними підсистемами єдиної державної системи цивільного захисту відомостями про виникнення (загрозу виникнення) надзвичайних ситуацій та їх наслідки, про стан техногенної та природної безпеки на відповідних територіях та іншими відомостями.

9. Обмін даними про оцінку та управління ризиками затоплення з уповноваженими органами інших країн і міжнародними організаціями здійснюється відповідно до законодавства, а також згідно з міжнародними договорами України.

10. Інформацію про оцінку та управління ризиками затоплення ДСНС надає центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевим держадміністраціям, органам місцевого самоврядування, суб’єктам господарювання та громадянам безоплатно на їх запити з урахуванням обмежень, установлених Законом України "Про державну таємницю", та особливостей поводження із службовою інформацією в центральних органах виконавчої влади.

Територія району басейну річки Дніпро розташовується в межах 20 адміністративно-територіальних одиниць України (19 областей (Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Запорізька, Київська, Кіровоградська, Львівська, Миколаївська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернігівська області) та м. Київ) і становить 296317 кв. кілометрів (49 відсотків території України).

У районі басейну річки Дніпро розташовані 15093 населених пункти, з них 521 міський населений пункт (міст - 192, селищ міського типу - 329) та 14572 сільських населених пункти (селищ - 543, сіл - 14026). Населення басейну становить понад 22 150 тис. осіб. Переважна більшість населення проживає у містах, близько 13 810 тис. осіб (62,3 відсотка), у селах проживає близько 6 500 тис. осіб (29,3 відсотка). У селищах міського типу проживає 7,4 відсотка та селищах 0,9 відсотка населення району басейну річки Дніпро, у селищах - 0,9 відсотка.

До району басейну річки Дніпро належать п’ять суббасейнів (суббасейни Верхнього Дніпра, Середнього Дніпра, Нижнього Дніпра, суббасейн річки Прип’ять та суббасейн річки Десна). Район басейну річки Дніпро є цілісним, складається з басейну річки Дніпро у межах України, перехідних вод та прибережних вод (акваторія Чорного моря між береговою лінією та лінією у територіальному морі на відстані однієї морської милі від вихідної лінії, що використовується для визначення ширини територіального моря). Межа району басейну річки Дніпро проходить по лінії ділянки державного кордону з Республікою Білорусь, Російською Федерацією та через населені пункти по лінії вододілу.

Район басейну річки Дніпро розташований в межах п’яти великих геологічних структур (Український кристалічний щит, Дніпровсько-Донецька западина і Причорноморська западина, Волино-Подільська плита та Донецька складчаста споруда).

Суббасейн Верхнього Дніпра є найменшим суббасейном району басейну річки Дніпро. Його площа становить 2315 кв. кілометрів (лише 0,78 відсотка площі району басейну річки Дніпро). Розташовується суббасейн Верхнього Дніпра в межах грабена Дніпровсько-Донецької западини. Рельєф місцевості низовинний, представлений Придніпровською низовиною з пересічними відмітками земної поверхні 110-160 метрів. Переважну частину суббасейну Верхнього Дніпра займають лівобережні схили долин річок Дніпро та Сож, зокрема їх заплави.

Суббасейн Середнього Дніпра є найбільшим суббасейном району басейну річки Дніпро з площею 109527 кв. кілометрів (36,96 відсотка площі району басейну річки Дніпро). Правобережна частина суббасейну Середнього Дніпра повністю зосереджена в умовах Українського кристалічного щита, де рельєф місцевості представлений Придніпровською височиною (пересічні відмітки земної поверхні 220-300 метрів), Прироською рівниною (пересічні відмітки земної поверхні 100-200 метрів) та Київським плато (пересічні відмітки земної поверхні 160-200 метрів). Лівобережна частина суббасейну Середнього Дніпра зосереджена в умовах Дніпровсько-Донецької западини та на відрогах Українського кристалічного щита (гирла річок Трубіж, Супій, Золотоноша, Псел). Рельєф території низовинний, представлений Полтавською рівниною (пересічні відмітки земної поверхні 100-200 метрів) та Придніпровською низовиною (пересічні відмітки земної поверхні 60-140 метрів).

Суббасейн Нижнього Дніпра є другим за розміром суббасейном району басейну річки Дніпро з площею 82625 кв. кілометрів, що становить 27,88 відсотка площі району басейну річки Дніпро. Суббасейн Нижнього Дніпра розташовується в межах чотирьох геологічних структур (Український кристалічний щит, Дніпровсько-Донецька западина і Причорноморська западина та Донецька складчаста споруда). Рельєф суббасейну переважно низовинний, представлений Причорноморською низовиною та Придніпровською низовиною, з пересічними відмітками земної поверхні 40-90 метрів та 60-180 метрів відповідно. Проте рельєф північно-західної та східної окраїн суббасейну виражений відрогами Придніпровської височини та Донецького кряжу відповідно. Пересічні відмітки земної поверхні 180-210 метрів на відрогах Придніпровської височини, а в їх пониззях 70-180 метрів. На відрогах Донецького кряжу пересічні відмітки земної поверхні 200-240 метрів, а в їх пониззях 80-190 метрів.

