Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Медяніков проти України"

Європейський суд з прав людини (четверта секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Жорж Раварані (<…>), Голова,

Марко Бошняк (<…>),

Петер Пацолай (<…>), судді,

та Андреа Там’єтті (<…>), заступник Секретаря секції,

після обговорення за зачиненими дверима 29 січня 2019 року

постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

1. Справу було розпочато за заявою (№ 31694/06), яку 19 вересня 2006 року подав до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) громадянин України п. Едуард Валерійович Медяніков (далі - заявник).

2. Заявника представляв п. Т.О. Калмиков - юрист, який практикує у м. Харкові. Уряд України (далі - Уряд) представляв його Уповноважений, п. І. Ліщина з Міністерства юстиції.

3. 11 січня 2011 року про заяву було повідомлено Уряд. 30 листопада 2017 року Уряд було повідомлено про скарги за статтями 3 та 34 Конвенції щодо стверджуваної відсутності доступу до належної медичної допомоги під час тримання під вартою та стверджуваного перешкоджання праву на подання індивідуальної заяви. Решту скарг у заяві, у тому числі скарги щодо справедливості кримінального провадження проти заявника, були визнані неприйнятними відповідно до пункту 3 правила 54 Регламенту Суду .

4. Уряд заперечив проти розгляду заяви комітетом. Розглянувши заперечення Уряду, Суд відхиляє його.

I. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. Заявник народився у 1972 році та наразі відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі у Ладижинській виправній колонії № 39 (далі - колонія).

A. Події, що передували справі

6. 25 листопада 2004 року Апеляційний суд Донецької області визнав заявника винним у вчиненні кількох злочинів та обрав йому покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією усього належного йому майна. 23 лютого 2006 року Верховний Суд України залишив у силі цей вирок, частково змінивши його.

7. З 26 серпня 2003 року заявник тримався у різних установах виконання покарань, спочатку під час слідства і розгляду його справи та згодом після його засудження.

B. Лікування туберкульозу заявника

8. 26 серпня 2003 року на період проведення досудового слідства заявника помістили до слідчого ізолятора у м. Донецьку (СІЗО № 5). 25 січня 2007 року йому діагностували туберкульоз. У матеріалах справи є інший доказ, з якого вбачається, що діагноз туберкульоз йому встановили 01 лютого 2007 року.

9. 16 березня 2007 року після закінчення досудового слідства провадження заявника перевели до Ладижинської колонії.

10. 20 березня 2007 року було проведено попереднє обстеження заявника разом із лабораторними аналізами та флюорографією. У зв’язку з наявністю в нього залишкових змін після туберкульозу заявнику встановили медичний нагляд.

11. Згідно з твердженнями Уряду заявник перебував під медичним наглядом та отримував належну медичну допомогу у зв’язку з туберкульозом. Зокрема, у період з 20 березня 2007 року по 26 лютого 2018 року його регулярно оглядали лікарі колонії та він отримував призначене лікування. У результаті кожного курсу лікування стан його здоров’я покращувався. Уряд не уточнив частоту регулярних оглядів та лікування заявника протягом цього періоду.

C. Лікування гепатиту С заявника

12. У грудні 2011 року аналіз крові показав, що заявник заразився гепатитом С. Згідно з твердженнями заявника йому відмовили у доступі до копій результатів аналізу.

13. Згідно з твердженнями Уряду 28 лютого 2012 року заявника оглянув лікар колонії, який діагностував йому хронічний персистуючий гепатит у стадії ремісії. Заявнику призначили лікування.

14. 16 травня 2012 року лікарі з Вінницького обласного центру з профілактики та боротьби зі СНІДом діагностували у заявника гепатит С у стадії ремісії без ураження печінки. Згідно з твердженнями Уряду заявнику призначили симптоматичне лікування та у результаті цього лікування стан його здоров’я покращився. Уряд не уточнив характер лікування.

15. Згідно з твердженнями Уряду заявник оглядався лікарями колонії, йому призначалися усі необхідні ліки та спеціальна дієта. Уряд не уточнив частоту лікування або характер дієти, призначених заявнику.

16. Уряд також зазначив, що з 23 лютого по 20 березня 2015 року заявник лікувався у багатопрофільній лікарні при Стрижавській виправній колонії № 81. У результаті цього лікування стан його здоров’я покращився. Характер лікування не уточнювався.

17. Уряд також зауважив, що станом на 26 лютого 2018 року заявник залишався під постійним наглядом лікарів колонії та стан його здоров’я був задовільним.

D. Подання заяви до Суду

18. Згідно з твердженнями заявника під час тримання його під вартою від неодноразово звертався до національних органів влади, у тому числі до Апеляційного суду Донецької області (далі - Апеляційний суд), намагаючись отримати копії різних документів для подання їх до Суду з метою обґрунтування своєї заяви.

19. Він додав, що у період з серпня по листопад 2006 року він клопотав до апеляційного суду про надання йому копії його вироку. 08 серпня та 06 вересня 2006 року у задоволенні його клопотань було відмовлено, оскільки йому вже було надано копію цього документа під час кримінального провадження щодо нього, а законних підстав для задоволення його клопотань не було. Згодом, 21 липня 2008 року, копія цього документа була надіслана заявнику.

