Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Осипенков проти України"

Європейський суд з прав людини (четверта секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Жорж Раварані (<…>), Голова,

Марко Бошняк (<…>),

Петер Пацолай (<…>), судді,

та Андреа Там’єтті (<…>), заступник Секретаря секції,

після обговорення за зачиненими дверима 08 січня 2019 року

постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

1. Справу було розпочато за заявою (№ 31283/17), яку 27 квітня 2017 року подав до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) громадянин України п. Олександр Михайлович Осипенков (далі - заявник).

2. Заявника, якому була надана правова допомога, представляла пані Н.Г. Охотнікова - юрист, яка практикує у м. Харкові. Уряд України (далі - Уряд) представляв його Уповноважений, на останніх етапах провадження п. І. Ліщина, з Міністерства юстиції.

3. 23 травня та 10 липня 2017 року Суд застосовував тимчасовий захід відповідно до правила 39 Регламенту Суду. Справа була розглянута у першочерговому порядку відповідно до Правила 41 Регламенту Суду. 19 липня 2017 року про заяву було повідомлено Уряд.

4. Уряд заперечив проти розгляду заяви комітетом. Розглянувши заперечення Уряду, Суд відхиляє його.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. Заявник народився у 1963 році.

6. З 22 липня 2016 року заявник тримався у Чернігівському слідчому ізоляторі (далі - СІЗО) як підозрюваний у вчиненні злочину.

7. 08 вересня 2016 року, перебуваючи у СІЗО, заявник переніс гострий інфаркт міокарда. З 08 до 19 вересня 2016 року він проходив лікування у Козелецькій центральній районній лікарні.

8. 27 вересня та 06 жовтня 2016 року заявник пройшов обстеження у Чернігівському обласному кардіологічному диспансері. Йому було діагностовано ішемічну хворобу серця, гострий інфаркт міокарда, гіпертонічну хворобу третього ступеня, гіпертензивне серце та серцеву недостатність другого ступеня. Заявнику було призначено амбулаторне лікування та подальше обстеження серця. В останню із зазначених дат йому було рекомендовано пройти коронаровентрикулографію серця.

9. 07 лютого 2017 року у відповідь на інформаційний запит Чернігівської обласної прокуратури Чернігівська міська лікарня (далі - лікарня) повідомила, що стан здоров’я заявника становив високий ризик для його життя.

10. 15 березня 2017 року лікарня повідомила адміністрацію СІЗО, що вартість коронаровентрикулографії серця становила 4000 грн (приблизно 140 євро). Інформації щодо того, чи була проведена ця процедура, немає.

11. 23 травня 2017 року внаслідок погіршення стану здоров’я заявника Суд відповідно до правила 39 Регламенту Суду вказав Уряду, що він має негайно забезпечити доступність і надання заявнику рекомендованого лікування та поміщення заявника на лікування, у тому числі за необхідності хірургічного, до спеціалізованого медичного закладу.

12. 23 травня 2017 року заявник був доставлений до лікарні, де були підтверджені попередні діагнози (див. пункт 8). Того самого дня він повернувся до СІЗО і йому надали амбулаторне лікування.

13. 25 травня 2017 року лікарня поінформувала СІЗО, що для надання заявнику кваліфікованої медичної рекомендації він мав пройти коронаровентрикулографію серця. З огляду на важкий стан здоров’я заявника лікарня просила, щоб до проходження коронаровентрикулографії серця заявник отримав додаткову консультацію у Національному інституті серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова.

14. Згідно з твердженнями Уряду адміністрація СІЗО запропонувала заявникові перевезення до Київського СІЗО в автомобілі спеціального призначення для проходження додаткового медичного обстеження у Національному інституті серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова. 16 червня 2017 року заявник відмовився від цієї пропозиції, стверджуючи, що з огляду на стан свого здоров’я він не міг перевозитись у автомобілі спеціального призначення. У матеріалах справи наявні надані начальнику СІЗО пояснення заявника від 16 червня 2017 року, згідно з якими він не відмовлявся від перевезення, але наполягав, щоб воно здійснювалось в умовах, сумісних зі станом його здоров’я.

15. 22 червня 2017 року внаслідок подальшого погіршення стану здоров’я заявника він був доставлений каретою швидкої допомоги до лікарні, де було підтверджено його попередні діагнози (див. пункт 8), рекомендовано проходження електрокардіограми та коронаровентрикулографії серця і призначено деякі лікарські препарати.