Площа суббасейну річки Прип’ять становить 68366 кв. кілометрів (23,07 відсотка загальної площі району басейну річки Дніпро). Суббасейн розташовується в межах Українського кристалічного щита та Волино-Подільської плити. У рельєфі суббасейн річки Прип’ять представлений Поліською низовиною (Волинське, Житомирське та Київське Полісся), Волинською і Подільською височинами та Словечансько-Овруцьким кряжем. Пересічні відмітки земної поверхні Поліської низовини коливаються в межах 130-180 метрів. Такий рельєф найбільш характерний для суббасейну річки Прип’ять, хоча верхів’я басейнів основних найбільших річок зосереджені в умовах Волинської та Подільської височин. У цій місцевості абсолютні відмітки земної поверхні перевищують 200-400 метрів (Мізоцький кряж - 342 метри, Повчанська височина - 361 метр, Кременецькі гори - 408 метрів, Вороняки - 440 метрів). Словечансько-Овруцький кряж характеризується абсолютними відмітками земної поверхні 200-300 метрів.

Суббасейн річки Десна займає площу 33482 кв. кілометри (11,3 відсотка загальної площі району басейну річки Дніпро). Територія суббасейну річки Десна повністю розташовується в межах північної частини Дніпровсько-Донецької западини, перетинаючи її грабен. Місцевість має низовинний рельєф, який представлений Придніпровською низовиною, з абсолютними відмітками земної поверхні 90-220 метрів.

Клімат у районі басейну річки Дніпро помірно-континентальний із загальним посиленням континентальності у напрямку на південний схід (у степовій зоні). Для зони мішаних лісів (Поліський край, суббасейни річок Прип’яті, Десни та Верхнього Дніпра) характерна помірно холодна, сніжна зима з відлигами, тепле і вологе літо. У літні місяці часто відзначаються тривалі облогові дощі. У зоні лісостепу (суббасейн Середнього Дніпра) переважають помірно холодні зими з частими відлигами, літо тепле з меншою (порівняно з Поліссям) кількістю опадів та розвиненою зливовою діяльністю. Для степової зони (суббасейн Нижнього Дніпра) характерні коротка, холодна і малосніжна зима з частими відлигами і незначним сніговим покривом, жарке і посушливе літо.

Кількість опадів загалом зменшується у напрямку з півночі і північного заходу (зона мішаних лісів) на південь і південний схід (зона степу). Річна сума опадів у суббасейнах району басейну річки Дніпро становить 600-700 міліметрів у суббасейнах річок Прип’ять, Десна та Верхнього Дніпра, 550-650 міліметрів у суббасейні Середнього Дніпра, 450-550 міліметрів у суббасейні Нижнього Дніпра. Більше половини (до двох третин) річної кількості опадів випадає у теплий період року (квітень - жовтень). Найбільш дощовими є червень і липень. У ці місяці випадає 56-85 міліметрів та 58-95 міліметрів відповідно. Добовий максимум опадів, як правило, припадає на літні місяці і під час інтенсивних злив становить від 59 до 101 міліметрів.

Стійкий сніговий покрив на території району басейну річки Дніпро у середньому встановлюється в другій - третій декаді грудня. Руйнування снігового покриву відбувається з кінця лютого по першу декаду березня. Максимальні запаси води у сніговому покриві відмічаються у лютому величиною 25-30 міліметрів.

Річки району басейну річки Дніпро належать до Східнополіського, Нижньодеснянського, Ворсклопсельського, Нижньо-Дніпровського та Причорноморського гідрологічних районів. Живлення річок відбувається у результаті атмосферних опадів. Річний хід рівнів і витрат води характеризується чітко вираженим весняним водопіллям, порівняно низькою літньою меженню, загальним осіннім підйомом (внаслідок дощів) та підвищеною водністю зимової межені. На річках у межах зони мішаних лісів літня межінь досить часто переривається дощовими паводками, які можуть продовжуватися і восени. Більша частина річного стоку (понад 60 відсотків) проходить у період водопілля. На природний режим рівнів і витрат води впливають численні ставки і малі водосховища, а також на пригирлових ділянках - підпір води від гідротехнічних споруд дніпровських водосховищ.

Весняне водопілля на річках правобережної частини розпочинається у першій декаді березня, на річках лівобережної частини - у першу та другу декади березня; завершується у третій декаді квітня - початку травня. У роки з багатосніжною зимою та при активному сніготаненні, інтенсивність підйому на початку водопілля досягає 1-1,5 метра за добу та більше. У роки з теплою зимою і тривалими відлигами весняне водопілля проходить у лютому - першій декаді березня. Піки водопілля в середньому відзначаються у другій - третій декадах березня. Спад рівнів і витрат водопілля відбувається повільно і тривало, особливо у нижніх течіях річок. Спад водопілля може ускладнюватися дощовими паводками, які уповільнюють зменшення водності і збільшують тривалість спаду до кінця червня - початку липня.

Найнижчі рівні зазвичай спостерігаються у липні - вересні. Дощі щороку викликають паводки, але їх максимуми не перевищують весняні. Лише в роки з низьким водопіллям на річках Полісся дощові паводки, спричинені тривалими дощами, можуть перевищити найвищі рівні водопілля (наприклад, високий дощовий паводок на річці Уж у липні 1993 року).

У літній період русла річок заростають, рослинність може займати більшу частину поперечного перерізу русла.

