Це рішення набуло статусу остаточного відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції. Його текст може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Лазаренко та інші проти України"

Європейський суд з прав людини (четверта секція), засідаючи палатою, до складу якої увійшли:

Вінсент А. Де Гаетано (<…>), Голова,

Ганна Юдківська (<…>),

Пауло Пінто де Альбукерк (<…>),

Фаріс Вегабовіч (<…>),

Карло Ранцоні (<…>),

Жорж Раварані (<…>),

Петер Пацолай (<…>), судді,

та Маріалена Цирлі (<…>), Секретар секції,

після обговорення за зачиненими дверима 30 травня 2017 року

постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

1. Справу було розпочато за заявами, поданими у різні дати, зазначеними у переліку в додатку, до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), шістьма громадянами України, чиї імена та дати народження зазначені у додатку.

2. Шостій заявниці (пані Вічкановій) було надано право самостійно представляти свої інтереси. Інших заявників, яким було надано правову допомогу, представляв п. М. Тарахкало та пані О. Проценко - адвокати, які практикують у м. Києві. Уряд України (далі - Уряд) представляв його Уповноважений - п. І. Ліщина.

3. Заявники стверджували, зокрема, що національні суди не проінформували їх належним чином про апеляційні провадження в їхніх справах.

4. 21 квітня 2016 року про цю скаргу було повідомлено Уряд, а решту заяв було визнано неприйнятними відповідно до пункту 3 правила 54 Регламенту Суду .

I. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

A. Загальний опис проваджень у справах заявників

5. У спорах між заявниками та національними органами пенсійного забезпечення суди першої інстанції ухвалили рішення на користь заявників, постановивши підвищити розмір їхніх пенсій у зв’язку із збільшенням у країні показника середньої заробітної плати з моменту їх виходу на пенсію.

6. Державні органи-відповідачі звернулись із апеляційними скаргами до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду (далі - апеляційний суд).

7. Згідно з національним законодавством (див. пункт 18) після надходження апеляційної скарги до апеляційного суду суддя-доповідач цього суду, якщо він вирішує, що скарга відповідає необхідним формальним вимогам, постановляє ухвалу про відкриття апеляційного провадження (далі - ухвала) та надсилає її заявникам разом з копією апеляційної скарги.

8. Уряд та заявники не погоджуються щодо того, чи дійсно ці документи були надіслані заявникам (див. пункти 11-13).

9. У різні дати, зазначені у додатку, апеляційний суд скасував рішення, ухвалені на користь заявників, відхиливши їх вимоги про збільшення розміру пенсій, постановивши, що національне законодавство не передбачає підвищення пенсійних виплат у зв’язку із збільшенням у країні показника середньої заробітної плати після виходу на пенсію. У справі п’ятого заявника апеляційний суд провів судове засідання у його присутності (див. пункт 14). Справи інших заявників суд розглянув у порядку письмового провадження без виклику сторін.

10. У справах другого-шостого заявників ухвали апеляційного суду набрали законної сили з моменту постановлення, оскільки вони не підлягали оскарженню (див. відповідні положення законодавства у пункті 16). Перша заявниця подала касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України. 26 жовтня 2012 року він залишив без змін рішення апеляційного суду, не прокоментувавши скаргу, яку подала заявниця про те, що її не було проінформовано про апеляційне провадження.

B. Обставини щодо окремих заявників

1. Перший-четвертий та шостий заявники

11. За твердженнями заявників, національні суди не надіслали їм ні (і) копій апеляційних скарг відповідачів, ні (іі) копій ухвал про відкриття апеляційних проваджень у їхніх справах. Відповідно їм не було відомо про апеляційні провадження до ухвалення апеляційним судом рішень у їх справах. Вони дізналися про ці рішення пізніше, а саме, після зменшення розміру їхніх пенсій на підставі ухвал апеляційного суду.

12. Згідно з твердженнями Уряду, заявників було належним чином повідомлено про апеляційні провадження.