20. У період з квітня по серпень 2009 року заявник клопотав до апеляційного суду про надання йому копій кількох протоколів судових засідань з матеріалів його кримінальної справи та справи його спільника. Спочатку у задоволенні цих клопотань було відмовлено у зв’язку з відсутністю законних підстав їх задоволення. Згідно з твердженнями Уряду 10 вересня 2009 року заявник подав ще одну заяву до апеляційного суду, в якій просив надати копії протоколів судових засідань, касаційної скарги та інші документи з матеріалів його кримінальної справи. 02 жовтня 2009 року апеляційний суд надіслав заявнику запитувані копії, проте виключив копії протоколів судових засідань, оскільки чинне на час подій законодавство не передбачало їх надання. 21 квітня 2011 року Секретаріат Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини надіслав заявнику копії протоколів судових засідань.

21. Листами від 12 та 17 січня 2017 року апеляційний суд відмовив у задоволенні клопотань заявника про надання копії його заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження його вироку від 25 листопада 2004 року та копії постанови суду від 26 жовтня 2016 року, якою було відмовлено у задоволенні цієї заяви. Апеляційний суд зазначив, що матеріали кримінальної справи заявника були направлені до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ за запитом останнього. Заявник не отримав копій запитуваних документів.

II. ВІДПОВІДНЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО ТА НАЦІОНАЛЬНІ І МІЖНАРОДНІ ДОКУМЕНТИ

22. Відповідне національне законодавство, а також національні і міжнародні документи щодо лікування гепатиту наведені в рішенні у справі "Сергій Антонов проти України" (Sergey Antonov v. Ukraine) (заява № 40512/13, пункти 40-56, від 22 жовтня 2015 року).

23. Відповідні національні та міжнародні документи щодо лікування туберкульозу наведені в рішенні у справі "Логвиненко проти України" (Logvinenko v. Ukraine) (заява № 13448/07, пункти 38, 41, 49, 50, від 14 жовтня 2010 року).

24. Відповідні витяги з рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) щодо лікування туберкульозу (1997 рік) наведені в рішенні у справі "Васюков проти Росії" (Vasyukov v. Russia) (заява № 2974/05, пункт 50, від 05 квітня 2011 року).

25. Відповідні положення національного законодавства та відповідні положення Рекомендації Rec(2006)2 Комітету міністрів державам-членам щодо Європейських пенітенціарних правил узагальнені та наведені в рішенні у справі "Найден проти України" (Naydyon v. Ukraine) (заява № 16474/03, пункти 35-38 і 41, 42, від 14 жовтня 2010 року), яке головним чином стосувалося нездатності державних органів забезпечити заявнику можливість отримати копії документів, необхідних для його заяви до Суду.

I. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ СТАТТІ 3 КОНВЕНЦІЇ

26. Заявник скаржився на зараження туберкульозом і гепатитом С під час тримання його під вартою та на ненадання належної медичної допомоги у зв’язку з цими захворюваннями. Він посилався на статтю 3 Конвенції, яка передбачає:

"Нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню.".

A. Прийнятність

27. Суд вважає, що ця скарга не є явно необґрунтованою у розумінні підпункту "а" пункту 3 статті 35 Конвенції та не є неприйнятною з будь-яких інших підстав. Отже, вона має бути визнана прийнятною.

B. Суть

1. Доводи сторін

28. Заявник стверджував, що під час тримання під вартою він не отримував необхідну медичну допомогу та лікування від туберкульозу та гепатиту С. Він також заперечував правдивість доводів Уряду щодо наданого йому лікування. Він наголошував, що усі доводи Уряду стосовно його скарг на стан здоров’я супроводжувалися висновками про "поліпшення" та "одужання". Щодо лікування гепатиту у Стрижавській виправній колонії № 81 (див. пункт 16) заявник зазначив, що насправді лікування складалося з підтримуючої терапії, а деякі лікарські засоби, які він міг приймати, надавалися його родичами. Насамкінець він зазначив, що у 2007-2008 роках він не отримував жодного лікування від туберкульозу.

29. Уряд стверджував, що протягом усього періоду тримання під вартою заявник перебував під постійним медичним наглядом та отримував медичну допомогу і лікування. Уряд також наголосив, що лікування було належним, оскільки заявник відчував полегшення наприкінці кожного курсу.

2. Оцінка Суду

30. Суд неодноразово наголошував, що відсутність належної медичної допомоги під час тримання під вартою може становити поводження, що суперечить статті 3 Конвенції (див., серед багатьох джерел, рішення у справах "Хумматов проти Азербайджану" (Hummatov v. Azerbaijan), заява № 9852/03 та № 13413/04, пункти 112-122, від 29 листопада 2007 року, "Ухань проти України" (Ukhan v. Ukraine), пункти 77-83, та "Петухов проти України" (Petukhov v. Ukraine), заява № 43374/02, пункти 91-98, від 21 жовтня 2010 року).