Уряд України і Уряд Турецької Республіки, надалі Договірні Сторони,

бажаючи розвивати морське торговельне судноплавство між двома країнами на засадах рівності і взаємної вигоди,

а також з метою подальшого розвитку міжнародного торговельного судноплавства на засадах принципів свободи мореплавства,

погодились з нижченаведеним:

Метою цієї Угоди є:

регулювання і розвиток взаємовідносин між двома державами в сфері торговельного судноплавства,

забезпечення тісного співробітництва в сфері торговельного судноплавства,

уникнення дій, що завдають шкоди нормальному розвитку міжнародних морських перевезень,

заохочення до використання існуючих суднобудівних та судноремонтних потужностей обох країн,

сприяння загальному розвитку торговельних і економічних відносин між двома державами.

У цій Угоді:

1. Термін "судно Договірної Сторони" означає будь-яке судно, що зареєстроване на території цієї Сторони і несе її прапор згідно з її законами.

Цей термін, однак, не включає:

військові кораблі, або інші цивільні судна, які збудовано або/й використовувано за некомерційними призначеннями, рибальські судна.

2. Термін "член екіпажу судна" означає капітана чи будь-яку особу, яка дійсно зайнята під час рейсу на борту судна виконанням обов'язків, що пов'язані з експлуатацією й/або обслуговуванням судна і чиє ім'я включено в суднову роль.

1. Дана Угода застосовується на території, яка включає територіальні води України з одного боку і на території, яка включає територіальні води Турецької Республіки з другого боку.

2. Кожна Договірна Сторона забезпечує суднам іншої Договірної Сторони таке ж відношення, яке вона забезпечує своїм власним суднам у частині: вільного доступу в порти, використання портів для навантаження і розвантаження вантажів і для посадки і висадки пасажирів, здійснення звичайних комерційних операцій і користування всіма послугами для мореплавства.

3. Положення пункту 2 цієї Статті:

а) не поширюються на порти, закриті для заходу іноземних суден;

б) не поширюються на види діяльності, що зарезервовані кожною з Договірних Сторін для своїх організацій і підприємств, зокрема національний каботаж, буксирування, рятівництво, морська допомога, риболовство включаючи океанське;

в) не зобов'язують Договірну Сторону поширювати на судна іншої Договірної Сторони винятки з правил обов'язкової лоцманської проводки, що надаються своїм власним суднам;

г) не торкаються правил в'їзду і перебування іноземців.

Договірні Сторони вживають у межах своїх законів і портових правил усіх можливих заходів для скорочення перебування суден у своїх портах і спрощення адміністративних, митних і карантинних формальностей чинних у цих портах.

1. Документи, що підтверджують національність суден, обмірні свідоцтва та інші суднові документи, видані й/або визнані однією з Договірних Сторін, визнаватимуться іншою Договірною Стороною.

2. Судна кожної з Договірних Сторін, забезпечені обмірними свідоцтвами, виданими у відповідності з міжнародною Конвенцією про вимір суднового тоннажу 1969 року або діючими законами, звільняються від повторного вимірювання тоннажу в портах іншої Договірної Сторони. У випадку зміни системи виміру тоннажу однією з Договірних Сторін вона інформує іншу Договірну Сторону про зміни з метою впровадження рівних умов.

Кожна Договірна Сторона визнає посвідчення особи моряків, які видані компетентними органами іншої Договірної Сторони, і надає власникам таких посвідчень права, які передбачені за умовами Статті 7.

Такими посвідченнями особи є:

що стосується України, "Паспорт моряка" або "Посвідчення особи моряка";

що стосується Турецької Республіки, "Посвідчення особи моряка".

Договірні Сторони зберігають, однак, право відмовити у в'їзді на свою територію будь-якій особі, яка має вищезазначене посвідчення особи моряка, але яку вони визнають небажаною.

1. Правоохоронні органи Договірних Сторін не будуть приймати до розгляду позови, які виникають з угоди найму в ролі члена екіпажу судна іншої Договірної Сторони без згоди компетентної дипломатичної й/або консульської посадової особи цієї іншої Сторони.