Велика палата Конституційного Суду України (далі - Конституційний Суд) 1 жовтня 2024 року ухвалила Ухвалу № 6-уп/2024 (далі - Ухвала), якою закрила конституційне провадження у справі № 1-293/2019(6991/19) за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів розділу I, абзацу другого підпункту 1 пункту 2 розділу II Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації"".

На підставі статті 93 Закону України "Про Конституційний Суд України", § 74 Регламенту Конституційного Суду України вважаю за потрібне викласти окрему думку щодо Ухвали та низки значущих для цього провадження понять та явищ.

1. Конституційний Суд закрив конституційне провадження у справі за двома різними підставами:

- щодо відповідності Конституції України припису розділу I Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації"" від 2 жовтня 2019 року № 145-IX (далі - Закон № 145) на підставі пункту 2 статті 62 Закону України "Про Конституційний Суд України" - неналежність до повноважень Конституційного Суду України питань, порушених у конституційному поданні;

- щодо відповідності Конституції України припису абзацу другого підпункту 1 пункту 2 розділу II Закону на підставі пункту 3 статті 62 Закону України "Про Конституційний Суд України" - невідповідність конституційного подання вимогам, передбаченим цим законом.

2. Мотивуючи Ухвалу в частині закриття конституційного провадження у справі щодо відповідності Конституції України припису розділу I Закону № 145, Конституційний Суд, зокрема, вказав, що "автори клопотання, твердячи про неконституційність припису розділу I Закону № 145, фактично порушують питання про наявність законодавчої прогалини, спричиненої тим, що Верховна Рада України не затвердила переліку об’єктів права державної власності, які не підлягають приватизації.

Велика палата Конституційного Суду України зазначає, що Конституційний Суд України вже розглядав питання щодо законодавчого упущення (legislative omission), яке "є не звичайною законодавчою прогалиною (лакуною) ", а "є порушенням Конституції України" ( абзац перший підпункту 5.7 пункту 5 мотивувальної частини Рішення від 23 грудня 2022 року № 3-р/2022). Проте не є таким законодавчим упущенням та не може бути перевірено на відповідність Конституції України (конституційність) відсутність затвердженого законодавцем переліку об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації. Зазначене вказує лише на те, що законодавець не реалізував свого конституційного повноваження, визначеного пунктом 36 частини першої статті 85 Конституції України" (абзаци шостий, сьомий підпункту 4.2 пункту 4 мотивувальної частини ).

3. Закриваючи конституційне провадження у справі щодо відповідності Конституції України припису абзацу другого підпункту 1 пункту 2 розділу II Закону № 145, Конституційний Суд, зокрема, дійшов висновку, що "автори клопотання, твердячи про невідповідність припису абзацу другого підпункту 1 пункту 2 розділу II Закону № 145 приписам частини четвертої статті 13, частини першої статті 17 Конституції України, фактично обмежились зіставленням указаного припису Закону № 145 з іншими приписами законодавства України щодо питань регулювання статусу національного оператора поштового зв’язку <...> без аргументації невідповідності Конституції України" ( абзац перший пункту 5.1 пункту 5 мотивувальної частини ).

Крім того, на думку Конституційного Суду суб’єкт права на конституційне подання висловив припущення, що втрата Укрпоштою статусу національного оператора поштового зв’язку, який не підлягає приватизації "стало передумовою для можливого відчуження майна цього суб’єкта господарювання, яке на сьогодні знаходиться в державній власності, на користь фізичних чи юридичних осіб, що унеможливить надання якісних поштових послуг на всій території України за доступними цінами". Однак "припущення не можна вважати аргументами на підтвердження неконституційності правових актів чи їх окремих приписів" ( абзац другий пункту 5.1 пункту 5 мотивувальної частини ).

4. Незгода із закриттям конституційного провадження у справі щодо перевірки на відповідність Основному Закону України припису розділу I Закону № 145 обумовлена суперечливістю Ухвали в цій частині.

Так, спершу Конституційний Суд в Ухвалі зазначає, що "автори клопотання, твердячи про неконституційність припису розділу I Закону № 145, фактично порушують питання про наявність законодавчої прогалини, спричиненої тим, що Верховна Рада України не затвердила переліку об ’єктів права державної власності, які не підлягають приватизації ". Далі Конституційний Суд посилається на свою практику щодо законодавчого упущення (legislative omission). I наостанок мотивації Конституційний Суд в Ухвалі висновує, що "не є таким законодавчим упущенням та не може бути перевірено на відповідність Конституції України (конституційність) відсутність затвердженого законодавцем переліку об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації. Зазначене вказує лише на те, що законодавець не реалізував свого конституційного повноваження, визначеного пунктом 36 частини першої статті 85 Конституції України " ( абзац шостий підпункту 4.2 пункту 4 мотивувальної частини ).