Велика палата Конституційного Суду України у складі суддів:

Шевчука Станіслава Володимировича - головуючого,

Головатого Сергія Петровича,

Городовенка Віктора Валентиновича,

Гультая Михайла Мирославовича - доповідача,

Запорожця Михайла Петровича,

Колісника Віктора Павловича,

Кривенка Віктора Васильовича,

Лемака Василя Васильовича,

Литвинова Олександра Миколайовича,

Мельника Миколи Івановича,

Мойсика Володимира Романовича,

Саса Сергія Володимировича,

Тупицького Олександра Миколайовича,

розглянула на пленарному засіданні справу за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин першої, другої статті 11 Закону України "Про природні монополії" від 20 квітня 2000 року № 1682-III, абзацу п'ятого частини першої статті 12 Закону України "Про електроенергетику" від 16 жовтня 1997 року № 575/97-ВР, пункту 4 частини першої статті 3 Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" від 9 липня 2010 року № 2479-VI, абзацу одинадцятого статті 13 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" від 10 січня 2002 року № 2918-III (за конституційним поданням - абзацу восьмого статті 13 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання"), а також указів Президента України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" від 27 серпня 2014 року № 694, "Про затвердження Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" від 10 вересня 2014 року № 715.

Заслухавши суддю-доповідача Гультая М.М. та дослідивши матеріали справи, Велика палата Конституційного Суду України

1. Верховний Суд України звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частин першої, другої статті 11 Закону України "Про природні монополії" від 20 квітня 2000 року № 1682-III (далі - Закон № 1682), абзацу п'ятого частини першої статті 12 Закону України "Про електроенергетику" від 16 жовтня 1997 року № 575/97-ВР (далі - Закон № 575), пункту 4 частини першої статті 3 Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" від 9 липня 2010 року № 2479-VI (далі - Закон № 2479), абзацу одинадцятого статті 13 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" від 10 січня 2002 року № 2918-III (далі - Закон № 2918), а також указів Президента України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" від 27 серпня 2014 року № 694 (далі - Указ № 694), "Про затвердження Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" від 10 вересня 2014 року № 715 (далі - Указ № 715).

Посилаючись на частину першу статті 106, пункти 9, 9-1, 9-2 статті 116 Конституції України, автор клопотання стверджує, що Президент України не має конституційно визначених повноважень стосовно утворення органів виконавчої влади, зокрема Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Національна комісія), і зазначає про наявність лише у Кабінету Міністрів України права утворювати відповідно до закону міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, призначати на посади та звільняти з посад керівників цих органів. Верховний Суд України вважає, що оспорювані положення Закону № 1682, Указ № 694 та Указ № 715 суперечать частині першій статті 106, пунктам 9, 9-1, 9-2 статті 116 Конституції України.

На думку автора клопотання, оспорювані положення Закону № 575, Закону № 2479, Закону № 2918 не відповідають пункту 3 статті 116 Основного Закону України , оскільки забезпечення проведення, зокрема, цінової політики в Україні належить до повноважень Кабінету Міністрів України.

2. Конституційний Суд України Ухвалою від 21 грудня 2016 року відкрив конституційне провадження у цій справі.

3. У процесі розгляду справи Велика палата Конституційного Суду України дійшла висновку, що конституційне провадження підлягає закриттю з огляду на таке.

3.1. Верховний Суд України просить визнати неконституційними такі положення статті 11 Закону № 1682:

- "Національні комісії регулювання природних монополій (далі - комісії) є державними колегіальними органами, які утворюються та ліквідуються Президентом України.

Комісії підпорядковуються Президенту України, підзвітні Верховній Раді України.

Комісії діють на підставі положень, що затверджуються Президентом України" (абзаци перший, другий, третій частини першої);

- "Голова, члени комісії призначаються на посади та звільняються з посад Президентом України шляхом видання відповідного указу" (абзац другий частини другої).

Зазначені положення частин першої, другої статті 11 Закону № 1682 викладено в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення їх у відповідність із Конституцією України" від 7 жовтня 2010 року № 2592-VI (далі - Закон № 2592) та Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо національних комісій, що здійснюють державне регулювання природних монополій, у сфері зв'язку та інформатизації, ринків цінних паперів і фінансових послуг" від 7 липня 2011 року № 3610-VI.

За змістом статті 150 Конституції України та відповідно до юридичної позиції Конституційного Суду України його юрисдикція поширюється на чинні нормативно-правові акти (абзац перший пункту 5 мотивувальної частини Рішення від 14 листопада 2001 року № 15-рп/2001).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення їх у відповідність із Конституцією України" від 23 лютого 2014 року № 763-VII визнано таким, що втратив чинність, Закон № 2592.

Отже, положення частин першої, другої статті 11 Закону № 1682 у наведеній редакції втратили чинність.

3.2. Верховна Рада України ухвалила Закон України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" від 22 вересня 2016 року № 1540-VIII (набрав чинності 26 листопада 2016 року), яким визначила правовий статус Національної комісії, її завдання, функції, повноваження та порядок їх здійснення. У зв'язку з цим Указ № 694 та Указ № 715 вичерпали свою дію і не регулюють правовідносин щодо організації та діяльності Національної комісії.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що оскільки акт вичерпав свою дію, він не може розглядатися на відповідність Конституції України, тобто це питання непідвідомче Конституційному Суду України (ухвали від 1 жовтня 2002 року № 50-у/2002, від 21 листопада 2007 року № 48-уп/2007).

Згідно з частиною четвертою статті 63 Закону України "Про Конституційний Суд України" Велика палата Конституційного Суду України закриває конституційне провадження у справі, якщо під час пленарного засідання будуть виявлені підстави для відмови у відкритті конституційного провадження, передбачені статтею 62 цього закону .