Період зимової межені характеризується нестабільним режимом. Унаслідок потепління в зимовий період і частих відлиг на річках взимку відзначається підвищення водності або спостерігаються тало-дощові паводки, які зумовлюють підвищений фон формування весняного стоку. Взимку на всіх притоках Дніпра спостерігаються льодові явища у вигляді заберегів, льодоходу, шугоходу і льодоставу різної тривалості і потужності. Перші льодові явища відзначаються у третій декаді листопада - першій декаді грудня. Суцільний льодостав утворюється з другої декади грудня, і в зими із стабільним зимовим режимом погоди він утримується до кінця лютого. У зими з відлигами льодовий покрив нестійкий і може короткочасно руйнуватися. Скресання льодового покриву річок відбувається у березні, але в роки з ранньою весною можливе у лютому. Найпізніші строки скресання фіксуються до початку квітня. Під час льодоутворення і скресання можуть формуватися локальні затори і зажори, які зазвичай не є небезпечними. На характер льодового режиму більшості річок впливають антропогенні фактори (зокрема, скиди теплих комунальних і промислових вод).

У районі басейну річки Дніпро спостереження за гідрологічним режимом здійснюється на 145 гідрологічних постах, перелік яких наведено у таблиці 1. Спостереження здійснюються на 63 річках із 1311 річок, що протікають територією району басейну річки Дніпро. Із 145 гідрологічних постів району басейну річки Дніпро 110 розташовується безпосередньо на річках та 35 - на водосховищах Дніпровського каскаду. Зокрема, на Київському та Канівському водосховищах розташовується по п’ять гідрологічних постів, на Кременчуцькому водосховищі - сім, Кам’янському - чотири, Дніпровському - шість та на Каховському водосховищі - вісім гідрологічних постів.

Спостереження за рівнями води у районі басейну річки Дніпро здійснюється не на всіх гідрологічних постах. Винятком є гідрологічні пости, що розташовані у створах дніпровських гідроелектростанцій, та пост Придеснянської воднобалансової станції у с. Покошичі. Витрати води вимірюються на 101 гідрологічному пості, за винятком дев’яти гідрологічних постів. Спостереження за річковими наносами здійснюється лише на 20 гідрологічних постах на 17 річках. За температурою води та льодовими явищами спостереження у районі басейну річки Дніпро здійснюються на 100 гідрологічних постах. На всіх гідрологічних постах, що розташовані на водосховищах Дніпровського каскаду, здійснюються спостереження за рівнями та температурою води, а також за льодовими явищами.

__________

За даними гідрометеорологічної мережі гідрологічних постів району басейну річки Дніпро, за весь період спостережень затоплення територій річковими водами відзначалися неподалік 51 гідрологічного посту. У таблиці 2 наведено інформацію про максимальні рівні води у річках району басейну річки Дніпро та значення рівнів води різної ймовірності перевищення (0,2; 1 та 10 відсотків). За даними дев’яти гідрологічних постів, історичні максимуми максимальних рівнів води перевищували рівні води одновідсоткової імовірності перевищення. На восьми гідрологічних постах відзначається перевищення рівнів води одновідсоткової забезпеченості над рівнями води десятивідсоткової імовірності перевищення більше ніж на 1 метр.

За останні 20 років наслідки зміни клімату стають дедалі більш відчутними. За цей період в Україні середньорічна температура зросла на 0,8°С, а середня температура січня та лютого - на 1-2°С, що призвело до змін у ритмі сезонних явищ: смерчів, весняних паводків, посухи тощо. До кінця століття у районі басейну річки Дніпро за оптимістичними сценаріями динаміки змін клімату температура повітря підвищиться на 2-3°С, а за песимістичними - можливе її збільшення на 3-4°С. Кількість опадів у цілому може змінитися незначно, проте песимістичні оцінки прогнозують можливість їх зменшення влітку порівняно з періодом 1971-2000 років на 20-30 відсотків. Водночас кількість сильних опадів, що безпосередньо позначаються на поверхневому стоці води, до кінця століття істотно зросте.

Найбільш обґрунтовані оцінки тенденцій динаміки клімату та його можливих змін у районі басейну річки Дніпро у найближчий коротший прогнозний період до 2050 року свідчать про можливе зростання середньорічної, максимальної і мінімальної температур повітря на 1-1,2°С. При цьому підвищення мінімальної температури буде, імовірно, більшим, ніж максимальної, внаслідок чого зменшиться місячна і річна амплітуди. Найбільшого потепління слід очікувати в холодний період року, особливо в зимові місяці.

До середини XXІ століття у басейні можлива зміна режиму зволоження. Загальна кількість атмосферних опадів за рік значно не зміниться, але існує імовірність їх істотного перерозподілу між сезонами і місяцями. Імовірно, збільшиться період без дощів, але при цьому зросте інтенсивність і повторюваність сильних опадів і нерівномірність їх розподілу по території басейну. В цілому у басейні можна очікувати більш м’якої та вологої зими, більш спекотного і сухого літа, теплого і вологого вересня та більш посушливої і теплої осені.

Практично на всій території басейну можна очікувати істотного збільшення інтенсивності дощових паводків у теплий період року, зокрема у верхній частині очікується зростання інтенсивності паводків на 30-40 відсотків.

За результатами попередньої оцінки ризиків затоплення територій у межах району басейну річки Дніпро, яка проведена з урахуванням аналізу минулих затоплень, які призводили до негативних наслідків, стану протипаводкової інфраструктури, системи прогнозування затоплень і оповіщення населення, встановлено, що протипаводкова інженерна захисна інфраструктура складається переважно з дамб. У районі басейну річки Дніпро розташовано 273 гідротехнічні споруди, руйнування або пошкодження яких може спричинити затоплення прилеглих територій та населених пунктів (з них 41 (або 95,16 кілометра) перебувають в аварійному (незадовільному) стані).

