Це рішення стає остаточним за обставин, зазначених у п. 2 статті 44 Конвенції. Воно може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Лисянський проти України"

Європейський суд з прав людини (друга секція), засідаючи палатою, до складу якої увійшли:

п. Ж.-П.Коста (Mr J.-P.Costa), Голова,

п. І.Кабрал Баррето (Mr I.Cabral Barreto),

п. В.Буткевич (Mr V.Butkevych),

пані А.Мулароні (Mrs A.Mularoni),

пані Е.Фура-Сандстрьом (Mrs E.Fura-Sandstrom),

пані Д.Йочєнє (Mrs D.Jociene),

п. Д.Поповіч (Mr D.Popovic), судді,

та пані С.Доллє (Mrs S.Dolle), Секретар секції,

після обговорення в нарадчій кімнаті 14 березня 2006 року,

виносить таке рішення, що було прийняте того ж дня:

1. Справа порушена проти України за заявою (N 17899/02), поданою до Суду проти України громадянином України Сергієм Миколайовичем Лисянським (далі - заявник) 27 березня 2002 року відповідно до статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

2. Уряд України (далі - Уряд) був представлений його Уповноваженими - пані Зоряною Бортновською та пані Валерією Лутковською.

3. 9 вересня 2004 року Суд вирішив направити заяву на комунікацію Урядові. Суд відповідно до п. 3 статті 29 Конвенції вирішив розглядати питання щодо суті та прийнятності заяви разом.

I. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Заявник народився у 1960 році та проживає у м. Дзержинську Донецької області.

5. У вересні 1999 року заявник подав позов проти державного підприємства "Шахта ім. Артема" (заявник - колишній працівник зазначеної шахти, далі - шахта), вимагаючи стягнення заборгованості у зв'язку з профзахворюванням та компенсації за затримку щомісячних виплат. 29 вересня 2000 року Дзержинський міський суд відхилив скаргу заявника про перерахунок коштів щодо відшкодування шкоди. Однак Дзержинський міський суд присудив заявникові суму в розмірі 27972 грн (1) в якості заборгованості по одноразовій допомозі та щомісячних виплатах по відшкодуванню шкоди. Заявник подав апеляційну скаргу на рішення суду щодо відмови в задоволенні скарги в частині перерахунку коштів по відшкодуванню шкоди. 20 листопада 2000 року Донецький обласний суд залишив без змін рішення Дзержинського міського суду, яке відповідно стало остаточним і було надіслано відділу державної виконавчої служби Дзержинського міського управління юстиції для примусового виконання.

(1) Приблизно 4630 ЄВРО.

6. 14 червня 2001 року заступник голови Донецького обласного суду відхилив клопотання заявника про перегляд рішення від 29 вересня 2000 року в порядку нагляду. 6 жовтня 2001 року Верховний Суд України відхилив касаційну скаргу заявника, яка була подана відповідно до нової процедури оскарження.

7. 8 травня 2001 року Дзержинський міський суд виніс рішення про стягнення з шахти на користь заявника компенсації за порушення строків виплати одноразової допомоги в розмірі 17777 грн (2). 5 липня 2001 року було відкрито виконавче провадження на виконання зазначеного рішення.

(2) Приблизно 2950 ЄВРО.

8. 30 серпня 2001 року наказом Міністерства палива та енергетики шахту було ліквідовано, та наказом від 7 листопада 2001 року її майно було передано до Горлівської дирекції по ліквідації шахт.

9. 19 листопада 2001 року заявнику було частково виплачено суму, призначену за рішенням суду від 29 вересня 2000 року, у розмірі 600 грн (3), а також було виплачено суму в розмірі 1998 грн 86 коп. (4), призначену за рішенням суду від 8 травня 2001 року.

(3) Приблизно 100 ЄВРО.

(4) Приблизно 330 ЄВРО.

10. 10 липня 2002 року виконавчі листи щодо виконання рішень суду, винесених на користь заявника, було направлено до ліквідаційної комісії шахти.

11. 11 липня 2002 року ухвалою господарського суду Донецької області було розпочато процедуру банкрутства шахти. 8 серпня 2002 року шахту було оголошено банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

12. Рішення від 29 вересня 2000 року та 8 травня 2001 року залишились частково невиконаними.

II. ВІДПОВІДНЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО

13. Національне законодавство викладене у рішеннях від 27 липня 2004 року в справі "Ромашов проти України" (N 67534/01, пп. 16-19), 30 листопада 2004 року в справі "Дубенко проти України" (N 74221/01, пп. 22-29), 26 квітня 2005 року в справі "Сокур проти України" (N 29439/02, пп. 17-22) та 20 вересня 2005 року в справі "Трихліб проти України" (N 58312/00, пп. 25-32).

14. Відповідно до статті 217 Цивільно-процесуального кодексу рішення суду в справі про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, підлягає обов'язковому негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.

I. ПРИЙНЯТНІСТЬ

1. Скарги заявника на порушення статті 2 Конвенції

15. З огляду на низький рівень життя заявник скаржився на порушення його права на життя відповідно до п. 1 статті 2 Конвенції. Суд нагадує, що відповідно до прецедентної практики ні стаття 2, ні будь-які інші положення Конвенції не можуть тлумачитися як такі, що надають особі право на використання певного рівня життя (див. справу Wasilewski v. Poland, заява N 32734/96, рішення від 20.04.1999). Крім того, заявник не надав доказів того, що він зазнав таких злиднів, які піддавали його життя ризику (див. справу "Сокур проти України", N 29439/02, рішення від 26 листопада 2002 року). Це означає, що заява не відповідає правилу ratione materiae відповідно до положень Конвенції та повинна бути відхилена відповідно до пп. 3 та 4 статті 35 Конвенції.

2. Скарги заявника на несправедливе відхилення Дзержинським міським судом позову в частині перерахунку коштів по відшкодуванню шкоди

Заявник також скаржився на порушення п. 1 статті 6 Конвенції, оскільки він стверджував, що відхилення його скарги щодо перерахунку коштів по відшкодуванню шкоди було несправедливим. Суд зазначає, що остаточне рішення по зазначеній скарзі було винесено Донецьким обласним судом 20 листопада 2000 року. Наглядова та нова касаційна процедури не можуть бути взяті до уваги, оскільки відповідно до прецедентної практики Суду вони не можуть вважатися ефективними засобами захисту, як це передбачає п. 1 статті 35 (див. справу "Кучеренко проти України", заява N 41974/98, ухвала від 4 травня 1999 року, та справу "Приставська проти України", заява N 21287/02, ухвала від 17 грудня 2002 року). Таким чином, Суд встановлює, що ця частина заяви була подана надто пізно. В зв'язку з цим заява має бути відхилена відповідно до пп. 1 та 4 статті 35 Конвенції.

3. Невиконання судових рішень, винесених на користь заявника

16. Заявник скаржився на те, що державні органи не змогли виконати рішення Дзержинського міського суду щодо стягнення з шахти заборгованості по одноразовій допомозі та щомісячних виплатах по відшкодуванню шкоди. Він посилався на п. 1 статті 6 Конвенції, яка у відповідній частині передбачає таке:

"Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру (...)".