16. У матеріалах справи наявний недатований витяг з медичної картки заявника, підписаний начальником медичної частини СІЗО. Згідно з цією випискою у штаті СІЗО кардіолога не було і надання якісного лікування у СІЗО було неможливим. Через брак коштів заявник не отримував призначеного лікування у повному обсязі. У виписці також було зазначено, що він знаходився під наглядом працівників медичного відділення СІЗО та не потребував стаціонарного лікування.

17. 10 липня 2017 року Суд повторив своє попереднє рішення (див. пункт 11), зазначивши, що державні органи повинні були забезпечити негайне транспортування заявника у відповідних стану його здоров’я умовах до спеціалізованого медичного закладу для проходження необхідних медичних обстежень, таких як коронаровентрикулографію серця, з метою встановлення правильного діагнозу та отримання заявником лікування, у разі необхідності. 08 серпня 2017 року Уряд повідомив, що заявник не був перевезений до спеціалізованого медичного закладу, як було вказано Судом, оскільки 16 червня 2017 року він від цього відмовився (див. пункт 14).

18. Згідно з наявною інформацією з серпня 2016 року по вересень 2017 року заявник пройшов більш ніж п’ятнадцять обстежень як у СІЗО, так і у закладах охорони здоров’я Міністерства охорони здоров’я України, а для надання йому термінового лікування дванадцять разів викликалась швидка допомога.

19. У незазначену дату заявника звільнили з-під варти. 07 листопада 2017 року він пройшов обстеження у Національному інституті серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова. Згідно з результатами обстеження йому було діагностовано ішемічну хворобу серця, стенокардію напруги (ІІІ клас), постінфарктний кардіосклероз і атеросклероз аорти та коронарних артерій. Йому була рекомендована операція у зв’язку з ішемічною хворобою серця, а також подальше стаціонарне лікування. Інформації щодо того, чи була зроблена заявнику рекомендована операція та надано лікування, немає.

I. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ СТАТЕЙ 3 ТА 13 КОНВЕНЦІЇ

20. Заявник скаржився на незабезпечення йому доступу до належної медичної допомоги під час тримання під вартою та на відсутність ефективного засобу юридичного захисту щодо зазначеної скарги. Він посилався на статті 3 та 13 Конвенції, які передбачають таке:

Стаття 3

"Нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню.".

Стаття 13

"Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.".

A. Прийнятність

21. Суд зазначає, що ці скарги не є явно необґрунтованими у розумінні підпункту "а" пункту 3 статті 35 Конвенції. Вони також не є неприйнятними з будь-яких інших підстав. Отже, вони мають бути визнані прийнятними.

B. Суть

1. Стаття 3

22. Заявник скаржився на неотримання належного лікування у зв’язку з хворобою серця.

23. Уряд заперечив.

24. Застосовні загальні принципи щодо лікування під час тримання під вартою наведені в рішеннях у справах "Гумматов проти Азербайджану" (Hummatov v. Azerbaijan), заяви № 9852/03 та № 13413/04, пункти 112-122, від 29 листопада 2007 року, "Ухань проти України" (Ukhan v. Ukraine), заява № 30628/02, пункти 77-83, від 18 грудня 2008 року, "Петухов проти України" (Petukhov v. Ukraine), заява № 43374/02, пункти 91-98, від 21 жовтня 2010 року, та "Сергій Антонов проти України" (Sergey Antonov v. Ukraine), заява № 40512/13, пункти 70-75, від 22 жовтня 2015 року.

25. Повертаючись до обставин цієї справи, Суд, насамперед, зазначає, що суть скарги заявника у цій справі стосується проведення із запізненням обстеження його хворого серця у закладі охорони здоров’я МОЗ. Він також зазначає, що хвороба, на яку страждав заявник (див. пункт 8), була достатньо серйозною, щоб вплинути на його повсякденну діяльність. Отже, він міг зазнати значного занепокоєння щодо того, чи була належною надана йому медична допомога.

26. Суд зазначає, що під час тримання під вартою заявник не повністю залишився без медичної допомоги. Він отримував певні лікарські засоби та пройшов низку обстежень. Проте Суд не може погодитись із аргументом Уряду, що рівень наданої заявнику медичної допомоги був достатнім.

27. У зв’язку з цим Суд зазначає, що державні органи визнали недостатнім оснащення та забезпечення працівниками медичної частини СІЗО для лікування хвороби серця заявника (див. пункт 16). Це доводить, що у зв’язку з подальшим погіршенням стану здоров’я заявник отримував лише симптоматичне лікування (див. пункти 15 та 18).