Велика палата Конституційного Суду України у складі:

Головатий Сергій Петрович (голова засідання),

Городовенко Віктор Валентинович,

Грищук Оксана Вікторівна,

Кичун Віктор Іванович,

Колісник Віктор Павлович,

Кривенко Віктор Васильович,

Лемак Василь Васильович,

Мойсик Володимир Романович,

Первомайський Олег Олексійович,

Петришин Олександр Віталійович,

Совгиря Ольга Володимирівна,

Філюк Петро Тодосьович (доповідач),

Юровська Галина Валентинівна,

розглянула на пленарному засіданні справу за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) другого речення частини четвертої статті 54, частини дев’ятої статті 56 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402-VIII (Відомості Верховної Ради України, 2016 р., № 31, ст. 545).

Заслухавши суддю-доповідача Філюка П.Т. та дослідивши матеріали справи, Велика палата Конституційного Суду України

1. Суб’єкт права на конституційне подання - 51 народний депутат України - звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням визнати друге речення частини четвертої статті 54, частину дев’яту статті 56 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон) такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Відповідно до оспорюваних положень Закону "перебуваючи на посаді, суддя не може бути кандидатом на виборні посади в органах державної влади (крім судової) та органах місцевого самоврядування, а також брати участь у передвиборчій агітації" (друге речення частини четвертої статті 54 ); "суддя до звільнення з посади або припинення його повноважень не може бути нагороджений державними нагородами, а також будь-якими іншими нагородами, відзнаками, грамотами. Суддя може бути нагороджений державними нагородами лише за проявлену ним особисту мужність і героїзм в умовах, пов’язаних із ризиком для життя" (частина дев’ята статті 56 ).

На думку авторів клопотання, друге речення частини четвертої статті 54 Закону суперечить статтям 8, 22, 24, 38, 64, 127 Конституції України, а частина дев’ята статті 56 Закону - її статтям 1, 8, 9, 21, 22, 23, 24, 92.

2. Велика палата Конституційного Суду України, розглянувши матеріали справи, дійшла таких висновків.

Згідно з частиною третьою статті 51 Закону України "Про Конституційний Суд України" "у конституційному поданні щодо конституційності акта (його окремих положень) зазначаються акт (його конкретні положення), що належить перевірити на відповідність Конституції України, та конкретні положення Конституції України, на відповідність яким належить перевірити акт (його окремі положення), а також обґрунтування тверджень щодо неконституційності акта (його окремих положень)".

2.1. Суб’єкт права на конституційне подання, аргументуючи свої твердження щодо неконституційності другого речення частини четвертої статті 54 Закону, дійшов висновку, що між Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), Конституцією України, "виборчими законами України" та цим положенням Закону "існує колізія, яка повинна бути ліквідована на користь основоположного права судді як людини".

Конституційний Суд України неодноразово наголошував, що відповідно до змісту Конституції України та Закону України "Про Конституційний Суд України" питання внесення змін до нормативних актів, заповнення прогалин, усунення суперечностей і колізій між законами та іншими нормативними актами не є компетенцією Конституційного Суду України (ухвали Конституційного Суду України від 6 червня 2000 року № 39-у/2000, від 27 грудня 2001 року № 47-у/2001, від 13 жовтня 2005 року № 39-у/2005, від 30 листопада 2006 року № 14-у/2006, від 23 вересня 2008 року № 43-у/2008, від 3 березня 2009 року № 12-у/2009, ухвала Великої палати Конституційного Суду України від 29 серпня 2018 року № 50-у/2018).