Вивчення практики розгляду цивільних справ у касаційному порядку показує, що суди обласного рівня, перевіряючи за касаційними скаргами і поданнями законність і обгрунтованість рішень, в основному, своєчасно усувають допущені народними судами помилки та порушення закону, сприяючи тим самим підвищенню рівня здійснення правосуддя. Разом з тим, у цій діяльності є ще недоліки.

У ряді випадків надсилались для розгляду в касаційному порядку справи зі скаргами, не оформленими відповідно до вимог ст. 292 ЦПК, поданими особами, які не користуються правом касаційного оскарження рішення і не мають повноважень на це від осіб, які брали участь у справі, чи з пропуском строку на оскарження, який не був поновлений у встановленому порядку, або без додержання строків та інших правил призначення справ для розгляду в касаційній інстанції.

Нерідко суди касаційної інстанції неглибоко перевіряють обгрунтованість висновків суду, викладених у рішенні, додержання судом вимог закону при розгляді і вирішенні справи, у зв'язку з чим залишають без зміни помилкові рішення, які переглядаються у порядку нагляду, а в окремих випадках скасовують правильні рішення.

В деяких справах рішення змінювались чи постановлялись нові рішення внаслідок визнання судом касаційної інстанції доведеними обставин, що не були встановлені чи відкинуті судом першої інстанції, не додержуються вимоги ст. 318 ЦПК про зміст касаційної ухвали.

Мають місце факти безпідставного відкладення розгляду справ, неоднакового застосування правил про провадження справ у касаційній інстанції. Суди касаційної інстанції не у всіх необхідних випадках реагують окремими ухвалами на виявлені факти порушень законності і упущень в діяльності судів першої інстанції, ще недостатнім є їх вплив на запобігання судовим помилкам.

Пленум Верховного Суду України

1. Звернути увагу судів обласного рівня на необхідність усунення недоліків в розгляді цивільних справ у касаційному порядку, своєчасного виявлення і виправлення помилок, що допускаються народними судами, дальшого підвищення ролі касаційних інстанцій у забезпеченні правильного і однакового застосування судами законодавства, додержання встановлених строків розгляду цивільних справ, ефективності запобіжно-виховного впливу судових процесів.

Необхідно вжити заходів до подальшого поліпшення діяльності касаційних інстанцій, насамперед підвищення їх ролі в забезпеченні неухильного додержання засад цивільного судочинства, визначених Конституцією і законами України.

Виходячи з того, що діяльність касаційної інстанції має важливе значення у виконанні завдань держави по захисту прав та охоронюваних законом інтересів громадян і організацій, зміцненню законності і правопорядку, ствердженню принципу справедливості, забезпеченню розвитку демократії, вона повинна здійснюватись при суворому виконанні норм, що регулюють розгляд цивільних справ у касаційному порядку.

1-1. Відповідно до ст. 120 ЦПК і ст. 37 Закону України "Про прокуратуру" на рішення і ухвали суду, що підлягають оскарженню в касаційному порядку, може бути внесено відповідно касаційне чи окреме подання прокурора, на які поширюються вимоги ЦПК щодо оформлення, строків подачі і розгляду касаційних скарг.

Право внесення касаційного і окремого подання на рішення і ухвали надано прокурору і заступнику прокурора в межах їх компетенції в справах, які розглядались за заявою прокурора або з його участю. Помічники прокурора, прокурори управлінь і відділів можуть вносити касаційні і окремі подання тільки у справах, в розгляді яких вони брали участь.

2. При розгляді цивільних справ у касаційному порядку неухильно виконувати передбачений ст. 310 ЦПК обов'язок касаційної інстанції всебічно і повно, незалежно від меж оскарження (доводів подання), перевіряти за наявними у справі і додатково представленими сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, витребуваними судом за їх клопотанням або зі своєї ініціативи матеріалами законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції, не допускаючи при цьому як залишення без змін помилкових рішень, що підлягають відповідно до статей 312 - 315 ЦПК скасуванню, так і випадків безпідставного скасування правильних по суті рішень.