13. З наявних у Суду матеріалів вбачається, що:

(і) матеріали проваджень у національних судах у справах першого-третього та шостого заявників містять або копії ухвал про відкриття апеляційних проваджень у їх справах, або повістки-повідомлення, відправлені їм секретарем суду з інформуванням про призначені судові засідання у їхніх справах у порядку письмового провадження, а також з посиланням, що відповідне рішення судді та копія апеляційної скарги були додані до листа;

(іі) повістки-повідомлення, направлені першому та другому заявникам, містять примітку про те, що вони мали бути відправлені рекомендованою кореспонденцією з підтвердженням про вручення;

(ііі) матеріали справи третьої заявниці також містять копію листа суду першої інстанції з повідомленням, що її справу, разом з апеляційною скаргою, було направлено до апеляційного суду;

(iv) матеріали справи четвертої заявниці не містять ухвали чи повістки-повідомлення;

(v) жодні матеріали справи не містять ні поштових документів, ні реєстрів вихідної кореспонденції, з яких би вбачалось, що документи, зазначені у підпунктах з (і) до (ііі), були надіслані або вручені заявникам.

2. П’ятий заявник

14. 23 червня 2012 року апеляційний суд надіслав п’ятому заявнику повістку про виклик до суду для участі у засіданні 01 листопада 2012 року. У матеріалах справи міститься розписка адресата про одержання повістки. У судовому засіданні, на якому він був присутній, суд розглянув апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України за відсутності його представників та скасував рішення суду першої інстанції.

ІІ. ВІДПОВІДНЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО

А. Кодекс адміністративного судочинства від 06 липня 2005 року

15.Стаття 33 розрізняє повістки про виклик та повістки-повідомлення, перші надсилають сторонам з метою їх виклику до суду, а останні є звичайними повідомленнями про процесуальні дії, участь у яких не є обов’язковою. Як повістки про виклик, так і повістки-повідомлення мають бути відправлені рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою), кур’єром із зворотною розпискою, або факсом, телефаксом, електронним листом, телефоном або публікацією у засобах масової інформації.

Згідно зі статтею 35 повістки про виклик та повістки-повідомлення мають вручатись під розписку. Особа, яка вручає повістку, зобов’язана повернути до суду розписку адресата про одержання повістки, яка приєднується до справи. У разі відсутності адресата особа, яка повинна вручити повістку, робить відповідну відмітку у повістці. Розписку про одержання повістки або повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати належить негайно повернути до суду.

16.Частина друга статті 183 передбачає, inter alia, що справи щодо соціальних чи пенсійних виплат можуть розглядатись в порядку скороченого провадження без виклику сторін. Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду, рішення якого є остаточним.

17.Стаття 197 передбачає, що апеляційний суд може розглянути апеляційну скаргу в порядку письмового провадження на основі наявних матеріалів справи, зокрема, якщо (і) сторони не заявили клопотання про розгляд апеляційної скарги за їх участі або (іі) якщо справа стосується соціальних пільг або пенсійних виплат та була розглянута судом першої інстанції в порядку скороченого провадження.

18. На момент подій статті 189 та 190 передбачали, що, коли до апеляційного суду надходить нова справа, вона передається судді-доповідачу. Як тільки суддя постановив ухвалу про відкриття апеляційного провадження, він або вона має протягом десяти днів надіслати сторонам копію ухвали про відкриття провадження разом з копією апеляційної скарги, та визначити строк, протягом якого потрібно подати відзив на апеляційну скаргу.

B. Зберігання судових справ та офіційних документів

19. Наказом № 578/5 від 12 квітня 2012 року Міністерством юстиції було затверджено Перелік типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та інших організацій. Стаття 128 Переліку передбачає, що реєстри на відправлену кореспонденцію мають зберігатися протягом принаймні одного року та можуть бути знищені, з урахуванням ряду умов, після закінчення цього періоду.

Наказом № 22 від 11 лютого 2010 року Державна судова адміністрація України затвердила Перелік судових справ і документів, що утворюються в діяльності суду, із зазначенням строків зберігання. Стаття 15 Переліку передбачає, що документи, які стосуються апеляційного провадження, мають зберігатися протягом принаймні п’яти років і можуть бути знищені, з урахуванням ряду умов, після закінчення цього періоду.

C. Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних адміністративних судах

20. Наказом № 155 від 05 грудня 2006 року Державна судова адміністрація України затвердила Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних адміністративних судах. Вони були скасовані 17 грудня 2013 року.

21. Пункт 2.4 передбачав, серед іншого, що розписки про одержання повісток або повістки, повернуті за неврученням адресату, і повістки-повідомлення передаються для долучення до матеріалів відповідної справи. У пункті 7.1.1 містився перелік документів, які мають бути долучені до матеріалів справи, зокрема, розписки про одержання сторонами провадження повісток або повісток-повідомлень. Відповідно до пункту 7.1.5 вимагалось, щоб на копіях надісланих сторонам документів зазначалася дата надіслання з проставлянням підпису особи, яка їх надіслала.

