Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Наконечний та інші проти України"

Європейський Суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Андре Потоцький (<…>), Голова,

Сіофра О'Лірі (<…>),

Мартіньш Мітс (<…>), судді,

та Лів Тігерштедт (<…>), в, о. заступника Секретаря секції,

після обговорення за зачиненими дверима 07 грудня 2017 року

постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

1. Справу було розпочато за заявами, поданими у різні дати, зазначеними в таблиці у додатку, до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

2. Про заяви було повідомлено Уряд України (далі - Уряд).

3. Перелік заявників та відповідні деталі заяв наведені в таблиці у додатку.

4. Заявники скаржились на надмірну тривалість досудового тримання під вартою. Деякі заявники також скаржилися за іншими положеннями Конвенції.

I. ОБ'ЄДНАННЯ ЗАЯВ

5. Беручи до уваги схожість предмета заяв, Суд вважає за доцільне розглянути їх спільно в одному рішенні.

II. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ ПУНКТУ 3 СТАТТІ 5 КОНВЕНЦІЇ

6. Заявники скаржились, головним чином, на те, що досудове тримання їх під вартою було необґрунтовано довгим. Вони посилались на пункт 3 статті 5 Конвенції , який передбачає таке:

Пункт 3 статті 5

"3. Кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту "с" пункту 1 цієї статті, ... йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення підчас провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання.".

7. Суд зауважує, що загальні принципи щодо права на судовий розгляд протягом розумного строку або звільнення підчас провадження, гарантовані пунктом 3 статті 5 Конвенції , були викладені в ряді попередніх рішень (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі "Кудла проти Польщі" (Kudla v. Poland) [ВП], заява № 30210/96, п. 110, ЄСПЛ 2000-ХІ, та рішення у справі "Маккей проти Сполученого Королівства" (McKay v. the United Kingdom) [ВП], заява № 543/03, пп. 41-44, ЄСПЛ 2006-Х, з подальшими посиланнями).

8. У справах "Харченко проти України" (Kharchenko v. Ukraine), заява № 40107/02, рішення від 10 лютого 2011 року, та "Ігнатов проти України" (Ignatov v. Ukraine), заява № 40583/15, рішення від 15 грудня 2016 року, Суд вже встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі.

9. Розглянувши всі наявні в нього матеріали, Суд не вбачає жодних фактів або аргументів, здатних переконати його дійти іншого висновку щодо прийнятності та суті цих скарг. З огляду на свою практику з цього питання Суд вважає, що у цій справі тривалість досудового тримання під вартою була надмірною.

10. Таким чином, ці скарги є прийнятними та свідчать про порушення пункту 3 статті 5 Конвенції .

III. ІНШІ СТВЕРДЖУВАНІ ПОРУШЕННЯ ВІДПОВІДНО ДО УСТАЛЕНОЇ ПРАКТИКИ СУДУ

11. У заявах №№ 38999/09, 17756/11, 4925/12, 31425/12 та 72474/12 заявники також подали інші скарги щодо порушення положень Конвенції відповідно до усталеної практики Суду (див. таблицю у додатку). Ці скарги не є явно необґрунтованими у розумінні підпункту "а" пункту 3 статті 35 Конвенції , а також вони не є неприйнятними з будь-яких інших підстав. Тому вони мають бути визнані прийнятними. Розглянувши всі наявні матеріали, та з огляду на висновки Суду в рішеннях у справах "Меріт проти України" (Merit v. Ukraine), заява № 66561/01, рішення від 30 березня 2004 року, та "Харченко проти України" (Kharchenko v. Ukraine), заява № 40107/02, вказане вище, Суд вирішує, що вони також вказують на порушення Конвенції.

IV. ІНШІ СКАРГИ

12. Заявники у заявах №№ 34900/08, 47003/08 та 6407/12 також подали інші скарги за різними статтями Конвенції.

13. Суд розглянув заяви, зазначені у таблиці в додатку, та вважає, що з огляду на всі наявні у нього матеріали та настільки, наскільки вони охоплюються його компетенцією, ці скарги не відповідають критеріям прийнятності, викладеним у статтях 34 і 35 Конвенції , або не розкривають жодних ознак порушення прав і свобод, передбачених Конвенцією чи протоколами до неї.

Таким чином, ця частина скаргу заявах має бути відхилена відповідно до пункту 4 статті 35 Конвенції .

V. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ

14.Стаття 41 Конвенції передбачає:

"Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію.".

15. Зважаючи на наявні в нього документи та свою практику, Суд вважає за доцільне присудити суми, зазначені в таблиці у додатку. Проте Суд не присуджує суму заявнику за заявою № 63545/11, який не надав відповіді на прохання Суду подати свої вимоги щодо справедливої сатисфакції відповідно до правила 60 Регламенту Суду.

16. Суд вважає за належне призначити пеню на підставі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

1.Вирішує об'єднати заяви.

2.Оголошує прийнятними скарги щодо надмірної тривалості досудового тримання під вартою та інші скарги відповідно до усталеної практики Суду, які зазначені в таблиці у додатку, а решту заяв №№ 34900/08, 47003/08 та 6407/12 - неприйнятними.