Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Іванов та інші проти України"

Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Андре Потоцький (<…>), Голова,

Сіофра О’Лірі (<…>),

Мартіньш Мітс (<…>), судді,

та Лів Тігерштедт (<…>), в. о. заступника Секретаря секції,

після обговорення за зачиненими дверима 18 січня 2018 року

постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

1. Справу було розпочато за заявами, поданими у різні дати, зазначені у переліку в додатку, до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

2. Про заяви було повідомлено Уряд України (далі - Уряд).

3. Перелік заявників та відповідні деталі заяв наведені у таблиці в додатку.

4. Заявники скаржилися на надмірну тривалість досудового тримання під вартою. Деякі заявники скаржилися також за іншими положеннями Конвенції.

I. ОБ’ЄДНАННЯ ЗАЯВ

5. Беручи до уваги схожість предмета заяв, Суд вважає за доцільне розглянути їх спільно в одному рішенні.

II. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ ПУНКТУ 3 СТАТТІ 5 КОНВЕНЦІЇ

6. Заявники скаржилися, зокрема, на те, що досудове тримання під вартою було надмірно тривалим. Вони посилались на пункт 3 статті 5 Конвенції, який передбачає таке:

Пункт 3 статті 5

"3. Кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту "c" пункту 1 цієї статті, … йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з’явитися на судове засідання.".

7. Суд зазначає, що загальні принципи щодо права на судовий розгляд протягом розумного строку або звільнення під час провадження, які гарантовані пунктом 3 статті 5 Конвенції, були викладені у низці попередніх рішень (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справах "Кудла проти Польщі" (<…>) [ВП], заява 30210/96, п. 110, ЄСПЛ 2000-XI, та "Маккей проти Сполученого Королівства" (McKay v. the United Kingdom) [ВП], заява № 543/03, пп. 41-44, ЄСПЛ 2006-X, з подальшими посиланнями).

8. У справах "Харченко проти України" (Kharchenko v. Ukraine), заява № 40107/02, від 10 лютого 2011 року, та "Ігнатов проти України" (Ignatov v. Ukraine), заява № 40583/15, від 15 грудня 2016 року, Суд вже встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі.

9. Розглянувши всі наявні у нього матеріали, Суд не вбачає жодних фактів або аргументів, здатних переконати його дійти іншого висновку щодо прийнятності та суті цих скарг. З огляду на свою практику з цього питання Суд вважає, що у цій справі тривалість досудового тримання заявників під вартою була надмірною.

10. Таким чином, ці скарги є прийнятними та свідчать про порушення пункту 3 статті 5 Конвенції.

III. ІНШІ СТВЕРДЖУВАНІ ПОРУШЕННЯ ВІДПОВІДНО ДО УСТАЛЕНОЇ ПРАКТИКИ СУДУ

11. Заявники у своїх заявах № 48759/06, № 20960/08, № 53425/11, № 24954/12, № 35621/13, № 54335/13, № 73537/13 та № 18073/15 звернулися з іншими скаргами за іншими положеннями Конвенції відповідно до усталеної практики Суду (див. таблицю у додатку ). Ці скарги не є явно необґрунтованими у розумінні підпункту "а" пункту 3 статті 35 Конвенції, вони також не є неприйнятними з будь-яких інших підстав. Тому вони мають бути визнані прийнятними. Розглянувши всі наявні матеріали та з огляду на висновки Суду в рішеннях у справах "Меріт проти України" (Merit v. Ukraine), заява № 66561/01 від 30 березня 2004 року, та "Харченко проти України" (Kharchenko v. Ukraine) (посилання вище), Суд вирішує, що вони також вказують на порушення Конвенції.

IV. ІНШІ СКАРГИ

12. Заявник у заяві № 20960/08 також подав іншу скаргу за пунктом 1 статті 6 Конвенції.

13. Суд розглянув заяву та вважає, що з огляду на усі наявні у нього матеріали та належність оскаржуваних питань до сфери його компетенції, ця скарга не відповідає критеріям прийнятності, викладеним у статтях 34 та 35 Конвенції, та не виявляє жодних ознак порушень прав та свобод, гарантованих Конвенцією або протоколами до неї.

Отже, ця частина скарги має бути відхилена відповідно до пункту 4 статті 35 Конвенції.

V. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ

14.Стаття 41 Конвенції передбачає:

"Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію.".

15. Зважаючи на наявні у нього документи та свою практику, Суд вважає за доцільне присудити суми, зазначені у таблиці у додатку. Однак Суд не присуджує суму заявнику за заявою № 48759/06, який на прохання Суду не надав свої вимоги щодо справедливої сатисфакції відповідно до правила 60 Регламенту Суду.

16. Суд вважає за належне призначити пеню на підставі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

1.Вирішує об’єднати заяви.

2.Оголошує скарги щодо надмірної тривалості досудового тримання під вартою та інші скарги відповідно до усталеної практики Суду, які зазначені у таблиці в додатку, прийнятними, а заяву № 20960/08 - неприйнятною.

3.Постановляє, що ці скарги свідчать про порушення пункту 3 статті 5 Конвенції у зв’язку з надмірною тривалістю досудового тримання під вартою.

4.Постановляє, що було порушення Конвенції щодо інших скарг відповідно до усталеної практики Суду (див. таблицю у додатку).

5.Постановляє, що:

(a) упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявникам суми, зазначені у таблиці в додатку, які мають бути конвертовані, крім суми заявнику за заявою № 20960/08, в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;