Велика палата Конституційного Суду України у складі суддів:

Шевчука Станіслава Володимировича - головуючого, доповідача,

Головатого Сергія Петровича,

Городовенка Віктора Валентиновича,

Гультая Михайла Мирославовича,

Запорожця Михайла Петровича,

Касмініна Олександра Володимировича,

Колісника Віктора Павловича,

Кривенка Віктора Васильовича,

Лемака Василя Васильовича,

Литвинова Олександра Миколайовича,

Мельника Миколи Івановича,

Мойсика Володимира Романовича,

Саса Сергія Володимировича,

Сліденка Ігоря Дмитровича,

розглянула на засіданні питання щодо відкриття конституційного провадження у справі за конституційним поданням 45 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення частини сьомої статті 208 Регламенту Верховної Ради України , затвердженого Законом України "Про Регламент Верховної Ради України" від 10 лютого 2010 року № 1861-VI (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 14-17, ст. 133) зі змінами, Постанови Верховної Ради України "Про призначення Денісової Л.Л. Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини" від 15 березня 2018 року № 2344-VIII (Голос України, 2018 р., 17 березня).

Заслухавши суддю-доповідача Шевчука С.В. та дослідивши матеріали справи, Велика палата Конституційного Суду України

1. Суб'єкт права на конституційне подання - 45 народних депутатів України - звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням розглянути питання щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення частини сьомої статті 208 Регламенту Верховної Ради України , затвердженого Законом України "Про Регламент Верховної Ради України" від 10 лютого 2010 року № 1861-VI зі змінами (далі - Регламент), відповідно до якого "рішення про призначення на посаду та звільнення з посади Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини приймається Верховною Радою відкритим голосуванням більшістю голосів народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради", Постанови Верховної Ради України "Про призначення Денісової Л.Л. Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини" від 15 березня 2018 року № 2344-VIII (далі - Постанова).

Автор клопотання вказує на те, що "прийняття проектів законів та інших актів парламентом має здійснюватися в межах і спосіб, визначених не тільки Конституцією України, але й Регламентом Верховної Ради України", "порушення парламентом процедури прийняття законів (інших актів), яка встановлена Регламентом Верховної Ради України та іншими законами, має результатом підрив легітимності прийнятого акту".

Суб'єкт права на конституційне подання стверджує, що розгляд та прийняття парламентом Закону України "Про Конституційний Суд України" від 13 липня 2017 року № 2136-VIII (далі - Закон № 2136) у частині внесення змін до статті 208 Регламенту , а також Постанови відбулося з порушеннями конституційної процедури їх розгляду та прийняття. У зв'язку з цим народні депутати України вважають, що положення частини сьомої статті 208 Регламенту не відповідає частині другій статті 6, частині першій статті 8, частині другій статті 19, частині третій статті 55, частині першій статті 89 Конституції України, а Постанова - частині другій статті 6, частині першій статті 8, частині другій статті 19, частині третій статті 55 Основного Закону України.

2. Велика палата Конституційного Суду України, розглядаючи питання про відкриття конституційного провадження у справі у зв'язку з постановленням Другою колегією суддів Першого сенату Конституційного Суду України Ухвали від 26 червня 2018 року про відмову у відкритті конституційного провадження у цій справі на підставі пунктів 2, 3 статті 62 Закону № 2136, виходить з такого.

2.1. У Конституції України визначено, що порядок роботи Верховної Ради України встановлюється Конституцією України та Регламентом (частина п'ята статті 83); закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності (частина перша статті 152).

Згідно із Законом № 2136 у конституційному поданні щодо конституційності акта (його окремих положень) зазначаються акт (його конкретні положення), що належить перевірити на відповідність Конституції України, та конкретні положення Конституції України, на відповідність яким належить перевірити акт (його окремі положення), а також обґрунтування тверджень щодо неконституційності акта (його окремих положень) (частина третя статті 51).

Відповідно до юридичних позицій Конституційного Суду України критерієм визнання актів неконституційними, зокрема, може стати порушення саме тих процесуальних вимог їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності, які встановлені Конституцією України, а не іншими правовими актами; системний, грубий характер порушення конституційної процедури розгляду й ухвалення нормативного акта, а також істотний вплив цього порушення на остаточний результат його ухвалення є підставою для визнання цього акта неконституційним (абзац другий пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 12 липня 2000 року № 9-рп/2000 , абзац одинадцятий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 28 лютого 2018 року № 2-р/2018 , абзац перший пункту 14 мотивувальної частини Рішення від 26 квітня 2018 року № 4-р/2018 ).

Неконституційність положення частини сьомої статті 208 Регламенту народні депутати України аргументують тим, що розгляд проекту Закону України про Конституційний Суд України (реєстр. № 6427-д), за яким передбачалося викласти статтю 208 Регламенту у новій редакції, відбувся лише на підставі висновку Комітету Верховної Ради України з питань правової політики та правосуддя, хоча питання діяльності Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини є предметом відання Комітету Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин. Крім того, автори клопотання наголошують, що Голова Верховної Ради України, підписуючи Закон № 2136, не розглянув письмових зауважень народного депутата України Юзькової Т.Л., у яких зазначалося, що при розгляді проекту зазначеного закону її поправки за № 524 та № 528 не були озвучені та не були поставлені на голосування.

Аналіз конституційного подання дає підстави для висновку, що народні депутати України не навели доводів стосовно порушення саме конституційної процедури розгляду, ухвалення або набрання чинності Законом № 2136 у частині внесення змін до статті 208 Регламенту , а також обгрунтування тверджень щодо неконституційності частини сьомої статті 208 Регламенту , що є підставою для відмови у відкритті конституційного провадження у справі в цій частині згідно з пунктом 3 статті 62 Закону № 2136 - невідповідність конституційного подання вимогам, передбаченим Законом № 2136.