Евакуація населення у разі виникнення надзвичайних ситуацій, пов’язаних із затопленнями в районі басейну річки Дніпро, проводиться відповідно до статті 33 Кодексу цивільного захисту України та планів евакуації населення населеного пункту, району (міста), області, розроблених відповідно до Порядку проведення евакуації у разі загрози виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2013 р. № 841 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 92, ст. 3386; 2016 р., № 99, ст. 3215).

Організація оповіщення органів управління суб’єктів забезпечення цивільного захисту і населення про загрозу виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій здійснюється відповідно до статті 30 Кодексу цивільного захисту України та Положення про організацію оповіщення про загрозу виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій та зв’язку у сфері цивільного захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 вересня 2017 р. № 733 (Офіційний вісник України, 2017 р., № 80, ст. 2458).

Організація та проведення моніторингу і прогнозування виникнення надзвичайних ситуацій, пов’язаних із затопленнями, та їх розвитку у межах району басейну річки Дніпро здійснюється функціональною підсистемою протипаводкових заходів єдиної державної системи цивільного захисту та територіальними підсистемами єдиної державної системи цивільного захисту відповідно до статей 8-10 Кодексу цивільного захисту України та типових положень про функціональну і територіальну підсистеми єдиної державної системи цивільного захисту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2015 р. № 101 (Офіційний вісник України, 2015 р., № 22, ст. 602).

Система прогнозування затоплень в районі басейну річки Дніпро ґрунтується на аспектах гідрологічного прогнозування характеристик водного і льодового режиму водних об’єктів, а також використанні метеорологічних прогнозів Українського гідрометеорологічного центру ДСНС.

Гідрологічне прогнозування водного і льодового режиму водних об’єктів у районі басейну річки Дніпро здійснюють:

1) Український гідрометеорологічний центр ДСНС, який складає:

довгострокові прогнози (консультації) припливу води до Київського і Канівського (річка Десна - пост Літки) водосховищ на квартал, місяць з розбивкою по декадам, період квітень - грудень; елементів (максимальні рівні/витрати та об’єми води) весняного водопілля річок Верхній Дніпро, Десна, Прип’ять, річок Київської області та Середнього Дніпра; розрахунок і консультація середньомісячних припливів води до Кременчуцького, Кам’янського, Дніпровського водосховищ (боковий приплив; строків настання фаз льодового режиму (поява льодових, встановлення льодоставу, скресання річок та очищення від льоду водосховищ) на водних об’єктах у районі басейну річки Дніпро.

короткострокові прогнози (консультації) припливу води до Київського і Канівського водосховищ на 1-4 доби та уточнення декадного припливу;

попередження про негативні явища різних рівнів небезпеки на річках басейну Десни, пригирловій ділянці Прип’яті, річках Київської області та Середнього Дніпра.

2) Волинський центр з гідрометеорології, який складає:

короткострокові прогнози рівнів води правих приток річки Прип’ять під час паводків, весняного водопілля та льодового режиму;

попередження про негативні явища різних рівнів небезпеки на правих притоках річки Прип’ять.

У районі басейну річки Дніпро (суббасейн річки Прип’ять) встановлено чотири автоматичних гідрологічних пости, які перебувають на балансі ДСНС.

За результатами аналізу затоплень минулих років, які відбулися в ра9йоні басейну річки Дніпро за період з 1994 року, виявлено 154 події, що пов’язані із затопленнями території басейну річковими водами, з них 99 подій за механізмом затоплення спричинені перевищенням позначок русло-заплавного коридору, дві - з перевищенням позначок захисних споруд та три події пов’язані з руйнуванням захисних споруд. Зазначені затоплення відповідають помірному і високому рівню ризиків затоплення та призвели до негативних наслідків для економіки, здоров’я людей.

На основі проведеної оцінки ризиків затоплення визначено перелік територій із потенційно значними ризиками затоплення, який наведено у таблицях 1 і 2.

Усього в районі басейну річки Дніпро визначено 43 території із потенційно значними ризиками затоплення, з них 29 розташовуються на ділянках водних об’єктів та мають загальну протяжність 2734 кілометри, 14 - населені пункти, які розташовані за межами ділянок водних об’єктів та для яких визначено ризик затоплення не менше помірного рівня.

Із 43 територій із потенційно значними ризиками затоплення п’ять територій мають транскордонний (неузгоджений із країнами-сусідами - Республікою Білорусь та Російською Федерацією) статус, їх загальна довжина становить 1053 кілометри.

__________

__________

1. Цей план розроблено з метою зменшення потенційного негативного впливу затоплення у межах району басейну річки Дністер на життєдіяльність людини, навколишнє природне середовище, культурну спадщину та господарську діяльність.

Опис району басейну річки Дністер та тенденції динаміки клімату і його можливих змін наведено в додатку 1.

2. Дія цього плану поширюється на території у межах району басейну річки Дністер, які мають потенційно значні ризики затоплення.

У районі басейну річки Дністер за результатами попередньої оцінки ризиків затоплення визначено 103 території із потенційно значними ризиками затоплення загальною протяжністю 4303 кілометри. Висновки попередньої оцінки ризиків затоплення, перелік та карта територій із потенційно значними ризиками затоплення у районі басейну річки Дністер наведено в додатку 2.

