- Правова система ipLex360
- Законодавство
- Окрема думка
КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ
ОКРЕМА ДУМКА
судді Конституційного Суду України Литвинова О.М. стосовно Ухвали Великої палати Конституційного Суду України про закриття конституційного провадження у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень законів України "Про природні монополії", "Про електроенергетику", "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг", "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", а також указів Президента України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", "Про затвердження Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг"
Велика палата Конституційного Суду України 19 вересня 2018 року постановила Ухвалу
№ 7-уп/2018 (далі - Ухвала), якою закрила конституційне провадження у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності
Конституції України (конституційності) положень:
- частин першої, другої статті
11 Закону України
"Про природні монополії" від 20 квітня 2000 року № 1682-III (далі - Закон № 1682), а також указів Президента України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" від 27 серпня 2014 року
№ 694 (далі - Указ № 694), "Про затвердження Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" від 10 вересня 2014 року
№ 715 (далі - Указ № 715) на підставі пункту 5 статті
62 Закону України
"Про Конституційний Суд України" - втрата чинності актом (його окремими положеннями), щодо якого порушено питання відповідності
Конституції України;
Категорично не погоджуючись із закриттям конституційного провадження у цій справі, вважаю за доцільне на підставі статті
93 Закону України
"Про Конституційний Суд України" викласти окрему думку щодо концептуальних недоліків аргументації
Ухвали.
1. У підпункті 3.1 пункту 3 мотивувальної частини
Ухвали зазначено, що Верховний Суд України просив визнати неконституційними такі положення статті
11 Закону
№ 1682:
- "Національні комісії регулювання природних монополій (далі -комісії) є державними колегіальними органами, які утворюються та ліквідуються Президентом України.
Комісії підпорядковуються Президенту України, підзвітні Верховній Раді України.
Комісії діють на підставі положень, що затверджуються Президентом України" (абзаци перший, другий, третій частини першої);
- "Голова, члени комісії призначаються на посади та звільняються з посад Президентом України шляхом видання відповідного указу" (абзац другий частини другої).
З цього приводу доречно зауважити, що оспорювані положення Закону
№ 1682 у вказаній редакції розміщені на офіційному веб-порталі Верховної Ради України в контрольному стані. До того ж у матеріалах справи міститься лист Міністерства юстиції України від 25 липня 2017 року, до якого долучена засвідчена паперова копія еталонного тексту статті
11 Закону
№ 1682, редакція положень якої збігається з тією, що розміщена на офіційному веб-порталі Верховної Ради України.
Водночас з урахуванням законодавчих змін, наведених у підпункті 3.1 пункту 3 мотивувальної частини
Ухвали , та Рішення Конституційного Суду України від 8 липня 2008 року
№ 14-рп/2008 у справі про національні комісії регулювання природних монополій положення частин першої, другої статті
11 Закону
№ 1682 повинні бути викладені у такій редакції:
"1. Національні комісії регулювання природних монополій (далі - комісії) є центральними органами виконавчої влади із спеціальним статусом.
Комісії діють на підставі положень.
Для здійснення своїх повноважень комісії можуть створювати та ліквідовувати свої територіальні органи, які діють на підставі положень, що затверджуються комісіями.
2. Комісії складаються з Голови комісії та не менше двох членів комісії".
Отже, є підстави стверджувати, що органи законодавчої, виконавчої і судової влади вважають чинною ту редакцію положень частин першої, другої статті
11 Закону
№ 1682, яка насправді втратила чинність.
З огляду на викладене Конституційний Суд України мав би вирішити питання щодо дійсно чинних оспорюваних положень Закону
№ 1682, а не формально закривати конституційне провадження у справі в цій частині.
Перейти до повного тексту