3. Перевіряючи справу у повному обсязі, касаційна інстанція у кожному випадку повинна з'ясовувати, чи повно судом першої інстанції досліджені обставини, що мають значення для справи; чи доведені обставини, які суд визнав встановленими; чи відповідають викладені у рішенні висновки суду обставинам справи; чи не порушені норми матеріального або процесуального права; чи правильно ці норми застосовані.

Слід мати на увазі, що порушення норм процесуального права, зазначені в ч.2 ст. 314 ЦПК, є безумовною підставою для скасування рішення. В інших випадках такі наслідки настають, якщо суд касаційної інстанції визнав, що порушення чи неправильне застосування норм процесуального права призвело до неправильного вирішення справи.

4. Обговорюючи питання про законність і обгрунтованість рішення, суд касаційної інстанції не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, змінювати або постановлювати нове рішення з цих підстав або на підставі додаткових матеріалів, що не розглядалися судом першої інстанції. Змінювати чи постановлювати нове рішення, не передаючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції згідно з п.4 ст. 311 ЦПК може лише в разі, коли по справі не вимагається збирання або додаткової перевірки доказів, обставини справи встановлені судом першої інстанції повно і правильно, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального права.

5. Виходячи з вимог ст. 202 ЦПК, касаційна інстанція може визнати правильними висновки суду першої інстанції, викладені у рішенні, якщо вони обгрунтовані доказами, дослідженими в судовому засіданні, в якому було прийнято рішення.

Якщо додаткові матеріали, що надійшли, свідчать про наявність нових обставин, які мають істотне значення для справи, чи викликають сумнів у правильності висновків суду першої інстанції, суд касаційної інстанції скасовує рішення і надсилає справу на новий розгляд.

6. Судам касаційної інстанції необхідно суворо додержувати вимог ст. 318 ЦПК про зміст касаційних ухвал. В ухвалі, зокрема, обов'язково має бути викладено зміст оскарженого (на яке внесене подання) рішення, доводи скарги чи подання, зазначено конкретні дані з посиланням на відповідні матеріали справи, що спростовують ці доводи, а при скасуванні рішення - в чому полягає неправильність рішення, який закон і в чому саме його порушено судом першої інстанції і чим спростовуються мотиви, що їх покладено в основу рішення, які необхідно з'ясувати обставини, витребувати докази, провести інші процесуальні дії при новому розгляді справи.

Разом з тим касаційна інстанція згідно з ч.2 ст. 319 ЦПК не вправі вирішувати наперед питання про достовірність чи недостовірність того або іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а також про те, яка має бути застосована судом норма матеріального права і яке рішення має бути постановлено при новому розгляді справи.

Відповідно до ст. 124 Конституції України касаційна ухвала про задоволення (повністю чи частково) або про відмову в задоволенні касаційної скарги або касаційного подання прокурора постановляється іменем України.

7. При прийнятті касаційної скарги (подання) суд зобов'язаний перевірити, чи підлягає рішення оскарженню, чи має право касаційного оскарження (внесення подання) рішення особа, яка подала скаргу (подання), чи не закінчився встановлений для цього строк, чи додержано вимог щодо змісту касаційної скарги (подання), чи оплачена вона державним митом.

Суддя ухвалою відмовляє у прийнятті касаційної скарги (подання), якщо вони подані на рішення, що не підлягають оскарженню, або особою, яка не користується правом касаційного оскарження (внесення подання).

В разі невідповідності касаційної скарги (подання) вимогам ст. 292 ЦПК, неоплати скарги державним митом, суддя, виходячи з правил ст. 293 ЦПК, постановляє ухвалу про залишення скарги (подання) без руху і надає особі, яка її подала, відповідний строк для виправлення недоліків, а при виправленні їх у встановлений строк - про повернення касаційної скарги (подання).