Це рішення стає остаточним відповідно до умов, зазначених у п. 2 статті 44 Конвенції. Воно може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Олег Семенов проти України"

Європейський суд з прав людини (п'ята секція), що засідав палатою у складі:

п. П.Лоренцен (P.Lorenzen), Голова,

пані С.Ботучарова (S.Botoucharova),

п. К.Юнгвірт (K.Jungwiert),

п. В.Буткевич (V.Butkevych),

пані М.Цаца-Ніколовська (M.Tsatsa-Nikolovska),

пані Р.Ягер (R.Jaeger),

п. М.Віллігер (M.Villiger), судді,

та пані К.Вестердік (C.Westerdiek), Секретар секції,

після обговорення в нарадчій кімнаті 27 листопада 2006 року,

виносить таке рішення, що було прийняте того ж дня:

1. Справа порушена проти України за заявою (N 25464/03), поданою до Суду громадянином цієї держави паном Олегом Петровичем Семеновим (далі - заявник) 1 липня 2003 року відповідно до статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

2. Уряд України (далі - Уряд) був представлений його Уповноваженим - пані Зоряною Бортновською.

3. 27 листопада 2003 року Суд прийняв рішення направити заяву на комунікацію Уряду. Відповідно до пункту 3 статті 29 Конвенції Суд вирішив розглядати питання щодо суті заяви та її прийнятності одночасно.

I. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Заявник народився в 1975 році та проживає у місті Нова Каховка Херсонської області, Україна. Він є колишнім працівником державного підприємства ВАТ "Південелектромаиз" (далі - компанія).

5. Факти цієї справи викладено у рішенні по справі "Семенов проти України" (N 25463/03, пункти 5-8, рішення від 13 грудня 2005 року).

6. 5 грудня 2002 року Новокаховський міський суд Херсонської області зобов'язав компанію виплатити заявнику 4393 грн (1) в рахунок погашення заборгованості по заробітній платі. Це рішення набуло статусу остаточного, а виконавчі листи були направлені до виконавчої служби.

(1) Близько 853 євро.

7. Листами від 26 лютого 2003 року та 15 квітня 2003 року виконавча служба та Херсонське обласне управління юстиції проінформували заявника про те, що виконавче провадження було призупинене через порушення провадження у справі про банкрутство боржника.

8. 11 серпня 2003 року Новокаховський міський суд відхилив скаргу заявника щодо стверджуваної незаконної бездіяльності виконавчої служби. Суд не визнав вини з боку відповідача.

9. 15 січня 2004 року виконавча служба поновила виконавче провадження у справі заявника. 23 січня та 10 лютого 2004 року вона видала наказ про арешт рахунків компанії. Проте 27 лютого 2004 року за клопотанням керуючого санацією господарський суд скасував ці постанови, оскільки Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачене обов'язкове зупинення виконавчого провадження до вирішення справи про банкрутство боржника.

10. Рішення, винесене на користь заявника, залишається невиконаним.

II. ВІДПОВІДНЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО

11. Відповідне національне законодавство було викладене в рішеннях у справах "Ромашов проти України" (N 67534/01, пункти 16-18, рішення від 27 липня 2004 року) та "Трихліб проти України" (N 58312/00, пункти 25-32, рішення від 20 вересня 2005 року).

12. Заявник скаржився щодо невиконання органами державної влади рішення від 5 грудня 2002 року, винесеного на його користь. Він стверджував, що було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції та статтю 1 Першого протоколу до Конвенції, у яких зазначено:

Пункті статті 6

"Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..."

Стаття 1 Першого протоколу

"Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів".

I. ЩОДО ПРИЙНЯТНОСТІ

13. Уряд зауважив, що заявник не використав усі національні засоби юридичного захисту, як цього вимагає пункт 1 статті 35 Конвенції, оскільки не оскаржив в апеляційному порядку рішення Новокаховського міського суду від 11 серпня 2003 року, яким були відхилені його скарги, і він не звернувся до господарського суду Херсонської області з вимогою визнання його кредитором у провадженні у справі про банкрутство.