І. ЗАЯВА № 27320/13, ПОДАНА П’ЯТИМ ЗАЯВНИКОМ

22. П’ятий заявник (п. Кучеренко) скаржився у своїй заяві на порушення принципу рівності сторін у провадженні в апеляційному суді, а також на порушення принципу правової визначеності у цьому провадженні, оскільки апеляційну скаргу було подано із порушенням строків. Після повідомлення про заяву він підтримав лише останню скаргу.

23. Уряд оскаржив прийнятність цієї заяви з декількох підстав. Уряд стверджував, що заява є явно необґрунтованою, оскільки заявника було проінформовано про розгляд його справи апеляційним судом. Уряд також посилався на інші підстави неприйнятності, а саме зловживання правом на подання індивідуальної заяви.

24. Суд бере до уваги, що Урядом було висунуто низку заперечень щодо прийнятності цієї заяви. Проте Суд вважає, що немає необхідності розглядати всі заперечення, оскільки скарги, подані п’ятим заявником, у будь-якому випадку мають бути або визнані неприйнятними, або вилучені з реєстру справ Суду з таких підстав (див., наприклад, рішення у справі "Карпюк та інші проти України" (Karpyuk and Others v. Ukraine), заяви № 30582/04 та № 32152/04, пункт 160, від 06 жовтня 2015 року, та ухвалу щодо прийнятності у справі "Апушкін проти України" (Apushkin v. Ukraine), заява № 13465/06, від 10 травня 2016 року).

25. Суд зауважує, що після направлення заяви на комунікацію п’ятий заявник не підтримав свою скаргу щодо стверджуваного порушення принципу рівності сторін (див., для порівняння, рішення у справах "Микола Кучеренко проти України" (Nikolay Kucherenko v. Ukraine), заява № 16447/04, пункти 39-41, від 19 лютого 2009 року, та "Віслогузов проти України" (Visloguzov v. Ukraine), заява № 32362/02, пункти 98-100, від 20 травня 2010 року). На думку Суду, за цих обставин не можна вважати, що п’ятий заявник має намір підтримувати цю скаргу у розумінні підпункту "а" пункту 1 статті 37 Конвенції. Більше того, відповідно до пункту 1 статті 37 in fine, Суд не вбачає жодних особливих обставин в аспекті поваги до прав людини, які б вимагали подальшого розгляду цієї скарги. У світлі зазначеного цю скаргу має бути вилучено з реєстру справ Суду.

26. Оскільки п’ятий заявник мав намір повторно подати свою скаргу щодо правової визначеності, Суд зазначає, що її вже було визнано неприйнятною (див. пункт 4), та доходить висновку, що його повторна скарга, таким чином, має бути відхилена відповідно до підпункту "b" пункту 2 та пункту 4 статті 35 Конвенції як така, що "за своєю суттю є ідентичною" (див., наприклад, рішення у справі "Ісаєв проти України" (Isayev v. Ukraine), заява № 28827/02, пункт 46, від 28 травня 2009 року). Відповідно, оголошуючи цю скаргу неприйнятною, Суд відхиляє заяву № 27320/13 у повному обсязі.

ІІ. ОБ’ЄДНАННЯ ІНШИХ ЗАЯВ

27. Суд вважає, що відповідно до пункту 1 правила 42 Регламенту Суду інші заяви мають бути об’єднані з огляду на їх спільне фактичне та юридичне підґрунтя.

ІІІ. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ СТАТТІ 6 КОНВЕНЦІЇ

28. Заявники скаржились на порушення принципу рівності сторін у провадженнях в апеляційному суді. Заявники посилалися на пункт 1 статті 6 Конвенції, відповідна частина якого передбачає:

"Кожен має право на справедливий … розгляд його справи … судом, …, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру…".

А. Прийнятність

29. Уряд стверджував, що з підстав, викладених у пункті 33, скарги заявників є явно необґрунтованими.

30. Заявники не погодились.

31. Суд зазначає, що ці скарги заявників порушують серйозні питання, які вимагають розгляду по суті. Отже, всупереч зауваженням Уряду, вони не є явно необґрунтованими у розумінні підпункту "а" пункту 3 статті 35 Конвенції та не є неприйнятними з будь-яких інших підстав. Отже, вони мають бути визнані прийнятними.