1. Правова система ipLex360
  2. Законодавство
  3. Рішення


ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ
Друга секція
Р І Ш Е Н Н Я
Справа "Семенов проти України" (Заява N 25463/03)
Страсбург, 13 грудня 2005 року
Переклад офіційний
Це рішення стане остаточним за обставин, викладених у п. 2 статті 44 Конвенції. Воно може підлягати редакційним виправленням.
У справі "Семенов проти України"
Європейський суд з прав людини (друга секція), засідаючи палатою, до складу якої увійшли:
п. А.Б.Бака (Mr A.B.Baka), Голова,
п. І.Кабрал Баррето (Mr I.Kabral Baretto),
п. К.Юнгвірт (Mr K.Jungwiert),
п. В.Буткевич (Mr V.Butkevych),
п. М.Угрехелідзе (Mr M.Ugrekhelidze),
пані А.Мулароні (Mrs A.Mularoni),
пані Е.Фура-Сендстрьом (Mrs E.Fura-Sandstrom), судді,
та пані С.Доллє (Mrs S.Dolle), Секретар секції,
після обговорення в нарадчій кімнаті 22 листопада 2005 року
виносить таке рішення, що було прийняте цього дня:
ПРОЦЕДУРА
1. Справа порушена проти України за заявою N 25463/03, поданою до Суду відповідно до статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) громадянином України Петром Миколайовичем Семеновим (далі - заявник) 1 липня 2003 року.
2. Уряд України (далі - Уряд) був представлений його Уповноваженими - пані Зоряною Бортновською та пані Валерією Лутковською.
3. 27 листопада 2003 року Суд вирішив направити заяву на комунікацію з Урядом. Суд відповідно до п. 3 ст. 29 Конвенції вирішив, що прийнятність та суть скарги розглядатимуться одночасно.
ФАКТИ
I. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
4. Заявник народився у 1940 році і проживає у м. Новій Каховці, Херсонська область.
А. Обставини справи, що передували зверненню заявника
5. Держава володіє 75% акцій ВАТ "Південелекторомашзавод" (далі - боржник), яке, таким чином, підпадає під застосування мораторію на примусовий продаж майна державних підприємств, який забороняє арешт та продаж їх майна.
6. 5 червня 2000 року Господарський суд Херсонської області (далі - господарський суд) розпочав провадження у справі про банкрутство боржника та наклав заборону на процедуру погашення заборгованості. Це рішення inter alia призвело до зупинення виконання всіх рішень суду щодо стягнення грошових коштів з боржника.
7. 10 серпня 2000 року Вищий господарський суд виніс постанову, яка містила роз'яснення, що провадження у справі про банкрутство не повинно перешкоджати виконанню рішень, якими присуджено заборгованість із заробітної плати. Відповідно до цієї постанови Новокаховський відділ державної виконавчої служби (далі - державна виконавча служба) поновив виконавчі провадження щодо стягнення боргів з боржника.
8. 15 січня 2001 року господарський суд затвердив план санації боржника та призначив керуючого процедурою санації. 17 січня 2002 року суд визнав, що виконавче провадження будь-якого виду суперечить забороні, яку суд наклав у червні місяці, зокрема з огляду на триваючу процедуру санації, успіх якої є сумнівним у випадку, якщо державна виконавча служба продовжить свої дії (див. рішення у справі "Трихліб проти України" від 20 вересня 2005 року N 58312/00 пп. 7-14).
Б. Обставини справи
9. Заявник звернувся до суду з позовом про стягнення з боржника, у якого він працював, заборгованість із заробітної плати. 5 грудня 2002 року Новокаховський міський суд (далі - міський суд) задовольнив позовні вимоги заявника та присудив йому 6044 грн. Рішення вступило в законну силу та було надіслане до державної виконавчої служби для примусового виконання.
10. Листами від 26 лютого 2003 року та 15 квітня 2003 року державна виконавча служба та Херсонське обласне управління юстиції повідомили заявника, що виконавче провадження було зупинене у зв'язку з триваючою процедурою санації боржника.
11. 11 серпня 2003 року міський суд відмовив у задоволенні скарги заявника на стверджувану незаконну бездіяльність державної виконавчої служби. Суд вирішив, що не було вини відповідача, який зупинив виконання рішення, яке було винесене на користь заявника відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 1992 року.
12. 9 грудня 2003 року Міністр юстиції прийняв рекомендації, відповідно до яких державна виконавча служба була проінформована про те, що заборона на стягнення боргів у справах, в яких розпочата процедура банкрутства, не розповсюджується на виконання рішень, якими було присуджено заборгованість із заробітної плати.
13. 15 січня 2004 року державна виконавча служба поновила виконавче провадження у справі заявника. 23 січня та 10 лютого 2004 року державна виконавча служба наклала арешт на рахунки боржника. Проте 27 лютого 2004 року за клопотанням керуючого санацією господарський суд скасував ці постанови, оскільки Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачене обов'язкове зупинення виконавчого провадження до вирішення справи про банкрутство боржника. Виняток із загального правила щодо заборони погашення заборгованості боржника стосується тільки поточної виплати заробітної плати.
14. Рішення, винесене на користь заявника, залишається невиконаним.
II. ВІДПОВІДНЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО
15. Національне законодавство викладене у рішеннях у справах "Ромашов проти України" (заява N 67534/01, пп. 16-18, від 27 липня 2004 року) та "Трихліб проти України" (заява N 58312/00, пп. 25-32, від 20 вересня 2005 року).
ПРАВО
I. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ П. 1 СТАТТІ 6 КОНВЕНЦІЇ ТА СТАТТІ 1 ПРОТОКОЛУ N 1
16. Заявник скаржився на неспроможність державних органів виконати рішення, яке було винесене на його користь міським судом 5 грудня 2002 року. Він стверджував, що п. 1 статті 6 Конвенції та статтю 1 Протоколу N 1 було порушено. Ці положення передбачають таке:
Пункт 1 статті 6
"Кожен має право на справедливий і публічний розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом (...)".
Стаття 1 Протоколу N 1 "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контролью за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів".
А. Прийнятність

................
Перейти до повного тексту