3. Цілями управління ризиками затоплення є:

мінімізація ризиків затоплення для життя та здоров’я населення;

мінімізація ризиків затоплення для транспортної інфраструктури, економічної діяльності, сільськогосподарських земель;

досягнення стратегічних екологічних цілей, визначених Порядком розроблення плану управління річковим басейном, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 18 травня 2017 р. № 336 (Офіційний вісник України, 2017 р., № 43, ст. 1342);

мінімізація ризику затоплення для об’єктів культурної спадщини.

З метою досягнення зазначених цілей здійснюватимуться заходи з управління ризиками затоплення, насамперед заходи з уникнення нових і зниження наявних ризиків, підвищення рівня обізнаності населення щодо ризиків затоплення і порядку дій в умовах загрози та виникнення надзвичайних ситуацій, пов’язаних із водним фактором, посилення стійкості інфраструктури, зокрема будівництва, відновлення та ремонту берегоукріплень, дамб, інших гідротехнічних та захисних споруд, забезпечення безпеки населення та захисту сільськогосподарських земель у зонах ризику, зменшення кількості загиблих, постраждалих внаслідок затоплення, зниження рівня матеріальних збитків, завданих навколишньому природному середовищу, об’єктам інфраструктури та культурної спадщини, удосконалення функціональної підсистеми протипаводкових заходів єдиної державної системи цивільного захисту, удосконалення системи підготовки, прогнозування і раннього запобігання затопленню.

Перелік заходів, спрямованих на досягнення цілей управління ризиками затоплення, наведено в додатку 3.

4. Моніторинг стану здійснення заходів, спрямованих на досягнення цілей управління ризиками затоплень на окремих територіях у межах району басейну річки Дністер на 2023-2030 роки, здійснюється ДСНС відповідно до кількісних індикаторів, які зазначені в додатку 3.

ДСНС під час узагальнення матеріалів, поданих міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, облдержадміністраціями, та підготовки звітності про виконання цього плану подає до Кабінету Міністрів України інформацію про:

оцінку прогресу в досягненні цілей управління ризиками затоплення;

заплановані заходи, які не було здійснено;

здійснені або заплановані додаткові заходи, які не включені до цього плану.

Під час оновлення цього плану ДСНС подає Кабінету Міністрів України актуальні звітні матеріали щодо моніторингу стану виконання плану.

5. Компетентними органами державної влади, відповідальними за виконання цього плану та Директиви 2007/60/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 жовтня 2007 р. про оцінку та управління ризиками затоплення, є ДСНС, Міндовкілля, Держводагентство, Мінрегіон.

6. Координація транскордонного співробітництва щодо управління ризиками затоплення у районі басейну річки Дністер здійснюється в рамках виконання Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Молдова про спільне використання та охорону прикордонних вод 1994 року, Договору між Кабінетом Міністрів України та Урядом Республіки Молдова про співробітництво у сфері охорони і сталого розвитку басейну річки Дністер 2012 року, ратифікованого Законом України від 7 червня 2017 р. № 2086-VIII, інших міжнародних договорів України у сферах запобігання надзвичайним ситуаціям, управління водними ресурсами та гідрометеорологічної діяльності, зокрема Комісії зі сталого використання і охорони басейну річки Дністер, яка є органом міждержавної співпраці Договірних Сторін у сфері охорони, сталого використання і розвитку басейну річки Дністер. Положення про Українську частину Комісії зі сталого використання і охорону басейну річки Дністер та її склад затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2018 р. № 148 "Деякі питання виконання положень Договору між Кабінетом Міністрів України та Урядом Республіки Молдова про співробітництво у сфері охорони і сталого розвитку басейну річки Дністер" (Офіційний вісник України, 2018 р., № 23, ст. 802).

Цей план не містить заходи, внаслідок здійснення яких значно збільшуються ризики затоплення територій вниз або вгору за течією в інших країнах, що входять до гідрографічного району басейну річки Дністер.

Заходи щодо забезпечення міжнародного співробітництва у сфері водних ресурсів та гідрометеорології з Республікою Молдова зазначені в додатку 3.

7. Цей план як елемент інтегрованого управління річковим басейном розроблено з урахуванням екосистемного підходу, обміну інформацією, необхідності досягнення стратегічних екологічних цілей, визначених Порядком розроблення плану управління річковим басейном, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 18 травня 2017 р. № 336.

З метою гармонізації з планом управління річковим басейном Дністра на 2025-2030 роки заходи, зазначені в додатку 3, розроблені на період 2023-2030 років, що дасть змогу забезпечити одночасну підготовку обох планів та запровадити інтегроване управління водними ресурсами в районі басейну річки Дністер.

8. Інформаційне забезпечення заходів з оцінки та управління ризиками затоплення здійснюється шляхом інформаційного обміну з функціональними і територіальними підсистемами єдиної державної системи цивільного захисту відомостями про виникнення (загрозу виникнення) надзвичайних ситуацій та їх наслідки, про стан техногенної та природної безпеки на відповідних територіях та іншими відомостями.

9. Обмін даними про оцінку та управління ризиками затоплення з уповноваженими органами інших країн і міжнародними організаціями здійснюється відповідно до законодавства, а також згідно з міжнародними договорами України.

10. Інформацію про оцінку та управління ризиками затоплення ДСНС надає центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевим держадміністраціям, органам місцевого самоврядування, суб’єктам господарювання та громадянам безоплатно на їх запити з урахуванням обмежень, установлених Законом України "Про державну таємницю", та особливостей поводження із службовою інформацією в центральних органах виконавчої влади.

