Це рішення стане остаточним відповідно до умов, зазначених у п. 2 статті 44 Конвенції. Воно може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Сікорська проти України"

Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи палатою, до складу якої увійшли:

п. П.Лоренцен (P.Lorenzen), Голова,

п. К.Юнгвірт (K.Jungwiert),

п. В.Буткевич (V.Butkevych),

пані М.Цаца-Ніколовська (M.Tsatsa-Nikolovska),

п. Дж.Боррего Боррего (J.Borrego Borrego),

пані Р.Ягер (R.Jaeger),

п. М.Віллігер (M.Villiger), судді,

та п. С.Філліпс (S.Phillips), заступник Секретаря секції,

після обговорення у нарадчій кімнаті 10 липня 2007 року,

виносить таке рішення, що було прийняте того ж дня:

1. Справа порушена проти України за заявою (N 34339/03), поданою до Суду громадянкою України пані Сікорською Ольгою Степанівною (далі - заявниця) 29 серпня 2003 року відповідно до статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

2. Уряд України (далі - Уряд) був представлений його Уповноваженою - пані Валерією Лутковською.

3. 8 квітня 2005 року Суд вирішив направити заяву щодо невиконання рішення, винесеного на користь заявниці, на комунікацію з Урядом. Відповідно до пункту 3 статті 29 Конвенції Суд вирішив розглядати питання щодо суті заяви і її прийнятності одночасно.

I. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Заявниця народилась у 1952 році та проживає у м. Житомирі.

1. Невиконання рішення суду, винесеного на користь заявниці

5. З 1988 до 2001 року заявниця працювала вчителем у Житомирському обласному будинку дитини (далі - будинок дитини).

6. 27 вересня 2001 року Богунський районний суд м. Житомира (далі - Богунський суд) зобов'язав будинок дитини виплатити заявниці загальну суму у розмірі 3483,60 грн (еквівалент 508,25 євро) в якості заборгованості із заробітної плати та соціальних виплат (див. у зв'язку з цим "Кечко проти України", заява N 63134/00, пп. 9-11, рішення від 8 листопада 2005 року).

7. Своїм листом від 10 жовтня 2003 року Житомирське обласне управління юстиції проінформувало заявницю про те, що рішення, винесене на її користь, не може бути виконане з причини відсутності коштів у боржника. Було також вказано на те, що у Державному бюджеті на 2003 рік не передбачені видатки на соціальні виплати вчителям, і тому Житомирська обласна державна адміністрація звернулась до Міністерства фінансів з пропозицією щодо виділення субвенції.

8. Рішення від 27 вересня 2001 року залишається невиконаним.

2. Поновлення провадження

9. У листопаді 2001 року заявниця звернулась з позовом до будинку дитини, вимагаючи поновлення її на посаді та компенсацію за втрату частини заробітної плати. 31 травня 2002 року Богунський суд відмовив у задоволенні позову у зв'язку з необґрунтованістю. 12 вересня 2002 року Апеляційний суд Житомирської області залишив це рішення в силі. 12 лютого 2003 року Верховний Суд відхилив касаційну скаргу заявниці.

II. ВІДПОВІДНЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО

10. Відповідне національне законодавство зазначено у рішеннях у справах "Ромашов проти України" (заява N 67534/01, пп. 16-19) та "Кечко проти України" (згадане вище, пп. 16-18).

I. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ ПУНКТУ 1 СТАТТІ 6 КОНВЕНЦІЇ

11. Посилаючись на пункт 1 статті 6 Конвенції, заявниця скаржилася на невиконання рішення, винесеного на її користь. Це положення у відповідній частині передбачає таке:

Пункт 1 статті 6

"Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..."

А. Прийнятність

12. Уряд висловив заперечення, оскаржені заявницею, що є подібними до тих, які вже були відхилені у ряді рішень Суду щодо державних установ стосовно невиконання (див. "Войтенко проти України", заява N 18966/02, пп. 27-31, рішення від 29 червня 2004 року, та "Ромашов проти України", згадане вище, пп. 28-32). Суд вважає, що ці заперечення мають бути відхилені з тих же причин.

13. Суд доходить висновку, що скарга заявниці на підставі пункту 1 статті 6 Конвенції містить питання факту та права стосовно Конвенції, визначення яких вимагає розгляд справи по суті. Він не виявляє жодних підстав для визнання скарги неприйнятною. Тому Суд визнає її прийнятною.

Б. Щодо суті