Територія району басейну річки Дністер розташована у семи областях на південному заході України (Львівська, Івано-Франківська, Тернопільська, Хмельницька, Вінницька, Чернівецька, Одеська області) і становить 53 961 кв. кілометр (8,92 відсотка території України).

У районі басейну річки Дністер розташовані 3754 населених пункти, з них 144 міських населених пункти (міст - 65, селищ міського типу - 79) та 3610 сільських населених пунктів (селищ - 84, сіл - 3526). Населення становить близько 5 200 тис. осіб. Переважна більшість населення проживає у селах - близько 2 554 тис. осіб (49,1 відсотка), проте кількість населення міст є не набагато меншою - 2 310 тис. осіб (44,4 відсотка). У селищах міського типу проживає 6,2 відсотка населення району басейну річки Дністер, у селищах - 0,3 відсотка.

Район басейну річки Дністер є цілісним, складається з басейну річки Дністер у межах України, перехідних вод та прибережних вод (акваторія Чорного моря між береговою лінією та лінією у територіальному морі на відстані однієї морської милі від вихідної лінії, що використовується для визначення ширини територіального моря). Межа району басейну річки Дністер проходить по лінії ділянки державного кордону з Республікою Польща, Республікою Молдова та через населені пункти по лінії вододілу.

Район басейну річки Дністер відзначається азональністю природних умов. Територія басейну є витягнутою в напрямку з північного заходу на південний схід. Розташовується басейн у декількох природних зонах: широколистяних лісів, лісостепу, степу, а також у Карпатській гірській області. Рельєф представлений гірською системою Українських Карпат, Передкарпатською височиною, Подільською височиною та Причорноморською низовиною.

Верхня, або Карпатська, частина басейну являє собою гірську область північно-східних схилів Українських Карпат з переважаючими абсолютними висотами 800-1500 метрів, найвищі висоти становлять 1600-1800 метрів. У цій частині беруть початок основні праві притоки Дністра - гірські річки із значними ухилами, із скальними, галько-валунними і гальковими руслами.

Середня частина басейну розташована у Передкарпатській та Подільській височинах з переважаючими висотами 200-500 метрів. Русла річок у цій частині басейну відзначаються гравійно-гальковими, гравійними та піщаними субстратами.

Нижня частина басейну розташовується в межах Причорноморської низовини, тут панівні висоти місцевості менші за 200 метрів. У цій частині басейну гідрографічна мережа слабко розвинута і представлена переважно річками, що пересихають, та дельтою Дністра. Річки в цій частині басейну протікають у піщаних та мулисто-піщаних руслах.

Клімат у басейні помірно-континентальний з теплою м’якою зимою та тривалим вологим літом. У формуванні клімату велику роль відіграють Карпати. Висота над рівнем моря, велика пересіченість місцевості, напрям і експозиція схилів сприяють вираженню вертикальної зональності кліматичних умов. Рівнинна частина басейну розташована у межах степової та лісостепової зон.

Кількість атмосферних опадів істотно змінюється по території: від 450 міліметрів на півдні у степу до 1200 міліметрів на півночі в гірській частині басейну. Основною рисою режиму атмосферних опадів у верхній частині є активна зливова діяльність, що визначає паводковий гідрологічний режим річок. Добова сума атмосферних опадів переважно становить 4,1-5,3 міліметра. Максимальна добова сума опадів спостерігається під час дуже інтенсивних і тривалих злив, найчастіше у червні - липні, і досягає 67-149 міліметрів за добу.

Характерною особливістю басейну є нестійкий температурний режим взимку. Зимові відлиги, обумовлені проникненням теплих повітряних мас з південного заходу, частіше охоплюють передгірські та рівнинні частини басейну.

Характерною особливістю гідрологічного режиму Дністра є паводки теплого періоду (квітень - жовтень), зокрема влітку, подекуди спостерігаються паводки холодного періоду (листопад - березень). Нерідко максимальні витрати зливових паводків значно перевищують максимуми весняного водопілля. У верхній, карпатській, частині басейну паводки виникають внаслідок випадання інтенсивних дощів у теплу пору року, сніготанення в горах у період відлиг та загального танення снігового покриву навесні.

Нерівномірність річкової мережі та кліматичні умови обумовлюють різну водність приток річки Дністер. Для верхньої гірської частини басейну, особливо правобережжя, характерним є паводковий режим протягом усього року. Для річок середньої та нижньої частин басейну типовими є весняне водопілля і низькі паводки теплого періоду. Середній багаторічний об’єм стоку Дністра в гирлі становить 10 куб. кілометрів за рік. У маловодні роки він може зменшуватися до 4,5 куб. кілометра чи збільшуватися до 19,3 куб. кілометра у роки з великою кількістю опадів.

Весняне водопілля у районі басейну річки Дністер зазвичай проходить декількома хвилями. Характерною особливістю природного водного режиму річок Волино-Подільської частини басейну (в межах Подільського гідрологічного району) є формування вираженого водопілля, під час якого проходить від 50 до 80 відсотків річного стоку, та період межені, що може перериватися невисокими і нечастими дощовими (тало-дощовими) паводками. Літні дощі, як правило, не викликають інтенсивних паводків у період літньо-осінньої межені. Але оскільки стік верхньої карпатської частини становить у середньому 70 відсотків стоку Дністра, паводковий режим зберігається на всій протяжності річки.

Загальна водність річок району басейну річки Дністер має тенденцію до зниження у південно-східному напрямку. Найбільш багатоводними є річки гірської частини. Під час паводків підвищення рівня води відбувається швидко - до 50-60 сантиметрів за годину, а спад - повільно. При великих паводках рівень води досягає максимуму за 1-2 доби. Максимальні рівні води частіше спостерігаються навесні та влітку, а мінімальні - взимку та пізньої осені. Протягом року спостерігається до 9-10 паводків.

Весняне водопілля на рівнинних притоках у межах Волино-Подільської височини проходить трохи раніше, ніж на гірських. Середні строки початку - перша декада березня. Найвищі рівні припадають зазвичай на другу - третю декаду березня.

Льодовий режим є нестійким з частим встановленням непотужного льодоставу та його скресання. Це призводить до утворення заторів, які нерідко досягають значних розмірів і супроводжуються високим підвищенням рівня води (до 4 метрів і більше). Часто заторні явища відзначаються у верхній частині Дністровського водосховища.

У районі басейну річки Дністер спостереження за гідрологічним режимом здійснюються на 74 гідрологічних постах, перелік яких наведено у таблиці 1. Спостереження здійснюються на 40 річках із 486 річок (з довжиною понад 10 кілометрів), що протікають територією басейну. Спостереження за рівнями води здійснюються на 73 гідрологічних постах, за температурою води - на 72. Витрати води вимірюються на 64 гідрологічних постах. Спостереження за річковими наносами здійснюються лише на 24 гідрологічних постах на 17 річках. Спостереження за льодовими явищами виконуються на 72 гідрологічних постах.

У таблиці 2наведено інформацію про максимальні рівні води у річках району басейну річки Дністер та значення рівнів води різної ймовірності перевищення (0,2; 1 та 10 відсотків).

__________

Основними причинами кліматичних змін в районі басейну річки Дністер є великий обсяг викидів парникових газів, а також порушення енергетичного балансу біосфери та її складників. До кінця століття у районі басейну річки Дністер за оптимістичними сценаріями динаміки змін клімату температура повітря підвищиться на 2-3°С, а за песимістичними - можливе її збільшення на 3-4°С. Кількість опадів у цілому може змінитися незначно, проте песимістичні оцінки прогнозують можливість їх зменшення влітку порівняно з періодом 1971-2000 років на 20-30 відсотків. Водночас кількість сильних опадів, що безпосередньо позначаються на поверхневому стоці води, до кінця століття істотно зросте.

Найбільш обґрунтовані оцінки тенденцій динаміки клімату та його можливих змін у районі басейну річки Дністер у найближчий коротший прогнозний період до 2050 року свідчать про можливе зростання середньорічної, максимальної і мінімальної температур повітря на 1-1,2°С. При цьому підвищення мінімальної температури буде, імовірно, більшим, ніж максимальної, внаслідок чого зменшиться місячна і річна амплітуди. Найбільшого потепління слід очікувати в холодний період року, особливо в зимові місяці.

До середини XXІ століття в районі басейну річки Дністер можлива зміна режиму зволоження. Загальна кількість атмосферних опадів за рік значно не зміниться, але існує імовірність їх істотного перерозподілу між сезонами і місяцями. Імовірно, подовжиться період без дощів, але при цьому зросте інтенсивність і повторюваність сильних опадів і нерівномірність їх розподілу по території басейну. В цілому в басейні можна очікувати більш м’якої і вологої зими, більш спекотного і сухого літа, теплого і вологого вересня та більш посушливої і теплої осені.

У межах району басейну річки Дністер варто очікувати збільшення кількості дощових днів у верхній і середній частинах басейну та посушливих - у нижній. Відповідно імовірними є зростання середньої кількості опадів за добу і середнього добового максимуму опадів. Найбільші зміни можливі в теплий період, особливо в літні місяці в нижній течії Дністра. В осінні місяці можливе найбільш значне збільшення середньої і максимальної за добу кількості опадів у верхів’ї. Такі зміни можуть призвести до істотного збільшення кількості опадів під час сильних дощів (більше ніж на 10-20 міліметрів за добу). Найбільшого зростання повторюваності інтенсивних опадів можна очікувати в нижній течії Дністра.

Трансформація режиму зволоження території буде супроводжуватися і змінами водного режиму річок басейну. Кількість днів з паводками на річках району басейну річки Дністер до середини століття може зменшитися, проте у теплий період вона може зрости на 20-40 відсотків у його верхній частині, на 20-30 відсотків у середній і 10-20 відсотків у нижній частинах району басейну річки Дністер.

Практично на всій території району басейну річки Дністер можна очікувати істотного збільшення інтенсивності дощових паводків у теплий період року. Зокрема, у верхній частині очікується зростання інтенсивності паводків на 30-40 відсотків, у нижній течії - на 65 відсотків, у середній течії можливе збільшення інтенсивності паводків влітку на 80 відсотків.

За результатами попередньої оцінки ризиків затоплення територій у межах району басейну річки Дністер, яка проведена з урахуванням аналізу минулих затоплень, які призводили до негативних наслідків, стану протипаводкової інфраструктури, системи прогнозування затоплень і оповіщення населення, встановлено, що протипаводкова інженерна захисна інфраструктура в районі басейну річки Дністер представлена переважно дамбами. У районі басейну річки Дністер розташована 221 гідротехнічна споруда (з них 56 (або 159,85 кілометра) перебувають в аварійному (незадовільному) стані. Найбільша кількість гідротехнічних споруд басейну розміщується у Львівській та Івано-Франківській областях.

Евакуація населення у разі виникнення надзвичайних ситуацій, пов’язаних із затопленнями в районі басейну річки Дністер, проводиться відповідно до статті 33 Кодексу цивільного захисту України та планів евакуації населення населеного пункту, району (міста), області, розроблених відповідно до Порядку проведення евакуації у разі загрози виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2013 р. № 841 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 92, ст. 3386; 2016 р., № 99, ст. 3215).

Організація оповіщення органів управління суб’єктів забезпечення цивільного захисту і населення про загрозу виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій здійснюється відповідно до статті 30 Кодексу цивільного захисту України та Положення про організацію оповіщення про загрозу виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій та зв’язку у сфері цивільного захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 вересня 2017 р. № 733 (Офіційний вісник України, 2017 р., № 80, ст. 2458).

Організація та проведення моніторингу і прогнозування виникнення надзвичайних ситуацій, пов’язаних із затопленнями, та їх розвитку у межах району басейну річки Дністер здійснюється функціональною підсистемою протипаводкових заходів єдиної державної системи цивільного захисту та територіальними підсистемами єдиної державної системи цивільного захисту відповідно до статей 8-10 Кодексу цивільного захисту України та типових положень про функціональну і територіальну підсистеми єдиної державної системи цивільного захисту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2015 р. № 101 (Офіційний вісник України, 2015 р., № 22, ст. 602).

Система прогнозування затоплень в районі басейну річки Дністер ґрунтується на аспектах гідрологічного прогнозування характеристик водного і льодового режиму водних об’єктів, а також використанні метеорологічних прогнозів Українського гідрометеорологічного центру ДСНС. Гідрологічне прогнозування водного і льодового режиму водних об’єктів у районі басейну річки Дністер здійснюють:

Український гідрометеорологічний центр ДСНС (довгострокові і короткострокові прогнози припливу води до Дністровського водосховища. До довгострокових прогнозів та консультацій належать: прогноз середнього припливу води за період березень - квітень, завчасність - 61 доба (за березень завчасність - 31 доба; за квітень завчасність - 30 діб); консультації середнього місячного припливу на травень - грудень, завчасність - 28-31 доба; прогноз обсягу сумарного припливу води за період весняного водопілля, завчасність - до 60 діб; консультація про можливу величину максимальної витрати води весняної водопілля Дністра в створі поста Заліщики, завчасність - 30 діб. До короткострокових прогнозів та консультацій, що складаються щоденно, належать: прогноз середнього добового припливу (витрати) води до Дністровського водосховища (сумарний, завчасність - 24-48 годин; у створі гідрологічного поста Галич та боковий на ділянці Заліщики - створ Дністровської ГЕС, завчасність - 24 години; у створі поста Заліщики, завчасність - 24-48 годин);

Львівський регіональний центр з гідрометеорології (штормові попередження різних рівнів небезпеки на річках басейну; прогноз максимальних рівнів і витрат води Дністра в створі поста Заліщики під час паводків і весняного водопілля. До короткострокових прогнозів та консультацій, що складаються Львівським регіональним центром з гідрометеорології, належать: штормові попередження про розвиток паводків, весняного водопілля, заторно-зажорних явищ на річках басейну, а також селевих потоків, завчасність - до 24-48 годин; прогноз максимальних рівнів і витрат води Дністра у створі поста Заліщики під час паводків і весняної повені, завчасність - 6-36 годин);

Гідрометцентр Чорного та Азовського морів (складаються короткочасні прогнози і попередження про рівні води різних рівнів небезпеки у пониззі річки Дністер в межах Одеської області, завчасність - 1-3 доби).

У районі басейну річки Дністер встановлено сім автоматичних гідрологічних постів, які перебувають на балансі Держводагентства (чотири автоматичні гідрологічні пости - м. Самбір, м. Журавне, м. Галич, м. Заліщики (усі на річці Дністер) та ДСНС (три автоматичні гідрологічні пости - м. Могилів-Подільський (на річці Дністер) та с. Матків, м. Стрий (на річці Стрий).

Район басейну річки Дністер один з найбільш паводконебезпечних на території України. Значні затоплення фіксувалися з давніх часів і до теперішнього часу - у 1164, 1230, 1649, 1668, 1700, 1785, 1814, 1841, 1850, 1864, 1877, 1932, 1941, 1947, 1955, 1967, 1969, 1998, 2008, 2014, 2016, 2018 роках.

За результатами проведеного аналізу затоплень минулих років, які відбулися в районі басейну річки Дністер за період з 1941 року, встановлено 364 події, пов’язані із затопленням територій. Зазначені затоплення відповідають помірному і високому рівню ризиків затоплення та призвели до негативних наслідків для економіки, здоров’я людей.

На основі проведеної оцінки ризиків затоплення визначено перелік територій із потенційно значними ризиками затоплення, який наведено у таблиці 1.

Усього в районі басейну річки Дністер визначено 103 території із потенційно значними ризиками затоплення загальною довжиною 4303 кілометри (з них чотири території мають транскордонний (неузгоджений із країною-сусідом - Республікою Молдова) статус, їх загальна довжина становить 848 кілометрів).